Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Особливості правового регулювання цифрових об’ємно-просторових творів в авторському праві
Get PDFThe paper addresses to the problems of legal regulation of the digital three-dimensional model in copyright law. On the basis of judicial practice, theoretical materials and other sources the author’s definition of the term “three-dimensional model” and its main features are given. Direct attention to dualistic nature of three-dimensional model, which combines aesthetic and technical characteristics. These characteristics bring digital three-dimensional model closer to legal protection as computer programs and works of visual arts.Due to the research legal nature of digital three-dimensional model, the gaps in regulation of public relations in the field of borrowing and creation three-dimensional works in copyright law are described. Also the main violation, which connected with digital three-dimensional model are revealed.The paper contains analyses of Ukrainian legislation, which regulates issues of copyright on digital three-dimensional works. It also analyses legislation of The United States of America, The United Kingdom and the European Union in this field.The research results in conclusion of necessity to distinguish three-dimensional model into separated copyright object, which helps its comprehensive protection. Also this paper has practical and theoretical significance for future research.На основе анализа судебной практики, доктринальных и других источников авторского права исследуются особенности такого «неклассического» объекта авторского права, как трехмерная цифровая модель. Дано терминологическое определение «трехмерной цифровой модели» и способы ее создания, которые содержат характерные особенности этого объекта – важные для определения возможности получения и подходов к предоставлению авторско-правовой охраны на этот объект за законодательством Украины, а также правовые проблемы, которые возникают в связи с этим. Рассматривается возможность применения некоторых условий свободного использования произведений к трехмерной цифровой модели, а также нарушения, которые возникают при создании или заимствовании отдельных элементов трехмерной цифровой модели: плагиат и другие виды неправомерных заимствований. Сделан вывод, что трехмерная цифровая модель является специфическим объектом авторского права, отличающимся от «традиционных» объектов, предоставленных в законодательстве Украины, из-за двойной правовой природы, которая имеет сходство как с компьютерными программами, так и с произведениями визуального искусства (произведениями архитектуры, скульптуры, графики и др.). Поэтому трехмерная цифровая модель требует особенной правовой охраны как отдельный объект авторского права. Кроме этого, в статье предоставлены рекомендации о возможных направлениях изменения законодательства Украины в части расширения условий свободного использования произведений, которые основаны на анализе практики иностранных государств и наднационального законодательства государств-членов Европейского Союза. Эти рекомендации направлены на поддержание баланса интересов между цифровыми творцами, которые стремятся к получению надлежавшей правовой охраны своих творческих результатов и обществом, которому необходимо право свободного использования этих результатов для достижения определённой общественной пользы.На основі аналізу судової практики, доктринальних та інших допоміжних джерел досліджено особливості правової охорони порівняно нового «некласичного» об’єкта авторського права: тривимірної цифрової моделі. Надано визначення поняття «тривимірна цифрова модель» та способи її створення, які містять характерні особливості цього об’єкта – важливі для встановлення можливості набуття та підходів до авторсько-правової охорони за законодавством України, а також виявлення проблем, що виникають у зв’язку з цим. Розглянуто можливість застосування деяких умов вільного використання творів до тривимірної цифрової моделі, а також порушення, які виникають при створенні або запозиченні всієї тривимірної цифрової моделі чи окремих її елементів: плагіат та інші види неправомірних запозичень в авторському праві. Зроблено висновок, що тривимірна цифрова модель є специфічним об’єктом авторського права – відмінним від «традиційних» об’єктів, передбачених законодавством України, через свою подвійну правову природу, яка наближена до комп’ютерних програм та творів візуального мистецтва (творів архітектури, скульптури, графіки тощо). Установлено, що тривимірна цифрова модель потребує особливої правової охорони як окремий об’єкт авторського права. Розроблено рекомендації щодо можливих напрямків змін законодавства України в частині розширення умов вільного використання творів, які ґрунтуються на аналізі практики зарубіжних країн та наднаціонального законодавства держав-членів Європейського Союзу. Ці рекомендації спрямовані на підтримання балансу інтересів між цифровими митцями, які прагнуть отримати надійну правову охорону своїх творчих результатів, та суспільством, яке має потребу у праві вільно використовувати ці результати для досягнення певної суспільної користі
Формування законодавчої дефініції трудового договору: від Л. Таля до проєкту Закону України «Про працю»
Get PDFThe Constitution of Ukraine guarantees to everyone the right to labour, including the possibility to earn one's living by labour that he or she freely chooses or to which he or she freely agrees. The State creates conditions for citizens to fully realise their right to labour, guarantees equal opportunities in the choice of profession and of types of labour activity.The main way to realize given right is to enter into an employment contract. The first scientist on the territory of Russian Empire who studied a nature of employment contract and its distinctions from civil contracts was Lev Tal (1866–1933). Beginning from 1922 Employment Contract has also passed a long historical way in the national legislation.Recently Cabinet of Ministers of Ukraine opened to the public a Project of new Labour Law. Its norms radically differs from the current legal regulation and offers a new reality for labor relations. Considering an importance of active discussion of new Project we decided to analyze a definition and main features of employment contract given in the Project and to compare it with previous legislative definitions. For this scientific achievements in this area were actively used.The explanatory note to the Project gives us an idea about general aim of new document. The latter is directed to set equal rules for business, to make rights and interests of employers and employees balanced, to stimulate a development of new businesses, to simplify a procedure of starting and ending labour relations, lowering an unemployment level etc. Analysis of definition and main features of employment contract given in the Project shows that balance between legislative and contractual regulation is changing – the share of second is strongly increasing.Concluding the research we state that the revolutionary changes offered by the Cabinet of Ministers of Ukraine can lead to situation when employees will not be able to defend themselves properly. As a result a unpredictable reaction from society can occur. Our suggestion is to continue a discussion of Project text and to use actively the scientific achievements accumulated by leading national and foreign schools of Labor Law.Статья 43 Конституции Украины гарантирует каждому право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно избирает или на который свободно соглашается. Действующее трудовое законодательство регламентирует порядок реализации этого права и отводит определяющую роль в этом процессе трудовому договору. Определение и основные признаки последнего на разных этапах развития общества являются отражением состояния всей отрасли, баланса интересов работодателя и работника, соотношения законодательного и договорного регулирования.Анализируется исторический путь дефиниции понятия «трудовой договор» как на законодательном уровне, так и в научных работах. Проведённое исследование позволило отследить общие тенденции развития института трудового договора и оценить текущее состояние национального законодательства по этому вопросу. В частности, были проанализированы определения, что содержатся в статье 21 действующего Кодекса и предложения авторов существующих проектов Трудового кодекса Украины и Закона Украины «О труде».Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Чинне трудове законодавство регламентує порядок реалізації цього права та відводить визначальну роль у цьому процесі трудовому договору. Визначення й основні ознаки останнього на різних етапах розвитку суспільства відображають загальний стан усієї галузі, баланс інтересів роботодавців та працівників, співвідношення законодавчого та договірного регулювання.Проаналізовано історичний шлях, який пройшла дефініція поняття «трудовий договір» як на законодавчому рівні, так і у наукових роботах. Проведене дослідження дало змогу відстежити загальні тенденції розвитку інституту трудового договору та оцінити чинний стан законодавства із цього питання. Зокрема, було проаналізовано визначення, що міститься в статті 21 чинного Кодексу законів про працю України, та пропозиції авторів існуючих проєктів Трудового кодексу України та Закону України «Про працю»
Парламентська відповідальність уряду у європейських країнах
Get PDFThe article reveals the features of parliamentary responsibility of the governments of Western Europe. When the government or some of its members is to be failing to carry out their duties, parliament can initiate procedures which have the potential to replace all or part of the government. There are two different types of procedure. One is the withdrawal of confidence in the government or in individual ministers. The requirement for a certain minimum number of votes to be obtained before such motions can be initiated or passed highlights the relative strengths of the different political groups within parliament. Where the government has a parliamentary majority, it can usually count on that majority to block the motions. The majority of the parliaments in Europe allow votes of no confidence in the government. Where the legitimacy of the government rests on parliamentary confidence, the withdrawal or denial of confidence by parliament can force the government out of power. For a vote of no confidence to be passed an absolute majority of all members of the chamber (or chambers, if votes are taken in joint session) is required. Where the collective responsibility of the Cabinet is stressed, a votum of no confidence againstindividual members is prohibited. Several parliaments admit both collective and individual responsibility and allow both types of no confidence motions. The difference between votum of no confidence in the government as a whole and votum against individual ministers were researched.It is concluded that institute of government’ parliamentary responsibility of is the an integral feature of a democratic state with parliamentarianism, ensuring the optimal functioning of the highest bodies of state legislative and executive power.В статье раскрываются особенности парламентской ответственности правительства в странах Западной Европы. Определено, что ответственность правительства перед парламентом может выступать в виде коллективной ответственности правительства как органа исполнительной власти и индивидуальной ответственности (связана с обязанностью каждого министра лично отвечать за деятельность, проводимую министерством, которое он возглавляет). Проанализированы отношения между органами законодательной и исполнительной власти, связанные с парламентской ответственностью правительства: вотум доверия, вотум недоверия.Розкриваються особливості парламентської відповідальності уряду в країнах Західної Європи. Визначено, що відповідальність уряду перед парламентом може виступати у вигляді колективної відповідальності уряду як органу виконавчої влади та індивідуальної відповідальності (пов'язана з обов'язком кожного міністра особисто відповідати за діяльність, що проводиться міністерством, яке він очолює). Проаналізовано відносини між органами законодавчої і виконавчої влади, пов’язані з парламентською відповідальністюуряду: вотум довіри, вотум недовіри
Наукові поняття і юридична термінологія та їх роль у кримінальному законотворенні
Get PDFThe article is devoted to the analysis of scientific concepts and legal terminology of criminal legislation, the identification of their relationship and role in lawmaking in the development and adoption of quality in form and perfect in content laws on criminal liability. The logical structure of criminal law concepts (content and volume) and their industry types are considered: specific, generic, evaluative concepts and categories as fundamental concepts of law; developed the basic rules for their determination and consolidation in the text of the law. The basic requirements (quality parameters) that are presented to legal terms are identified, with the help of which the law on criminal liability defines legal concepts that comprise the content of legal norms, legal structures and other legal formations that are components of this law. The proposals aimed at improving the form and content of criminal law are formulated.The problems of scientific concepts and legal terminology considered in the article, their analysis and formulated proposals are aimed, as a whole, at improving legislative activity on the development and adoption of high-quality criminal-form laws in form and perfect in content. Legal concepts and legal terminology - organically interconnected phenomena of criminal law - are specifically logical and linguistic means of displaying and consolidating verbally in criminal liability laws (in their norms, legal structures, other regulatory legal conditions) subject to legal regulation formations) of phenomena (objects) of reality that are subject to criminal law regulation. The deeper the legal concepts are developed, the more perfect the legal terminology used in the text of the law, the better the positive law, which should be objectively capable of optimally regulating public relations in the field of criminal law.Статья посвящена анализу научных понятий и юридической терминологии уголовного законодательства, выявлению их взаимосвязи и роли в законотворческой деятельности по разработке и принятию качественных по форме и совершенных по содержанию законов об уголовной ответственности. Рассмотрена логическая структурауголовно-правовых понятий (содержание и объем) и различные их виды: видовые, родовые, оценочные понятия и категории как фундаментальные понятия права;разработаны основные правила их определения и закрепления в тексте закона. Сформулированы основные требования (параметры качества), предъявляемые к юридическим терминам, с помощью которых в законе об уголовной ответственности обозначаются правовые понятия, составляющие содержание правовых норм, юридических конструкций и иных нормативно-правовых образований – составляющих элементов этого закона. Изложены предложения, направленные на совершенствование формы и содержания уголовного законодательства.Статтю присвячено аналізу наукових понять і юридичної термінології кримінального законодавства, виявленню їх взаємозв’язку і ролі у законотворчій діяльності з розробки і прийняття якісних за формою і досконалих за змістом законів про кримінальну відповідальність. Розглянуто логічну структуру кримінально-правовихпонять (зміст і обсяг) та їх різні види: видові, родові, оціночні поняття і категорії як фундаментальні поняття права; розроблено основні правила і особливості їх визначення і закріплення в тексті закону. Сформульовано основні вимоги (параметри якості), що висуваються до юридичних термінів і за допомогою яких у законі про кримінальну відповідальність позначаються правові поняття, що становлять зміст правових норм, юридичних конструкцій та інших нормативно-правових утворень – складових елементів цього закону. Викладені пропозиції щодо вдосконалення форми і змісту кримінального законодавства
Скасування мораторію на обіг земель сільськогосподарського призначення – чи готовий до цього кримінальний закон України?
Get PDFThe article clarifies the question of whether the current law of Ukraine on criminal liability needs to be changed in connection with the lifting of the moratorium on the circulation of agricultural land and the expected opening of the market for such land.It is proved that from the methodological standpoint it is more correct, when analyzing the relevant torts, to operate not with the term «abuse in the land market», which is popular in the legal literature, but with the wording «abuse in the sphere of land circulation».Based on the study of the relevant historical (drafts of the Criminal Code of Ukraine) and foreign (criminal codes of Azerbaijan, Russian Federation and some other countries) experience, as well as taking into account the doctrine of criminalization and differentiation of criminal liability, it is concluded that the introduction of special criminal law prohibitions in the field of land circulation is not expedient.In particular, it is proved that the amendment of the Criminal Code of Ukraine by the provision on liability for illegal registration of an illegal transaction with a land plot will violate such a systemic legal principle of criminalization as the principle of absence of gaps in the law and absence of excessive prohibition. The shortcomings of the doctrinal proposal to supplement the Criminal Code of Ukraine with a norm on abuse of the land market with an abstract disposition are demonstrated. Existing norms on criminal liability for crimes in the sphere of official activity and professional activity related to the provision of public services and crimes against property can be qualified as abuse in the sphere of land circulation are demonstrated. It is believed that the prevalence of these abuses is not the result of gaps in the current substantive law on criminal liability, but, inter alia, the result of failure to ensure the principle of inevitability of criminal response to the commission of already prohibited criminal offenses.В статье рассматривается вопрос, нуждается ли действующий уголовный закон Украины в изменениях в связи с отменой моратория на оборот земель сельскохозяйственного назначения и ожидаемым открытием рынка данных земель. На основании изучения соответствующего исторического и зарубежного опыта, а также учения о криминализации и дифференциации уголовной ответственности сделан вывод о нецелесообразности введения специальных уголовно-правовых запретов, касающихся злоупотреблений в сфере оборота земельных участков.У статті з’ясовується питання, чи потребує чинний кримінальний закон України змін у зв’язку зі скасуванням мораторію на обіг земель сільськогосподарського призначення й очікуваним відкриттям ринку таких земель. На підставі вивчення відповідного історичного та зарубіжного досвіду, а також вчення про криміналізацію і диференціацію кримінальної відповідальності зроблено висновок про недоцільність запровадження спеціальних кримінально-правових заборон стосовно зловживань у сфері обігу земельних ділянок
Про основне призначення видів забезпечення виконання зобов’язання
Get PDFIn the article it is investigated the essence of the kinds of the security of the obligation fulfillment from the point view of their functional purpose. The understanding of the types of the security of the obligation execution is under doubt by the author, exclusively, asmeasures directed to the stimulation of the debtor to proper fulfillment of the contractual obligation. It is given grounds that the stimulation function of the execution which is traditionally attributed to the kinds of the security, is not the main function of the latter. The kinds of the security of the obligation execution stimulate of the debtor to the proper fulfillment of the contractual obligation by the very fact of its existence, passively. The implementation of these measures is solely related to the fact that the debtor secured a contractual obligation. Protective nature has all kinds of the security of the obligations fulfillment. Protective mechanism is the essence of the each of the kinds of the security of the obligations fulfillment. They are established in the case of a possible breach by the debtor of the secured contractual obligation, being by themselves a certain method of the protection that can be used by the creditor in the case of the breach by the debtor of the secured contractual obligation. It is given grounds that the kinds of the security, as to their essence, which is stipulated by their purpose, are the methods of the protection established by the contract or by law in the interests of the creditor in the case of a possible breach by the debtor of the contractual obligation. By this it is significantly decreased the emphasis of these institutions - from performing their function of ensuring of the proper performance of the debtor's obligations to securing the rights of the creditor by the way of giving him the obligation for the debtor's breach of obligation under order of protection his rights at the expense of the secured source - certain property (pledge and retain) or a third party's obligation to the creditor (surety and guarantee).Статья посвящена сущности способов обеспечения исполнения обязательства. Автор указывает на защитную природу этих мер. Считает их способами защиты, установленными договором или законом на случай возможного нарушения договора должником. Отличительным признаком этих мер называет источник исполнения нарушенного обязательства, за счет которого осуществляется защита прав кредитора при нарушении договора должником.У статті досліджено сутність видів забезпечення виконання зобов’язання з огляду на їх функціональне призначення. Обґрунтовано, що стимулююча функція, виконання якої традиційно приписується видам забезпечення, не є їх основною функцією. Види забезпечення за своєю суттю є способами захисту, встановленими договором або законом в інтересах кредитора на випадок можливого порушення боржником договірного зобов’язання. Аргументовано потребу у визнанні основною ознакою цих заходів джерело виконання порушеного зобов’язання, за рахунок якого відбувається захист прав кредитора у разі порушення договору
Чи завжди варто поспішати повільно або окремі питання невідкладного проведення слідчих дій
Get PDFThe article reveals the features of the subsequent judicial control over the legality of the search and inspection in urgent cases under Part 3 of Article 233 of the CPC of Ukraine, in particular related to the requirement of immediate appeal to the investigating judge with a request.An attempt is made to look at the outlined problem through the prism of its understanding in judicial practice, addressing the needs of the achievements of criminal procedural science.Based on the materials of practice: a) three approaches to the qualification of the urgency requirement are highlighted (the next day after the search; the next working day after the search; indefinite procedural deadline); b) the valid reasons for missing the deadline, which are recognized by the courts are distinguished (identification of the premises owner; inspection of the seized property; involvement of procedural managers in other law enforcement activities). As a result of critical comprehension of the found positions it is offered: a) not to consider the category “urgency” as procedural deadline; b) recognize the impossibility of calculating, omitting and renewing such a “deadline”; c) to perceive urgency as an evaluative concept. Due to the lack of a deadline for urgent appeal, it is recommended: 1) to amend the second sentence of part three of Art. 233 of the CPC, fixing the maximum period (“immediately, but not later than 24 hours”); 2) determine whether the requirement of urgency has been complied with, taking into account three criteria: a) the period that has elapsed since the urgent search before applying to the investigating judge; b) the seriousness of the reason that led to its duration. To do this, the following should be taken into account: the need to complete actions related to the proper documentation of urgent investigative action, the actual ability of the investigator or prosecutor to prepare a request; c) the opportunity to apply to the investigating judge in a shorter time; 3) refuse to satisfy the request for a search if the specified criteria indicate non-compliance with the requirement of urgency.Статья раскрывает особенности последующего судебного контроля за законностью проведения обыска и осмотра в безотлагательных случаях, предусмотренных ч. 3 ст. 233 УПК Украины, в частности связанных с требованием безотлагательного обращения к следственному судье с соответствующим ходатайством.На основе материалов судебной практики выделены: а) подходы к квалификации требования безотлагательности; б) уважительные причины пропуска срока, которые признаются судами. В результате критического осмысления существующих позиций предложено: а) не относить категорию «безотлагательность» к процессуальным срокам; б) признавать невозможным исчисление, пропуск и возобновление такого «срока»; в) воспринимать «безотлагательность» как оценочное понятие. Из-за отсутствия предельного срока безотлагательного обращения рекомендуется: 1) внести изменения во второепредложение ч. 3 ст. 233 УПК, закрепив предельный срок; 2) определять, было ли соблюдено требование безотлагательности, учитывая три критерия: а) срок с момента проведения обыска; б) уважительность причины, обусловившей продолжительность такого срока; в) возможность обратиться с ходатайством в более сжатые сроки; 3) отказывать в удовлетворении ходатайства о проведении обыска в случае, если указанные критерии свидетельствуют о несоблюдении требования безотлагательности.Стаття розкриває особливості наступного судового контролю за законністю проведення обшуку та огляду у невідкладних випадках, передбачених ч. 3 ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), зокрема пов’язані з вимогою невідкладного звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням.На підставі матеріалів судової практики: а) виділено підходи до кваліфікації вимоги невідкладності; б) виокремлено поважні причини пропуску строку, які визнаються судами. Урезультаті критичного осмислення віднайдених позицій запропоновано: а) не вважати категорію «невідкладність» процесуальним строком; б) визнавати неможливим обчислення, пропущення і поновлення такого «строку»; в) сприймати «невідкладність» як оцінне поняття. Через відсутність граничного терміну невідкладного звернення рекомендовано: 1) внестизміни до другого речення ч. 3 ст. 233 КПК, закріпивши граничний строк; 2) визначати, чи було дотримано вимогу невідкладності, враховуючи три критерії: а) строк від моменту проведення обшуку; б) поважність причини, що зумовили тривалість такого строку; в) можливість звернутися у більш стислі строки; 3) відмовляти у задоволенні клопотання про проведення обшуку у разі, якщо вказані критерії свідчать про недотримання вимоги невідкладності
Принципи «Правди Руської» продовжують жити в правовій системі сучасної України
Get PDFThe law of modern Ukraine has its origins in common law and princely legislation, judicial practice in Kievan Rus. In Russian Truth, begun by Yaroslav the Wise, these sources of law allowed the legislator to formulate in the first domestic code the rules that regulated new public relations in the Old Russian (ancient Ukrainian) state, restricted pagan customs, and improved the criminal and civil-procedural form of the judicial process. “Pravda” in Russia was understood as law, justice.In the article, the author shows the importance of legal traditions, institutions, principles, laid down by the Russian Truth. So, with the expansion of the scope of private law, the role of the legal entity in the field of civil relations is growing. The ancient Russian and modern legislators equally consider protecting human life the most important task, it seems to take into account the objective side of the crime, follow the principles of the rule of law and the rule of law. True, Yaroslav excluded the death penalty from the list of punishments by the princely court, determined the aggravating circumstances of the crime, enshrined the principle of inviolability of the person, provided for the protection of personal and property human rights.An appeal to the Russian Truth reveals national traditions in legal understanding, the foundations of humanism in law-making and law enforcement, and continuity in the legal system of Ukraine.Право современной Украины имеет своими истоками обычное право и княжеское законодательство, судебную практику времен Киевской Руси. В «Правде Русской», основанной Ярославом Мудрым, эти источники права позволили законодателю сформулировать в первом отечественном кодексе нормы, которые регулировали новые общественные отношения в древнерусском (древнеукраинском) государстве, ограничивали языческие обычаи, совершенствовали уголовно и гражданско-процессуальные формы судопроизводства. «Правда» на Руси понималась как закон, справедливость. В статье автор доказывает важность правовых традиций, институтов, принципов, основанных Правдой Русской для права, правовой жизни в современной Украине. Так, с расширением сферы частного права возрастает роль правового обычая в сфере гражданских отношений. Древнерусский и современный законодатель одинаково считают охрану жизни человека – важнейшей задачей, похоже учитывают объективную сторону преступления, следуют принципам верховенства права и законности. Правда Ярослава исключила смертную казнь из перечня наказаний княжеским судом, определила отягчающие обстоятельства преступления, закрепила принцип неприкосновенности личности, предусмотрела защиту личных, имущественных прав человека.Обращение к Правде Русской определяет национальные традиции в правопонимании, основы гуманизма в правотворчестве и правоприменении, преемственность в правовой системе Украины.Право сучасної України має своїми витоками звичаєве право і князівське законодавство, судову практику часів Київської Русі. У «Правді Руській», започаткованій Ярославом Мудрим, ці джерела права дозволили законодавцю сформулювати у першому вітчизняному кодексі норми, що врегульовували нові суспільні відносини у давньоруській (давньоукраїнській) державі, обмежували язичницькі звичаї, удосконалювали кримінально- та цивільно-процесуальні форми судочинства. «Правда» на Русі розумілась як закон, справедливість.Автор доводить важливість правових традицій, інститутів, принципів, започаткованих Правдою Руською для права, правового життя у сучасній Україні. Так, з розширенням сфери приватного права зростає роль правового звичаю у сфері цивільних відносин. Давньоруський і сучасний законодавець однаково вважають охорону життя людини - найважливішим завданням, схоже враховують об’єктивну сторону злочину, слідують принципам верховенства права і законності. Правда Ярослава виключила смертну кару із переліку покарань княжим судом, визначила обтяжуючі обставини злочину, закріпила принцип недоторканності особи, передбачила захист особистих, майнових прав людини.Звернення до Правди Руської виявляє національні традиції в праворозуміні, засади гуманізму в правотворенні й правозастосуванні, наступність у правовій системі України
Повноваження слідчого, прокурора та співробітника оперативного підрозділу щодо залучення інших осіб до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні
Get PDFThe different views of scholars and practitioners on the procedure for involving other persons in confidential cooperation in criminal proceedings are analyzed in the article. By analyzing the case law, at least three approaches to the moment of acquiring the status of a confidant by a person who has consented to participate in covert investigative (search) actions are identified. Our own vision of the procedural order for involving persons in confidential cooperation is proposed, taking into account the powers of the investigator and the prosecutor to make the relevant procedural decision. The procedural impossibility of employees of operational unit to independently involve other persons in confidential cooperation is substantiated. Arguments are made in favor of the fact that formally the prosecutor in criminal proceedings has the right to involve persons in confidential cooperation, regardless of the investigator. The purpose of this research is to formulate proposals to improve the legislation governing the use of confidential cooperation in criminal proceedings, so that due to legal uncertainty the prosecution does not lose important evidence of involvement in a criminal offense and the perpetrators do not avoid responsibility due to the imperfection of procedural and legal constructions. To achieve this purpose, in the course of the research the author identified and analyzed the causes of uncertainty in the order of involvement of a person in confidential cooperation. Different approaches of scholars and practitioners to the meaning of the term “other persons”, which may be involved in covert investigative (search) actions and confidential cooperation, which the author considers an independent covert investigative (search) action, are studied. The procedural expediency of including the prosecutor in the construction of Article 275 of the Criminal Procedure Code of Ukraine is substantiated to normatively consolidate the powers of the prosecutor to use confidential cooperation, equivalent to the powers of the investigator, and to stop discussions on this issue, which will promote uniform law enforcement practice and bring perpetrators to justice. Исследуется вопрос процессуального порядка привлечения других лиц к конфиденциальному сотрудничеству в уголовном производстве в аспекте полномочий следователя, прокурора и сотрудника оперативного подразделения по принятию соответствующего процессуального решения. На основании проведенного обобщения судебной практики сделан вывод об отсутствии единства в подходах к определению порядка и момента приобретения лицом статуса конфиденциального сотрудника. Аргументировано необходимость нормативного закрепления полномочия прокурора на использование конфиденциального сотрудничества путем внесения изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины.Досліджено питання процесуального порядку залучення інших осіб до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні в аспекті повноважень слідчого, прокурора та співробітника оперативного підрозділу щодо прийняття відповідного процесуального рішення. На підставі проведеного узагальнення судової практики зроблено висновок про відсутність єдності у підходах до визначення порядку та моменту набуття особою статусу конфіденційного співробітника. Аргументованонеобхідність нормативного закріплення повноваження прокурора на використання конфіденційного співробітництва шляхом внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України
Відповідальність за воєнні злочини: через перехідне правосуддя до сталого миру та безпеки України
Get PDFBased on the experience of the countries that managed to settle armed conflicts and protected the sovereignty and territorial integrity, recommendations of leading international and European experts and scholars in the field of transitional justice, the corresponding concept has been formed, the components of transitional justice are characterized with an emphasis on such a component as prosecution. Taking into account the results of the analysis of the regulatory framework and the practice of bringing to responsibility for committing international crimes committed during the period of temporary occupation of the territory of Ukraine, which took place no later than on February 20, 2014, an assessment of the prospects for prosecution for war crimes in Ukraine was made. The directions have been developed to improve the efficiency of the law enforcement and law-making agency of Ukraine in this direction, to consolidate their efforts with civil society, the international community, international and European institutions, whose competence covers issues of criminal prosecution for international crimes. It was proposed to solve the problems with the help of 1) development and approval of the concept of transitional justice, which would cover both judicial and non-judicial mechanisms, with differing levels of international involvement (or none at all) and issues of individual prosecutions, reparations, truth-seeking, institutional reform, vetting and dismissals, or a combination there of; 2) ratification of the Rome Statute 3) improvement of the Criminal Code of Ukraine in terms of regulations of the responsibility for war crimes and consolidation such categories of crimes as crimes against humanity; 4) advanced training of law enforcement officials and judges, whose competence covers the collection, assessment, and decision-making concerning the acts on the occupied territories that have signs of international crimes; 5) an information company on the indicia of war crimes, responsibility for their commission, the procedure for persons to act in case they witness an international crime, take part to measures to collect and fix evidence for their transfer to the law enforcement agencies of Ukraine or the International Criminal Court.На основе опыта стран, которые осуществляли урегулирования вооруженных конфликтов для защиты суверенитета и территориальной целостности, рекомендаций ведущих международных и европейских экспертов и ученых в области правосудия переходного периода, сформировано соответствующее понятие, охарактеризованы составляющие переходного правосудия с акцентом на такой компонент как привлечение к уголовной ответственности. Учитывая результаты анализа нормативно-правового обеспечения и практики привлечения к ответственности за совершение международных преступлений, совершенных в период временной оккупации территории Украины, что имеет место с 20 февраля 2014 года, осуществлена оценка перспектив привлечения к ответственности за военные преступления в Украине с разработкой путей повышения эффективности деятельности в этом направлении правоприменительных и правотворческих органов Украины, консолидации их усилий с гражданским обществом, международным сообществом, международными и европейскими институтами, компетенция которых охватывает вопросы привлечения к уголовной ответственности за международные преступления. Решение проблем предложено осуществлять через: 1) разработку и утверждение концепции переходного правосудия, которая бы включаласудебные и внесудебные механизмы с различным уровнем международного участия (или ее вообще без такого участия), решение вопросов индивидуального преследования, возмещения убытков, установления истины, институциональную реформу, проверку и освобождение; 2) ратификацию Римского статута Международного уголовного суда; 3) совершенствование УК Украины в части регулирования ответственности за военные преступления и закрепление такой категории преступлений как преступления против человечности; 4) повышение квалификации работников правоохранительных органов и судей, компетенцией которых охвачены сбор, оценка и принятие решений в отношении деяний на оккупированных территориях, имеющие признаки международных преступлений; 5) информационную компанию по сущности военных преступлений, ответственности за их совершение, порядок действий лиц в случае, если они стали свидетелями международного преступления, мероприятий по сбору и фиксации доказательств для их передачи в правоохранительные органы Украины или Международный уголовный суд.На основі досвіду країн, що здійснювали врегулювання збройних конфліктів задля захисту суверенітету і територіальної цілісності, рекомендацій провідних міжнародних та європейських експертів та науковців у сфері правосуддя перехідного періоду сформовано відповідне поняття правосуддя перехідного періоду, охарактеризовано складові перехідного правосуддя з акцентом на такий компонент як притягнення до кримінальної відповідальності. Враховуючи результати аналізу нормативно-правового забезпечення та практики притягнення до відповідальності за вчинення міжнародних злочинів, учинених у період тимчасової окупації території України, що має місце з 20 лютого 2014 року, здійснено оцінку перспектив притягнення до відповідальності за воєнні злочини в Україні з розробленнямшляхів підвищення ефективності діяльності в цьому напрямку правозастосовних та правотворчих органів України, консолідації їх зусиль з громадянським суспільством, міжнародною спільнотою, міжнародними та європейськими інституціями, компетенція яких охоплює питанняпритягнення до кримінальної відповідальності за міжнародні злочини. Вирішення проблем запропоновано здійснювати через: 1) розроблення і затвердження концепції перехідного правосуддя, яка б охоплювала судові та позасудові механізми з різним рівнем міжнародної участі (або її взагалі немає), вирішення питання індивідуального переслідування, відшкодування збитків, встановлення істини, інституційну реформу, перевірку та звільнення; 2) ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду; 3) удосконалення КК України в частині регулювання відповідальності за воєнні злочини та закріплення такої категорії злочинів, як злочини проти людяності; 4) підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів та суддів, компетенцією яких охоплено збирання, оцінювання та прийняття рішень щодо діянь на окупованих територіях, що мають ознаки міжнародних злочинів; 5) інформаційну компанію щодо сутності воєнних злочинів, відповідальності за їх вчинення, порядку дій осіб у разі, якщо вони стали свідками міжнародного злочину, заходів щодо збирання і фіксації доказів для їх передачі до правоохоронних органів України чи Міжнародного кримінального суду