Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Проблеми правової регламентації тонкої капіталізації в Україні
Get PDFThe proliferation of multinational companies is lengthening global value chains, and the development of the digital economy is giving them even more opportunities to shift profits. Intra-group loans are often used to shift profits to a jurisdiction with low tax rates to minimize overall tax liability. In order to combat the illegal transfer of profits, most countries introduce thin capitalization rules. Ukraine joined the BEPS plan, action 4 of which summarized the best practices for regulating debt obligations to non-residents. Most countries limit the total amount of loans, interest payments on which are deducted from the corporate tax base. The Tax Code of Ukraine establishes a double tax barrier - it limits both the amount of debt and the share of profit before deduction. However, the established barriers not only do not prevent profit shifting, but encourage the widespread use of this method to reduce tax liabilities due to profit shifting. The main drawback of thin capitalization rules is that allowed excessive amounts of loans from non-residents do not oblige the borrower to improve the financial results of the enterprise. Instead, they provide an opportunity to reduce the corporate tax base by 30% indefinitely and move them to jurisdictions with low tax rates. The method of regulation provided for by the Tax Code of Ukraine can be considered as an incentive for the misuse of State budget funds. In order to eliminate these shortcomings, it is proposed to significantly reduce both barriers and to oblige the borrower to ensure the effective use of loans to stimulate the socio-economic development of the country, i.e. to deduct interest from taxable profit only if there is an actual increase in the produced added value, the introduction of new products and/or processes. Existing shortcomings in the legal regulation of debt obligations prevent legal resolution of the case in court. New criteria for identification of the resident with regard to individuals and legal entities and the beneficial owner of income have been proposed.Поширення багатонаціональних компаній видовжує глобальні ланцюжки створення вартості, а розвиток цифрової економіки надає їм ще більше можливостей для переміщення прибутків. Внутрішньо-групові позики часто використовуються для переміщення прибутків до юрисдикції з низькими податковими ставками для мінімізації загальних податкових зобов’язань. Для протидії незаконному переміщенню прибутків більшість країн вводить правила тонкої капіталізації. Україна приєдналася до плану BEPS, дія 4 якого узагальнила найкращі практики регулювання боргових зобов’язань нерезидентам. Більшість країн обмежують загальну суму позик, виплата відсотків за якими відраховується з бази корпоративного податку. Податковий кодекс України встановлює подвійний податковий бар’єр – обмежує як суму боргу, так і частку прибутку до відрахування. Однак встановлені бар’єри не тільки не перешкоджають переміщенню прибутків, але спонукають до широкого використання цього методу для зменшення податкових зобов’язань внаслідок переміщення прибутків. Основний недолік правил тонкої капіталізації полягає у тому, що дозволені надмірні розміри позик від нерезидентів не зобов’язують позичальника до покращення фінансових результатів діяльності підприємства. Натомість надають можливість зменшити базу корпоративного податку на 30% на невизначений час та перемістити їх до юрисдикцій з низькими ставками податків. Передбачений Податковим кодексом України спосіб регулювання можна розглядати як стимул для нецільового використання коштів Державного бюджету. Для усунення зазначених недоліків запропоновано істотно знизити обидва бар’єри та зобов’язати позичальника забезпечити ефективне використання позик для стимулювання соціально-економічного розвитку країни, тобто відрахування відсотків з оподатковуваного прибутку здійснювати лише за умови фактичного збільшення виробленої доданої вартості, упровадження нових продуктів і/або процесів. Наявні недоліки правової регламентації боргових зобов’язань перешкоджають законному вирішенню справи в суді. Запропоновано нові критерії ідентифікації резидента щодо фізичних і юридичних осіб та бенефіціарного власника доходів. 
Впровадження концепції екосистемних послуг в екологічне законо-давство України: сучасний стан та перспективи
Get PDFThe article outlines the general principles of the concept of ecosystem services and examines the current state and prospects of its implementation in national environmental legislation.
It is established that the need to introduce this concept has already been envisaged by a number of strategic programmatic documents, headed by the “Basic Principles (Strategy) of the State Environmental Policy of Ukraine for the Period up to 2030”, but this concept is still not reflected at the level of key environmental legal acts, in particular, the Law of Ukraine “On Environmental Protection” and resource-specific codes and laws which not only lack any mention of ecosystem services, but also hardly ever use the term “ecosystem” at all.
It is proved that one of the ways to implement the concept of ecosystem services in Ukraine is to develop an appropriate legal framework, namely: The Law of Ukraine “On Ecosystem Services” and other related bylaws, which should be done in the near future. At the same time, it is substantiated that in addition to the adoption of new legislation in this area, it is extremely important to analyze the current environmental legislation through the prism of the ecosystem approach and make appropriate changes and additions to it, since only under such conditions can legislative gaps and conflicts be avoided and a coherent model for implementing the concept of ecosystem services be developed, which in the current realities of the armed aggression of the russian federation will help to assess and take into account all the damage caused to the environment of Ukraine.У статті окреслено загальні засади концепції екосистемних послуг та досліджено сучасний стан і перспективи її впровадження в національне екологічне законодавство.
Встановлено, що необхідність впровадження вказаної концепції вже передбачена низкою стратегічних документів програмного характеру на чолі з «Основними засадами (стратегією) державної екологічної політики України на період до 2030 року», проте ця концепція досі не відображена на рівні ключових еколого-правових актів, зокрема, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та поресурсових кодексів і законів, у яких не тільки відсутня будь-яка згадка про екосистемні послуги, а й взагалі майже не вживається термін «екосистема».
Доведено, що одним зі шляхів впровадження концепції екосистемних послуг в Україні є розроблення належної нормативно-правової бази, а саме: Закону України «Про екосистемні послуги» та інших пов’язаних з ним підзаконних актів, що й має бути зроблено найближчим часом. Разом із тим, обґрунтовано, що крім прийняття нового законодавства в цій сфері, вкрай важливо проаналізувати чинне екологічне законодавство крізь призму екосистемного підходу та внести до нього відповідні зміни і доповнення, адже лише за таких умов можна уникнути законодавчих прогалин і колізій та виробити узгоджену модель впровадження концепції екосистемних послуг, яка в сучасних реаліях збройної агресії рф допоможе оцінити та врахувати всі збитки, завдані довкіллю України
Бачення концепції войовничої демократії в середині XX століття
No full textWith the beginning of the full-scale invasion, a new round of “militant democracy” is taking place. The current situation is very similar to the one that led to the invention of the very concept of “democracy capable of defending itself.” This raises the question of understanding “militant democracy” in its original and primary vision, which was formed in the middle of the twentieth century. The purpose of the article is to comprehensively disclose the concept of militant democracy in the middle of the twentieth century. It is based not only on the articles of Karl Löwenstahl, but also on the works of scholars in the fields of philosophy, political science and sociology. The achievement of this goal was made possible by the use of a set of methods of scientific knowledge, in particular, content analysis (for a comprehensive knowledge of the scientific works of scholars of the mid-twentieth century), formal logical method (to identify certain patterns, stable structures, interrelationships, and inconsistencies in scientific works), comparative legal method (by studying the experience of the last century and comparing it with the current understanding of the concept, to provide an up-to-date interpretation that would allow the use of the works cited in the article). In contrast to most studies of the sources of militant democracy, the article refers not only to the articles of the founder of “democracy capable of defending itself,” Karl Löwenstahl, but also to other scholars: Karl Schmitt, Karl Mannheim, and Karl Popper. The author shows the interrelation between the works and the mutual influence of the cited scholars. It is argued that the formation of the concept of militant democracy took place not only in the field of law, but also in other related sciences. Based on the results of the research, the author gives an intermediate definition of “democracy capable of defending itself”, which derives only from the articles of Karl Löwenstahl, and a finalized vision of militant democracy, which is a synthesis of all the analyzed works. On the eve of rethinking militant democracy in today's realities, it is necessary to re-comprehend the foundations of this concept, which will allow better implementation of necessary changes in our time.З початком повномасштабного вторгнення на теренах українського політико-правового простору відбувається новий виток “войовничої демократії”. Наявна у сьогоденних реаліях ситуація дуже схожа з тією, котра стала приводом для винайдення самого поняття “демократії, що здатна захистити себе”. У зв’язку з цим постає питання щодо розуміння “войовничої демократії” у її вихідному та первинному баченні, формування якого відбувалося в середині XX століття. Мета статті полягає у всебічному розкритті концепції войовничої демократії середини XX століття, базуючись не тільки на статтях Карла Левеншталя, але й на працях науковців з царини філософії, політології та соціології. Досягнення окресленої мети стало можливим завдяки використанню комплексу методів наукового пізнання, зокрема, контент-аналізу (для всебічності пізнання наукових праць науковців середини XX століття), формально-логічного методу (для виявлення певних закономірностей, сталих структур, взаємозв’язків та неузгодженостей у наукових працях), порівняльно-правового методу (вивчаючи досвід минулого століття та порівнюючи його з сьогоденним розумінням концепції, надання актуального тлумачення, що дало б змогу застосувати наведені у статті праці). Напротивагу більшості досліджень джерел войовничої демократії, стаття звертається не тільки до статей основоположника “демократії, що здатна захистити себе” – Карла Левеншталя, але й інших науковців: Карла Шмітта, Карла Маннгейма та Карла Поппера. Показується взаємозв’язок між працями та взаємний вплив цитованих науковців. Стверджується, що формування концепції войовничої демократії відбувалося не тільки в полі права, але й інших суміжних наук. За результатами напрацювань дається проміжне визначення “демократії, що здатна захистити себе”, яке випливає лише зі статей Карла Левеншталя, та фіналізоване бачення войовничої демократії, що є синтезом усіх проаналізованих робіт. Напередодні переосмислення войовничої демократії у сьогоденних реаліях, слід наново осягнути підвалини даної концепції, що дасть змогу більш якісно впроваджувати необхідні у наш час зміни
Фінансова санкція як родова та видова конструкція
Get PDFThe relevance of the research topic is determined by the analysis of the problems of responsibility for the consequences of the circulation of public funds and the grounds for the application of fines. If the trend of using these means in civil-law regulation is absolutely clear and stable, then certain contradictions are connected with the application of fines in the regime of economic-law regulation. The purpose of the article is to evaluate tax control measures that reflect the specifics of the application of financial sanctions depending on the specifics of industry regulation. Achieving the set goal is based on identifying the basic principles of clarifying the legal nature of the financial sanction and detailing the specifics of its application depending on the subject area of individual industries. Elucidation of the nature of a certain complex structure - "administrative-economic fine" - is of particular importance. The latter has become very widely used in the regulation of relations in the sphere of circulation of financial resources. The research uses a broad approach to the analysis of methods of scientific knowledge. The system method is implemented in the assessment of the grounds for the existence of a single system of financial sanctions regardless of the specifics of a separate industry. A similar system consists of variants of fines that are applied in criminal, administrative, financial, civil, economic law. A corresponding continuation of the system method is the method of comparative analysis. Applying it in the work, attention is focused on common features that express the nature of the fine and the specifics of its application depending on the specifics of the subject regulation of each industry. The reconciliation of the grounds for calculation and the nature of fines depending on the industry regulation is studied. Variants of harmonizing the legislation regulating the occurrence of adverse consequences in the form of the application of a fine during the consideration of disputes with the participation of a subject of authority are considered. It is emphasized that there are no grounds for determining adverse consequences for the payer based on the complex design of inter-branch regulation, namely the application of the design of "administrative-economic fine". The level and availability of scientific studies related to the generalization of the procedure for calculating fines in the regime of private and public regulation, as well as the state of judicial practice in resolving similar disputes, were analyzed. On the basis of the conducted research, conclusions were drawn and recommendations were made regarding the application of financial sanctions both within certain industries and at the border of public and private regulation.Актуальність теми дослідження зумовлено аналізом проблем відповідальності за наслідками обігу публічних коштів та підставами застосування штрафних санкцій при цьому. Якщо абсолютно зрозумілою і сталою є тенденція застосування цих засобів в цивільно-правовому регулюванні, то певні протиріччя пов’язані із застосуванням штрафних санкцій у режимі господарсько-правового регулювання. Мета статті полягає в оцінці заходів податкового контролю, які відображають особливість застосування фінансових санкцій залежно від специфіки галузевого регулювання. Досягнення поставленої мети ґрунтується на виділенні вихідних засад з’ясування правової природи фінансової санкції та деталізації особливостей її застосування залежно від предметної сфери окремих галузей. Особливе значення набуває з’ясування характеру певної комплексної конструкції – «адміністративно-господарського штрафу». Останній набув дуже широкого застосування при регулюванні відносин у сфері обігу фінансових ресурсів. У дослідженні застосовано широкий підхід до аналізу методів наукового пізнання. Системний метод реалізується в оцінці підстав існування єдиної системи фінансових санкцій незалежно від особливостей окремої галузі. Подібну систему складають варіанти штрафів, які застосовуються в кримінальному, адміністративному, фінансовому, цивільному, господарському праві. Відповідним продовженням системного методу є метод порівняльного аналізу. Застосовуючи його в роботі акцентується увага на спільних рисах, які виражають природу штрафу та особливостях його застосування залежно від специфіки предметного регулювання кожної галузі.. Досліджено узгодження підстав нарахування та природи штрафних санкцій залежно від галузевого регулювання. Розглянуто варіанти узгодження законодавства, що регулює настання несприятливих наслідків у вигляді застосування штрафу при розгляді спорів за участі суб’єкта владних повноважень. Наголошується щодо відсутності підстав визначати несприятливі наслідки для платника спираючись на комплексну конструкцію міжгалузевого регулювання, а саме застосування конструкції «адміністративно-господарського штрафу». Проаналізовано рівень та наявність наукових досліджень, які стосуються узагальнення порядку нарахування штрафів в режимі приватного та публічного регулювання, стан судової практики при розв’язанні аналогічних спорів. На підставі проведеного дослідження зроблено висновки та надано рекомендації щодо застосування фінансових санкцій як в межах окремих галузей, так і на межі публічного та приватного регулювання
Способи захисту порушених прав при створенні та розповсюдженні діпфейків
Get PDFThe article is devoted to the analysis and development of effective ways to protect violated rights in the context of widespread use of dipfakes, which is especially relevant for Ukraine in the context of the Russian-Ukrainian conflict and in the context of globalization of digital communications. The article focuses on the challenges faced by the legal system due to the use of dipfaces to manipulate public opinion, undermine the authority of state institutions and individuals, and the problems of using this technology for commercial purposes. The purpose of the article is to highlight the issue of diphoning in the context of rights violation, and also to propose specific ways to address it, which is a relevant contribution to the development of legal science and practice of rights protection in the digital era. The article applies a comprehensive research approach which combines the analysis of legal acts to identify the existing legislative framework and its adequacy in the context of digital rights, comparative analysis to compare Ukrainian and international experience in regulating digital technologies, and case studies to specify examples of the use of digital rights and their impact on society and individuals. The use of these methods allowed us to analyze the issue in depth, identify key challenges, and propose effective ways to protect violated rights. Particular attention is paid to the analysis of the current state of Ukrainian legislation on digital technologies and information security, and to the identification of gaps that do not allow for effective counteraction to abuses in the field of creation and distribution of digital files. The article aims to identify the key areas of legal reforms necessary to strengthen the protection of individual and collective rights in the context of digital challenges. The study covers international experience and practices of digital space regulation, in particular in countries with developed legal systems in this area, such as the United States, Australia, and Germany. This will allow us to compare and adapt the best international practices to the Ukrainian context.Стаття присвячена аналізу та розробленню ефективних способів захисту порушених прав в умовах широкого поширення технології діпфейків, особливо актуальної для України в контексті російсько-українського конфлікту та в умовах глобалізації цифрових комунікацій. У центрі уваги - виклики, що виникають перед правовою системою через використання діпфейків для маніпуляції громадською думкою, підриву авторитету державних інституцій та окремих осіб, а також проблематика застосування цієї технології в комерційних цілях. Мета статті – висвітлити проблематику діпфейків у контексті порушення прав, але й запропонувати конкретні шляхи її вирішення, що є актуальним внеском у розвиток правової науки та практики захисту прав у цифрову епоху. У статті застосовано комплексний підхід до дослідження, який об'єднує аналіз нормативно-правових актів для виявлення існуючих законодавчих рамок та їхньої адекватності в контексті діпфейків, порівняльний аналіз для зіставлення українського та міжнародного досвіду в регулюванні цифрових технологій, а також кейс-стаді для конкретизації прикладів використання діпфейків та їх впливу на суспільство та індивідів. Використання цих методів дозволило глибоко проаналізувати проблематику, виявити ключові виклики та запропонувати ефективні способи захисту порушених прав. Особлива увага приділяється аналізу поточного стану українського законодавства щодо цифрових технологій та інформаційної безпеки, виявленню прогалин, які не дозволяють ефективно протистояти зловживанням у сфері створення та розповсюдження діпфейків. Стаття має на меті визначити ключові напрямки правових реформ, необхідних для зміцнення захисту особистих та колективних прав у контексті цифрових викликів. Дослідження охоплює міжнародний досвід та практики регулювання цифрового простору, зокрема у країнах з розвинутою правовою системою у цій сфері, таких як США, Австралія та Німеччина. Це дозволить зіставити та адаптувати найкращі світові практики до українського контексту
Біологічна безпека: актуальні тенденції правого регулювання та сучасні виклики
Get PDFThis article examines the legal provision of biological security as an essential element of environmental security. It analyzes various scientific approaches to defining the concept of "biological security," including researchers' perspectives on its components and significance for health and the environment. The importance of adopting a broad approach in legislation to define the term "biological security" is justified. Domestic legislation on biological security is reviewed, with a focus on the Law of Ukraine "On the State System of Biological Security in the Creation, Testing, Transportation, and Use of Genetically Modified Organisms" as the foundation for legal regulation in this area. It is noted that the Biosafety and Biological Security Strategy, approved by the Presidential Decree of Ukraine in 2021, is one of the most important strategic documents in the field of biological security. Based on the provisions of this Strategy and other legal acts, the main biological threats in Ukraine are identified, which include, among others, invasive alien species, genetically modified organisms, infectious diseases, antibiotic resistance, and ecological changes that directly affect human, animal, and ecosystem health. The existing threats necessitate a comprehensive approach to regulation and control. The Strategy notably enumerates all potential biological threats for the first time at the legislative level, representing a significant advancement. It is argued that the establishment of a clear legislative framework contributes to effective management in combating all biological threats. The conclusion emphasizes the need for further improvement of legal regulation in the field of biological security and biological protection.У статті розглянуто правове забезпечення біобезпеки як важливого елемента екологічної безпеки. Проаналізовано різні наукові підходи до визначення поняття «біологічна безпека», зокрема, погляди дослідників на її складові та значення для охорони здоров’я і довкілля. Обґрунтовано важливість використання в законодавстві широкого підходу до визначення дефініції поняття «біологічна безпека». Розглянуто вітчизняне законодавство з питань забезпечення біобезпеки, включаючи Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» як основу правового регулювання в цій сфері. Констатовано, що Стратегія біобезпеки та біологічного захисту, затверджена Указом Президента України у 2021 році, є одним із найважливіших стратегічних документів у сфері забезпечення біобезпеки. Встановлено, виходячи з положень цієї Стратегії та інших правових актів, основні біологічні загрози в України, які серед іншого включають інвазивні чужорідні види, генетично модифіковані організми, інфекційні захворювання, антибіотикорезистентність та екологічні зміни, які безпосередньо впливають на здоров’я людей, тварин та екосистему тощо. Наголошено, що наявні загрози вимагають застосування комплексного підходу до регулювання і контролю. Відзначено, що Стратегія вперше на законодавчому рівні перераховує всі можливі біологічні загрози, що є значним кроком уперед. Аргументовано, що створення чіткої законодавчої бази сприяє ефективному управлінню у сфері боротьби з усіма біологічними загрозами. Зроблено висновои про необхідність подальшого вдосконалення правового регулювання у сфері біобезпеки та біологічного захисту
Креативні індустрії: поняття, ознаки, проблеми законодавчого тлумачення
Get PDFThe article explores the concept of creative industries, suggests their features, and analyses the list of creative industries of Ukraine in terms of correctness of legislative interpretations and substantive compliance with creative fields of activity. The definition of creative industries has been improved: these are areas of economic activity that create (produce) goods and/or provide services based on the use of intellectual (creative) capital and commercialize them by combining creative results with business solutions, which leads to the creation of added value and jobs. The use of the National Classifier of Ukraine DK 009:2010 "Classification of Types of Economic Activity" as the basis for the list of creative industries in 2019 was a wrong decision which, however, logically follows from the definition of creative industries introduced in 2018 in the Law of Ukraine "On Culture" which qualifies them as types, not spheres of economic activity. The literal application of this concept has led to the fact that the national list of creative industries has the following shortcomings: 1) artificial segmentation of one field of activity into several creative industries; 2) artificial unification of different areas of creative activity into one creative industry; 3) absence in the list of fields of activity which are essentially creative industries; 4) coverage by the list of fields of activity which do not produce creative products and do not provide creative services. It is concluded that a new, qualitatively different list of creative industries needs to be approved.У статті досліджується поняття креативних індустрій, пропонуються ознаки, за якими певна сфера діяльності може розглядатися як креативна індустрія, аналізується перелік креативних індустрій України з точки зору коректності законодавчих тлумачень та сутнісної відповідності креативним сферам діяльності. Удосконалено визначення креативних індустрій: це сфери економічної діяльності, які створюють (виробляють) товари та/або надають послуги, засновані на використанні інтелектуального (творчого) капіталу, і здійснюють їх комерціалізацію шляхом поєднання творчих результатів з бізнес-рішеннями, що призводить до створення доданої вартості та робочих місць. Встановлено, що застосування Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» як засади для формування переліку креативних індустрій у 2019 році було невдалим рішенням, котре, однак, логічно слідує з визначення креативних індустрій, введеного у 2018 році у Закон України «Про культуру», яке і у первинній, і в оновленій редакції кваліфікує креативні індустрії як види, а не сфери економічної діяльності. Буквальне застосування цієї концепції призвело до того, що вітчизняний перелік креативних індустрій має такі основні недоліки: 1) штучне сегментування однієї сфери діяльності на декілька креативних індустрій; 2) штучне об’єднання в одну креативну індустрію різних сфер креативної діяльності; 3) відсутність у переліку сфер діяльності, які по суті є креативними індустріями; 4) охоплення переліком сфер і видів діяльності, які не виробляють креативні продукти і не надають креативні послуги. Зроблено висновок про потребу у затвердженні нового, якісно іншого переліку креативних індустрій, змістовне наповнення якого потребує вироблення сучасного і зваженого підходу, що дозволить усунути існуючі прогалини та виправити допущені помилки
Оподаткування у рамках правового режиму Дія Сіті: спеціальний податковий режим?
Get PDFThe relevance of the article is due to the study of theoretical and practical problems of creating separate conditions of taxation within the Diia City legal regime and the continuation of the study of tax regimes. The purpose of the article is to analyze the provisions of the tax legislation regulating the specifics of taxation within the Diia City legal regime with a view of establishing a special tax regime (regimes). The author analyzes the provisions of tax legislation that define the peculiarities of taxation of Diia City residents and Diya City specialists. It has been established that the conditions of taxation under the Diia City legal regime provide for the possibility of applying a corporate income tax rate of 9% to a separately defined tax base. Taxation has been shifted to operations aimed at a capital gains which is a capital gains tax. For this the provisions of Section 3 "Corporate income tax" were changed, but not the provisions of Section 14 "Special tax regimes" of the Tax Code. It turns out that the legal regime of Diia City also provides for a different procedure for taxation. Taxation conditions of resident specialists are fixed in Section 4 "Income Tax of Individuals" of the Tax Code. According to the requirements of Tax Code Diia City resident specialists cannot be subject to the special tax regime. Established that there is no characteristics of the special legal regime, except for the possibility of establishing it for business entities. It appears that the formal criteria do not allow to classify the taxation procedure within the Diia City legal regime as a special tax regime. The content of the specifics of taxation within the Diia City legal regime indicates precisely the special regime of taxation.Актуальність статті обумовлено дослідженням теоретичних та практичним проблемам створення окремих умов оподаткування у рамках правового режиму Дія Сіті та продовженням дослідження податкових режимів. Метою статті є аналіз положень податкового законодавства, що регламентують особливості оподаткування у рамках правового режиму Дія Сіті, на предмет встановлення спеціального податкового режиму (режимів). Проведено аналіз положень податкового законодавства, які визначають особливості оподаткування резидентів Дія Сіті та спеціалістів резидента Дія Сіті. Встановлено, що умови оподаткування у рамках правового режиму Дія Сіті передбачають можливість застосувати ставку податку на прибуток підприємств у розмірі 9 % до окремо визначеній бази оподаткування. Оподаткування податком на прибуток підприємств зміщено на операції, направлені на виведення капіталу, що фактично є податком на виведений капітал. Для цього зазнали змін положення Розділу 3 «Податок на прибуток підприємств», а не положення Розділу 14 «Спеціальні податкові режими» ПК України. Виснується, що у рамках правового режиму Дія Сіті також передбачений інший, порівняно із загальним, порядок оподаткування доходів спеціалістів резидента Дія Сіті. Умови оподаткування доходів спеціалістів резидентів Дія Сіті закріплено у Розділі 4 «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України. Оскільки спеціалісти резидента Дія Сіті є фізичними особами, а отже на них за вимогами п. 11.2 ст. 11 ПК України спеціальний податковий режими розповсюджуватися не може. Встановлено відсутність чіткого та виключного переліку ознак спеціального правового режиму окрім можливість встановлення виключно для суб’єктів господарювання. Виснується, що формальні критерії не дозволяють віднести до спеціального податкового режиму порядок оподаткування у рамках правового режиму Дія Сіті. Зміст же особливостей оподаткування у рамках правового режиму Дія Сіті вказує саме на спеціальний режим оподаткування
Правосвідомість як філософсько-правова категорія: історичні та сучасні інтерпретації
Get PDFThe relevance of this study stems from the need to develop a comprehensive understanding of legal consciousness as a multidimensional phenomenon, to create a theoretical foundation for effective practices in legal education and legal socialization, and to deepen knowledge of the mechanisms of formation and functioning of the legal system. Despite a significant number of studies dedicated to legal consciousness, there is still no unified, comprehensive model in the scholarly discourse that adequately describes this multifaceted phenomenon. The absence of such a model complicates further development in the theory of law and philosophy of law. Modern studies increasingly demonstrate that legal consciousness is an integrated socio-legal category. That is, it is not confined solely to philosophical and legal discourse but also encompasses psychological and social aspects. This broad scope presents challenges for research while simultaneously opening new perspectives for scholarly analysis. The aim of this work is to identify and describe the evolution of scholarly approaches to understanding legal consciousness. Such an analysis allows for identifying key stages in the development of the concept of «legal consciousness», determining dominant paradigms and concepts, analyzing the interconnection of philosophical, psychological, and sociological aspects of legal consciousness, and revealing unresolved issues and prospects for further research. The methodological aspects of the study include: historical analysis (examining the evolution of the concept of legal consciousness in the context of the development of philosophy, law, and society), comparative analysis (comparing various theoretical approaches to understanding legal consciousness), and an interdisciplinary approach (integrating philosophical, legal, psychological, and sociological research methods). This enables an analysis of the dynamic evolution of the concept, from ancient philosophical concepts to contemporary sociocultural interpretations; an understanding of shifting emphases, from moral and philosophical aspects to psychological, sociological, and cultural dimensions; and an examination of the influence of historical contexts – how the understanding of legal consciousness has changed in various sociocultural conditions. The research results identify the following key trends: interpretive pluralism – the absence of a single definition and the diversity of approaches to analyzing legal consciousness; interdisciplinarity in research – the interaction of philosophy of law, sociology, psychology, and other sciences in the study of this phenomenon; and problematization – growing interest in studying the distortions of legal consciousness in the context of modern social transformations. The conclusions of the study can be used as a theoretical basis for developing effective mechanisms to form society’s legal consciousness.Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розвитку комплексного розуміння правосвідомості як багатовимірного феномену, створення теоретичної основи для ефективних практик правового виховання та правової соціалізації, поглиблення знань про механізми формування та функціонування правової системи. Попри значну кількість досліджень, присвячених правосвідомості, в науковому дискурсі досі відсутня єдина, всеосяжна модель, яка б адекватно описувала цей багатогранний феномен. Відсутність такої моделі ускладнює подальший розвиток теорії права та філософії права. Сучасні студії дедалі більше свідчать про те, що правосвідомість є інтегрованою суспільно-правовою категорією. Тобто вона не обмежується лише філософсько-правовим дискурсом, а охоплює також психологічні та соціальні аспекти. Це ускладнює завдання наукової розвідки, водночас відкриваючи нові перспективи для наукового аналізу. Мета роботи полягає у виявленні та розгляді еволюції наукових підходів до розуміння правосвідомості. Такий аналіз дає змогу визначити ключові етапи в розвитку розуміння поняття «правосвідомість», ідентифікувати домінантні парадигми та концепції, проаналізувати взаємозв’язок філософських, психологічних та соціологічних аспектів правосвідомості, виявити невирішені проблеми та перспективи подальших досліджень. Методологічні аспекти дослідження передбачають: історичний аналіз (вивчення еволюції поняття правосвідомості в контексті розвитку філософії права та правознавства), порівняльний аналіз (зіставлення різних теоретичних підходів до розуміння правосвідомості), міждисциплінарний підхід (інтеграція філософських, правових, психологічних та соціологічних методів дослідження). Це дозволяє проаналізувати динаміку еволюції поняття: від античних філософських концепцій до сучасних соціокультурних інтерпретацій; зрозуміти зміну акцентів: від морально-філософських аспектів до психологічних, соціологічних та культурних; виявити вплив історичних контекстів: як змінювалося розуміння правосвідомості в різних соціокультурних умовах. Результати дослідження дають змогу визначити такі ключові тенденції: плюралізм інтерпретацій: відсутність єдиного визначення та різноманіття підходів до аналізу правосвідомості; міждисциплінарність досліджень: взаємодія філософії права, соціології, психології та інших наук у вивченні цього феномену; актуалізація проблем: зростання інтересу до дослідження деформацій правосвідомості в умовах сучасних суспільних трансформацій. Висновки дослідження можуть бути використані як теоретична база для розроблення ефективних механізмів формування правової свідомості суспільства
Новелізація положень кримінального законодавства України, які передбачають відповідальність за медичні злочини та проступки: проблеми тлумачення та правозастосування
Get PDFThe problems of criminal law protection of life and health of a person in the field of medical care attract the special attention of scientists, because it is about the most valuable constitutional rights and freedoms of a person. At the same time, the results of the analysis of criminal statistics regarding registered medical crimes and misdemeanours, their further pretrial investigation and trial, give grounds for serious concern. The reasons for the negative investigative and judicial practice may be the shortcomings of the legal construction of the norms, numerous changes made to the Criminal Code, as well as the high latency of medical offenses. Therefore, the purpose of this article is a comprehensive study of the amendment of the criminal legislation of Ukraine, which provides for responsibility for medical offenses, identifying the shortcomings and advantages of such legislative decisions, as well as formulating separate recommendations for the enforcement of the norms of the Criminal Code. The following research methods were used to achieve the specified goals. The dialectical method of cognition made it possible to establish the norms of the Criminal Code of Ukraine, which provide for responsibility for medical offenses and to reveal the problems of their enforcement. The historical method made it possible to identify all normative acts that amended the norms of the Criminal Code, which provide for liability for medical offenses. The dogmatic method made it possible to clarify the true content of such concepts as "order of application of transplantation", "activity connected with transplantation", " substantial harm to the victim's health", etc. The systemic-structural method was used to analyse such evaluative concepts as "damage to the victim's health", " substantial damage to the victim's health", "severe consequences", etc., which are used in many provisions of the Criminal Code and are interpreted in different ways in judicial practice. The comparative legal method was used to compare the regulatory national legislation of Ukraine in the field of medical care and the relevant norms of the Criminal Code of Ukraine. The conducted research gave grounds for the conclusion that socially dangerous consequences in the form of "substantial harm to the victim's health", which are provided for in Part 1 of Art. 143 of the Criminal Code, cover the infliction of light physical injuries on the victim that caused a short-term health disorder or minor loss of working capacity, moderate physical injuries, severe physical injuries, as well as infection with the human immunodeficiency virus or other incurable infectious disease. At the same time, negligently causing the death of a recipient during an illegal transplantation requires additional qualification under a set of criminal offenses. The revealed cases of arbitrary and sometimes unsystematic use of different evaluation concepts of harm to human health in the norms of the Special Part of the Criminal Code point to the urgent need for unification in the criminal legislation of Ukraine, both the concept of "harm to health" and the normative consolidation of its types.Проблеми кримінально-правової охорони життя та здоров’я особи в сфері медичного обслуговування привертають особливу увагу науковців, адже йдеться про найцінніші конституційні права й свободи людини. Разом з тим, результати аналізу кримінальної статистики щодо зареєстрованих медичних злочинів та проступків, подальшого їх досудового розслідування та судового розгляду дають підстави для серйозного занепокоєння. Причинами негативної слідчо-судової практики є недоліки юридичної конструкції норм, численні зміни, внесені до КК, а також висока латентність медичних правопорушень. Тому метою цієї роботи є дослідження новелізації кримінального законодавства України, яке передбачає відповідальність за медичні правопорушення, виявлення недоліків та переваг таких законодавчих рішень, а також формулювання окремих рекомендації щодо правозастосування норм КК. Досягнути вказану мету допомогли різні методи дослідження. З використанням діалектичного методу пізнання встановлено норми КК України, які передбачають відповідальність за медичні правопорушення та виявлено проблеми їх правозастосування. Історичний метод дозволив виявити усі нормативні акти, якими вносилися зміни до норм КК, які передбачають відповідальність за медичні правопорушення. Догматичний метод надав змогу з’ясувати дійсний зміст таких понять як «порядок застосування трансплантації», «діяльність пов’язана з трансплантацією», «донорство анатомічних матеріалів» та ін. Системно-структурний метод застосовувався для аналізу таких оціночних понять, як «шкода здоров'ю потерпілого», «істотна шкода здоров'ю потерпілого», «тяжкі наслідки» та ін., які використовуються у багатьох нормах КК та нарізно тлумачяться в судовій практиці. Порівняльно-правовий метод використаний для зіставлення регуляторного національного законодавства України в сфері медичного обслуговування та відповідних норми КК України. Проведене дослідження дало підстави для висновку, що суспільно-небезпечні наслідки у вигляді «істотної шкоди здоров’ю потерпілого», передбачені у ч. 1 ст. 143 КК, охоплюють заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесного ушкодження, тяжкого тілесні ушкодження, а також зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби та зараження венеричною хворобою. Водночас, необережне спричинення смерті реципієнту протягом незаконної трансплантації потребує додаткової кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень. Виявлені випадки довільного, а інколи безсистемного використання різних оціночних понять шкоди здоров’ю людини в нормах Особливої частини КК, вказують на нагальну потребу уніфікації у кримінальному законодавстві України, як самого поняття «шкода здоров’ю», так і нормативного закріплення її видів.