Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Іноземна валюта в позиковому зобов’язанні
Get PDFThe article is devoted to the study of problems associated with the use of foreign currency in loan agreements between physical persons. It is concluded that two situations should be distinguished: first, when a foreign currency constitutes the subject of an obligation; second, when the subject of an obligation is a national currency, and an indication of the equivalent in foreign currency should be regarded as an implied currency clause. In order conclude which exact situation is at hand in a particular case the court has to find out in which currency the loan was given to the borrower. As long as the borrower gets the loan in foreign currency, he is obliged to return the money in the same foreign currency. But whenever the court finds out that the loan in fact was given in national currency the question arises: how to treat the fact that in the obligatory writing two currencies are mentioned. First option: the mention of foreign currency can be disregarded as being made inter alia. Second option: it can be treated as an implied monetary clause, pursuant to which the sum of money to be returned in national currency cannot be less than agreed sum in foreign currency converted according the rate of exchange prevailing at the day of payment. It is concluded that the second option is more plausible. Special attention is payed to the problem of defining the exact rate of exchange that has to be applied in a case when the borrower fails to perform the obligation. It is concluded that existing rule (under which the rate of exchange prevailing at the day of court decision applies) is not optimal, since whenever the foreign currency depreciates this rule in fact encourage the borrower to delay payment. Therefore it is proposed to set the rule under which in case of non-performance the creditor could choose between the two rates of exchange: prevailing at the date of due payment or prevailing at the date of actual payment.Статья посвящена исследованию проблем, связанных с использованием иностранной валюты в договорах займа между физическими лицами. Сделан вывод о том, что следует различать две ситуации: первая – когда иностранная валюта выступает предметом обязательства, вторая – когда предметом обязательства выступает национальная валюта, а указание на эквивалент иностранной валюте должен быть расценен как подразумеваемая валютная оговорка. Статтю присвячено дослідженню проблем, пов’язаних із використанням іноземної валюти в договорах позики між фізичними особами. Зроблено висновок, що слід розмежовувати дві ситуа ції: перша – коли іноземна валюта виступає предметом зобов’язання, друга – коли предметом зобов’язання є національна валюта, а вказівка на еквівалент в іноземній валюті має розцінюва-тися як «таке, що малося на увазі» валютне застереження
Визначення у кримінальному провадженні процесуального статусу іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування: проблемні аспекти
Get PDFIt is indicated a new participant in criminal proceedings in Part 1 of Art. 3, paragraph 161 the CPC of Ukraine – another person whose rights or legitimate interests are limited during the pre-trial investigation (hereinafter – another person). The analysis of recent research and publications. Problems concerning the protection of the personsrights and freedoms participating in criminal proceedings, determination of their procedural status were the subject of research in the works I. V. Glowyk, Yu. M. Grosheviy, V. O. Konovalova, O.V. Kaplina, V. I. Mariniv, M. A. Markush, M. G. Motorygina, O. Yu. Tatarov, A. R. Tumanyants, Yu. A. Khomatov, O. H. Shylo, O. G. Yanovsky and others. However, the latest developments on the subject matter require a scientific study.The CPC of Ukraine does not specify who can be another person, and there is no clear regulatory and consolidation of the procedural status of this person.According to personal considerations, the circle of other persons is not limited in a criminal proceeding by the legislator, there should be only the basis – the exercise of the procedural actions according to the CPC of Ukraine regarding to the person (including concerning her property), as well as the possibility of limiting her rights or legitimate interests. It may be investigated (search) actions with the participation of another person. This raises the question of the procedural rights existence and responsibilities. It is indicated that the means of protecting the rights or legitimate interests of another person include the possibility of making a petition.There is reason to believe that there should be an extended circle of subject matter concerning to another person. As for the right to receive a professional legal assistance, this is the law that the legislator envisages.The investigation of problematic issues concerning the legislative regulation of the another person procedural status, as well as author's suggestions on this issue, will serve to eliminate the gaps existing in the legislation.В пункте 161 ч. 1 ст. 3 Уголовного процессуального кодекса Украины (далее – УПК Украины) указано нового участника уголовного производства – лицо, права или законные интересы которого ограничиваются во время досудебного расследования. Но УПК Украины не конкретизирует, кто может быть признан данным лицом, отсутствует и четкое нормативное закрепление его процессуального статуса в уголовном производстве.Статья посвящается отдельным проблемам, возникающим в связи с определением его процессуального статуса.Автор доказывает, что круг вышеуказанных участников во время проведения досудебного расследования законодателем не ограничен, должно быть только основание – осуществление в отношении лица (в том числе его имущества) процессуальных действий, определенных УПК Украины, а также возможность ограничения его прав или законных интересов.С участием вышеупомянутого лица могут проводиться следственные (розыскные) действия. При этом возникает вопрос о наличии у него его собственных процессуальных прав и обязанностей. Целесообразно считать, что к его средствам защиты можно отнести возможность заявлять ходатайства на этой стадии уголовного производства. Полагаем, что в отношении указанного лица должен быть расширен круг предмета обжалования. Что касается права на получение профессиональной правовой помощи – такое право законодатель предусматривает.Доказана необходимость четкого закрепления в УПК Украины процессуальных прав и обязанностей вышеуказанного лица, гарантий их соблюдения, а также ответственность за их невыполнение. Вносятся авторские предложения, направленные на совершенствование отечественного уголовного процессуального законодательства по указанной тематике.У пункті 161 ч. 1 ст. 3Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) вказано нового учасника кримінального провадження – особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Але КПК України не конкретизує, хто може бути визнаний даною особою, відсутнє і чітке нормативне закріплення її процесуального статусу у кримінальному провадженні.Тож у статті розглянуто окремі проблеми, що виникають у зв’язку з визначенням її процесуального статусу. Автор доводить, що коло вищевказаних учасників під час проведення досудового розслідування законодавцем не обмежено, повинна бути лише підстава – здійснення відносно особи (в тому числі щодо її майна) процесуальних дій, встановлених КПК України, а також можливість обмеження її прав чи законних інтересів.За участю вищезазначеної особи можуть проводитися слідчі (розшукові) дії. При цьому постає питання про наявність у неї її власних процесуальних прав та обов’язків. До її засобів захисту можна віднести можливість заявляти клопотання на цій стадії кримінального провадження. Є підстави вважати, що відносно зазначеної особи варто розширити коло предмета оскарження. Що стосується права на отримання професійної правничої допомоги – таке право законодавець передбачає.Доведено необхідність чіткого закріплення у КПК України процесуальних прав і обов’язків вищевказаної особи, гарантій їх дотримання, а також відповідальність за їх невиконання. Викладено авторські пропозиції, спрямовані на вдосконалення вітчизняного кримінального процесуального законодавства у досліджуваній сфері
Зобов’язання уряду Індонезії щодо надання колишнім учасникам війни за звільнення південної провінції Східного Тимору Нуса Тенгара статусу борців за права людини
Get PDFEast Timor which has now become an independent and sovereign State of Timor Leste in 2002 still leaves humanitarian problems namely human rights violations related to the claims of former East Timor independence fighters who still become refugees at East Nusa Tenggara (NTT) after helping the Indonesian government fight under their leader, Eurico Guterres since integrated with Indonesia by means of Balibo Declaration in 1976 and hence Indonesia succeeded to make the East Timor region as the 27th Indonesian province. The issue that arises now is about the status of former East Timor independence fighters at NTT and the responsibility of the Indonesian government according to human rights law. This paper aims to find out the citizenship status of former East Timor independence fighters at NTT and what should be the responsibility of the Indonesian government toward their claims. The research method used is normative juridical with case and human rights law approaches based on qualitative analysis.Based on the results of the discussion, it was concluded that in the system of modern human rights law that has been practiced by the United Nations, the Indonesian government as the duties bearer has 5 (five) obligations, namely the obligation to respect, protect, fulfill the human rights of the people, promote human rights and punish everyone who violates human rights. Having that former East Timor independence fighters had ever given advantage to Indonesia, the government should fulfill their human rights claims by means of providing facilities for the former East Timor independence fighters to obtain Indonesian citizenship status. Indonesia should also asked apologize to Timor Leste and work together to ask United Nations Organization to abolish the 403 names of former East Timor independence fighters from the black list of human rights serious crimes. The Indonesian government is also expected to immediately give compensation to 13.000 of the former East Timor independence fighters and let their children to become members of army, police and civil servant in Indonesia.В Восточном Тиморе, который в 2002 г. наконец обрел независимость и стал суверенным государством Тимор-Лешти, все еще существуют гуманитарные проблемы, связанные с нарушениями прав человека. Об этом заявляют бывшие участники борьбы за независимость Восточного Тимора, сражавшиеся в партизанских отрядах под руководством Эурико Гутерриша. Однако после перехода их лидера на сторону индонезийских правительственных войск и присоединения в 1976 г. Восточного Тимора по Декларации Балибо к Индонезии, в результате чего он стал ее 27-й провинцией, они нашли убежище в провинции Восточная Нуса Тенгара (НТТ). Цель статьи – выяснение статуса гражданства бывших борцов за независимость Восточного Тимора в НТТ и ответственности правительства Индонезии за нарушение их прав. При этом автор использовал нормативно-правовой и прецедентно-правовой методы исследования прав человека, основанные на качественном анализе. Сделан вывод, что в системе современного права в области прав человека, которая практикуется Организацией Объединенных Наций, правительство Индонезии как носитель обязательств и обязанностей в области прав человека имеет 5 обязательств, а именно обязательства уважать, защищать, соблюдать права человека, обеспечивать их осуществление и наказывать всех, кто нарушает права человека. Учитывая, что бывшие участники борьбы за независимость Восточного Тимора когда-то выступали на стороне Индонезии, правительство должно выполнять свои обязательства в области прав человека, предоставив бывшим борцам за независимость Восточного Тимора возможность получить статус индонезийского гражданства. Индонезия также должна извиниться перед Тимор-Лешти и совместно обратиться в Организацию Объединенных Наций с просьбой исключить 403 имени бывших борцов за независимость Восточного Тимора из списка серьезных преступлений против человечества. Ожидается также, что правительство Индонезии немедленно выплатит компенсацию 13000 бывших борцов за независимость Восточного Тимора и позволит их детям стать военнослужащими, полицейскими и государственными служащими в Индонезии.У Східному Тиморі, який у 2002 р. нарешті здобув незалежність і став суверенною державою Тимор-Лешті, все ще існують гуманітарні проблеми, пов’язані з порушеннями прав людини. Про це заявляють колишні учасники боротьби за незалежність Східного Тимору, які воювали в партизанських загонах під керівництвом Еуріко Гутерріша. Однак після переходу їх лідера на бік індонезійських урядових військ і приєднання в 1976 р. Східного Тимору за Декларацією Балібо до Індонезії, в результаті чого він став її 27-ю провінцією, вони знайшли притулок у провінції Східний Нуса Тенгара (НТТ).Мета статті – з’ясувати статус громадянства колишніх борців за незалежність Східного Тимору в НТТ і відповідальність уряду Індонезії за порушення їх прав. При цьому автор використовував нормативно-правовий і прецедентно-правовий методи дослідження прав людини, засновані на якісному аналізі. У результаті зроблено висновок, що в системі сучасного права в галузі прав людини, яка практикується Організацією Об’єднаних Націй, уряд Індонезії, як носій зобов’язань у галузі прав людини, має виконати 5 зобов’язань, а саме зобов’язання поважати, захищати, дотримуватися прав людини, забезпечувати їх реалізацію і карати всіх, хто порушує права людини. З огляду на те, що колишні борці за незалежність Східного Тимору колись виступали на боці Індонезії, уряд має виконувати свої зобов’язання щодо прав людини, надавши їм можливість отримати статус індонезійського громадянства. Індонезія також повинна вибачитися перед Тимор-Лешті та спільно звернутися до Організації Об’єднаних Націй з проханням виключити 403 імені колишніх борців за незалежність Східного Тимору з списку серйозних злочинів проти людства. Очікується також, що уряд Індонезії негайно виплатить компенсацію 13000 колишніх борців за незалежність Східного Тимору і дозволить їх дітям стати військовослужбовцями, поліцейськими та державними службовцями в Індонезії
Історико-правова оцінка інкорпорації західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії у другій половині ХVІІІ століття
Get PDFThe preconditions of incorporation of Western Ukrainian lands into the structure of the Austrian monarchy in the second half of the XVIII century are analyzed. and given a historical legal assessment. It is noted that the accession of the West Ukrainian lands to the Austrian Empire was typical of the era of European absolutism by the act of incorporation, which pursued a certain strategic goal of the Austrian government: the expansion and strengthening of the Austrian borders and the improvement of the connection between the Austrian provinces, first of all, between Semigorod and newly joined in 1772 Galicia.It was shown that the peculiarity of the organization of public administration in the western territories of Austria and Austria-Hungary consisted in the fact that the formation and functioning of the administrative apparatus during 1772-1918 was carried out exclusively by the Austrian authorities. The western Ukrainian population, in violation of social, national, religious rights, was forced to submit to the introduction of a foreign Austrian and Hungarian law. This contributed to the assimilation of the Western Ukrainian population, the deepening of the crisis of Ukrainian spirituality and culture in the seventeenth and nineteenth centuries. To the negative consequences of the incorporation of Western lands Austria and Austria-Hungary also include the impossibility of developing processes of Ukrainian state-building, preserving its own national state, law, culture.It was emphasized that Western Ukrainian lands, in spite of the assimilation measures of Austria and Austria-Hungary, remained an integral part of the ethnic territory of the Ukrainian people. During the Austrian and Austro-Hungarian period, the Western Ukrainian population maintained its language, customs, dignity, and a sense of unity with the entire Ukrainian nation. Halychyna as the center of the West Ukrainian lands has always been the «Ukrainian Pyomon», where the old traditions of its own statehood and political independence were actively developing. It was in Galicia that the historical right of the Ukrainian people to independent existence and cultural and political development was consistently grounded. During the historical development in Galicia, we also experience a developed sense of the roots of ethnonational life, belonging to the Ukrainian tradition.Проанализированы предпосылки инкорпорации западноукраинских земель в состав Австрийской монархии во второй половине XVIII века и дано историко-правовую оценку. Отмечено, что присоединение западноукраинских земель в состав Австрийской империи было типичным для эпохи европейского абсолютизма актом инкорпорации, который преследовал определенную стратегическую цель австрийского правительства: расширение и укрепление австрийских границ и улучшения сообщения между австрийскими провинциям. Акцентировано на том, что западно-украинские земли в составе Австрии и Австро-Венгрии были разобщены с украинскими землями, которые находились в составе Российской империи. Захват и удержание Австрийской монархией западноукраинских земель делало невозможным создание украинской государственности, развитие украинского права, культуры и тому подобное.Проаналізовано передумови інкорпорації західноукраїнських земель до складу Австрійської монархії в другій половині ХVІІІ ст. та дано історико-правову оцінку. Зазначено, що приєднання західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії було типовим для епохи європейського абсолютизму актом інкорпорації, який переслідував визначену стратегічну мету австрійського уряду: розширення і зміцнення австрійських кордонів та покращення сполучення між австрійськими провінціями. Акцентовано на тому, що західноукраїнські землі у складі Австрії та Австро-Угорщини були роз’єднані з українськими землями, які перебували у складі Російської імперії. Захоплення й утримання Австрійською монархією західноукраїнських земель унеможливлювало створення української державності, розвиток українського права, культури тощо
Адміністративна відповідальність за порушення природоохоронного законодавства в кодифікованих актах України (1994–2002 рр.)
Get PDFThe article deals with the peculiarities of administrative responsibility for offenses against nature in the Forest Code of Ukraine 1994, the Code of Ukraine on Subsoil 1994, the Water Code of Ukraine 1995, the Land Code of Ukraine 2002Administrative responsibility for offenses in the use of natural resources is an important link in the system of measures, improvement of management and influence on the behavior of legal and natural persons who should not commit acts of illegal use and deterioration of the state of the environment.The codification of environmental legislation began with the adoption the Forest Code of Ukraine in 1994, which established the administrative responsibility for illegal felling and damage of trees and shrubs; destruction or damage of the forest as a result of arson or fire by ignorance, violations of other requirements of fire safety in forests, and their features were established in accordance with laws.Administrative responsibility serves as a kind of leverage to ensure legal protection in the field of mining law in order to prevent the offenses in this area. Legal bases of subsoil use, in particular, administrative-law are aimed at effective, scientifically grounded regulation of relations with regard to the rational, economical use of natural resources, their protection in order to meet the needs and interests of the state, society and citizens, reflected in the norms of responsibility established in the Code Ukraine on Subsoil.Among the types of responsibility in the field of water protection, the administrative responsibility plays a significant role in the Water Code of Ukraine because of the fact that this category is an operational and effective means of responding to the offenders and applies, both administratively and in court.Issues of administrative liability for offenses connected with the land fund were reflected in the Land Code of Ukraine 2001 and include unauthorized occupation of land plots, non-fulfillment of requirements for the use of target destination of land, reduction of boundary marks, etc.With the help of the method of quantitative indicators the calculations of the volume of text material are devoted to these questions, ranging from 0.9% to 4.4% of the total number of characters. It has been shown that there is a discrepancy between the rules of administrative responsibility in the Code of Ukraine on Administrative Offences and the provisions of the codified acts and the suggestions made in relation to the improvement of the current legislation.Рассматриваются особенности административной ответственности за правонарушения против природы в Лесном кодексе Украины 1994 г., Кодексе Украины о недрах 1994 г., Водном кодексе 1995 г., Земельном кодексе 2002 г. С помощью метода количественных показателей выполнены расчеты объема текстового материала, посвященного этим вопросом, которые колеблются от 0,9 % до 4,4 % от общего количества знаков. Показано несоответствие между собой норм административной ответственности в Кодексе Украины об административных правонарушениях и положениями этих кодифицированных актов. Формулируются предложения по совершенствованию действующего законодательства в этой сфере.Розглянуто особливості адміністративної відповідальності за правопорушення проти природи в Лісовому кодексі України 1994 р., Кодексі України про надра 1994 р., Водному кодексі 1995 р., Земельному кодексі 2002 р. За допомогою методу кількісних показників зроблено розрахунки обсягу текстового матеріалу, присвяченого цим питанням, який коливається від 0,9 % до 4,4 % від загальної кількості знаків. Показано невідповідність норм адміністративної відповідальності в КУпАП та положень цих кодифікованих актів. Внесено пропозиції стосовно вдосконалення чинного законодавства у досліджуваній сфері
Концепція правової системи – теоретичні та порівняльні аспекти
Get PDFThe article is dedicated to the study of the legal system, which is one of the basic theoretical concepts of the contemporary legal studies. The concept of legal system has been in focus of a number of studies in different legal disciplines, from the theory of law and state to classical international law. However, the multi-functional use of this concept as well as diverse approaches to its understanding from the perspective of different schools of legal thinking reaffirms the need for the continuation of the discussion as for the essence of this concept with the particular focus on the possibility to utilize this concept and the term with regards to the law of the European Union.The article provides the analysis of this concept from the perspective of three different scientific approaches: comparative legal studies, international law, and general theory of state and law. It refers to a diverse number of research papers, including both the works of classical scientists in the area of state and law and the innovative researchers of recent years.As the result of the analysis the article offers a number of conclusions. First of all, it reaffirms the idea of the potential possibility to use the concept of the legal system with regards to both national and international law, despite the differences existing between these systems. Second, the principal structural elements of the “legal system” concept are identical for both cases. These elements are law (or the system of law), legal practice, institutional and psychological components. Third, the provided analysis offers the ground for the determination of the essence of the theoretical concept “legal system” via the analysis of the four mentioned principal structural elements. In its turn, this provides theoretical basis for the analysis of other inter-state legal systems, which are different from both national and international law.Статья посвящена изучению концепции правовой системы, которая является одной из базовых теоретических категорий современной правовой науки. Предлагается анализ указанной концепции с позиции трех разных научных подходов: сравнительного правоведения, международного права и общей теории государства и права. Основным выводом является тезис о принципиальной возможности использования концепта «правовая система» как по отношению к национальному, так и к международному праву. При этом состав принципиальных структурных элементов теоретического концепта «правовая система» является идентичным в обоих случаях. К таким элементам следует отнести право (или систему права), юридическую практику, институциональную и психологическую составляющие.Статтю присвячено розгляду концепції правової системи як однієї з базових теоретичних категорій сучасної правової науки. Проаналізовано вказану концепцію з позиції трьох різних наукових підходів: порівняльного правознавства, міжнародного права та загальної теорії держави та права. Основним висновком є теза про принципову можливість використання концепту «правова система» як до національного, так і до міжнародного права. При цьому склад принципових структурних елементів теоретичного концепту в обох випадках є ідентичним. До таких елементів слід віднести право (або систему права), юридичну практику, інституційну та психологічну складові
Географічне зазначення походження сільськогосподарської продукції: правові реалії та перспективи в умовах євроінтеграції
Get PDFThe article researches the international legislation and EU legislation in the field of protection of geographical indications of origin for agricultural products, analyzes the national legislation in this area, suggests ways and means of its improvement with the aim of implementation in the conditions of European integration. The author finds that one of the areas of adaptation of national legislation to EU legislation within the framework of quality policy is the protection of geographical indications of origin for agricultural products and foodstuffs. The concept of geographical indication, which according to EU legislation is considered in two categories: protected designation of origin, and protected geographical indication. Their common and distinctive features have been clarified. The article researches in detail the dual procedure for the registration of geographical indications of origin for agricultural products at the national and EU level in accordance with European legislation. The legislation of Ukraine in the field of legal protection of geographical indications is analyzed and the conclusion about its is non-conformity with European requirements in the part of the subject structure, state registration, specification, marking and legal protection. It is noted that the draft Law "On Amending Certain Legislative Acts of Ukraine on Improving the Legal Protection of Geographical Indications", which was adopted in the first reading, is currently being drafted. It is indicated on its positive aspects, in particular: the introduction of geographical indications of the State Register of Ukraine as well as requirements for product specification and labeling, which are important in the aspect of adaptation to EU requirements, however, also revealed a number of significant shortcomings. The author argues that the system of geographical indications for agricultural products is not formed, but its establishment is important for the development of rural areas, it is proposed the establishment of a number of legal, organizational and economic measures.В статье исследуется международное законодательство и законодательство ЕС в сфере защиты географических указаний происхождения сельскохозяйственной продукции, национальное законодательство в этой сфере, предложены пути и способы его совершенствования с целью имплементации в условиях евроинтеграции. Одним из направлений адаптации национального законодательства к законодательству ЕС в рамках политики качества является защита географических указаний происхождения сельскохозяйственной продукции и продуктов питания. Исследовано понятие географического указания, которое в соответствии с законодательством ЕС рассматривается через две категории: защищенное указание происхождения и защищеное географическое указание; выяснено их общие и отличительные черты. Подробно исследована двойная процедура регистрации географических указаний сельскохозяйственной продукции на национальном уровне и на уровне ЕС в соответствии с европейским законодательством. Проанализировано законодательство Украины в сфере правовой охраны географических указаний и сделан вывод о его несоответствии европейским требованиям в части: субъектного состава, государственной регистрации, спецификации, маркировки и правовой охраны. Отмечено, что в настоящее время разработан проект Закона «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по совершенствованию правовой охраны географических указаний», который был принят в первом чтении. Указано на его положительные стороны, в частности: введение Государственного реестра Украины географических указаний, а также требований к спецификации товара и маркировки, которые имеют важное значение в аспекте адаптации к требованиям ЕС, также выявлен ряд существенных недостатков.Досліджено міжнародне законодавство та законодавство ЄС у сфері захисту географічних зазначень походження сільськогосподарської продукції, проаналізовано національне законодавство у цій сфері, запропоновано шляхи та способи його удосконалення з метою імплементації в умовах євроінтеграції. З’ясовано, що одним і з напрямів адаптації національного законодавства до законодавства ЄС в рамках політики якості є захист географічних зазначень походження сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Досліджено поняття географічного зазначення, яке відповідно до законодавства ЄС розглядається через дві категорії: захищене зазначення походження та захищене географічне зазначення; з’ясовано їх спільні та відмінні риси. Детально вивчено подвійну процедуру реєстрації географічних зазначень сільськогосподарської продукції на національному рівні та на рівні ЄС відповідно до європейського законодавства. Указано на позитивні аспекти проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень», зокрема: запровадження Державного реєстру України географічних зазначень, а також вимог до специфікації товару та маркування, які мають важливе значення в аспекті адаптації до вимог ЄС, проте виявлено й деякі суттєві недоліки
Формування сучасної системи криміналістичних знань
Get PDFWith the rapid development of various branches of science, one may come to the conclusion that we require a new approach to the system of Criminalistic knowledge. Although a few scholars have studied issues related to renovation of the system of Criminalistic knowledge (including R. S. Belkin, V. A. Zhuravel, N. I. Klymenko, V. Yu. Shepitko and others), however, currently there are little to no complex researches on the contemporary system of Criminalistic knowledge in Ukraine. Therefore, the purpose of our article is to provide insights into changes in the system of Criminalistics knowledge. Today, Criminalistics system is undergoing significant changes. In particular, modern scholars write about current trends in development of Criminalistics and suggest criteria for classification of Criminalistic knowledge. This article covers much debated issues relating to changes in the Criminalistics system including the addition of separate branches and subbranches. We have pointed out the differences in understanding of Criminalistics in Ukraine, Western Europe, the USA and the UK. In addition, we have discussed the practical value of incorporation of the latest scientific discoveries in Criminalistics into the Criminalistics structure, namely the use of DNA sequencing techniques in crime investigations and introduction of nuclear forensics, cyber criminology, philosophy of criminalistics, forensic chemistry etc.Thus, changes in the system of Criminalistic knowledge are connected with the development mechanisms of Criminalistics. Today, the hottest topics are limits on expanding Criminalistics knowledge and emergence of new branches and subbranches in the system of Criminalistic knowledge.Рассматриваются новые научные подходы относительно понятия системы криминалистических знаний. Проанализированы предложения ученых-криминалистов о классификации криминалистических знаний. Обозначены проблемные вопросы, связанные с переформатированием системы криминалистических знаний.Розглянуто новітні наукові підходи щодо визначення системи криміналістичних знань. Проаналізовано пропозиції науковців-криміналістів стосовно класифікації криміналістичних знань. Визначено проблемні питання, пов’язані із переформатуванням системи криміналістичних знань.
Нормативне забезпечення функціонування антикорупційних органів України
Get PDFThe article states that by this time the issue of normative provision of anti-corruption activity was studied and analyzed by scientists on the basis of rapidly changing legislation, based on this it is proved that urgent and necessary is a detailed study.It is established that the adopted anti-corruption strategy for 2014-2017 provides for not only the comments made by international institutions, but also the provision of proposals on the state of corruption and its outspread. It is substantiated that the distinctive feature of the current strategy is the separation of the risk area in the anti-corruption policy of the state and the implementation of the proposals on the elimination of corruption elements in the process of state-building, as well as taking into account the shortcomings of the previous ones.Adoption of the Anticorruption Strategy allowed the creation of new anti-corruption bodies that exist in the European Union in accordance with the requirements and norms on the basis of which the fight against corruption is being conducted. At the same time, it is noted that the adoption of new or improvement of existing laws does not guarantee the effective conduct of such activities.В статье анализируется юридическая литература и нормативная база деятельности специализированных антикоррупционных органов Украины. Дано краткое описание этапов развития антикоррупционной политики Украины времен независимости. Обобщены основные положення нормативных документов по обеспечению деятельности антикоррупционных органов Украины. Показано, что активное развитие системы антикоррупционных органов начато только с 2014 года и продолжается сейчас.Статтю присвячено аналізу нормативного забезпечення функціонування антикорупційних органів України.Відмітною рисою антикорупційної стратегії є виокремлення зони ризиків у антикорупційній політиці держави і втілення в життя пропозицій щодо викорінення корупційних елементів у процесі державотворення.Прийняття Антикорупційної стратегії в Україні дозволило створити нові антикорупційні органи, які існують в Європейському Союзі відповідно до вимог і норм, на підставі яких ведеться боротьба з корупцією. Наголошено, що прийняття нових чи вдосконалення існуючих законів не є гарантією ефективності здійснення такої діяльності
Спрощене позовне провадження цивільного судочинства України: виклики першого року застосування в судовій практиці
Get PDFAs a result of the reform of the Ukrainian civil procedural law in 2017, civil justice has undergone significant changes – in courts of first instance may consider civil cases in a general procedure or in a simplified order. At the same time, the simplified procedure provides for two options: ordinary proceedings with court hearings or written proceedings, in which case proceedings are conducted without summoning of parties and without a court hearings. A generalization of the court practice of the courts of first instance, as a result of the analysis of 258 court decisions of first instance courts, approved during 2018 and available for research on the Single court decisions system website, provides an opportunity to highlight the most pressing issues arising in judicial practice and to suggest ways of their solution. Consequently, the problem of differentiation and the determination by courts of grounds for the consideration of civil cases is the subject of our attention in this article.To summarize, it was noted that court decisions mentioned in this part lack references to Part 1 of Art. 11 and Part 3 of Art. 274 CPC 2017 and, therefore, have no explanation as to why the case is being considered under simplified procedure and is classified as small claim or as a case which priority is a quick resolution of the case. In particular, these are cases concerning housing rights of citizens, recovery of alimony payments for the maintenance of young children, and the determination of the place of residence of young children.Authors concluded that in the legislation of other states, cases which are considered under simplified procedure are differentiated according to the value of claim, as well as to the specific category (Civil Procedures Rules 26.6 and 27.1, any claims with a value not exceeding 10,000 pounds, with special conditions concerning claims for damages revocation and claims of a tenant of a residential property to a lessor). At the same time, when deciding on the procedure for consideration of a case, the provisions of Part 1 of Art. 11 and part 3 of Article 274 should be used based on the principle of proportionality of civil proceedings and para 2 of Part 4 of Art 19 CPC 2017. In view of this, it is considered appropriate to draw attention to motivating the courts` decisions, as well as wider application of the provisions of the principles of proportionality of civil judicial proceedings and cooperation between the parties and the court to ensure the realization of the main task - effective protection of violated claimant`s rights.Вследствие реформы украинского гражданского процессуального законодательства 2017 г. гражданское судопроизводство претерпело значительные изменения – суды первой инстанции могут рассматривать гражданские дела в общем порядке или в упрощенном порядке. При этом упрощенный порядок предусматривает два варианта: обычное производство с судебным заседанием по рассмотрению дела или письменное производство, в котором рассмотрение дела происходит без вызова сторон и без судебного заседания. Обобщение судебной практики судов первой инстанции по результатам анализа 258 судебных решений судов первой инстанции, принятых в течение 2018 г. и доступных для исследования на сайте Единого государственного реестра судебных решений, позволяет выделить наиболее актуальные проблемы, возникающие в судебной практике, и предложить пути их решения. Таким образом, объектом нашего внимания являются проблемы дифференциации и определения судами оснований для рассмотрения гражданских дел.Унаслідок реформи українського цивільного процесуального законодавства 2017 р. цивільне судочинство зазнало значних змін – суди першої інстанції можуть розглядати цивільні справи в загальному позовному порядку або в спрощеному порядку. При цьому спрощений порядок передбачає два варіанти: звичайне провадження із судовим засіданням з розгляду справи або письмове провадження, в якому розгляд справи відбувається без виклику сторін і без проведення судового засідання. Узагальнення судової практики судів першої інстанції на підставі аналізу 258 судових рішень судів першої інстанції, ухвалених упродовж 2018 р. і доступних для дослідження на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, дає можливість виділити найбільш актуальні проблеми, що виникають у судовій практиці, та запропонувати шляхи їх вирішення. Отже, об’єктом уваги авторів статті є проблеми диференціації й визначення судами підстав для розгляду цивільних справ у порядку спрощеного позовного провадження