Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Доктрина методів тлумачення норм права, сформована в практиці Суду ЄС
Get PDFThe doctrinal approaches to the definition of methods and principles of interpretation of legal norms applied by the Court of Justice of the EU are analyzed. The traditional and special methods of interpretation inherent in integration justice are singled out. The dynamics of changes in the approaches to the interpretation of legal norms in the decisions of the Court of Justice of the EU after the signing of the Lisbon Treaty is described. Scientific approaches to defining the concept of interpretation of legal norms contained in domestic sources are analyzed. Foreign sources on the methods of interpretation of the law by the Court of Justice of the EU have been studied. The article analyzes several European publications written at different times before the signing of the Lisbon Treaty and established, which primarily draws attention to authors who have subjected the theological method of interpretation, and very few sources that influence the justification of methods or principles of their application by the Court. It can be concluded that the tendency of European scholars to emphasize the importance of the theological method of interpretation was related to their views on the constitutional nature of the Treaties and legal considerations about the need to adopt the EU Constitution. Such conclusions correlate with the limited jurisdiction of the Court of Justice, as before the signing of the Lisbon Treaty not all provisions of secondary legislation were interpretable (in particular, visas, asylum, immigration and other policies related to the movement of persons). on the constitutionality of the Treaties, although their form and content have become even more similar to constitutional acts, without losing a clear functional statement of provisions. Since then, the case law of the Court of Justice has been characterized by a variety of methods of interpretation, and European doctrine by publications that have re-substantiated the system of methods and paid more attention to their detailed analysis, making each of these methods autonomous and collectively interchangeable.Анализируются доктринальные подходы по вопросам определения методов и принципов толкования норм права, которые применяются Судом ЕС. Выделены традиционные и особые методы толкования, присущие интеграционному правосудию. Описана динамика изменений в подходах к толкованию норм права в решениях Суда ЕС после подписания Лиссабонского соглашения. Проанализированы научные подходы к определению понятия толкования норм права, содержащиеся в отечественных источниках. Изучены иностранные источники, посвященные методам толкования норм права Судом ЕС.Проналізовано доктринальні підходи до визначення методів і принципів тлумачення норм права, які застосовує Суд ЄС. Виокремлено традиційні та особливі методи тлумачення, властиві інтеграційному правосуддю. Описано динаміку змін у підходах до тлумачення норм права у рішеннях Суду ЄС після підписання Лісабонської угоди. Вивчено наукові підходи до теоретико-правового визначення поняття «тлумачення норм права», які містяться у вітчизняних джерелах. Опрацьовано іноземні джерела, присвячені методам тлумачення норм права Судом ЄС
Обсяг меж вільного розсуду держави у практиці Європейського суду з прав людини
Get PDFThe article analyzes the essence and features of the application of the doctrine of margin of appreciation in the jurisprudence of the European Court of Human Rights. It has been established that the margin of appreciation can be wide or narrow. The factors influencing the scope of the state’s margin of appreciation while effectively ensuring and protecting the rights guaranteed by the European Convention on Human Rights have been identified and examined. The core criteria and principles of law, which are applied and developed in its case-law by the European Court of Human Rights when granting a certain scope of discretionary powers, have been studied.
It is concluded that the key task of the European Court of Human Rights is to exercise effective review over the ensuring and protection of human rights and freedoms enshrined by the European Convention on Human Rights. When defining and granting the margin of appreciation, the European Court of Human Rights is guided by the principles of subsidiarity and proportionality. The scope of the state’s discretion always depends on the circumstances of each particular case, the type and specifics of the violated and/or limited right, its significance for the individual, the characteristics of competing interests, the background and context of the interference, the presence or absence of the European consensus on the issue at stake, the purpose of the interference, the degree of its intensity and the duration, the nature of restrictive measures and their results, as well as the proportionality of the restriction of human rights and freedoms.Анализируется сущность и особенности применения доктрины границ свободного усмотрения государства в практике Европейского суда по правам человека. Установлено, что границы свободного усмотрения могут быть широкими или узкими. Исследуются факторы, влияющие на объём свободы усмотрения государства при эффективном обеспечении и защите прав, гарантированных Европейской конвенцией по правам человека. Изучены ключевые критерии и принципы права, которые применяет и развивает в своей практике Европейский суд по правам человека при предоставлении конкретного объёма дискреционных полномочий.
Ключевой задачей Европейского суда по правам человека является осуществление эффективного контроля над обеспечением и защитой конвенционных прав. При определении границ и предоставлении свободы усмотрения Европейский суд по правам человека руководствуется принципами субсидиарности и пропорциональности. Объём границ свободного усмотрения всегда зависит от обстоятельств каждого конкретного дела, вида и специфики нарушенного и/или ограниченного права, его значения для индивида, особенностей конкурирующих интересов, предыстории и контекста вмешательства, наличия или отсутствия консенсуса относительно предмета рассмотрения, цели вмешательства, степени его интенсивности и продолжительности, характера ограничительных мер и их результатов, а также пропорциональности ограничения прав и свобод человека.Проаналізовано сутність та особливості застосування доктрини меж вільного розсуду держави у практиці Європейського суду з прав людини. Установлено, що межі вільного розсуду можуть бути широкими або вузькими. Досліджено фактори, що впливають на обсяг свободи розсуду держави при ефективному забезпеченні та захисті прав, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини. Вивчено ключові критерії та принципи права, що застосовує і розвиває у своїй практиці Європейський суд з прав людини при наданні конкретного обсягу дискреційних повноважень.
Ключовим завданням Європейського суду з прав людини є здійснення ефективного контролю над забезпеченням і захистом конвенційних прав. При визначенні меж свободи розсуду Європейський суд з прав людини керується принципами субсидіарності і пропорційності. Обсяг меж вільного розсуду завжди залежить від обставин кожної конкретної справи, виду і специфіки порушеного та/або обмеженого права, його значення для індивіда, особливостей конкуруючих інтересів, передісторії та контексту втручання, наявності або відсутності консенсусу щодо предмета розгляду, мети втручання, ступеня його інтенсивності та тривалості, характеру обмежувальних заходів та їх результатів, а також пропорційності обмеження прав і свобод людини
Термін давності відповідно до кримінального законодавства Болгарії
Get PDFUkraine carries out intensive judicial cooperation in criminal matters with other European countries. A typical impediment to granting Ukrainian requests for such cooperation (e.g. extradition from another country, taking over Ukrainian criminal proceedings by the requested foreign country, recognition and enforcement of Ukrainian criminal judgments abroad) is the expiry of the time limitation period [lapse of time] not only under the Ukrainian law but also under the law of the foreign country that Ukraine requests for cooperation.
The problem is that the criminal statute of limitations of most European countries is significantly different from the Ukrainian one. In view thereof, Ukrainian criminal lawyers are interested in having some general knowledge of the statute of limitations of other European countries, esp. such as Bulgaria. On the one hand, this foreign country has always been a steady partner of Ukraine in international judicial cooperation. On the other hand, the Bulgarian statute of limitations constitutes a good example of the different type of legal framework for lapse of time that requesting Ukrainian authorities shall necessarily consider.
All penal laws of the contemporary Bulgarian state contained some statute of limitations. These laws are the 1896 Penal Law (repealed), the 1951 Penal Law upgraded to the 1956 Penal Code, after the full codification of this branch of law in Bulgaria (also repealed), and the existing Penal Code of 1968.
The criminal statute of limitations outlines periods when competent state authorities have been inactive. The expiry of these periods (the lapse of time under law) extinguishes the immediate legal consequences of crimes or the punishments imposed by the court for them.
In Bulgaria, the statute of limitations consists of substantive penal law provisions. This is a legislative recognition of its substantive nature. The concept that the criminal statute of limitation is a procedural legal institution has been overcome in Bulgarian theory, law and judicial practice. The statute of limitations produces procedural consequences also but they derive from its direct substantive law results as secondary effects.
As in most other countries, the penal law of Bulgaria prescribes two types of limitation periods. The first one runs after the commission of the offence. It is also called 'limitation of the offence'; its expiry entails the extinction of the offender’s criminal liability preventing both the imposition of punishment on him/her and his/her conviction status as well.
The second type of limitation period occurs after the imposition of an executable punishment. It is also called 'limitation of the punishment'; its expiry entails the extinction of the punishment imposed only. It does not eliminate the fact that the offender has been convicted.
Under the Bulgarian Penal Code, each of the two types of statute of limitations includes not only general time limitations but also absolute ones as well. The former is applicable when the competent state authorities have not undertaken required activities whereas the latter applies only if the competent state authorities have failed to achieve a required result, namely: the imposition of punishment on the offender or the execution of his/her punishment.Украина осуществляет интенсивное правовое сотрудничество по уголовным делам с другими европейскими странами. Типичным препятствием для удовлетворения украинских просьб о таком сотрудничестве (например, экстрадиция из другой страны, принятие украинского уголовного производства в запрашиваемой стране, признание и приведение в исполнение украинских уголовных решений за рубежом) является истечение срока давности – при том не только в соответствии с законодательством Украины, но и в соответствии с законодательством иностранного государства, которое Украина запрашивает о сотрудничестве.
Проблема в том, что уголовный режим давности большинства европейских стран существенно отличается от украинского. В связи с этим украинские специалисты по уголовным делам заинтересованы в том, чтобы иметь некоторые общие знания о сроках давности в других европейских странах, особенно таких, как Болгария. С одной стороны, это государство является серьезным партнером Украины в международном судебном сотрудничестве; с другой – болгарский режим давности является подходящим представителем тех европейских правовых режимов для истечения срока давности, которые существенно отличаются от украинских.
Все уголовные законы современного болгарского государства содержали определенный режим давности. Этими законами являются Уголовный закон 1896 года (отменен), Уголовный закон 1951 года, усовершенствованный до Уголовного кодекса 1956 года, после полной кодификации этой отрасли права в Болгарии (также отменен), и существующий Уголовный кодекс 1968 года.
По уголовному закону срок давности составляет период бездействия компетентных государственных органов. Истечение давности гасит непосредственные правовые последствия преступлений или наказания, назначенные за них судом.
В Болгарии уголовноe право регулирует давность. Это является законодательным признанием материальной природы давности. Концепция о том, что уголовная давность является процессуально-правовым институтом, была преодолена в болгарской теории, праве и судебной практике. Истечение срока давности также влечет за собой процессуальные последствия, но они вытекают из его прямых материально-правовых результатов в качестве вторичных последствий.Україна здійснює інтенсивне правове співробітництво у кримінальних справах з іншими європейськими країнами. Типовою перешкодою для задоволення українських прохань про таку співпрацю (наприклад, екстрадиція з іншої країни, прийняття українського кримінального провадження в запитуваної іноземної країни, визнання і виконання українських кримінальних рішень за кордоном) є закінчення строку давності – причому не тільки відповідно до законодавства України, а й законодавства іноземної держави, яку Україна запитує про співпрацю.
Проблема в тому, що кримінальний режим давності більшості європейських країн істотно відрізняється від українського. У зв'язку з цим українські фахівці у кримінальних справах зацікавлені в тому, щоб мати деякі загальні знання про терміни давності інших європейських країн, особливо таких, як Болгарія. З одного боку, ця держава є серйозним партнером України в міжнародному судовому співробітництві; з іншого – болгарський режим давності є підходящим представником тих європейських правових режимів щодо закінчення терміну давності, які істотно відрізняються від українських.
Усі кримінальні закони сучасної болгарської держави містили певний режим давності. Цими законами є Кримінальний закон 1896 р. (скасований), Кримінальний закон 1951 р., вдосконалений до Кримінального кодексу 1956 р., після повної кодифікації в цій галузі права в Болгарії (також скасований), і чинний Кримінальний кодекс 1968 р.
За кримінальним законом термін давності становить період бездіяльності компетентних державних органів. Закінчення строку давності нівелює безпосередні правові наслідки злочинів або покарання, призначені за них судом.
У Болгарії кримінальне право регулює давність. Це є законодавчим визнанням матеріальної природи давності. Концепція про те, що кримінальна давність є процесуально-правовим інститутом, була подолана в болгарській теорії, праві і судовій практиці. Закінчення строку давності терміну також тягне за собою процесуальні наслідки, але вони випливають із його прямих матеріально-правових результатів як вторинні наслідки
Судоустрій та судочинство Гетьманщини (друга половина XVII – перша половина XVIII століть)
Get PDFThe article identifies and characterizes the main stages of formation and transformation of the judicial system and the judiciary of the Hetmanate. The years of independence of the Ukrainian state are marked by rapid changes in the judicial system. The desire of national law to eliminate gaps, determines the interest in the legal past, namely, awareness of the need to reproduce an objective picture of the emergence and evolution of national justice to determine the main directions of its further development. In this regard, the analysis of the judicial system and the judicial process in the Ukrainian lands of the second half of the XVII – first half of the XVIII century. Is useful in some respects. First, an important factor is the appeal to the history of the Ukrainian judicial system, namely the period of the second half of the XVII – first half of the XVIII century, which was decisive for the formation of Ukrainian law as a prototype of European. Secondly, in recent decades there has been an accumulation of significant theoretical and scientific value, which requires a theoretical rethinking of many facts and phenomena.
The relevance of the study lies in the accumulation of a large amount of information to reproduce an objective picture of the provisions of the judiciary, which can significantly affect the evolution of the national judicial system and determine its further development.
The purpose of the article is to study the structures of the judicial system of the Hetmanate in the second half of the XVII – first half of the XVIII century., And highlight the main features of the judiciary.
Issues related to the organization of the judicial system and forms of justice in the Hetmanate in the second half of the XVII – first half of the XVIII century are considered and analyzed. The legal aspects of the organization and activity of various institutions of the judicial system, their jurisdiction and instance are also analyzed. The most significant provisions of the proceedings are highlighted: preliminary investigation, procedure for consideration of the case, evidence, court decisions, the procedure for their appeal and execution.Исследованы вопросы, связанные с организацией судебной системы и форм судопроизводства на территории Гетманщины второй половины XVII – первой половины XVIII веков. Значительное внимание уделено судоустройству, его принципам и отдельным институтам. Исследованы наиболее существенные моменты судопроизводства: предварительное следствие, порядок рассмотрения дела, доказательства, судебные решениям, их опротестование и исполнение.
Досліджено питання, пов’язані з організацією судової системи та форм судочинства на теренах Гетьманщини у другій половині XVII – першій половині XVIII століть. Особливу увагу приділено правовим аспектам організації та діяльності різних установ судової системи, їх підсудності та інстанційності, а також судочинству, його принципам та окремим інститутам. Досліджено найбільш суттєві положення судочинства: попереднє слідство, порядок розгляду справи, докази, судові рішення, порядок їх оскарження та виконання
Демократизація земської виборчої системи в Україні після Лютневої революції 1917 року
Get PDFThe paper analyzes the legislation of the Provisional Government of Russia of 1917 which ensured the democratization of the Zemstvo electoral system by introducing general, equal, direct elections by secret ballot. According to the transitional legislation of 1917, elections of county and provincial councillors were held according to the proportional electoral system. As a result of the elections, the provincial and county zemstvos were Ukrainized and democratized by involving peasants’ representatives. However, given voters’ low political culture and lack of political experience, this electoral system proved ineffective. Participation in the elections of mainly one public organization - the Peasants' Union, which received the right to elect provincial councillors, led to a decrease in the zemstvo governors’ professional training level, which was one of the reasons for the zemstvo self-government decline.
Elections of volost councillors on the resolution of county zemstvos representatives’ congresses could be held under both majority and proportional electoral systems, which indicates the expansion of suffrage. On the territory of the Left Bank of Ukraine, the elections of volost councillors were held under the majority electoral system, which was quite justified, as voters were not ready for elections on the basis of the proportional system. Holding the volost elections showed a number of shortcomings, which, objectively, included insufficient level of election commissions’ preparation and, as a result, violations of the law. The low level of voters’ political and legal culture did not allow to ensure the proper conduct of the election campaign. Opposition by anti-democratic and anti-Ukrainian forces in the process of holding zemstvo elections led to absenteeism among voters.В статье проведен анализ земского законодательства Временного правительства России, которое установило всеобщие, равные, прямые, тайные выборы земских гласных. Выборы уездных и губернских гласных проводились по пропорциональной избирательной системе. Земства получили право самостоятельно решать по какой избирательной системе – мажоритарной или пропорциональной – избирать волостных гласных. Благодаря выборам 1917 г. произошел процесс демократизации земского самоуправления и сформировано волостное земство в Украине.Аналізується земське законодавство Тимчасового уряду Росії, котре впровадило загальні, рівні, прямі, таємні вибори земських гласних. Вибори повітових та губернських гласних відбувалися за пропорційною виборчою системою. Земство отримало право самостійно вирішувати за якою виборчою системою – мажоритарною чи пропорційною – обирати волосних гласних. Завдяки виборам 1917 р. відбувся процес демократизації земського самоврядування та сформовано волосне земство в Україні
Теоретичні аспекти відносин держави та органів місцевого самоврядування
Get PDFThe article investigates the theoretical and practical aspects of the main parameters of state and self-government structures, its interaction in the process of formation and development of the state, its separation from society. The authors make a general description of the state, local government, social sphere. Attention is paid to the issues of relations between local self-government and institutions of the state, society, institutions of human and citizen’ rights and freedoms. The objective factors of the relationship between the state and self-government principles are considered, including the degree of socio-economic maturity of society, the ratio and arrangement of social groups. An attempt to determine the role of the individual in the implementation of the harmonization of human and citizen rights and freedoms with the interests of the state and society has been made there.В статье исследуются теоретические и практические аспекты основных параметров государственных и самоуправленческих структур, их взаимодействия в процессе формирования и развития государства, отделения от общества.
Дается общая характеристика государства, местного самоуправления, социальной сферы. Уделяется внимание вопросам взаимоотношений местного самоуправления и институтов государства, общества, институтов прав и свобод человека и гражданина. Рассмотриваются объективные факторы взаимосвязи государства и принципов самоуправления, включая степень социально-экономической зрелости общества, соотношение и устройства социальных групп. Предпринята попытка определить роль личности в осуществлении гармонизации прав и свобод человека и гражданина с интересами государства и общества.
Установлено, что эволюция примитивных форм территориального самоуправления в результате осложнения социальных отношений должна объективно привести к образованию государств, в которых собственные институты власти сбалансированы государственными. Наряду с демократическими теориями, а иногда и в сочетании с ними, разрабатывались идеи подчинения государства закону; суть этой идеи заключалась в том, что людьми должна управлять не государство, а равный для всех закон.Досліджено теоретичні та практичні аспекти основних параметрів державних і самоврядних структур, їх взаємодію у процесі формування та розвитку держави, її відокремлення від суспільства.
Дано загальну характеристику держави, місцевого самоврядування, соціальної сфери. Розглянуто питання взаємовідносин місцевого самоврядування та інститутів держави, суспільства, інститутів прав і свобод людини та громадянина. Досліджено об’єктивні чинники взаємозв’язку держави та принципів самоврядування, включаючи ступінь соціально-економічної зрілості суспільства, співвідношення і влаштування соціальних груп. Зроблено спробу визначити роль особистості у гармонізації прав і свобод людини та громадянина з інтересами держави і суспільства.
Установлено, що еволюція примітивних форм територіального самоврядування в результаті ускладнення соціальних відносин повинна об'єктивно призвести до утворення держав, в яких власні інститути влади збалансовані державними. Поряд з демократичними теоріями, а іноді і в поєднанні з ними, розроблялися ідеї підпорядкування держави закону; суть цієї ідеї полягала в тому, що людьми повинна керувати не держава, а рівний для всіх закон.
Міжнародно-правові зобов’язання України щодо збереження і від-новлення природних екосистем та впровадження екосистемного підходу
Get PDFThe article analyzes the provisions of the multilateral and bilateral international legal treaties of Ukraine aimed at the conservation and restoration of natural ecosystems and the implementation of an ecosystem approach, which is a strategy for the integrated management of land, water and living resources that promotes conservation and sustainable use in an equitable way.Based on the conducted research, it is concluded that these issues are among the most important and relevant at the international legal level, therefore, our state, having assumed relevant obligations in this area, should focus its efforts to their proper reflection in the national regulatory and legal field and their practical realization.It is hoped that in the near future, the outlined issues will receive increased attention both at the level of environmental legislation and in practical terms, because according to the Law of Ukraine «On the Basic principles (strategy) of state environmental policy of Ukraine for the period up to 2030» dated 28.02.2019, which now has the status of a leading pointer in the environmental sphere, the goal of state environmental policy is to achieve a good state of the environment by introducing an ecosystem approach to all areas of socio-economic development of Ukraine to ensure the constitutional right of every citizen to a clean and safe environment, introduction of balanced nature management and conservation and restoration of natural ecosystems. Анализируются положения многосторонних и двусторонних международно-правовых договоров Украины, направленных на сохранение и восстановление природных экосистем и внедрение экосистемного подхода. На основании проведенного исследования сделан вывод, что эти вопросы являются одними из наиболее важных и актуальных на международном уровне, поэтому государство, взяв на себя соответствующие обязательства в указанной сфере, должно направить свои усилия на их надлежащее отображение в национальном нормативно-правовом поле и их практическую реализацию.Проаналізовано положення основних багатосторонніх і двосторонніх міжнародно-правових договорів України, спрямованих на збереження і відновлення природних екосистем та впровадження екосистемного підходу. Зроблено висновок, що ці питання є одними з найбільш важливих і актуальних на міжнародному рівні, а тому держава, взявши на себе відповідні зобов’язання у зазначеній сфері, має спрямувати свої зусилля на їх належне відображення у національному нормативно-правовому полі, а також їх практичну реалізацію
Правове регулювання інтродукції в Україні
Get PDFThe article considers the peculiarities of the legal regulation of introduction. The basis for research in this area is that among the anthropogenic factors that negatively affect the structural elements of the ecological network, biological and landscape diversity in general, at the present stage should be noted scientifically unsubstantiated introduction of individual flora and fauna. That is why the legal regulation of these relations and the consolidation of both a clear terminological apparatus and a proper legal mechanism for their implementation, which will allow the national legislation to regulate the introduction of all kinds, is becoming relevant.
This article outlines the provisions of national and international legislation in this area, as well as the meaning of the terms "introduced species" and "invasive species" and their relationship in terms of law. The legal classification of introduction is given, its value for legal standardization of ecological relations is revealed. The author substantiates the need to develop a single categorical-conceptual apparatus for regulating relations in the field of implementation of all natural objects. This work becomes especially relevant given that today among scientists there is no single approach to the relationship we are considering, moreover, there is no independent research in this area.
It is established that relations in the field of introduction occupy a special place in environmental legislation, as they can be considered in the context of the use and reproduction of natural resources, as well as the protection of biological diversity and the environment as a whole. Equally important, the legal regulation of the introduction depends not only on the introduced objects, but also on the purpose and method of introduction (for example, to regulate the number of objects of fauna, flora, aquaculture or introduction to reproduce forests, etc.).Рассмотрены особенности правового регулирования интродукции. Определены положения национального и международного законодательства в этой сфере, а также содержание терминов «интродукция» и «инвазивные виды» и их соотношение с точки зрения права. Приведена правовая классификация интродукции, раскрыто ее значение для правового нормирования экологических отношений. Обоснована необходимость выработки единого категориально-понятийного аппарата для регулирования отношений в сфере осуществления интродукции относительно природных объектов.
Розглянуто особливості правового регулювання інтродукції. Окреслено положення національного й міжнародного законодавства у цій сфері, а також зміст термінів «інтродуковані види» й «інвазійні види» і їх співвідношення з точки зору права. Наведено правову класифікацію інтродукції, розкрито її значення для правового унормування екологічних відносин. Обґрунтовано необхідність вироблення єдиного категоріально-понятійного апарату для регулювання відносин у сфері здійснення інтродукції щодо всіх природних об’єктів
Забезпечення конфіденційності відомостей про особу, яка бере участь у кримінальному провадженні: окремі проблеми та шляхи їх вирішення
Get PDFThe article highlights the problem of practical implementation of such a security measure that can be applied to participants in criminal proceedings, such as ensuring the confidentiality of personal information. It is analyzed the views diversity of investigators, prosecutors, judges and lawyers on the algorithm of application of ensuring the personal data confidentiality, on the issue of storage of resolutions (decisions) on the application of this security measure in criminal proceedings.
The practice of conducting procedural actions in court with persons whose personal data have been changed is studied separately. The peculiarities of interrogation, identification with protected participants of criminal proceedings in the mode of videoconference and in a closed court session are studied. Previous attempts to solve this problem by developing a Model Instruction on conducting court proceedings with witnesses, victims and other participants in criminal proceedings, in respect of whom security measures have been taken, are considered.
According to the analysis results of the domestic legislation on security of participants in criminal proceedings and identification of gaps, after conducting a survey of current investigators, prosecutors, judges and lawyers, the generalization of modern practice of criminal proceedings with the participation of protected persons is made.
The purpose of this research is to formulate proposals for a unified and mandatory for all participants in criminal proceedings procedure for working with persons whose personal data are changed for security purposes at all stages of criminal proceedings.
The expediency of enshrining at the bylaw level in a separate normative legal act an algorithm for carrying out procedural actions in court with participants in criminal proceedings, which would meet the requirements of current legislation, including the provisions of the Data Summary constituting a state secret, is substantiated.Исследован вопрос процессуального порядка применения к участникам уголовного производства такой меры безопасности как обеспечение конфиденциальности сведений о личности. Освещена проблема отсутствия единого алгоритма проведения процессуальных действий в суде с участием лиц, которым изменены персональные данные, предложены пути ее решения. Аргументирована необходимость на уровне подзаконного акта нормативно закрепить процедуру проведения процессуальных действий в суде с участниками уголовного производства, к которым применены меры обеспечения безопасности.Досліджено питання процесуального порядку застосування до учасників кримінального провадження такого заходу безпеки як забезпечення конфіденційності відомостей про особу. Висвітлено проблему відсутності єдиного алгоритму проведення процесуальних дій у суді за участю осіб, яким змінено персональні дані, запропоновано шляхи її вирішення. Аргументовано необхідність на рівні підзаконного акта нормативно закріпити процедуру проведення процесуальних дій у суді з учасниками кримінального провадження, до яких застосовано заходи забезпечення безпеки
Типові і зразкові справи в адміністративному судочинстві: ознаки та особливості розгляду
Get PDFCurrently, the institute of typical and exemplary cases is represented by the norms of only one of the national procedural laws, namely, the norms of the Code of Administrative Proceedings of Ukraine. This is completely justified because the probability of similar legal disputes between individuals and subjects of authoritative powers is extremely high. Subjects of authoritative powers apply the same rules of law to a wide range of persons. Such application may be based on misunderstanding of general mandatory rules resulting in violation of the rights of individuals or restriction of these rights implementation. Besides, in most cases, the legal disputes to be considered under the rules of administrative proceedings need to be decided as soon as possible. Referring to the institute of typical and exemplary cases makes it possible to ensure the necessary rapid decision-making: the decision at exemplary case gives reference points in considering typical cases. In other words, the judge in fact receives a "competent recommendation" according to which he is obliged to decide a case characterized by typical features. Taking this into account the authors consider that according to the national legislator, the institute of typical and exemplary cases is aimed, inter alia, at ensuring the unity of judicial practice.
The paper presents the analysis of the provisions of procedural law, the study of corresponding court decisions. Taking this into consideration an attempt is made to identify to what extent the implementation of the institute of typical and exemplary cases has influenced the unification of Ukrainian courts judging the public-legal disputes that can be considered the most common.На сегодняшний день институт типичных и образцовых дел представлен нормами лишь одного из национальных процессуальных законов ‒ нормами Кодекса административного судопроизводства Украины. В представленной статье на основании анализа положений процессуального закона, изучения судебных решений сделана попытка выяснить, насколько введение института типичных и образцовых дел повлияло на унификацию практики решения украинскими судами тех публично-правовых споров, которые можно считать наиболее распространенными.Нині інститут типових і зразкових справ представлений нормами лише одного із національних процесуальних законів ‒ нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Це повністю виправдано. Адже ймовірність виникнення аналогічних правових спорів між приватними особами та суб’єктами владних повноважень є надзвичайно високою. Носії владних повноважень застосовують одні й ті ж норми права стосовно широкого кола осіб. Таке застосування може ґрунтуватися на помилковому сприйнятті загальнообов’язкових правил, внаслідок чого права приватних осіб можуть бути порушені або їх реалізація може зазнати обмежень. Крім цього у більшості випадків спори, що належить розглядати за правилам адміністративного судочинства, потребують якнайшвидшого вирішення. Звернення до інституту типових та зразкових справ дозволяє забезпечити необхідну оперативність: рішення у зразковій справі дає орієнтири, на які суддя, що розглядає типову справу, повинен обов’язково зважати. Іншими словами, суддя фактично отримує «компетентну рекомендацію», відповідно до якої він зобов’язаний вирішити справу, що характеризується ознаками типовості. Останнє переконує в тому, що, за задумом національного законодавця, інститут типових і зразкових справ спрямовано в тому числі і на забезпечення єдності судової практики.
У статті на підставі аналізу положень процесуального закону, вивчення судових рішень зроблено спробу з’ясувати, наскільки запровадження інституту типових і зразкових справ вплинуло на уніфікацію практики розв’язання українськими судами тих публічно-правових спорів, які можна вважати найбільш поширеними