Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Забезпечення законності під час відкриття іншій стороні речових доказів у порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України
Get PDFThe article is devoted to the consideration of the issue regarding the specifics of the procedure for the disclosure of physical evidence to the defense at the end of the preliminary investigation before sending the indictment to the court. This question is investigated under three points of view: de jure (formally, by law), de facto (in fact, as is the case in practice) and de lege ferenda (from the point of view of the law, the adoption of which is desirable).The main areas of research are: (1) analysis of the possibility of the existence of exceptions from the general rule on the mandatory disclosure of physical evidence, regulated by Art. 290 of Criminal Procedural Code of Ukraine. Based on the analysis of law enforcement positions, the author concludes that all material evidence that is at the disposal of the prosecution should be disclosed to the defense. When they are transferred for safekeeping to individuals, it is enough that the defense side is informed of the fact of the existence of such physical evidence in criminal proceedings; (2) determination of the peculiarities of the procedural and organizational order for disclosure of material evidence. In particular, according to the author, it is advisable for the prosecution to draw up a protocol providing access to the materials with an attachment to it in the form of a description of the materials provided, since in such a case there is hardly a risk that the investigator will not indicate the material evidence that was not stored among the sheets criminal proceedings, and in other places. But taking into account Part 1 of Art. 104 of the CPC, to ensure legal certainty, the author proposes the introduction of appropriate legislative amendments; (3) clarification of the procedural consequences of non-disclosure of material evidence to the other party in accordance with Art. 290 Criminal Procedural Code. In this aspect, the article focuses on the fact that the purpose of the regulatory requirements set forth in Art. 290 of the Criminal Procedural Code, is to ensure that the defense is aware of all the factual data collected by the prosecution during the pre-trial investigation that she wishes to use in court proceedings, and she had the opportunity to investigate and challenge in court on a par with the prosecution.Статья посвящена особенностям процедуры открытия вещественных доказательств стороне защиты на этапе окончания предварительного расследования перед направлением обвинительного акта в суд. Указанный вопрос исследуется в трех аспектах: de jure (формально, по закону), de facto (фактически, как это имеет место на практике) и de lege ferenda (с точки зрения закона, принятие которого желательно).Основные направления исследования: 1) анализ возможности существования исключений из общего правила об обязательности открытия вещественных доказательств, регламентированного ст. 290 УПК. Основываясь на анализе правоприменительных позиций, автор делает вывод о том, что стороне защиты должны быть открыты все вещественные доказательства, которые находятся в распоряжении стороны обвинения. Когда же они переданы на ответственное хранение частным лицам, достаточно, чтобы стороне защиты было сообщено о самом факте существования в уголовном производстве таких вещественных доказательств; 2) определение особенностей процессуального и организационного порядка открытия вещественных доказательств. В частности, целесообразно составление стороной обвинения протокола предоставления доступа к материалам с приложением к нему в виде описания предоставленных материалов, поскольку в таком случае вряд ли будет существовать риск того, что следователь не укажет те вещественные доказательства, которые хранились не среди материалов уголовного производства, а в других местах. Но с учетом ч. 1 ст. 104 УПК для обеспечения правовой определенности предложено внести соответствующие законодательные коррективы; 3) выяснение процессуальных последствий неоткрытия вещественных доказательств другой стороне в порядке ст. 290 УПК. В этом аспекте в статье делается акцент на том, что целью нормативных предписаний, закрепленных в ст. 290 УПК, является обеспечение того, чтобы стороне защиты было известно о всех фактических данных, собранных стороной обвинения во время досудебного расследования, которые та желает использовать в судебном разбирательстве, и она имела возможность их исследовать, оспаривать в суде наравне со стороной обвинения.Стаття присвячена особливостям процедури відкриття речових доказів стороні захисту на етапі закінчення досудового розслідування перед направленням обвинувального акта до суду. Означене питання досліджено у трьох аспектах: de jure (формально, згідно з правом), de facto (фактично, як це має місце на практиці) та de lege ferenda (з погляду закону, прийняття якого бажано). Основними напрямками дослідження є: 1) аналіз можливості існування винятків із загального правила щодо обов’язковості відкриття речових доказів, регламентованого ст. 290 КПК. На підставі аналізу правозастосовних позицій зроблено висновок, що стороні захисту мають бути відкриті всі речові докази, які знаходяться в розпорядженні сторони обвинувачення. Коли ж вони передані на відповідальне зберігання приватним особам, достатньо щоб стороні захисту було повідомлено про сам факт існування в кримінальному провадженні таких речових доказів; 2) визначення особливостей процесуального та організаційного порядку відкриття речових доказів. Зокрема доцільним є складання стороною обвинувачення протоколу надання доступу до матеріалів із додатком до нього у вигляді опису наданих матеріалів, оскільки в такому разі навряд чи існуватиме ризик того, що слідчий не зазначить ті речові докази, які зберігалися не серед матеріалів кримінального провадження, а в інших місцях. Але з урахуванням ч. 1 ст. 104 КПК для забезпечення правової визначеності слід внести відповідні законодавчі корективи; 3) з’ясування процесуальних наслідків невідкриття речових доказів іншій стороні у порядку ст. 290 КПК. У цьому аспекті у статті акцентується на тому, що метою нормативних приписів, закріплених у ст. 290 КПК, є гарантування того, щоб стороні захисту було відомо про всі фактичні дані, зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування, які вона бажає використовувати в судовому розгляді, і вона мала можливість їх досліджувати, оспорювати в суді нарівні зі стороною обвинувачення
Адміністративно-правові режими у сфері господарської діяльності
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the administrative and legal regime in the economic activity sphere. It is revealed that in the scientific and educational administrative and legal literature administrative and legal regime is considered in 2 meanings: as a special order that is imposed in relation to a certain or territory, or object, or situation or as an order in general. It is determined that the administrative and legal regime in the economic activity sphere is established as a result of the implementation of state governance in the relevant sphere. It is offered the author`s understanding of the concept of «administrative and legal regime in the economic activity sphere».It is noted that it is necessary to distinguish between the macro level and the micro level of state governance in the economic activity sphere for defining the administrative and legal regime as a result of the mechanism of administrative and legal regulation of state governance. Different definitions of administrative and legal regimes are proposed that are based on consider of differ objects of governance in the economic activity sphere - economic activity as a whole (macro level) and objects of state property in economic activity (micro level). It was determined that in the case of state governance in the economic activity sphere at the macro level it is an administrative and legal regime of economic activity, at the micro level - the administrative and legal regime of objects of state property in economic activity.The characteristic features of the administrative and legal regime of economic activity are offered on the basis of the analysis of scientific views on the concept of administrative and legal regime and taking into account the specifics of state governance in the economic activity sphere and economic activity. It is established that the administrative and legal regime of economic activity as a whole is a functional regime and provides for settlement of all those issues that are proposed to be attributed to administrative and economic law. It is proposed to classify administrative and legal regimes in the economic activity sphere on the macro level into primary and secondary, at the micro level - into general and special.Анализируется административно-правовой режим в сфере хозяйственной деятельности. Административно-правовой режим в сфере хозяйственной деятельности устанавливается вследствие осуществления государственного управления в соответствующей сфере. Предложено авторское понимание понятия «административно-правовой режим в сфере хозяйственной деятельности».Определяя административно-правовой режим как результат механизма административно-правового регулирования государственного управления в сфере хозяйственной деятельности, необходимо различать макроуровень и микроуровень такого управления. Принимая во внимание то, что объектами управления в сфере хозяйственной деятельности является хозяйственная деятельность в целом (макроуровень) и объекты государственной собственности в хозяйственной деятельности (микроуровень) предложены разные определения административно-правовых режимов. В случае государственного управления в сфере хозяйственной деятельности на макроуровне речь идёт об административно-правовом режиме хозяйственной деятельности, на микроуровне – административно-правовом режиме объектов государственной собственности в хозяйственной деятельности.Установлены характерные признаки административно-правового режима хозяйственной деятельности на основании анализа научных взглядов на понятие административно-правового режима с учётом специфики государственного управления в сфере хозяйственной деятельности. Административно-правовой режим хозяйственной деятельности в целом является функциональным режимом и предусматривает урегулирование всех тех вопросов, которые предлагается отнести к административно-хозяйственному праву. Предложено административно-правовые режимы в сфере хозяйственной деятельности на макроуровне классифицировать на первичные и вторичные, на микроуровне – на общие и специальные.Проаналізовано адміністративно-правовий режим у сфері господарської діяльності. Визначено, що адміністративно-правовий режим у сфері господарської діяльності встановлюється внаслідок здійснення державного управління у відповідній сфері. Запропоновано авторське розуміння поняття «адміністративно-правовий режим у сфері господарської діяльності».Визначаючи адміністративно-правовий режим як результат механізму адміністративно-правового регулювання державного управління у сфері господарської діяльності, необхідно розрізняти макрорівень та мікрорівень такого управління. Зважаючи на те, що об’єктами управління у сфері господарської діяльності є господарська діяльність в цілому (макрорівень) та об’єкти державної власності у господарській діяльності (мікрорівень) запропоновано різні визначення адміністративно-правових режимів. У разі державного управління у сфері господарської діяльності на макрорівні мова йде про адміністративно-правовий режим господарської діяльності, на мікрорівні – адміністративно-правовий режим об’єктів державної власності у господарській діяльності.Окреслено характерні ознаки адміністративно-правового режиму господарської діяльності на підставі аналізу наукових поглядів на поняття адміністративно-правового режиму та враховуючи специфіку державного управління в сфері господарської діяльності. Встановлено, що адміністративно-правовий режим господарської діяльності в цілому є функціональним режимом та передбачає врегулювання всіх тих питань, що пропонується віднести до адміністративно-господарського права. Запропоновано адміністративно-правові режими у сфері господарської діяльності на макрорівні класифікувати на первинні та вторинні, на мікрорівні – на загальні та спеціальні
До питання про необхідність посилення юридичної відповідальності Національного банку України
Get PDFThe article is devoted to the investigation of particular problems that characterize the current state of the Ukrainian legislation in terms of establishing the legal responsibility of the National Bank of Ukraine, as well as highlighting some promising directions of its modernization in this direction. It proved that scientific developments of the Institute of Legal Responsibility of the National Bank of Ukraine and its officials for actions / inactivity, in particular in case of deterioration of financial condition (financial instability), have not spread so far. In order to prevent subjectivism to the legal assessment of the NBU's actions in the regulatory area, it is the need to establish a clear correlation of the measure to be applied by the NBU to a commercial bank, with the: degree of danger of actions or inactivity of the bank; possible consequences of such actions or inactivity for commercial bank customers, etc. The necessity of strengthening the NBU's preventive function with the purpose of preventing the further transfer of legal responsibility to the clients of commercial banks is substantiated. The situations, where the property and other assets of the NBU may not be enough to satisfy claims for damages, are requires а proper solution.It is proved that the complexity of resolving the issues of legal liability of the NBU is inextricably linked to the deficiencies in the legal status of the latter, which makes it necessary to carry out additional research in this direction. Some of the proposals contained in this study to resolve the contradictions in the legislation of Ukraine in the area of legal responsibility of the NBU may receive more thorough scientific development in further studies.Статья посвящена исследованию отдельных проблем, характеризующих современное состояние законодательства Украины в части установления юридической ответственности Национального банка Украины, а также освещению отдельных перспективных направлений модернизации отечественного законодательства Украины в этом направлении. Доказано, что до сих пор не получили распространения научные разработки проблематики института юридической ответственности Национального банка Украины и его должностных лиц за действия / бездействие, в том числе которые находят выражение в применении неадекватных степени общественной опасности мер воздействия к банковским учреждениям, в частности при ухудшении финансового состояния (финансовой нестабильности). Для недопущения в нормативно-правовой плоскости субъективизма в правовой оценке действий НБУ, аргументирована потребность в установлении четкой корреляции мероприятия, которое должно быть применено НБУ по отношению к коммерческому банку, со степенью опасности действий или бездействия последнего, имеющимися и возможными последствиями таких действий или бездействия для клиентов коммерческого банка и тому подобное. Обоснована необходимость усиления правовыми средствами превентивной функции НБУ с целью недопущения в дальнейшем перекладывания юридической ответственности на самих клиентов коммерческих банков.Доказано, что сложность решения вопросов юридической ответственности НБУ неразрывно связана с недостатками в правовом статусе последнего, что обусловливает целесообразность проведения дополнительных исследований в этом направлении.Досліджено окремі проблеми, які характеризують сучасний стан законодавства України у частині встановлення юридичної відповідальності Національного банку України, а також висвітлено перспективні напрями його модернізації в цьому напрямку. Доведено, що дотепер не набули поширення наукові розробки проблематики інституту юридичної відповідальності Національного банку України та його посадових осіб за дії/бездіяльність, у тому числі які знаходять вияв у застосуванні неадекватних ступеню суспільної небезпеки заходів впливу до банківських установ, зокрема при погіршенні фінансового стану (фінансовій нестабільності). Задля недопущення у нормативно-правовій площині суб’єктивізму до правової оцінки дій НБУ, аргументовано потребу у встановленні чіткої кореляції заходу, що має бути вжитий НБУ до комерційного банку, із ступенем небезпеки дій чи бездіяльності останнього, наявними та можливими наслідками таких дій чи бездіяльності для клієнтів комерційного банку тощо. Обгрунтовано необхідність посилення правовими засобами превентивної функції НБУ з метою недопущення у подальшому перекладання юридичної відповідальності на самих клієнтів комерційних банків.Доведено, що складність вирішення питань юридичної відповідальності НБУ нерозривно пов’язана із недоліками у правовому статусі останнього, що зумовлює доцільність проведення додаткових досліджень у цьому напрямі
Ефективність конституційної скарги як засобу юридичного захисту конституційних прав особи
Get PDFThe article is devoted to the effectiveness of the constitutional complaint as a specific subsidiary legal remedy against the violation of constitutional rights. The article analyzes significant legal consequences of the consideration of constitutional complaints by the Constitutional Court of Ukraine with their relation to the protection of the person’s fundamental rights and freedoms and the system-functional connection of constitutional complaint with other remedies.Three groups of approaches are examined to determine when the Constitutional Court acts start to act: ex tunc ("from the beginning"), ex nunc ("from now") and pro futuro ("to the future"). The contradistinction of the doctrine of nullity acts (recognized as unconstitutional) and the doctrine of their derogation has been investigated. The analysis of the national court decisions revealed that the unconstitutionality of the court's application of a legal act or its separate provision does not determine the review of the final court decisions. It is proved that the regulatory mechanism of functional interaction of the courts concerning casual constitutional control needs the most urgent but thought-out adjustment.It should also be stated, that the approach taken to the 2017 procedural reform to determine the legally significant consequences of the unconstitutionality of a law, another legal act, or their separate provision applied by a court in resolving a case, remains to be unchanged. However, the existence of this approach seems to be at least paradoxical regarding the adoption of a constitutional complaint in Ukraine, which is one of the newest legal remedies of subsidiary and exclusive nature.Subjects of the right for constitutional complaint, having exhausted all other national remedies, having fulfilled the complex requirements in drafting and lodging a constitutional complaint, will not be able to review the final court decision in their case, in which a court applied the law recognized as unconstitutional (whole or its separate provision). Contrary to the direct reference to such possibility in the procedural legislation.It is not possible to resolve the current situation without changes to the Constitution of Ukraine and the Law on the Constitutional Court on the validity of the acts of the Constitutional Court of Ukraine as a whole, and on decisions on constitutional complaints in particular.Анализируются юридически значимые последствия рассмотрения конституционных жалоб Конституционным Судом Украины с точки зрения эффективности защиты конституционных прав физических и юридических лиц – субъектов права на конституционную жалобу в системно-функциональной связи с другими средствами правовой защиты. Исследуется конституционное регулирование определения момента начала действия во времени актов Конституционного Суда Украины. В результате анализа новейшей правоприменительной практики судов системы судоустройства установлено, что неконституционность примененного судом при решении дела правового акта или его отдельного положения не вызывает пересмотр окончательных судебных решений в случае, когда она была установлена после их принятия. Доказано, что определенный нормативно механизм функционального взаимодействия судов системы судоустройства по поводу казуального конституционного контроля требует безотлагательной, но продуманной корректировки.Зроблено аналіз юридично значущих наслідків розгляду конституційних скарг Конституційним Судом України з точки зору ефективності захисту конституційних прав фізичних та юридичних осіб – суб’єктів права на конституційну скаргу у системно-функціональному зв’язку із іншими засобами юридичного захисту. Досліджено конституційне регулювання визначення моменту початку дії у часі актів Конституційного Суду України. У результаті розгляду новітньої правозастосовної практики судів системи судоустрою виявлено, що неконституційність застосованого судом при вирішенні справи правового акта чи його окремого положення не зумовлює перегляд остаточних судових рішень у разі, коли вона була встановлена після їх ухвалення. Доведено, що визначений наразі нормативно механізм функціональної взаємодії судів системи судоустрою щодо казуального конституційного контролю потребує якнайскорішого, але продуманого коригування
Стратегія національної безпеки України: історія запізнілих реформ
Get PDFAmong the scientific issues facing the Ukrainian legal community at the present stage, problems in the field of national security law is of particular relevance and practical importance. It is caused, first of all, by the need for systematic reform of the security and defense sector of Ukraine, which is aimed at ensuring the the constitutional order, sovereignty, territorial integrity of Ukraine in the conditions of armed aggression. Of course, researches in that sphere should not be limited by certain subject directions in the development and resolution of complex problems in particular of national security law. Since independence, there has been no systematic assessment of direct or indirect influence of the national security doctrine on legal regulation of the security sphere in Ukraine. As a result of ignoring the issue on identifying potential opponents of Ukraine and threats caused by them, government, while making security policy, was largely driven by subjective considerations, ignoring existing and potential threats to national security. As a result, it was impossible to properly assess the consequences of political decisions taken in the field of national security.The article studies the origin, content and political significance of national security doctrine for the formation of relevant legislation in the field of security and defense of Ukraine.Среди научных вопросов, стоящих перед украинским юридическим сообществом на современном этапе, особенно актуальными и практически значимыми являются проблемы в сфере права национальной безопасности. Это обусловлено прежде всего необходимостью системного реформирования сектора безопасности и обороны Украины, которое осуществляется для обеспечения защиты конституционного строя, суверенитета, территориальной целостности Украины в условиях вооруженной агрессии. Исследования в этой сфере не должны ограничиваться отдельными предметными направлениями в разработке и решении комплексных проблем, в частности права национальной безопасности. С момента обретения независимости систематического оценивания прямого или косвенного влияния доктрины национальной безопасности на правовое регулирование сферы безопасности в Украине не проводилось. В результате игнорирования вопросов определения потенциальных противников Украины и угроз, которые от них исходят, власть в процессе формирования политики безопасности руководствовалась в основном субъективными факторами, игнорируя существующие и потенциальные вызовы национальной безопасности. В результате не было возможности должным образом оценить последствия политических решений, которые принимались в сфере национальной безопасности. В статье исследуются происхождение, содержание и политическая значимость доктрины национальной безопасности для формирования соответствующего законодательства в сфере безопасности и обороны Украины.Серед наукових питань, що постають перед українською юридичною спільнотою на сучасному етапі, особливо актуальними і практично значимими є проблеми у сфері права національної безпеки. Це обумовлено насамперед необхідністю системного реформування сектору безпеки і оборони України, яке здійснюється задля забезпечення захисту конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності України в умовах збройної агресії. Звісно, дослідження в цій сфері не повинні обмежуватись окремими предметними напрямами в розробленні та вирішенні комплексних проблем, зокрема права національної безпеки. З моменту здобуття незалежності систематичне оцінювання прямого чи опосередкованого впливу доктрини національної безпеки на правове регулювання сфери безпеки в Україні не проводилося. В наслідок ігнорування питання щодо визначення потенційних противників України і загроз, які від них походять, влада при виробленні безпекової політики керувалася здебільшого суб’єктивними чинниками, ігноруючи існуючі і потенційні виклики національній безпеці. У результаті не було змоги належним чином оцінити наслідки політичних рішень, що приймались у сфері національної безпеки. У статті досліджуються походження, зміст і політична значущість доктрини національної безпеки для формування відповідного законодавства у сфері безпеки і оборони України
Чи не (за)багато політики, (за)мало права у підходах до державної експертної монополії?
Get PDFThe main aim of the article is to encourage the reader to reflect on the advantages and disadvantages of a public expert monopoly in conducting forensic expertise. In such article the obvious advantages of conducting forensic expertise by public expert institutions are stated in order to get scientifically substantiated and based on modern data of science and technology practice of conducting forensic expertise. The practice includes developed network of public expert institutions in the regions, a wide range of forensic expertise being conducted, research departments of state expert institutions, system of advancement of forensic experts; system of development of new and improvement of existing expert methods; informational records and collections in the DNDEKTS and NDECTS system at the head offices of the NP in the regions and in the city of Kyiv; state financing and provision of technical tools and materials with expert research etc.At the same time, the disadvantages of such a model of the organization of judicial expert justice’s support are stated: the lack of competition among court experts; the abuse in the form of giving deliberately false conclusions to cover up someone’s misuse or concealing crimes; the limitation of the parties of the court proceedings in the dispositive right to provide evidences at one’s one discretion; the artificial limitation of possibilities to discover the circumstances of the proceedings (using of all possibilities to establish the truth in the case).It is concluded that the model of judicial expert support of legal proceedings in Ukraine, that is established by «judicial reform» (Law No. 2147-VIII in the wording that will come into force on March 18, 2018) is a milestone in its historical development, which certainly should be modified depending on its effectiveness and the demand of the society, public, professional and state institutions. So public forensic expert monopoly is not an ideal model of forensic expert support of justice because of corporate and political interests, corruption component, abuse of forensic experts etc. Therefore, it will undergo a review and transformation.Целью статьи является побуждение к размышлениям о преимуществах и недостатках государственной монополии на исполнение судебных экспертиз.Констатировано очевидные преимущества выполнения судебных экспертиз в системе государственных экспертных учреждений с точки зрения цели получения научно обоснованного заключения експерта, основывающегося на современных данных науки, техники, ремесла: развитая сеть государственных экспертных учреждений в регионах, широкий круг выполняемых видов судебных экспертиз; научно-исследовательские подразделения государственных экспертных учреждений; система повышения квалификации судебных экспертов; система разработки новых и усовершенствования существующих экспертных методик информационно-справочные учеты и коллекции в системе ГНИЭКЦ и НИЭКЦ при ГУ НП в областях и г. Киеве; государственное финансирование и обеспечение техническим инструментарием и расходными материалами для экспертных исследований и т. п.В то же время названы и недостатки такой модели организации судебно-экспертного обеспечения правосудия: отсутствие конкуренции между судебными экспертами; злоупотребления судебных экспертов в форме дачи заведомо ложных заключений для прикрытия чьих-то злоупотреблений или для сокрытия преступлений; ограничения сторон судебного процесса в диспозитивном праве свободного предоставления доказательств; искусственное ограничение возможностей познания обстоятельств производства (использование всех возможностей для установления истины по делу).Сделан вывод, что закрепленную «судебной реформой» (Законом № 2147-VІІІ – вступит в силу 18.03.2018 г.) модель судебно-экспертного обеспечения судопроизводства в Украине является этапом в историческом его развитии, который, естественно, должен видоизменяться в зависимости от ее эффективности и запроса общества, общественных, профессиональных и государственных институтов. По причинам корпоративных и политических интересов, коррупционной составляющей, злоупотреблений судебных экспертов и т. д. государственная судебно-экспертная монополия не является идеальной моделью судебно-экспертного обеспечения правосудия. Поэтому она будет пересматриваться и трансформироваться.Викладено роздуми про переваги й недоліки державної монополії на виконання судових експертиз.Констатовано очевидні переваги виконання судових експертиз у системі державних експертних установ з точки зору мети отримання науково-обґрунтованого висновку експерта, такого, що ґрунтується на сучасних даних науки, техніки, ремесла: розвинена мережа державних експертних установ у регіонах, широке коло виконуваних видів судових експертиз; науково-дослідницькі підрозділи державних експертних установ; система підвищення кваліфікації судових експертів; система розробки нових та удосконалення існуючих експертних методик; інформаційно-довідкові обліки та колекції в системі ДНДЕКЦ та НДЕКЦ при Головних управліннях НП в областях та м. Києві; державне фінансування та забезпечення технічним інструментарієм та видатковими матеріалами для експертних досліджень тощо.Водночас окреслено й недоліки такої моделі організації судово-експертного забезпечення правосуддя: відсутність конкуренції між судовими експертами; зловживання судових експертів у формі давання завідомо неправдивих висновків для прикривання чиїхось зловживань або для приховування злочинів; обмеження сторін судового процесу у диспозитивному праві вільного надання доказів; штучне обмеження можливостей пізнання обставин провадження (використання всіх можливостей для встановлення істини в справі).Зроблено висновок, що закріплена «судовою реформою» (Законом № 2147-VІІІ в редакції, що набуде чинності 18.03.2018 р.) модель судово-експертного забезпечення судочинства в Україні є етапом в історичному його розвитку, який, природно, мав би видозмінюватися залежно від її ефективності та запиту суспільства, громадських, професійних та державних інституцій. З причин корпоративних і політичних інтересів, корупційної складової, зловживань судових експертів тощо державна судово-експертна монополія не є ідеальною моделлю судово-експертного забезпечення правосуддя. Тому вона зазнаватиме перегляду та трансформації
Деякі питання раціонального використання земель лісогосподарського призначення
Get PDFProductivity and qualitative state of the lands of forestry depend on efficient and rational use by land users of these lands. The greatest negative impact on soils is detected in the process of their use. Inappropriate use of forest lands leads to a decrease in their productivity, which directly affects the soil fertility and ultimately leads to land degradation. The choice of the topic of the article is determined by the relevance of the problems raised in it concerning the rational use of land, their degradation.A progressive course of land degradation, including forestry, leads in the first place to the loss of their productivity. Unfortunately, nowadays the use of land and other natural resources does not meet the requirements of rational nature management. Land resources of Ukraine are characterized by an extremely high level of development, there is also insufficient economic and ecological substantiation of the distribution of land by purpose, lack of attention to land protection problems has led to a decrease in the area of productive lands, all this leads to land depletion, soil fertility decline, degradation, etc.Failure by land users to meet the requirements for rational and efficient use of land leads to a decrease in the area of productive lands of forest management, and to deterioration of the quality state of these lands, as well as forest resources. Thus, the organization of rational use of forest lands is a priority task in preserving and improving the productivity of these lands.Анализируется национальное законодательство о рациональном использовании земель лесохозяйственного назначения. Рассматривается проблема деградации земель и почв как на территории Украины, так и в других странах. Исследованы научные взгляды на понятие рационального использования земель. Системный анализ законодательства в сфере рационального использования земель лесохозяйственного назначения позволяет утверждать, что оно находится на этапе становления и нуждается в усовершенствовании.Проаналізовано національне законодавство щодо раціонального використання земель лісогосподарського призначення. Розглянуто проблему щодо деградації земель та ґрунтів як на території України, так і в інших країнах. Вивчено наукові погляди щодо поняття раціонального використання земель. Системний аналіз законодавства в галузі раціонального використання земель лісогосподарського призначення дозволяє стверджувати, що воно перебуває на етапі становлення і потребує вдосконалення
Стан і тенденції виявлення кримінальних корупційних правопорушень в Україні
Get PDFThe article is devoted to the consideration of the main quantitative and qualitative statistical indicators of the results of activities of law enforcement bodies and courts in detection of corruption offenses for a period from 2014 to 2017. The annual official data show that 2400 people were exposed in committing criminal corruption offenses in 2017, which is 22 % more than in the previous year. The number of persons convicted for committed corruption crimes was as follows: in 2015 –755, in2016 – 492 persons, in 2017 the number has increased threefold – to 1692 persons. But only 6 % of the perpetrators were imprisoned (107 persons). 50 % of corruption cases were penalized by a fine as main punishment. The author stressed the fact that in 2014–2016 top-ranked state officials and civil servants of 1–2 categories (the highest group) were not convicted for corruption criminal offenses. 2 civil servants of this category were convicted in 2017. For the mentioned term of time, no member of Verkhovna Rada was convicted of criminal corruption offenses either. Damages caused by criminal corruption offenses (after criminal proceedings finished by investigation) amounted to 16, 329 billion UAH (approximately 142,36 million Euros). Damages repaid amounted to 312,5 million UAH, which is approximately 2 % of the total amount of material damages. Finally, we conclude that the system of criminal justice cannot adequately detect, investigate, and prosecute corrupt officials since the system is just as corrupt as other state institutions. Despite the proclaimed and partly implemented reforms, the self-cleaning of law enforcement agencies from corrupt officials did not take place. Subjects of political corruption remain intact. The official statistics show a distorted "picture of the fight" with criminal corruption offenses, which are almost entirely in a latent state.Рассмотриваются основне количественно-качественные статистические показатели, которые отображают результаты деятельности органов правопорядка и суда по выявлению коррупционных правонарушений за период с 2014 по 2017 гг. Розглянуто основні кількісно-якісні статистичні показники, які відображають результати діяльності органів правопорядку та суду із виявлення корупційних правопорушень за період з 2014 по 2017 рр
Проблеми реалізації права на свободу слова в інформаційних інтернет-джерелах
Get PDFThe article is considered meaning of grounds and realization freedom of speech inthe Internet. The author studies issue of guarantees of the right to freedom of expression in online-information sources in the context of democratic state. The presently valid legislation of Ukraine, arrangement of detection of balance between state interests and citizens’ rights on the example of foreign countries is analysed by the author. Based on instances given the author pays attention toexisting problems of implementation of rights to freedom of expression, proposes ways of possible legal regulation of information online-space with consideration of required observance of human rights.Рассмотрено содержание основ реализации права на свободу слова в Интернете. Исследованы гарантии права на свободное выражение взглядов в режиме онлайн в демократическом государстве. Проанализированы предписания и положения действующего законодательства Украины, механизмы выявления баланса между государственными интересами и правами граждан на примере зарубежных стран. Акцентировано внимание на существующих проблемах обеспечения права на свободу выражения мнений в Интернете; предложены пути возможного правового регулирования информационного онлайн-пространства с учетом обязательного соблюдения прав человека.Розглянуто зміст засад реалізації права на свободу слова в Інтернеті. Досліджено гарантії права на вільне вираження поглядів у режимі онлайн у демократичній державі. Проаналізовано приписи і положення чинного законодавства України, механізми виявлення балансу між державними інтересами і правами громадян на прикладі зарубіжних країн. Акцентовано на існуючих проблемах забезпечення права на свободу вираження поглядів в Інтернеті; запропоновано шляхи можливого правового регулювання інформаційного онлайн простору з огляду на обов’язкове дотримання прав людини
Адміністративні суди в системі гарантій конституційного ладу України
Get PDFThe article proves the Constitutional System of Ukraine guaranteeing means sustainable legal secure and effective protection of the Constitutional values and principles integral aggregate, which are form the core of it. To such fundamental politic-legal values are belong: freedom and legal limitation of the state power, human rights and freedoms, the rule of the people, legal-state and the rule of law, separation of powers, as well as a variety of other major constitutional principles. The conclusion was made that the main constitutional value protected by the administrative tribunal is freedom of person in all of its aspects coupled with the main human rights and freedoms as its form of practical implementation. There were analyzed forms and legal arrangements of the constitutional system of Ukraine guaranteeing by the administrative courts. Proved that safe guaranteeing of the constitutional system of Ukraine by the administrative courts is performing in the first place through the judicial protection of human constitutional rights and freedoms as well as by provision of the practical operation of the authority limitation principle and democracy ruling, the legal state and the rule of law. The basis for appellation against actions or decisions of the state power authorities, local governments’ bodies, and its officers as a non-legal in the administrative court is actions or decisions made above its powers, made in unintended form or by unestablished means. Concluded that effective constitutional system guaranteeing could be made only the real independent, authoritative administrative courts system, the establishment of which is one of the main targets for the state-legal building in Ukraine.Анализируются формы и правовые средства гарантирования конституционного строя административными судами Украины; доказывается, что обеспечение конституционного строя административными судами осуществляется, прежде всего, через судебную защиту конституционных прав и свобод человека, через обеспечение практического действия принципов ограниченного правления, демократического управления, правового государства и верховенства права и иных конституционных принципов. Сделан вывод, что эффективно гарантировать конституционный строй Украины может только действительно независимая, авторитетная система административных судов.Проаналізовано форми та правові засоби гарантування конституційного ладу адміністративними судами України; доведено, що гарантування конституційного ладу адміністративними судами здійснюється передусім через судовий захист конституційних прав і свобод людини, через забезпечення практичної дії принципів обмеженого правління, демократичного врядування, правової держави і верховенства права та низки інших конституційних принципів. Зроблено висновок, що ефективно гарантувати конституційний лад України може лише дійсно незалежна, авторитетна система адміністративних судів