Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Цивільно-правова характеристика умов обгорткових ліцензійних договорів
Get PDFThe article is devoted to the study of the most significant features of the terms of wrap license agreements. In the domestic civil law science, the outlined topics are not properly developed. At the same time, the process of Ukrainian Civil Law recoding, attempts to reform both the Contract Law general principles and the provisions on disposal of intellectual property rights agreements, as well as globalization and European integration processes strengthening require intensification of scientific efforts. The author considers the features of wrap license agreements that directly affect their content. The contract theory and practice of the USA, Canada and the United Kingdom in the relevant field are analyzed and generalized. On this basis, the subject of wrap license agreements is formulated as the permission to use the objects of copyright and (or) related rights. It is proposed at the Civil Code of Ukraine level to consolidate the possibility of granting only non-exclusive licenses under the studied agreements. It is emphasized that under these agreements only the right to use the object of intellectual property rights could be provided. It is proved that the use of the object of copyright and (or) related rights for functional purposes coexists with its proper legal use. It is pointed to the need to ensure the possibility of temporary use of such an object outside Ukraine, if there is no term concerning the territory in the agreement. It is noted that when the licensor establishes the auto-prolongation of wrap license agreements, the licensee must be duly warned about this and provided with a transparent possibility to refuse the prolongation. The importance of establishing the non-paid presumption of wrap license agreements is substantiated. The most common in the software and databases mass markets payment models for the use of copyright and (or) related rights are named. Finally, it is concluded that it is necessary to conduct further research of the wrap license agreements and to enshrine them into the civil legislation of Ukraine.Статтю присвячено дослідженню найсуттєвіших особливостей умов обгорткових ліцензійних договорів. У вітчизняній науці цивільного права окреслена тематика належним чином не розроблена. Водночас розпочатий процес рекодифікації українського цивільного законодавства, спроби реформування як загальних засад договірного права, так і положень про договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, а також посилення глобалізаційних і євроінтеграційних процесів вимагають інтенсифікації наукових зусиль у вивченні ліцензійних договорів із спрощеним порядком укладення. Розглянуто ознаки обгорткових ліцензійних договорів, які безпосередньо впливають на їх зміст. Проаналізовано і узагальнено договірну теорію і практику США, Канади та Об’єднаного Королівства у релевантній сфері. На основі цього сформульовано предмет обгорткових ліцензійних договорів, яким є дозвіл на використання об’єктів авторського і (або) суміжних прав. Запропоновано на рівні Цивільного кодексу України закріпити можливість надавати за досліджуваними договорами тільки невиключні ліцензії. Наголошено на тому, що за такими договорами може надаватися лише право використання об’єкта права інтелектуальної власності. Доведено, що користування об’єктом авторського права і (або) суміжних права за функціональним призначенням існує паралельно з його правовим використанням. Указано на необхідність забезпечення можливості тимчасового використання такого об’єкта поза межами України, якщо умова про територію відсутня у договорі. Зазначено, що при встановленні ліцензіаром автопролонгації обгорткових ліцензійних договорів ліцензіат має бути про це належним чином попереджений та забезпечений прозорою можливістю відмови від пролонгації. Обґрунтовано важливість встановлення презумпції безоплатності обгорткових ліцензійних договорів. Названо найбільш розповсюджені на масових ринках програмного забезпечення і баз даних моделі оплати за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Зроблено висновок про необхідність подальшого дослідження обгорткових ліцензійних договорів та введення їх до цивільного законодавства України
Поважність причин неявки позивача в судове засідання як кваліфікуюча ознака залишення позовної заяви без розгляду: de lege lata i de lege ferenda
Get PDFThe features of leaving the statement of claim without consideration in connection with the repeated plaintiff’s default as the nature of the reasons for his/her absence at trial are investigated. In particular, the degree of influence of their validity on the exercise of court powers to terminate proceedings without a court decision on the merits of civil claims is studied. Attention is paid to the necessity and expediency of taking into account the valid reasons for non-appearance of the plaintiff and (or) his/her representative in determining the legal consequences of his/her default at trial. In particular, applying to the institution of leaving the statement of claim without consideration, on the grounds provided for in paragraph 3 of Part 1 of Art. 257 of the Civil Procedure of Ukraine, which will ensure the balance of interests of the plaintiff and the defendant in the proceedings: the plaintiff will be guaranteed the possibility of practical exercise of his/her right to a fair trial, and the defendant will be protected from excessive delay of the case.The provision that the validity of reasons for the plaintiff's default at trial should remain an evaluative category is substantiated. It is decided by the court in each case separately, taking into account a combination of such factors as 1) the nature of the circumstances preventing the plaintiff's appearance at trial; 2) the proof of their existence by appropriate and admissible evidence; 3) the degree of influence of these circumstances on the impossibility of the plaintiff's appearance at trial; 4) the impossibility of using other alternates (regimes) of participation at trial; 5) the preliminary behavior of the plaintiff and (or) his/her representative in the case, the complexity of the case, the quantitative characteristics of the court hearings in the case, the total duration of the civil proceedings, etc. If the court, taking into account the above-mentioned criteria, finds such a circumstance to be unreasonable for the plaintiff's default at trial, the court should argue the reasons for such a decision on each of these criteria, which would ensure the objectivity and validity of the court interpretation of such a legal construction as "the validity of the reasons for default at trial".Досліджено таку ознаку залишення заяви без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача як характер причин його відсутності в судовому засіданні, зокрема, ступінь впливу їх поважності на реалізацію судом повноваження на закінчення провадження без ухвалення судового рішення по суті заявлених вимог у цивільному судочинстві.Наголошено на необхідності та доцільності врахування причин неявки позивача та (або) його представника при визначенні правових наслідків його відсутності в судовому засіданні, зокрема при застосуванні інституту залишення заяви без розгляду, з підстави, передбаченої п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, що дозволить забезпечити баланс інтересів позивача та відповідача в процесі здійснення судочинства: позивачу гарантуватиме можливість практичної реалізації його права на справедливий судовий розгляд, а відповідачу – захист від надмірного затягування справи.Обґрунтовано положення про те, що поважність причин неявки позивача в судове засідання і надалі має залишатись оціночною категорією, що вирішується судом в кожній конкретній справі окремо, однак з врахуванням у сукупності таких чинників: 1) характер обставин, що перешкоджають явці позивача в судове засідання; 2) доведеності їх існування належними та допустимими доказами; 3) ступеня впливу цих обставин на неможливість явки позивача в судове засідання; 4) неможливість застосування інших варіантів (режимів) участі в засіданні; 5) попередня поведінка позивача та (або) його представника у справі, складність справи, кількісна характеристика вже проведених судових засідань в справі, загальна тривалість розгляду судом справи тощо. У разі визнання з урахуванням вищезазначених критеріїв судом такої обставини неповажною причиною неявки позивача в судове засідання, суду слід було б аргументувати мотиви такого рішення по кожному з цих критеріїв, що б забезпечило об’єктивність та обґрунтованість процесу тлумачення судом такої правової конструкції, як «поважність причин неявки»
Момент припинення корпоративних правовідносин
Get PDFThe long-term nature of corporate legal relations necessitates the theoretical selection of certain moments of their emergence, change and termination. The update of the corporate legislation has necessitated a review of the established positions on the moment of termination of corporate legal relations, analysis and study of the legislation and resolution of problems that arise in connection with its application. The introduction of the institution of consent in corporate legal relations necessitated a scientific rethinking of certain aspects of the mechanism of termination of corporate legal relations. The article investigates the main scientific approaches to determining the moment of termination of corporate legal relations, analyzes the moment of termination of corporate legal relations depending on the grounds for their termination.
Based on four main approaches to determining the moment of termination of corporate legal relations, the positions of scientists who adhere to them are studied, changes to the current corporate legislation are analyzed, inconsistencies regarding the moment of termination of corporate legal relations are revealed. The peculiarities of the moment of termination of corporate legal relations in case of alienation of a share (part of a share) in the authorized capital of the company, exclusion of a participant from the company, its withdrawal, withdrawal, recovery from the defendant (claim from his possession) to a share (part of the share) are analyzed. Peculiarities of state registration of changes in information about a legal entity in the aspect of determining the moment of termination of corporate legal relations are determined. A position has been formed regarding the application of a separate approach to determining the moment of termination of corporate legal relations on certain grounds for termination of corporate legal relations and suggested ways to resolve existing inconsistencies in corporate law regarding certain grounds for termination of corporate legal relations.Длительный характер корпоративных правоотношений предопределяет необходимость теоретического выделения отдельных моментов их возникновения, изменения и прекращения. Обновление корпоративного законодательства обусловило необходимость пересмотра устоявшихся позиций по отношению к моменту прекращения корпоративных правоотношений, анализа и изучения законодательства и решения проблем, возникающих в связи с его применением. Введение института согласия в корпоративных правоотношениях обусловило необходимость научного переосмысления отдельных аспектов механизма прекращения корпоративных правоотношений. В статье исследованы основные научные подходы к определению момента прекращения корпоративных правоотношений, проанализирован момент прекращения корпоративных правоотношений в зависимости от основания их прекращения.
Опираясь на четыре основных подхода к определению момента прекращения корпоративных правоотношений, исследованы позиции ученых, которые их придерживаются, проанализированы изменения в действующее корпоративного законодательства, выявлены несогласованности относительно момента прекращения корпоративных правоотношений. Проанализированы особенности момента прекращения корпоративных правоотношений в случае отчуждения доли (части доли) в уставном капитале общества, исключения участника из общества, его выбытия, выхода, обращения взыскания с ответчика (истребования из его владения) на долю (часть доли) в уставном капитале общества. Определены особенности государственной регистрации изменений сведений о юридическом лице в аспекте определения момента прекращения корпоративных правоотношений. Сформирована позиция относительно применения отдельного подхода к определению момента прекращения корпоративных правоотношений по отдельным основаниям прекращения корпоративных правоотношений и предложены пути решения существующих несогласованностей в корпоративном законодательстве относительно отдельных оснований прекращения корпоративных правоотношений.Тривалий характер корпоративних правовідносин зумовлює необхідність теоретичного виділення окремих моментів їх виникнення, зміни та припинення. Оновлення корпоративного законодавства зумовило необхідність перегляду усталених позицій стосовно моменту припинення корпоративних правовідносин, аналізу та вивчення законодавства та вирішення проблем, які виникають у зв’язку з його застосуванням. Введення інституту згоди у корпоративних правовідносинах зумовило необхідність наукового переосмислення окремих аспектів механізму припинення корпоративних правовідносин. У статті досліджено основні наукові підходи до визначення моменту припинення корпоративних правовідносин, проаналізовано момент припинення корпоративних правовідносин залежно від підстави їх припинення. Спираючись на чотири основних підходи до визначення моменту припинення корпоративних правовідносин, досліджено позиції вчених, які їх дотримуються, проаналізовано зміни до чинного корпоративного законодавства, виявлено неузгодженості щодо моменту припинення корпоративних правовідносин. Проаналізовано особливості моменту припинення корпоративних правовідносин у разі відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, виключення учасника з товариства, його вибуття, виходу, звернення стягнення з відповідача (витребування з його володіння) на частку (частину частки) у статутному капіталі товариства. Визначено особливості державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу в аспекті визначення моменту припинення корпоративних правовідносин. Сформовано позицію стосовно застосування окремого підходу до визначення моменту припинення корпоративних правовідносин щодо окремих підстав припинення корпоративних правовідносин та запропоновано шляхи вирішення існуючих неузгодженостей у корпоративному законодавстві стосовно окремих підстав припинення корпоративних правовідносин
Спільні та відмінні риси судової і позасудової медіації у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень
Get PDFThe article examines the place of disputes over appeals against decisions, actions or omissions of the subjects of power in modern conditions. Some scientific views on the classification of types and kinds of mediation as a legal institution are analyzed. Existing models of mediation are identified. It is stated that in the Ukrainian legal system there are two possible models of mediation: judicial and extrajudicial. The own concept of «judicial mediation» is formulated. It is argued that judicial mediation is provided by administrative procedural law in the form of dispute resolution with the participation of a judge. The content of out-of-court mediation and its significance in administrative disputes are revealed. Features and signs of judicial and extrajudicial mediation are described. It is stated that judicial mediation is rarely used in administrative proceedings, and there are no mechanisms for the use of out-of-court mediation. The essence of judicial and extrajudicial within the framework of resolving disputes concerning appeals against decisions, actions or omissions of subjects of power has been studied. Modern scientific approaches to the ratio of components of judicial, extrajudicial mediation and litigation are generalized. It is proved that in science there is no single approach to the characteristics of extrajudicial and judicial mediation. For the first time, the author provides a comparative description of the main elements of judicial and extrajudicial mediation in disputes concerning the appeal of decisions, actions or omissions of the subjects of power. The role of judicial and extrajudicial mediation as legal institutions is defined. The possibility of using judicial and extrajudicial mediation in disputes concerning appeals against decisions, actions or omissions of subjects of power has been established. The basic principles of judicial and extrajudicial mediation are formulated. The status of a mediator in judicial and extrajudicial mediation is revealed. The functions of the mediator are highlighted. The duration of judicial and out-of-court mediation procedures is stipulated. The cost of judicial and extrajudicial mediation procedures is substantiated. The essence and content of the result of judicial and extrajudicial mediation procedures are determined. It is proved that judicial and extrajudicial mediation in disputes with public authorities and their officials have their advantages and disadvantages. In particular, it was found that, compared to judicial, out-of-court mediation in disputes over appeals against decisions, actions or omissions of subjects of power is a more effective conciliation procedure, but there are questions about the level of professionalism and education of the mediator. Ways are provided to improve the implementation of judicial and extrajudicial mediation in resolving disputes concerning appeals against decisions, actions or omissions of the subjects of power.Анализируются отдельные типы и виды медиации как правового института. Определяются модели проведения медиации. Исследуются понятие и сущность судебной и внесудебной в рамках решения споров по обжалованию решений, действий или бездеятельности субъектов властных полномочий. Характеризуются черты и признаки этих видов медиации. Обобщаются современные научные подходы к соотношению составляющих элементов судебной, внесудебной медиации и судебного разбирательства. Дается авторский сравнительный анализ основных элементов судебной и внесудебной медиации в спорах относительно обжалования решений, действий или бездеятельности субъектов властных полномочий. Судебная и внесудебная медиация в спорах с органами государственной власти и их должностными лицами имеют свои преимущества и недостатки. Определены пути совершенствования реализации судебной и внесудебной медиации при разрешении споров по обжалованию решений, действий или бездеятельности субъектов властных полномочий.Проаналізовано окремі типи та види медіації як правового інституту. Визначено моделі проведення медіації. Досліджено поняття і сутність судової та позасудової у межах вирішення спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Охарактеризовано риси і ознаки цих видів медіації. Узагальнено сучасні наукові підходи до співвідношення складових судової, позасудової медіації та судового розгляду. Здійснено авторський порівняльний аналіз основних елементів судової та позасудової медіації у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Доведено, що судова і позасудова медіація у спорах з органами державної влади та їх посадовими особами мають свої переваги та недоліки. Визначено шляхи вдосконалення реалізації судової та позасудової медіації при вирішенні спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень
Протидія корупції: стратегія та практика
Get PDFThe problems of the anti-corruption strategy, issues of elimination of criminal factors, improvement of legislation and the activities of law enforcement agencies are analyzed.
Anti-corruption problems should be solved systematically in a set of integrative measures of state-political, socio-economic, national-cultural, informational, criminological, legal and moral.
The priorities of the implementation of such a course are the urgent implementation of such strategic principles as DE monopolization, DE offshorization, requisition of energy security facilities, demarcation of business and power, and ensuring effective tax and customs policy. The effective mechanism against corruption is the disengagement of power and business, the elimination of factors of political corruption. It is proposed in the Law on the Prevention of Corruption, as well as in the laws regulating the status of civil servants, to enshrine the requirement of impeccable business reputation and integrity.
A system of new legislation should be developed and adopted: the Code of Evidence, the Code of Law Enforcement, the Investigator Status Function Act, the Detective Status Act, the Jury and World Court Act, and the Crime Detection, Prevention and Prevention Act.
It is proposed to state the disposition of the law of the Criminal Code of Ukraine on illegal enrichment in accordance with Article 20 of the UN Convention against Corruption of 31.10.2003. In particular, it is proposed to consolidate the responsibility of officials for a significant increase in assets that exceed the total assets of zero declaration and legal wages in the public service.
The mechanisms of the state government should provide for the function of prosecutorial supervision over the enforcement of anti-corruption legislation in the activities of enterprises, executive authorities and local government.
Systemic proposals are being made for the formation of a strategy and a comprehensive anti-corruption programed.Анализируются общественно-политические вызовы и проблемы стратегии противодействия коррупции, вопросы устранения криминогенных факторов, совершенствования законодательства и деятельности правоохранительных органов.
Проблемы противодействия коррупции должны решаться системно в комплексе интегративных мер государственно-политического, социально-экономического, национально-культурного, информационного, криминологического, правового и морально-этического характера.
Первоочередными задачами реализации такого курса является неотложное выполнение таких стратегических принципов, как демонополизация, деофшоризация, огосударствление объектов энергетической безопасности, разграничение бизнеса и власти, обеспечение эффективной налоговой и таможенной политики.
Действенным механизмом противодействия коррупции является размежевание власти и бизнеса, устранение факторов политической коррупции.
Предлагается в Законе Украины «О предотвращении коррупции», а также в законах, регламентирующих статус государственных служащих, закрепить требование о безупречной деловой репутации и добропорядочности.
Необходимо разработать и принять систему новых законодательных актов: «Кодекс доказательного права», «Кодекс правоохранительной деятельности», Закон «О функции расследования и статусе следователя», Закон «О статусе детективов», Закон «О суде присяжных и мировом суде», Закон «О выявлении, предупреждении и профилактике преступлений».
Предлагается диспозицию нормы Уголовного кодекса Украины о незаконном обогащении изложить в соответствии со ст. 20 Конвенции ООН против коррупции от 31.10.2003. В частности, предлагается закрепить ответственность чиновников за значительное увеличение активов, которые превосходят суммарные активы нулевой декларации и законной заработной платы на государственной службе.
В механизмах государственной власти следует предусмотреть функцию прокурорского надзора за соблюдением антикоррупционного законодательства в деятельности предприятий, органов исполнительной власти и местного самоуправления.
Вносятся системные предложения относительно формирования стратегии и комплексной программы противодействия коррупции.Проаналізовано суспільно-політичні виклики, окреслено проблеми протидії корупції, усунення криміногенних факторів, удосконалення законодавства та діяльності правоохоронних органів у контексті зазначених проблем.
Стратегія протидії корупції має включати комплекс інтегративних заходів державно-політичного, соціально-економічного, національно-культурного, інформаційного, кримінологічного, морально-етичного характеру.
Першочерговими завданнями реалізації такого курсу є невідкладне виконання таких стратегічних засад, як демонополізація, деолігархізація, деофшоризація, одержавлення об’єктів енергетичної безпеки, розмежування бізнесу і влади та усунення корупційних ризиків, забезпечення ефективної фіскальної та митної політики. Потрібно запровадити функцію державного нагляду за дотриманням антикорупційного законодавства в діяльності підприємств, установ та організацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, яка може бути покладена на прокуратуру
Посередник у цивільному процесі в Польщі
Get PDFThe article discusses the results of research on the functioning of judicial mediation in civil cases. The effectiveness of mediation is assessed on the basis of the number of concluded settlements or discontinued proceedings as a result of approval of the settlement concluded before the mediator. In the course of the research, the reasons for too low in relation to the expected popularity of mediation were identified, both among the society and professionals related to mediation. For over a dozen years the provisions on mediation have been in force, it has provided many observations and conclusions regarding their functioning.В статье рассмотрены результаты исследования применения судебной медиации в гражданских делах. Эффективность медиации оценивается по количеству заключенных мировых соглашений или прекращенных судебных разбирательств, результатом которых стало мировое соглашение, заключенное в присутствии посредника. В ходе исследования выявлены причины слишком низкой по сравнению с ожидаемой популярности медиации как в обществе, так и среди профессионалов, связанных с медиацией. Положения о медиации используются судами уже более десяти лет, что позволяет сделать множество замечаний и выводов по их практическому применению.У статті розглянуто результати дослідження застосування судової медіації в цивільних справах. Ефективність медіації оцінюється за кількістю укладених мирових угод або припинених судових розглядів, результатом яких стала мирова угода, укладена в присутності посередника. У ході дослідження виявлено причини занадто низької порівняно з очікуваною популярності медіації як у суспільстві, так і серед професіоналів, пов'язаних з медіацією. Положення про медіацію використовуються судами вже понад десяти років, що дозволяє зробити безліч зауважень і висновків щодо їх практичного застосування
Реформування кримінальної відповідальності за незаконний обіг анатомічних матеріалів людини в умовах євроінтеграції України
Get PDFTransplant tourism is a negative consequence of the globalization of society. Trafficking in human organs has reached all countries and threatens their security. This international problem requires a response from states, their legislative institutions and international organizations. The purpose of this article is a comprehensive study and systematization of the norms of international law and national legislation, which determine the legal regime of the circulation of human anatomical materials, as well as the identification of shortcomings in the criminal-legal protection of the field of transplantology in Ukraine and the search for ways to improve domestic criminal legislation in the context of the European integration of our country. Various research methods were used to achieve this goal. In particular, the elements and features of the composition of criminal offenses of the current legislation and the relevant novels were analysed using the dialectical method of cognition. Thanks to the use of the historical method, a number of international legal acts have been established that prohibit the trade in human organs. The dogmatic method made it possible to reveal the actual content of legal norms that regulate the circulation of human anatomical materials. The system-structural method was used during the study of normative legal acts of a universal, regional and national nature. Using the comparative legal method, norms of international law and national legislation of Ukraine in the field of transplantology were compared. The paper proves that the most important international legal standard dedicated to the fight against the illegal circulation of human anatomical materials is the Council of Europe Convention against Trafficking in Organs, which provides for criminal law prohibitions that must be implemented by the participating states in their national legislation. All conventional prohibitions are combined into four related groups and compared with criminal offenses provided for by the Criminal Code of Ukraine. Novels of the draft criminal law, which provide for responsibility for illegal transplantation, trafficking in human organs and other illegal circulation of human anatomical materials, were also studied. A comprehensive analysis of the legal regime in the field of transplantology gave grounds for the conclusion of the need to ratify the Council of Europe Convention against trafficking in human organs on the way to the European integration of Ukraine. The research also established that some conventional prohibitions in the field of transplantology are at the same time types of corruption offenses, which are provided for in the current Criminal Code. This indicates the further need for a detailed analysis of such norms, establishing their features, interrelationship and correlation with the relevant provisions of the legislation of Ukraine.Трансплантаційний туризм є негативним наслідком глобалізації суспільства. Торгівля органами людини охопила всі країни і загрожує їхній безпеці. Ця міжнародна проблема потребує відповіді з боку держав, їх законодавчих інститутів та міжнародних організацій. Метою статті є комплексне дослідження й систематизація норм міжнародного права, національного законодавства, які визначають правовий режим обігу анатомічних матеріалів людини, а також виявлення недоліків кримінально-правової охорони сфери трансплантології в Україні та пошук шляхів удосконалення вітчизняного кримінального законодавства в умовах євроінтеграції нашої держави. Для досягнення цієї мети використано різні методи дослідження. Зокрема, за допомогою діалектичного методу пізнання проаналізовано елементи й ознаки складів кримінальних правопорушень чинного законодавства та відповідних новел. Завдяки застосуванню історичного методу встановлено низку міжнародно-правових актів, які забороняють торгівлю органами людини. Догматичний метод дозволив виявити дійсний зміст правових норм, які регулюють обіг анатомічних матеріалів людини. Системно-структурний метод застосовувався під час дослідження нормативно-правових актів універсального, регіонального та національного характеру. За допомогою порівняльно-правового методу зіставлено норми міжнародного права та законодавства України у сфері трансплантології. У роботі доведено, що найбільш важливим міжнародно-правовим стандартом, присвяченим боротьбі з незаконним обігом анатомічних матеріалів людини, є Конвенція Ради Європи проти торгівлі людськими органами, яка передбачає кримінально-правові заборони, обов’язкові для імплементації державами-учасницями у своє національне законодавство. Усі конвенційні заборони об’єднано в чотири споріднені групи та порівняно з кримінальними правопорушеннями, передбаченими Кримінальним кодексом України. Також досліджено новели проєкту кримінального закону, які передбачають відповідальність за незаконну трансплантацію, торгівлю органами людини та інший протиправний обіг анатомічних матеріалів людини. Комплексний аналіз правового режиму у сфері трансплантології дав підстави для висновку щодо необхідності ратифікації Конвенції Ради Європи проти торгівлі людськими органами на шляху до євроінтеграції України. У дослідженні також встановлено, що деякі конвенційні заборони у сфері трансплантології є одночасно різновидами корупційних правопорушень, передбачених чинним Кримінальним кодексом України. Це вказує на подальшу необхідність детального аналізу таких норм, встановлення їх особливостей, взаємозв’язку між собою та співвідношення з відповідними положеннями законодавства України
Біологічне різноманіття як об’єкт екологічних правовідносин у сфері збереження і сталого використання
Get PDFPeculiarities of legal regulation of legal relations in the field of conservation and sustainable use of biological diversity are considered. The provisions of national and international legislation in this area have been studied, as well as the meaning of the terms «biological diversity» and «sustainable use of biological diversity» from the point of view of law. From the standpoint of law, the program documents are analyzed, based on the provisions of which the state policy in the field of conservation and use of biodiversity is formed, as well as the place of norms on conservation and sustainable use of biodiversity in the environmental legislation of Ukraine. The necessity of developing a single categorical-conceptual apparatus in the field of regulation of relations on conservation and sustainable use of biological diversity is substantiated. It is established that the legal regulation of conservation and sustainable use of biological diversity is provided mainly by national programs, strategies and other policy documents, and ensuring the requirements of conservation and sustainable use of natural, spatial, species, population and coenotic diversity of biodiversity components. It is noted that the term «biological diversity» and its species (spatial, species, population and coenotic diversity (depending on the level of organization)) are used mainly in setting legal requirements for the protection, use and reproduction of certain natural resources. in order to uniformly apply the term «biodiversity» and understand its meaning, its definition should be introduced into national legislation at the level of natural resource laws. It is also considered necessary to include basic terms, including the concept of «biological diversity», in the future Environmental Code. At the same time, relations in the field of biodiversity (its components) should be considered in the context of its sustainable use as part of a more global concept of sustainable development, where the principle of rational use of natural resources is a key condition for sustainable economic and social development.Розглянуто особливості правового регулювання правовідносин у сфері збереження і сталого використання біологічного різноманіття. Вивчено положення національного й міжнародного законодавства у цій сфері, а також зміст термінів «біологічне різноманіття» і «стале використання біологічного різноманіття» з точки зору права. Проаналізовано з позицій права програмні документи, спираючись на положення яких формується державна політика у сфері збереження й використання біорізноманіття, а також місце норм щодо збереження й невиснажливого використання біорізноманіття в системі екологічного законодавства України. Обґрунтовано необхідність вироблення єдиного категорійно-понятійного апарату у сфері регулювання відносин із збереження і сталого використання біологічного різноманіття
Адміністративно-правове регулювання надання фінансових послуг в Україні: порівняльний аспект
Get PDFThe formation of an appropriate mechanism of administrative and legal regulation of services in the field of financing was carried out at each stage of its development by annually expanding the theoretical (legislative and doctrinal-scientific) and practical basis, providing greater opportunities for consumers to exercise their rights to prompt and prompt service. To date, the topic studied by the authors is one of the most developed in Ukraine. The article analyzes the possibility of formulating a quality mechanism of administrative and legal regulation of financial services in Ukraine through the prism of European integration processes and preventive measures. An extensive analysis of the current financial system of Ukraine is given. The administrative-legal, informational and anti-corruption components of the regulation of financial services are highlighted. It was also found that an important new form of incentive funding for the regions were competitions for budget subventions for the achievement of achievements, rather than their absolute level, which allows them to participate effectively in depressed regions. The strategy of development of the Ukrainian financial market is aimed at its transformation into the main mechanism for attracting investment by Ukrainian companies, creating conditions for effective investment of private and pension savings. The authors revealed the steps and stages of establishing the procedure for providing financial services in terms of such an integral principle of the modern formation of the process of providing services in Ukraine as the principle of service. As a result of the study, in addition to the classic administrative component of financial services, information and anti-corruption services were singled out. The general and special jurisdiction for committing offenses in the field of regulation of financial services at the level of bylaws of Ukraine is analyzed.У статті проаналізовано можливість формулювання якісного механізму адміністративно-правового регулювання надання фінансових послуг в Україні крізь призму євроінтеграційних процесів та контрольно-превентивних заходів. Наведено розгалужений аналіз сьогоденної фінансової системи України та мотивовано неможливість відсутності адміністративної компоненти в її належному функціонуванні. Автором було розкрито кроки та етапи налагодження процедури надання фінансових послуг з точки зори такого невід’ємного принципу сучасного становлення процесу надання послуг в України – як принцип сервісності. Унаслідок проведеного дослідження виокремлено окрім класичної адміністративної складової надання фінансових послуг, ще й інформаційну та антикорупційну. Проаналізовано загальну та спеціальну підсудність за вчинення правопорушень у сфері регулювання надання фінансових послуг на рівні підзаконних законодавчих актів України
Забезпечення продовольчого суверенітету в умовах сучасних викликів та загроз
Get PDFFood security issue is extremely important in many parts of the world. It is no coincidence that the right to food is enshrined today at the level of international and national law. The agenda of sustainable development of individual states and the whole world is formed taking into account the fact that there are new challenges and threats to economic security (rising food prices, financial crises, climate change and related weather shocks, wars), which lead to significant changes in the production, distribution and consumption of food worldwide. They must be resolved if we want to live in a world based on food security. Food sovereignty is an important element in fighting against poverty. The Russian-Ukrainian war of 2022 led to the closure of ports, the cessation of oilseed processing, and the introduction of export and licensing restrictions and bans on certain crops and food. The main problems that need to be resolved in the context of food security include: disruption of spring sowing; availability of agricultural labor; availability of agricultural resources, especially fuel; obstacles in logistics and food chains; restrictions on access to agricultural land; damage to crops as a result of hostilities; destruction of the infrastructure of the food system. In this paper the author tries to answer the most acute problems of food security in the context of globalization and regional integration, as well as the Ukrainian-Russian war.Питання продовольчої безпеки є надзвичайно важливим у багатьох частинах світу. Невипадково право на харчування закріплено сьогодні на рівні міжнародного і національного права. Порядок денний сталого розвитку окремих держав і світу в цілому формується з урахуванням того факту, що з’являються нові виклики і загрози економічній безпеці (зростання цін на продукти харчування, фінансові кризи, зміни клімату та пов'язані з ними погодні потрясіння, війни), які призводять до серйозних зрушень у питанні вироблення, розподілу і споживання їжі у всьому світі. Вони повинні бути подолані, якщо ми хочемо жити у світі з продовольчою безпекою. Продовольчий суверенітет є важливим елементом у боротьбі з бідністю. Російсько-українська війна 2022 р., окрім всього іншого, призвела до закриття портів, припинення переробки олійних культур, запровадження експортно-ліцензійних обмежень та заборон для деяких культур і харчових продуктів. Основні проблеми, які потребують вирішення в контексті забезпечення продовольчої безпеки, включають, зокрема, таке: зрив весняних посівних робіт; доступність сільськогосподарської робочої сили; доступність та наявність сільськогосподарських ресурсів, особливо палива; порушення логістичних та продовольчих ланцюжків; обмеження доступу до сільськогосподарських угідь; пошкодження посівів унаслідок військових дій; руйнування інфраструктури продовольчої системи. У статті автор намагається дати відповідь на найбільш гострі проблеми забезпечення продовольчої безпеки в умовах глобалізації та регіональної інтеграції, а також українсько-російської війни