Public Administration Aspects (E-Journal) / Аспекти публічного управління
Not a member yet
906 research outputs found
Sort by
Вплив цифрових технологій на рівень корупції в країнах
Full text linkRelevance. Corruption persists as a major impediment to global sustainable development, eroding economic stability, social equity, and democratic institutions. Digitalization of public administration presents opportunities to enhance transparency and accountability through e-government tools, open data, and digital monitoring. However, a comprehensive analysis of the correlation between digitalization and corruption reduction, particularly in relation to key international indices, is necessary to assess the effectiveness of digital technologies in mitigating corruption risks.
The purpose is to investigate the dynamics of key corruption indices (CPI, CC, RLI) and digital transformation indices (EGDI, EPART) in Ukraine, to compare them with leading countries in anti-corruption (Denmark, Finland, New Zealand), and to examine the correlation between these indices.
Results. Correlation analysis confirms a strong negative relationship between EGDI and corruption levels (CPI, CC, RLI), demonstrating the efficacy of digital tools in combating corruption. Similarly, EPART shows a moderate negative correlation, highlighting the importance of citizen participation in decision-making. Denmark, Finland, and New Zealand consistently score high in anti-corruption metrics, while Ukraine, despite progress, continues to grapple with reform implementation challenges. The analysis of NACP data for 2023–2025 reveals that over half of the planned anti-corruption measures have not been fully implemented, necessitating strategic adjustments.
Conclusions. The fluctuations in EGDI and EPART are largely reflective of reforms initiated by the NACP in digital transformation. However, while digitalization has advanced significantly, corruption-related indices show only incremental improvements.Актуальність. Корупція залишається головною перешкодою для глобального сталого розвитку, руйнуючи економічну стабільність, соціальну справедливість та демократичні інститути. Цифровізація державного управління відкриває можливості для підвищення прозорості та підзвітності через інструменти електронного урядування, відкриті дані та цифрові механізми моніторингу. Однак, необхідний комплексний аналіз кореляції між цифровізацією та зменшенням корупції, особливо у зв'язку з ключовими міжнародними індексами, для оцінки ефективності цифрових технологій у зменшенні корупційних ризиків.
Метою дослідження є відстежити динаміку ключових індексів корупції (CPI, CC, RLI) та індексів цифрової трансформації (EGDI, EPART) в Україні, порівняти їх з провідними країнами в боротьбі з корупцією (Данія, Фінляндія, Нова Зеландія) та вивчити кореляцію між цими індексами.
Результати. Кореляційний аналіз підтверджує сильну негативну залежність між EGDI та рівнями корупції (CPI, CC, RLI), демонструючи ефективність цифрових інструментів у боротьбі з корупцією. Аналогічно, EPART показує помірну негативну кореляцію, підкреслюючи важливість участі громадян у процесах прийняття рішень. Данія, Фінляндія та Нова Зеландія стабільно демонструють високі показники в антикорупційних метриках, тоді як Україна, попри прогрес, продовжує стикатися з проблемами в реалізації реформ. Аналіз даних НАЗК за 2023–2025 роки показує, що понад половину запланованих антикорупційних заходів не було повністю реалізовано, що вимагає стратегічних коригувань.
Висновки. Коливання EGDI та EPART в основному відображають реформи, ініційовані НАЗК у сфері цифрової трансформації. Однак, хоча цифровізація значно просунулася, пов'язані з корупцією індекси показують лише поступові покращення
Концептуалізація поняття "цифрова демократія" у сучасному науковому дискурсі
Full text linkThe relevance of the study is due to the need to systematize existing approaches to understanding digital democracy in the context of public administration and administration, to determine its essential characteristics and conceptual boundaries, as well as to reveal the potential of digital technologies in the transformation of democratic institutions and processes in the public administration system of Ukraine.
The article is aimed at a comprehensive study of theoretical approaches to conceptualizing the concept of "digital democracy" in the modern scientific discourse of public administration and administration, identifying its interdisciplinary nature and systematizing the main conceptual models.
The interdisciplinary nature of the phenomenon of digital democracy has been investigated, common and distinctive features between the concepts of "digital democracy" and "electronic democracy" have been identified. The main conceptual approaches to understanding digital democracy in the context of modern digital transformations of public administration are systematized. An integrative approach to defining digital democracy as a complex socio-political phenomenon reflecting the process of transformation of democratic institutions and practices under the influence of digitalization of society and digital modernization of the system of public administration and administration is proposed.
The conclusion notes that the conceptualization of the concept of "digital democracy" in the modern scientific discourse of public administration and administration is a complex and multifaceted process that reflects the complex transformation of democratic institutions, values and practices of public administration under the influence of the digitalization of society. Further development of this concept requires an interdisciplinary approach and the integration of different perspectives and aspects of the study of this phenomenon.Актуальність дослідження зумовлена необхідністю систематизації існуючих підходів до розуміння цифрової демократії в контексті публічного управління та адміністрування, визначення її сутнісних характеристик та концептуальних меж, а також розкриття потенціалу цифрових технологій у трансформації демократичних інститутів та процесів у системі публічного управління України.
Мета статті полягає в комплексному дослідженні теоретичних підходів до концептуалізації поняття «цифрова демократія» у сучасному науковому дискурсі публічного управління та адміністрування, виявленні її міждисциплінарної природи та систематизації основних концептуальних моделей.
Досліджено міждисциплінарну природу феномена цифрової демократії, виявлено спільні та відмінні риси між поняттями «цифрова демократія» та «електронна демократія». Систематизовано основні концептуальні підходи до розуміння цифрової демократії в контексті сучасних цифрових трансформацій публічного управління. Запропоновано інтегративний підхід до визначення цифрової демократії як комплексного соціально-політичного феномена, що відображає процес трансформації демократичних інститутів та практик під впливом цифровізації суспільства та цифрової модернізації системи публічного управління та адміністрування.
У висновку зазначається, що концептуалізація поняття «цифрова демократія» в сучасному науковому дискурсі публічного управління та адміністрування є складним та багатоаспектним процесом, що відображає комплексну трансформацію демократичних інститутів, цінностей та практик публічного управління під впливом цифровізації суспільства. Подальший розвиток цієї концепції потребує міждисциплінарного підходу та інтеграції різних перспектив та аспектів дослідження цього феномену
Цифрова етика та алгоритмічна прозорість: виклики та методи забезпечення справедливості автоматизованих рішень у державному управлінні
Full text linkKey challenges of digital ethics and algorithmic transparency in the context of implementing automated decision-making systems in public administration have been investigated. Four main categories of ethical risks have been identified: discriminatory risks associated with the reproduction and amplification of social biases through algorithmic systems; autonomy risks arising from reduced human control over important decisions; accountability risks caused by the complexity of determining responsibility in multi-level technical systems; and transparency risks concerning the opacity of algorithmic processes for citizens and civil servants.Methods for ensuring algorithmic fairness have been systematized into three main categories. Technical methods have been analyzed, including data preprocessing to eliminate biases, fair learning algorithms using multi-objective optimization and adversarial approaches, as well as post-processing of results through calibration of decision-making thresholds. Procedural guarantees have been characterized, including mechanisms for citizen participation in system development, creation of accessible procedures for appealing algorithmic decisions, and regular auditing of algorithmic systems.The impact of algorithmic opacity on democratic principles has been assessed, revealing three main dimensions of this problem: technical opacity due to the complexity of algorithmic models, procedural opacity due to lack of information about algorithm integration into government processes, and organizational opacity due to the complexity of responsibility distribution among different actors.A comprehensive set of practical recommendations for implementing ethical algorithmic systems in public administration has been developed.У статті досліджено ключові виклики цифрової етики та алгоритмічної прозорості в контексті впровадження автоматизованих систем прийняття рішень у державному управлінні. Виявлено чотири основні категорії етичних ризиків: дискримінаційні ризики, пов'язані з відтворенням та посиленням соціальних упереджень через алгоритмічні системи; ризики автономії, що виникають через зменшення людського контролю над важливими рішеннями; ризики підзвітності, обумовлені складністю визначення відповідальності в багаторівневих технічних системах; та ризики прозорості, що стосуються непрозорості алгоритмічних процесів для громадян та державних службовців.Систематизовано методи забезпечення алгоритмічної справедливості за трьома основними категоріями. Проаналізовано технічні методи, включаючи предобробку даних для усунення упереджень, справедливі алгоритми навчання з використанням багатоцільової оптимізації та адверсаріальних підходів, а також постобробку результатів через калібрування порогів прийняття рішень. Охарактеризовано процедурні гарантії, включаючи механізми участі громадян у розробці систем, створення доступних процедур оскарження алгоритмічних рішень та регулярний аудит алгоритмічних систем.Оцінено вплив алгоритмічної непрозорості на демократичні принципи та виявлено три основні виміри цієї проблеми: технічну непрозорість через складність алгоритмічних моделей, процедурну непрозорість через відсутність інформації про інтеграцію алгоритмів у державні процеси та організаційну непрозорість через складність розподілу відповідальності між різними акторами.Розроблено комплекс практичних рекомендацій для впровадження етичних алгоритмічних систем у державному управлінні
Нормативний універсалізм як ілюзія порядку: від гасла 1789 року до глобальних режимів дотримання норм 21 століття
Full text linkAnnotation.The article is devoted to the critical study of the phenomenon of normative universalism in the historical and modern perspective – from the 1789 slogan "one law, one weight and measure" to the global compliance regimes of the XXI century (GDPR, ESG, ISO 37301, AI Act). The central problem of the paper is to identify the limitations of normative models that assume that uniformity of rules automatically creates fair and just behavior.In the course of the study, a comprehensive interdisciplinary analysis is performed: (1) a historical and political review of normative reforms from the period of the French Revolution; (2) an analytical review of contemporary publications on compliance management, organizational ethics and digital regulation; (3) a comparison of normative approaches with the concepts of E. Deming, P. Senge and O. Scharmer; (4) a comparative analysis of 18th and 21st century normativism in a structured way.The results show that modern regulatory systems – like the universalist project of the eighteenth century - strive for a unified field of responsibility, but encounter a fundamental contradiction between the formal equality of norms and actual cultural practices. Empirical research confirms: formal elements of compliance explain only part of employee behavior, while actual effectiveness is determined by a culture of fairness, trust, perceptions of procedural integrity, and intrinsic motivation.A comparison of normative models with the theories of Deming, Senge, and Scharmer revealed that sustainable change is only possible when moving from control to systemic improvement, from reaction to organizational learning, and from bureaucratic "downloading" to conscious action from the future. The norm forms the frame, but culture and motivation determine the reality of behavior.The conclusions substantiate that normative mechanisms, both in the eighteenth and twenty-first century, cannot deliver transformation without cultural and systemic work. Modern compliance can avoid the "illusion of order" trap only when integrated with approaches of organizational development, systems thinking, and ethical maturity.Анотація.Стаття присвячена критичному дослідженню феномену нормативного універсалізму в історичній та сучасній перспективі – від гасла 1789 року «один закон, одна вага і міра» до глобальних режимів дотримання вимог XXI століття (GDPR, ESG, ISO 37301, AI Act). Центральною проблемою статті є виявлення обмежень нормативних моделей, які припускають, що однорідність правил автоматично створює справедливу і чесну поведінку.У ході дослідження проводиться комплексний міждисциплінарний аналіз: (1) історичний і політичний огляд нормативних реформ з періоду Французької революції; (2) аналітичний огляд сучасних публікацій з управління комплаєнсом, організаційної етики та цифрового регулювання; (3) порівняння нормативних підходів з концепціями Е. Демінга, П. Сенге та О. Шармера; (4) порівняльний аналіз нормативізму 18-го та 21-го століть у структурованому вигляді.Результати показують, що сучасні системи регулювання, як і універсалістський проект XVIII століття, прагнуть до уніфікованої сфери відповідальності, але стикаються з фундаментальною суперечністю між формальною рівністю норм та фактичними культурними практиками. Емпіричні дослідження підтверджують: формальні елементи комплаєнсу пояснюють лише частину поведінки співробітників, тоді як фактична ефективність визначається культурою справедливості, довіри, сприйняття процедурної цілісності та внутрішньою мотивацією.Порівняння нормативних моделей з теоріями Демінга, Сенге та Шармера показало, що стійкі зміни можливі лише при переході від контролю до системного вдосконалення, від реакції до організаційного навчання та від бюрократичного «завантаження» до свідомих дій з майбутнього. Норма формує рамки, але культура та мотивація визначають реальність поведінки.Висновки підтверджують, що нормативні механізми, як у XVIII, так і в XXI столітті, не можуть забезпечити трансформацію без культурної та системної роботи. Сучасне дотримання норм може уникнути пастки «ілюзії порядку» лише тоді, коли воно інтегровано з підходами організаційного розвитку, системного мислення та етичної зрілості
Перспективи застосовування алгоритмічного лобіювання як інструменту впливу громадянського суспільства на вироблення державної політики
Full text linkdevelopment of state policy. Results. The analysis of the possibilities of the influence of artificial intelligence on public decision-making and mechanisms of political interaction is carried out. The practices of algorithmic targeting in the elections in the USA, Brazil and India, as well as the role of large platforms "Facebook", "Google" and "X" in the formation of public opinion are considered. The risks and challenges associated with algorithmic influence on democracy, including lack of accountability, distortion of reality and positioning of the state as a "hostage" are investigated Technologies. It has been established that lobbying algorithms mediate the interaction between citizens, the state and the information space, exerting an opaque and difficult to detect influence on political processes. It has been substantiated that the use of non-transparent algorithmic systems without appropriate legal regulation threatens to increase digital inequality, distort political competition and contribute to the violation of basic civil rights. Conclusions. Recommendations on state regulation of algorithmic lobbying tools and practical proposals for Ukraine on democratic control over artificial intelligence technologies are provided. The need to ensure the transparency of algorithms (mandatory disclosure of the logic of the operation of models, which will be available to public authorities and citizens) and institutional control (creation of an independent supervisory body for algorithmic decisions with the involvement of experts in law, ethics, digital technologies and public administration). It is proposed to adopt regulations to ensure the transparency of the use of artificial intelligence algorithms.зації Угоди проМета статті. В статті обґрунтовано роль алгоритмічного лобіювання як інструменту впливу громадянського суспільства на вироблення державної політики. Результати. Здійснено аналіз можливостей впливу штучного інтелекту на прийняття державно-управлінських рішень та механізми політичної взаємодії. Розглядаються практики алгоритмічного таргетування на виборах у США, Бразилії та Індії, а також роль великих платформ «Facebook», «Google» та «X» у формуванні суспільної думки. Досліджено ризики та виклики, що пов’язані з алгоритмічним впливом на демократію, включаючи відсутність підзвітності, спотворення реальності та позиціонуванням держави як «заручника» технологій. Встановлено, що алгоритми лобіювання опосередковують взаємодію між громадянами, державою та інформаційним простором, здійснюючи непрозорий та складно детектований вплив на політичні процеси. Обґрунтовано, що використання непрозорих алгоритмічних систем без відповідного правового регулювання загрожує посиленню цифрової нерівності, спотворенню політичної конкуренції та сприяє порушенню базових громадянських прав. Висновки. Надано рекомендації щодо державного регулювання засобів алгоритмічного лобіювання та практичні пропозиції для України щодо демократичного контролю за технологіями штучного інтелекту. Доведена необхідність забезпечення прозорості алгоритмів (обов’язкове розкриття логіки роботи моделей, яка буде доступною органам публічної влади та громадянам) та інституційного контролю (створення незалежного контролюючого органу за алгоритмічними рішеннями із залученням експертів з права, етики, цифрових технологій та публічного управління). Запропоновано ухвалити нормативні акти щодо забезпечення транспарентності застосування алгоритмів штучного інтелекту
Академічний активізм та спільне врядування в реаліях воєнного часу в Україні: кейс у межах проєкту E-comUnity
Full text linkThe article explores the evolving role of academic activism during wartime through an in-depth case study launched within the framework of Jean Monnet “E-comUnity” project in Ukraine. Conducted amid the disruptions of Russia’s full-scale invasion, the project shows how academic initiatives can function as civic infrastructure – supporting democratic resilience, local governance, and digital engagement under extreme conditions. Drawing on participatory methods, stakeholder workshops, and a socio-informatics study of Telegram use among Ukrainian military personnel, volunteers in Ukraine, and the Ukrainian diaspora in Germany, the paper examines how researchers navigate data collection, ethics, and positionality when traditional fieldwork is complicated or no longer viable. The purpose. Informed by this fieldwork, the article formulates the following research questions: (1) How do academic researchers engaged in collaborative governance projects in wartime Ukraine experience and address the challenges of data generation and analysis? (2) What implications do these challenges have for academic activism and knowledge production under crisis conditions?It argues that academic labor in crisis settings entails both epistemic and civic commitments: producing knowledge while simultaneously co-creating solutions with affected communities. The findings reveal the potential of collaborative governance models, activists-centered digital spaces, and reflexive methodologies to foster civic empowerment. The outcomes contribute to emerging debates on academic activism by framing scholarship as an infrastructural and collaborative practice essential to democratic resilience in times of war.Анотація.
Стаття досліджує еволюцію ролі академічного активізму під час російської війни в Україні в межах проєкту Жана Моне «E-comUnity». Проєкт показує, як академічні ініціативи можуть функціонувати в якості громадянської інфраструктури, що підтримує демократичну стійкість, місцеве врядування та цифрову взаємодію в екстремальних умовах. Дослідження спирається на партисипативні підходи, семінари із зацікавленими сторонами та якісні дослідження використання соціального месенджеру Telegram серед українських військових, волонтерів в Україні та української діаспори в Німеччині методами соціоінформатики. Розглянуто способи дослідницького збору даних, їх етичність та позиційність в умовах обмеженості традиційних способів проведення польових досліджень.
Стаття ставить такі дослідницькі питання: (1) Як дослідники, що займаються проблематикою спільного врядування в Україні під час війни, відчувають та вирішують проблеми генерації та аналізу даних? (2) Які наслідки ці виклики мають для академічної активності та продукування знань у кризових умовах? Стверджується, що академічна робота в кризових умовах передбачає як епістемічні, так і громадянські зобов'язання: виробництво знань і одночасне спільне створення рішень для громад, що страждають від війни. Отримані результати розкривають потенціал моделей спільного врядування, цифрових просторів, орієнтованих на активістів, та рефлексивних методів, що сприяє розширенню громадянських можливостей. Результати відкривають дебати про академічний активізм і уперше представляють науку як інфраструктурну та спільну практику, необхідну для підтримки демократичної стійкості в умовах війни.
Ключові слова: спільне врядування, публічне управління, громадянське суспільство, цифрові технології, цифрова демократія, громадський активізм, стійкість
 
Інформаційна інфраструктура та бази даних як ресурс соціально-економічного розвитку територій
Full text linkThe article explores the role of information infrastructure and databases as a strategic resource for the socio-economic development of territories in the context of digital transformation. It is argued that data, artificial intelligence and analytical platforms are becoming key elements of modern public governance, enabling evidence-based policymaking, transparency and more efficient management decisions. The functional features of administrative, sectoral, statistical and spatial databases, which together form a multi-level information system for supporting decisions in regions and communities, are analyzed.Special attention is paid to issues of interoperability, data standardization, protection of personal data and cybersecurity, which determine the quality of information interaction between public authorities and the level of public trust. It is demonstrated that integrated data systems enhance the capacity of local communities to conduct accurate planning, manage resources, minimize risks and increase resilience to external shocks. Drawing on international experience from Estonia, Singapore and Canada, information infrastructure is presented not only as a technical component but also as an institutional and political instrument of development.It is concluded that for Ukraine the development of a national information ecosystem with integrated registers, open databases and modern analytics is a critical precondition for modernizing public administration and ensuring sustainable territorial development. Further research should focus on assessing the potential of artificial intelligence for regional information systems and strengthening the digital resilience of communities.У статті досліджено роль інформаційної інфраструктури та баз даних як стратегічного ресурсу соціально-економічного розвитку територій в умовах цифрової трансформації. Показано, що дані, штучний інтелект і аналітичні системи стають ключовими елементами сучасного публічного управління, забезпечуючи формування доказової політики, підвищення прозорості та ефективності управлінських рішень. Проаналізовано функціональні особливості адміністративних, галузевих, статистичних та просторових баз даних, які утворюють багаторівневу інформаційну систему підтримки управління регіонами та громадами.Особливу увагу приділено питанням інтероперабельності, захисту персональних даних, стандартизації та кібербезпеки, які визначають якість інформаційної взаємодії між органами влади та рівень довіри суспільства. Показано, що інтегровані системи даних дозволяють громадам здійснювати точне планування, ефективно управляти ресурсами, мінімізувати ризики та підвищувати стійкість до зовнішніх викликів. На основі міжнародного досвіду Естонії, Сінгапуру та Канади продемонстровано, що інформаційна інфраструктура є не лише технічним компонентом, а й важливим інституційним та політичним інструментом розвитку.Зроблено висновок, що для України розбудова національної інформаційної екосистеми є критично важливою умовою модернізації публічного управління та соціально-економічного зростання територій. Подальші дослідження доцільно спрямувати на оцінку можливостей застосування штучного інтелекту в регіональних інформаційних системах та посилення цифрової стійкості громад
Впровадження інноваційних технологій для покращення ефективності публічного управління в контексті євроінтеграції України
Full text linkAbstract.Relevance. In the context of global transformations and Ukraine’s European integration course, the implementation of innovative technologies in public administration is a key prerequisite for enhancing the efficiency, transparency, and resilience of public institutions. Digitalization promotes governmental openness, optimizes administrative processes, and expands citizens’ access to quality public services, ensuring the continuity of public authorities’ functions under martial law and aligning Ukraine’s governance system with European Union standards of good governance.The purpose of the study is to identify priority areas for the implementation of innovative technologies, assess their impact on the effectiveness and quality of public services, and comprehensively examine the dynamics of Ukraine’s integration into the European digital space under wartime challenges.Results. The key directions of digitalization of public administration are analyzed, including the development of e-services, digital platforms, electronic interaction tools, and the use of open data. It is established that the introduction of digital technologies contributes to improving the quality of public services, strengthening institutional capacity, and harmonizing administrative processes with European standards. Positive progress in the development of e-government and in the approximation of national legislation to EU law is highlighted.Conclusions. It is proven that innovative technologies are a necessary condition for the sustainable development of public administration and Ukraine’s European integration. Further progress requires the improvement of the regulatory framework, enhancement of interinstitutional cooperation, and strengthening of human capacity in accordance with EU standards.Анотація.Актуальність. В умовах глобальних трансформацій та євроінтеграційного курсу України впровадження інноваційних технологій у систему публічного управління стає ключовою умовою підвищення ефективності, прозорості та стійкості публічних інститутів. Цифровізація забезпечує відкритість влади, оптимізацію управлінських процесів і розширення доступу громадян до якісних адміністративних послуг. Особливої ваги це набуває під час воєнного стану, коли технологічні рішення гарантують безперервність роботи органів влади та здатність виконувати їхні основні функції. Цифрова трансформація виступає важливим механізмом гармонізації системи управління України зі стандартами належного врядування ЄС.Мета дослідження полягає у визначенні пріоритетних напрямів упровадження інноваційних технологій, оцінюванні їхнього впливу на результативність та якість публічних послуг, а також у ґрунтовному з’ясуванні динаміки інтеграції України до європейського цифрового простору в умовах воєнних викликів.Результати. Проаналізовано ключові напрями цифровізації публічного управління, зокрема розвиток електронних сервісів, цифрових платформ, інструментів електронної взаємодії та використання відкритих даних. Встановлено, що впровадження цифрових технологій сприяє підвищенню якості публічних послуг, зміцненню інституційної спроможності та гармонізації управлінських процесів із європейськими стандартами. Відзначено позитивну динаміку розвитку електронного урядування та нормативно-правового наближення до права ЄС.Висновки. Доведено, що інноваційні технології є необхідною умовою сталого розвитку публічного управління та європейської інтеграції України. Подальший прогрес потребує вдосконалення нормативної бази, розвитку міжінституційної взаємодії та посилення кадрового потенціалу відповідно до стандартів ЄС
Тенденції та перспективи управління вищою освітою відповідно до сучасних запитів держави, суспільства і ринку праці
Full text linkAbstract. The article is devoted to the analysis of current trends and prospects for the development of the higher education management system in the context of the demands of the state, society and the dynamic and competitive modern labour market in the field of public service. The study considers higher education as an important instrument of state policy aimed at forming the human resources potential of the public service capable of ensuring strategic national interests and the effective functioning of the state mechanism. The key conceptual position of the article is the need to train highly qualified managers who are able to perform public service tasks responsibly, competently and effectively, which is becoming one of the fundamental factors of Ukrainian statehood stability.The article focuses on the need for a new approach to higher education management in the context of a dynamic and competitive modern labour market that would meet the demands of the state and society in the field of public service. One of these is Ukraine's course towards European integration, which requires representatives of the public sector to undergo continuous professional development in the context of systemic transformations, democratisation of governance, growing competition and modernisation of the labour market. Another important factor is the discrepancy between the theoretically declared knowledge and the actual competencies of candidates for positions in the civil service and local government. The third component that determines the logic of the study is the need to improve the system of professional orientation of young people towards careers in public authorities. Of particular importance is the high-quality training of students in the D4 ‘Public Management and Administration’ master's programme, which should ensure the formation of a new generation of managers with analytical thinking, leadership skills and the ability to work in conditions of change and risk.Анотація. Стаття присвячена аналізу сучасних тенденцій та перспектив розвитку системи управління вищою освітою в умовах запитів держави, суспільства та динамічного і конкурентного ринку праці, зокрема у сфері публічної служби. У дослідженні розглянуто вищу освіту як важливий інструмент державної політики, спрямований на формування кадрового потенціалу публічної служби, здатного забезпечити стратегічні національні інтереси та ефективне функціонування державного механізму. Ключовим концептуальним положенням статті є необхідність підготовки висококваліфікованих управлінців, спроможних відповідально, компетентно та результативно виконувати завдання публічної служби, що стає одним із фундаментальних чинників стійкості української державності.У статті акцентовано увагу на необхідність нового погляду на управління вищою освітою в умовах динамічного та конкурентного сучасного ринку праці, який би задовольнив запити держави, та суспільства у сфері публічної служби. Одним із них є курс України на європейську інтеграцію, що вимагає від представників публічного сектору безперервного професійного розвитку в умовах системних трансформацій, демократизації управління, зростання конкуренції та модернізації ринку праці. Другим важливим чинником є фіксація суперечливості між теоретично задекларованими знаннями та реальними компетентностями претендентів на посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Третім компонентом, що визначає логіку дослідження, виступає потреба вдосконалення системи професійної орієнтації молоді на кар’єру в органах публічної влади. Особливого значення набуває якісна підготовка студентів за програмами магістратури спеціальності D4 «Публічне управління та адміністрування», що має забезпечувати формування нової генерації управлінців з аналітичним мисленням, лідерськими здібностями та спроможністю працювати в умовах змін та ризиків
Теоретико-методологічний аналіз дослідження інституту медіації як елементу демократизації публічного управління та публічної служби в сучасному науковому дискурсі
Full text linkAbstract. The rapid spread of mediation in the global world and its effective application in numerous areas of governance demonstrate the potential of this institution for resolving conflicts in the interaction between the authorities and citizens. According to theorists and practitioners in law, political science, psychology, public administration, and philosophy, constructive dialogue between the state and society can be ensured precisely by mediation as an extrajudicial institution for conflict resolution based on voluntariness, neutrality, confidentiality, and partnership between the parties.The relevance of the article is determined by the need to create effective, non-violent mechanisms for resolving conflicts between the authorities and citizens in the context of growing conflict during wartime; the need to adapt Ukrainian public administration to European standards, the development of a newly created legislative framework for mediation and the strategic importance of forming and developing the institution of mediation as an element of the democratisation of public authority in Ukraine.The purpose of the article is to conduct a theoretical and methodological analysis of the study of the institution of mediation as an element of the democratisation of public authority in Ukraine in the scientific discourse of domestic and foreign scholars.The author's task is to reveal the theoretical and methodological foundations of the study of mediation by domestic and foreign scholars, to outline their common views on the institutionalisation of this problem and the significant differences in the interpretation of this instrument. In the context of the Russian Federation's full-scale armed aggression against Ukraine, this issue is of particular importance, as the external conflict has significantly exacerbated social tensions, increased the number of disputes between citizens and authorities, and complicated communication in the field of public administration. Conclusions. The introduction of the institution of mediation in the resolution of conflicts in public administration and public service is a topical issue that requires theoretical and methodological foundations for researching the mechanisms of its formation and development for the democratisation of public authority in Ukraine.Анотація. Стрімке поширення медіації у глобальному світі, ефективність застосування її у численних сферах врядування демонструють потенціал цього інститут для врегулювання конфліктності у взаємодії між владою і громадянами. Конструктивний діалог між державою й суспільством, на думку теоретиків та практиків у юриспруденції, політології, психології та публічного управління, філософії здатна забезпечити саме медіація як позасудова інституція вирішення конфліктів, заснована на добровільності, нейтральності, конфіденційності та партнерстві сторін.Актуальність статті визначається потребою у створенні ефективних, ненасильницьких механізмів вирішення конфліктів між владою і громадянами в умовах зростання конфліктності у період війни; необхідністю адаптації українського публічного управління до європейських стандартів; розвитком новоствореної законодавчої основи медіації; стратегічним значенням формування та розвитку інституту медіації як елементу демократизації публічної влади в Україні.Метою статті є теоретико-методологічний аналіз дослідження інституту медіації як елементу демократизації публічної влади в Україні в науковому дискурсі вітчизняних та зарубіжних учених..Завданням автора є розкрити теоретико-методологічні засади дослідження медіації вітчизняними та зарубіжними науковцями, окреслити їх спільні погляди на інституціоналізацію даної проблеми та суттєві відмінності у трактуванні цього інструменту. В умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України дана проблематика набуває особливої значущості, адже зовнішній конфлікт суттєво загострив соціальні напруження, збільшив кількість спірних ситуацій між громадянами та органами влади, ускладнив комунікацію у сфері публічного управління. Висновки. Запровадження інституту медіації у врегулюванні конфліктів в публічному управлінні та публічній службі є актуальним питанням, яке потребує теоретико-методологічних засад дослідження механізмів його формування, розвитку задля демократизації публічної влади в Україні