Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Судова балістика у системі криміналістичних знань
Get PDFThe criminalistic is a science that is dynamically evolving and changing. This applies, first of all, to the content and system of modern criminalistic knowledge. This applies to the section of criminalistic techniques "forensic ballistics". Problems of modern content of "forensic ballistics" and its place in the system of criminalistic knowledge were considered in the works of such scientists as: V.V. Areshonkov, R.S. Belkin, A.A. Belyakov, V.V. Biryukov, P.D. Bilenchuk, Hans Gross, A.V. Ishchenko, V.V. Kovalenko, A.V. Kofanov, Y. Lantsedova, J. Novak, S. Polishchuk, O.F. Sulyava, V.S. Shapovalova, V. Yu. Shepitko and others. Despite the large number of scientific developments on this issue, it still remains controversial. With this in mind, the aim of our article is to analyze the problematic issues related to the content of "forensic ballistics" and its place in the system of criminalistic knowledge. The article discusses controversial issues regarding the place of “forensic ballistics” as a section of criminalistic technology in the modern system of criminalistic knowledge. The proposals of scientists regarding the creation of a separate forensic doctrine are highlighted, where knowledge on forensic research of firearms, bladed weapons and explosive devices is combined. Proposals of scientists regarding the name of such a theory have been discovered: “weapons research”, “weapons science”, “forensic weapons science”, and “forensic armology”. The possibilities of using criminalistic knowledge in the examination of weapons, traces and circumstances of its use within the framework of "forensic ballistics" are considered. In our opinion, it is inappropriate to combine into a common section of criminology or a separate forensic theory of the study of firearms, melee weapons, explosive devices. As for the latter, there are features of their expert study, which differ from the examination of weapons, traces and circumstances of its use. In addition, in different countries of the world, as well as law, law enforcement and science distinguish between different types of weapons and explosive devices.Рассмотрены дискуссионные вопросы относительно места судебной баллистики как раздела криминалистической техники в современной системе криминалистических знаний. Освещены предложения ученых осоздании отдельной криминалистической теории, в которой объединены знания по криминалистическому исследованию огнестрельного оружия, холодного оружия и взрывных устройств. Раскрыты предложения ученых относительно названия такой теории: «оружиеделиктика», «оружиеведение», «криминалистическое оружиеведение», «криминалистическая армология». Рассмотрены возможности применения криминалистических знаний при проведении экспертизы оружия, следов и обстоятельств его применения в пределах судебной баллистики.Розглянуто дискусійні питання щодо місця судової балістики як розділу криміналістичної техніки у сучасній системі криміналістичних знань. Висвітлено пропозиції науковців щодо створення окремої криміналістичної теорії, де об’єднані знання щодо криміналістичного дослідження вогнепальної зброї, холодної зброї, вибухових пристроїв. Розкрито пропозиції вчених щодо назви цієї теорії: «зброєделіктика», «зброєзнавство», «криміналістичне зброєзнавство», «криміналістична армологія». Розглянуто можливості застосування криміналістичних знань під час експертизи зброї, слідів і обставин її використання в межах судової балістики
Слідчий суддя в кримінальному провадженні: розвиток ідеї та наукове осмислення правового інституту
Get PDFThe article is devoted to the study of the problems of normative provision and the practice of exercising the powers of the investigating judge when considering complaints against decisions, actions or inaction of the pre-trial investigation bodies or the prosecutor. It is noted that a clear normative regulation is required: the issue of participation in the court hearing of the person who filed a complaint against the decision, action or inaction of the investigator, prosecutor, coroner; the legal consequences of the applicant's failure to appear in court; requirements for the form and content of the complaint against the decision, action or omission of the investigator, investigator or prosecutor, which is closely related to the correct definition of the person who is legally subject to appeal, as well as the subject of appeal and the complainant; legal consequences of non-compliance with the requirements for the form and content of the complaint. In the absence at this time of direct regulation of the procedure for consideration of complaints in court, the case law began to take shape in terms of compliance with the requirements set out in Part 3 of Art. 306 of the CPC, which indicates the need for mandatory participation of the complainant in the court hearing. The author examines the options for procedural decisions that an investigating judge may make in the event of a complainant's absence and how appropriate and justified in the paradigm of modern criminal proceedings is the absolute prohibition of an investigating judge to consider a complaint without the complainant's participation.It is noted that judicial control during the consideration of complaints against decisions, actions or omissions of the coroner, investigator or prosecutor is the most effective means of protecting the rights, freedoms and interests of participants in criminal proceedings during the pre-trial investigation.Анализ научных разработок проблемы правового статуса следственного судьи и характеристика осуществляемой им уголовной процессуальной функции позволяют констатировать наличие различных подходов к решению многих вопросов, составляющих ядро этой проблематики. Они требуют четкого решения как на научном уровне, так и в законотворческом процессе и правоприменении. Это еще раз демонстрирует немалый исследовательский потенциал и практическую значимость тематики института следственного судьи в уголовном процессе.Аналіз наукових розробок проблеми правового статусу слідчого судді та характеристика здійснюваної ним кримінальної процесуальної функції дозволяють констатувати наявність різних підходів до вирішення багатьох питань, що складають ядро цієї проблематики. Вони потребують чіткого вирішення як на науковому рівні, так і в законотворчому процесі та правозастосуванні. Тож це ще раз засвідчує чималий дослідницький потенціал і практичну значущість тематики інституту слідчого судді в кримінальному процесі
Систематизація результатів порівняльного історико-правового дослідження
Get PDFSystematization and interpretation of the obtained results is a logical conclusion of the comparative historical and legal analysis. In spite of the fact that the researcher already has a certain understanding of the specific character of the objects being compared at the stage of choosing the topic of the comparative research work, he can finally formulate his conclusions only after a large-scale comparison of them. The necessity of the systematization of the comparative historical and legal research results is conditioned by several factors. First of all, this is the number of the objects being compared and also the variety of the information that is being read by the researcher during this process and becomes open to generalization. The systematization puts in order and coherence a large flow of information about the objects being compared, and its purpose is to bring a great number of the objects being examined or the knowledge of them to a certain number of groups and to arrange the latter in accordance with the requirements of subordination, and their hierarchy.The systematization of the scientific knowledge results is of great importance for the comparative historical and legal research. In some scientific works the systematization is used to solve a wide variety of problems starting with the primary ordering of factual and empirical material and ending with various forms of the knowledge cataloguing. The systematic form of the scientific knowledge enables a comparative historian to survey a large aggregate of historical and legal phenomena, helps to orientate in the variety of signs of the historical and legal objects being compared, to reveal the order in them. The systematization allows you to simplify complexity, to see the elements behind the certain multitude it consists of. The methods of the systematization allow saving the efforts of the researcher, avoiding hard necessity for the individual direct studying of the whole variety of the objects under study, provide the possibility of generalized and indirect knowledge of them. Besides, the systematization of the comparative historical and legal research results is the base which the comparative historian formulates the conclusions on from his work, and also realizes final concentrated valuation of them.The article examines the ways and forms of systematization of the results of a comparative historical and legal analysis. The main conclusions that can be obtained during the comparison of historical and legal objects are considered. The multidimensionality of the organization and presentation of information in the course of a comparative study is characterized. The article analyzes the meaning of typology at the stage of ordering the results of comparative work and its correlation with the classification. Conclusions about new ways of generalizing the data obtained in the process of carrying out the comparative historical and legal research are made.В статье исследуются способы и формы систематизации результатов сравнительного историко-правового анализа. Рассматриваются основные выводы, которые могут быть получены во время сопоставления историко-правовых объектов. Характеризуется многомерность организации и представления информации в ходе проведения компаративного исследования. Анализируется значение типологизации на стадии упорядочения результатов сравнительной работы и ее соотношение с классификацией. Делаются выводы о новых способах обобщения данных, полученных в процессе осуществления сравнительного историко-правового исследования.Досліджено способи та форми систематизації результатів порівняльного історико-правового аналізу. Окреслено основні висновки, що можуть бути отримані у ході зіставлення історико-правових об’єктів. Охарактеризовано багатомірність організації та подання інформації в ході проведення компаративного дослідження. Проаналізовано значення типологізації на стадії упорядкування результатів порівняльної роботи та її співвідношення з класифікацією. Зроблено висновки про нові способи узагальнення даних, отриманих у процесі здійснення порівняльного історико-правового дослідження
Створення та продаж перехідного банку як спосіб приведення діяльності неплатоспроможного банку до вимог економічних нормативів
Get PDFThe article is devoted to the study of the ways of economic rehabilitation of insolvent banking institution. A special place in the work belongs to the issues of establishment and sale of a transitional bank as a means of bringing the activity of an insolvent bank to the requirements of economic standards. Attention is drawn to the debatable nature of the economic and legal subjectivity of the Deposit Guarantee Fund of Ukraine in the stated procedure. Among other things, the characteristic of economic standards of banking activity is given and the importance of liquidity assessment in the systemic characteristic of the bank is noted. It is pointed out that the procedure for setting up and selling a transition bank is in line with the EU standards as for the rehabilitation of credit institutions and the withdrawal of them from the market.Critical attitude to the legislative approach is maintained, and it is noted that bankruptcy procedures for banks cannot be in sharp conflict with general bankruptcy procedures regulated by the Bankruptcy Code of Ukraine. It is emphasized as the positive moment that there was no withdrawal of any bank - resident of Ukraine from the market due to the insolvency in 2019.Specific features of the legal status of the transitional bank include, in particular: simplified setting up and licensing procedures; specifics of formation of authorized capital; specifics of application of economic standards; specifics of the transfer of assets and liabilities and, finally, specifics of taxation. The investor’s compliance with these obligations in this part causes termination of the Fund’s participation in the respective legal relations and, accordingly, full restoration of the bank’s economic turnover in the financial services market.Статья посвящена исследованию способов экономического оздоровления неплатежеспособного банковского учреждения. Особое место в работе занимают вопросы создания и продажи переходного банка как способа приведения деятельности неплатежеспособного банка к требованиям экономических нормативов. Обращается внимание на дискуссионность хозяйственно-правовой правосубъектности Фонда гарантирования вкладов физических лиц Украины в указанной процедуре. Вместе с тем, дается характеристика экономическим нормативам банковской деятельности и указывается на важность оценки ликвидности при системной характеристике банка.Статтю присвячено дослідженню способів економічного оздоровлення неплатоспроможної банківської установи. Розглянуто питання створення та продажу перехідного банку як способу приведення діяльності неплатоспроможного банку до вимог економічних нормативів. Акцентовано увагу на дискусійності господарсько-правової правосуб’єктності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України у вказаній процедурі. Охарактеризовано економічні нормативи банківської діяльності, наголошено на важливості оцінки ліквідності при системній характеристиці банку
Щодо необхідності законодавчого врегулювання кримінальної відповідальності за вандалізм
Get PDFIn today's world, there is a growing number of cruelty and violent manifestations, which harms the legitimate interests of the individual, the state and society. Vandalism and the crimes connected with it are one of such manifestations. With the development of society and the emergence of modern human capabilities, acts of vandalism are changing and gaining new forms. The necessity for isolation and consideration of vandalism and connected crimes is due to the fact that vandals committed in public places acquire a special anti-social color and negative social significance. The purpose of the article is to prove the necessity of legislative regulation of vandalism as a criminal act, as well as to bring arguments about the importance of introducing amendments to the Criminal Code of Ukraine. At the moment, in the domestic legislation there is no legal definition of the concept of vandalism, which leads to a mixed understanding of the range of acts connected by its features, and also whether there are actions related to vandalism, criminal. The importance of criminalizing vandalism is due to the fact that the number of acts of vandalism in Ukraine is increasing year by year and its newly modified forms are constantly appearing. Vandalism is a form of aggressive unlawful behavior that manifests itself in deliberate acts, the consequence of which is causing harm to any property, religious, cultural or spiritual values, objects of improvement of settlements, transport infrastructure, committed with cynicism and / or obvious disrespect for society in a public place. The criminal law manifestations of vandalism in Ukraine, that is, to such behavior, which manifests this phenomenon in the objective reality, include acts stipulated by various sections of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine which are not singled out in a separate article or part thereof. In addition, the activity associated with the unauthorized graffiti application is generally uncriminalized. According to the statistics of the General Prosecutor’s Office of Ukraine on the state of crime and the results of the prosecutorial and investigative activities, each year it accounts for 1-1.5% more crimes connected with vandalism. At the same time, in connection with the lack of a normative basis for combining these acts into a single set of crimes, one can assume that it is expedient to commit a crime with a vandal purpose to recognize the circumstances which aggravates the punishment. This conclusion is explained by the fact that there is now an urgent need for legislative definition of vandalism, the elimination of difficulties in qualifying such acts, the display in official statistical reporting and the assignment of guilty to just and proportionate punishment. A crime with a vandal purpose will be understood as constituting the subjective part of the crime associated with the realization of the desire to cause damage to any property, religious, cultural or spiritual values, objects of improvement of human settlements, transport infrastructure, etc. located in a public place. , and for the sake of achieving such a goal, the person performs a socially dangerous act. The proposed changes to Criminal law will be an important step in the criminalization of acts related to vandalism, the inclusion of these unlawful actions in official statistical reporting in order to analyze their dynamics, involving the investigated manifestation in criminological problems that require scientific study, analysis of causes and conditions its existence, as well as the improvement of existing ones.Дается авторское определение понятия «вандализм», рассматриваются его уголовно-правовые проявления и новые некриминализированные формы в современном обществе. Выделен удельный вес преступлений, связанных с вандализмом, в структуре всей преступности. Приведенные деяния являются распространенными в Украине, но, как правило, ответственность за их совершение не наступает. Подытоживается, что для устранения расхождений при квалификации преступлений, связанных с вандализмом, снижения уровня их латентности и отображения в официальной статистической отчетности необходимо внести изменения в Уголовный кодекс Украины, определив указанные действия обстоятельством, которое отягощает наказание.Запропоновано авторське визначення поняття «вандалізм», розглянуто його кримінально-правові прояви та нові некриміналізовані форми у сучасному суспільстві. Виокремлено питому вагу злочинів, пов’язаних з вандалізмом, у структурі всієї злочинності. Наведені діяння є поширеними в Україні, проте, як правило, відповідальність за їх вчинення не настає. Аргументовано, що задля усунення розбіжностей при кваліфікації злочинів, пов’язаних з вандалізмом, зниження рівня їх латентності та відображення в офіційній статистичній звітності необхідно внести зміни до Кримінального кодексу України, визначивши вказану руйнівну діяльність обставиною, яка обтяжує покарання
Формування інституту електронних доказів у кримінальному процесі України
Get PDFIn this article, we investigate the phenomenon of "electronic evidence" in the criminal proceeding of Ukraine. We conducted an analysis of the statements of scientists and determined that there is no unity in the approaches to the definition of the phenomenon under study. In addition, scientists do not have a common position as to which place the "electronic evidence" takes in the system of procedural sources of evidence. We highlighted the actual problem, which consists in the artificial formation of the Institute of "electronic evidence" in the science of the criminal proceeding. We also express disagreement with the position of the economic procedural, civil procedural and administrative procedural legislation of Ukraine, which separate "electronic evidence". We substantiated our statement with the fact that scientists cannot apply such characteristics as the form of fixing information, the characteristics of the medium of the information or the way of reproduction of data, in order to separate a new source of the evidence. We have analyzed the criminal procedural legislation of European states. They shows the absence of a pan-European practice of legislative consolidation of the institute of "electronic evidence". We notes in the article that the source of information transformed into the evidence by addition to a particular criminal proceeding. This occurs through procedural fixation, in accordance with the CPC of Ukraine. Consequently, the final format of evidence, including the electronic, depends on the nature of the source of information, and on the procedural design, to the same extent. The four sources of evidence may have an electronic form, taking into account the current criminal procedural legislation and current conditions. We conclude that the term "electronic evidence" should be exclusively a theoretical category. We also argue that the institute of "electronic evidence" is artificial and it cannot substitute the electronic form of the fixation of the evidence. We have determined that because of the development of information technology, we can created the electronic information, which will give us the need to expand the sources of evidence - for example, add electronic ones. This will require that we make changes to the criminal procedural law, and that we make a clear distinction between the electronic sources of evidence and the fixation of the evidence in electronic format.Исследуется феномен электронные доказательства в уголовном процессе Украины. Констатируется отсутствие единства в подходах как к определению исследуемого явления, так и места электронных доказательств в системе процессуальных источников доказательств. Указывается на актуальную проблему сегодняшнего искусственного формирования в науке уголовного процесса института электронных доказательств. Высказывается несогласие с позицией хозяйственного процессуального, гражданского процессуального и административного процессуального законодательства Украины о выделении «электронных доказательств» в отдельную категорию, учитывая невозможность применения для выделения нового источника доказательств таких характеристик, как форма фиксации информации, признаки носителя информации или способ воспроизведения данных. Анализируется уголовное процессуальное законодательство европейских государств, подчеркивается отсутствие общеевропейской практики законодательного закрепления института электронных доказательств. Источник информации превращается в доказательство при вступлении в определенное уголовное производство путем процессуального оформления, осуществленного в определенном УПК Украины порядке, поэтому на окончательный формат доказательства, в частности электронный, в равной степени влияют как характер источника информации, так и процессуальное оформление. Определенные ст. 84 УПК Украины четыре источника доказательств в соответствии с действующим уголовным процессуальным законодательством и современными условиями могут иметь электронную форму. Сделан вывод, что термин «электронные доказательства» должен иметь исключительно теоретическое оформление, а современный, искусственно созданный институт электронных доказательств – не подменять электронную форму фиксации доказательств. Определяется возможность создания в результате развития информационных технологий такого формата электронной информации, что потребует расширения источников доказательств – электронными. Указанное будет сопровождаться необходимостью внесения фундаментальных изменений в уголовный процессуальный закон и четкого разграничения электронного источника доказательств и фиксации доказательств в электронном формате.Досліджено феномен «електронні докази» у кримінальному процесі України. Указано на відсутність єдності у наукових підходах як до визначення досліджуваного явища, так і до місця електронних доказів у системі процесуальних джерел доказів. Виокремлено актуальну проблему штучного сьогоденного формування в науці кримінального процесу інституту електронних доказів в окрему категорію. Висловлено незгоду з положеннями господарського процесуального, цивільного процесуального та адміністративного процесуального законодавства України щодо виділення електронних доказів, з огляду на неможливість застосування для виокремлення нового джерела доказів таких характеристик, як форма фіксації інформації, ознаки носія інформації чи спосіб відтворення даних. Проведено аналіз кримінального процесуального законодавства європейських держав, який свідчить про відсутність загальноєвропейської практики законодавчого закріплення інституту електронних доказів. Зазначено, що джерело інформації перетворюється на доказ при долученні до певного кримінального провадження шляхом процесуального оформлення, здійсненого у визначеному КПК України порядку, відтак на остаточний формат доказу, зокрема електронний, однаковою мірою впливають як характер джерела інформації, так і процесуальне оформлення. Обґрунтовано, що визначені ст. 84 КПК України чотири джерела доказів відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства та умов сьогодення можуть мати електронну форму. Зроблено висновок, що термін «електронні докази» повинен мати виключно теоретичне оформлення, а сучасний, штучно створений інститут електронних доказів – не підміняти електронну форму фіксації доказів. Визначено можливість створення в результаті розвитку інформаційних технологій такого формату електронної інформації, що потребуватиме розширення джерел доказів – електронними. Зазначене вимагатиме внесення ґрунтовних змін до кримінального процесуального закону й чіткого розмежування електронного джерела доказів та фіксації доказів у електронному форматі
Сучасний стан та тенденції розвитку криміналістики:актуальні проблеми сьогодення
Get PDFThe author discusses the debatable problems of the theory and methodology of criminalistics, analyzes the trends and prospects for its development. It is determined that the formation and modern development of criminalistics as an independent science is naturally associated with arise in the sphere of fight against crime, functions and objectives of this science, and naturally associated with the formation of a system of scientific methods. It is impossible to ensure the further development of forensic science in developing the effectiveness of organizaciono-tactical counter crime and not improving the theoretical and methodological basis of criminalistics. Recently, however, in the criminalistics literature there are opposing opinions and approaches of occurrence of the different nature of the critical judgments to the traditional theory and methodology of criminalistics, as well as criticism of the concept of general theory of criminalistics. It is increasingly possible to meet the approval of certain scientists about the so-called-my idea of "crisis" in criminalistics and its methodological problems.Proves that it is not "ideas crisis", and the idea of objective and the further development of criminalistics should dominate in forensic investigations in the light of contemporary state of development of science, traditions of criminalistics, which would become the foundation of the ideology of criminalistics thinking and identify promising areas for further research. Further research requires integrative function of criminalistics, applying systemic-structural activity, functional, process-oriented approaches, strengthening the practical orientation of forensic research that will raise modern science to a qualitatively new level of development.Is determined that the subject matter of the analysis of the current state of the trends and prospects of development of criminalistics, its theoretical and methodological foundations is the most important areas of forensic doctrine. Scientific approaches and proposals for solving the identified discussion problems of the theory and methodology of criminalistics science are formulated.Исследуются дискуссионные проблемы теории и методологии криминалистики, анализируются современные тенденции и перспективы ее развития. Определяется, что становление и современное развитие криминалистики как самостоятельной науки обуславливаются комплексом решаемых задач, которые возникают в сфере борьбы с преступностью, функциями и целями этой науки, и закономерно связаны с формированием системы методов научного познания. Невозможно обеспечить дальнейшее развитие криминалистической науки, не разрабатывая эффективные организационно-тактические средства противодействия преступности и не усовершенствуя теоретико-методологические основы криминалистики. Однако в последнее время в криминалистической литературе участились случаи появления различного рода критических суждений в адрес традиционной теории и методологии криминалистики, а также критика концепции общей теории криминалистики. Все чаще можно встретить утверждения отдельных ученых о так называемой идее «кризиса» в криминалистике и ее отдельных методологических проблемах.Обосновывается, что не «идеи кризиса», а идеи обьективного и дальнейшего развития криминалистики должны доминировать в криминалистических исследованиях с учетом современного состояния развития науки, традиций криминалистики, которые должны стать фундаментом идеологии криминалистического мышления и определить перспективные направления дальнейших научных исследований. Углубленногоизучения требует интегративная функция криминалистики, применения системно-структурного, деятельностного, функционального, технологического подходов, усиление практической направленности криминалистических исследований, которые поднимут современную науку на качественно новый уровень развития. Проблематика анализa современного состояния тенденций и перспектив развития криминалистики, ее теоретико-методологических основ является наиболее важными направлениями криминалистической доктрины. Сформулированы научные подходы и предложения по решению обозначенных дискуссионных проблем теории и методологии криминалистики.Досліджуються дискусійні проблеми теорії та методології криміналістики, аналізуються сучасні тенденції та перспективи її розвитку. Визначається, що становлення та розвиток криміналістики як самостійної науки обумовлюються комплексом вирішуваних завдань, які постають у сфері боротьби зі злочинністю, функціями і цілями цієї науки, та закономірно пов’язані із формуванням системи методів наукового пізнання. Неможливо забезпечити подальший поступальний розвиток криміналістичної науки, не розробляючи ефективні організаційно-тактичні засоби протидії злочинності та не удосконалючи теоретико-методологічні засади криміналістики. Разом з тим, останнім часом у криміналістичній літературі почастішали випадки появи різного роду критичних суджень на адресу традиційної теорії та методології криміналістики, а також критика концепції загальної теорії криміналістики. Усе частіше можна зустріти твердження окремих науковців про так звану ідею «кризи» у криміналістиці та її окремі методологічні проблеми.Обгрунтовується, що не «ідеї кризи», а ідеї об’єктивного і подальшого поступального розвитку криміналістики мають домінувати у криміналістичних дослідженнях із урахуванням сучасного стану розвитку науки, традицій криміналістики, які повинні стати фундаментом ідеології криміналістичного мислення та визначити перспективні напрямки подальших наукових досліджень.Поглибленого вивчення потребує інтегративна функція криміналістики, застосування системно-структурного, діяльнісного, функціонального, технологічного підходів, посилення практичного спрямування криминалістичних досліджень, які піднімуть сучасну криміналістику на якісно новий рівень розвитку.Проблематика аналізу сучасного стану тенденцій та перспектив розвитку криміналістики, її теоретико-методологічних засад належить до найбільш важливих напрямів криміналістичної доктрини. Сформульовано наукові підходи і пропозиції щодо вирішення зазначених проблем теорії та методології криміналістики
Про співвідношення і взаємозв’язок понятійних апаратів наук кримінального циклу
Get PDFThe article examines the relationship and interconnectedness of the conceptual apparatus of the criminal cycle sciences: criminal, criminal procedural, labor law, criminology, forensics based on the methods of differentiation and integration. The differentiation method allows you to subdivide the corresponding amount of knowledge into certain groups and consider them as independent sciences; integration method – reveals the processes of convergence, and interaction of sciences, their interpenetration at the level of individual elements of their conceptual apparatuses of these sciences, legal categories, concepts of legal terminology. The formulated provisions and proposals for the correlation and interconnection of the conceptual apparatus of the criminal cycle sciences are important both for the organization and conduct of scientific research in the specified sciences, as well as for solving practical issues in the field of combating crime, in particular in law-making and law enforcement activities. The decisive dominant in this activity and the main goal here should be to achieve the coherence and consistency of the conceptual apparatus of the criminal cycle sciences - their categories, concepts and legal terminology, especially in situations where one branch of knowledge (science) uses certain elements of the conceptual apparatus of another. In such cases, the relevant categories of concepts and terms belonging to the class of "interdisciplinary" should be interpreted in the above cases on the basis of the above-mentioned scientific principles. On this basis, we consider it inadmissible to differently define and interpret the same categories, concepts and legal terms used in related (related), but still different sciences of the criminal cycle, and belong to the class of "interdisciplinary". Crucial in this case is their interpretation in criminal law. This is of particular importance in the sciences to which the subject matter (as their normative-legal basis) is relevant branches of law: criminal, criminal-procedural, criminal executive. These legislative systems must be clearly coordinated and their conceptual apparatus logically consistent, contradictions and different interpretations of the same categories, concepts and terms in these different (but related) branches of law are inadmissible.В статье исследуются вопросы соотношения и взаимосвязи понятийных аппаратов наук криминального цикла: уголовного, уголовного процессуального, исправительно-трудового права, криминологии, криминалистики базирующиеся на методах дифференциации и интеграции. Метод дифференциации позволяет подразделять соответствующий объем знания на определенные группы и рассматривать их как самостоятельные науки; метод интеграции выявляет процессы сближения и взаимодействия наук, их взаимопроникновения на уровне отдельных элементов понятийных аппаратов этих наук: правовых категорий, понятий юридической терминологии. Выделяется класс «междисциплинарных» категорий, понятий и терминов, которые являются предметом науки уголовного права и используются всеми науками криминального цикла. Предлагается их трактовать в научных исследованиях, в правотворчестве и правоприменении во всех случаях исходя из содержания и объема, которые вкладывает в них наука уголовного права. Иные категории, понятия и термины, которые выступают предметом других наук криминального цикла, должны рассматриваться во всех случаях исходя из их трактовки в науках, предметом разработки которых они являются.Розглянуто питання співвідношення і взаємозв’язку понятійних апаратів наук кримінального циклу: кримінального, кримінального процесуального, кримінального виконавчого права, кримінології, криміналістики, що базуються на методах диференціації й інтеграції наук. Метод диференціації дозволяє поділяти відповідні галузі знань на певні групи і розглядати їх як самостійні науки; метод інтеграції висвітлює процеси зближення і взаємодії наук, їх взаємопроникнення на рівні окремих елементів понятійних апаратів: правових категорій, понять юридичної термінології. Виокремлюється клас «міждисциплінарних» категорій понять і термінів, які є предметом науки кримінального права й використовуються всіма науками кримінального циклу. Запропоновано їх трактувати в усіх випадках виходячи зі змісту і обсягу, які вкладає в них наука кримінального права. Інші категорії, поняття і терміни, що є предметом прикладних наук кримінального циклу, мають розглядатися в усіх випадках їх використання з огляду на трактування наукою, що їх розробляє
Цивільно-правовий захист від прямої дискредитації: Паризька конвенція і білоруське законодавство
Get PDFThe article analyzes the provisions of the Paris Convention for the Protection of Industrial Property of 1883 and the legislation of the Republic of Belarus concerning unfair competition through direct discrediting. The civil remedies and liability that can be applied in case of the commission of the relevant offense are considered in detail. It is concluded that the Republic of Belarus fully abides by its relevant international obligations undertaken under the Paris Convention and that there is a number of gaps in Belarusian legislation, which negate the feasibility of the recourse for judicial protection in case of direct discrediting. Certain legislative amendments are proposed as well.В статье анализируются положения Парижской конвенции об охране промышленной собственности 1883 г. и законодательства Республики Беларусь, касающиеся недобросовестной конкуренции путем прямой дискредитации. Подробно рассмотрены меры гражданско-правовой защиты и ответственности, которые могут быть применены в случае совершения указанного правонарушения. Сделан вывод о полном соблюдении Республикой Беларусь соответствующих международных обязательств, предусмотренных Парижской конвенцией, наличии в белорусском законодательстве ряда пробелов, которые нивелируют практическую целесообразность обращения за судебной защитой в случае прямой дискредитации, а также о необходимости внесения в него некоторых изменений.У статті аналізуються положення Паризької конвенції щодо охорони промислової власності 1883 р. і законодавства Республіки Білорусь, які стосуються недобросовісної конкуренції шляхом прямої дискредитації (далі – пряма дискредитація). Розглянуто суб’єкти, об’єкти, способи дискредитації, співвідношення поняття недобросовісної конкуренції, закріпленого в абз. 10 ст. 1 Закону Республіки Білорусь від 12 грудня 2013 р. «Про протидію монополістичної діяльності і розвиток конкуренції», і її форм, передбачених у статтях 25–30 цього Закону. Висвітлено питання осудності справ, пов’язаних із здійсненням недобросовісної конкуренції, особливості прямої дискредитації на відміну від інших форм недобросовісної конкуренції, співвідношення недобросовісної конкуренції і реклами, заходи цивільно-правового захисту і відповідальності, які можуть бути застосовані у разі здійснення вказаного правопорушення. Особливу увагу приділено аналізу постанови пленуму Вищого господарського суду Республіки Білорусь від 26.04.2005 р. № 16 «Про деякі питання застосування судами законодавства при розгляді справ про захист ділової репутації» у зв’язку з можливістю його застосування за аналогією в тому ж обсязі. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про дотримання Республікою Білорусь повною мірою відповідних міжнародних зобов’язань, передбачених Паризькою конвенцією. Крім того, виявлено недоліки білоруського законодавства, що нівелюють практичну доцільність звернення за судовим захистом у разі прямої дискредитації. Також запропоновано скорегувати поняття недобросовісної конкуренції з метою урахування в ньому можливості спричинення прямою дискредитацією одночасно і збитків, і шкоди діловій репутації. Визнано доцільним доповнити згадану Постанову положеннями, що стосуються специфіки захисту ділової репутації суб’єктів господарювання у разі порушення цього блага актом недобросовісної конкуренції
Проблема правового врегулювання мов в Україні
Get PDFThe article raises the issue of implementing constitutional norms on ensuring the rights of national minorities by Ukraine. It is established that certain provisions of the Law of Ukraine “On Education” dated 05 September 2017 have been criticized both at national and international level as regards termination of curricular programs in languages of national minorities other than EU languages. It is determined that a change in language policy resulted in a conflict of interest in Chernivtsi on 17 October 2017 between representatives of Romanian national minority and representatives of NGOs "Right Sector" and "Freedom" as to the right to study in their native language. It is established that Ukraine, in violation of the international obligations defined by international treaties in the field of protecting the rights of national minorities, including those ratified by Ukraine, did not take into account the relevant recommendations of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe, the Venice Commission, the Advisory Committee on the Framework Convention for the Protection of National Minorities, Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights, United Nations Monitoring Mission, Council of Europe Commissioner for Human Rights, UN Special Rapporteur on Minorities.According to the results of the analysis, it is established that there is no special law determining the spheres of public life and measures to guarantee the rights of national minorities. The respective guarantees for teaching in the mother tongue were not established in the law on the status of the state language dated 25 April 2019.It is concluded that to resolve this problem, it is necessary to adopt a constitutional law that would determine the procedure for the use of national minority languages. In connection with this, the object of research is Draft Law of Ukraine "On Languages in Ukraine" No. 1103 submitted for consideration to the Verkhovna Rada on 29 August 2019 by V.V. Novynskiy, M.S. Mahomedov and others. Formal-legal, comparative-legal and logical methods are applied.The content of Part 5 of Article 53 of the Constitution of Ukraine is analyzed, it was concluded that it did not set an alternative, but it sets a mandatory obligation to perform all actions of the state to guarantee the rights of national minorities.It is concluded that it is necessary to adopt a special law on languages in Ukraine in order to implement the Constitution of Ukraine. It is recommended that the Verkhovna Rada of Ukraine include Draft law No. 1103 on the agenda, consider it, and adopt it as a basis in the first reading. It is recommended to adopt laws related to the draft law on national and cultural autonomy, on indigenous peoples of Ukraine, on national minorities (new version), on local referenda, on an all-Ukrainian referendum.Применяя формально-юридический и сравнительно-правовой методы, логические методы, анализируется проект Закона о языках № 1103 от 29.08.2019 г. Внесено рекомендации о целесообразности его принятия.Устанавлено, что вне законодательного урегулирования остается статус языков национальных меньшинств в Украине. Конституционное положение по обеспечению гарантий свободного развития, использования и защиты языков национальных меньшинств Украины (ч. 3 ст. 10) вопреки ч. 5 ст. 10 Конституции Украины не имплементированы на законодательном уровне в связи с признанием в феврале 2018 г. неконституционным Закона Украины «Об основах государственной языковой политики в Украине». Приведены аргументы относительно несоблюдения Украиной международно-правовых стандартов в области прав человека. Выяснены нормативные требования актов национального, европейского, международного законодательства по данному вопросу. За результатами анализа содержания ч. 5 ст. 53 Конституции Украины относительно закрепления в ней альтернативности или обязательности совершения всех действий государства по обеспечению гарантий прав национальных меньшинств, сделан вывод об обязательности совершения государством всех действий в системе гарантий прав национальных меньшинств.Акцентируется внимание на непоследовательности проведения Верховной Радой Украины языковой политики. В 2015 г. по результатам парламентских слушаний рекомендовано содействовать развитию языков национальных меньшинств. А в 2019 г. принят закон, который изменил языковую политику путем ее переориентации на использование наряду с государственным языком одного из официальных языков Европейского Союза. При этом вне законодательного урегулирования остается русский язык и языки других национальных меньшинств. Аргументируется необходимость принятия связанных с проектом закона законов о концепции государственной этнонациональной политики Украины, о национально-культурной автономии, о коренных народах Украины, о национальных меньшинствах (новая редакция), о местных референдумах, о всеукраинском референдуме.Обосновывается необходимость во исполнение Конституции Украины принять специальный закон о языках в Украине. Тем самым обеспечить выполнение государством конституционного требования по обеспечению гарантий прав национальных меньшинств. Рекомендовано Верховной Раде Украины проект закона № 1103 включить в повестку дня, рассмотреть его и принять за основу в первом чтении.Застосовуючи формально-юридичний і порівняльно-правовий методи, логічні методи, проведено аналіз проекту Закону про мови № 1103 від 29.08.2019 р. Внесено рекомендації щодо доцільності його прийняття.Встановлено, що поза законодавчим врегулюванням залишається статус мов національних меншин в Україні. Конституційне положення щодо забезпечення гарантій вільного розвитку, використання і захисту мов національних меншин України (ч. 3 ст. 10) всупереч ч. 5 ст. 10 Конституції України не імплементовано на законодавчому рівні у зв’язку з визнанням у лютому 2018 р. неконституційним Закону України «Про засади державної мовної політики в Україні». Наведено аргументи щодо не дотримання Україною міжнародно-правових стандартів у сфері прав людини. З’ясовано нормативні вимоги актів національного, європейського, міжнародного законодавства з порушеного питання. За результатами аналізу змісту ч. 5 ст. 53 Конституції України щодо закріплення нею альтернативності чи обов’язковості вчинення всіх дій держави щодо забезпечення гарантій прав національних меншин, зроблено висновок щодо обов’язковості вчинення державою всіх дій у системі гарантій прав національних меншин. Зроблено висновок про непослідовність проведення Верховною Радою України мовної політики. У 2015 р. за результатами парламентських слухань рекомендовано сприяти розвитку мов національних меншин. А в 2019 р. прийнято закон, який змінив мовну політику шляхом її переорієнтації на використання поряд з державною мовою однієї з офіційних мов Європейського Союзу. При цьому поза законодавчим врегулюванням залишається російська мова та мови інших національних меншин. Акцентується увага на потребі у прийнятті пов’язаних з проектом закону законів про концепцію державної етнонаціональної політики України, про національно-культурну автономію, про корінні народи України, про національні меншини (нова редакція), про місцеві референдуми, про всеукраїнський референдум. Зроблено висновок про необхідність на виконання Конституції України прийняти спеціальний закон про мови в Україні. Тим самим забезпечити виконання державою конституційної вимоги щодо забезпечення гарантій прав національних меншин. Рекомендовано Верховній Раді України проект закону № 1103 включити до порядку денного, розглянути його і прийняти за основу у першому читанні