Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Cучасні світові тенденції злочинності
Get PDFThe article describes the spread of crime and its specific classes in the world and in the regions. It is established that in most countries there is a steady tendency to decrease relative crime rates, first of all, violent crime rates. Over the past 25 years, the homicide rates in the world have been gradually decreasing. At the same time, absolute figures for the number of victims of these crimes are on the rise. According to the UN, the intentional homicide rates in Asia in 2017 are the lowest in the world (2.3 per 100,000 population), the highest rate are in South America (25). In the EU Member States from 2008 to 2017, the number of motor vehicle thefts and assaults has decreased significantly. Although the number of crimes is decreasing, the world community has faced a new configuration of crime. Cybercrime, organized crime, including drug trafficking, is on the rise. These crimes are, for the most part, transnational. In Ukraine, the crime rate increased from 780 per 100,000 populations in 1991 to 1054 in 2019. The absolute number of reported crimes in Ukraine in 1991 was 405,516, in 2019 – 444,130. Ukraine's rate of intentional homicide per 100,000 population decreases: 2014 – 10.8, 2015 – 7.5; 2016 – 4.3; 2017 – 3.8; 2018 – 3.6; 2019 – 3.5.The increase in homicide rates in 2014-2015 is related to Russia's military aggression against Ukraine and the large number of people killed in the hostilities. The perception of crime depends largely on media coverage of the issue. Public opinion polls show that respondents believe that crime in the country is increasing at the national level even when official data and victim surveys indicate that it is decreasing. In many countries around the world, official reporting is compared to alternative sources of crime information, including National victimization surveys. Representative victim surveys should be conducted at a national level to verify and supplement official report in Ukraine.В статье на основе данных ООН, в частности «Глобального исследования умышленных убийств 2019», Евростата, официальной статистической отчетности стран, а также альтернативных источников информации характеризуется распространение преступности и ее некоторых видов в мире, в отдельных регионах и в Украине. Установлено, что в большинстве стран отмечается устойчивая тенденция уменьшения абсолютных и относительных показателей преступности, прежде всего, насильственной. В то же время увеличивается число киберпреступлений и преступлений, связанных с незаконным оборотом наркотиков.У статті на основі відомостей ООН, зокрема «Глобального дослідження умисних убивств 2019», Євростату, офіційної статистичної звітності країн, а також альтернативних джерел інформації, подано характеристику поширення злочинності та її окремих видів у світі та за регіонами. Охарактеризовано зміни злочинності в Україні. Установлено, що у більшості країн, що розглядаються, спостерігається стійка тенденція зменшення абсолютних і відносних показників злочинності, перед усім, насильницької. Водночас збільшується число кіберзлочинів і злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків
«Екосистемізація» об’єктів екологічного права в контексті впровадження та реалізації екосистемного підходу
Get PDFThe issue of determining the objects of environmental law ofUkrainefrom the very beginning of the formation of this branch of law doesn’t lose its relevance. Numerous monographs, scientific articles, abstracts and other publications appear that study the scientific and methodological aspects of the development of the doctrine of objects of environmental law, analyze the theoretical approaches to their understanding, substantiate the position about the need to highlight new objects of environmental legal regulation etc.Supporting the position expressed by many environmental lawyers about the need to rethink traditional ideas about environmental law and taking into account the latest trends in the development of international environmental law, primarily related to the implementation of the concept of sustainable development and the ecosystem approach, the author believes that the study of environmental law in Ukraine from just that angle view deserves special attention. Given this, the purpose of the article is to analyze the legislative and scientific foundations of understanding the objects of environmental law ofUkrainein the context of the implementation and realization of the ecosystem approach.The ecosystem approach, which is being actively developed under the Convention on Biological Diversity, is defined as a strategy for the integrated management of land, water and living resources that ensures their conservation and sustainable use on an equitable basis. By analogy with the ecologization of law and legislation, which in general terms represents the process of implementation environmental legal principles and norms into all branches of law and the relevant legislation regulating human activities related to environmental impact, the process of implementation the ecosystem approach into the legal regulation of environmental relations it is proposed to call the «ecosystemization» of environmental law and legislation.In the author’s opinion, the necessary condition for the implementation and realization of the ecosystem approach in environmental law and legislation of Ukraine is not so much recognition of the ecosystem as a separate object on an equal basis with others, but understanding of all objects of environmental and legal regulation and the environment as a whole in the ecosystem context. Indeed, it is obvious that the use of natural resources, as a certain useful property of natural objects, on the basis of the ecosystem approach, can be discussed only if the natural objects themselves are «ecosystemized». That is, when designating natural objects in environmental legislation and their study in the environmental legal doctrine, their ecosystem characteristics must be taken into account.Based on a thorough analysis of regulatory legal acts and the views of scientists, a tendency to gradual «ecosystemization» of objects of environmental law of Ukraine was identified and it was assumed that this tendency will continue and intensify, and in the distant, but foreseeable future, all natural objects and the environment as a whole will be studied by scientists and determined in environmental legislation precisely in the ecosystem context. According to the author, this approach will allow to overcome the fragmentation of environmental law ofUkraineand create a holistic legal basis for the qualitative regulation of social environmental relations.Анализируются законодательные и научные основы понимания объектов экологического права Украины в контексте внедрения и реализации экосистемного подхода. Сделано предположение, что современная тенденция к «экосистемизации» объектов экологического права будет продолжаться и усиливаться, и в отдаленной, но обозримой перспективе все природные объекты и окружающая природная среда в целом будут исследоваться учеными и определяться в экологическом законодательстве именно в экосистемном контексте. Такой подход позволит преодолеть фрагментацию экологического права Украины и создать целостную правовую основу для качественного регулирования общественных экологических отношений.У статті проаналізовано законодавчі та наукові засади розуміння об’єктів екологічного права України в контексті впровадження та реалізації екосистемного підходу. Зроблено припущення, що сучасна тенденція до «екосистемізації» об’єктів екологічного права буде продовжуватися та посилюватися, й у віддаленій, але осяжній перспективі всі природні об’єкти та навколишнє природне середовище в цілому досліджуватимуться науковцями та визначатимуться в екологічному законодавстві саме в екосистемному контексті. Такий підхід дасть можливість подолати фрагментацію екологічного права України та створити цілісне правове підґрунтя для якісного регулювання суспільних екологічних відносин
Проблемні питання правової кваліфікації порушення обмежень щодо суміщення та сумісництва з іншими видами діяльності
Get PDFThe article attempts to examine the problems of qualification of administrative offences related to corruption, in particular violation of restrictions on combining and concurrently governing the imposition of administrative sanctions under article 172-4 СAO.Differentiated legal approaches to the definition of alignment and a second position, control and composition of the Board, Executive or Supervisory bodies, the Supervisory Council of an enterprise or organization.In particular, this article focuses attention on the conflict of laws aspects of legislation, regulatory requirements concerning the incompatibility of functions of state authorities and local self-government and membership of the Board, revealed a problem of lack of harmonization of the list of certain types of permitted activities for certain categories of officials, which creates ambiguity in law enforcement.Given the number of decisions on Affairs about attraction to administrative responsibility under part 2 of article 172-4 of the CAO, that is, the membership of the Board, other Executive or controlling bodies, or Supervisory Council of an enterprise or organization that has the objective of making a profit, based on the analysis which the author identified signs that may indicate the presence or absence of corpus delicti under article 172-4CAO.Also the article presents the categorization of the most common mistakes in law enforcement practice in the consideration of administrative cases on violation of restrictions on combining and overlapping with other activities.В статье предпринята попытка рассмотреть проблемы квалификации административных правонарушений, связанных с коррупцией, в частности нарушение ограничений относительно совмещения и совместительства, регулирующих привлечение к административной ответственности по ст. 172-4 КУоАП. Разграничиваются законодательные подходы к определению понятий совмещения и совместительства, органа управления и состав правления, исполнительные или контрольные органы, наблюдательный совет предприятия или организации.Осуществляется категоризация наиболее распространенных ошибок в правоприменительной практике при рассмотрении административных дел о нарушении ограничений относительно совместительства и совмещения с другими видами деятельности.У статті зроблено спробу розглянути проблеми кваліфікації адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, зокрема порушення обмежень щодо суміщення та сумісництва, що регулюють притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-4 КУпАП. Розмежовуються законодавчі підходи до визначення понять суміщення та сумісництва, органу управління та склад правління, виконавчі чи контрольні органи, наглядова рада підприємства або організації. Здійснено категоризацію найбільш поширених помилок у правозастосовній практиці при розгляді адміністративних справ про порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності
Представництво меншин у румунському парламенті: поточні проблеми
Get PDFPresented article is prepared within the Research Project “Law of Political Parties” held by the faculty of Law and International Relations of Georgian Technical University. Тhe purpose of the article is to analyze the main mechanisms that guarantees the parliamentary representation of national and ethnic minorities in Romania. Authors review in detail the correlation of concept of equality principle and positive discrimination in regard with national and ethnic minorities. Clear distinction is given between Hungarian minority, as a successfully political movement and all other minorities, which were able to gain mandates only through positive discrimination. In conclusion authors underline some advantages of Romanian electoral system, but also refer to weaknesses, which should be eliminated and suggest some recommendations for possible improvements.Данная статья подготовлена в рамках исследовательского проекта «Право политических партий», который реализуется факультетом права и международных отношений Грузинского технического университета. Основной целью статьи является анализ механизмов, гарантирующих представительство национальных и этнических меньшинств в парламенте Румынии. Авторы подробно рассматривают соотношение концепции равенства и позитивной дискриминации по отношению к национальным и этническим меньшинствам. Четкое различие проводится между венгерским меньшинством, как успешным политическим движением и всеми другими меньшинствами, которые смогли получить мандаты только благодаря позитивной дискриминации. Отмечены определенные преимущества румынской избирательной системы, а также выделены недостатки, требующие устранения, а также предложены рекомендации, направленные на улучшение этой системы.Статтю підготовлено в рамках дослідницького проекту «Право політичних партій», який реалізується факультетом права і міжнародних відносин Грузинського технічного університету. Основною метою публікації є аналіз механізмів, що гарантують представництво національних і етнічних меншин у парламенті Румунії. Докладно розглянуто співвідношення концепції рівності і позитивної дискримінації по відношенню до національних та етнічних меншин. Чітке розмежування проводиться між угорською меншиною як успішним політичним рухом і всіма іншими меншинами, які змогли отримати мандати тільки завдяки позитивній дискримінації. Зазначено певні переваги румунської виборчої системи, а також окреслено недоліки, які потребують усунення. Сформульовано рекомендації, спрямовані на поліпшення цієї системи
Стратегічна автономія Європейського Союзу: на шляху до «європейського суверенітету» в обороні?
Get PDF2019 marked 20 years since EU Member States decided to create a joint EU approach to security and defense. The paper raises the question on finding new approaches to provide security and defense in Europe in the current context, as well as the formation of a new paradigm for research on regional security in Europe. Traditional approaches to the study of European integration (neofunctionalism and intergovernmentalism) are of little use for theorizing the development of European defense in conditions of new challenges and threats to national and regional security, as well as transatlantic solidarity violations. The article studies European Strategic Autonomy (ESA), which refers to the ability of the European Union, in conjunction with Member States, to independently determine its own priorities according to which to take decisions and implement them in the fields of foreign policy, security and defense. ESA is not synonymous with independence, nor does it deny membership in military-political alliances, since a more realistic scenario implies positioning itself as a European pillar of NATO. The implementation of the idea of building a "european sovereignty" in the field of security and defense implies that the European Union should take bigger responsibility for its own security, the security of its neighbors, andshould strengthen its role in transatlantic relations without opposing NATO. In order to move from rhetoric to concrete policy steps, the EU needs to develop a plan of measures for political, institutional and industrial action. It means that achieving real autonomy requires time and joint efforts by EU institutions and Member State governments. However, political and institutional autonomy can be built exclusively within the whole Union, while military-industrial autonomy can be initiated and implemented by a group of the most economically and technologically advanced EU Member States.В 2019 г. исполнилось 20 лет, как государства-члены ЕС решили выработать общий подход в сфере безопасности и обороны. Авторы рассматривают вопрос о поиске новых подходов к обеспечению безопасности и обороны в Европе в современных условиях, а также формирования новой парадигмы исследований проблем обеспечения региональной безопасности в Европе. Традиционные подходы к исследованию европейской интеграции (неофункционализм и межправительственный подход) малопригодны для теоретизации развития европейской обороны в условиях новых вызовов и угроз национальной и региональной безопасности, а также нарушения трансатлантической солидарности. В статье исследуется Европейская стратегическая автономия, под которой понимается возможность Европейского Союза совместно с государствами-членами самостоятельно определять собственные приоритеты, в соответствии с которыми принимать решения и реализовывать их в сфере внешней политики, безопасности и обороны. Европейская стратегическая автономия не является синонимом независимости, как и не означает отказ от членства в военно-политических альянсах, поскольку более реалистичный сценарий предполагает ее позиционирования как европейского столба в НАТО. Реализация идеи построения «европейского суверенитета» в сфере безопасности и обороны предусматривает, что Европейский Союз должен взять на себя большую ответственность за собственную безопасность, безопасность своих соседей, а также усилить свою роль в трансатлантических отношениях, противопоставляя себя НATO. Чтобы перейти от риторики к конкретным политическим шагам, ЕС должен разработать план мероприятий по деятельности в политическом, институциональном и промышленном измерении. Это означает, что достижение реальной автономии требует времени и совместных усилий институтов ЕС и правительств государств-членов. При этом политическая и институциональная автономия может быть построенаисключительно в пределах всего Союза, тогда как военно-промышленная автономия может быть инициирована и реализована группой наиболее экономически и технологически развитых государств-членов ЕС.У 2019 р. виповнилося 20 років, відколи держави-члени ЄС вирішили виробити спільний підхід у сфері безпеки та оборони. Автори порушують питання щодо пошуку нових підходів до забезпечення безпеки і оборони в Європі в сучасних умовах, а також формування нової парадигми досліджень проблем забезпечення регіональної безпеки в Європі. Традиційні підходи до дослідження європейської інтеграції (неофункціоналізм та міжурядовий підхід) малопридатні для теоретизації розвитку європейської оборони в умовах нових викликів і загроз національній та регіональній безпеці, а також порушення трансатлантичної солідарності. Проаналізована Європейська стратегічна автономія, під якою розуміється можливість Європейського Союзу спільно з державами-членами самостійно визначати власні пріоритети,відповідно до яких приймати рішення і реалізовувати їх в сфері зовнішньої політики, безпеки і оборони. Європейська стратегічна автономія не є синонімом незалежності, як і не означає відмову від членства у військово-політичних альянсах, оскільки більш реалістичний сценарій передбачає її позиціювання як європейського стовпа в НАТО. Реалізація ідеї побудови «європейського суверенітету» в сфері безпеки і оборони передбачає, що Європейський Союз має взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку, безпеку своїх сусідів, а також посилити свою роль у трансатлантичних відносинах, не протиставляючи себе НATO. Для того, щоб перейти від риторики до конкретних політичних кроків, ЄС має розробити план заходів щодо діяльності в політичному, інституційному і промисловому вимірах. Це означає, що досягнення реальної автономії вимагає часу і спільних зусиль інститутів ЄС та урядів держав-членів. При цьому політична і інституційна автономія може бути побудова виключно в межах всього Союзу, тоді як військово-промислова автономія може бути ініційована і реалізована групою найбільш економічно й технологічно розвинутих держав-членів ЄС
Полісемія як дефект кримінального процесуального законодавства
Get PDFThe article is devoted to the identification of characteristic features of legislative defects caused by regulatory legal acts (or within legislative acts) of terminological interpretations that are ambiguous. Polysemy quite often has a negative impact on the universal conceptual-categorical apparatus. Attention is drawn to the fact that the homogeneity of the subject matter of the legal regulation requires the maximum terminological clarity, since the context of the individual legal relations is not in itself sufficiently pronounced to provide a clear delineation of the meaning of the ambiguous term. The manifestations of normative polysemy only reduce the clarity of the law and create difficulties in law enforcement, including in the field of criminal justice. The manifestation of polysemy in criminal procedural law is considered on the example of the ambiguous legal term "reconciliation", the definition of legal meaning of which is determined only by the context of its use. In addition, the study draws attention to the fact that in the criminal procedural legislation there are cases where the problem of polysemy is not solved by taking into account the contextual meaning, and the use of means of interpreting the text of the law does not provide a clear answer. This situation is illustrated by an example of the use by the legislator of the identical terminological designation "trial" both for the name of the stage of proceedings in the court of first instance, and for the name of its separate (second) stage, which involves the examination of evidence. Suggestions are made to eliminate and overcome the described legislative defects.Статья посвящена определению характерных признаков законодательных дефектов, вызванных применением в рамках нормативно-правового акта (или в пределах отрасли законодательства) многозначных терминологических формулировок. Полисемия довольно часто оказывает негативное влияние на формирование понятийно-категориального аппарата уголовного процессуального законодательства и влечет за собой ряд проблем прикладного характера. Проявление полисемии в уголовном процессуальном законодательстве рассматривается на примере многозначного юридического термина «примирение». Подчеркивается, что в уголовном процессуальном законодательстве существуют случаи, когда проблема полисемии не решается с учетом контекстного значения, а применение средств толкования текста закона не обеспечивает однозначного ответа. Такая ситуация иллюстрируется примером использования законодателем идентичного терминологического обозначения «судебное разбирательство» как для названия стадии рассмотрения производства в суде первой инстанции, так и для наименования ее отдельного (второго) этапа, который предполагает исследование доказательств. Формулируются предложения по устранению и преодолению указанных законодательных дефектов.Статтю присвячено визначенню характерних ознак законодавчих дефектів, викликаних застосуванням у межах нормативно-правового акта (або в межах галузі законодавства) термінологічних формулювань, що є багатозначними. Полісемія доволі часто негативно впливає на формуванняпонятійно-категоріального апарату кримінального процесуального законодавства і спричиняє низку проблем прикладного характеру. Прояв полісемії у кримінальному процесуальному законодавстві розглянуто на прикладі багатозначного юридичного терміна «примирення».Наголошено, що в кримінальному процесуальному законодавстві існують випадки, коли проблема полісемії не вирішується врахуванням контекстного значення, а застосування засобів тлумачення тексту закону не забезпечує однозначної відповіді. Така ситуація ілюструється прикладом використання законодавцем ідентичного термінологічного позначення «судовий розгляд» як назви стадії розгляду провадження у суді першої інстанції, так і найменування її окремого (другого) етапу, який передбачає дослідження доказів.Обґрунтовано пропозиції щодо усунення та подолання вказаних законодавчих дефектів
Сучасні проблеми криміналістичної тактики: традиційні та інноваційні напрямки розвитку
Get PDFThe article is devoted to the research of current problems of criminalistic tactics. The modern tendencies of development of criminalistic tactics are analyzed, the basic innovative directions of researches and problems use of tactical means in law enforcement activity which provide its efficiency and effectiveness are defined. The interrelation of criminalistic tactics with practice, modern achievements of science and technology, tendencies of development of criminalistics and other sciences is traced, the integrative character of criminalistic knowledges is noted. The current understanding of the concept of criminalistic tactics is considered, its definition taking into account traditional and innovative approaches in criminalistic science is offered.Is justufied that one of the most important tasks of further development of criminalistics is to improve the structure of criminalistic tactics in view of the emergence, development and current state of certain innovative directions of this branch of criminalistics. Research of new branches of criminalistic tactics to an increasing extent defined innovative directions of modern criminalistic researchers in this field of knowledge. The use of criminalistic tactics should cover all activities (investigative, judicial, prosecutorial, attourneys, searches, detective, etc.), which takes into account the tendency to expand the scope of criminalistic knowledge in legal practice. At the same time, attention is drawn to the negative trend of excessive expansion of such boundaries by some scholars and it is noted that such proposals and approaches must be limited to taking into account the subject of criminalistics (tactics) and the objects of its study.Is noted that the current trends in the development of criminalistic tactics require the expansion of its research boundaries, require innovative approaches to solving these problems.Innovative directions of research today, along with investigative and judicial tactics, are also its other particular sub-sectors, such as tactics of public prosecution, tactics of professional defense, tactics of search activities, tactics of criminal activity. In further researches demand problems of particular scientific theories, tactics of carrying out investigative (search), unspoken investigative (search) and judicial actions, questions of tactics of the organization and carrying out of tactical-criminalistic complexes Scientific approaches and proposals for solving the researched problems are formulated, innovative directions of development of criminalistic tactics are defined.Статья посвящена исследованию актуальных проблем криминалистической тактики. Анализируются современные тенденции развития криминалистической тактики, определены основные инновационные направления исследований и проблемы использования тактических средств в правоприменительной деятельности, обеспечивающих ее эффективность и результативность. Прослеживается взаимосвязь криминалистической тактики с практикой, современными достижениями науки и техники, тенденциями развития криминалистики и других наук, отмечается интенгративный характер криминалистических знаний. Рассматривается современное понимание понятия криминалистической тактики, предложено его определение с учетом традиционных и инновационных подходов в криминалистической науке.Статтю присвячено дослідженню актуальних проблем криміналістичної тактики. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку криміналістичної тактики, визначено основні інноваційні напрямки досліджень і проблеми використання тактичних засобів у правозастосовній діяльності, які забезпечують її ефективність та результативність. Простежено взаємозв’язок криміналістичної тактики із практикою, сучасними досягненнями науки і техніки, тенденціями розвитку криміналістики та інших наук, вказано на інтенгративний характер криміналістичних знань. Розглянуто сучасне розуміння поняття криміналістичної тактики, запропоновано його визначення із врахуванням традиційних та інноваційних підходів у криміналістичній науці
Правові аспекти протидії фішингу: досвід Європейського Союзу
Get PDFCybersecurity is increasingly seen as a fundamental problem of the state, which comprehensively affects its security and defense, economy, certain spheres of public life, in particular energy, health care and others. Reliable operation of data networks, computer systems and mobile devices is a prerequisite for the effective state and society functioning, an individual’s life. The reliability of key public information systems depends on many factors: cyberattacks, hardware and software failures, and all kinds of errors. The significant increase in the number of incidents in cyberspace necessitates a systematic analysis of sources of threats, the first place among which is phishing. The introduction of criminal responsibility for phishing is complicated by the fact that "phishing" is an "umbrella" concept that covers a number of launched or committed crimes. From criminal law point of view, phishing attacks can correspond to different categories of crimes (extortion, fraud, blackmail, offenses related to the processing of personal data, etc.). The attempt by some states to impose criminal penalties for phishing at the national level does not solve the problem, since it is not difficult for phishers who work worldwide to cross national barriers. That is still the reason why counteracting cybercrime requires significant efforts not only by individual states but also by international organizations, in particular by the European Union.Кибербезопасность все чаще рассматривается как фундаментальная проблема государства, которая комплексно затрагивает его безопасность и оборону, экономику, отдельные сферы общественной жизни, в частности энергетику, здравоохранение и другие. Надежная работа сетей передачи данных, компьютерных систем и мобильных устройств является обязательным условием для эффективного функционирования государства и общества, жизнедеятельности отдельного индивида. Надежность работы ключевых информационных систем общего пользования зависит от многихфакторов: кибератак, сбоя аппаратного и программного обеспечения, различного рода ошибок. Существенный рост количества инцидентов в киберпространстве обусловливает необходимость системного анализа источников возникновения угроз, первое место среди которых занимает фишинг. Введение уголовной ответственности за фишинг затруднено тем, что «фишинг» - это «зонтичное» понятие, котороеохватывает ряд начатых или завершенных преступлений. Фишинг-атаки с точки зрения уголовного права могут соответствовать различным категориям преступлений (вымогательство, мошенничество, шантаж, правонарушения, связанные с обработкой персональных данных и т.д.). Попытка отдельных государств ввести уголовное наказание за фишинг на национальном уровне не решает проблему, поскольку для фишеров, которые работают по всему миру, несложно обойти национальные барьеры. Именно поэтому противодействие киберпреступности требует существенных усилий не только отдельных государств, но и международных организаций, в частности Европейского Союза. Кібербезпека все частіше розглядається як фундаментальна проблема держави, що комплексно зачіпає її безпеку і оборону, економіку, окремі сфери суспільного життя, зокрема енергетику, охорону здоров’я тощо. Надійна робота мереж передачі даних, комп'ютерних систем та мобільних пристроїв є обов'язковою умовою для ефективного функціонування держави і суспільства, життєдіяльності окремого індивіда. Надійність роботи ключових інформаційних систем загального користування залежить від багатьохчинників: кібератак, збою апаратного та програмного забезпечення, різного роду помилок. Суттєве зростання кількості інцидентів у кіберпросторі обумовлюєнеобхідність системного аналізу джерел виникнення загроз, на перше місце серед яких виходить фішинг. Запровадження кримінальної відповідальності за фішинг ускладнено тим, що «фішинг» ‒ це «парасолькове» поняття, яка охоплює низку розпочатих чи завершених злочинів. Фішинг-атаки з точки зору кримінального права можуть відповідати різним категоріям злочинів (вимагання, шахрайство, шантаж, правопорушення, що пов'язані з обробкою персональних даних тощо). Спроба окремих держав запровадити кримінальне покарання за фішинг на національному рівні не вирішує проблему, оскільки для фішерів, які працюють по всьому світу, нескладно обійти національні бар’єри. Саме тому протидія кіберзлочинності потребує значних зусиль не лише окремих держав, але й міжнародних організацій, зокрема Європейського Союзу
Тимчасовий доступ до речей і документів: проблемні питання правозастосовної практики
Get PDFThe article explores the issues of the victim's involvement in the process of obtaining temporary access to things and documents. The current legislative provisions were analyzed, according to it only the parties to criminal proceedings have the right to appeal to the investigating judge during the pre-trial investigation or the court during the court proceedings requesting temporary access to things and documents. It is established that when a victim is not a part of the criminal proceedings, he is not empowered to apply to the investigating judge with a request for temporary access to things and documents. However, the practice of applying the law evidences about application another one approach to the solution of this issue, in particular, the existing court decisions on granting the investigative judge permission to the victim to temporary access to things and documents. This practice has led the Supreme Court to find that there is a lack of clarity, uncertainty about the legal rules regarding the victim's status and his rights in criminal proceedings, which constitutes an exclusive legal problem. In order to resolve this issue and to ensure the development of the law and the formation of a single law enforcement practice, the panel of judges concluded that it was necessary to refer the criminal proceedings to the Grand Chamber of the Supreme Court. In order to resolve this problem and to ensure the development of law and the formation of a uniform law enforcement practice, the panel of judges concluded that it was necessary to refer criminal proceedings to the Grand Chamber of the Supreme Court and to ask questions for clarification of the legislative provisions. On the basis of the generalized case law, it was concluded that there is no unity in approaches to granting the victim permission for temporary access to things and documents. It is concluded that the issues raised in the article are theoretical and practical issues of granting the victim permission for temporary access to things and documents which need their legislative solution.Исследуются вопросы участия потерпевшего в процессе получения временного доступа к вещам и документам. На основании проведенного обобщения судебной практики сделан вывод об отсутствии единства в подходах к предоставлению потерпевшему разрешения на временный доступ к вещам и документам. Аргументируется, что поднятые в статье проблемные вопросы теоретического и практического характера предоставления потерпевшему разрешения на временный доступ к вещам и документам требуют законодательного решения.Досліджено питання участі потерпілого в процесі отримання тимчасового доступу до речей і документів. На підставі проведеного узагальнення судової практики зроблено висновок про відсутність єдності у підходах до надання потерпілому дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів. Аргументовано, що порушені у статті проблемні питання теоретичного і практичного характеру надання потерпілому дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів потребують свого законодавчого вирішення
Концепція правової системи в теорії та філософії права: від утилітаризму до позитивізму
Get PDFThe article is dedicated to the study of the inter-relation of the concept of the legal system in its contemporary understanding with a number of general phenomena, which are basic for the contemporary theory of state and law. This analysis is provided in the context of historical and legal discourse within which is studied the transformation of the ideas of the leading theorists and philosophers of law for the period between the end of the eighteenth and the beginning of twentieth century. The major conclusion of the provided analysis is the thesis that the legal system is a complex social phenomenon, which takes one of the central places in the theory of law. The determination of the essence and content of the concept of the legal system was an essential part in the works of a number of well-known theorists of law, starting from the second half of the eighteenth century. Despite the fact that in the context of the historical evolution of both society and the legal science, the ideas on the essence of the legal system altered considerably, the researchers adequately emphasized the inter-relation of the legal system with such phenomena as sovereignty, legislative practices, law-enforcement, administrative and judiciary systems, the ideology predominant in the society, etc.Изучается связь концепции правовой системы в современном ее понимании с рядом общих феноменов, которые являются базовыми для современной теории государства и права. Анализ проведён в контексте историко-правового дискурса, в рамках которого изучается трансформация взглядов ведущих теоретиков и философов права на протяжении периода с конца восемнадцатого до начала двадцатого века. В результате сделан вывод о том, что правовая система представляет собой комплексный социальный феномен, занимающий одно из центральных мест в теории права. Несмотря на то, что в контексте исторического развития как общества, так и юридической науки взгляды на суть правовой системы менялись весьма значительно, исследователи справедливо отмечали взаимосвязь правовой системы с такими феноменами, как суверенитет, законодательные практики, правоприменение, административная и судебная системы, господствующая в обществе идеология и т. д.Статтю присвячено вивченню зв’язку концепції правової системи у сучасному її розумінні з низкою загальних феноменів, що є базовими для сучасної теорії держави та права. Аналіз здійснено в контексті історично-правового дискурсу, в рамках якого розглядається трансформація поглядів провідних теоретиків та філософів права впродовж кінця вісімнадцятого початку двадцятого століть. Зроблено висновок, що правова система представляє собою комплексний соціальний феномен, що посідає одне із центральних місць у теорії права. І хоча в контексті історичного розвитку як суспільства, так і юридичної науки погляди на сутність правової системи змінювались доволі істотно, дослідники справедливо відмічали взаємозв’язок правової системи із такими феноменами, як суверенітет, законодавчі практики, правозастосування, адміністративна та судова системи, панівна ідеологія суспільства тощо