Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Проблеми тa перспективи нормативного закріплення делегованого законодавствa в Україні
Get PDFThe article provides a comparative legal analysis of the institution of delegated legislation in France, Germany, Italy, and Poland in order to determine the prospects for its adaptation in Ukraine. Special attention is paid to the issues of constitutional regulation of delegation mechanisms, mandatory ratification of delegated acts, parliamentary and judicial control, as well as the legal regime under a state of emergency. Recommendations are proposed to improve the constitutional regulation of delegated legislation in Ukraine, taking into account EU standards. The methodological basis of this study is a synthesis of several methods, such as comparative legal, prognostic, systemic-structural, and historical-legal approaches. The theoretical and methodological foundation consists of normative legal acts of EU countries with systems of delegated legislation and the works of leading scholars in the field of constitutional and delegated law. Delegated legislation is an institution that allows executive authorities to temporarily exercise rule-making activities within the limits defined by parliament. In Ukraine, it is not directly enshrined in the Constitution but is in fact implemented through granting the Cabinet of Ministers the right to issue normative legal acts for the implementation of laws. The institution of delegated legislation is one of the key mechanisms of flexible legal regulation in countries with parliamentary-presidential and parliamentary forms of government. It implies the transfer by parliament of the right to executive bodies to issue normative legal acts that are close or equal in legal force to law, within and on the basis of special authorization. In Ukraine, this form of regulation does not have a systemic institutional framework, which creates problems with legal certainty, limits of authority, and control mechanisms. The ultimate goal of this study is to develop recommendations for the implementation of delegated legislation in Ukrainian law, as well as to provide proposals for drafting the Law of Ukraine "On Delegated Legislation". Drafting such a law would allow for defining the concept, forms, limits, and procedure of delegation; establishing the procedure for parliamentary approval of delegated acts; regulating the terms of powers and the procedure for their termination; and enshrining mechanisms of parliamentary and judicial control.У статті досліджуються теоретичні та практичні аспекти нормативного закріплення делегованого законодавства в Україні. Розкривається сутність делегованого законодавства як інструменту державного управління та аналізується його місце в системі джерел права. Визначаються проблеми, що виникають у процесі застосування делегованого законодавства, зокрема відсутність чіткої законодавчої регламентації та ризики зловживань. Запропоновано напрями вдосконалення правового регулювання, з урахуванням досвіду зарубіжних країн та потреб української правової системи
Повага до персональної автономності в системі правового регулювання штучного інтелекту
Get PDFThe legal regulation of artificial intelligence is one of the most pressing and debated topics at the national and international levels. The rapid development of artificial intelligence can significantly change the existing reality and leads to fundamentally new challenges for lawmaking and law enforcement, in particular in the field of human rights. The main purpose of the article is to determine whether the new European legal instruments on artificial intelligence (in particular, the European Union’s AI Act and the Council of Europe’s Framework Convention on AI) reflect these technological threats and protect the personal autonomy of individuals. To achieve this goal, the article reveals the essence of personal autonomy and its significance for human rights and the legal system, as well as identifies the directions of the real and potential impact of artificial intelligence on personal autonomy. The theoretical and methodological foundation of the study is Joseph Raz’s theory of personal autonomy which allows to identify the main problems and contradictions in the use of artificial intelligence and to shape proposals for responding to actual threats. Based on the idea of the fundamental role of personal autonomy, the article shows how the introduction of artificial intelligence, driven by the interests of specific actors, negatively affects the position, rights and capacities of individuals. In particular, the author identifies three directions of such influence: high-tech manipulation of people, distortion of their perception through myths and misconceptions, and formation of the appropriate online architecture and social norms. Based on the analysis of legal documents, two approaches to the regulation of artificial intelligence are identified. The first approach relegates personal autonomy to the periphery and suggests that problems should be solved through cooperation between government and business by using risk assessment tools. This should result in ready-made solutions that are offered to people. The second human-centred approach emphasises the protection of personal autonomy. However, detailed norms within this approach have not yet been created, and their development requires further theoretical elaborations. In this regard, the primary focus should be on preserving and improving the conditions of autonomy that are threatened by the misuse of artificial intelligence.Тема правового регулювання штучного інтелекту є однією з найактуальніших та найбільш обговорюваних на національному та міжнародному рівнях. Швидкий розвиток штучного інтелекту здатний суттєво змінити навколишню реальність та зумовлює появу принципово нових викликів для правотворчості і правореалізації, зокрема й у сфері прав людини. Головною метою цієї статті є встановити, наскільки нові європейські правові інструменти щодо регулювання штучного інтелекту, зокрема Регламент Європейського Союзу та Конвенція Ради Європи, відображають вказані технологічні загрози та захищають персональну автономність індивідів. Для досягнення цієї мети розкрито сутність персональної автономності та її значення для прав людини і для правової системи загалом, а також встановлено напрями реального та потенційного впливу штучного інтелекту на персональну автономність. Теоретико-методологічну основу дослідження складає теорія персональної автономності Джозефа Раза, яка дозволяє виявити основні проблеми та суперечності у сфері використання штучного інтелекту, а також сформувати пропозиції щодо реагування на актуальні виклики. Опираючись на теорію про фундаментальну роль персональної автономності, у статті продемонстровано, як сучасні процеси впровадження штучного інтелекту, керовані інтересами конкретних суб’єктів, негативно впливають на становище, права та можливості індивідів. Виділено три напрями такого впливу: високотехнологічні маніпуляції над людиною, викривлення її сприйняття через міфи і необґрунтовані уявлення, формування відповідної онлайн-архітектури і соціальних норм. На основі проведеного аналізу правових актів визначено два підходи до регулювання штучного інтелекту. У межах першого з них персональна автономність зміщена на периферію і проблеми вирішують через співпрацю влади і бізнесу за допомогою процедур оцінки ризиків. Другий людиноцентричний підхід ставить на чільне місце захист персональної автономності. Проте деталізовані норми у його межах ще не створені, а для їх розроблення потрібні напрацювання на теоретичному рівні. Впроваджуючи цей підхід, головну увагу потрібно надавати збереженню і покращенню умов автономності, які опиняються під загрозою внаслідок недосконалих практик використання штучного інтелекту
Правове регулювання споживчих договорів в ЄС
Get PDF The article examines the peculiarities of legal regulation of consumer contracts in the European Union. Current approaches to defining consumer contracts are analyzed, with particular attention paid to identifying their essential characteristics and defining the legal status of the involved parties. General principles governing consumer protection in the European Union, including harmonization, adequate consumer information, quality and product safety compliance, and effective judicial and extrajudicial protection, are characterized. The main European Union legislative instruments that form a unified system of consumer contract regulation, notably the directives on consumer rights, unfair contractual terms, and liability for defective products, are discussed. The author provides an in-depth analysis of the criteria for assessing unfair contractual terms and outlines the consequences of recognizing them as invalid, relying extensively on the case law of the Court of Justice of the European Union. The article also addresses extrajudicial dispute resolution as an effective instrument for consumer rights protection within the EU. Furthermore, problematic aspects of EU consumer contract law associated with current challenges posed by the digital economy are identified, indicating the need for further modernization of European legislation. Prospects for further research are linked to exploring opportunities for adapting the legal experiences of the European Union in consumer contract regulation into Ukrainian national law within the context of Ukraine’s European integration.Стаття присвячена дослідженню особливостей правового регулювання споживчих договорів у Європейському Союзі. Проаналізовано актуальні підходи до визначення поняття споживчого договору, розкрито його суб’єктний склад та основні ознаки. Охарактеризовано загальні принципи регулювання захисту прав споживачів у Європейському Союзі, такі як принцип гармонізації, належного інформування, відповідності якості та безпечності товарів, а також принцип ефективного судового та позасудового захисту. У статті розглянуто основні нормативні акти Європейського Союзу, які формують єдину систему регулювання споживчих договорів, зокрема директиви про права споживачів, несправедливі договірні умови та відповідальність за дефектну продукцію. Автори детально аналізують критерії несправедливості договірних умов та наслідки їх визнання недійсними на підставі практики Суду Європейського Союзу. Також розглянуто питання позасудового врегулювання спорів як одного з ефективних інструментів захисту споживчих прав у Європейському Союзі. У статті визначено проблемні аспекти правового регулювання споживчих договорів, пов’язані із сучасними викликами цифрової економіки, що потребують подальшої модернізації європейського законодавства. Перспективи майбутніх досліджень автор пов’язує з вивченням можливостей адаптації правового досвіду Європейського Союзу у сфері споживчих договорів до національного законодавства України у процесі євроінтеграції
Особливості господарсько-правової відповідальності за недобросовісну рекламу в мережі Інтернет
Get PDFThe protection of competition is one of the fundamental factors in ensuring the functioning and development of the market, as well as safeguarding consumer rights. Unfair competition, therefore, has a devastating impact not only on the national economy but also on consumers and society as a whole. One of the unlawful acts constituting unfair competition is unfair advertising. For this reason, unfair advertising is prohibited by current legislation, and individuals responsible for its dissemination must bear the liability provided by law.
Given the increasing use of the Internet for advertising purposes, the issue arises regarding the imposition of commercial legal liability for the placement of unfair advertising online. Naturally, online advertising of goods and services offers a range of benefits for businesses.
However, unfair advertising is highly detrimental to the reputation of competitors and to fair market competition as a whole. Due to its rapid spread and ability to reach a vast audience, such advertising can significantly harm consumers of goods and services. Moreover, identifying parties accountable for such advertising involves a number of legal challenges, which are analyzed by the author in this article.Захист економічної конкуренції є одним із основоположних факторів для досягнення функціонування та розвитку ринку та захисту прав споживачів. Саме тому недобросовісна конкуренція чинить нищівний вплив не тільки на економіку нашої держави, а й на споживачів та суспільство в цілому. Недобросовісна реклама є однією із протиправних дій, які складають недобросовісну конкуренцію. Саме тому недобросовісна реклама заборонена чинним законодавством, а особи, винні в поширенні такої реклами мають нести передбачену чинним законодавством відповідальність.
Враховуючи дедалі більше використання мережі Інтернет для розміщення реклами, постає питання притягнення до господарсько-правової відповідальності за розміщення недобросовісної реклами таким чином. Звісно, розміщення реклами товарів і послуг у мережі Інтернет містить цілу низку переваг для бізнесів.
Однак, недобросовісна реклама є нищівною для репутації конкурентів та конкуренції на ринку загалом, а отже, через швидкість свого поширення і можливість охопити величезну аудиторію, така реклама матиме дуже негативний вплив на споживачів товарів і послуг. Більше того, притягнення до відповідальності за таку рекламу має низку проблем, які автор аналізує у цій статті.
 
Дискреція публічної адміністрації: сутність і правове регулювання
Get PDFScientific articles examine the essence and legal content of the discretion of public administration. It was found that discretion can take place in law-making and in political activity, as well as in the process of law enforcement – in public administration and in the administration of justice. Administrative discretion can be exercised when executive and local self-government bodies perform a number of functions, which include by-law rule-making, resolution of administrative cases, conclusion of administrative contracts, resolution of issues of public service, other cases of an internal and external organizational nature. Administrative discretion is based on the discretion of the public administration, which is associated with the process of reflection and reflection. The key elements of dissection are powers, choices and decisions, which collectively form a legally significant tool for the power influence of public administration. In the activities of the public administration, decisions can relate to the choice of various options for behavior: act (make a decision) or refrain from actions (making a decision); act (make a decision) in the form of one of the proposed alternatives; act (make a decision) guided by one's own vision, common sense and prudently, but at the same time, without going beyond the limits of the Constitution and laws of Ukraine. There are two normative legal acts in force in Ukraine, which establish provisions on discretionary powers – Methodology of anti-corruption examination and Law of Ukraine «On administrative procedure». The latter enshrines the principles that a public administration must adhere to when exercising discretionary powers. The conditions for ensuring legality are particularly significant. In addition, the bodies of executive power and local self-government must take into account the goal for the achievement of which discretionary power has been granted to them.У наукові статті досліджено сутність та юридичний зміст дискреції публічної адміністрації. З’ясовано, що дискреція може мати місце в законотворенні та в політичній діяльності, а також у процесі правозастосування – в публічному адмініструванні і при здійсненні правосуддя. Адміністративна дискреція може реалізовуватися при здійсненні органами виконавчої влади та місцевого самоврядування низки функцій, до яких віднесено підзаконну нормотворчіть, вирішення адміністративних справ, укладання адміністративних договорів, вирішення питань проходження публічної служби, інших справ внутрішньо- та зовнішньоорганізаційного характеру. В основу адміністративної дискреції закладено розсуд публічної адміністрації, який пов’язують із процесом розмірковування, роздуму. Ключовими елементами дискреції є повноваження, вибір і рішення, які в сукупності й утворюють юридично значимий інструмент для владного впливу публічної адміністрації. У діяльності публічної адміністрації рішення можуть стосуватися вибору різних варіантів поведінки: діяти (приймати рішення) або утриматися від дій (прийняття рішення); діяти (приймати рішення) у формі однієї із запропонованих альтернатив; діяти (приймати рішення), керуючись власним баченням, здоровим глуздом і розсудливо, але при цьому, не виходячи за межі Конституції та законів України. В Україні діють два нормативно-правові акти, які закріплюють положення щодо дискреційних повноважень – Методологія проведення антикорупційної експертизи та Закон України «Про адміністративну процедуру». В останньому закріплені принципи, яких має дотримуватися публічна адміністрація при реалізації дискреційних повноважень. Особливо значимими є умови щодо забезпечення законності. Крім того, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування мають зважати на мету, задля досягнення якої дискреційне повноваження їм надано
Зобовʼязальні та речові договори: академічний шик чи інтелектуальна розкіш?
Get PDFThe article is devoted to clarifying the peculiarities of the model of obligatory and property contracts. The study of the legal model of property and obligatory contracts is primarily driven by the rapid reform processes of recodification of Ukraine's civil legislation. After all, the contract law of Ukraine requires the introduction of high-quality and balanced legal structures that will improve property circulation without excessive burden. The focus on obligatory and property contracts is driven by the convergence of private law in Ukraine and the EU, with Germany at the center. Consideration of this issue is impossible without reference to the contract law of Germany, since it is there that this legal model was born and polished. In order to decide whether it is expedient to introduce the model of obligatory and property contracts, first of all, it is necessary to clarify the legal nature of such contracts and the doctrinal approaches which serve as the methodological basis in this vector of scientific research. The purpose of the article is to elucidate, based on the doctrine of contract law, the peculiarities of the construction of obligatory and property contracts. In terms of methodology, the article is based on the analysis of German doctrine, national opinions and legislation covering the doctrine of obligatory and property contracts. The study is based on the following general and special methods of scientific and legal cognition: formal logical, generalization, linguistic analysis, and comparative legal method. The formal-logical method is manifested in the study of diffusions of legal regulation. The study of foreign doctrine and individual points of view of foreign lawyers regarding the understanding of obligatory and property contracts was carried out using the method of generalization and linguistic analysis. The comparative legal method made it possible to compare the approaches to the understanding of obligatory and property contracts existing in the German doctrine and in the national contract law science and to analyze the prospects for legitimizing the legal model of obligatory and property contracts in national contract law. These methods make it possible to objectively and fully outline the main features of the legal model of obligatory and property contracts contracts. According to the results of the study, legitimization of the aforementioned contractual model will require changing the structure of regulation of relations on transfer of property and fixing a closed list of property rights at the level of certain provisions of the Civil Code of Ukraine, as well as changing the model of implementation of such a remedy as invalidation of a transaction.Стаття присвячена зʼясуванню особливостей моделі зобовʼязальних та речових договорів. Дослідження правової моделі речових та зобовʼязальних договорів, у першу чергу, обумовлене бурхливими реформаційними процесами рекодифікації цивільного законодавства України. Адже договірне право України потребує впровадження якісних та збалансованих правових конструкцій, що дозволять покращити майновий обіг без надмірного обтяження. Увага до зобовʼязальних та речових договорів обумовлена зближенням приватного права України та країн ЄС, серед яких центральне місце посідає Німеччина. Розгляд цієї проблематики неможливий без звернення до договірного права ФРН, адже саме там зародилася та шліфувалася означена правова модель. Для вирішення питання доцільності впровадження моделі зобовʼязальних та речових договорів, насамперед, потрібно зʼясувати правову природу таких договорів, та доктринальні підходи, що виступають методологічним фундаментом у заданому векторі наукової розвідки. Мета статті полягає у тому щоб, ґрунтуючись на доктрині договірного права, зʼясувати особливості конструкції зобовʼязальних та речових договорів. З точки зору методології стаття побудована з врахуванням аналізу німецької доктрини, національних точок зору та законодавства, що охоплюють вчення про зобовʼязальні та речові договори. Дослідження ґрунтується на наступних загальних та спеціальних методах науково-правового пізнання: формально-логічний, узагальнення, лінгвістичного аналізу, порівняльно-правовий метод. Формально-логічний метод знайшов прояв у зʼясуванні дифузій правової регламентації. Дослідження зарубіжної доктрини та окремих точок зору іноземних правників стосовно розуміння зобовʼязальних та речових договорів здійснювалося за допомогою методу узагальнення та лінгвістичного аналізу. З допомогою порівняльно-правового методу була можливість порівняти підходи до розуміння зобовʼязального та речового договору, які існують в німецькій доктрині та в національній науці договірного права та проаналізувати перспективу легітимації правової моделі зобовʼязальних та речових договорів в національному договірному праві. Наведені методи дають можливість обʼєктивно та повно окреслити основні особливості правової моделі зобовʼязальних та речових договорів. За результатами проведеного дослідження легітимізація згаданої договірної моделі потребуватиме зміни конструкції регулювання відносин з передачі майна та фіксації закритого переліку речових прав на рівні окремих норм ЦК України, а також зміни моделі реалізації такого способу захисту, як визнання правочину недійсним
Принцип верховенства права в міжнародному правопорядку: теоретичні і практичні аспекти
Get PDFRevealing the essence of the rule of law in international legal order as a fundamental principle and legal ideal constitutes the relevance of this work. The article depicts the main views of legal scientists towards the problem of implementation of the rule of law as a normative principle of functioning of international legal system. The goal of the article is to reveal the essence of the rule of law in its international legal form. The dialectical method has been used throughout the research in order to outline the evolutionary character of rule of law principle’s development in international law. With the use of formal legal method the structure and character of international legal norms concerning the implementation of the rule of law into the international legal practice have been analyzed. The state of legal regulation of rule of law in universal and regional international legal orders has been evaluated. The doctrinal propositions concerning rule of law definition in international law context have been compared, practical and theoretical problems and prospects of further progressive development of international law in this sphere have been summarized. The pluralistic nature of modern international legal science in relation to the rule of law, formulation of its definition and defining its structure have been stressed. As a result of the research, major drawbacks of international legal system in the aspect of rule of law legal nature particularization have been pointed out, specifically the politicization of this principle and the surface nature of its review by the subjects of international law.Актуальність роботи полягає в розкритті суті верховенства права в міжнародному правопорядку як фундаментального концепту та нормативного ідеалу. В статті висвітлені основні погляди науковців на проблему реалізації верховенства права як нормативного принципу функціонування міжнародно-правової системи. Метою статті є розкриття суті верховенства права в його міжнародно-правовому прояві. В ході дослідження використано діалектичний метод для відображення еволюційного характеру розвитку принципу верховенства права в міжнародному праві. За допомогою формально-юридичного методу проаналізовано структуру та характер міжнародно-правових норм, що стосуються втілення верховенства права в міжнародно-правову практику. Оцінено стан правового закріплення верховенства права в універсальних та регіональних міжнародних правопорядках. Проведено порівняння доктринальних пропозицій з надання дефініції верховенства права в міжнародно-правовому контексті, узагальнено практичні та теоретичні проблеми та перспективи подальшого прогресивного розвитку міжнародного права у цьому напрямку. Наголошено на плюралістичному характері сучасної науки міжнародного права по відношенню до верховенства права, формулювання його дефініції та визначення його структури. За результатами дослідження вказано на суттєві недоліки міжнародно-правової системи в аспекті конкретизації правової природи принципу верховенства права, а саме на політизацію цього принципу та його поверхневий розгляд суб’єктами міжнародного права
Сучасний стан правової охорони мігруючих видів диких тварин в Україні: проблеми та перспективи
Get PDFRussia’s full-scale armed aggression against Ukraine has severely degraded the habitats of wild migratory species and disrupted their traditional flyways, which form a key component of the European ecological network. These new challenges have simultaneously exposed gaps in domestic legislation and revealed the inability of existing financial instruments to respond rapidly to ecological crises. Objective. The article evaluates the current state of legal protection for migratory wildlife in Ukraine, identifies the main shortcomings and offers a set of integrated solutions aligned with the country’s EU-integration commitments. Methods. The study relies on in-depth content analysis of ratified international treaties, current Ukrainian statutes, the 2022 governmental damage-assessment guidelines and a curated set of recent academic publications; comparative-legal, systems and case-study approaches are applied, with special focus on war-impacted Ramsar sites in the Black Sea–Azov region. Results. Military operations have destroyed or polluted more than 1.2 million ha of protected areas, while existing damage-assessment methods ignore losses of the ecosystem service “migration support.” Law of Ukraine “On the Animal World” merely proclaims corridor protection without recovery procedures; the 2030 Environmental Strategy remains unfunded; neither a legal status for “migration corridor” nor an Ecosystem-Services Act exists, preventing monetisation of losses and their compensation through reparations. Conclusions. Three priority avenues for improvement are proposed: (1) developing and implementing a valuation method for the ecosystem service of migration support; (2) legally anchoring corridors within the protected-area system under a dedicated protection regime; and (3) establishing a Corridor Recovery Fund to channel war reparations and ecosystem-service payments, thereby creating a sustainable financial mechanism for post-war restoration of migration routes.Повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України спричинила серйозну деградацію місць проживання мігруючих видів диких тварин і перервала їхні традиційні міграційні шляхи, що становлять ключовий компонент європейської екологічної мережі. Нові виклики перед вітчизняною правовою системою в захисті та відтворенні дикої фауни одночасно оголили прогалини у національному законодавстві та показали нездатність існуючих інструментів, у тому числі фінансових, швидко реагувати на екологічні кризи. Мета дослідження – проаналізувати сучасний стан правової охорони мігруючих видів в Україні, ідентифікувати ключові проблеми та запропонувати комплекс інструментів їх вирішення, синхронізований з євроінтеграційними зобов’язаннями. Методи. Робота ґрунтується на поглибленому контент-аналізі ратифікованих міжнародних договорів, чинних законів, урядових методик 2022 року та добірки актуальних наукових публікацій; застосовано порівняльно-правовий, системний і кейсовий підходи з акцентом на Рамсарські угіддя Чорноморсько-Азовського регіону. Результати. Встановлено, що бойові дії знищили або забруднили понад 1,2 млн га заповідних територій, а діючі методики оцінки збитків не враховують втрат екосистемної послуги «підтримка міграції». Закон України «Про тваринний світ» лише декларує охорону шляхів міграції без процедур відновлення; Стратегія-2030 лишається нефінансованою; відсутні правовий статус «міграційного коридору» й закон про екосистемні послуги, що унеможливлює монетизацію збитків і їх компенсацію за рахунок репарацій. Висновки. Запропоновано три пріоритетні напрями вдосконалення: (1) розроблення та впровадження методики монетизації послуги підтримки міграції; (2) законодавче закріплення коридорів у системі ПЗФ з окремим режимом охорони; (3) створення Фонду відновлення, який акумулюватиме репарації та платежі за екосистемні послуги, забезпечуючи сталий фінансовий механізм післявоєнної реставрації міграційних шляхів
Забруднення довкілля: кримінально-правовий дискурс
Get PDFThe relevance of the topic is due to the need to increase the effectiveness of criminal law protection of the environment from pollution. The purpose of the article is to develop a scientifically sound approach to interpreting the main constructive features of the components of criminal offenses against the environment, which constitute "pollution torts". Achieving the outlined goal was made possible through the use of a complex of methods of scientific knowledge, in particular, dialectical (for studying all legal phenomena and concepts considered in the work, in the unity and contradiction of their opposites), hermeneutic (for interpreting the constructive features of the corpus delicti of land, air, water pollution), formal-logical (for determining the mechanism of unlawful encroachment), systemic-structural (for substantiating the need for holistic criminal law protection of abiotic components of the environment from pollution), comparative law (for analyzing current and prospective criminal law norms). The constructive features of the corpus delicti of “pollution torts”, the interpretation of which positions of scientists remain inconsistent, are highlighted, and an own approach is formed. It is substantiated that pollution as such is not criminally punishable until the level of such pollution becomes critical. It is proved that the indication of special rules, the violation of which caused environmental pollution, determines the definition of the subject of such torts as special. The position on the recognition of substances with which the subject pollutes the environment as instruments of committing an offense is supported. It is argued that the subjective side of “pollution torts” is characterized by a complex form of guilt or negligence. In the case of an intentional attitude to the derived consequences, it is proposed to incriminate not the “pollution tort”, but another criminal offense, the nature of the public danger of which corresponds to the direction of intent. The relevant novelties of the prospective criminal law were analyzed in comparison with the current norms, innovations were highlighted that eliminate most of the debatable issues identified during the study and deserve implementation.Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності забезпечення охорони довкілля від забруднення кримінально-правовими засобами. Мета статті полягає у виробленні науково обґрунтованого підходу до тлумачення основних конструктивних ознак складів кримінальних правопорушень проти довкілля, які становлять «делікти забруднення». Досягнення окресленої мети стало можливим завдяки використанню комплексу методів наукового пізнання, зокрема, діалектичного (для вивчення всіх правових явищ і понять, розглянутих у роботі, в єдності та суперечності їх протилежностей), герменевтичного (для тлумачення конструктивних ознак складів забруднення земель, повітря, вод), формально-логічного (для визначенні механізму протиправного посягання), системно-структурного (для обґрунтування потреби цілісної кримінально-правової охорони абіотичних складових довкілля від забруднення), порівняльно-правового (для співставлення чинних та перспективних кримінально-правових норм). Виділено конструктивні ознаки складів «деліктів забруднення», щодо тлумачення яких позиції науковців залишаються неузгодженими, та сформовано власний підхід. Обґрунтовано, що забруднення як таке не є кримінально караним, допоки рівень такого забруднення не стане критичним. Доведено, що вказівка на спеціальні правила, порушення яких стало причиною забруднення довкілля, обумовлює визначення суб’єкта таких деліктів як спеціального. Підтримано позицію щодо визнання речовин, якими суб’єкт забруднює довкілля, знаряддям вчинення правопорушення. Стверджується, що суб’єктивна сторона «деліктів забруднення» характеризується складною формою вини або необережністю. За умисного ставлення до похідних наслідків запропоновано інкримінувати суб’єкту не «делікт забруднення», а інше кримінальне правопорушення, характер суспільної небезпечності якого відповідає спрямованості умислу. Проаналізовано відповідні новели перспективного кримінального закону у порівнянні з чинними нормами, виділено новації, які усувають більшість виявлених у ході дослідження дискусійних питань та заслуговують на впровадження
Межі міжнародно-правової відповідальності Генерального секретаря ООН у контексті його статутних і домислюваних повноважень
Get PDFThe relevance of the study is determined, firstly, by numerous examples from the practice of modern international relations related to attempts to hold the Secretary-General of the United Nations accountable by states dissatisfied with his political activities; and, secondly, by the lack of fundamental scientific works devoted to this issue. The article examines the international legal framework of the Secretary-General's powers, within which he can implement his policy both on managing the staff of the Secretariat and on representing the UN in the international arena. The focus of the article is the study of his powers based on: a) the UN Charter and other its normative legal acts, and b) international law customs formed over the years of the UN's activity in the person of its Secretary-General as the chief administrative official. The article establishes that such customs, in particular, include the rules governing the preventive diplomacy of the Secretary-General and his participation in the settlement of international disputes and conflicts. This article also examines the provisions of the draft articles on the responsibility of international organizations developed by the UN International Law Commission and taken into account by the UN General Assembly in 2011 (UNGA Resolution 66/100 "Responsibility of International Organizations" of 9 December 2011). The general conclusions reached by the author are that, firstly, the international legal responsibility of the Secretary-General is inseparable from the international legal responsibility of the UN as a whole; and secondly, contemporary international law has a sufficient normative basis for the settlement of disputes between the UN and states dissatisfied with its policies in connection with the activities of its Secretary-General.Актуальність дослідження зумовлена, по-перше, численними прикладами із практики сучасних міжнародних відносин, пов’язаних зі спробами притягнення до відповідальності Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй державами, невдоволеними його політичною діяльністю; і, по-друге, відсутністю фундаментальних наукових праць, присвячених цьому питанню. У статті досліджуються міжнародно-правові межі повноважень Генерального секретаря, в яких він може реалізовувати свою політику як з управління персоналом Секретаріату, так і з представництва ООН на міжнародній арені. У центрі уваги статті – вивчення його повноважень, заснованих на: а) Статуті ООН та інших її нормативно-правових актах, і б) міжнародно-правових звичаях, сформованих за роки діяльності ООН в особі її Генерального секретаря як головної адміністративної посадової особи. У статті встановлено, що до таких звичаїв, зокрема, належать норми, що регулюють превентивну дипломатію Генерального секретаря та його участь у вирішенні міжнародних спорів та конфліктів. У цій статті також досліджуються норми проекту статей про відповідальність міжнародних організацій, розроблених Комісією з міжнародного права ООН та прийнятих до відома Генеральною Асамблеєю ООН у 2011 р. (резолюція ГА ООН 66/100 «Відповідальність міжнародних організацій» від 9 грудня 2011 р.). Загальні висновки, яких дійшов автор, полягають у тому, що, по-перше, міжнародно-правова відповідальність Генерального секретаря невіддільна від міжнародно-правової відповідальності ООН загалом; і по-друге, сучасне міжнародне право має достатню нормативну основу для врегулювання спорів між ООН та державами, невдоволеними її політикою у зв’язку з діяльністю Генерального секретаря