Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Юридична техніка законодавчих актів у сфері охорони природи (1992–2006 рр.)
Get PDFThe article deals with the legal technique of legislative acts adopted in Ukraine in the period from 1992–2006 years, related to the protection of the nature reserve fund, land, air, flora and fauna. The features of legal technique are investigated by analyzing the compliance of environmental laws with the requirements of legal technology, such as legality, systemic, logical consistency, clarity, accessibility, clarity and certainty. It is established that the legal technique of the considered legislative acts in general corresponds to the general requirements of this sphere. At the same time, some normative legal acts have shortcomings in legal technique, for example, there is no preamble in the Law of Ukraine «On flora», there is no terminological apparatus in the Law of Ukraine «On fauna» and «On the nature reserve fund», presented in the form of a separate specific article. It has been found out that some of the considered laws do not fully respond the requirement of systemic, because they do not contain provisions on monitoring, state accounting and cadaster and there is no requirement for certification and standardization.On the basis of the methodology of quantitative assessment of normative - legal shows that in environmental laws there is a wide range of fluctuations in the number of sections, articles and the number of signs in the articles. It is proved that the common feature of all the considered legislative acts is the uneven distribution of material, which is the largest in the Law of Ukraine «On protection of atmospheric air». It has been established that the largest number of signs belongs to the Law «On the nature reserve fund» - 89358, the smallest on the Law of Ukraine «On fauna»- 33166.Рассматривается юридическая техника законодательных актов, принятых в Украине в 1992-2006 гг., связанных с охраной природно-заповедного фонда, земли, атмосферного воздуха, животного и растительного мира. Исследованы ее особенности путем анализа соответствия природоохранных законов таким требованиям юридической техники, как законность, системность, логическая последовательность, ясность, доступность, четкость и определенность. Доказано наличие в отдельных законодательных актах недостатков юридической техники, среди которых отсутствие преамбулы, терминологии и системности изложения материала.Розглянуто юридичну техніку законодавчих актів, прийнятих в України у 1992-2006 рр., пов’язаних з охороною природно-заповідного фонду, землі, атмосферного повітря, тваринного та рослинного світу. Досліджено її особливості шляхом аналізу відповідності природоохоронних законів таким вимогам юридичної техніки, як законність, системність, логічна послідовність, ясність, доступність, чіткість і визначеність. Доведено наявність в окремих законодавчих актах недоліків юридичної техніки, серед яких відсутність преамбули, термінології та системності викладення матеріалу
Механізм адміністративно-правового регулювання державного контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: науково-теоретичний аспект
Get PDFThe article based on the analysis of scientists' points of view formulated the author’s definition of the legal construction “administrative and legal regulation of state control over the circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors”, reveals its signs.It is proposed to interpret it as a set of administrative-legal forms, methods and tools by which a set of control measures is determined, using which the state influences the activities of subjects and objects in the sphere of legal trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors in order to reduce their non-medical consumption, their illicit trafficking, as well as related offenses. In the implementation of the administrative and legal regulation of such state control, its mechanism is of particular importance. The concept of “the mechanism of administrative and legal regulation of state control over the circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors” is established, its elements are analyzed. It was found that the elements of such a mechanism should include administrative-legal norms of law, administrative-legal relations, acts of interpretation and the implementation of legal norms, legal consciousness and legal culture.На основе анализа позиций ученых формулируется авторское определение правовой конструкции «административно-правовое регулирование государственного контроля за оборотом наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров», раскрываются его признаки. Предложено его толковать как совокупность административно-правовых форм, методов и инструментов, с помощью которых определяется комплекс контрольных мероприятий, используя которые государство влияет на деятельность субъектов и объектов в сфере законного оборота наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров с целью снижения немедицинского их потребления, сокращение их незаконного оборота, а также связанных с ними правонарушений. В осуществлении административно-правовой регламентации такого государственного контроля особое значение приобретает ее механизм. Установлено понятие «механизм административно-правового регулирования государственного контроля за оборотом наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров», проанализированы его элементы. К элементам такого механизма предлагается отнести административно-правовые нормы права, административно-правовые отношения, акты толкования и реализации норм права, правовое сознание и правовую культуру.На основі аналізу позицій науковців сформульовано авторське визначення правової конструкції «адміністративно-правове регулювання державного контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», розкрито його ознаки. Запропоновано його тлумачити як сукупність адміністративно-правових форм, методів та інструментів, за допомогою яких визначається комплекс контрольних заходів, використовуючи які держава впливає на діяльність суб’єктів та об’єктів у сфері законного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з метою зниження немедичного їх споживання, скорочення їх незаконного обігу, а також пов’язаних з ними правопорушень. У здійсненні адміністративно-правової регламентації такого державного контролю особливого значення набуває її механізм. Установлено поняття «механізм адміністративно-правового регулювання державного контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», проаналізовано його елементи. До елементів його механізму запропоновано віднести адміністративно-правові норми права, адміністративно-правові відносини, акти тлумачення й реалізації норм права, правову свідомість і правову культуру
Проблеми правового регулювання процедури розірвання шлюбу в порядку окремого провадження
Get PDFThe article is devoted to the study of the peculiarities of applying the norms of national civil procedural and family law when courts of civil jurisdiction consider the application on divorce from the spouses in special proceedings. Attention is drawn to the problems in determining the content of the application, the subject composition, jurisdiction and the particularities of considering this category of cases. The analysis of one of the court rulings allowed the author to draw attention to inconsistencies in the civil procedural law.The work stresses on the consolidation of the possibility of considering such a case in the special proceedings by the court, but the absence of norms on the peculiarities of considering this category of cases gives rise to an ambiguity in the interpretation of certain norms of the civil procedural legislation. The analysis of literary sources also indicates a lack of studies of these issues.When considering the peculiarities of the subject composition, the author draws attention to the absence in the content of the civil procedural legislation of such an entity as the “spouses” with a legislatively fixed provision in the Civil Procedural Code of Ukraine of the need to participate in special proceedings of an applicant as a person applying to the court and, on the other hand, interested parties. The impossibility of applying the rules of jurisdiction in this case is proved by analogy with the rules of jurisdiction in cases of legal action. When considering the issues related to the peculiarities of the consideration of these categories of cases by courts, attention is drawn to the uncertainty of the civil procedural legislation on the timing of a decision by a court in such cases, on the procedural and legal consequences of withdrawal of a divorce application by spouses and on the procedural fixation of the consequences of this event by the court.Taking an account of the given factors, it is concluded that it is more expedient and transparent to consider the issue of divorce process according to the rules of ordinary legal proceedings, and not a special one.Статья посвящена исследованию особенностей применения норм национального гражданского процессуального и семейного права при рассмотрении судами гражданской юрисдикции в порядке особого производства заявления супругов о расторжении брака. Обращается внимание на проблемы в определении содержания заявления, субъектного состава, подсудности и особенностей рассмотрения этой категории дел. Анализ одного из определений суда позволил автору обратить внимание на несогласованности в гражданском процессуальном законодательстве.Статтю присвячено дослідженню особливостей застосування норм національного цивільного процесуального та сімейного права при розгляді судами цивільної юрисдикції в порядку окремого провадження заяви подружжя про розірвання шлюбу. Розглянуто проблеми у визначенні змісту заяви, суб’єктного складу, підсудності та особливостей розгляду цієї категорії справ. Аналіз однієї з судових ухвал засвідчив наявність суперечностей у цивільному процесуальному законодавстві
До питання про виконання судових рішень в адміністративних справах
Get PDFThe article states that the real judicial protection of subjective public rights is associated with the execution of a court decision adopted in favor of a private individual. The principle of binding judgments, adopted by administrative courts, requires that the final judicial decision is performed voluntarily or in a forced manner. It was clarified that the final court decisions in administrative cases should be executed – decisions of the court of first instance, decisions of the court of appeals and cassation instances, which became legally binding, on the obligation to pass the act, to act (in particular, to make payments), to abstain from active behavior are also subject to execution of court orders, which obliges the participants of the case and other persons to perform certain actions. Execution of court decisions, which resolved a public legal dispute substantively, is considered as the stage of the trial. Compliance with the administrativecourt decisions does not constitute the final stage of the trial, as only procedural issues of consideration of the case are resolved. t is offered to execute court decisions in administrative cases as acts of execution, refusal from their commission, decision-making by obligated subjects – defendants in the case, plaintiffs or other persons who are authorized to take actions and to accept acts for execution of the final court decision. The circle of subjects of execution of court decisions in administrative affairs is defined. It is analyzed, which of them can execute a court decision voluntarily, without third-party influence, and which obliges the compulsory execution of such decisions. Legislation on enforcement of judicial decisions in administrative cases consists of the Constitution of Ukraine, which contains the principle of binding judgments, the Code of Administrative Legal Proceedings of Ukraine and a number of otherРеальная судебная защита субъективных публичных прав связана с исполнением судебного решения, принятого в пользу частного лица. Принцип обязательности судебных решений, приня-тых административными судами, требует, чтобы окончательное судебное решение было испол-нено либо добровольно, либо в принудительном порядке. Выяснено, что исполнению подлежат окончательные судебные решения по административным делам – решение суда первой инстан-ции, постановления суда апелляционной и кассационной инстанции, вступившие в законную силу, обязывающие принять акт, совершить действие (в частности, осуществить выплаты), воздер-жаться от активного поведения; также подлежат исполнению определения суда, которыми обя-зано участников процесса и других лиц совершить определенные действия. Исполнение судебных решений, которыми разрешено публично-правовой спор по существу, рассмотрено как стадию судебного процесса. Исполнение определений административного суда не представляет финаль-ную стадию судебного процесса, поскольку при этом не завершается рассмотрение администра-тивного дела, а лишь разрешаются процессуальные вопросы. Предложено исполнения судебных решений по административным делам рассматривать как совершение действий, воздержание от их совершения, принятия решений обязанными субъектами – ответчиками по делу, истцами или другими лицами, уполномоченными совершать действия и принимать акты во исполнение окончательного судебного решения. Определен круг субъектов исполнения судебных решений по административным делам, проанализировано, какие из них могут исполнить судебное решение добровольно, без постороннего влияния, а также на которых возложена обязанность принуди-тельного исполнения таких решений. Доказано, что законодательство об исполнении судебных решений по административным делам состоит из Конституции Украины, в которой заложен принцип обязательности судебных решений, Кодекса административного судопроизводства Украины и ряда других законодательных актов.Реальний судовий захист суб’єктивних публічних прав пов’язується з виконанням судового рішення, ухваленого на користь приватної особи. Принцип обов’язковості судових рішень, винесених адміністративними судами, вимагає, щоб остаточне судове рішення було виконано або добровільно, або в примусовому порядку. З’ясовано, що виконанню підлягають такі судові рішення в адміні-стративних справах – рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної та касаційної інстанції, що набрали законної сили. Обов’язкові для виконання також ухвали суду, якими зобов’я-зано учасників справи та інших осіб вчинити певні дії. Виконання судових рішень, якими вирішено публічно-правовий спір по суті, розглянуто як стадію судового процесу. Виконання ухвал адмі-ністративного суду не становить завершальну стадію судового процесу, оскільки при цьому не завершується вирішення адміністративної справи, а лише розв’язуються процесуальні питання розгляду справи. Запропоновано виконання судових рішень в адміністративних справах розглядати як вчинення дій, утримання від їх вчинення, прийняття рішень зобов’язаними суб’єктами – від-повідачами по справі, позивачами або іншими особами, які уповноважені вчиняти дії та приймати акти на виконання остаточного судового рішення. Визначено коло суб’єктів виконання судових рішень в адміністративних справах, проаналізовано, які з них можуть виконати судове рішення добровільно, без стороннього впливу, а також на яких покладено обов’язок примусового виконання таких рішень. Доведено, що законодавство про виконання судових рішень в адміністративних спра-вах складають Конституція України, в якій проголошено принцип обов’язковості судових рішень, Кодекс адміністративного судочинства України та низка інших законодавчих актів
Кримінально-правові наслідки запровадження в Україні воєнного стану
Get PDFThe article is devoted to the study of the criminal consequences of the introduction of martial law in Ukraine. Based on a systematic analysis of the provisions of the current criminal law, other laws of Ukraine, and a critical assessment of the achievements of Ukrainian criminal law science, the author identifies and analyzes seven criminal legal consequences.First, attention is drawn to the fact that the Criminal Code of Ukraine establishes criminal-law consequences solely for cases of imposition of martial law and does not determine them for cases of wartime. Secondly, the author has determined the exact time limits for the existence of martial law, certain moments of its introduction and termination. Thirdly, it was concluded that the lawful restriction of human rights or freedoms, committed in accordance with the law on martial law, is a circumstance precluding the criminality of the act. This circumstance is not provided for by the Criminal Code of Ukraine and has its own grounds and characteristics, determined by special laws. Fourthly, the place of such a sign as the commission of a crime “in the conditions of martial law” in the system of signs of corpus delicti is established. In contrast to the judgment expressed in the literature, it has been proved that this feature relates to time, and not to the setting of a crime. Fifth, certain qualifications of continuing and ongoing crimes are partly committed during, and partly not during martial law. It has been established that a continuing crime can be qualified as committed during martial law, when it was started during martial law, and continued as when the last of the acts that constitute it were committed during martial law. Sixth, certain features of exemption from criminal responsibility in connection with the introduction and cancellation of martial law. In particular, the prerequisites and grounds for exemption from criminal liability for transferring to the side of the enemy in martial law conditions (part 2 of article 111 of the Criminal Code) are defined and cases where the termination of martial law may indicate a loss of public danger (article 48 of the Criminal Code) . Seventh, rules are formulated to account for the commission of a crime using martial law conditions as an aggravating circumstance. Cases when courts can and cases when it is forbidden to courts to consider this circumstance as such, aggravating punishment are defined.Based on the study, recommendations on the practice of applying certain provisions of the criminal law during martial law were formulated, and it was concluded that considering such practices would give impetus to the continuation of scientific research in this area. Separately set out proposals for the legislator to improve the provisions of the Criminal Code of Ukraine, should be applied during martial law.Рассмотрен комплекс уголовно-правовых последствий, имевших место в связи с введением в Украине военного положения. По итогам их системного анализа высказаны суждения об особенностях применения уголовного закона в условиях военного положения.Розглянуто комплекс кримінально-правових наслідків, що мали місце у зв’язку із запровадженням в Україні воєнного стану. За підсумками їх системного аналізу висловлено судження щодо особливостей застосування кримінального закону в умовах воєнного стану
Теоретичні аспекти розуміння правової доктрини
Get PDFThe conception of a «legal doctrine» is commonly used in Ukrainian jurisprudence. At the same time, in legal science there are significant differences on awareness of the legal nature of a legal doctrine, determination of its concept and characteristics, the disclosure of its relationship and interaction with legal science, which predetermines the importance and timeliness of this research. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its place and role in the development of domestic law, legal institutions. So, the objectives of the study are to determine the role and significance of legal doctrine in the development of law. The article reveals the close links of legal doctrine with legal science, legal traditions and values. Separately, the classification of legal doctrines is developed and suggested in the paper. It is grounded, that legal doctrine is created, reproduced and developed primarily thanks to the intellectual and creative efforts of legal scholars, who focus on the study of law on the basis of formal dogmatic, historical and other methods, the development of techniques and methods for its interpretation and systematization, understanding of the accumulated legal experience and creation of «scientific picture» of the legal world on these grounds. This refers to legal knowledge represented in the generalized form: legal constructions, notions and categories, principles, legal ideas, concepts, etc. that shape the base of the legal doctrine, which in its turn has an objective form in terms of scientific works – monographs, scientific articles, reports, commentaries on legislation, etc. The provisions of the legal doctrine can be classified according to different criteria: by the source of its origin – personified (such as the «Radbruch Formula») and collective, which is communis opinio doctorum; according to the distribution in different legal order – recognized at the level of the national / supranational legal systems, legal families; by official recognition – sanctioned by public authorities and embodied in positive law and officially unrecognized. The legal doctrine in some way describes legal concepts, rules, principles and explains why they exist in society. This explanation can be historical, sociological, psychological, economic, etc. [the rule exists because it complies with traditions, social economic realities, moral principles of society] or it can rely on the internal logic of the law system structure. In the latter case, the validity of the legal norm is explained by the existence of another legal rule or legal principle, which brought it forth. At the same time, the legal doctrine is not a «photographic representation» of the current law. Describing law, carrying out its logical or economic analysis, lawyers find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules.Статья посвящена раскрытию природы правовой доктрины и определению ее признаков как герменевтической, аргументативной, объяснительной, нормативной дисциплины. Обосновано, что правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными доминантами общества. Сделан вывод, что правовая доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер. Отдельно разработана и предложена классификация правовых доктрин.Стаття присвячена визначенню природи правової доктрини та з’ясуванню її ознак як герменевтичної, аргументативної, пояснювальної, нормативної дисципліни. Обґрунтовано, що правова доктрина існує та розвивається в системі координат, які задаються правовими традиціями, світоглядними, культурними домінантами соціуму. Зроблено висновок, що правова доктрина має не тільки дескриптивний, а також прескриптивний характер. Окремо розроблено та запропоновано класифікацію правових доктрин
Притягнення держав до відповідальності за авіаційний тероризм
Get PDFThe article deals with the peculiarities of holding states responsible for their involvement in terrorism in the sphere of civil aviation. The key obligations imposed upon states in matters related to aviation terrorism, the salient features of attribution of an act of aviation terrorism to a state and ways of implementation of state responsibility have been determined and analyzed.В статье рассматриваются особенности привлечения государств к ответственности за их причастность к терроризму в сфере гражданской авиации. Определяются и анализируются основные обязательства, налагаемые на государства в вопросах, связанных с авиационным терроризмом, характерные особенности присвоения акта авиационного терроризма государству и способы осуществления ответственности государства.Протягом минулого століття у мирний час цивільна авіація ставала об’єктом міжнародного авіаційного тероризму майже 600 разів. Це пояснюється стратегічним значенням авіації для міждержавних зв’язків, масштабами негативного економічного, політичного та соціального впливу актів авіаційного тероризму на декілька держав одразу та резонансом, який вони можуть викликати у світі. Саме тому запровадження ефективних засобів протидії цьому злочину стає дедалі актуальнішим для світової авіаційної системи та гарантування миру і безпеки в цілому.Як зазначила Рада Безпеки ООН у Резолюції 2178, невиконання державами їхніх міжнародних зобов'язань у сфері боротьби з тероризмом має наслідком зростання у них рівня радикалізації і посилення відчуття безкарності. Держави здатні сприяти вчиненню актів міжнародного авіаційного тероризму , зокрема, шляхом їх організації, підтримки поведінки терористичних угруповань, а також через неспроможність або небажання попереджувати злочини або карати винних. У свою чергу, встановлення міжнародної відповідальності держав за участь у авіаційному тероризмі є одним із факторів стримування міжнародного тероризму в цілому.У статті досліджуються особливості притягнення держав до міжнародної відповідальності за їх причетність до тероризму в сфері цивільної авіації. Зокрема, визначаються основні зобов'язання, які накладаються на державу в питаннях, пов'язаних з авіаційним тероризмом, аналізуються ключові аспекти атрибуції акту авіаційного тероризму державі і способи реалізації відповідальності держави.Міжнародні зобов’язання держав, які пов’язані з міжнародним тероризмом, об’єднано у дві групи: зобов’язання за загальним міжнародним правом та зобов’язання, що визначені у рамках боротьби з тероризмом. Першу групу склали: незастосування сили та погрози силою, невтручання у внутрішні справи держав, заборона агресії; другу – попередження актів міжнародного тероризму, покарання винних за злочини тероризму в сфері авіації, співробітництво та вирішення спорів мирним шляхом.Для притягнення держави до відповідальності за авіаційний тероризм, необхідно довести, що діяння, яке порушує одне з вказаних зобов’язань, ставиться у провину цій державі. Саме тому наступними у статті аналізуються підстави атрибуції діяння (дії чи бездіяльності) державі: активна участь держави у вчиненні злочину, підтримка або контроль осіб, які вчиняють злочин (у контексті цивільної авіації ця підстава атрибуції має набагато нижчий поріг контролю, ніж визначений у праві міжнародної відповідальності держав – т. з. правило «прихильності або підтримки» («harbor or support» rule)), визнання та прийняття поведінки таких осіб, ужиття надмірних заходів у боротьбі з тероризмом (такі заходи мають розглядатися у рамках міжнародного права прав людини).У випадках, коли наявні обидва елементи, необхідні для настання міжнародної відповідальності держави, остання може бути притягнута до відповідальності шляхом закликання до відповідальності або зверненням постраждалої держави до контрзаходів.
Принципи врегулювання спору за участю судді
Get PDFThe article is devoted to the principles of the institute dispute settlement involving judges, which causes concern among theorists and practitioners as novel procedural law. Available in the Unified State Register of judgments practice of settling a dispute with the judge shows only isolated cases of successful completion of the litigation settlement agreement. This means that the scientific search for solutions to problems 'solution to the dispute with judges' basic research through specific and ethical principles of this institution is appropriate.According to the research results of the Institute of Dispute Settlement with the participation of a judge, the author shares the basic principles of judging by the criterion of the possibility or impossibility of their application in the dispute settlement procedure. In particular, the principles for which there is no doubt of the need for their use in settling disputes involving judges are: 1) the rule of law; 2) respect for honor and dignity, the equality of all participants in a trial before the law and court; 3) dispositiveness; 4) proportionality; 5) the bindingness of the judgment; 6) the reasonableness of the terms of consideration of the case by the court. Principles that cannot be applied to the settlement of a dispute involving a judge are: 1) ensuring the right to review the case; 2) ensuring the right to appeal against a court decision in cases established by law. The principles that can be applied in the dispute settlement procedures of the fate of some conventions are: 1) competitiveness of the parties; 2) publicity and openness of the trial and its full fixation by technical means; 3) the principle of inadmissibility of abuse of procedural rights; 4) the principle of reimbursement of the costs of the party in favor of which the judgment was rendered.Also, summarizing the results of existing studies, the author generated a list of additional principles to be applied in resolving a dispute with the judge: 1) voluntary participation of the parties in the procedure; 2) confidentiality; 3) arbitration; 4) neutrality and impartiality of the mediator; 5) flexibility of procedure; 6) non-confrontational and informal procedure for conducting the procedure; 7) personal freedom; 8) cooperation. The author supplemented the list on an equitable basis, which connects by a group of judges ethical principles when applying the dispute settlement procedure. The ethical principles of dispute settlement involving judges, the author attributes: impartiality, diligence, tact, politeness, patience and respect, which are a set of moral rules of judicial conduct by which to evaluate its performance in terms of values such as fairness, integrity, dignity and humanity.According to the results of the study, the author proposed to supplement the list of principles (principles) of justice by the principle of «facilitating dispute settlement», that would force judges to actively promote the parties to the settlement of the dispute before the trial on the merits and judicial authorities to develop appropriate methods and equipment costs.Исследовав институт урегулирования спора с участием судьи, автор разграничивает основные принципы судопроизводства по критерию возможности или невозможности их применения в процедуре урегулировании спора. В частности, принципами, по которым не возникает сомнений в необходимости их применения при урегулировании спора с участием судьи, являются: 1) верховенство права; 2) уважение к чести и достоинства, равенство всех участников судебного процесса перед законом и судом; 3) диспозитивность; 4) пропорциональность; 5) обязательность судебного решения; 6) разумность сроков рассмотрения дела судом. Принципами, которые не могут применяться при урегулировании спора с участием судьи, являются: 1) обеспечение права на апелляционный пересмотр дела; 2) обеспечение права на кассационное обжалование судебного решения в случаях, установленных законом. Принципами, которые можно применять в процедуре урегулирования спора с некоторой долей условности, являются: 1) состязательность сторон; 2) гласность и открытость судебного процесса и его полная фиксация техническими средствами; 3) принцип недопустимости злоупотребления процессуальными правами; 4) принцип возмещения судебных расходов стороны, в пользу которой принято судебное решение.Сформирован перечень дополнительных принципов, которые будут применяться при урегулировании спора с участием судьи: 1) добровольность участия сторон в процедуре; 2) конфиденциальность 3) арбитража; 4) нейтральность и беспристрастность посредника; 5) гибкость процедуры; 6) неконфронтационный и неформальный порядок проведения процедуры; 7) свобода личности; 8) сотрудничество. Автор дополняет этот перечень принципом справедливости.Автором предложено дополнить перечень принципов судопроизводства принципом «содействие урегулированию спора».Досліджуючи інститут урегулювання спору за участю судді, автор розділяє основні принципи судочинства за критерієм можливості чи неможливості їх застосування в процедурі врегулюванні спору. Зокрема, принципами, щодо яких не виникає сумнівів у необхідності їх застосування при врегулюванні спору за участю судді, є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) диспозитивність; 4) пропорційність; 5) обов’язковість судового рішення; 6) розумність строків розгляду справи судом. Принципами, які не можуть застосовуватися при врегулюванні спору за участю судді, є: 1) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 2) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Принципами, які можливо застосовувати в процедурі врегулювання спору з деякою часткою умовності, є: 1) змагальність сторін; 2) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 3) принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами; 4) принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.Сформульовано перелік додаткових принципів, що застосовуватимуться при врегулюванні спору за участю судді: 1) добровільність участі сторін у процедурі; 2) конфіденційність; 3) арбітрування; 4) нейтральність та неупередженість посередника; 5) гнучкість процедури; 6) неконфронтаційний та неформальний порядок проведення процедури; 7) свобода особистості; 8) співробітництво. Автор доповнює цей перелік принципом справедливості. Запропоновано доповнити перелік засад (принципів) судочинства принципом «сприяння врегулюванню спору»
Проблеми реалізації принципу законності у трудових правовідносинах
Get PDFThe current state of implementation of the principle of legality in labor relations and the practice of its application does not fully correspond to the constant changes in the policy of the state, its economy, society, etc. As a result, the implementation of the principle of legality in labor relations is characterized by the presence of numerous problems, that are regularly pointed out by scientists in their writings. The most appropriate way of solving the problems of implementing the principle of legality in labor relations is the adoption of the new Labor Code of Ukraine. However, it has remained as the project for the last few years, and it is difficult to predict the immediate prospects for its adoption at this time. Therefore, the relevance of research into the implementation of the principle of legality in labor relations is that, while the new Labor Code of Ukraine has not yet been adopted, the search for alternative ways of their solution is necessary. In this article argued propositions of solving problems of the implementation of the principle of legality in labor relations are analyzed. First and foremost, their availability is due to the obsolete version of the current Code of Labor Laws of Ukraine. Given the rapid development of public relations, changes in the policy of the state, its economy, society, etc., it does not meet the requirements of time, because a large number of new types of activities that have arisen over the past decades are not provided by this Law in general. Papers and labor legislation in the context of disclosing the content of this problem were researched, and it has been established that ensuring legality in labor relations is complicated in conditions where such legal relationships are not provided for by current labor legislation. In addition, the norms of this normative legal act are vague regulate the labor relations of different categories of employees - it is explored that constitutional norms regarding equal access to work, as well as the prevention of discrimination in the field of labor, are not always carried out in labor relations. Therefore, in this article the advantages of the draft Labor Code of Ukraine regarding the implementation of the principle of legality in labor relations are outlined, as well as ways of solving main problems in this area.Реализация принципа законности в трудовых правоотношениях характеризуется нали-чием многочисленных проблем, обусловленных постоянным развитием Украины как государства, а также общественных отношений внутри него. Как следствие, действующее законодатель-ство о труде не всегда адекватно реагирует на такие изменения, появляются многочисленные пробелы, которыми пользуются работодатели в своих интересах. Действующий на сегодня Кодекс законов о труде Украины было принято еще во времена Советского Союза. Несмотря на изменения, которые регулярно вносятся в его содержание, сфера трудовых правоотношений традиционно остается одной из самых проблемных в Украине в контексте правового регули-рования и обеспечения законности. Еще с момента провозглашения независимости в научных кругах постоянно обсуждается необходимость принятия Трудового кодекса Украины, который будет соответствовать лучшим образцам европейского законодательства, а не будет факти-чески советским наследием национальной правовой системы. На сегодня существует несколько редакций проекта Трудового кодекса Украины, принятие которого по оценкам экспертов решит большинство проблем принципа законности в трудовых правоотношениях. Вместе с тем, Тру-довой кодекс Украины все еще остается проектом, а потребность в решении проблем принципа законности в трудовых правоотношениях существует уже сейчас. Поэтому, в условиях, когда время принятия Трудового кодекса Украины трудно спрогнозировать, важна активизация оте-чественных ученых в целях поиска альтернативных путей их решения. Нами проанализированы научные труды и трудовое законодательство в контексте раскрытия содержания данной про-блемы, и установлено, что обеспечение законности в трудовых правоотношениях затруднено в условиях, когда такие правоотношения регулируются устаревшими нормами. Также в данной статье установлено, что конституционные нормы относительно равного доступа к труду, а также недопущения дискриминации в сфере труда сегодня не всегда выполняются в трудо-вых правоотношениях. Выделено острые проблемы законности в трудовых правоотношениях и предложены пути их решения.Сучасний стан реалізації принципу законності у трудових правовідносинах та практика його застосування не повною мірою відповідає постійним змінам у політиці держави, її економіці, суспільстві тощо. Як наслідок, реалізація принципу законності у трудових правовідносинах харак-теризується наявністю численних проблем, на які регулярно вказують вітчизняні вчені у своїх працях. Найдоцільнішим шляхом вирішення проблем реалізації принципу законності у трудових правовідносинах є прийняття нового Трудового кодексу України, втім він протягом останніх років так і залишається проектом, і наразі важко спрогнозувати найближчі перспективи його при-йняття. Тож актуальність дослідження проблем реалізації принципу законності у трудових пра-вовідносинах полягає у тому, що поки новий Трудовий кодекс України ще не прийнятий, пошук альтернативних шляхів їх вирішення є необхідним. У даній статті нами проаналізовано проблеми реалізації принципу законності у трудових правовідносинах. Передусім їх наявність обумовлена застарілістю чинного Кодексу законів про працю України. Враховуючи стрімкий розвиток суспіль-них відносин, зміни у політиці держави, її економіці, суспільстві тощо, він не відповідає вимогам часу, адже велика кількість нових видів діяльності, які виникли протягом останніх десятиліть, не передбачені даним нормативно-правовим актом взагалі. Досліджено наукові праці та трудове законодавство у контексті розкриття змісту даної проблеми і встановлено, що забезпечення законності у трудових правовідносинах є ускладненим в умовах, коли такі правовідносини не передбачені чинним законодавством про працю. Окрім того, норми даного нормативно-правового акта є нечіткими та неоднорідно врегульовують трудові правовідносини різних категорій пра-цівників – встановлено, що конституційні норми щодо рівного доступу до праці, а також недопу-щення дискримінації у сфері праці сьогодні не завжди виконуються у трудових правовідносинах. Тому окреслено переваги проекту Трудового кодексу України щодо реалізації принципу законності трудових правовідносинах, а також названо шляхи вирішення деяких проблем у цій сфері
Горизонтальні цілі у публічних закупівлях як додаткова підстава для оцінки на відповідність правилам державної допомоги
Get PDFThe present article is devoted to the problems of horizontal aims implementation in public procurement, in particular in the field of environmental and social protection, within the framework of state aid rules. The authors give special consideration to the problems of applying a “purchaser’s test on market conditions” to determine whether there is an unjustified economic advantage in procurement with horizontal goals, as it is generally assumed that in such procurement contracting authorities pay a higher price that it would have had to pay without the use of the horizontal criteria. Such overcompensation could put the economic operators at a competitive advantage. For the purpose of defining whether public procurement with horizontal aim involves state aid the article dwells on the influence of the distinction between public procurement with horizontal policy which is related to the subject matter of the awarded contract and which is not. The study indicates that public procurement with horizontal measure which does not relate to the subject matter will probably entails the obligation of contracting authorities to assess if such procurement is in conformity with state aid rules. The article provides an in-depth analysis of the European Union (EU) experience and cases of the Court of Justice of the EU in determining the ratio of public procurement and state aid, and the decisions whether public procurement with horizontal objectives constitutes state aid which distorts competition. The authors elaborate recommendations for contracting authorities and the Antimonopoly Committee of Ukraine how to determine whether procurement of horizontal objectives constitutes state aid that may distort or threaten to distort economic competition.Статья посвящена проблемам реализации горизонтальных целей в публичных закупках, в частности в сфере охраны окружающей среды и социальной защиты, в контексте правил о государственной помощи. Подробно исследованы проблемы применения «теста покупателя на рыночных условиях» для определения наличия или отсутствия неоправданного экономического преимущества в закупках с горизонтальными целями, которые часто приводят к подорожанию закупки. Проведен детальный анализ опыта Европейского союза (ЕС), практики Суда ЕС в опре-делении соотношения публичных закупок и государственной помощи, и решении вопросов, пред-ставляют ли публичные закупки с горизонтальными целями государственную помощь, которая является недопустимой для конкуренции. Разработаны конкретные предложения и рекоменда-ции для проведения анализа и определения заказчиками, а также Антимонопольным комитетом Украины, представляет ли закупка с горизонтальными целями государственную помощь, которая может искажать или угрожать искажением экономической конкуренции.Розглянуто проблеми реалізації горизонтальних цілей у публічних закупівлях, зокрема у сфері охорони навколишнього середовища та соціального захисту, у контексті правил про державну допомогу. Детально досліджено питання застосування «тесту покупця на ринкових умовах» для визначення наявності або відсутності невиправданої економічної переваги у закупівлях із гори-зонтальними цілями, які часто призводять до здорожчання закупівлі. Проведено детальний ана-ліз досвіду Європейського союзу (ЄС), практики Суду ЄС у визначенні співвідношення публічних закупівель та державної допомоги, і вирішенні питань, чи становлять публічні закупівлі із горизон-тальними цілями державну допомогу, яка є недопустимою для конкуренції. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації для проведення аналізу та визначення замовниками, а також Анти-монопольним комітетом України, чи становить закупівля із горизонтальними цілями державну допомогу, яка може спотворювати або загрожувати спотворенням економічної конкуренції