Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Телемедицина як один із напрямків інноваційних технологій в Україні
Get PDFThe emergence and development of the latest innovative information technologies have affected all areas of human activity, including medicine. Unsatisfactory health care for people living in remote and rural areas, the need for emergency medical care, the spread of the SARS-CoV-2 coronavirus pandemic in the acute respiratory disease COVID-19, and the impetus for war telemedicine in Ukraine. Telemedicine is becoming an alternative to direct visits to the doctor, saves time and money of the patient, while receiving timely quality medical services. Despite certain pitfalls and obstacles to its development (weak Internet coverage and imperfect technical equipment, ignorance of medical staff in this method of treatment, economic barriers, lack of proper legal support, mental barriers, etc.), the number of people who use this method of providing services, is growing every day. Ukraine, in contrast to Europe and the world, where telemedicine has long been commonplace, today is only taking the first steps to implement this method in health care, which makes this study relevant.The aim of the article is to consider telemedicine as one of the relatively new methods (ways) of providing medical services in Ukraine where distance is a critical factor. We are talking about the use of the latest innovative information and communication technologies for the purpose of providing medical care to the population, namely: diagnosis, treatment, prevention of diseases, including the exchange of experience between doctors "at a distance". The state and level of development of telemedicine in European countries and the world are considered, the positive aspects of its implementation are investigated, which are: the possibility of obtaining a wide range of medical services, spending much less time visiting a doctor; the consultant doctor has the necessary information about the patient, thanks to the digital format of medical records, which significantly speeds up his treatment and eliminates the likelihood of medical error; availability of medical services for the population living in areas where there is a shortage of doctors; the ability to receive emergency medical care, especially in pandemics, martial law and emergencies; providing assistance to medical staff by involving other specialists, creating a council; as well as obtaining a "second" opinion of a specialist to correctly diagnose or treat the patient.The current and future national legislation on the research topic is analyzed. The stages of introduction of telemedicine in health care institutions of Ukraine are determined and considered.Целью статьи является рассмотрение телемедицины как одного из относительно новых методов (способов) предоставления медицинских услуг в Украине, где расстояние является критическим фактором. Речь идет об использовании новейших инновационных информационно-коммуникационных технологий с целью осуществления медицинского обслуживания населения, а именно, внедрения нового подхода к диагностике, лечению, профилактике заболеваний, в том числе и обмену опытом между врачами «на расстоянии». Рассмотрены состояние и уровень развития телемедицины в европейских странах и мире, исследованы положительные аспекты ее внедрения особенно в условиях пандемий, военных и чрезвычайных состояний, а также в случаях необходимости получения иного «второго» мнения специалистов, что делает данное исследование актуальным. Определены и рассмотрены этапы внедрения телемедицины в учреждениях здравоохранения. При этом отдельно исследованы препятствия развитию телемедицины в Украине. Проанализировано действующее и перспективное национальное законодательство по изучаемой теме, что нашло отражение в выводах работы.
Метою статті є розгляд телемедицини як одного із відносно нових методів (способів) надання медичних послуг в Україні там, де відстань є критичним чинником. Мова йде про використання новітніх інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій з метою здійснення медичного обслуговування населення, а саме, впровадження нового підходу до діагностики, лікування, профілактики захворювань, в тому числі й обміну досвідом між лікарями «на відстані». Розглянуто стан та рівень розвитку телемедицини в європейських країнах та світі, досліджено позитивні аспекти її впровадження особливо в умовах пандемій, воєнних та надзвичайних станів, а також у випадках необхідності отримання іншої «другої» думки фахівців, що робить дане дослідження актуальним. Визначено й розглянуто етапи запровадження телемедицини в закладах охорони здоров’я. При цьому окремо досліджено перешкоди розвитку телемедицини в Україні. Проаналізовано чинне та перспективне національне законодавство щодо досліджуваної теми, що знайшло відображення у висновках до роботи
Застосування концепції домислюваної компетенції у практиці Міжнародного суду ООН
Get PDFThe article provides for an overview and analysis of the UN ICJ’s practice on implementation of the implied powers doctrine. Main Court’s cases (judgments and advisory opinions) related to this doctrine were examined (Reparation for Injuries Suffered in the Service of the UN (1949), Effect of Awards of Compensation made by the UN Administrative Tribunal (1954), Certain Expenses of the UN (1962), Legality of the Use by a State of Nuclear Weapons in Armed Conflict (1996), and Fisheries Jurisdiction (1998)).
It is noted that the implied powers doctrine became an implementation of the principle of efficiency, which is well known in international judicial practice as the principle interpretatio fiеnda est ut res magis valeat quam pereat. It allows to interpret the charters of international organizations in a more ‘dynamic manner’. The implied powers doctrine, on the one hand, expands the limits of such interpretation, and on the other hand, it limits it. Its antipode is the doctrine of inherent powers that allows to make more broadly interpretation of the charters of international organization based only on its goals. In this connection a comparative analysis of two competing doctrines – of implied powers and inherent powers – is made.
The author of the article examined the legal positions of the International Court of Justice that allow to the supporters of the inherent powers doctrine to assert that it has wide application. But, based on the methods of interpretation used by the ICJ in making these judgments and advisory opinions, he come to the conclusion that the Court fully supports exactly the implied powers doctrine.Статья посвящена анализу практики Международного суда ООН по применению доктрины подразумеваемой компетенции. Изучены основные решения и консультативные заключения данного органа. Определены принципы и способы толкования уставов международных межправительственных организаций при применении этой концепции. Проведен сравнительный анализ доктрины подразумеваемой компетенции с доктриной имманентной компетенции, которая позволяет толковать уставы международных организаций чрезвычайно широко – отталкиваясь только от их уставных целей. На основе изучения практики Суда автор статьи пришел к выводу о том, что этот орган поддерживает именно доктрину подразумеваемой компетенции.Стаття присвячена аналізу практики Міжнародного суду ООН щодо застосування концепції домислюваної компетенції. Досліджено основні рішення і консультативні висновки цього органу. Визначено принципи і способи тлумачення статутів міжнародних міжурядових організацій щодо застосування цієї концепції. Зроблено порівняльний аналіз концепції домислюваної компетенції порівняно з концепцією імманентної компетенції, яка дозволяє тлумачити статути міжнародних організацій надзвичайно широко – відштовхуючись лише від їх статутних цілей. На основі дослідження практики Суду автор статті дійшов висновку, що цей орган підтримує саме теорію домислюваної компетенції
Право особи на медичну допомогу в Україні
Get PDFTopicality. The relevance of the problem considered in the article is caused by the absence of the definition of the legal status of the participants in the relationships between the medical institution and the patient, as well as the object of this relationship, and the content of the “medical error” concept.
The purpose of the article. The aim of the article is to examine the legal status of the participants to the said relations (the medical professional and the patient), to determine the object of such legal relations and to define what constitutes the so-called “medical error”.
Research methods. The article provides a general overview of the legislation regulating the provision of medical services. The main features that characterize the person as a patient under the contract for the provision of medical services are determined. The practice of national courts is analyzed in the article in order to identify common problems with the application of legislation on compensation for damage caused by a “medical error”. Apart from that, the author focuses on the legal status of the parties to the agreement on the provision of medical services.
Results. The provision of medical care and services is aimed at the preservation of human life and health, which benefits not only the interests of the patient himself and his family members, but also in the long run the interests of the state and society as a whole. The relations between the medical institution and the patient are governed first and foremost by the norms of civil law, which means that legal disputes arising out of these relations (e.g. if the patient is harmed due to his physician’s failure to exercise due care) are considered as civil cases. The findings propose to determine the legal status of the healthcare professional and the patient, as well as to ensure the mandatory professional representation of patients in cases of “medical errors”.Актуальність. Актуальність розглянутої в статті проблеми зумовлено доцільністю визначення правового статусу учасників відносин між медичною установою і пацієнтом, змісту поняття «лікарська помилка» та об’єкта таких правовідносин.
Мета статті полягає в дослідженні правового статусу учасників відносин між медичними працівниками і пацієнтами, визначенні об’єкта таких правовідносин та змісту поняття «лікарська помилка».
Методи дослідження. У статті подано загальний огляд законодавства, що регулює надання медичних послуг. Визначено основні ознаки, що характеризують особу як пацієнта за договором про надання медичних послуг. Проаналізовано практику національних судів з метою виявлення типових проблем щодо застосування законодавства про відшкодування шкоди, завданої «лікарською помилкою». Крім того, акцентовано увагу на правовому статусі сторін договору про надання медичних послуг.
Результати. Наголошено, що надання медичної допомоги і медичних послуг спрямоване на збереження життя та здоров’я людини, що відповідає не тільки інтересам самого пацієнта та членів його сім’ї, а й інтересам держави та суспільства в цілому. Відносини між медичною установою та пацієнтом регулюються насамперед нормами цивільного права, а це означає, що судові спори, що виникають із цих відносин (наприклад, якщо пацієнту завдано шкоди через лікарську помилку), розглядають у порядку цивільного судочинства. Доцільним вбачається визначити правовий статус медичного працівника та пацієнта, а також забезпечити обов’язкове професійне представництво інтересів пацієнтів у випадках «лікарської помилки»
Принцип офіційного дослідження в діяльності адміністративних органів та судів
Get PDFThe paper makes an attempt to identify the essence of the principle of ex officio investigation, which is considered common to administrative procedure and administrative proceedings. The authors set the task of analyzing not only the similar manifestations of this principle in the procedure and proceedings. An equally important for understanding the essence of the principle, and therefore the correct application of procedural and processual norms, is, according to the authors, to distinguish its different manifestations that cannot be ignored, because this principle forms the basis for the activities of representatives of various branches of power, namely executive and judicial. In order to perform the stated task, the paper analyzes among the rules of the Law of Ukraine "On Administrative Procedure" and the Code of Administrative Proceedings of Ukraine those that characterize the considered principle, it is demonstrated in comparison how the representatives of each branch of power use them. As a result, the paper states that the representatives of executive and judicial authorities, under the influence of the principle of ex officio investigation, demonstrate evident activity in proceedings: they are authorized to take actions on their own, without obtaining the consent of the interested parties, which guarantee that the decision made by them in the case will fully meet the requirements declared at the regulatory level. At the same time, such activity is ensured by norms formulated taking into account the nature of the activities of each of the subjects of power, and therefore, in its manifestations, it cannot be recognized as identical.У статті здійснено спробу визначити сутність принципу офіційного дослідження, який вважають загальним для адміністративної процедури та адміністративного (судового) процесу. Автори поставили перед собою завдання виявити не тільки схожі прояви даного принципу в процедурі та процесі. Не менш важливим для розуміння сутності принципу, а значить і правильного застосування процедурних та процесуальних норм, є, за позицією авторів, виокремлення тих його несхожих проявів, які неможливо ігнорувати, адже мова про те, що він (даний принцип) формує основу для діяльності представників різних гілок влади – виконавчої та судової. Задля здійснення означеного завдання у статті вирізнено серед правил Закону України «Про адміністративну процедуру» та Кодексу адміністративного судочинства України ті, що характеризують розглядуваний принцип, у порівнянні продемонстровано, як ними послуговуються представники кожної з гілок влади. У результаті констатовано, що носії виконавчої та судової влади під впливом принципу офіційного дослідження демонструють помітну активність у провадженнях: вони уповноважені самостійно, без отримання згоди зацікавлених осіб вчиняти дії, які гарантують, що прийняте ними рішення у справі повністю відповідатиме вимогам, задекларованим на нормативному рівні. Разом із тим така активність забезпечується нормами, сформульованими з урахуванням характеру діяльності кожного із суб’єктів влади, а відтак, у своїх проявах вона не може бути визнана ідентичною
Європеїзація екологічного права держав-членів Європейського Союзу
Get PDFTopicality. The topicality of the issue presented in the article is due to the insufficiency of research on the Environmental Law Europeanization in domestic legal science.
The purpose of the article. The purpose of the article is to study the essence of the concept of “law Europeanization” and the peculiarities of its implementation in the field of Environmental Law of EU member states and candidate states.
Research methods. The Europeanization concept arose and developed as a result of changes occurred within the theory of integration itself. The article deals with the influence of the process of deepening of the integration and expansion of the European Union on the obligations of the member states regarding the protection of the environment and climate.It is observed that the construction and functioning of the EU legal order is a decisive factor of integration, which is viewed as a project of building a single market, complemented by the range of policies implementation, in particular in the field of environmental and climate protection.
Results. The concept of Environmental Law Europeanization was analyzed, and the way how the legal systems of the EU member states contribute to the development of the European Union Environmental Law, which is supranational by its legal nature, was examined.It is emphasized that the Europeanization of law cannot be addressed as a homogeneous process, nor as a process that leads to the same result in each of the member states.Despite the obvious dominance of international law and globalization as factors determining the national law reform, it can be argued that the peculiarities of legal regulation of relations in the field of environmental and climate protection are caused by the consequences of “soft” or indirect Europeanization. In many cases, the rules of the EU legal order, which are incompatible with national rules, create pressure on national governments, prompting them to adapt national environmental legislation to European environmental legal standards. Attention is drawn to the fact that within the framework of the process of European integration, the process of de-Europeanization can occur to a certain extent and for various reasons.
The significance of the results. The conclusions obtained as a result of the research will contribute to the awareness of the phenomenon of Europeanization of the EU member states and candidate states national law, in particular such a component as Environmental Law, its directions and forms, and may be useful in the process of domestic environmental legislation to the European Union environmental legislation adaptation.Актуальність. Актуальність наведеної в статті проблеми зумовлено недостатністю дослідження питань європеїзації екологічного права у вітчизняній юридичній науці.
Мета статті полягає в дослідженні сутності поняття «європеїзація права» та особливостей її реалізації у сфері екологічного права держав-членів ЄС та країн-кандидатів.
Методи дослідження. Концепція європеїзації виникла і розвивалася внаслідок змін, що відбувалися всередині самої теорії інтеграції. У статті досліджено вплив процесу поглиблення інтеграції та розширення Європейського Союзу на зобов’язання держав-членів щодо захисту навколишнього середовища і клімату. Зазначено, що побудова та функціонування правопорядку ЄС є визначальним фактором інтеграції, яку розглянуто як проєкт розбудови єдиного ринку, доповнений реалізацією комплексу політик, зокрема у сфері захисту навколишнього середовища і клімату.
Результати. Проаналізовано концепцію європеїзації екологічного права, досліджено, як правові системи держав-членів ЄС долучаються до розвитку наднаціонального за своєю правовою природою екологічного права Європейського Союзу. Наголошено, що єропеїзацію права не можна розглядати ані як однорідний процес, ані як процес, що приводить до однакового результату в кожній із держав-членів. Незважаючи на очевидне домінування міжнародного права та глобалізації як чинників, що зумовлюють реформування національного права, стверджується, що особливості правового регулювання відносин у сфері захисту навколишнього середовища і клімату є наслідками «м’якої» або непрямої європеїзації. У багатьох випадках норми правопорядку ЄС, що несумісні з національними нормами, створюють тиск на національні уряди, спонукаючи їх до адаптації національного екологічного законодавства до європейських екологічних правових стандартів. Звернуто увагу на те, що в рамках процесу європейської інтеграції може відбуватися в певному обсязі та з різних причин процес деєвропеїзації.
Значущість результатів. Отримані в результаті дослідження висновки сприятимуть усвідомленню феномену європеїзації національного права держав-членів ЄС та країн-кандидатів, зокрема такої його складової, як екологічне право, його напрямів і форм, і можуть стати у пригоді в процесі адаптації вітчизняного екологічного законодавства до екологічного законодавства Європейського Союзу
Оцінка дорожньо-транспортної аварійності та тяжкості її наслідків в Україні
Get PDFIn Ukraine, the situation with road traffic accidents, mortality and injuries remains generally difficult. Relatively positive trends in traffic provision in the first half of the last decade are rapidly giving way to negative trends at the end of 2020. Ambitious of United Nations reduction target during 2011-2020 years 50% of road traffic mortality and serious injuries by UN Member States partially completed. Ukraine is no exception. According to the Patrol Police of Ukraine, during this period, the total number of deaths consequently of traffic accidents decreased by 26.7%, and those seriously injured by 15.5%. However, according to the World Health Organization, only the member states of the European Union have achieved the greatest progress in reducing deaths and serious injuries from road traffic accidents by one fourth, while in the post-soviet countries a decrease of only one tenth fixed. Based on official data, in Ukraine there are on average 8-8.5 deaths consequently of traffic accidents per 100,000 people. However, according to experts from the World Health Organization, the death rate from road traffic accidents is more than 13 people per 100 thousand of the population, which is 150% more than the European average (5 people per 100 thousand). A difference has been established in the data of state bodies regarding the level of mortality consequently of road traffic accidents. The conclusion is made about the shortcomings of the system of registration and accounting of road accidents used to hide the real number of deaths consequently of road accidents. The underestimation of mortality rates is carried out by not taking into account in the statistics those who died a month after the accidents, as well as by assigning those who died consequently of road traffic accidents to the total number of people who died as a result of traffic accidents.В Украине ситуация с дорожно-транспортной аварийностью, смертностью и травматизмом остается сложной. Некоторые положительные тенденции в сфере обеспечения дорожного движения в первой половине последнего десятилетия быстро сменились негативными на конец 2020 г. Амбициозная задача Организации Объединенных Наций по снижению в течение 2011–2020 гг. уровня смертности и тяжелого травматизма в результате дорожно-транспортных происшествий на 50 % государствами-членами ООН выполнено частично. Украина не стала исключением. По данным Патрульной полиции Украины, в течение указанного периода общее количество погибших в результате ДТП уменьшилось на 26,7 %, а тяжело травмированных на 15,5 %. Однако, по информации Всемирной организации здравоохранения, только государствам-членам Европейского Союза удалось достичь наибольшего прогресса по снижению смертности и серьезного травматизма от ДТП на одну четвертую, тогда как в постсоветских странах зафиксировано снижение этих показателей только на одну десятую часть. Исходя из официальных данных, в Украине на 100 тыс. населения в среднем приходится 8-8,5 погибших в результате ДТП. Но по оценкам экспертов ВОЗ, коэффициент смертности от ДТП составляет более 13 человек на 100 тыс. населения, что на 150 % больше среднеевропейского показателя (5 человек на 100 тыс.). Установлено различие в данных государственных органов относительно уровня смертности в результате ДТП. Сделан вывод о недостатках системы регистрации и учета ДТП, используемых для сокрытия настоящего числа погибших в результате ДТП. Занижение показателей смертности осуществляется путем неучета в статистике лиц, умерших через месяц после совершения аварий, а также путем отнесения погибших в результате ДТП к общему количеству людей, умерших в результате транспортных несчастных случаев.
В Україні ситуація з дорожньо-транспортною аварійністю, смертністю і травматизмом в цілому залишається складною. Відносно позитивні тенденції у сфері забезпечення дорожнього руху у першій половині останнього десятиліття швидко змінюються негативними тенденціями на кінець 2020 р. Амбітне завдання Організації Об’єднаних Націй щодо зниження протягом 2011 – 2020 рр. рівня смертності і тяжкого травматизму внаслідок дорожньо-транспортних подій на 50 % державами-членами ООН виконано лише частково. Україна не стала винятком. За даними Патрульної поліції України упродовж вказаного періоду загальна кількість загиблих внаслідок ДТП зменшилась на 26,7 %, а тяжко травмованих на 15,5 %. Однак за інформацією Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я тільки державам-членам Європейського Союзу вдалося досягти найбільшого прогресу із зниження смертності і серйозного травматизму від ДТП на одну четверту частину, тоді як в пострадянських країнах зафіксовано зниження цих показників лише на одну десяту частину. Виходячи із офіційних даних, в Україні на 100 тис. населення середньому припадає 8-8,5 загиблих внаслідок ДТП. Проте за оцінками експертів ВООЗ коефіцієнт смертності від ДТП становить понад 13 осіб на 100 тис. населення, що на 150 % більше середньоєвропейського показника (5 осіб на 100 тис.). Встановлено розходження в даних державних органів щодо рівня смертності внаслідок ДТП. Зроблено висновок про недоліки системи реєстрації та обліку дорожньо-транспортних пригод, що використовуються для приховування справжнього числа загиблих в результаті ДТП. Заниження показників смертності здійснюється шляхом неврахування у статистиці осіб, які померли через місяць після скоєння аварій, а також шляхом віднесення загиблих внаслідок ДТП до загальної кількості людей, які померли в результаті транспортних нещасних випадків.  
Військові та військово-цивільні адміністрації в системі територіальної організації влади в Україні: компаративний аналіз
Get PDFThe article examines the issue of the constitutional and legal status of military and military-civilian administrations, as well as the problems of their territorial organization. The problems of the constitutional and legal status of these bodies are primarily related to the lack of their constitutional and legal regulation, which in practice can lead to abuses, violations of the rights and freedoms of citizens. In addition, the functioning of military and military-civilian administrations entails the termination of the activities of local self-government bodies in the territories defined in the laws. First of all, we are talking about elected bodies of local self-government - councils, when the inhabitants of the territory can exercise their right to vote. Also, the formation and functioning of military and military-civilian administrations is associated with a significant expansion of the powers of the President in this area.Along with this, military and military-civilian administrations are endowed by law with significant powers, including powers in the system of local self-government, as well as in the system of executive power, which makes them the most influential structures in the respective territory.The shortcomings of the legal regulation of the territorial basis of the activities of military and military-civilian administrations are analyzed. Through a systematic and comparative analysis, conclusions were drawn about which administrative-territorial units within the region it is not advisable to introduce military-civilian administrations, and conclusions were drawn about the need for an identical approach to the formation of military and military-civilian administrations at all territorial levels.The issues of interaction of military-civilian administrations with other public authorities are considered.Досліджено питання конституційно-правового статусу військових та військово-цивільних адміністрацій та проблеми їх територіальної організації, проведено їх порівняльну характеристику. Проаналізовані недоліки правового регулювання територіальної основи діяльності військових та військово-цивільних адміністрацій, розглянуто питання їх взаємодії з іншими органами публічної влади
Екосистемний підхід у міжнародному екологічному праві: від ідеї збереження природних екосистем до появи цілісної концепції
Get PDFThe article explores the historical foundations of the formation and development of the ecosystem approach in international environmental law from the idea of conservation of natural ecosystems to the emergence of a holistic concept within the framework of the Convention on Biological Diversity, which was adopted on June 5, 1992, and which considers the ecosystem approach as a strategy for the integrated management of land, water and living resources that promotes conservation and sustainable use in an equitable way.It has been proven that certain aspects of this approach can be traced in previously adopted acts, among which Declaration on the maritime zone 1952, Convention on Wetlands of International Importance Especially Waterfowl Habitat 1971, Declaration of the United Nations Conference on the Human Environment 1972, Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora 1973, Great Lakes Water Quality Agreement 1978, Convention on the Conservation of Migratory Species of Wild Animals 1979, Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats 1979, Convention on the Conservation of Antarctic Marine Living Resources 1980, World Charter for Nature 1982, United Nations Convention on the Law of the Sea 1982, Declaration on Conservation of Flora, Fauna and their Habitats 1988, Convention on the Protection of the Alps 1991, Convention on the Protection and Use of Transboundary Watercourses and International Lakes 1992, Convention on the Protection of the Marine Environment of the Baltic Sea Area 1992, Convention on the Protection of the Black Sea Against Pollution 1992, Declaration on Environment and Development 1992, etc.On the basis of a thorough analysis of the above-mentioned and other international legal documents, the conclusion is made about their influence on the process of formation of the ecosystem approach at the international level.В статье исследованы исторические основы становления и развития экосистемного подхода в международном экологическом праве от идеи сохранения природных экосистем до появления целостной концепции в рамках Конвенции о биологическом разнообразии. На основании тщательного анализа ключевых международно-правовых актов экологической направленности сделан вывод об их влиянии на процесс формирования экосистемного подхода на международном уровне.Досліджено історичні засади становлення та розвитку екосистемного підходу в міжнародному екологічному праві від ідеї збереження природних екосистем до появи цілісної концепції в рамках Конвенції про охорону біологічного різноманіття. На підставі ґрунтовного аналізу ключових міжнародно-правових актів екологічного спрямування зроблено висновок про їх вплив на процес формування екосистемного підходу на міжнародному рівні
Щодо питання про дію принципу презумпції невинуватості у дисциплінарному провадженні
Get PDFThe article is devoted to a detailed analysis of national practice of disciplinary proceedings against judges, prosecutors and lawyers, as well as the legal positions of higher courts on the fact of the presence or absence of the principle of presumption of innocence in this category of proceedings. Particular attention is paid to the study of international law and thematic case law of the European Court of Human Rights, which highlights the distinction between criminal and disciplinary proceedings on certain characteristics and features of the principle of proof of guilt in each of them. The article formulates a claim conclusion about the need to rethink the essence of disciplinary proceedings in national law and to extend the basic principles of justice (in particular, criminal) to its sphere.The practice of prosecuting lawyers for disciplinary misconduct can serve as an example of a diametrically opposed approach to understanding the nature of disciplinary proceedings. Іn this case such features of justice (criminal and disciplinary proceedings) as competition, equality of the parties before the law and the court, proving the guilt of a person “beyond a reasonable doubt”, objectivity, justice and others are clearly demonstrated. Therefore, establishing the absence of the principle of presumption of innocence against judges and prosecutors as representatives of public authorities can be regarded not only as a manifestation of their discrimination in relevant disciplinary proceedings, but also as a violation of fundamental principles and constitutional rights of the person in the process of bringing them to this type of justice.Статья посвящена детальному анализу отечественной практики осуществления дисциплинарных производств в отношении судей, прокуроров и адвокатов, а также правовых позиций высших судебных инстанций на предмет констатации факта наличия или отсутствия принципа презумпции невиновности в этой категории производств. Отдельное внимание уделено исследованию норм международного права и тематическим прецедентным решениям Европейского суда по правам человека, в которых освещены вопросы разграничения уголовного и дисциплинарного процессов по определенным характерологическим признакам и особенностям реализации принципа обеспечения доказанности вины в рамках каждого из них. В работе сформулирован претензионный вывод о необходимости переосмысления сущности дисциплинарного производства в национальном праве и распространения действия основных принципов судопроизводства (в частности, уголовного) на его сферу.Проаналізовано вітчизняну практику здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів, прокурорів і адвокатів, а також правові позиції вищих судових інстанцій стосовно констатації факту наявності або відсутності принципу презумпції невинуватості у цій категорії проваджень. Окрему увагу приділено дослідженню норм міжнародного права та тематичним прецедентним рішенням Європейського суду з прав людини, в яких висвітлені питання розмежування кримінального та дисциплінарного процесів за певними характерологічними ознаками й особливості реалізації засади забезпечення доведеності вини в рамках кожного з них. У роботі сформульовано претензійний висновок про необхідність переосмислення сутності дисциплінарного провадження у національному праві та поширення дії основних засад судочинства (зокрема, кримінального) на його сферу
Історія виникнення та становлення державного регулювання ринку небанківських фінансових послуг
Get PDFThe features of state regulation of the markets of non-banking financial services at different stages of the formation of the financial system in Ukraine are considered. The stages of formation and development of state regulation are defined and outlined. The main points that took place at each of these stages are investigated. The necessity of ensuring the stability of the financial services market as a significant issue in the development of a modern state is substantiated.The main problems that exist in the field of state regulation of the financial services market are: 1) the lack of special legislation and framework legislation on cooperation; 2) the absence of a state regulatory and supervisory body; 3) the lack of an effective mechanism to ensure the financial stability of credit unions and protect the interests of their depositors; 4) lack or insufficient efficiency of the system of professional training and certification of credit union specialists; 5) low level of education and awareness of the management of the real sector of the economy and the general population about the opportunities and nature of financial services provided by credit unions.Рассмотрены особенности государственного регулирования рынков небанковских финансовых услуг на разных этапах формирования финансовой системы в Украине. Определены и очерчены этапы становления и развития государственного регулирования. Исследованы основные моменты, которые имели место на каждом из этих этапов. Обоснована необходимость обеспечения стабильности рынка финансовых услуг как значимого вопроса развития современного государства.Розглянуто особливості державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг на різних етапах формування фінансової системи в Україні. Визначено та окреслено етапи становлення і розвитку державного регулювання. Досліджено основні моменти, які мали місце на кожному із цих етапів. Обґрунтовано необхідність забезпечення стабільності ринку фінансових послуг як значущого питання розвитку сучасної держави