Law and Safety (E-Journal - Kharkiv National University of Internal Affairs) / Право і безпека (Харківський національний університет внутрішніх справ)
Not a member yet
673 research outputs found
Sort by
До проблеми оптимізації критеріїв оцінювання ефективності забезпечення національної безпеки держави
Get PDFIt has been argued that the evaluation of the effectiveness of Ukrainian national security is the activities of authorized entities carried out in the prescribed manner, which aims to establish the extent to which measures implemented by the state in the relevant direction, as well as related financial, material technical and human costs, meet the goal.
It has been performed the classification of the relevant criteria, which is most appropriate to divide into the following groups: 1) financial and economic, which include: the level of shadowing of the economy; the level of GDP per capita; the ratio of public debt to GDP; the average level of wages in the state; 2) socio-cultural, in particular: the demographic situation in the country (depopulation rate); the level of legal consciousness of society and cultural development; national consent and unity; a sense of personal security; the level of support of the population of the state; 3) political: stability and effectiveness of public policy (domestic political stability); resilience to ensure a high level of readiness of society and the state to respond to a wide range of threats; the level of democracy, the formation and effectiveness of the legal framework of the rule of law; 4) indicators of combat readiness of the army: the state of the armed forces, their combat capability and combat readiness; logistical, financial support of troops; adequacy of staffing.
Emphasis has been placed on the fact that the list of these criteria is not exhaustive, as they can be expanded by a number of indicators that depend directly on the direction of national security. These criteria are an objective reflection of how effective the legislator is in this area. In addition, the implementation of appropriate evaluation requires the use of various methods: surveys, mathematical modeling, forecasting and more.Статья посвящена проблемам оптимизации критериев оценки эффективности обеспечения национальной безопасности государства. На основе анализа научных взглядов ученых и норм действующего законодательства Украины выделен перечень критериев, по которым необходимо оценивать эффективность обеспечения национальной безопасности Украины. Указанные критерии предложено поделить на четыре большие группы: финансовые, социально-культурные, политические, показатели боевой готовности армии. Усовершенствован и классифицирован перечень критериев, по которым необходимо оценивать эффективность обеспечения национальной безопасности.Статтю присвячено проблемам оптимізації критеріїв оцінювання ефективності забезпечення національної безпеки держави. На основі аналізу наукових поглядів учених і норм чинного законодавства України виокремлено перелік критеріїв, за якими необхідно оцінювати ефективність забезпечення національної безпеки України. Названі критерії запропоновано поділити на чотири великі групи: фінансові, соціально-культурні, політичні, показники бойової готовності армії. Удосконалено перелік критеріїв, за якими необхідно оцінювати ефективність забезпечення національної безпеки, а також здійснено їх класифікацію
Міжнародно-правовий статус «невизнаних держав» як особливих політико-територіальних утворень
Get PDFProblems of determining the status of so-called unrecognized states in terms of modern international law are revealed. It is noted that the desire of different territorial entities to secede in recent years increasingly leads to the emergence of “unrecognized states” as special political and territorial entities, whose existence is one of the sources of conflict in modern world politics. Many works by both domestic and foreign scholars are devoted to the problems of determining the international legal status of “unrecognized states” and their domestic political development. However, a significant disadvantage of these scientific works is that their authors do not seek to develop general theoretical methodological approaches to the study of the phenomenon of “unrecognized states” and to determine the criteria of insolvency and non-recognition. It is noted that the study of the international legal status of self-proclaimed “unrecognized states” requires theoretical and methodological understanding, which is possible with a comprehensive scientific approach to this topic. Thus, in the current conditions of development of international relations, scholars in the field of international law, international relations and political science are faced with the task of finding optimal methodological and theoretical approaches to the study of the phenomenon of “unrecognized states”. An integrated approach to its study will help to determine the features of their domestic political development, to identify the relationship between the main trends in their formation and international legal status. The results obtained will determine the prospects for the recognition of such political and territorial entities (“unrecognized states”) with a special status and the development of their capacity. The purpose of the article is to define the term “unrecognized states”, to conduct a scientific and theoretical analysis of its content and consider the existing preconditions for its formulation, as well as to clarify the place of such political and territorial entities (“unrecognized states”) in international law. The objective of the article is to clarify the substantive characteristics of the term “unrecognized states”, the international legal status of such entities and analyze the principle of the right of peoples to self-determination and the principle of territorial integrity in the context of the emergence and existence of “unrecognized states”. The conflict in modern international law between the principle of the right of peoples to self-determination and the principle of territorial integrity, which are a prerequisite for geopolitical disputes in the current conditions of international relations is shown. Given the complexity of the practice of recognizing such entities, it was noted the need to develop clear legal norms that would regulate the procedure for the formation of such political and territorial entities (“unrecognized states”) as subjects of international law.Раскрыты проблемы определения статуса «непризнанных государств» с точки зрения современного международного права. Отмечено, что стремление разных территориальных образований к обособлению в последние годы все чаще приводит к возникновению «непризнанных государств» как особенных политико-территориальных образований, чье существование играет немалую роль в качестве одного из источников конфликтности в современной мировой политике. Целью статьи является определение понятия «непризнанные государства», выделение их общих признаков и исследование их международно-правового статуса. На основе анализа новейших научных разработок показана коллизия в современном международном праве между принципом права народов на самоопределение и принципом территориальной целостности, которые являются предпосылкой геополитических споров в современных условиях развития международных отношений. Учитывая сложность практики признания подобных образований, отмечена необходимость разработки четких правовых норм, регламентирующих процедуру становления таких политико-территориальных образований («непризнанных государств») в качестве субъектов международного права.Розкрито проблеми визначення статусу «невизнаних держав» із погляду сучасного міжнародного права. Зауважено, що прагнення різних територіальних утворень до відокремлення в останні роки все частіше призводить до виникнення «невизнаних держав» як особливих політико-територіальних утворень, чиє існування відіграє чималу роль як одне з джерел конфліктів у сучасній світовій політиці. Метою статті є визначення поняття «невизнані держави», виокремлення їх загальних ознак та дослідження їх міжнародно-правового статусу. На ґрунті аналізу новітніх наукових розробок показано колізію в сучасному міжнародному праві між принципом права народів на самовизначення та принципом територіальної цілісності, які є передумовою геополітичних суперечок у сучасних умовах розвитку міжнародних відносин. Зважаючи на складність практики визнання подібних утворень, зауважено на необхідності розроблення чітких правових норм, які б регламентували процедуру становлення таких політико-територіальних утворень («невизнаних держав») як суб’єктів міжнародного права
Кримінально-правова характеристика зброї масового знищення як конструктивної об’єктивної ознаки складу кримінального правопорушення (статті 439, 440 КК України)
Get PDFThe norms of international and national legislation, which determine the definition and meaning of the concept of mass destruction weapons, as well as each of its components – chemical, biological (in particular, toxin) and nuclear weapons – have been studied. It has been established that a constructive objective feature of the crimes provided for in Articles 439 and 440 of the Criminal Code of Ukraine is not any weapon of mass destruction, but only those prohibited by international treaties, the consent of which is binding on the Verkhovna Rada of Ukraine. Considering that the highest body of the legislative power of Ukraine has not ratified the international treaty on the prohibition of nuclear weapons, approved by the General Assembly of the United Nations on July 7, 2017, the position of the scientists who believe that as part of the crime of “use of mass destruction weapons” (Article 439 of the Criminal Code of Ukraine), nuclear weapons are not part of the concept of “weapons of mass destruction” has been supported.
Doctrinal approaches to distinguishing the object, means and instrument of committing a criminal offense have been considered, on the basis of which it has been concluded that the object of the crime is a “passive” feature of the composition of the criminal offense, it is characterized by a criminal influence on it in the form of action or inaction, its properties are provided by the subject of the crime use in the more or less distant future. Weapons of mass destruction as part of the criminal offense provided for in Art. 440 of the Criminal Code of Ukraine, is the subject of this crime.
The means of committing the crime is an “active” feature of the composition of the criminal offense, its properties are used by the criminal to create favorable conditions and facilitate the implementation of the illegal act. The instrument of the crime is also an “active” feature of its composition. Its properties are always used by the criminal directly when committing the crime to cause or threaten to cause significant damage to the object of criminal law protection. As part of the criminal offense provided for in Art. 439 of the Criminal Code of Ukraine, weapons of mass destruction are the means of committing this crime.Исследованы нормы международного и национального законодательства, которые определяют понятие оружия массового уничтожения, в частности химического, биологического (в том числе токсинного) и ядерного оружия. Рассмотрены доктринальные подходы к разграничению предмета, средства и орудия совершения уголовного правонарушения, на основании чего сделан вывод, что оружие массового уничтожения в составе преступления, предусмотренного ст. 440 УК Украины, является предметом, а в составе преступления, предусмотренного ст. 439 УК Украины, – орудием совершения уголовного правонарушения. Поддержана позиция ученых, которые полагают, что в составе преступления «применение оружия массового уничтожения» (ст. 439 УК Украины) ядерное оружие не входит в содержание понятия «оружие массового уничтожения».Досліджено норми міжнародного та національного законодавства, які визначають поняття зброї масового знищення, зокрема хімічної, біологічної (зокрема, токсинної) та ядерної зброї. Розглянуто доктринальні підходи до розмежування предмета, засобу та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, на підставі чого зроблено висновок, що зброя масового знищення у складі злочину, передбаченого ст. 440 КК України, є предметом, а у складі злочину, передбаченого ст. 439 КК України, – знаряддям учинення кримінального правопорушення. Підтримано позицію науковців, які вважають, що у складі злочину «застосування зброї масового знищення» (ст. 439 КК України) ядерна зброя не входить до змісту поняття «зброя масового знищення»
Правове регулювання забезпечення національної безпеки в Україні: виклики сьогодення
Get PDFThe article is devoted to the study of the legal regulation of national security in Ukraine. Against the background of the full-scale invasion of Russia on the territory of Ukraine, this issue becomes particularly relevant and requires a more detailed and in-depth study. Moreover, in recent years, the raised issue is becoming more relevant not only on the territory of Ukraine, but also in the field of lively discussion at the international level, because modern legal, democratic states of the world seek to join forces in this direction.
It is noted that the legal mechanism for ensuring national security in Ukraine is regulated by a system of laws and by-laws. In this area, the main regulatory documents of both state and international nature are singled out and analyzed. In particular, the public legal mechanism for ensuring national security in Ukraine is established in accordance with the Constitution of Ukraine. Its functioning and gradual development is ensured by a system of laws and by-laws, which can be divided into two groups: 1) those that directly regulate public relations in the sphere of ensuring national security and defense; 2) those that regulate other social relations and indirectly guarantee national security and defense. Sub-legal normative legal acts in the field of ensuring national security detail, harmoniously complement and specify the current legislation.
The system of by-laws in the field of ensuring national security is largely branched and characterized by incoherence. The system of current legislation in the field of ensuring national security needs improvement in terms of Ukraine\u27s integration into NATO. Taking into account international standards in the field of defense is an important factor in the recognition of Ukrainian society as a civilized member of the international community.
The fundamental standards of ensuring national security are provided for in international acts in the field of human rights, which establish the conceptual foundations for the further formation of special international standards in various areas. The standards defined in international treaties on human rights were further improved in international security acts developed under the auspices of the United Nations, the Council of Europe, the OSCE, the European Union, etc.Статья посвящена изучению правового регулирования обеспечения национальной безопасности в Украине. Определено, что в последние годы поднятый вопрос не только приобретает свою актуальность на территории Украины, но и все чаще становится в поле оживленного обсуждения на международном уровне, ведь современные правовые, демократические государства мира стремятся объединить усилия в этом направлении. Отмечено, что правовой механизм обеспечения национальной безопасности Украины обеспечивается системой законов и подзаконных нормативно-правовых актов. В этой области выделены и проанализированы основные нормативные документы как государственного, так и международного характера.Статтю присвячено вивченню правового регулювання забезпечення національної безпеки в Україні. Визначено, що в останні роки порушене питання не лише набуває актуальності на теренах України, але й все частіше стає в полі жвавого обговорення на міжнародному рівні, адже сучасні правові, демократичні держави світу прагнуть об’єднати зусилля у цьому напрямі. Зауважено, що правовий механізм забезпечення національної безпеки в Україні регулюється системою законів і підзаконних нормативно-правових актів. У цій царині виокремлено та проаналізовано основні нормативні документи як державного, так і міжнародного характеру
Цифрова держава в контексті правової реформи в Україні: теоретико-правовий аспект
Get PDFThe purpose of the article is theoretical and legal coverage of the key parameters of legal reform in the field of digital state formation based on the application of the institutional approach, as well as taking into account the achievements of domestic theoretical and legal science and legal branch science. It is shown that the formation of a digital state is an integral element of digitalization of all spheres of social life and a requirement of modernity. Structural and procedural approaches to the study of legal reform in the field of digital state formation are analyzed. The expediency of combining these approaches for a deeper and more comprehensive scientific knowledge of the studied phenomenon is highlighted. It has been established that the legal reform in the field of the formation of a digital state should be recognized as a type of legal reform aimed at a holistic, comprehensive change in the conditions and legal basis of the organization and functioning of the state apparatus in the direction of its optimization and the widest application of information and communication technologies in order to simplify the state administration system, significantly increasing its effectiveness and including society and individual citizens in solving the most significant issues of social and state life. The key aspects and directions of this reform are analyzed.
It has been proven that the model of forming an exclusive digital state, which did not provide for the wide involvement of society and its institutions in solving national (public) issues and affairs, has been implemented in modern Ukraine, which essentially reproduced the conservative trajectory of the previous state-power development. It is indicated that the transition from an extensive paradigm of a digital state formation to an intensive one should be recognized as an urgent need today, which would provide for an inclusive model of the formation of a digital state due to the real inclusion (involvement) of civil society institutions in solving state affairs, stimulating civil initiative and making it impossible to adopt key legal acts without prior extensive public consultation, which should be given not optional but mandatory character.Исследование посвящено изучению теоретико-правовых аспектов формирования цифрового государства, являющегося неотъемлемым элементом диджитализации всех сфер общественной жизни и требованием современности. Установлено, что правовую реформу в области формирования цифрового государства следует признать таким видом правовой реформы, который направлен на целостное, комплексное изменение условий и правовой основы организации и функционирования аппарата государства с целью упрощения системы государственного управления, существенного повышения его эффективности. Актуальной потребностью настоящего следует признать переход от экстенсивной парадигмы формирования цифрового государства к интенсивной, которая предусматривала бы инклюзивную модель формирования цифрового государства за счет реального привлечения к решению государственных дел институтов гражданского общества, стимулировала гражданскую инициативу и делала невозможным принятие ключевых правовых актов без предварительного общественного обсуждения.Дослідження присвячено вивченню теоретико-правових аспектів формування цифрової держави, що є невід’ємним елементом дигіталізації всіх сфер суспільного життя та вимогою сучасності. Встановлено, що правову реформу в галузі формування цифрової держави слід визнати таким різновидом правової реформи, який спрямовується на цілісне, комплексне змінення умов та правової основи організації і функціонування апарату держави з метою спрощення системи державного управління, суттєвого підвищення його ефективності. Актуальною потребою на сьогодні слід визнати перехід від екстенсивної парадигми формування цифрової держави до інтенсивної яка б передбачала інклюзивну модель формування цифрової держави завдяки реальному залученню до вирішення державних справ інститутів громадянського суспільства, стимулювала громадянську ініціативу та унеможливлювала прийняття ключових правових актів без попереднього громадського обговорення
Роль недержавних громадських об’єднань у захисті прав осіб з обмеженими можливостями в Україні під час війни
Get PDFThe problems of persons with disabilities in general and with mental disabilities in particular, which have become even more acute in Ukraine with the beginning of the full-scale armed aggression of the Russian Federation, have been highlighted. The purpose of the study is to determine the role and place of public associations in the process of realizing and protecting the rights of persons with disabilities, in particular persons with mental disabilities (permanent psycho-intellectual disabilities), during the war period, as well as formulating recommendations for improving the state of observance of rights and freedoms this category of persons. The objective impossibility of the population social protection state bodies, which are located in or near the places of hostilities, to perform their functions due to the existing danger for workers, as well as the impossibility of transferring these bodies to a remote work format, has been established.
The use of a number of general scientific and special research methods has made it possible to analyzed the situation with respect to the rights of the specified category of persons in Ukraine in current conditions. A significant increase in the role and effectiveness of civil society institutions, in particular non-governmental public associations, has been noted. A conclusion has been made regarding the need to strengthen cooperation between these social service providers. It has been recommended to expand the participation of representatives of such public organizations in the process of making managerial decisions both at the state level and at the level of local self-government.
Monitoring and analysis of the dynamics of the effectiveness of both state bodies of social protection of the population and non-state public associations in Ukraine by studying the opinion of the final beneficiaries, such as persons with disabilities, has been defined as a promising direction for further research.Исследованы вопросы деятельности в условиях войны в Украине общественных организаций в сфере защиты прав людей с ограниченными возможностями. Констатировано ухудшение ситуации с соблюдением прав этой категории лиц из-за военных действий в стране, а также грубое нарушение врагом норм международного гуманитарного права и, как следствие, прав уязвимых категорий населения. В этом контексте определено значительное повышение роли и эффективности работы институтов гражданского общества, в частности негосударственных общественных объединений. Проведенный опрос с целью определения мнения и субъективной оценки полученных социальных услуг позволил констатировать снижение продуктивности работы государственных органов социальной защиты населения. Сделан вывод о необходимости усиления сотрудничества между этими институциями, которые предоставляют социальные услуги. Рекомендовано расширение участия в процессе принятия управленческих решений представителей таких общественных организаций.Досліджено питання діяльності в умовах війни в Україні громадських організацій у сфері захисту прав людей з обмеженими можливостями. Констатовано погіршення ситуації з дотриманням прав цієї категорії осіб через воєнні дії, грубе порушення ворогом норм міжнародного гуманітарного права і, як наслідок, прав вразливих категорій населення. У цьому контексті визначено значне підвищення ролі й ефективності діяльності інститутів громадянського суспільства, зокрема недержавних громадських об’єднань. Проведене опитування з метою визначення думки та суб’єктивної оцінки отриманих соціальних послуг дозволило констатувати зниження продуктивності роботи державних органів соціального захисту населення порівняно з недержавними громадськими об’єднаннями. Зроблено висновок щодо необхідності посилення співпраці між цими надавачами соціальних послуг. Рекомендовано розширити участь у процесі прийняття управлінських рішень представників таких громадських організацій
Право дружини на утримання під час вагітності та в разі проживання з нею дитини у віці до трьох років
Get PDFThe problems of exercising the right to maintenance from a man for a pregnant woman and a woman who a child under the age of three lives with were examined. The purpose of the study is to formulate theoretical provisions and practical recommendations for the application of norms governing the exercise of a woman\u27s right to maintenance. A comparative legal method of research was used to determine the procedure for a pregnant wife and the wife who the child under the age of three lives with to exercise the right to maintenance from the child\u27s father-husband. The analysis of court cases on the recovery of alimony for the maintenance of a pregnant wife and / or wife who a child under the age of three lives with was carried out using the method of systematic analysis. A study of the current family law of Ukraine, which regulates the rights and obligations of spouses with respect to maintenance, and an analysis of the practice of the courts in cases involving maintenance for a pregnant wife and a wife who the child under three years lives with, concluded that the provisions of Art. 5 st. 84 of the FC of Ukraine makes it impossible for a pregnant wife to exercise her right to maintenance from her husband during pregnancy. It was emphasized that the court should assess the husband\u27s ability to provide financial assistance to his wife on the basis of a study of a number of legal facts that characterize his financial situation. The author believes that all types of maintenance of family members and relatives, provided by the family legislation of Ukraine, have the same legal nature and require the same legal regulation. In view of this, it has been concluded that failure by a husband to pay maintenance to a pregnant wife or a wife living with a child under three years old may be punished by liquidated damages (penalty), Art. 196 FC of Ukraine The lack of criminal liability for evasion of alimony for the maintenance of a pregnant wife and / or wife who the child under the age of three lives with is a gap in current legislation that should be eliminated by amending Art. 164 of the Criminal Code of Ukraine.Рассмотрены проблемы осуществления беременной женщиной и женщиной, с которой проживает ребенок в возрасте до трех лет, своего права на содержание от мужа. Целью исследования является формулирование теоретических положений и практических рекомендаций по применению норм, регулирующих порядок осуществления женщиной права на содержание. Исследование действующего законодательства и анализ практики рассмотрения судами дел о предоставлении содержания жене позволили сделать вывод, что ч. 5 ст. 84 СК Украины делает невозможным осуществление беременной женой своего права на содержание от мужа во время беременности. Возможность мужа оказывать материальную помощь жене должна оцениваться судом на основании комплекса фактов, характеризующих его материальное положение. За просрочку мужем уплаты алиментов на содержание жены может быть применена ответственность в виде пени, предусмотренная ст. 196 СК Украины.Розглянуто проблеми здійснення вагітною жінкою та жінкою, з якою проживає дитина у віці до трьох років, свого права на утримання від чоловіка. Метою дослідження є формулювання теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо застосування норм, які регулюють порядок здійснення жінкою права на утримання. Дослідження чинного законодавства й аналіз практики розгляду судами справ про надання утримання дружині дали змогу зробити висновок, що ч. 5 ст. 84 СК України унеможливлює здійснення вагітною дружиною свого права на утримання від чоловіка під час вагітності. Можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу дружині має оцінюватись судом на підставі комплексу фактів, які характеризують його матеріальне становище. За прострочення чоловіком сплати аліментів на утримання дружини може бути застосована відповідальність у вигляді пені, передбачена ст. 196 СК України
Теоретичні аспекти професійної компетентності поліцейських підрозділу тактико-оперативного реагування
Get PDFIn this article the author has made a theoretical analysis of law enforcement officials’ professional competence and has defined the meaning of professional competence of the police officer in the tactical-operational respond unit (TOR) of the National Police of Ukraine. Taking into consideration specific official tasks and professional activity the author describes the main abilities of the police unit (TOR). Among the structural components of professional competence of the police unit TOR: personal, active, social competence is separated. It is shown the intentional filling of structural ingredients of the professional competence of the police unit TOR. It is underlined that the actuality of the research of the development of police officers’ professional competence in this tactical-operational respond unit is connected with the increasing of citizens’ “close” looks at the police actions on the whole and a new-organized unit of the patrol police especially.
Social-economic and political changes which are taking place in the lives of modern Ukrainians are characterized by the considerable increase of their civil activity and are expressed by their participation in public events of the different types: political, economic, social, sports, cultural, gendered, religious, ecological and so on. Considering Ukrainians’ high political activity, the urgent necessity of security guaranteeing and holding the public order were formed by the National Police Bodies during public events with participation of a great number of people. That’s why on purpose of providing civil security and law-and-order guard of the public events in 2017 the new unit of patrol police of tactical-operational respond TOR was organized. The new challenges have arisen before the new-organized police unit [3, 6]: to minimize the risks which may appear during public events; to decrease tense in the crowd without demonstrating force; to prevent and to resist street criminality; to be on patrol in the city for the operational support of the patrol police crews in the case of calls with the higher degree of the risk; to react on the situations where there is a real threat of using the weapon or another threat to people’s life; to detain people who are hiding from justice or are wanted and can be dangerous. “We need the units of the civil guard with a new mentality, and absolutely a new approach”, said the assistant of the minister of MIA of Ukraine S. Yarovyi in his interview [3].
The fulfillment of the mentioned tasks demands from the policemen a high level of preparation and professional competence, which is expressed according to O. Tsylmak in the person’s possibility to use the set of acquired knowledge, skills and abilities in practical professional activity effectively [11]. The actuality of the research of the development of professional competence of a police officer in the tactical –operational respond unit is connected with the increasing of people’s “close” looks at the policemen in general and the new-organized patrol police unit in particular. The question of the policeman’s professional competence is a central one because nowadays in the communication with the policemen people use technical means of fixation (such as photo-, video-fixation), somebody to protect themselves against the police misconduct, somebody to show policemen “in not the most flattering light”.Проведен теоретический анализ профессиональной компетентности работников правоохранительных органов и дано определение понятия профессиональной компетентности работника полиции подразделения тактико-оперативного реагирования (дальше – ТОР) Национальной полиции Украины. С учетом специфики служебных заданий и профессиональной деятельности описаны основные умения полицейского подразделения ТОР. Выделены структурные составляющие профессиональной компетентности полицейского подразделения ТОР: личностная, деятельностная, социальная. Раскрыто содержательное наполнение структурных составляющих профессиональной компетентности полицейского подразделения ТОР. Подчеркнуто, что актуальность исследования развития профессиональной компетентности работника полиции подразделения тактико-оперативного реагирования связана с возрастанием «бдительности» взглядов граждан на деятельность полиции в целом и на новосозданное подразделение полиции в частности.Проведено теоретичний аналіз професійної компетентності працівників правоохоронних органів і надано визначення поняття професійної компетентності працівника поліції підрозділу тактико-оперативного реагування (далі – ТОР) Національної поліції України. З урахуванням специфіки службових завдань і професійної діяльності описано основні вміння поліцейського підрозділу ТОР. Виокремлено структурні складові професійної компетентності поліцейського підрозділу ТОР: особистісну, діяльнісну, соціальну. Розкрито змістове наповнення структурних складових професійної компетентності поліцейського підрозділу ТОР. Підкреслено, що актуальність досліджень розвитку професійної компетентності працівника поліції підрозділу тактико-оперативного реагування пов’язана зі зростанням «пильності» поглядів громадян на діяльність поліції в цілому і на новостворений підрозділ патрульної поліції зокрема.
 
Шляхи вдосконалення навчання іноземних мов у процесі підготовки поліцейських
No full textThe article is devoted to the consideration of the peculiarities of teaching foreign languages in higher education institutions with special conditions of study, first of all, in the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. The main factors related to the goals, conditions and content of training are analyzed. The aim is to determine the specific impact of these factors on the learning process and to justify the main areas of work to eliminate the negative factors that limit the effectiveness of learning. The thesis regarding the need to improve independent work as a powerful reserve for learning intensification significantly is put forward. The most effective forms of organization of such work on the basis of wide use of information technologies are offered.Статья посвящена рассмотрению особенностей преподавания иностранных языков в учреждениях высшего образования с особыми условиями обучения, прежде всего, в системе МВД Украины. Проанализированы основные факторы, связанные с целями, условиями и содержанием обучения, которые определяют специфику учебного процесса, обоснованы основные направления работы по нивелированию негативных факторов, ограничивающих эффективность обучения. Выдвинут тезис о необходимости существенного совершенствования самостоятельной работы как мощного резерва интенсификации обучения. Предложено наиболее эффективные формы организации такой работы на базе широкого использования информационных технологий.Статтю присвячено розгляду особливостей викладання іноземних мов у закладах вищої освіти з особливими умовами навчання, перш за все, в системі МВС України. Проаналізовано основні фактори, пов’язані з цілями, умовами та змістом навчання, визначено специфічний вплив цих факторів на навчальний процес і обґрунтовано основні напрямки роботи з нівелювання негативних чинників, що обмежують ефективність навчання. Методом дослідження є огляд літератури з питань організації навчання, його змісту, організації самостійної роботи, спостереження за навчальним процесом, узагальнення досвіду викладання.
У результаті дослідження визначено основні чинники, які, з одного боку, визначають специфіку навчання іноземних мов у закладах вищої освіти з особливими умовами навчання, з іншого, можуть здійснювати негативний вплив на успішність навчального процесу. Проаналізовано мету навчання й обґрунтовано необхідність її зміни з урахуванням можливих сфер використання іноземної мови та домінуючих видів майбутньої професійної діяльності. Висунуто тезу про необхідність суттєвого вдосконалення самостійної роботи як потужного резерву інтенсифікації навчання. Запропоновано найбільш ефективні форми організації такої роботи на базі широкого використання інформаційних технологій. Наголошено на необхідності збалансованого підходу до викладання, який поєднуватиме дисципліну та вимогливість з методами і прийомами, притаманними комунікативному підходу до викладання іноземних мов. Звернено особливу увагу на необхідність цілеспрямованої роботи з навчання юридичної термінології, запропоновано спеціалізоване підвищення кваліфікації науково-педагогічного складу за цим напрямком
Співвідношення формальної визначеності та верховенства права
Get PDFComprehensive analysis of approaches to understanding the essence of the categories of “rule of law” and “formal clarity” has been carried out within the framework of the conducted research. The author in order to properly understand the category of “rule of law”, has provided the views of both international and domestic researchers, who determine its essence.
The author of the work has determined the content of the concept of the rule of law on the basis of the characteristics of the rule of law. A comprehensive analysis of the reports of the European Commission and the Venice Commission on the elements of the rule of law has been conducted. Particular attention has been also paid to the essence of the rule of law principles, which are reflected in those documents. The main requirements relating to the rule of law principle, as well as the main purpose of this principle have been provided.
The author has conducted the analysis of approaches to understanding and clarifying the essence of formal clarity provided to this category by both domestic and international researchers. The main requirements for formal clarity have been provided. The procedural requirements inherent in formal clarity have been also separately mentioned in the research.
On the basis of the conducted complex characteristic and defining the essence of the categories of “rule of law” and “formal clarity” the author has carried out the analysis of their parity. The approaches of domestic and international researchers in this regard have been provided. It has been emphasized that one of the fundamental aspects of the protection of human rights and freedoms is the formal clarity of law.
It has been noted in the conclusion that the formal clarity of law implies a set of precise, unambiguous and transparent legal requirements for both lawmaking and law-enforcement processes designed to ensure the realization of human rights, interests and freedoms, as well as protection against possible manifestations of state arbitrariness that makes it possible to avoid a number of mistakes, offenses and misunderstandings of life situations.Представлен всесторонний анализ подходов к пониманию сущности категорий «верховенство права» и «формальная определенность», проведено соотношение этих категорий. Отмечено, что формальная определенность права предполагает наличие совокупности точных, однозначных и прозрачных правовых предписаний к процессам не только правотворчества, но и правоприменения, призванных обеспечить реализацию прав, интересов и свобод индивида, а также защиту от возможных проявлений государственного произвола.Репрезентовано всебічний аналіз підходів до розуміння сутності категорій «верховенство права» і «формальна визначеність», проведено співвідношення цих категорій. Зазначено, що формальна визначеність права передбачає наявність сукупності точних, однозначних та прозорих правових приписів до процесів не лише правотворчості, а й правозастосування, покликаних забезпечити реалізацію прав, інтересів та свобод індивіда, а також захист від можливих проявів державного свавілля