Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
(Не)узгодженість зовнішньої політики ЄС та її вплив на розвиток бізнесу і прав людини у Східній Європі й Центральній Азії
Get PDFThe lack of coherence in the impact of the EU's external policy on business and human rights (hereinafter – BHR) development is particularly evident in its relations with post-Soviet countries. This issue has become even more relevant following the European Council’s decision to grant Ukraine and Moldova candidate country status in June 2022. Despite the geopolitical significance of this decision, human rights issues in the document are addressed solely in the context of government institutional reforms, while the Green agenda is focused on energy and the green transition, neglecting human rights and the role of business in these processes. The aim of this article is to examine the role of the EU’s external policy in the development of BHR in Eastern Europe and Central Asia, as well as to determine how this policy influences the balance between economic development and the promotion of responsible business conduct in the region.
The study employs qualitative analysis methods, including an examination of EU documents, policy decisions, and strategies aimed at regulating business conduct and protecting human rights in post-Soviet countries. Additionally, comparative analysis methods were applied to identify the influence of key EU external policy factors on the BHR landscape in the region. The research revealed that the EU policy demonstrates an imbalance between promoting a market economy and encouraging responsible business practices. The absence of clear principles to ensure a balance between economic and social objectives has led to situations where human rights and environmental issues are marginalized, and the role of business in respecting these rights is inadequately considered. Further research could focus on analyzing specific cases of the EU's external policy impact on BHR in each country in the region and on developing recommendations for the EU to enhance its approaches to ensure greater alignment between economic interests and human rights protection.Відсутність узгодженості у впливі зовнішньої політики ЄС на розвиток тематики бізнесу і прав людини є особливо очевидною у відносинах ЄС із пострадянськими країнами. Ця проблема стала ще більш актуальною після того, як Європейська Рада надала Україні та Молдові статус країн-кандидаток у червні 2022 р. Незважаючи на геополітичну значущість цього рішення, питання прав людини в документі висвітлені лише в контексті реформ державних інституцій, а Зелений порядок денний зосереджений на енергетиці та зеленому переході, залишаючи поза увагою права людини та роль бізнесу. Мета цієї статті – дослідити роль зовнішньої політики ЄС у розвитку бізнесу і прав людини у Східній Європі та Центральній Азії, а також визначити, як ця політика впливає на баланс між економічним розвитком і сприянням відповідальній діловій поведінці в регіоні. У дослідженні використано методи якісного аналізу, включаючи аналіз документів ЄС, політичних рішень та стратегій, спрямованих на регулювання ділової поведінки та захист прав людини в пострадянських країнах. Крім того, були застосовані методи порівняльного аналізу для визначення впливу ключових факторів зовнішньої політики ЄС на ландшафт бізнесу і прав людини в регіоні. Дослідження виявило, що політика ЄС демонструє незбалансованість між сприянням ринковій економіці та заохоченням відповідальної ділової поведінки. Відсутність чітких принципів, які б забезпечували баланс між економічними та соціальними цілями, призводить до ситуацій, коли права людини та екологічні питання залишаються на периферії уваги, а роль бізнесу в їх дотриманні не розглядається належним чином. Подальші дослідження можуть зосередитися на аналізі конкретних кейсів впливу зовнішньої політики ЄС на БПЛ бізнес і права людини в кожній країні регіону, а також на виробленні рекомендацій для ЄС щодо вдосконалення своїх підходів з метою забезпечення більшої узгодженості між економічними інтересами та захистом прав людини
Імплементація принципів відкритої науки в законодавство України: європейський досвід та національні особливості
Get PDFIn the context of Ukraine's European integration and ongoing scientific sector reform, implementing Open Science principles has become increasingly relevant for the national academic community. This paper analyzes EU and Ukrainian legislation regarding open access to scientific and technical information and research infrastructure, while also proposing ways to improve the quality assessment system for scientific and technical activities. The authors employ a comprehensive methodology, combining general scientific methods (analysis, synthesis, comparison, and historical analysis) with specialized legal research methods (doctrinal analysis, forecasting, and modeling) to conduct a multifaceted study and support their conclusions on the need for legislative updates. The first section examines the legal framework supporting open access to scientific and technical information, arguing for the introduction of new legislative concepts including «open access to scientific and technical information», «public funding of scientific research», «research data,», «metadata». The second section addresses copyright protection within the open science context, proposing amendments to Ukrainian legislation regarding open access to scientific publications, in-depth text and data analysis, regulation of orphan works, and the right of secondary publication. The third section evaluates the alignment of Ukrainian legislation with open science principles in research assessment and incentivization, recommending a new certification methodology for scientific institutions that balances quantitative metrics with substantive qualitative assessment. The fourth section examines EU policy and legislation on open access to research infrastructure, proposing updates to Ukrainian legislative terminology by introducing concepts such as «open access to research infrastructure» and «research infrastructure register». The final section analyzes the academic integrity draft law from an Open Science policy perspective, offering recommendations for improving specific legal provisions.В умовах європейської інтеграції України та активного реформування наукової сфери, впровадження принципів відкритої науки набуває особливої актуальності для вітчизняної академічної спільноти. Метою даної роботи є аналіз законодавства ЄС та України у сфері забезпечення відкритого доступу до наукової інформації та дослідницької інфраструктури, а також висвітлення шляхів удосконалення захисту авторських прав та системи оцінювання якості наукової діяльності в аспекті відкритої науки. В ході дослідження автори використали комплексний підхід, поєднуючи загальнонаукові методи аналізу та синтезу, порівняння та історичного аналізу із спеціальними методами юридичної науки – доктринальним, прогнозування та моделювання, здійснили багатопланове дослідження і обґрунтували висновки щодо необхідності оновлення і вдосконалення чинного законодавства. У першому розділі статті висвітлені питання правового забезпечення відкритого доступу до науково-технічної інформації, обґрунтовано необхідність запровадження до законодавства нових понять: «відкритий доступ до науково-технічної інформації», «публічне фінансування наукового дослідження», «дослідницькі дані», «метадані» та ін. Другий розділ присвячено питанням захисту авторських прав у контексті відкритої науки, запропоновані зміни до законодавства України у сферах відкритого доступу до наукових публікацій, глибинного аналізу тексту та даних, врегулювання «сирітських» творів та права вторинної публікації. У третьому розділі аналізується відповідність законодавства України принципам відкритої науки в оцінюванні і стимулюванні наукових досліджень та пропонується прийняття нової методики атестації наукових установ яка має втілити виважений баланс між кількісним і змістовим (якісним) оцінюванням наукових досліджень. Четвертий розділ статті присвячено аналізу політики та законодавства ЄС щодо відкритого доступу до дослідницької інфраструктури та пропозиціям оновлення термінологію чинного законодавства України, запровадивши нові поняття «відкритий доступ до дослідницької інфраструктури», «реєстр дослідницької інфраструктури» та ін. В останньому розділі аналізується положення законопроєкту щодо академічної доброчесності в аспекті політики відкритої науки, містяться пропозиції щодо вдосконалення окремих правових норм
Правове регулювання дитячого спорту: досвід України, Норвегії, Японії, Естонії та Азербайджанської Республіки
No full textThe article is devoted to the analysis of the legal regulation of children's sports in Ukraine, Norway, Japan, Estonia, and the Republic of Azerbaijan. The study examines legal acts that define the legal status of children in sports, principles of regulation, and the specifics of state policy in this field. The research employs methods of comparative legal analysis, a functional-structural approach, and legal norm analysis. It is revealed that Ukraine's regulatory framework has a technocratic character and requires further development, including the formation of a unified national sports doctrine that would contribute to the creation of an effective system of legal regulation in the sphere of children's sports. A comparative analysis of administrative and legal regulation in Norway and Japan reveals significant differences in their approaches: Norway focuses on mass participation and the development of children’s sports through enjoyment, while Japan emphasizes competitive results and the training of high-performance athletes. The analysis of Estonian and Azerbaijani legislation allows the identification of developmental trends in children's sports in post-Soviet countries. A strategic approach has been developed for further research into the administrative and legal regulation of children's sports in Ukraine and the application of international experience.Стаття присвячена аналізу правового регулювання дитячого спорту в Україні, Норвегії, Японії, Естонії та Азербайджанській Республіці. Досліджено нормативно-правові акти, що визначають правовий статус, принципи регулювання та особливості державної політики у сфері дитячого спорту. Використано методи порівняльно-правового аналізу, функціонально-структурного підходу та аналізу правових норм. Виявлено, що нормативно-правова база України має технократичний характер, потребує подальшого дослідження та утворення єдиної спортивної доктрини, що вплине на створення ефективної системи регулювання у галузі дитячого спорту. Порівняльний аналіз адміністративно-правового регулювання галузі дитячого спорту із Норвегії та Японією засвідчив суттєві відмінності у підходах: Норвегія орієнтована на масовий спорт і розвиток дитячого спорту через задоволення, тоді як Японія зосереджується на змагальних результатах в спорті вищих досягнень і вихованні спортсменів високого рівня. Аналіз законодавства Естонії та Азербайджану дозволив вирізнити тенденції розвитку дитячого спорту в пострадянських країнах. Розроблена стратегія щодо подальшого вивчення адміністративно-правового регулювання дитячого спорту в Україні та досвіду зарубіжних країн
«Усміхнися і проголосуй» : чи викликає довіру використання штучного інтелекту на виборах?
Get PDFThe article is devoted to the study of the main challenges, real fears and existing consequences of artificial intelligence interference in the implementation of e-governance and elections both in Ukraine and abroad. Given the global nature and universality of the problem, the main vectors of influence of artificial intelligence functions on digital electoral procedures were considered. Among these vectors, the author distinguishes technical and perceptual influences on the course of the electoral process. A number of cases from the electoral practice of Europe and the USA are presented and analysed. It is determined that for the further improvement and development of electronic voting, the technical side of artificial intelligence capabilities can have a positive impact, while at the same time, at the perceptual level, i.e. at the level of perception, artificial intelligence often develops into an uncontrollable force and can lead to the destruction of established democratic electoral principles through manipulation and misinformation. The article examines legal and non-legal ways to combat the negative effects of artificial intelligence in various areas and outlines gaps and challenges for the national practice of regulating the functions of artificial intelligence and neural networks. The author concludes that it is important to introduce effective tools to prevent the excessive and harmful use of artificial intelligence, without losing sight of the traditionally important principles of electoral law.Статтю присвячено дослідженню проблематиці основних викликів, реальних побоювань та існуючих наслідків від втручання штучного інтелекту в реалізацію електронного врядування та на виборах як в Україні, так і за її межами. Враховуючи глобальність та універсальність проблеми, було розглянуто основні вектори впливу функцій штучного інтелекту на цифрові виборчі процедури. Серед таких векторів виокремлено технічний та перцептивний впливи на перебіг виборчого процесу. Надано та проаналізовано низку кейсів із виборчої практики Європи та США. Визначено, що для подальшого удосконалення та розвитку електронного голосування технічна сторона можливостей штучного інтелекту може мати позитивний вплив, у той же час на перцептивному рівні, тобто на рівні сприйняття, штучний інтелект часто переростає в неконтрольовану силу та може мати наслідком руйнування усталених демократичних виборчих принципів шляхом маніпуляцій та дезінформації. Досліджено юридичні та позаюридичні способи боротьби з негативними наслідками використання штучного інтелекту в різних сферах та окреслено прогалини та завдання для національної практики регулювання функцій штучного інтелекту та нейромереж. Зроблено висновок про важливість запровадження дієвих інструментів запобіганню надмірного і шкідливого використання штучного інтелекту, не випускаючи з поля зору і традиційно важливі принципи виборчого права
Комендантська година, як захід правового режиму воєнного стану, який впливає на адміністративно-правовий статус громадян під час дії воєнного стану
Get PDFThe relevance of the present study is conditioned by the fact that since the onset of the full-scale invasion of the Russian Federation’s armed forces into Ukraine, a curfew has been continuously in force for more than three and a half years, yet to date, there has been no comprehensive scholarly inquiry into this particular measure of the legal regime of martial law. In particular, its genesis, the grounds for its introduction under contemporary conditions—when the nature of war is fundamentally different from that of the Second World War, considering modern technological advancements—remain insufficiently explored. The article undertakes an analysis of the provisions of the Law of Ukraine No. 389-VIIIOn the Legal Regime of Martial Law (Law No. 389-VIII), which regulate measures under martial law, specifically the curfew, and which significantly affect the administrative and legal status of citizens during its enforcement. The purpose of the article is to investigate the expediency and justification of the introduction and implementation of a curfew across the entire territory of Ukraine, as well as in its individual regions, under conditions of martial law. Particular attention is paid to its application in circumstances of relative stabilization in combat zones and during the transformation of the full-scale armed aggression of the Russian Federation into a protracted war. The study examines the grounds and conditions under which a curfew is imposed during the enforcement of martial law, as well as the consequences of its application for the exercise of citizens’ rights and freedoms. A reasoned position is articulated regarding the inadmissibility of subjecting individuals to administrative liability for violating curfew regulations (as proposed by members of the Verkhovna Rada through draft legislation), given that the inalienable right to life, according to Article 27 of the Constitution of Ukraine, belongs exclusively to the individual. Therefore, even when an individual neglects their own safety, such conduct cannot constitute grounds for administrative liability. It is emphasized that the imposition of a curfew must pursue a legitimate aim, be both substantiated and temporary, and that once the situation in combat zones stabilizes, this measure of the martial law regime cannot be applied indiscriminately throughout the entire territory of the state. Otherwise, it results in unjustified restrictions on the rights and freedoms of all citizens. It is argued that curfews should be enforced only in cities and settlements located within combat zones, specifically within a fifty-kilometer radius of the line of military confrontation and along the border with the Russian Federation. The article concludes that Law No. 389-VIII and subordinate normative legal acts require substantial amendments, particularly with respect to the grounds for declaring martial law, as well as the introduction, implementation, and cancellation of its measures, including curfews. Актуальність тематики дослідження обумовлена тим, що з початку повномасштабного вторгнення військ рф в Україну в країні вже більше трьох з половиною років діє комендантська година але до цього часу відсутні ґрунтовні наукові дослідження цього заходу правового режиму воєнного стану, його ґенези, підстав для його запровадження і здійснення в умовах сьогодення, коли триває зовсім інша війна, враховуючи сучасний розвиток техніки і технологій, ніж Друга світова. Проведено аналіз норм закону України № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (Закон № 389-VIII), які стосуються заходів режиму воєнного стану, зокрема комендантської години, і які суттєво впливають на адміністративно-правовий статус громадян під час дії воєнного стану. Мета статті – дослідження питання доцільності і обґрунтованості запровадження і здійснення комендантської години на всій території країни та в окремих її регіонах в умовах введення в країні воєнного стану, і її застосування в умовах стабілізації ситуації в зоні бойових дій і переходу повномасштабної збройної агресії рф у фазу затяжної війни.
Досліджено підстави і умови за яких запроваджується комендантська година під час дії правового режиму воєнного стану і наслідки її застосування для реалізації громадянами прав і свобод, висловлюється обґрунтована позиція щодо неможливості притягнення людини до адміністративної відповідальності за порушення комендантської години (чого прагнуть депутати ВР, подаючи відповідні законопроекти) в зв’язку з тим, що невід’ємне право людини на життя, згідно ст. 27 Конституції України належить тільки самій людині, а тому навіть нехтування нею безпекою свого життя не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності. Зазначається, що запровадження комендантської години повинно мати легітимну мету, бути обґрунтованим та тимчасовим і після стабілізації ситуації в зоні бойових дій цей захід правового режиму воєнного стану не може застосовуватись на всій території країни, тому що призводить до необґрунтованого обмеження прав і свобод всіх громадян, що комендантська година має застосовуватись у містах і селищах, які знаходяться в зоні бойових дій, зокрема в п’ятидесятикілометровій зоні від лінії зіткнення військ, а також від кордону з рф. Резюмується, що Закон №389-VIII, підзаконні нормативно-правові акти потребують суттєвих змін, зокрема щодо підстав введення воєнного стану, запровадження, здійснення і скасування заходів воєнного стану, зокрема комендантської години
Цивільно-правові наслідки війни в контексті відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам
Get PDFThe relevance of the study is stipulated by the further increase in the number of cases of damage to individuals and legal entities as a result of prolonged armed aggression, which necessitates a comprehensive analysis of the civil law mechanisms for its compensation. In the current conditions of war, there is an urgent need for effective instruments of legal protection of affected entities, as well as for the development of law enforcement practice for the restoration of violated property rights of both individuals and legal entities. The purpose of the study is to identify and investigate the civil law consequences of the damage caused by the war, and to analyse the means and procedures that can be used to compensate for it. The study applies a number of scientific methods: a systematic approach (to analyse the relationship between national and international law in the field of compensation for damage), a comparative legal method (to assess the practice of other states in similar conflicts), a formal legal method (to analyse regulations and court decisions), methods of analysis and synthesis (to identify key trends and formulate generalisations). The study outlines the main types of damage to be compensated, as well as the forms of civil liability that may be applied to the perpetrators of damage. The author reviews current Ukrainian legislation, court practice and the State's international obligations in the sphere of protection of victims' rights. The author identifies the problems associated with the exercise of the right to compensation, particularly the difficulty of identifying specific perpetrators, procedural barriers and lack of sufficient financial resources. Prospects for further research include the development of effective mechanisms for compensation, integration of international experience and improvement of the legal framework in order to ensure real access to justice for victimsАктуальність дослідження зумовлена подальшим зростанням кількості випадків заподіяння шкоди фізичним та юридичним особам унаслідок тривалої збройної агресії, що викликає необхідність комплексного аналізу цивільно-правових механізмів її відшкодування. У сучасних умовах війни постає нагальна потреба в ефективних інструментах правового захисту постраждалих суб’єктів, а також у розвитку правозастосовної практики щодо відновлення порушених майнових прав як фізичних, так і юридичних осіб. Метою дослідження є виявлення та дослідження цивільно-правових наслідків шкоди, завданої війною, а також аналіз засобів та процедур, які можуть бути використані для її відшкодування. У дослідженні застосовано низку наукових методів: системний підхід (для аналізу взаємозв’язку між національним і міжнародним правом у сфері відшкодування шкоди), порівняльно-правовий метод (для оцінки практики інших держав у подібних конфліктах), формально-юридичний метод (для аналізу нормативно-правових актів та судових рішень), методи аналізу та синтезу (для виокремлення ключових тенденцій та формулювання узагальнень). У результаті дослідження окреслено основні типи шкоди, що підлягають відшкодуванню, а також форми цивільно-правової відповідальності, які можуть бути застосовані до суб’єктів, винних у заподіянні шкоди. Здійснено огляд чинного законодавства України, судової практики та міжнародних зобов’язань держави у сфері захисту прав постраждалих. Установлено проблеми, пов’язані з реалізацією права на відшкодування, зокрема складність ідентифікації конкретних винних осіб, процедурні бар’єри та відсутність достатніх фінансових ресурсів. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні ефективних механізмів компенсації шкоди, інтеграції міжнародного досвіду та вдосконаленні нормативно-правової бази з метою забезпечення реального доступу до правосуддя для постраждалих осіб
До питання злочину та покарання за «Правдою Руською»
Get PDFRelevance of the research topic: The criminal law of modern Ukraine has its origins in customary law and princely legislation, and in the judicial practice of the times of Kyivan Rus. In Yaroslav the Wise's Pravda Ruska, these sources of law allowed the legislator to formulate the definition of crime and punishment in the first national legal code. The purpose of the article is to reveal the correlation between crime and punishment in the times of the ‘Pravda Russkaya’ and the criminal legislation of modern Ukraine. Familiarity with the provisions of the ‘Pravda Russkaya’ allows us to conclude that it knew and actually operated with the legal features that define behaviour as a crime, and the totality of which gives the concept of corpus delicti. The achievement of this goal was made possible through the use of a set of methods of scientific cognition, in particular, dialectical (for comprehensive knowledge and the main types of crime and punishment), formal legal (to establish the content of legal provisions and analyse the practice of their application), comparative legal (to study the correlation between the law of Kievan Rus and modern domestic legislation. The author also analyses the correlation between the concepts of the death penalty as a punishment under the Rus' Pravda and blood revenge as a custom of the primitive system. Based on the results of the study, the author concludes that Yaroslav the Wise's Rus' Pravda makes the first step towards the legislative implementation of the rule of law, effective protection of individual and collective interests of people, and regulation of social processes in our modern state.Актуальність теми дослідження пов’язана з тим, що кримінальне право сучасної України має своїми витоками звичаєве право і князівське законодавство, судову практику часів Київської Русі. У «Правді Руській Ярослава Мудрого» ці джерела права дозволили законодавцю сформулювати в першому вітчизняному юридичному кодексі визначення поняття злочину та покарання. Мета статті полягає в розкритті співвідношення злочину та покарання за часів «Правди Руської» та кримінального законодавства сучасної України. Ознайомлення з нормами «Правди Руської» дає підстави зробити висновок, що вона знала і фактично оперувала юридичними ознаками, які визначають поведінку як злочин, і сукупність яких дає поняття складу правопорушення. Досягнення окресленої мети стало можливим завдяки використанню комплексу методів наукового пізнання, зокрема, діалектичного (для всебічного пізнання та основних видув злочину та покарання), формально-юридичного (для встановлення змісту правових норм та аналізу практики їх застосування), порівняльно-правового (для вивчення співвідношення норм права Київської Русі та сучасного вітчизняного законодавства). Проаналізовано також співвідношення понять смертної кари, як покарання за «Правдою Руською», та кровної помсти, як звичаю первісного ладу. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновок про те, що в «Правді Руській» Ярослава Мудрого зроблено перший крок до законодавчого втілення принципу верховенства права, ефективної охорони індивідуальних та колективних інтересів людей, упорядкування соціальних процесів у нашій сучасній державі
Реалізація нетрадиційної конструкції «недійсність прав інтелектуальної власності» в судовому та позасудовому порядку захисту прав: сучасний стан та перспективи
Get PDFThe relevance of the study lies in the fact that the article addresses the challenges of understanding the procedure for protecting intellectual property rights through an atypical method, namely, invalidating intellectual property rights. Special attention is paid to the judicial and extrajudicial procedures for protecting intellectual property rights, in which such a method of protection as invalidating intellectual property rights is implemented. The problems of implementing the construction of “invalidity of intellectual property rights” in the extrajudicial procedure for protecting intellectual property rights are outlined. Special attention is paid to the protection of intellectual property rights in the procedure for the activities of the Appellate Chamber of the National Intellectual Property Office. The purpose of the article is to outline the main problems associated with the use of such an unconventional method of protection as invalidating intellectual property rights in the judicial and extrajudicial procedure, taking into account scientific achievements and regulatory legal acts. To achieve the study's goal, the following methods were employed: formal-logical analysis, generalization, linguistic analysis, and the comparative law method. In the process of the study, the following results were obtained: the outline of the lack of proper correlation between the binding norms of the Civil Code of Ukraine and the norms of special laws in the field of intellectual property, which should, in essence, operate in a logical systemic connection, was clarified; applying the criterion of temporal characteristics and the comparative method to the limitation period and the 9-month limitation period (in the out-of-court procedure for the protection of rights), it was clarified that the latter should be considered as a special limitation period, like a special limitation period; changing the paradigm in special laws in the field of intellectual property in favor of a single regulatory approach to the division into types (general and special) of the considered limitation periods, which are aimed at limiting the temporal possibility of implementing the construction of "recognition of rights to an invention as invalid", will allow unifying both scientific positions and simplifying the practice of applying different procedures for the protection of intellectual property rights.Актуальність дослідження зумовлена тим, що стаття присвячена проблемам розуміння порядку захисту прав інтелектуальної власності із застосуванням такого нетипового способу захисту права, як визнання недійсними прав інтелектуальної власності. Окрема увага присвячена судовому та позасудовому порядкам захисту прав інтелектуальної власності, в яких реалізується такий спосіб захисту як визнання недійсними прав інтелектуальної власності. Окреслено проблеми реалізації конструкції «недійсність прав інтелектуальної власності» в позасудовому порядку захисту прав інтелектуальної власності. Звернено окрему увагу на захист прав інтелектуальної власності в порядку діяльності Апеляційної палати НОІВ. Мета статті полягає у тому, що з огляду на наукові здобутки та нормативно-правові акти окреслюються основні проблеми, що повʼязані із застосуванням такого нетрадиційного способу захисту, як визнання недійсними права інтелектуальної власності у судовому та позасудовому порядку. Для досягнення мети дослідження було використано методи: формально-логічний, узагальнення, лінгвістичного аналізу, порівняльно-правовий метод. У процесі дослідження були отримані наступні результати: зʼясовано нарис відсутності належної кореляції між відсильною нормами ЦК України та нормами спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності які мають, по суті, діяти у логічному системному звʼязку; застосовуючи критерій темпоральної ознаки та порівняльний метод до позовної давності та присічного строку в 9 місяців (у позасудовому порядку захисту права), зʼясовано, що останній слід розглядати як спеціальний присічний строк, на кшталт спеціальної позовної давності; зміна парадигми в спеціальних законах у сфері інтелектуальної власності на користь єдиного нормативного підходу до поділу на види (загальні та спеціальні), розглядуваних присічних строків, які спрямовані на обмеження темпоральної можливості реалізації конструкції «визнання прав на винахід недійсними», дозволить уніфікувати, як наукові позиції, так і спростити практику застосування різних порядків захисту прав інтелектуальної власності
Збереження та відновлення біологічного різноманіття в агроекосистемах: міжнародний, європейський та український досвід правового забезпечення
Get PDFThe relevance of the study is determined by the global challenges of biodiversity loss in agroecosystems, which directly affect the resilience of food systems and the quality of human life. The aim of the article is to analyze the legal framework for the conservation and restoration of agrobiodiversity at the international, European, and national levels. To achieve this aim, a set of methods has been applied, including dialectical, formal-legal, analysis and synthesis, as well as a prognostic method for identifying prospects for the development of legal mechanisms. The results of the study show that international instruments provide universal frameworks for the protection of agrobiodiversity, European strategies and regulations integrate these issues into agricultural policy, while Ukraine is gradually forming its own legal basis, which requires further improvement, taking into account modern international and European trends. It has been demonstrated that strengthening the ecological dimension of agricultural legislation, promoting organic farming, and introducing tools for assessment and monitoring are key directions for improvement. The prospects for further research are related to the development of legal mechanisms for integrating agroecological practices, improving the system of indicators for assessing the state of agroecosystems, and enhancing international cooperation in the field of biodiversity conservation.Актуальність теми дослідження обумовлена глобальними викликами втрати біологічного різноманіття в агроекосистемах, що безпосередньо впливає на стійкість продовольчих систем і якість життя людей. Метою роботи є аналіз правового забезпечення збереження та відновлення агробіорізноманіття на міжнародному, європейському та національному рівнях. Для досягнення цієї мети використано комплекс методів, зокрема діалектичний, формально-юридичний, аналіз і синтез, а також прогностичний метод для визначення перспектив розвитку правових механізмів. У результаті дослідження встановлено, що міжнародні документи формують універсальні рамки для охорони агробіорізноманіття, європейські стратегії та регламенти інтегрують ці питання у сферу аграрної політики, тоді як в Україні поступово формується власна нормативна база, яка потребує подальшого вдосконалення з урахуванням сучасних міжнародних та європейських тенденцій. Доведено, що посилення екологізації аграрного законодавства, розвиток органічного землеробства та впровадження інструментів оцінки й моніторингу є ключовими напрямами удосконалення. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою правових механізмів інтеграції агроекологічних практик, удосконаленням системи індикаторів стану агроекосистем і зміцненням міжнародного співробітництва у сфері охорони біорізноманіття
Особливості впливу засобів масової комунікації на правосвідомість сучасної людини
Get PDFThe article is devoted to a comprehensive analysis of the features of the influence of mass media on the legal consciousness of modern man. The relevance of the study is due to the acceleration and scaling of the influence of mass media on the formation of public and individual legal consciousness in the conditions of the information society. Mass communication tools are increasingly acting as leading agents of the socialization of the individual and his involvement in the legal discourse. It is the daily connection of a person with mass media that creates the need for a systematic study of theories and mechanisms of their functioning. The purpose of the study is a comprehensive philosophical and legal analysis of the features of the influence of mass media on the legal consciousness of modern man and the determination of key patterns and consequences of this process. To achieve this goal, a set of methods of scientific knowledge was applied: interdisciplinary, systemic, comparative and structural-functional. As a result of the study, the distinction between the concepts of «mass media» and «mass communication tools» in modern scientific discourse was established, which reflects the transition to dialogical and interactive communication in the information society. Key theories and concepts that reveal the mechanisms of influence of mass media on the legal consciousness of modern man were considered. The ambivalent nature of the influence of mass media was recognized, which can both contribute to the formation of legal culture and critical thinking, and be a tool for manipulation, dehumanization, the basis for the formation of deviant behavior and other manifestations of a deformed legal consciousness. The vectors of the influence of mass media on the process of forming a person's legal consciousness were determined. The conclusions indicate that the influence of mass media is multi-vector in nature and occurs at different levels - psychological, cognitive, emotional-value, socio-political and cultural. Mass media increasingly determine the contours of the legal culture of society, and therefore, the formation of effective strategies to combat manipulative practices and the development of the ethical, legal and information culture of the population should become a key condition for maintaining the constructive influence of the media and strengthening the legal consciousness of modern people.Стаття присвячена комплексному аналізу особливостей впливу засобів масової комунікації на правосвідомість сучасної людини. Актуальність дослідження зумовлена прискоренням та масштабуванням впливу засобів масової комунікації на формування суспільної та індивідуальної правосвідомості в умовах інформаційного суспільства. Засоби масової комунікації дедалі частіше виступають провідними агентами соціалізації особистості та її залученості до правового дискурсу. Саме щоденний зв’язок людини із засобами масової комунікації створює потребу системного вивчення теорій і механізмів їхнього функціювання. Метою дослідження є комплексний філософсько-правовий аналіз особливостей впливу ЗМК на правосвідомість сучасної людини та визначення ключових закономірностей і наслідків цього процесу. Для досягнення цієї мети застосовано комплекс методів наукового пізнання: міждисциплінарний, системний, порівняльний та структурно-функціональний. У результаті дослідження констатовано розмежування понять «засоби масової інформації» та «засоби масової комунікації» у сучасному науковому дискурсі, що відображає перехід до діалогічної та інтерактивної комунікації в інформаційному суспільстві. Розглянуто ключові теорії та концепції, що розкривають механізми впливу засобів масової комунікації на правосвідомість сучасної людини. Визнано амбівалентний характер впливу засобів масової комунікації, що може як сприяти формуванню правової культури та критичного мислення, так і бути інструментом маніпуляцій, дегуманізації, підґрунтям для формування девіантної поведінки та інших проявів деформованої правосвідомості. Визначено вектори впливу засобів масової комунікації на процес формування правосвідомості особистості. У висновках зазначено, що вплив ЗМК має багатовекторний характер і відбувається на різних рівнях – психологічному, когнітивному, емоційно-ціннісному, соціально-політичному та культурному. Масмедіа дедалі більше визначають контури правової культури суспільства, а отже, формування дієвих стратегій протидії маніпулятивним практикам і розвиток етико-правової та інформаційної культури населення мають стати ключовою умовою збереження конструктивного впливу медіа та зміцнення правової свідомості сучасної людини