Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Актуальні питання застосування норм закону України «Про правовий режим воєнного стану» і їх вплив на адміністративно-правовий статус громадян під час дії воєнного стану.
Get PDF The relevance of the conducted study is determined by the lack of comprehensive scientific research regarding the protection of citizens' rights during the enforcement of martial law. The purpose of the article is to analyze the provisions of the Law of Ukraine "On the Legal Regime of Martial Law" in terms of their impact on the administrative and legal status of citizens under martial law. General scientific and special methods of scientific inquiry were employed, including formal-logical, dialectical, systemic analysis, and dogmatic methods. The author conducted a systematic analysis of the provisions of the Law `On the Legal Regime of Martial Law`, addressing issues of potential violations of human and civil rights and freedoms due to the application of certain provisions of this law and their compliance with the norms of the Constitution of Ukraine. Factors and conditions for the introduction of martial law, as specified in the definition of `martial law` (Article 1), were analyzed, leading to the conclusion that the definition provided in the law does not fully correspond to the essence of the legal regime of martial law. It permits the imposition of martial law under conditions that do not pose a threat to the life and health of citizens or to the independence of the state, resulting in unjustified restrictions on citizens rights and freedoms. Based on the study, a revised definition of `martial law` was proposed, incorporating substantial changes compared to the existing law. This revised definition excludes the possibility of unwarranted imposition of martial law and stipulates restrictions only on specific rights and freedoms during its enforcement. To ensure the protection of citizens rights and freedoms, it is proposed to introduce two distinct emergency legal regimes in Ukraine related to external threats (aggression): a `state of threat (attack) regime` and a more stringent `martial law regime`. For each regime, the powers of state authorities, appropriate legal measures, and provisions for transitioning from one regime to another in the event of armed aggression must be defined. It is concluded that the implementation of the norms of the Law `On the Legal Regime of Martial Law`particularly the measures under the martial law regime, must not violate fundamental human and civil rights and freedoms that cannot be restricted even under martial law conditions. If the application of these norms leads to violations of citizens`rights, such norms must be amended or excluded from the law`s text.Тема проведеного дослідження є актуальною з огляду на відсутність грунтовних наукових досліджень щодо забезпечення прав громадян під час дії воєнного стану. Мета статті - аналіз положень закону України «Про правовий режим воєнного стану» в аспекті їх впливу на адміністративно-правовий статус громадян в умовах дії воєнного стану. Під час дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: формально-логічний, діалектичний, системного аналізу і догматичний. Автором здійснено системний аналіз норм закону «Про правовий режим воєнного стану, зокрема розглянуто питання порушення (можливого порушення) прав та свобод людини і громадянина у разі застосування певних норм цього закону та їх відповідності нормам Конституції України. Проаналізовано фактори і умови введення режиму воєнного стану, і зроблено висновок, що визначення «воєнного стану» наведене в законі не відповідає в повній мірі суті правового режиму воєнного стану, дозволяє вводити режим воєнного стану за умов, які не створюють небезпеку життю і здоров’ю громадян, небезпеку незалежності держави, що матиме наслідком необгрунтоване обмеження прав і свобод громадян. За результатами дослідження запропоновано визначення «воєнного стану», яке містить суттєві зміни, порівняно з наведеним в законі «Про правовий режим воєнного стану», і яке виключає можливість безпідставного введення режиму воєнного стану та передбачає обмеження під час воєнного стану тільки визначених прав і свобод громадян. Пропонується, з метою забезпечення прав і свобод громадян, запровадити в Україні два окремих надзвичайних правових режими, які можуть вводитись в зв’язку з зовнішньою небезпекою (агресією): «режим стану загрози (нападу)» і, безпосередньо, «режим воєнного стану» (більш жорсткий), для кожного з яких необхідно визначити повноваження органів державної влади, відповідні заходи правового режиму і передбачити у разі початку збройної агресії заміну одного правового режиму іншим. Резюмується, що при застосуванні норм закону «Про правовий режим воєнного стану», зокрема і заходів правового режиму воєнного стану, не повинні порушуватись основоположні права та свободи людини і громадянина, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного стану, а якщо їх застосування призводить до порушення прав громадян, то ці норми мають бути змінені або виключені з тексту закону
Довіра до електронного голосування: естонський кейс
Get PDFThe article is devoted to researching the problem of creating and using such a transparent and secure voting technology, which would not only have a high level of trust, but also the potential to strengthen the legitimacy of constitutional orders, using the example of the 2023 Estonian parliamentary elections. The relevance of the topic is due to the fact that for Ukraine the use of electronic election technologies, in particular electronic voting itself, especially now, is the most discussed near future. It is organically connected with amendments to the election and referendum legislation of Ukraine. The subject of the study is electronic voting, establishing its results and the procedure for contesting them in Estonian electoral practice. The purpose of the article is to refute or confirm the thesis about the ability of electronic voting to have such a support and level of trust that it can completely replace the traditional way of voting, using the example of the Estonian experience. The research uses the method of analysis and synthesis of scientific information, empirical and dialectical methods of scientific knowledge. The model of electronic voting, counting of votes and their appeal was studied. It has been established that the legislation lays the foundation for falsifications with the use of broad discretionary powers of the electoral process administration bodies. The main factors that can undermine confidence in the institution are analyzed. Among them are the questionable constitutionality of the powers of the central administrative bodies, the lack of independent observers of the internal work of the electronic voting system, and significant shortcomings in the procedure for contesting the results. Special attention is paid to analytical studies, judicial practice is analyzed. It was found that in order to increase the transparency of the elections, it is necessary to use end-to-end verification methods and ensure quality audit at all critical stages of determining the results of online voting. An interim conclusion was made about the impracticality of completely replacing the traditional paper method of voting with a remote one, at least in the near term, due to insufficient security guarantees.Статтю присвячено дослідженню проблематиці створення і використання такої прозорої та безпечної технології голосування, яка б не лише мала високий рівень довіри, а й потенціал для посилення легітимності конституційних порядків на прикладі виборів до парламенту Естонії 2023 року. Актуальність теми пов’язана із тим, що для України застосування електронних виборчих технологій, зокрема і саме електронне голосування, особливо зараз, є найбільш обговорюваною найближчою перспективою. Органічно це пов’язано із новелами виборчого та референдумного законодавства України. Предметом дослідження виступає проведення електронного голосування, встановлення його результатів та процедура їх оскарження в естонській виборчій практиці. Мета статті полягає у тому, щоб на прикладі естонського досвіду спростувати чи підтвердити тезу про здатність електронного голосування мати таку підтримку та рівень довіри, щоб повністю замінити традиційний спосіб голосування. У дослідженні застосовано метод аналізу та синтезу наукової інформації, емпіричний та діалектичний методи наукового пізнання. Досліджено модель електронного голосування, підрахунку голосів та їх оскарження. Встановлено, що в законодавстві закладено підгрунтя для фальсифікацій з використанням широких дискреційних повноважень органів адміністрування виборчого процесу. Проаналізовано основні фактори, які можуть підірвати довіру до інституту. Серед них сумнівна конституційність повноважень центральних органів адміністрування, відсутність незалежних спостерігачів за внутрішньою роботою системи електронного голосування та суттєві недоліки у процедурі оскарження результатів. Особливу увагу приділено аналітичним дослідженням, проаналізовано судову практику. З’ясовано, що для підвищення прозорості виборів необхідним є застосування методів наскрізної верифікації та забезпечення якісного аудиту на усіх критично важливих етапах визначення результатів інтернет-голосування. Зроблено проміжний висновок про недоцільність повної заміни традиційного паперового способу голосування на віддалене, принаймні у найближчій перспективі, через недостатню гарантованість безпеки
Модель суспільства в циклі на основі ДАО: переробка структури суспільства в циклі з метою конкретизації ключового вимірювання соціального діалогу для працівників платформи
Get PDFThe advancements in Information Communication Technologies (ICT) have caused widespread adoption of immersive technologies throughout society. Among these, artificial intelligence (AI) is the most popular, increasingly integrated into various business practices. The capacity of this technology to process large volumes of data has made it indispensable for businesses, driving efficiency and innovation across sectors. Despite the benefits of these technologies, AI technology often compromises employee rights due to biased automated decision-making and pervasive monitoring processes. In response, the European Commission took a decisive step to protect platform workers with its proposal for the Directive on Improving Working Conditions in Platform Work (2021/0414 COD). This directive aims to ensure fairness, transparency, and accountability within digital labour platforms by introducing four crucial measures designed to counteract biased decision-making and intrusive monitoring in its algorithmic management chapter. However, one of these measures “social dialogue” remains abstract. This paper proposes a blockchain-based AI feedback loop model: DAO-based Society-In-The-Loop (DAO-SITL) Model to concrete this key measurement by redesigning the Society-In-The-Loop (SITL) framework through Decentralized Autonomous Organizations (DAO) governance approach.Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) спричинив широке впровадження імерсивних технологій у суспільстві. Серед них найпопулярнішим є штучний інтелект (ШІ), що дедалі більше інтегрується в різні бізнес-практики. Здатність цієї технології обробляти великі обсяги даних зробила її незамінною для бізнесу, сприяючи ефективності та інноваціям у різних секторах. Та попри переваги цих технологій, ШІ часто порушує права працівників через упереджене автоматизоване прийняття рішень і всеохопні процеси моніторингу. У відповідь Європейська комісія зробила рішучий крок, щоб захистити працівників платформи, подавши пропозицію щодо Директиви про покращення умов праці під час роботи на платформі (2021/0414 COD). Ця директива спрямована на забезпечення чесності, прозорості та підзвітності в рамках цифрових платформ праці шляхом запровадження чотирьох важливих заходів, спрямованих на протидію упередженому прийняттю рішень і нав’язливому моніторингу в розділі алгоритмічного керування. Проте один із цих заходів – «соціальний діалог» залишається абстрактним. У цій статті пропонується модель циклу зворотного зв’язку ШІ на основі блокчейну: модель суспільства в циклі на основі ДАО (DAO-SITL) для конкретизації цього ключового показника шляхом переробки структури суспільства в циклі (SITL) за допомогою підходу до управління через децентралізовані автономні організації (DAO)
Повноваження та обов’язки нотаріуса щодо процедури ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю в Республіці Індонезія
Get PDFA notary is a public official who has duties and authorities related to making an authentic deed, in this case, the making of an act and the dissolution of a limited liability company. A limited liability company is a type of business entity consisting of shares. The establishment of a Limited Liability Company must meet the requirements specified in the laws and regulations. The Company's organs must exist within the Company, including the Company's organs, the General Meeting of Shareholders, the Board of Directors and the Board of Commissioners. Then regarding the dissolution of the company, the dissolution of the Company must be followed by liquidation. Meanwhile, liquidation is carried out by the liquidator or curator either based on the decision of the General Meeting of Shareholders or a court decision. This study aims to analyze the powers and responsibilities of a Notary concerning the liquidation process of a Limited Liability Company in Indonesia. The research method used is normative, using secondary data obtained from library research, including primary, secondary, and tertiary legal sources. The authority of a notary is to make a deed of the minutes of the first and second General Meeting of Shareholders and draw up a deed of dissolution of a limited liability company. The responsibilities of a notary in the liquidation of a limited liability company are regarding the responsibility for the deed he made and the civil, administrative, and criminal responsibilities. There are three processes. The first is the General Meeting Shareholders regarding the approval of the dissolution and the appointment of a liquidator. Second, namely the General Meeting of Shareholders agenda of approval of the liquidator’s report and the granting of release and discharge of the liquidator’s responsibilities. Finally, namely the making of a deed of dissolution of the company by a Notary.Нотаріус – державна посадова особа, яка має обов’язки та повноваження щодо складання автентичних правочинів, у цьому випадку – складання правочину та ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю. Товариство з обмеженою відповідальністю – вид господарського товариства, що складається з акцій. Створення товариства з обмеженою відповідальністю має відповідати вимогам, зазначеним у законах та інших нормативних актах. Органи компанії повинні існувати в компанії, серед інших, Загальні збори акціонерів, Рада директорів і Рада уповноважених. Отже, щодо розпуску компанії, то він має супроводжуватися ліквідацією. При цьому ліквідація здійснюється ліквідатором або куратором за рішенням Загальних зборів акціонерів або за рішенням суду. Метою дослідження є аналіз повноважень і відповідальності нотаріусів у процесі ліквідації компаній з обмеженою відповідальністю в Індонезії. Застосовано нормативний метод дослідження із використанням вторинних даних, отриманих із літературних досліджень, включаючи первинні, вторинні й третинні правові джерела. Наголошено, що до повноважень нотаріуса входить складання протоколів перших і других Загальних зборів акціонерів та вчинення актів про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідальність нотаріуса при ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю стосується відповідальності за вчинений ним правочин та цивільної, адміністративної й кримінальної відповідальності. Існує три процеси. Перший – Загальні збори акціонерів щодо затвердження розпуску та призначення ліквідатора. Другим є, зокрема, порядок денний Загальних зборів акціонерів щодо затвердження звіту ліквідатора та надання розрахунку й виконання обов’язків ліквідатора. Останнім є вчинення нотаріусом акта про ліквідацію компанії
Особливості оподаткування доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності у воєнний період
Get PDFThe article analyzes the changes in income taxation of self-employed persons due to the introduction of martial law. A comparison of the transformation in taxation of two types of self-employed persons, namely: individual entrepreneurs (who are on a simplified taxation system) and persons who conduct independent professional activities. The purpose of this article is to consider and analyze the features of taxation of income from independent professional activities during the wartime period. It has been established that the legislation provides for changes in the norms regarding terms, tax control, liability (penal sanctions), exemption from taxation, reduction of tax rates, etc. for various categories of taxpayers. It was found that there is no uniform approach to the taxation of incomes of such categories of taxpayers as natural persons-entrepreneurs and persons engaged in independent professional activity, which indicates a violation of the principles of equality, social justice, legality and a unified approach to the establishment of taxes and fees, contributes to the imbalance in the implementation of economic tax principles, formation of burdensome tax burden. The legislator did not create favorable conditions for taxing the income of persons engaged in independent professional activity. At the same time, the Tax Code of Ukraine stipulates that mobilized persons who carry out independent professional activities, who had or did not have hired workers, were called up for military service during mobilization or were involved in the performance of responsibilities for mobilization in positions provided for by wartime states, for the entire period of their military service are exempted from the obligation to calculate, pay and submit tax reports on personal income tax and military levy. Under such conditions, such persons, on behalf of their employees and for the duration of their military service under conscription during mobilization, authorize another person to pay wages and/or other income to employees, then the obligation to calculate and withhold personal income tax and military collection from such payments for the period of military service. But we must not forget that this norm existed even before the full-scale invasion. It was concluded that the legal regime of martial law and its legal consequences made adjustments to the legal regulation of taxation of income from independent professional activity. However, there is currently a discriminatory regulation of income taxation of persons engaged in independent professional activity. This indicates the need for the legislator to create favorable conditions for taxation of income from independent professional activity.Статтю присвячено особливостям оподаткування доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності у воєнний період. Проаналізовано зміни в оподаткуванні доходів самозайнятих осіб, що зумовлені введенням воєнного стану. Проведено порівняння трансформації в оподаткуванні двох видів самозайнятих осіб, а саме: фізичних осіб-підприємців (які перебувають на спрощеній системі оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Метою дослідження є розгляд та аналіз особливостей оподаткування доходів від здійснення незалежної професійної діяльності у воєнний період. Установлено, що законодавством передбачено щодо різних категорій платників податків зміну норм стосовно строків, податкового контролю, відповідальності (штрафних санкцій), звільнення від оподаткування, зменшення ставок податків та ін.. Констатовано відсутність однакового підходу до оподаткування доходів таких категорій платників податків, як фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, що свідчить про порушення принципів рівності, соціальної справедливості, законності та єдиного підходу до встановлення податків та зборів, сприяє дисбалансу реалізації економічних принципів податку, формуванню обтяжливого податкового навантаження. Наголошено, що законодавцем не було створено сприятливих умов для оподаткування доходів осіб, що провадять незалежну професійну діяльність. Водночас Податковим кодексом України передбачено, що мобілізовані особи, які провадять незалежну професійну діяльність, що мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та воєнного збору. За цих умов такі особи за своїх найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації уповноважують іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, і обов’язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та воєнного збору з таких виплат на строк військової служби не реалізується. Але не слід забувати, що ця норма існувала ще до повномасштабного вторгнення. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що правовий режим воєнного стану та його правові наслідки внесли корективи у правове регулювання оподаткування доходів від здійснення незалежної професійної діяльності. Проте наразі спостерігається дискримінаційне регулювання оподаткування доходів осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Це свідчить про необхідність створення законодавцем сприятливих умов для оподаткування доходів від здійснення незалежної професійної діяльності
Класифікація електронних (цифрових) слідів кримінального правопорушення
Get PDFWith the further development of science and technology, the ways in which offenders use electronic computing devices while committing criminal acts are also changing. Each new method, each manifestation of illegal technology leaves behind specific traces, which in most cases are new for both theorists and practitioners. Identification, extraction and examination of each type of such traces requires unique approaches. Therefore, the task of forensic scientists is to divide the mentioned traces into varieties based on their essential and forensically significant features in order to further develop practical recommendations for working with them. Therefore, the purpose of this article is the formation of a forensic classification of electronic (digital) traces of a criminal offense. To achieve the goal, the methods of generalization, linguistic analysis, formal-legal, formal-logical, comparison, forecasting, analysis and synthesis methods, as well as activity and praxeological approaches in forensic science were used. The author singled out forensically significant features of electronic (digital) traces of a criminal offense and selected three groups of criteria for their classification: according to the features of the trace-forming object, according to the features of computer data as a trace, and according to the features of the carrier (media) of such data (trace-receiving object). Based on the first group of criteria electronic (digital) traces of a criminal offense are divided into varieties according to the trace-forming object; based on the second group of criteria – according to data formatting, according to data content, according to the method of information perception, according to data authenticity, according to the possibility of access; based on the third group – according to the location of the computer data carrier (media), according to the purpose and type of installation of the carrier and by the energy dependence of the storage device of the data carrier. In the author's opinion, scientific research on the further distribution of electronic (digital) traces of criminal offenses into subtypes and the formulation of practically oriented recommendations regarding their detection, collection, examination and use in criminal proceedings are promising.Із розвитком науки і техніки змінюються й способи використання правопорушниками електронно-обчислювальних приладів під час учинення кримінально караних діянь. Кожні новий спосіб, прояв протиправної технології лишають по собі специфічні сліди, які у більшості випадків є новими і для теоретиків, і для практиків. Виявлення, вилучення та дослідження кожного виду таких слідів потребує своєрідних підходів. Тому завданням учених-криміналістів є розподіл згаданих слідів на різновиди, виходячи з їх сутнісних та криміналістично значущих ознак задля подальшого розроблення практико-орієнтованих рекомендацій щодо роботи з ними. Метою цієї статті є формування криміналістичної класифікації електронних (цифрових) слідів кримінального правопорушення. Для досягнення поставленої мети використано методи узагальнення, лінгвістичного аналізу, формально-юридичний, формально-логічний, порівняння, прогнозування прийоми аналізу та синтезу, а також діяльнісний та праксеологічний підходи у криміналістиці. Виокремлено криміналістично значущі ознаки електронних (цифрових) слідів кримінального правопорушення та обрано три групи критеріїв для їх класифікації: за ознаками слідоутворюючого об’єкта, за ознаками комп’ютерних даних як сліду та за ознаками носія таких даних (слідосприймаючого об’єкта). Відповідно до першої групи критеріїв електронні (цифрові) сліди кримінального правопорушення поділено на різновиди за слідоутворюючим об’єктом; другої групи – за форматуванням даних, за змістом даних, за способом сприйняття інформації, за автентичністю та за можливістю доступу; третьої групи – за місцем розташування носія комп’ютерних даних, за призначенням і типом встановлення носія та за енергозалежністю запам’ятовувального пристрою носія даних. На думку автора, перспективними є наукові дослідження щодо подальшого розподілу електронних (цифрових) слідів кримінальних правопорушень на підвиди та формулювання практико-орієнтованих рекомендацій щодо їх виявлення, збирання, дослідження й використання у кримінальному провадженні
Вплив правового режиму воєнного стану на діяльність Кабінету Міністрів України та військових адміністрацій
Get PDFThe relevance of this topic is determined to the fact that during the introduction of the legal regime of martial law, the activities of public authorities, in particular the executive, have certain peculiarities/ On February 24, 2022, the President of Ukraine, based on the proposal of the National Security and Defense Council of Ukraine, in accordance with clause 20, part 1 of Article 106 of the Constitution of Ukraine and the Law of Ukraine "On Legal Martial Law" introduced the martial law regime in connection with the invasion of the Russian Federation in Ukraine, which stipulate for changes in the work of executive authorities, in particular the Cabinet of Ministers of Ukraine, and cause to the formation of military administrations. The purpose of the article is to study of the legal nature of the martial law regime and the procedure for its introduction, to reveal the main peculiarities of the activities of the executive authorities, in particular the Cabinet of Ministers of Ukraine and military administrations, during the introduction of the martial law regime, as well as the study of their interaction with each other. Achieving the outlined purpose became possible for the application of the used complex of methods of scientific knowledge, in particular, the dialectical method (for comprehensive knowledge of the nature of the legal regime of martial law and its conduct, determination of the order of formation and functions of military administrations, analysis of the peculiarities of the activity of the Cabinet of Ministers of Ukraine), the formal-legal method (for establishing the content of legal norms), the formal-logical method (to identify deficiencies in national legal regulation), the comparative-legal method (to study the experience of other countries and determine the procedures for introducing the legal regime of martial law), communicative method (to determine the influence of the Cabinet of Ministers of Ukraine on military administrations and to analyze the directions of their interaction). The review of the current legislation of Ukraine and the legislative acts of other countries regarding the procedure for conducting and legal regulation of the martial law regime are analyzed. The nature of the emergence of military administrations has been analyzed, and it has been found that they are temporary bodies of executive power for the period of martial law. It is noted that is placed on their powers to ensure law and order and support the country's defense capability in the settlements under their control. The peculiarities of the activity of the Cabinet of Ministers of Ukraine during the period of martial law were studied. The directions of interaction between the military administrations and the Cabinet of Ministers to ensure the functioning of all areas of the country's life have been clarified. According to the results of the study on avoiding any divergence in law enforcement approaches in the future, separate proposals were made to strengthen the accountability of the military administrations of the Cabinet of Ministers of Ukraine.Актуальність цієї статті зумовлено тим, що з уведенням правового режиму воєнного стану діяльність органів державної влади, зокрема виконавчої, має певні особливості. 24 лютого 2022 р. Президент України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України й відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у зв’язку зі збройною агресією російської федерації ввів режим воєнного стану в Україні. Це зумовило зміни в роботі органів виконавчої влади, зокрема Кабінету Міністрів України, та призвело до створення військових адміністрацій. Мета статті полягає у вивченні правової природи режиму воєнного стану та порядку його введення, розкритті основних особливостей діяльності органів виконавчої влади, зокрема Кабінету Міністрів України та військових адміністрацій, у період уведення режиму воєнного стану, а також у дослідженні їх взаємодії. Досягнення цієї мети стало можливим завдяки використанню комплексу методів наукового пізнання, зокрема, діалектичного методу (для всебічності пізнання природи правового режиму воєнного стану та його введення, визначення порядку формування та функцій військових адміністрацій, аналізу особливостей діяльності Кабінету Міністрів України), формально-юридичного методу (для встановлення змісту правових норм), формально-логічного методу (для виявлення недоліків у національному правовому регулюванні), порівняльно-правового методу (для вивчення досвіду інших країн та визначення порядків введення правого режиму воєнного стану), комунікативного методу (для визначення впливу Кабінету Міністрів України на військові адміністрації та аналізу напрямів їх взаємодії). Проаналізовано чинне законодавство України та законодавчі акти інших країн стосовно порядку введення і правового регулювання режиму воєнного стану. З’ясовано природу виникнення військових адміністрацій, встановлено, що вони є тимчасовими органами виконавчої влади, на період дії режиму воєнного стану. Наголошено на їхніх повноваженнях щодо забезпечення правопорядку та підтримки обороноздатності країни в населених пунктах, які їм підконтрольні. Досліджено особливості діяльності Кабінету Міністрів України в період уведення режиму воєнного стану. З’ясовано напрями взаємодії військових адміністрацій та Кабінету Міністрів, для підтримки функціонування всіх сфер життя країни. За результатами проведеного дослідження з метою уникнення в майбутньому будь-яких розходжень у правозастосовчих підходах висловлено окремі пропозиції стосовно посилення підзвітності військових адміністрацій Кабінету Міністрів України
Процедура ліцензування освітньої діяльності: адміністративно-правова природа
Get PDFThe relevance of the study of the licensing procedure of educational activity is determined primarily by the need to improve the legislation on higher education within the scope of the Law of Ukraine "On Administrative Procedures". Normative acts regulating the licensing of educational activities are classified depending on the subject of regulation and are distinguished: 1) those regulating the static characteristics of licensing of educational activities; 2) those regulating the dynamic characteristics of educational activity licensing. It is substantiated that the procedure for licensing educational activity is a public procedure related to the exercise of the right to educational activity. The features characteristic of the educational activity licensing procedure as a type of administrative procedure are singled out, namely: it is carried out in the manner determined by the legislation on higher education; concerns public-legal relations regarding the provision of rights, freedoms or legitimate interests of individuals in the field of educational activity; is decided with the participation of an administrative body - an executive body, or rather the Ministry of Education and Science; as a result of the administrative procedure, the license is accepted as an administrative act, etc. It was concluded that according to the classification criteria, the licensing procedure of educational activity is a type of: 1) special partial; 2) law enforcement; 3) non-jurisdictional; 4) external; 5) declaratory administrative procedure. It has been established that a license is a decision of an individual nature, which is taken by an executive body authorized to perform the functions of public administration to resolve a specific case for the acquisition, change, termination or realization of rights and/or obligations in the field of education.Актуальність дослідження процедури ліцензування освітньої діяльності зумовлюється насамперед потребами удосконалення законодавства про вищу освіту в межах дії Закону України «Про адміністративні процедури». Метою цієї статті є виокремлення та дослідження адміністративно-правової природи процедури ліцензування освітньої діяльності в межах, передбачених спеціальним законодавством України про адміністративну процедуру та законодавством про освіту. Нормативні акти, що впорядковують ліцензування освітньої діяльності, класифіковано залежно від предмета регулювання та виокремлено: 1) ті, що регулюють статичні характеристики ліцензування освітньої діяльності; 2) ті, що регулюють динамічні характеристики ліцензування освітньої діяльності. Під час проведення дослідження застосовувалися загальні та спеціальні методи наукового пізнання, метод системного аналізу, діалектичний метод, формально-логічні методи, структурно-функціональний та порівняльно-правовий методи, а також низка емпіричних методів. Обґрунтовано, що процедура ліцензування освітньої діяльності є публічною процедурою, що стосується реалізації права на освітню діяльність. Виокремлено ознаки, що характерні для процедури ліцензування освітньої діяльності як різновиду адміністративної процедури, а саме: здійснюється у визначеному законодавством про вищу освіту порядку; стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації прав, свобод чи законних інтересів осіб у сфері освітньої діяльності; вирішується за участю адміністративного органу – органу виконавчої влади, а точніше Міністерства освіти і науки України; в результаті адміністративної процедури приймається ліцензія як адміністративний акт тощо. Зроблено висновок, що за класифікаційними критеріями процедура ліцензування освітньої діяльності є різновидом: 1) спеціальної часткової; 2) правозастосовчої; 3) неюрисдикційної; 4) зовнішньої; 5) заявної адміністративної процедури. Встановлено, що ліцензія є рішенням індивідуального характеру, який приймається органом виконавчої влади, що уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації для вирішення конкретної справи на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов’язків у сфері освіти
Аналіз юридичних міркувань суддів проти продажу спільного майна без згоди дружини в дослідженні позитивного права в Індонезії
Get PDFThe sale and purchase of land rights is usually carried out by means of an agreement or what is known as a land rights sale and purchase agreement. In the case of the transfer of land rights, the formal conditions for the sale and purchase of land rights must be proven by a deed of sale and purchase drawn up by and before an authorized official. Before the sale and purchase agreement is carried out, it is usually done with the initial agreement which the deed is drawn up by a notary. The responsibilities of a notary as a public official include the responsibilities of the notary profession itself which are related to the deed, including, the responsibility of a notary in civil terms for the deed he makes relates to the material truth of the deed. Then regarding joint assets that are sold without the consent of the husband and/or wife, is it possible, and does the notary have any responsibility for that. Then there is a court decision regarding joint assets which legalizes the sale and purchase deed because of the good faith buyer's consideration as stipulated in the Supreme Court Circular Letter No. 7 of 2012. The purpose of this study is to analyze the responsibility of a Notary related to the sale and purchase of joint assets and the legal considerations of judges who decide cases based on a circular letter which is not a general rule but an internal one that is not well known to the public. The research method used is normative, using secondary data obtained from library research including primary, secondary and tertiary legal sources. The responsibility of the notary, namely in making the deed of sale and purchase of joint property, is a civil responsibility, that is, all the regulations regulated in the UUJN only provide sanctions for violations of a formal notary, for example the rules for issuing deed and others. Judges should in deciding a case use general rules that are understood and understood by the community instead of using internal rules from the court itself which are not understood by the community, especially regarding buyers with good intentions.
Купівля-продаж прав на землю зазвичай оформлюється договором або так званим договором купівлі-продажу прав на землю. У разі передачі прав на землю формальні умови купівлі-продажу прав на землю мають бути підтверджені актом купівлі-продажу, укладеним уповноваженою посадовою особою. Перед укладанням угоди купівлі-продажу зазвичай нотаріусом оформлюється первинна угода. Обов’язки нотаріуса як державної посадової особи включають обов’язки самого нотаріуса, зокрема його цивільно-правову відповідальність за вчинений ним правочин, пов’язаний із матеріальною реальністю правочину. Постає питання щодо спільного майна, яке продається без згоди чоловіка та/або дружини, чи можливо це та чи несе за це відповідальність нотаріус. Потім є рішення суду щодо спільного майна, яким легалізуєтья договір купівлі-продажу та вирішується питання про добросовісність покупця, як це передбачено Циркулярним листом Верховного Суду № 7 від 2012 р. Метою цього дослідження є аналіз відповідальності нотаріуса, пов’язаної з продажем та купівлею спільного майна, а також юридичних міркувань суддів, які вирішують справи на основі циркулярного листа, що є не загальним правилом, а внутрішнім правилом, яке є неправильним і невідоме громадськості. У статті застосовано нормативний метод дослідження з використанням вторинних даних, отриманих у результаті наукових досліджень, включаючи первинні, вторинні та третинні правові джерела. Зауважено, що відповідальність нотаріуса у вчиненні договору купівлі-продажу спільного майна є цивільно-правовою, тобто всі норми, регламентовані в UUJN, передбачають санкції лише за формальні порушення нотаріуса, наприклад, правил видачі акта та ін. Розглядаючи справу, судді мають керуватися загальними правилами, зрозумілими громаді, замість використання внутрішніх правил самого суду, особливо щодо покупців з добрими намірами
Інститут розгляду зразкових справ як процесуальний інструмент забезпечення єдності судової практики
Get PDFThe presented research is devoted to the theoretically and practically relevant issue of consideration of exemplary cases by the Supreme Court as a separate procedural tool for ensuring the unity of judicial practice. The purpose of the article is to develop the existing doctrinal views on the problems of functioning of the outlined institute and search for ways to improve the relevant procedures within the national procedural system. Achieving the set goal became possible thanks to the use of a complex of scientific research methods, in particular, dialectical, analysis and synthesis, structural-functional, formal-legal, formal-logical, comparative-legal, etc. Along with the analysis of the legislative categories "typical case" and "exemplary case", the features of such cases, a thorough description of the procedure for consideration of exemplary cases within the special administrative proceedings. The following stages of exemplary proceedings are distinguished as: submission of the case as exemplary; opening proceedings in a exemplary case and publication of a relevant announcement; consideration of the case and adoption of a exemplary decision; review of a exemplary decision. It is argued that the Supreme Court's decision in an exemplary case is the primary goal of ensuring predictability, consistency and uniformity of judicial enforcement in disputes of the same type. In addition, the need to distinguish between the legal opinions of the Supreme Court, formulated in the exemplary decisions and the legal opinions of the Supreme Court, formulated in the decisions on the results of cassation review of court cases, as having a different nature. Special attention is paid to the discussion of the possibility of implementing the institution of exemplary cases in other procedural orders, in particular, civil and economic proceedings. Based on the results of the research, the opinion is supported that despite the existing skepticism among scientists and the fundamental differences in the mechanism of legal regulation of public and private relations, the specificity of some types of private relations, which are characterized by mass, and disputes within the boundaries of which become the subject of judicial proceedings, allows to single out specific typological features of the relevant cases, and therefore, there is a possibility of their exemplary consideration according to the rules of civil procedure. This primarily concerns disputes in the field of consumer protection and tort disputes. In the aspect of the latter, as one of the catalysts for the introduction of the institute under study in civil proceedings, it may be necessary to address the issue of operational protection of civil rights of victims of Russian armed aggression against Ukraine.Пропоноване дослідження присвячене актуальній із теоретичної та практичної точки зору проблематиці розгляду зразкових справ Верховним Судом як окремого процесуального інструменту забезпечення єдності судової практики. Мета статті полягає в розвитку наявних доктринальних поглядів на проблеми функціонування окресленого інституту та пошук шляхів удосконалення відповідних процедур у межах національної процесуальної системи. Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки використанню комплексу методів наукового пошуку, зокрема, діалектичного, аналізу та синтезу, структурно-функціонального, формально-юридичного, формально-логічного, порівняльно-правового та ін. Поряд із аналізом законодавчих категорій «типова справа» і «зразкова справа», ознак таких справ надано ґрунтовну характеристику процедури розгляду зразкових справ у межах особливого провадження адміністративного судочинства. Виокремлено такі стадії зразкового провадження, як: подання про розгляд справи як зразкової; відкриття провадження у зразковій справі та публікація відповідного оголошення; розгляд справи та ухвалення зразкового рішення; перегляд зразкового рішення. Стверджується, що ухвалення Верховним Судом рішення у зразковій справі має за мету насамперед забезпечення передбачуваності, послідовності та однаковості судового правозастосування в однотипних спорах. Наголошено на необхідності відмежування правових висновків Верховного Суду, сформульованих у зразкових рішеннях, та правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах за наслідками касаційного перегляду судових справ як таких, що мають різну природу. Окрему увагу в роботі приділено обговоренню можливості імплементації інституту розгляду зразкових справ в інших процесуальних порядках, зокрема цивільному та господарському судочинстві. За результатами проведеного дослідження обстоюється думка, що, незважаючи на наявний скепсис серед науковців та фундаментальні відмінності в механізмі правового регулювання публічних і приватних відносин, специфіка деяких видів приватних відносин, яким притаманна масовість, та спори в межах яких стають предметом судового розгляду, дозволяє виокремити конкретні типологічні ознаки відповідних справ, а отже, є можливість їх зразкового розгляду за правилами цивільного судочинства. Передусім це стосується спорів у сфері захисту прав споживачів та деліктних спорів. В аспекті останніх як один із каталізаторів запровадження досліджуваного інституту в цивільному процесі може стати необхідність вирішення проблеми оперативного захисту цивільних прав осіб, які постраждали внаслідок збройної російської агресії проти України