Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Міжнародно-правове регулювання прав осіб з інвалідністю: проблеми становлення та розвитку
Get PDFAt the level of international legal regulation disability policy is currently one of the priority areas. However, such attention to the international legal protection of the rights of persons with disabilities has not always been the case, as the problems of persons with disabilities have long remained unnoticed by the international community. Rare attempts to improve the situation with persons with disabilities were usually limited to medical protection and integration into the labor market, while the task of their full and actual involvement in public life was not even set. The article analyzes the preconditions, reasons and features of the evolution of the system of international legal protection of the rights of persons with disabilities, as well as examines the transformation of approaches to defining the concept of "disability" at the level of international law. The article defines the main stages of the formation of international cooperation in the field of protection of the rights of persons with disabilities. The article presents the results of the analysis of international legal documents on disability policy for the period from the beginning of the twentieth century to 2020.На уровне международно-правового регулирования политика в сфере инвалидности в настоящее время является одним из приоритетных направлений. Однако такое внимание к международно-правовому обеспечению прав лиц с инвалидностью было далеко не всегда, поскольку проблемы лиц с инвалидностью долгий период оставались незамеченными международным сообществом. Единичные попытки определенным образом улучшить положение людей с инвалидностью сводились обычно к медицинской защите и интеграции на рынке труда, тогда как задачи по их полноценному и фактическому привлечению к общественной жизни даже не ставились. В статье анализируются предпосылки, причины и особенности эволюции системы международно-правовой защиты прав лиц с инвалидностью, а также исследуется трансформация подходов к определению понятия «инвалидность» на уровне международного права. Рассматриваются основные этапы становления международного сотрудничества в сфере защиты прав лиц с инвалидностью. Приводятся результаты анализа международно-правовых документов по политике в сфере инвалидности за период от начала ХХ по 2020 г.На рівні міжнародно-правового регулювання політика у сфері інвалідності наразі є одним із пріоритетних напрямків. Однак така увага до міжнародно-правового забезпечення прав осіб з інвалідністю була далеко не завжди, проблеми осіб з інвалідністю тривалий час залишалися непоміченими міжнародною спільнотою. Поодинокі спроби певним чином покращити становище осіб з інвалідністю зводилися зазвичай до медичного захисту та інтеграції на ринку праці, тоді як завдання щодо їх повноцінного і фактичного залучення до суспільного життя навіть не ставилося. У статті окреслено передумови, причини і особливості еволюції системи міжнародно-правового захисту прав осіб з інвалідністю, а також досліджено трансформацію підходів до визначення поняття «інвалідність» на рівні міжнародного права. Розглянуто основні етапи становлення міжнародного співробітництва у сфері захисту прав осіб з інвалідністю. Подано результати аналізу міжнародно-правових документів щодо політики в сфері інвалідності за період від початку ХХ ст. до 2020 р
Роль адвоката у забезпеченні єдності судової практики при розгляді цивільних справ
Get PDFThe presented work highlights the possible ways of the advocate's influence on the implementation by the Supreme Court of the function of ensuring the unity of judicial practice in civil cases. Without denying the status of the Supreme Court as a central institution in the field of forming unified approaches to law enforcement, attention is focused on the fact that the dynamics of procedural legislation in terms of regulating procedures for access to cassation in civil cases allows us to rethink the mission and content of the representative function of a lawyer at the appropriate stage of the civil process. Based on the analysis of the current edition of the Civil Procedure Code of Ukraine, it is argued that the ability of the advocate to be an active subject of influence on the formation of a unified law enforcement practice is most noticeably manifested when overcoming existing filters of access to cassation, in particular, when applying to the Supreme Court with a cassation appeal, which today demands from the advocate extended argumentation when proving the existence of grounds for cassation revision, with a thorough analysis of the established practice of the cassation court and, at times, giving reasons for the need to deviate from such practice and form new law enforcement approaches.
Along with the above, among the individual methods of influence of the advocate on ensuring the unity of judicial practice, the filing of a petition for the suspension of proceedings on the basis of a review of a court decision in similar legal relations (in another case) by way of appeal by the chambers of the Supreme Court, as well as a petition to transfer the case for consideration The Grand Chamber of the Supreme Court in connection with the need to resolve an exceptional legal problem.Освещаются возможные пути влияния адвоката на реализацию Верховным Судом функции обеспечения единства судебной практики при рассмотрении гражданских дел. Не отрицая статус Верховного Суда как центральной институции в сфере формирования единых подходов к правоприменению, сосредотачивается внимание на том, что динамика процессуального законодательства в части регулирования процедур доступа к кассации по гражданским делам позволяет переосмыслить миссию и содержание представительской функции адвоката на соответствующей стадии гражданского процесса. На основании анализа действующей редакции Гражданского процессуального кодекса Украины утверждается, что возможность адвоката быть активным субъектом влияния на формирование единой правоприменительной практики наиболее ощутимо проявляется при преодолении существующих фильтров доступа к кассации, в частности, при обращении в Верховный Суд с кассационной жалобой, что на сегодняшний день требует от последнего расширенной аргументации при доказывании наличия оснований для кассационного пересмотра, с тщательным анализом сложившейся практики кассационного суда и, порой, приведением доводов о необходимости отступления от такой практики и формирования новых правоприменительных подходов.
Среди отдельных способов воздействия адвоката на обеспечение единства судебной практики рассматриваются и подача ходатайства о приостановлении производства по делу на основании пересмотра судебного решения в подобных правоотношениях (по другому делу) в порядке кассации палатами Верховного Суда, а также ходатайства о передаче дела на рассмотрение Большой Палаты Верховного Суда в связи с необходимостью разрешения исключительной правовой проблемы.Ця стаття висвітлює можливі шляхи впливу адвоката на реалізацію Верховним Судом функції забезпечення єдності судової практики при розгляді цивільних справ. Не заперечуючи статус Верховного Суду як центральної інституції у сфері формування єдиних підходів щодо застосування правових норм, зосереджено увагу на тому, що динаміка процесуального законодавства в частині регулювання процедур доступу до касації у цивільних справах дозволяє переосмислити місію та зміст представницької функції адвоката на відповідній стадії цивільного процесу. На підставі аналізу чинної редакції Цивільного процесуального кодексу України стверджується, що можливість адвоката бути активним суб’єктом впливу на формування єдиної правозастосовної практики найбільш відчутливо проявляється при подоланні існуючих фільтрів доступу до касації, зокрема, при зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою, що сьогодні вимагає від останнього розширеної аргументації при обґрунтуванні наявності підстав для касаційного перегляду із ретельним аналізом усталеної практики касаційного суду та у певних випадках наведенням доводів стосовно необхідності відступлення від такої і формування нових правозастосовних підходів.
Серед окремих способів впливу адвоката на забезпечення єдності судової практики розглядаються і подання клопотання про зупинення провадження у справі з підстави перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатами Верховного Суду, а також клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду у зв’язку із необхідністю вирішення виключної правової проблеми
Основні принципи шаріатської економіки в економічного розвитку громади: аналіз застосування принципів шаріату в Індонезії
Get PDF
Islamic financial institutions tend to no longer apply profit and loss sharing but more to revenue sharing. On the other hand, the Sharia economy aims to empower people to fulfill human needs based on Islamic values to achieve happiness in the world and end. Therefore, the focus of this paper is the application of Sharia principles in the sharia economy. The research method to answer the legal issue is normative legal research that is analyzed qualitatively. Sharia financial institutions are still unable to escape from their existence as business institutions for the main purpose of profiting. This is certainly far from the spirit of empowerment of people in the sharia economy. Islamic financial institutions should not be separated from the core of the sharia economy, namely the empowerment of people. Therefore, Sharia financial institutions must utilize social corporate responsibility to achieve the objectives of community empowerment.Исламские финансовые учреждения, как правило, уже не применяют распределение прибыли и убытков, а в основном разные ставки по отношению к доходам. С другой стороны, шариатская экономика направлена на расширение прав и возможностей людей для удовлетворения человеческих потребностей, основанных на исламских ценностях, достижения счастья и успеха в мире. Поэтому целью нашего иследования является аналіз применения принципов шариата в шариатской экономике. Метод исследования для ответа на юридический вопрос является нормативным юридическим исследованием. Учреждения шариата по-прежнему не могут избежать своего существования в качестве коммерческих, основной целью которых является получение прибыли. Это, безусловно, далеко от духа расширения прав и возможностей людей в шариатской экономике. Исламские финансовые учреждения не должны быть отделены от ядра шариатской экономики, а именно – расширения прав и возможностей людей. Поэтому они должны использовать социальную корпоративную ответственность для достижения целей расширения прав и возможностей общин.Ісламські фінансові установи, як правило, вже не застосовують розподіл прибутку і збитків, а в основному різні ставки по відношенню до доходів. З іншого боку, шаріатська економіка спрямована на розширення прав і можливостей людей для задоволення людських потреб, заснованих на ісламських цінностях, досягнення щастя та успіху у світі. Тому метою нашого дослідження є аналіз застосування принципів шаріату в шаріатських економіці. Метод дослідження для відповіді на юридичне питання є нормативним юридичним дослідженням. Установи шаріату, як і раніше, не можуть уникнути свого існування як комерційних, основною метою яких є отримання прибутку. Це, безумовно, далеко від духу розширення прав і можливостей людей у шаріатській економіці. Ісламські фінансові установи не мають бути відокремлені від ядра шаріатської економіки, що має на меті розширення прав і можливостей людей. Тому вони повинні використовувати соціальну корпоративну відповідальність для досягнення цілей розширення прав і можливостей громад
Нез’ясовна причинність: дилема двох мисливців
Get PDFAccording to the general principles of tort law, in order to succeed a plaintiff must prove causal nexus between the damage he or she sustained and the actions of a particular defendant. However, in some factual situations this task appears to be impossible, and the question arises whether the plaintiff should be left uncompensated or rather the general rule on proof of causation has to be relaxed. In a groundbreaking case Summers v. Tice (the facts of which are also known as ‘two hunters dilemma’), the Supreme Court of California favored the latter option. The Court shifted the burden of proof and decided that under these exceptional circumstances it is for each of the defendants to absolve himself from liability by providing evidence that he could not had caused the damage. The conclusion of the Court does not cause any doubts. However scholars dispute over the exact explanation of that conclusion, because it is the explanation that is crucial for future similar cases.The circumstances of the Summers case are thoroughly analyzed by many writers. Some suggest that even the number of defendants matters (supposing thus, that if there were three of them the court would not have reached the same conclusion). On the other hand, the character of their activity is underlined. The proponents of this point of view focus on the fact that the members of hunting party can coordinate their actions and it is this opportunity of coordination that justifies the burden shifting. The common denominator for numerous authors is spotlighting the fact that both hunters are at fault for causing the uncertainty, even though one of them might not be at fault for causing damage. However, in some other situation the uncertainty could have been caused without their fault. The author doubts if in the latter case the defendants should escape liability.The author offers the following explanation of the two hunters dilemma. Whenever it has been proven that defendants acted negligently subjecting the plaintiff to a certain type of risk and it has been proven that one of them did actually caused plaintiff’s damage, neither of the defendants can absolve himself from liability merely relying on the fact that the damage may have been caused by the other defendant. Otherwise the vicious circle will arise.Исследуется проблема неопределимой причинной связи в деликтномправе. В центре внимания – фабула дела, которая получила название «дилемма двух охотников». Анализируется решение Верховного Суда Калифорнии по делу Summers v. Tice и научные подходы к его истолкованию с целью как можно точнее установить обоснование, на котором зиждется принятое судом решение. Сделан вывод, что ratio decidendi состоит в следующем. Если достоверно известно, что два ответчика допустили небрежность, и достоверно известно, что один из них причинил вред, то в таких обстоятельствах ни один из ответчиков не должен иметь возможности избежать ответственности, посылаясь лишь на наличие другого ответчика.Розглянуто проблему нез’ясовного причинного зв’язку у деліктному праві. У центрі уваги – фабула справи, яка дістала назву «дилема двох мисливців». Проаналізованорішення Верховного Суду Каліфорнії у справі Summers v. Tice і наукові підходи до його тлумачення задля того, аби якомога точніше установити мотиви, покладені судом в основу ухваленого рішення. Зроблено висновок, що ratio decidendi полягає в такому. Якщо достеменно відомо, що двоє відповідачів поводилися недбало, і достеменно відомо, що один із них заподіяв шкоду, то за таких обставин жоден із відповідачів не повинен мати змогу уникнути відповідальности, просто посилаючись на наявність іншого відповідача
Правові виклики державної аграрної політики України в умовах євроінтеграції
Get PDFIt is revealed that there is no definition of a state agricultural policy that reflects its European integration orientation. It is proved that since the signing of the Association Agreement, the process of European integration for Ukraine has become a priority. It was stated that the state agricultural policy should be based on the introduction of a set of legal, organizational and economic measures aimed at the implementation of the Association Agreement in the field of agriculture and rural development. A detailed analysis of the legislation defining the state agrarian policy in the context of European integration has been carried out. The conclusions were drawn about: a large number of legal acts, which are exclusively declarative, since there are no mechanisms for their implementation; lack of a single legal act that would determine the strategic goals of the state agricultural policy, both in the field of agricultural production and social development of the village; lack of a systematic approach, and the adoption of regulations is aimed solely at solving current problems.It is stated that the main priority of the state agricultural policy should be the concept of sustainable rural development, which envisages integrated development of economic, social and environmental spheres of the village, which must be in interaction and interconnection in order for the use of natural resources of rural territories to meet the needs of the present generation. and was done without sacrificing the ability of future generations to meet their own needs. It is proposed to develop the Fundamentals of The State Agrarian Policy in the form of a Law that would provide a set of legal, organizational and economic measures aimed at implementing the Association Agreement in the field of agriculture and rural development. It is pointed out that the structure of this normative act should reflect the strategic priorities of the state, among which the priority should be: measures aimed at ensuring food security; development of value-added agri-food chains and sustainable rural development in the context of European integration.Устанавливается понятие государственной аграрной политики в условиях евроинтеграции, под которым предлагается понимать комплекс правовых, организационных, экономических мер, осуществляемых органами государственной власти и местного самоуправления в аграрной сфере, которые направлены на повышение эффективности функционирования аграрного сектора экономики, решение социальных проблем сельского населения и обеспечение устойчивого развития сельских территорий с учетом евроинтеграционных процессов. Проанализировано законодательство, которое определяет государственную аграрную политику в условиях евроинтеграции. Сделан вывод о большом количестве нормативно-правовых актов, которые имеют исключительно декларативный характер, поскольку отсутствуют механизмы их реализации. Предложены способы усовершенствования законодательства в этой сфере.Досліджено поняття державної аграрної політики в умовах євроінтеграції, під яким запропоновано розуміти комплекс правових, організаційних, економічних заходів, що здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування у аграрній сфері, які спрямовані на підвищення ефективності функціонування аграрного сектору економіки, розв'язання соціальних проблем сільського населення та забезпечення сталого розвитку сільських територій з урахуванням євроінтеграційних процесів. Проаналізовано законодавство, яке визначає державну аграрну політику в умовах євроінтеграції. З’ясовано, що за відсутності механізмів реалізації більшість нормативно-правових актів мають виключно декларативний характер. Запропоновано шляхи удосконалення законодавства у цій сфері
Економічний вплив організованої злочинності на державну безпеку
Get PDFOrganised crime is changing and becoming increasingly diverse in its methods, group structures and impact on society. This article aims to research, on the one hand, the impact of organized crime on state’s economy, on the other hand – to analyse the possible legal and economic measures tackling and preventing organized crime activities. The article contains results of the analysis of international, regional and national legal acts and the secondary analysis of statistical data of European Union agencies and international organizations. The author used a variety of methods: from selection and analysis of primary and secondary sources to descriptive, comparative and synthesis methods. Such analysis required multitudinous, broad and diverse base of empirical data, which were collected from the international, regional, national organizations and agencies, as well as scientific, operational and theoretical reports related to the issue of organised crime and impact of this phenomenon to the state and the society.Организованная преступность меняется и становится все более разнообразной по своим методам, групповым структурам и влиянием на общество. Целью публикации является исследование, с одной стороны, влияния организованной преступности на экономику государства, с другой – анализ возможных правовых и экономических мер по преодолению и предотвращению такой деятельности. Статья содержит результаты анализа международных, региональных и национальных правовых актов и вторичного анализа статистических данных органов Европейского Союза и международных организаций. Автор использовал различные методы: от отбора и анализа первичных и вторичных источников до описательных, сравнительных и методов синтеза. Такой анализ проведен на многонациональной, разнообразной базе эмпирических данных, полученной от международных, региональных, национальных организаций и ведомств, а также с научных, оперативных и теоретических докладов, связанных с проблемой организованной преступности и влиянием этого явления на государство и общество.Організована злочинність змінюється й стає все більш різноманітною за своїми методами, груповими структурами та впливом на суспільство. Метою публікації є аналіз, з одного боку, впливу організованої злочинності на економіку держави, з іншого – можливих правових й економічних заходів щодо її подолання та запобігання організованій злочинній діяльності. Стаття містить результати вивчення міжнародних, регіональних та національних правових актів та вторинного аналізу статистичних даних органів Європейського Союзу та міжнародних організацій. Автор використовував різноманітні методи: від відбору та аналізу первинних та вторинних джерел до описових, порівняльних та методів синтезу. Такий аналіз було здійснено на багатонаціональній різноманітній базі емпіричних даних, які містилися у міжнародних, регіональних, національних організаціях та відомствах, а також результатах наукових, оперативних та теоретичних доповідей, пов'язаних з проблемою організованої злочинності та впливом цього явища на державу та суспільство
Європейська соціальна модель: нова парадигма розвитку соціальної держави
Get PDFThe social state is one of the key principles of the constitutional system of modern states. Although the issue of social statehood has been the subject of many interdisciplinary studies, it still remains relevant and causes scientific discussions both as a result of periodic revision of paradigms of state development as such and as a result of rapid globalization and regional integration. The decline of the social state has been repeatedly predicted. In this regard, it should be noted that in the process of discussing the state of the social state development should distinguish crisis myths from crisis realities, to identify probable trajectories of its development.The article is aimed at drawing researchers' attention to the transformation of the process of functioning of the welfare state in the context of European integration. It is undeniable that the economics of the EU member states are now almost out of the control of national governments, while the social consequences of this process - unemployment, migration - remain the subject of legal regulation of national states. Together with domestic and foreign researchers, the authors raise the topical question: will the introduction of the European social model lead to changes or even to the abolition of national models of social policy? Is social policy a priority of the European Union and to what extent does it depend on the EU’s economic situation? Are the functions of the welfare state changing in the context of the country's membership in the European Union? Does the state retain its sovereignty by delegating its key functions to the EU? What are the consequences for individuals of changing the paradigm of the welfare state in an innovative economy conditions?Социальное государство является одним из ключевых принципов конституционного строя современных государств. Хотя проблематика социальной государственности была предметом многих междисциплинарных исследований, она до сих пор остается актуальной и вызывает оживленные научные дискуссии как в следствие периодического пересмотра парадигм развития государства как такового, так и в результате стремительного развития процессов глобализации и региональной интеграции. Упадок социального государства предрекали неоднократно. В этой связи следует отметить, что в процессе обсуждения состояния развития социального государства следует отличать кризисные мифы от кризисных реалий, выявлять возможные траектории ее развития.Статья призвана обратить внимание исследователей на трансформацию процесса функционирования социального государства в условиях европейской интеграции. Несомненным является тот факт, что экономики государств-членов ЕС на сегодня почти вышли из-под контроля национальных правительств, тогда как социальные последствия этого процесса – безработица, миграция – остаются предметом правового регулирования национальных правительств. Вместе с отечественными и зарубежными исследователями авторы поднимают актуальные вопросы: приведет ли к изменениям или даже отмене национальных моделей социальной политики создание Европейской социальной модели? Является ли социальная политика приоритетом Европейского Союза и насколько она зависит от экономического состояния ЕС? Изменяются ли функции социального государства в условиях членства страны в Европейском Союзе? Сохраняет ли свой суверенитет государство, делегируя ЕС реализацию своих ключевых функций? Какие последствия для индивидов имеет изменение парадигмы социального государства в условиях инновационной экономики?Соціальна держава є одним з ключових принципів конституційного устрою сучасних держав. Хоча проблематика соціальної державності була предметом багатьох міждисциплінарних досліджень, вона досі залишається актуальною і викликає жваві наукові дискусії як внаслідок періодичного перегляду парадигм розвитку держави як такої, так і внаслідок стрімкого розвитку процесів глобалізації і регіональної інтеграції. Занепад соціальної держави передрікали неодноразово. У цьому зв’язку слід зазначити, що в процесі обговорення стану розвитку соціальної держави слід відрізняти кризові міфи від кризових реалій, виявляти ймовірні траєкторії її розвитку.Стаття покликана звернути увагу дослідників на трансформацію процесу функціонування соціальної держави в умовах європейської інтеграції. Беззаперечним є той факт, що економіки держав-членів ЄС на сьогодні майже вийшли з-під контролю національних урядів, тоді як соціальні наслідки цього процесу – безробіття, міграція – залишаються предметом правового регулювання національних держав. Разом з вітчизняними і зарубіжними дослідниками авторка порушує актуальне питання: чи призведе до змін або навіть скасування національних моделей соціальної політики запровадження європейської соціальної моделі? Чи є соціальна політика пріоритетом Європейського Союзу і наскільки вона залежить від економічного стану ЄС? Чи зазнають змін функції соціальної держави в умовах членства країни в Європейському Союзі? Чи зберігає свій суверенітет держава, делегуючи для реалізації ЄС свої ключові функції? Які наслідки для індивідів має зміна парадигми соціальної держави в умовах інноваційної економіки
Поняття та класифікація оперативно-тактичних рішень у теорії оперативно-розшукової діяльності
Get PDFThe article clarifies the general concept of "solution" in the theory of operational and investigative activities. It is concluded that the issue of tactical decision in the forensic literature has received much attention. At the same time, it should be noted that the relevant topics in the theory of operational and investigative activities are not properly reflected in the scientific literature, some developments on this issue, as noted above, are closed, and comprehensive research in this area has not been conducted. The essence and content of strategic and organizational decisions in the theory of operative-search activity are investigated and their correlation with tactical decisions in the theory of operative-search activity is determined. The main existing theoretical approaches to interpretations of the concept of "tactical solution" in criminology and the theory of operational and investigative activities are analyzed, based on the analysis formulated own definition of "operational and tactical solutions" which should be understood as the result of intellectual (mental) activity of the operational unit. to a certain conclusion (choice), based on the analysis and assessment of the operational and tactical situation, which involves the formulation (setting) of the goal (objectives), which must be achieved through the solution of specific operational and tactical (intermediate) tasks.A thorough analysis of the scientific literature made it possible to classify operational and tactical decisions according to the following main criteria (features): by form of expression: oral; written (documented); by subject of acceptance: independent; collective; by the nature of the tactical tasks to be solved: simple; complex. It is emphasized that according to its meaningful reflection (content) the operational and tactical decision must be: legal, reasonable, timely, optimal and realistic to implement.Определено общее понятие «решение» в теории оперативно-розыскной деятельности. Исследована сущность и содержание стратегических и организационных решений в теории оперативно-розыскной деятельности и определены их соотношение с тактическими решениями в теории оперативно-розыскной деятельности. Проанализированы основные существующие теоретические подходы к трактовке понятия «тактическое решение» в криминалистике и теории оперативно-розыскной деятельности, на основе анализа сформулировано собственное определение понятия «оперативно-тактическое решение», под которым следует понимать результат интеллектуальной (умственной) деятельности работника оперативного подразделения, что приводит к определенному выводу (выбора), основанного на основе анализа и оценке оперативно-тактической ситуации, предполагает формулирование (постановку) цели (цели), которую необходимо достичь через решение конкретных оперативно-тактических (промежуточных) задач. Предложена классификация тактических решений в оперативно-розыскной деятельности.З’ясовано загальне поняття «рішення» в теорії оперативно-розшукової діяльності. Досліджено сутність і зміст стратегічних та організаційних рішень у теорії оперативно-розшукової діяльності і визначено їх співвідношення з тактичними рішеннями в теорії оперативно-розшукової діяльності. Проаналізовано основні існуючі теоретичні підходи до трактувань поняття «тактичне рішення» у криміналістиці та теорії оперативно-розшукової діяльності, на основі аналізу сформульовано власне визначення поняття «оперативно-тактичне рішення», під яким слід розуміти результат інтелектуальної (розумової) діяльності працівника оперативного підрозділу, що призводить до певного висновку (вибору), заснованого на основі аналізу та оцінці оперативно-тактичної ситуації, що передбачає формулювання (постановку) мети (цілі), яку необхідно досягнути через вирішення конкретних оперативно-тактичних (проміжних) завдань. Запропоновано класифікацію тактичних рішень в оперативно-розшуковій діяльності
Проблеми безпосереднього дослідження судом результатів невербальних та змішаних слідчих (розшукових) дій
Get PDFAccording to the criminal procedure legislation, the sources of evidence in criminal proceedings are testimony, material evidence, documents and expert advice. The most common source is testimony, which, according to the legislation, can be obtained only during the interrogation. However, in law enforcement practice there are cases when during some investigative actions, other than interrogation, for instance investigative experiment, inspection, search, the investigator receives from persons involved in it certain information relevant to the criminal proceedings. However, courts sometimes consider the results of such investigative actions inadmissible as evidence, because during their conduct the investigator has recorded testimony which does not meet the requirements of the legislation regarding the procedural form of their obtaining. Such situations lead to the fact that the mentioned information is not evaluated by the courts during the trial, persons, who provided these knowledge during conducting such investigative actions are not interrogated as witnesses, and the proper judicial assessment is not made of the circumstances of the criminal proceedings which were recorded in the protocol of the investigative action. Thus, in the article the author draws attention to the awareness of the essence of the testimony as the sources of evidence in criminal proceedings; considers problems which arise during the classification of investigative actions depending on the methods of obtaining the information on verbal, nonverbal and mixed; analyzes national law enforcement practice, case-law of the European Court of Human Rights, doctrinal approaches and on the basis of the conducted research concludes that the criminal procedural legislation contains legal uncertainty regarding the concept of testimony and knowledge obtained in criminal proceedings. Author admits that the testimony of individuals should be considered in a broad sense, as it is done in the legislation of the foreign countries and in the case-law of the European Court of Human Rights, as any knowledge which has been provided by a person during investigative (detective) actions, which determined the necessity of essential guarantees to people providing it, as well as mandatory interrogation of such people in court in order to perceive the provided knowledge during the hearing and observance of the law to substantiate the court’s conclusions in judicial decision with such testimony.В соответствии с уголовным процессуальным законодательством источниками доказательств в уголовном процессе являются показания, вещественные доказательства, документы и заключения экспертов. Наиболее распространенным источником из них являются показания, которые по законодательству могут быть получены только при проведении допроса. Вместе с тем в правоприменительной практике нередки случаи, когда во время иных, нежели допрос, следственных действий, в частности, следственного эксперимента, осмотра, обыска, следователь получает от лиц, принимающих в них участие, определенные сведения, имеющие значение для уголовного производства. Однако иногда суды считают результаты таких следственных действий недопустимыми в качестве доказательств, поскольку в ходе их проведения следователем были зафиксированы показания, не соответствующие требованиям законодательства относительно процессуальной формы их получения. Это приводит к тому, что указанные сведения не оцениваются судами в ходе судебного разбирательства, лица, которые их дали при проведении указанных следственных действий, не допрашиваются в качестве свидетелей, а обстоятельствам уголовного производства, которые были зафиксированы в протоколе следственного действия, не дается надлежащая оценка судом. В связи с этим в статье автор обращается к определению сущности показаний как источников доказательств в уголовном производстве; рассматривает проблемы, возникающие при классификации следственных (розыскных) действий в зависимости от способов получения информации на вербальные, невербальные и смешанные; анализирует отечественную правоприменительную практику, практику Европейского суда по правам человека, доктринальные подходы и на основании проведенного исследования делает вывод, что уголовное процессуальное законодательство содержит правовую неопределенность относительно понятия показаний и сведений, полученных в уголовном производстве. Показания лиц следует рассматривать в широком смысле, как это сделано в законодательстве некоторых государств и характерно для практики Европейского Суда. Следует понимать под ними любые сведения, которые были даны лицом в ходе проведения следственных (розыскных) действий, что обусловливает необходимость предоставления соответствующих гарантий лицам, которые их дают, а также обязательный допрос такого лица в суде с целью непосредственного восприятия предоставленных сведений во время судебного заседания и соблюдения требований закона относительно обоснования такими показаниями выводов суда в судебном решении.За кримінальним процесуальним законодавством джерелами доказів у кримінальному провадженні є показання, речові докази, документи та висновки експертів. Найбільш розповсюдженим джерелом є показання, які згідно із законодавством можуть бути отримані лише під час проведення допиту. Разом з тим у правозастосовній практиці непоодинокими є випадки, коли під час іншої, ніж допит, слідчої дії, зокрема, слідчого експерименту, огляду, обшуку, слідчий отримує від осіб, які беруть у ній участь, певні відомості, що мають значення для кримінального провадження. Втім, іноді суди вважають результати таких слідчих дій недопустимими як докази, оскільки під час їх проведення слідчим були зафіксовані показання, що не відповідають вимогам законодавства стосовно процесуальної форми їх отримання. Така ситуація призводить до того, що вказані відомості не оцінюються судами під час судового розгляду, особи, які надали відомості під час проведення таких слідчих дій, не допитуються як свідки, а обставинам кримінального провадження, що були зафіксовані у протоколі слідчої дії, не дається належна судова оцінка. У зв’язку з цим у статті авторка з’ясовує сутність показань як джерел доказів у кримінальному провадженні; розглядає проблеми, що виникають під час класифікації слідчих (розшукових) дій залежно від способів отримання інформації на вербальні, невербальні та змішані; аналізує вітчизняну правозастосовну практику, практику Європейського суду з прав людини, доктринальні підходи і зокрема робить висновок, що кримінальне процесуальне законодавство містить правову невизначеність стосовно поняття показань та відомостей, отриманих у кримінальному провадженні. Зазначає, що показання осіб слід розглядати в широкому сенсі, як це зроблено в законодавстві деяких країн і притаманно практиці Європейського Суду. Тож слід розуміти під ними будь-які відомості, які були надані особою під час проведення слідчих (розшукових) дій, що обумовлює необхідність відповідних гарантій особам, які їх надають, а також обов’язковий допит такої особи в суді з метою безпосереднього сприйняття наданих відомостей під час судового засідання та дотримання вимог закону щодо обґрунтування такими показаннями висновків суду у судовому рішенні.
Окремі питання правового забезпечення фермерського землекористування в умовах ринку земель
Get PDFThe article is devoted to the legal regime of agricultural land owned by citizens on the right of permanent use, the mechanism of its re-registration, the problems of lack of the right to inherit such land. The problems of organizational and legal character regarding the participation of farms in the purchase of agricultural land, which were revealed in connection with the adoption of amendments to Article 130 of the Land Code of Ukraine, are outlined. Farmers may be confronted with: 1) the lack of funds needed to buy back the parcels of land used by them for permanent use; 3) the land will be sold by the normative monetary assessment, not by the expert one, which is the most relevant and justified; land market owners will be willing to sell them. It should also be noted that if the rent is paid in advance, the farm as a legal entity automatically paid all the mandatory tax payments and fees for the entire period of the lease. It was emphasized that the right of redemption of the land used by the right of permanent use should be given both to the natural persons – founders and members of the farm, and the farm - the economic entity.Статья посвящена правовому режиму земель фермерского хозяйства, принадлежащих гражданам на праве постоянного пользования, особенностям механизма его переоформления, коллизионным аспектам его регламентации, вследствие чего исключается право наследования таких земельных участков. Рассмотрен ряд проблем организационно-правового характера, что могут возникнуть у фермерских хозяйств при покупке земель сельскохозяйственного назначения в связи с принятием изменений в ст. 130 Земельного кодекса Украины. Подчеркивается, что право выкупа земельных участков, которыми пользуются на праве постоянного пользования, должно быть как у физических лиц – учредителей и членов фермерских хозяйств, так и фермерского хозяйства – хозяйствующего субъекта.Стаття присвячена правовому режиму земель фермерського господарства, які належать громадянам на праві постійного користування, механізму його переоформлення, проблемам відсутності права на спадкування таких земельних ділянок. Окреслено проблеми організаційно-правового характеру щодо участі фермерських господарств у купівлі земель сільськогосподарського призначення, які можуть з’явитися у зв’язку з прийняттям змін до ст. 130 Земельного кодексу України. Наголошено, що право викупу земельних ділянок, якими користуються на праві постійного користування, повинно бути як у фізичних осіб – засновників та членів фермерського господарства, так і фермерського господарства – господарюючого суб’єкта.