Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Конституційні засади набуття та реалізації права власності на окремі групи земель в Україні: правові колізії та шляхи їх подолання
Get PDFIt is determined that land is subject to constitutional regulation because it is the territory of the state, and therefore – an integral element on the one hand, and on the other - the basis for satisfying the basic needs of Ukrainian citizens, which includes sufficient nutrition, and in turn, is the economic basis for the realization of other human rights. It is stated that the Constitution of Ukraine establishes a regime of dual ownership of land in Ukraine: Ukrainian people property and other subjects of law (state, territorial communities, individuals and legal entities), which gives rise to a conflict of constitutional and land norms defining the ownership of the Ukrainian people on land and guarantee other forms of ownership of land, and the inconsistency of the purely constitutional and purely land norms. It is stated that the acquisition and realization of land rights should not only bring into account the economic and social interests of society, but also take into account the specific features of the object of legal regulation - land as one of the most important elements of the environment. It is noted that the legislative regulation of special (additional) requirements related to the preservation of the natural properties of land as a natural resource, which fully relate to agricultural land, regarding the various grounds for the acquisition and realization of land ownership by various entities, in particular, by the Ukrainian citizens have a constitutional basis. Emphasis has been placed on the particular significant categories of agricultural land and the specifics of the acquisition and realization of ownership of them by person and enterprises. The peculiarities of the acquisition of agricultural land ownership through their privatization (paid and free of pay), including for farming, were investigated, and gaps and disagreements on this issue were identified.Подчеркивается, что земля является объектом конституционного регулирования. Конституция Украины устанавливает режим двойной собственности на землю в Украине: одновременно Украинского народа и других субъектов права (государства, территориальных общин, физических и юридических лиц), порождает конфликт конституционных норм, обеспечивающих право собственности. Отмечается особое значение категории земель сельскохозяйственного назначения и рассматривается специфика приобретения и реализации права собственности на них физическими и юридическими лицами, в частности, путем приватизации, в том числе для занятия фермерским хозяйством. Исследуются особенности специальной правосубъектности лиц, которым законодатель предоставляет право приобретать указанные земли. В ходе анализа правовых норм выявлены недостатки и внесены предложения с целью их устранения. Также выработан подход, позволяющий объединить экономический и экологический аспект земли, а также придерживаться этой позиции при совершении любых операций с землей: от бесплатной приватизации до приобретения на земельном рынке, становление и полноценное функционирование которого ожидается в ближайшее время.Наголошено, що земля є об’єктом конституційного регулювання тому, що є територією держави, а отже – її невід’ємним елементом, з одного боку, а з іншого, – основою для забезпечення базових потреб громадян України, перш за все, продовольчих, що включає достатнє харчування, та, у свою чергу, є економічним базисом для реалізації інших прав людини. Констатовано, що Конституція України встановлює режим подвійної власності на землю в державі: одночасно Українського народу та інших суб’єктів права (держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб), що породжує конфлікт конституційних та земельних норм, що визначають право власності Українського народу на землю та гарантують інші форми власності на земельні ділянки, і неузгодженість самих суто конституційних та суто земельних норм. Зазначено, що набуття та реалізація прав на землю мають узгоджувати в собі не лише економічні і соціальні інтереси суспільства, а й зважати на специфіку об’єкта правового регулювання – землю як одного з найважливіших елементів довкілля. Наголошено на особливому значенні категорії земель сільськогосподарського призначення і розглянуто специфіку набуття та реалізації права власності на них фізичними та юридичними особами. Досліджено особливості набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення шляхом їх приватизації (платної та безоплатної), у тому числі для зайняття фермерським господарством; виявлено прогалини та неузгодженості щодо зазначеного питання
До питання про інституціалізацію конкурентної політики держави в сфері господарювання
Get PDFThe article is devoted to the problem of economic and legal support and the use of effective mechanisms for implementing competition policy as a direction of economic policy of the state. An important and necessary mechanism for implementing the state's economic policy is to take into account both legal mechanisms of formation and micro- and macroeconomic effects, including processes of globalization.The formation and implementation of the economic policy of the state and, in particular, of competition policy, requires an instrumental-institutional approach of the state to its functioning, as a separate permanent component of the activity of the state apparatus. The formation of a public institute for the implementation of competition policy and the application of effective mechanisms should be clearly defined and enshrined in legislative acts and program and forecast documents. Achieving the goals of competition policy is possible only through a well-developed strategy and tactics, which implies the achievement and resolution of large-scale economic and social problems, together with the solution of urgent, immediate goals. An important aspect in the implementation of economic and legal policy is a differentiated approach to solving problems depending on the areas of production. Legislation in different sectors and segments of the economy should clearly take into account the degree of oligarchization of markets or areas of production, and provide remedies for economic competition in a particular area, as well as protection against unfair competitive practices. In those sectors where market monopolization is justified and has a positive effect, and as a consequence of improving the competitiveness of the industry, it is necessary to determine the mechanisms of market implementation and special protection against abuse.Deoligarchization as the goal of competition policy, provides for the use of economic and legal means, the main focus of which is to prevent monopolization of markets, the establishment of effective parameters of economic concentration, measures of supervision of subjects of natural monopolies, the special nature of privatization and nationalization processes, and the like.Рассмотрена проблема хозяйственно-правового обеспечения и применения эффективных механизмов реализации конкурентной политики как направления экономической политики государства. Важным и необходимым механизмом реализации экономической политики государства является учет как механизмов формирования, так и микро- и макроэкономических эффектов, в том числе процессов глобализации.Формирование и реализация экономической политики государства и, в частности, конкурентной, требует инструментально-институционального подхода государства к ее функционированию, как отдельной постоянной составляющей деятельности государственного аппарата. Важным аспектом по реализации хозяйственно-правовой политики является дифференцированный подход к решению задач в зависимости от сфер производства.Розглянуто проблему господарсько-правового забезпечення та застосування ефективних механізмів реалізації конкурентної політики як напряму економічної політики держави. Важливим і необхідним механізмом реалізації економічної політики держави є врахування як правових механізмів формування, так і мікро- та макроекономічних ефектів, у тому числі процесів глобалізації.Формування і реалізація економічної політики держави і, зокрема, конкурентної, вимагає інструментально-інституціонального підходу держави до її функціонування як окремої постійної складової діяльності державного апарату. Важливим аспектом щодо реалізації господарсько-правової політики є диференційований підхід, до вирішення завдань в залежності від сфер виробництва
Проблемні питання цивільної юрисдикції в контексті принципу верховенства права
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the problem issues of civil jurisdiction rules in terms of the Rule of Law principle and evaluative interpretation of par. 1 art. 6 of Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (ECHR) which establishes the right to a fair trial in civil procedure. According to par. 1 art. 6 ECHR in determination of his civil rights and obligations everyone is entitled to a fair and public hearing within a reasonable time by an independent and impartial tribunal established by law. At first glance ECHR doesn’t regulate jurisdictional issues. However, conflict of jurisdictions problem should be analyzed in terms of such elements of the right to a fair trial as access to court and “court, established by law”. In its case-law European Court of Human Rights needs to resolve conflicts of different elements of the right to a fair trial. As to the jurisdictional issues there are conflicts of the right to court, established by law, with access to court, legal certainty, res judicata principle. Ukrainian Supreme Court demonstrates an arguable approach of resolving such conflicts, which has no legal grounds in procedural law. The author emphasizes the need to use preventive approach to the problems of conflict of jurisdiction, according to which legislation should be predictable for the litigants and rules of civil, commercial and administrative jurisdiction should be clearly designed in procedural legislation in order to avoid conflict of jurisdiction.Статья посвящена анализу проблемных вопросов применения правил гражданской юрисдикции в свете основоположного принципа верховенства права и международных стандартов права на справедливое судебное разбирательство по гражданским делам согласно с п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод и практикой Европейского суда по правам человека касательно толкования и применения этой статьи.Проаналізовано проблемні питання застосування правил цивільної юрисдикції у світлі основоположного принципу верховенства права та міжнародних стандартів права на справедливий судовий розгляд у цивільних справах відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення та застосування цієї статті
Отримання психологічної інформації щодо особи невідомого злочинця під час проведення допиту в умовах змагального кримінального процесу
Get PDFThe article is an analysis of the investigative (search) actions – questioning, as one of the most informative investigative (search) actions in conditions of the use of psychological knowledge and the ability to attract a skilled psychologist, with the aim of obtaining new knowledge about the identity of the criminal.Investigators actions are actions aimed to obtaining (collecting) evidence or verification of already obtained evidence in a particular criminal proceeding. Interrogation is the most common investigative action, along with is complex.Interrogation is a complex process of information exchange between the investigator and the interrogated person, during which the investigator must obtain from the interrogated the maximum of important information about the identity of the unknown criminal. It should be understood that, in order to model the identity of an unknown criminal, the subject of interrogation should include obtaining such information from the interrogated person, which directly indicate the physical, physiological and psychological characteristics of the identity of the unknown criminal. In our study, we pay attention to the interrogation of witnesses (eyewitnesses) and the victim.Modeling the identity of an unknown criminal during the psychological forensic research is the construction of a model by a specialist psychologist or forensic expert psychologist, which reveals the psychological abilities properties, qualities and processes (motives, needs, motivations, feelings, emotions, representations, perceptions, orientations, intellectual abilities, etc.), that explains the essence of the behavior of a particular person, reveals such characteristics that reflect the attitude of an unknown criminal to the actions performed by him (inaction), to the environment and to himself during, as well as to the Commission of a crime and after its commission.Освещаются вопросы проведения такого следственного (розыскного) действия как допрос в процессе моделирования личности неизвестного преступника в условиях состязательного уголовного процесса. Рассматриваются проблемы проведения допроса свидетелей и потерпевших лиц следователем при условии привлечения специалиста-психолога с целью получения психологической информации, необходимой для построения психологического профиля личности неизвестного преступника и проведения судебно-психологической экспертизы допрашиваемых лиц.Висвітлено питання проведення такої слідчої (розшукової) дії як допит під час моделювання особи невідомого злочинця в умовах змагального кримінального процесу. Розглянуто проблеми проведення допиту свідків та потерпілих слідчим за умови залучення спеціаліста-психолога з метою отримання психологічної інформації, необхідної для побудови психологічного профілю особи невідомого злочинця та проведення судово-психологічної експертизи допитуваних осіб
Сучасні парадигми та моделі ювенальної юстиції
Get PDFModern juvenile justice is a system of international legal foundations, scientific ideas and a set of concepts of influence on children, their social environment, state and public institutions for the prevention of unlawful behavior among minors, protection and assistance to children in conflict with or dangerous or harmful situation (conditions). Despite the fact that juvenile justice as a social and legal institution ensuring the rights and interests of the child is based on common goals and objectives, world practice includes several typical paradigms (theoretical and methodological models) and regulatory and institutional models for the functioning of juvenile justice.The goal of the research is to form a modern understanding of the classification of juvenile justice models as one of the institutions ensuring the rights, freedoms and interests of children. The article presents the classical system of paradigms (concepts) of juvenile justice: the rehabilitation paradigm, the punitive paradigm, the alternative or restorative paradigm. These paradigms are represented in existing models of juvenile justice, which are now operating in different countries of the world.Several types of classification of functional models of juvenile justice are presented for consideration. The division of juvenile justice systems on a global scale into Anglo-American, Continental, Scandinavian and Asian is analyzed. The study argues the position that the presented classification should be supplemented by another separate type - the transitional (transit) model of juvenile justice. As part of this model, it is proposed to further distinguish two subgroups: transit-administrative (Russia, Belarus, Azerbaijan, Tajikistan) and transit-judicial-centric (Ukraine, Kazakhstan, Georgia, Kyrgyzstan, etc.).Современная ювенальная юстиция это система международно-правовых основ, научных представлений и комплекс концепций влияния на детей, их социальное окружение, государственные и общественные институты с целью профилактики противоправного поведения среди несовершеннолетних, защиты и оказания помощи детям, находящимся в конфликте с законом или оказавшимся в опасной или вредной ситуации (условиях). Цель статьи – формирование современного представления о классификации моделей ювенальной юстиции как одного из институтов обеспечения прав, свобод и интересов детей. Представлена классическая система парадигм (концептов) ювенальной юстиции: реабилитационная парадигма, карательная парадигма, альтернативная или восстановительная парадигма. Рассматривается несколько видов классификации функциональных моделей ювенальной юстиции. Проанализировано разделение систем ювенальной юстиции в мировом масштабе на англо-американскую, континентальную, скандинавскую и азиатскую. Аргументируется позиция, что представленная классификация должна быть дополнена еще одним обособленным типом – переходной (транзитной) моделью ювенальной юстиции. В составе этой модели предлагается дополнительно выделить две подгруппы: транзитно-административную (Россия, Беларусь, Азербайджан, Таджикистан) и транзитно-судебноцентричную (Украина, Казахстан, Грузия, Кыргызстан).Сучасна ювенальна юстиція – це система міжнародно-правових засад, наукових уявлень та комплекс концепцій впливу на дітей, їх соціальне оточення, державні та громадські інститути з метою профілактики протиправної поведінки серед неповнолітніх осіб, захисту та надання допомоги тим дітям, що перебувають у конфлікті з законом або опинилися у небезпечній чи шкідливій ситуації (умовах). Метою публікації є формування сучасного уявлення про класифікацію моделей ювенальної юстиції як одного з інститутів забезпечення прав, свобод та інтересів дітей. Представлено класичну систему парадигм (концептів) ювенальної юстиції: реабілітаційна парадигма, каральна парадигма, альтернативна чи відновна ювенальна юстиція. На розгляд представлено декілька видів класифікації функціональних моделей ювенальної юстиції. Проаналізовано поділ систем ювенальної юстиції у світовому масштабі на: англо-американську, континентальну, скандинавську і азіатську. Доведено, що таку класифікацію варто доповнити ще одним відокремленим типом – перехідною (транзитною) моделлю ювенальної юстиції. У складі цієї моделі слід додатково виділити дві підгрупи: транзитно-адміністративну (Росія, Білорусь, Азербайджан, Таджикистан) та транзитно-судовоцентричну (Україна, Казахстан, Грузія, Киргизстан)
Єдність судової практики як елемент правової визначеності: підхід Європейського суду з прав людини
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the consistency of judicial practice as an essential element of the legal certainty principle in terms of the evaluative interpretation of par. 1 art. 6 ECHR devoted to the right to a fair trial in civil procedure. The author describes an algorithm which is used by the ECtHR in order to confirm the violation of the right to a fair trial because of the lack of the consistency of judicial practice at national level. In order to identify whether conflicting decisions in similar cases violate the principle of legal certainty in terms of the par. 1 art. 6 ECHR, ECtHR has to find out: a) whether “profound and long-standing divergences” in the case-law exist; b) whether domestic law provides for a mechanism capable of removing the judicial inconsistency; and c) whether this mechanism was applied and, if so, what its effects were. Different types of the inconsistency of judicial practice can be distinguished, for example, inconsistency in practice of lower courts, inconsistency in case-law of the highest court, inconsistency in case-law of different highest courts which are not subordinated to each other. Different standards should be applied for such kinds of divergence: the ECtHR doesn’t analyze the divergence of case-law in the level of lower court, because it’s the higher court which should fix this inconsistency, the main attention should be paid to the divergence of the highest courts. There are two main types of such divergence: a) inconsistency of the case-law of the one and only highest court; b) inconsistency in case-law of several courts which are not subordinated one to another. In first situation the ECtHR applies stricter standards according to which the highest court at the national level should guarantee the consistent interpretation of the law avoiding divergence of interpretation. Nevertheless, in the second situation the ECtHR follows less strict approach according to which inconsistency of case-law of several independent can be tolerated.Статья посвящена исследованию базовых подходов, разработанных в практике Европейского суда по правам человека, касательно интерпретации такого требования принципа правовой определенности, как единство судебной практики, в контексте толкования п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, который закрепляет право каждого на справедливое судебное разбирательство по гражданским делам.Статтю присвячено вивченню базових підходів, вироблених у практиці Європейського суду з прав людини, до інтерпретації такої вимоги принципу правової визначеності, як єдність судової практики, у контексті тлумачення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що закріплює право кожного на справедливий судовий розгляд у цивільних справах
Забезпечення дотримання міжнародних договорів з прав людини в нігерійських судах: нові можливості для інтернаціоналізації
Get PDFThis paper has discussed the various kinds and nature of international treaties as well as their enforcement methods. It has raised and examined Nigerian attitude towards implementation of international treaties particularly by its courts. It has equally made the case that Nigerian courts should be more conscious of the need to enforce international treaties to which Nigeria is a signatory including those that Nigeria in under obligation as a member of the international community to implement within its territorial jurisdiction.В статье проанализированы природа и виды международных договоров, процессы их имплементации на международном и внутригосударственном уровнях, выполнение международных соглашений нигерийскими судами, а также определены механизмы, которые могут использоваться для более эффективной реализации международных договоров в нигерийском контексте, особенно касающихся международных соглашений по правам человека.У статті проаналізовано природу та види міжнародних договорів, процеси їх імплементації на міжнародному і внутрідержавному рівнях, виконання міжнародних угод нігерійськими судами, а також визначено механізми, які можуть використовуватися для більш ефективної реалізації міжнародних договорів відповідно до нігерійського законодавства. Зроблено висновок, що нігерійські суди повинні розуміти необхідність забезпечення дотримання міжнародних договорів, стороною яких виступає Нігерія, в тому числі й тих, які Нігерія, як член міжнародного співтовариства, зобов'язана виконувати в межах своєї територіальної юрисдикції.Міжнародний договір, по суті, є угодою, укладеною на міжнародному рівні між державами, і стосується головним чином відносин між ними. Саме на основі таких договорів і здійснюється в основному міжнародне співробітництво. Договори в міжнародному праві мають обов'язкову силу і є еквівалентом документа про передачу прав чи майна, муніципального права чи законодавчого акта. Деякі договори створюють правове підґрунтя тільки для тих держав, які є їх учасниками, інші кодифікують звичайне міжнародне право, що раніше існувало, а також деякі спеціальні норми, які в кінцевому підсумку перетворюються на звичайне міжнародне право і є обов'язковими для всіх держав, як, наприклад, конвенція щодо геноциду. Міжнародні громадські організації іноді також можуть укладати між собою договори та угоди. Договори є не лише справжнім джерелом міжнародного права, а й роблять значний внесок у його прогресивний розвиток. Сторони, які беруть участь в укладенні договорів, мають можливість вибору будь-якого зручного для них методу, оскільки в міжнародному праві не існує певної або встановленої процедури для цього. Договори можуть бути укладені між державами, урядами, главами держав або урядовими установами, які завжди виявляються найбільш придатними й доцільними з урахуванням мети або цілей, які конкретний договір має досягти
Адаптація кримінального та цивільного права у зв’язку з досягненнями науково-техніч-ного прогресу (штучний інтелект, DAO та цифрова людина)
Get PDFToday there is a powerful challenge to legal doctrine. It is associated withoutspreading into all spheres of life by artificial intelligence and new technologies(blockchain, artificial improving of the biological body and human abilities). In thisregard, it is necessary to resolve a number of important issues concerning thepossibility of recognizing artificial intelligence as the subject (person) of the legalrelationship and the subject (person) of the crime, the qualification of the actions ofthe improved human and encroachment on him, finding the person of responsibilityfor decentralized legal entities.Сегодня возникает серьезный вызов правовой доктрине. Он связан с широким проникнове-нием во все сферы жизни искусственного интеллекта и новых технологий (блокчейн, искусствен-ное улучшение биологического тела человека и его когнитивных способностей). В связи с этим может выявиться отсутствие фактического основания юридической ответственности в дей-ствиях (бездействии) разработчика или пользователя алгоритмами искусственного интеллекта. Поэтому необходимо решить ряд важных вопросов, связанных с возможностью признания искус-ственного интеллекта субъектом (персоной) правоотношений и субъектом (персоной) преступ ления, а так же относительно квалификации действий биологически и когнитивно улучшенного цифрового человека (Homo numeralis, Homo digitalis, Homo horologium), наделенного усиленными зрением, силой мышц, скоростью, гибкостью, памятью без пробелов, способностью к ускоренной обработке данных и сверхразвитыми аналитическими способностями, или посягательством на такого человека и другие объекты правовой охраны путем вмешательства в работу имплан-тированных в него устройств под управлением искусственного интеллекта, а также выявление ответственной персоны в DAO – децентрализованном юридическом лице, в котором отсут-ствуют служащие, выполняющие в традиционном понимании административно-хозяйственные или организационно-распорядительные функции.Сьогодні має місце потужний виклик правовій доктрині. Він пов’язаний з широким проник-ненням у всі сфери життя штучного інтелекту та нових технологій (блокчейн, штучне поліп-шення біологічного тіла людини та її когнітивних здібностей). У зв’язку з цим може виявитися відсутність фактичної підстави юридичної відповідальності у діях (бездіяльності) розробника або користувача алгоритмами штучного інтелекту. Тому необхідно вирішити ряд важливих питань, які пов’язані з можливістю визнання штучного інтелекту суб’єктом (особою) правовід-носин і суб’єктом (особою) злочину, а так само відносно кваліфікації дій біологічно та когнітивно покращеної цифрової людини (Homo numeralis, Homo digitalis, Homo horologium), яка має підсилений зір, силу м’язів, швидкість, гнучкість, пам’ять без прогалин, здатність до прискореної обробки даних та надрозвинуті аналітичні здібності тощо, або посягання на неї та інші об’єкти правової охорони шляхом втручання в роботу імплантованих у неї пристроїв під керуванням штучного інтелекту, визначення питання про відповідальну особу щодо DAO – децентралізованої юридичної особи, в якій відсутні службовці, що у традиційному розумінні виконують адміністративно-госпо-дарські або організаційно-розпорядчі функції
Правові форми аутсорсингових відносин: корпоративний аспект
Get PDFThe present article is concerned with analysis of outsourcing relationships, which are complicated by the acquisition of corporate rights over the outsourcer for assigning relations of intended, controlled and long-term nature. The author performed analysis the distribution of outsourcing relationships depending on the way of organization of economic activity and the selection of such types of it, both onsite and offsite. The analysis of the legislation of Ukraine regulating the activities of holding companies in Ukraine is made in order to analyze and highlight the specific features of outsourcing relations from the point of view of the corporate aspect. In addition, the author analyzed the features by which it is necessary to distinguish offshore outsourcing from internal offshoring. The author investigates the positive and negative aspects that may be encountered by the customer company when using internal offshoring in their economic activities. The author made an analysis and comparative characteristics of other cases of application of outsourcing relations based on corporate relations, namely in the process of economic activity of associated enterprises of a simple and decisive dependence, and also their significant differences are established. The so-called hybrid type of outsourcing relationship, which occurs in the event of outsourcing relationship based on the contract, which are subsequently reinforced by the corporate aspect and leads to the emergence of a legal relationship that complements the fiduciary nature, is highlighted. Among other things, the author has established and analyzed the economic and legal policy of the state in the direction of encouraging outsourcing relations arising both on a corporate and on a contractual basis, and also noted the importance of developing appro-priate government policy to solve macroeconomic problems. Such problems are, for example, employment, capacity utilization rate, as well as technology level increase of production base. The necessity of legislative acts drafting in order to influence on various aspects of outsourcing relations has been established.Исследуется аутсорсинг в контексте корпоративных отношений, возникающих в процессе деятельности холдинговых групп предприятий. Проанализированы похожие и отличительные особенности внешнего и внутреннего аутсорсинга, внутреннего оффшоринга и оффшорного аут-сорсинга. Изучается правовая природа аутсорсинговых отношений в процессе деятельности холдинговых групп предприятий, а также ассоциированных предприятий простой и решающей зависимости. Досліджено аутсорсинг у контексті корпоративних відносин, що виникають у процесі діяльності холдингових груп підприємств. Проаналізовано ознаки зовнішнього та внутрішнього аутсорсингу, внутрішнього офшорингу та офшорного аутсорсингу. Досліджено правову природу аутсорсингових відносин у процесі діяльності холдингових груп підприємств, а також асоційова-них підприємств простої та вирішальної залежності
Причинний зв'язок як умова деліктної відповідальності в практиці Європейського суду з прав людини: справи про порушення процедурних гарантій
Get PDFIn order to apply Art. 41 of European Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms (hereinafter – ECHR, Convention) the European Court of Human Rights (hereinafter – the ECtHR) has to establish the causal connection between the violation of the Convention and the alleged damage. Though the ECtHR does not explain in much detail its considerations on the causation in each particular case, there is no doubt that the ECtHR uses ‘but for’ test. However the application of the ‘but for’ test is quite a complex task when it comes to cases concerning violations of procedural guaranties.In this respect one has to distinguish direct consequences of particular procedural violation, on the one hand, and overall consequences of the proceedings (within which the violation took place), on the other. Non-pecuniary damage (distress, frustration, helplessness) is a direct consequence of the violation. Such a damage is presumed to be suffered in each case. As to the overall consequences of the proceedings several approaches might be followed. First one is ‘all or nothing’ approach, where the burden of proof lies on the applicant: the latter has to prove that but for the violation of ECHR, the overall result of the proceedings would have been different (more favorable to him). Combined with a particularly high standard of proof this approach results in dismissal of claims for damages in vast majority of cases. Second approach may be explained by different theoretical doctrines (alternative causes, loss of chance, reconceptualization of damage). The main idea, however, remains the same: the amount of compensation has to be diminished in accordance with the probability that the outcome of the proceedings would have been different but for the violation of the ECHR.The third approach, that the author advocates, consists in reversing the burden of proof. Whenever the applicant has proven the violation of the ECHR and it is established that the ‘proceedings as a whole’ were unfair, it is the respondent State that has to prove that the violation committed made no difference to the general outcome of the proceedings.Статья посвящена исследованию причинной связи в практике Европейского суда по правам человека. В фокусе внимания – причинная связь между нарушением государством процедурных гарантий, предусмотренных ст. 6 Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод, с одной стороны, и вредом, причиненным заявителю – с другой. Сделан вывод, что следует отличать непосредственные последствия конкретного процедурного нарушения и последствия производства в целом.Статтю присвячено дослідженню причинного зв’язку у практиці Європейського суду з прав людини. У фокусі уваги – причинний зв'язок між порушенням державою процедурних гарантій, передбачених статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з одного боку, та шкодою, якої зазнав заявник – з іншого. Зроблено висновок, що слід розмежовувати безпосередні наслідки конкретного процедурного порушення і наслідки проваджень у цілому