Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Правові аспекти невиснажливого використання земель
Get PDFThe problem of the non-exhaustive use of land, the restoration of their qualitative indicators, the reproduction of natural resources in one way or another were considered in the writings of scientists, but the essence and understanding of the concept of non-exhaustive use of land was not analyzed. The article emphasizes that current land and environmental legislation widely uses the phrase “non-exhaustive use”, but its legal content is not disclosed at all. In addition, the term “non-exhaustive use” is used in national legislation without filling it with any content. The article emphasizes that the term “exhausting use” is associated with such categories as: reduction of quantitative and qualitative indicators in the use of land and other natural resources, reduction of land productivity, loss of soil fertility, land use in a way that impairs their natural quality, etc. Thus, “non-exhaustive use” should be aimed primarily at the preservation and restoration of both land and other natural resources. The article is devoted to the research of topical issues concerning the definition of the non-exhaustive use of land and the peculiarities of such use. The article defines the need for legislative consolidation of such concepts as “non-exhaustive use”, “rational use”, “restoration”, “reproduction”, which leads to the emergence of legal gaps in the mechanism of regulation of land relations. The author of the article emphasizes that non-exhaustive use of land is a use which is connected, first of all, with the preservation of a qualitative state of land. Non-exhaustive use of land resources provides sustainable agricultural production, forestry and soil productivity. It is proposed to consider non-exhaustive use of land as a use (mode of use), which preserves the qualitative properties of land and qualitative and quantitative indicators of other natural resources, inextricably linked with the land.Исследуются актуальные вопросы определения понятия неистощительного использования земель, а также особенности такого использования. Обусловлена необходимость о закреплении на законодательном уровне понятия «неистощительное использование» земель. Отмечается, что неистощительное использования земель – это использование, которое связано в первую оче-редь с сохранением качественного состояния земель. Словосочетание «истощительное исполь-зования» связано с такими категориями как: уменьшение количественных и качественных показателей при использовании земель и других природных ресурсов, уменьшение продуктив-ности земель, потеря плодородия почв, использование земель способами, которые ухудшают их природные качества. Таким образом, неистощительное использование должно быть направлено в первую очередь именно на сохранение и восстановление как земель, так и других природных ресурсов.Досліджено актуальні питання щодо визначення поняття невиснажливого використання земель, а також особливості такого використання. Визначено необхідність законодавчого закрі-плення поняття «невиснажливе використання», що допоможе уникнути юридичних прогалин у механізмі регулювання земельних відносин. Наголошується, що невиснажливе використання земель – це використання, яке пов’язане в першу чергу зі збереженням якісного стану земель. Невиснажливе використання земельних ресурсів забезпечує стійке сільськогосподарське виробниц тво, лісове господарство та підвищення продуктивності ґрунтів
До питання щодо реалізації місцевими радами власницьких правомочностей у сфері земельних відносин
Get PDFLand plots owned by territorial communities of villages, settlements, cities, city districts can be combined as objects of their rights with the emergence of their joint ownership and transfer of these objects to the management of district and regional councils, representing the common interest of territorial communities villages, settlements, cities. At the same time, territorial communities do not lose their ownership rights, but the ownership of oblast and rayon does not arise. Only the legal regime of communal property and the authority authorized to manage it changes. Regional or district council become owners instead of the corresponding village, settlements, cities or city districts, depending on which territorial communities unify their property, including land plots. Part 3 of article 86 of the Land Code of Ukraine established that subject of the right of joint ownership of land plots of territorial communities may be rayon and oblast councils. Such position of the legislator seems controversial, because art. 80 of the Land Code of Ukraine does not call rayon and oblast councils as the subject of ownership of land.Thus, rayon and oblast councils, on the one hand, are defined as managers of united land plots, which are the objects of the right of joint ownership of territorial communities, and on the other – recognizes their right of joint ownership on land plots of territorial communities.One of the possible solutions to problems related to the management of united land plots of communal property is the use of the norms of the civil law institute of trust ownership. This institution is borrowed from Anglo-American law and according to part 2 of art. 316 of the Civil Code of Ukraine is defined as a special type of property right. Under such a model of legal regulation, the ownership of two subjects comes into ownership on the united land: nominal owners – territorial communities of villages, settlements and cities (founders of trust property) and trusted owners - rayon or oblast council. It is the rayon or oblast council that will manage the united land in the interests and in favour of the territorial communities of villages, settlements and cities as founders of trust ownership.Проанализированы коллизии нормативно-правового регулирования собственнических правомочий районных и областных советов в сфере земельных отношений. В частности, территориальные общины сел, поселков, городов и районов в городах могут объединять земельные участки как объекты своих прав с возникновением у них общей собственности и передачей этих объектов к управлению районных и областных советов. В то же время ч. 3 ст. 86 Земельного кодекса Украины установлено, что субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин могут быть районные и областные советы. Итак, районные и областные советы, с одной стороны, определяются как субъект управления объединенными земельными участками, которые являются объектами права общей собственности территориальных общин, а с другой – субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин. Такая позиция законодателя выглядит противоречивой, ведь в ст. 80 Земельного кодекса Украины, которая определяет перечень субъектов права собственности на землю, районные и областные советы не названы в качестве субъекта права собственности на землю.Для решения проблем, касающихся управления объединенными земельными участками коммунальной собственности, представляется возможным использование норм гражданско-правового института доверительной собственности. При такой модели правового регулирования на объединенный земельный участок возникает право собственности у двух субъектов: номинальных держателей – территориальных общин сел, поселков и городов (учредителей доверительной собственности) и доверительного собственника – в лице районного или областного совета. Именно районный или областной совет будет управлять объединенным земельным участком в интересах и в пользу территориальных общин сел, поселков и городов, как основателей доверительной собственности.Проаналізовано колізії нормативно-правового регулювання власницьких правомочностей районних та обласних рад у сфері земельних відносин. Зокрема, територіальні громади сіл, селищ, міст та районів у містах можуть об’єднувати земельні ділянки як об’єкти своїх прав з виникненням у них спільної власності і передачею цих об’єктів до управління районних і обласних рад. Водночас ч. 3 ст. 86 Земельного кодексу України встановлено, що суб’єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради. Отже, районні та обласні ради, з одного боку, визначаються як суб’єкт управління об’єднаними земельними ділянками, що є об’єктами права спільної власності територіальних громад, а з іншого – визнає їх суб’єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад. Така позиція законодавця виглядає суперечливою, адже ст. 80 Земельного кодексу України, яка окреслює суб’єктний склад права власності на землю, районні та обласні ради не називає суб’єктом права власності на землю.Одним із можливих варіантів вирішення проблем, які стосуються управління об’єднаними земельними ділянками комунальної власності, видається використання норм цивільно-правового інституту довірчої власності. За такої моделі правового регулювання на об’єднану земельну ділянку виникає право власності у двох суб’єктів: номінальних власників – територіальних громад сіл, селищ та міст (засновників довірчої власності) і довірчого власника – в особі районної або обласної ради. Саме районна чи обласна рада буде управляти об’єднаною земельною ділянкою в інтересах та на користь територіальних громад сіл, селищ та міст як засновників довірчої власності
Конституція і політика: виклики сучасній конституційній демократії
Get PDFIn this presentation essential criteria that delineate issues of politics and the political process and constitution as a means of restriction of power are revealed. These issues are resolved in constitutional law in the sphere of restriction of power, it is political in nature, and its freedom is the freedom of development of the individual as a integrate personality. The interaction between political institutions and public authorities is carried out in terms of human dignity, in particular the identity of the individual. This determines the constitutional construction of relations between parliament and constitutional justice, between individuals, the community and the government.Based on the evolution of the constitution as a social phenomenon, within the scope of the political lawyers are restraint is always based on legal continuity. The formation, reproduction and multiplication of legal inheritance in the form of certain legal documents is the product of politics as a certain process of communication between interested political actors, who are bound by law in the future, in particular acts of interpretation of law and legal doctrine.Democracy is based on the balance of interests of the majority and the minority. Differentiation in society is the basis for the principle of the majority, because it expresses its essence. The balance of interests in a democratic society must satisfy the criteria of public consensus: the majority cannot dictate its will to the minority, and the minority cannot impose its will on the majority. Interaction between political institutions and public authorities is carried out in terms of human dignity, in particular the identity of the individual.Implementation of the constitution's provisions in the course of socio-political debate, which is implemented through the formulation of legislation and the formation of a political agenda, which defines both the program of government activity and the implementation of various national and regional development programs. An important role here is to ensure a balance of interests and fundamental rights.Constitutional courts' self-restraint in dealing with issues of correlation of law and policy is a cautious approach to resolving issues of a political nature and political process. The issue of having the constitutional courts the power to review the constitutionality of constitutional laws becomes more acute. From the point of view of the entry into force of constitutional laws, their review by the constitutional courts is carried out in order to comply with the fundamental values and principles of law and the requirements of due constituent procedure.Раскрыто сущностные критерии, которые отделяют вопросы политики, политического процесса и конституции как средства ограничения власти. Эти вопросы решаются в конституционном праве в плоскости ограничения власти, политической по своей природе, а пределами ее осуществления есть свобода развития индивида как целостной личности. Взаимодействие между политическими институтами и публичной властью осуществляется с точки зрения человеческого достоинства, в том числе идентичности индивида. Это приводит конституционное построение отношений между парламентом и конституционной юстицией, между индивидами, сообществами и государством. Розкрито сутнісні критерії, які відмежовують питання політики і політичного процесу та конституції як засобу обмеження влади. Ці питання вирішуються у конституційному праві у площині обмеження влади, політичної за природою своєю, межею її здійснення виступає свобода розвитку індивіда як цілісної особистості. Взаємодія між політичними інститутами та публічною владою здійснюється із точки зору людської гідності, зокрема ідентичності індивіда. Це зумовлює конституційну побудову відносин між парламентом та конституційною юстицію, між індивідами, спільнотами та державою.
Принципи адміністративно-правового забезпечення функціонування та розвитку ювенальної юстиції
Get PDFThe juvenile system is a form of ensuring the rights of children. The practical implementation of many of the foundations of the functioning and development of the juvenile justice system is related to public administration, the internal systemic administrative activities of the judiciary, the prosecutor's office, preliminary investigation bodies, the human rights ombudsman, and the introduction and development of non-criminal measures against minor delinquents. At the same time, the principles of public administration and other manifestations of administrative and legal activity in the field of juvenile justice, which provide a significant part of its functioning, remain beyond the due attention of scientists.This article focuses on the principles of the institution of juvenile justice at the level of a separate branch of law (administrative).In the context of the system of principles of juvenile justice (general and special), a definition is presented, as well as the place of the principles of administrative and legal support and their relationship with other groups of principles. General principles lay ideas common to all legal relations, which are then reflected in special principles. The principles of administrative and legal support for the functioning and development of juvenile justice are referred to the group of special (concrete-functional and (or) specific) foundations. These principles inherit the basic features inherent in the principles of administrative law and are determined by the axiology of this branch of law.Summarizing the results of a number of administrative and legal studies, a list of principles of administrative and legal support for the functioning and development of the juvenile justice system is given, which are divided into three groups: 1) organizational and security principles, 2) functional principles; 3) administrative jurisdictional principles.В статье внимание фокусируется на принципах института ювенальной юстиции на уровне отдельной отрасли права (административного).В контексте системы принципов ювенальной юстиции (общие и специальные) формулируется дефиниция, а также определено место принципов административно-правового обеспечения и их взаимосвязь с другими группами принципов. Общие принципы закладывают общие для всех правоотношений идеи, которые затем находят отражение в специальных принципах. Принципы же административно-правового обеспечения функционирования и развития ювенальной юстиции отнесены к группе специальных (конкретно-функциональных и (или) специфических) основ. Эти принципы наследуют основные признаки, свойственные принципам административного права и обусловлены аксиологией этой отрасли права.Обобщая результаты административно-правовых исследований, дан перечень принципов административно-правового обеспечения функционирования и развития системы ювенальной юстиции, которые разделены на три группы: 1) организационно-обеспечительные принципы, 2) функциональные принципы; 3) административно-юрисдикционные принципы.Автором зосереджено увагу навколо принципів інституту ювенальної юстиції на рівні окремої галузі права (адміністративного). У контексті системи принципів ювенальної юстиції (загальні та спеціальні) сформульовано дефініцію, а також визначено місце принципів адміністративно-правового забезпечення та їх взаємозв’язок з іншими групами принципів. Загальні принципи закладають спільні для всіх правовідносин ідеї, які потім знаходять відображення у спеціальних принципах. Принципи ж адміністративно-правового забезпечення функціонування та розвитку ювенальної юстиції віднесено до групи спеціальних (конкретно-функціональних та (або) специфічних) принципів. Ці принципи наслідують основні ознаки, притаманні засадам адміністративного права та обумовлені аксіологією цієї галузі права. Узагальнюючи результати інших адміністративно-правових досліджень, окреслено перелік принципів адміністративно-правового забезпечення функціонування та розвитку системи ювенальної юстиції, які розподілено на три групи: 1) організаційно-забезпечувальні принципи; 2) функціональні принципи; 3) адміністративно-юрисдикційні принципи
Агробізнес як правова категорія
Get PDFThe article is devoted to formulating such definition as "agricultural business" in the legal context. It is highlighted that agroindustrial complex and agricultural business are not identical things, first of all because of different orientation of economic activity. The social and economic content of agricultural business was revealed. Different approaches to the disclosure of the essence of agricultural business are considered, such as: subjective, functional, in the context of a certain type of relations. As a result, the author's definition of the study category was proposed. Аgribusiness includes: relations concerning the production of agricultural products, raw materials; all relations related to the processing, storage, transportation and sale of manufactured products; relations with logistical and scientific support of agricultural producers. Аgribusiness from a legal point of view, then in a generalized form it can be defined as an activity that is carried out systematically for profit in the process of production, processing, storage, transportation and sale of agricultural products and raw materials.Статья посвящена определению понятия «агробизнес» в правовом контексте. Подчеркнуто, что АПК и агробизнес – явления нетождественные, прежде всего из-за разной ориентации хозяйственной деятельности. Раскрыто социально-экономическое содержание агробизнеса. Рассмотрены различные подходы к трактованию сущности агробизнеса: субъектный, функциональный, сквозь призму совокупности определенного вида отношений. Предложено авторское определение исследуемой категории.Стаття присвячена формулюванню визначення поняття «агробізнес» у правовому контексті. Підкреслено, що АПК та агробізнес – явища нетотожні, передусім через різну орієнтацію господарської діяльності. Розкрито соціально-економічний зміст агробізнесу. Розглянуто різні підходи до трактування сутності агробізнесу: суб’єктний, функціональний, крізь призму сукупності певного виду відносин. Запропоновано авторське визначення досліджуваної категорії
Переваги і недоліки нового порядку розслідування та обліку нещасних випадків
Get PDFThe Constitution of Ukraine guarantees to every citizen the right to healthy and safe working conditions. The granting of this right was the result of the implementation in the national law of international fundamental acts on human and civil rights. The main provisions on the implementation of this constitutional right of employees are regulated by the law of Ukraine On Labour Protection. However, despite the sufficiently high worldwide level of guarantees for employee's rights, the actual level of compliance with labour protection legislation in Ukraine is quite low, which is directly reflected in the state of affairs with an industrial injury.The paper demonstrates the discrepancies of separate key statistical indicators of industrial injuries: the ratio of fatal accidents to their total. These measures, in contrast to the EU countries, are almost identical. These statistics indicate a high-level of accident concealment from investigation and record.The changes in the current legislation of Ukraine on investigation and record of accidents, occupational diseases, and accidents that occurred in 2019 are analyzed in the article. A comparative analysis of the current Procedure for investigation of accidents with the previous version of the document is conducted, positive and negative new laws of this regulation are established. Conclusions about significant changes in the procedure of investigation of accidents, establishment of a higher level of legal guarantees for the victims of labour injuries and their families, improvement of mechanisms of interaction of state bodies, the Social Insurance Fund and business entities in the issues of indemnification for health workers, extension of powers and enhancement of the status of the State Labour Service of Ukraine have been made. The work of the author will be useful both in carrying out procedures of investigation of accidents and occupational diseases and development of the measures, on the basis of their results, to improve a state of affairs of labour safety and also useful in the further legislative work.В соответствии с основоположными международными актами о правах человека и Конституцией Украины каждому гражданину гарантируется право на здоровые и безопасные условия труда. Комплексные показатели современного состояния производственного травматизма в Украине демонстрируют существенные недостатки как в действующем законодательстве, так и в практике его применения. Негативные показатели имеет как состояние организации охраны труда в целом, так и его неотъемлемая составляющая – профилактика несчастных случаев и профессиональных заболеваний. Сделанные на основе статистических данных выводы о несоответствии отдельных статистических показателей свидетельствуют о несовершенстве действующего законодательства, которое регламентирует расследование и учет несчастных случаев и профессиональных заболеваний.Анализируются правоположения действующего Порядка расследования и учета несчастных случаев, профессиональных заболеваний и аварий на производстве, который вступил в силу в июле 2019 г. С использованием сравнительно-правового метода исследования определены положительные и отрицательные новеллы этого нормативно-правового акта, даны оценки возможных последствий нововведений и их влияния на практику расследования несчастных случаев, обязанности субъектов их расследования и права лиц, пострадавших от производственного травматизма. Сделанные выводы будут полезными как при планировании и осуществлении процедур расследования несчастных случаев и профессиональных заболеваний и разработке на основе их результатов мер, призванных улучшить состояние безопасности труда, так и в дальнейшей законотворческой работе.Згідно з основоположними міжнародними актами про права людини та Конституцією України кожному громадянину гарантується право на здорові та безпечні умови праці. Комплексні показники сучасного стану виробничого травматизму в Україні демонструють істотні недоліки як в чинному законодавстві, так і у практиці його застосування. Негативні показники має як стан організації охорони праці в цілому, так і його невід’ємна складова – профілактика нещасних випадків та професійних захворювань. Зроблені на основі статистичних даних висновки про невідповідність окремих статистичних показників, свідчать про недосконалість чинного законодавства, що регламентує розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань, аварій. Проаналізовано правоположення чинного Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що набув чинності у липні 2019 р. Установлено позитивні та негативні новели цього нормативно-правового акта, дані оцінки можливих наслідків нововведень та їх вплив на практику розслідування нещасних випадків, обов’язки суб’єктів розслідування та обліку нещасних випадків та права осіб, що постраждали від виробничого травматизму. Зроблені висновки будуть корисними як при здійсненні процедур розслідування нещасних випадків та професійних захворювань і розробці на підставі їх результатів заходів щодо покращення стану безпеки праці, так і в подальшій законотворчій роботі
Співвідношення принципів гласності рішень Конституційного Суду і захист персональних даних (практика Конституційного Суду Грузії)
Get PDFPresented paper concerns to the issue of proper perception of the state in establishing the distinction between personal data protection and principles of publicity. The idea that the information protected by public institutions is a public good is nowadays reinforced by domestic and international legal documents. The aim of the research is to study abovementioned issue in regard with the practice of Georgian Constitutional Court and based on the results, to define the main problems identifying the main line between personal data and principles of publicity. According to case study, it’s clear that individuals are not aware how they can protect their personal data. Data processing organizations themselves violate the requirements of Georgian Law on Personal Data Protection. Current judicial practice makes it possible to believe that violations of abovementioned rights will not only decrease, but will define the proper line between personal data protection and Publicity principles concerning court decisions. Рассматривается проблема надлежащего восприятия государством установления границ между защитой персональных данных и принципами гласности. Идея о том, что информация, которую защищают государственные учреждения, является общественным благом, сейчас подкрепляется внутренними и международными правовыми документами.Цель публикации – осветить вышеупомянутый вопрос с точки зрения практики Конституционного Суда Грузии и на основе полученных результатов выявить основные проблемы установления границы между защитой персональных данных и свободой информации.Констатируется, что люди не знают, как они могут защитить свои личные данные. Сами организации, обрабатывающие такие данные, часто нарушают требования закона Грузии о защите персональных данных. Изучение судебной практики дает основания предположить, что со временем количество нарушений права на защиту персональных данных будет уменьшаться, а судебные решения помогут установить требуемые границы между принципом гласности и защитой персональных данных.Розглянуто проблему належного сприйняття державою встановлення меж між захистом персональних даних та принципами гласності. Ідея про те, що інформація, захищувана державними установами, є суспільним благом, нині підкріплюється внутрішніми і міжнародними правовими документами.Мета статті – висвітлити вищезазначене питання на підставі практики Конституційного Суду Грузії й на основі отриманих результатів окреслити основні проблеми щодо встановлення межі між захистом персональних даних та свободою інформації.Виявлено, що люди не знають, як вони можуть захистити свої особисті дані. Самі організації, що обробляють такі дані, часто порушують вимоги закону Грузії про захист персональних даних. Вивчення судової практики дає підстави припустити, що з часом кількість порушень права на захист персональних даних буде зменшуватися, а судові рішення допоможуть установити необхідну межу між принципом гласності і захистом персональних даних
Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом: проблеми кримінальної відповідальності
Get PDFThe article is focused on finding out the consequences of legislative reforms in the investigated sphere and reviewing the problematic issues of prosecution for violations of the procedure for the implementation of operations with scrap metal. The composition of the criminal offense provided in Article 213 of the Criminal Code of Ukraine was investigated, and significant limitations of the current version of the aforecited article were identified. The problem of inconsistency of criminal and economic legislation in this area has been highlighted. The article examines the economic and legal parameters of legal transactions with scrap metal. Also, the article draws attention to the fact that the distinctive feature of Article 213 of the Criminal Code is a referential nature of the disposition since the very procedure for the execution of scrap transactions is regulated by some normative legal acts of economic legislation. The judicial practice of prosecution for violation of the procedure for carrying out operations with scrap metal has been investigated, and ways of modernization and improvement of the current legislation in the investigated sphere have been suggested. The article is examining the practice of imposing punishment for violation of the order of operations with scrap metal. The author has proved that in the vast majority of cases, the consequences of the investigated crime are expressed in the form of law abuse by law enforcement agencies, corruption components, and unlawful (non-law-based/not based on law) sentencing. The article concluded that the legislator has to revise and change the approach to criminal liability for violations of the operation of scrap metal transactions given the current trends of deregulation policy in the field of economic activity, and courts must ensure compliance with the general principles of criminal proceedings and adopt legitimate, substantiated and motivated verdicts. Conclusions and recommendations are based on the study of normative legal acts and the analysis of judicial practice in this area.Исследован состав уголовного преступления, предусмотренного ст. 213 КК Украины. Найдены существенные недостатки действующей редакции ст. 213 КК Украины. Определена проблема несогласованности уголовного и хозяйственного законодательства в этой сфере. Исследована судебная практика привлечения к уголовной ответственности за нарушение осуществления операций с металлоломом. Предложены способы модернизации и усовершенствования действующего законодательства в этой сфере.Досліджено склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 213 КК України. Виявлено суттєві недоліки чинної редакції ст. 213 КК України. Висвітлено проблему неузгодженості кримінального та господарського законодавства у цій сфері. Досліджено судову практику притягнення до кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. Запропоновано способи модернізації та вдосконалення чинного законодавства у досліджуваній сфері
Проблеми визначення та розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні
Get PDFThe article deals with the issues of determination and distribution of court costs during criminal proceedings. On the basis of the generalization of judicial practice, it was concluded that there was no unity in the approaches to determining the types of procedural costs in criminal procedure, the assignment of litigation fees to court costs. The terminology used in the criminal procedural and civil procedural legislation is analyzed. This gave the possibility to state the inappropriateness of identifying the concepts of «procedural expenses» and «court costs», because the latter are broader concept, since in civil proceedings the court costs include litigation fees and expenses which are connected with the hearing of the case. It is concluded that it is inappropriate to charge the litigation fee from the victim, who submit to the accused the civil action in criminal proceeding, and in connection with this the charge from the accused the litigation fees as a procedural expense.Исследуются вопросы определения и распределения судебных расходов в ходе уголовного производства. На основании обобщения судебной практики сделан вывод об отсутствии единства в подходах к определению видов процессуальных издержек в уголовном процессе, отнесении судебного сбора к судебным издержкам. Проанализирована терминология, используемая в уголовном процессуальном и гражданском процессуальном законодательстве. Констатируется нецелесообразность отождествления понятий «процессуальные расходы» и «судебные расходы» в связи с тем, что последние являются более широким понятием, поскольку в гражданском судопроизводстве судебные издержки включают в себя судебный сбор и расходы, связанные с рассмотрением дела. Сделан вывод о нецелесообразности взимания судебного сбора с потерпевшего, предъявляющего к обвиняемому гражданский иск в уголовном производстве, а в связи с этим и взыскание с обвиняемого судебного сбора как процессуальной издержки.Досліджуються питання визначення та розподілу судових витрат у кримінальному провадженні. На підставі проведеного узагальнення судової практики зроблено висновок про відсутність єдності у підходах до визначення видів процесуальних витрат у кримінальному провадженні, віднесення судового збору до судових витрат у кримінальному провадженні. Проаналізовано термінологію, що використовується у кримінальному процесуальному та цивільному процесуальному законодавстві. Констатовано недоцільність ототожнення понять «процесуальні витрати» та «судові витрати», адже останні є поняттям більш широким, ніж «процесуальні витрати», оскільки у цивільному судочинстві судові витрати включають в себе судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Зроблено висновок про недоцільність справляння судового збору з потерпілого, який пред’являє до обвинуваченого цивільний позов у кримінальному провадженні, а відтак стягнення з обвинуваченого судового збору як процесуальних витрат.
Прилади, що фіксують зображення: загроза чи благо?
Get PDFThe authors of the paper ‘weight’ advantages and threat to privacy caused by the usage of unmanned aerial vehicles (drones) and dashboard cameras. By analysing and comparing legal regulation of two gerographically, historically and culturally close countries (Latvia and Lithuania) they indicate differences of regulation of privacy, problematic aspects of their current national regulation on the usage of technologies in-topic and privacy protection and suggest possible solutions to the legal shortcomings found.Авторы статьи «взвесили» преимущества и угрозы вмешательства в частную жизнь, воз-никающие в результате использования беспилотных летательных аппаратов (дронов) и видео регистратора. Анализируя и сравнивая законодательство двух географически, исторически и культурно близких стран – Латвии и Литвы, они указывают на различия в законодательном уре-гулировании вопросов конфиденциальности, проблемные аспекты их действующего национального законодательства по использованию технологий и защите частной жизни, а также предлагают возможные решения по урегулированию выявленных правовых пробелов.Автори статті «зважили» переваги та загрози втручання у приватне життя, що вини-кають внаслідок використанням безпілотних літальних апаратів (дронів) і відеореєстратора. Аналізуючи та порівнюючи законодавство двох географічно, історично та культурно близьких країн – Латвії та Литви, вони вказують на відмінності в законодавчому врегулюванні питань конфіденційності, проблемні аспекти їх чинного національного законодавства щодо використання технологій та захисту приватного життя, а також пропонують можливі рішення щодо врегулю-вання виявлених правових прогалин. Порівняння двох законодавств, які регулюють однакові питання конфіденційності та вико-ристання камер UAS та панелі приладів, засвідчує, що національне законодавство, навіть відпо-відно до одного – законодавства Європейського Союзу – може захистити таку саму цінність різними правовими інструментами. Кожне законодавство – литовське та латвійське – має свої переваги та недоліки, але можна підтвердити, що закон не завжди йде в ногу з швидким розвит-ком технологій. Як було показано, з особливими коригуваннями щодо ідентифікації користувачів камер UAS та панелі приладів, з упровадженням правових інструментів, що дозволяють потерпі-лій стороні ефективно захищати власність у випадках, коли користувачі персональної інформації є особами, що збирають особисту інформацію не в комерційних цілях, можна знайти правильний баланс між цими двома цінностями – соціальною безпекою та власністю.Переваги нових технологій не можна було заперечувати, тому було б безглуздо говорити, що вони не є необхідними, оскільки викликають велику небезпеку для нашої власності. Власність як цінність не може бути абсолютною. Тому важливо адаптувати правові механізми до мінливих загроз основним цінностям, таким як власність. Таким чином, відсутність правових заходів не може бути підставою для втручання в технологічний розвиток: не слід розглядати нові технології як загрозу, а правові норми повинні бути вдосконалені і пристосовані до постійно мінливого світу