Problems of Legality (E-Journal)
Not a member yet
932 research outputs found
Sort by
Адміністративно-процедурні гарантії суб’єктивних публічних прав в умовах воєнного стану
Get PDFThe scientific article is devoted to the study of the problems of guaranteeing subjective public rights with the help of administrative and procedural means. The purpose of the article is to study the normative legal acts adopted by the legislative and executive authorities, which introduced changes in the procedure for the exercise by individuals of their rights and performance of duties in the field of public administration; finding out whether the adopted acts ensure the operation of the principles of administrative procedure; analysis of changes in the legal regulation of the procedure for the provision of administrative services; formulation of conclusions on the state of administrative and procedural support for the implementation of subjective public rights in a state of martial law; determining the vectors for further legislative renewal of the institute of administrative procedure, taking into account Ukraine's European integration aspirations. It was stated that in Ukraine, despite the active formation and development of administrative and procedural legislation, there is no general law on administrative procedure, which should enshrine the basic principles and rules that guarantee the right of a private person to proper administration, and the public administration is bound by instructions to act in accordance with the best European standards. The resolutions adopted by the Cabinet of Ministers of Ukraine were analyzed, which changed the procedure for providing administrative services, introduced features of the implementation of a number of subjective public rights. The drafts of some legislative acts have been studied, proposals have been made to improve their content, taking into account the principles of administrative procedure. Based on the results of the study, conclusions were drawn about the leading role of the Cabinet of Ministers of Ukraine in the legal regulation of the administrative procedure, due to the requirements of martial law; the toolkit of administrative and procedural regulation in the conditions of martial law is given, which includes: the extension of the validity of documents, the simplification of administrative proceedings, the digitalization of communication and documents, the extraterritoriality of the competence of administrative bodies, the more active use of interoperability as an opportunity for interaction between public registries, the abolition of aggravating procedures; the necessity of introducing the rules of administrative procedure into the legal field of Ukraine is emphasized, and the possibility of using some tools of administrative and procedural provision of the rights of a private person, applied in martial law, to regulate public relations in peacetime is presumed.Наукова стаття присвячена дослідженню проблематики гарантування суб’єктивних публічних прав адміністративно-процедурними засобами за умов воєнного стану. Мета статті полягає у дослідженні прийнятих органами законодавчої та виконавчої влади нормативно-правових актів, якими внесено зміни в порядок реалізації приватними особами їх прав та виконання обов’язків у сфері публічного адміністрування; з’ясуванні, чи забезпечена у прийнятих актах дія принципів адміністративної процедури; аналізі змін у правовому регулюванні процедури надання адміністративних послуг; формулюванні висновків про стан адміністративно-процедурного забезпечення реалізації суб’єктивних публічних прав в умовах воєнного стану; окресленні векторів подальшого законодавчого оновлення інституту адміністративної процедури з огляду на євроінтеграційні прагнення України. За результатами дослідження зроблено висновки щодо провідної ролі Кабінету Міністрів України в правовій регламентації адміністративної процедури, зумовленій вимогами воєнного стану; наведено інструментарій адміністративно-процедурного регулювання в умовах воєнного стану, до якого віднесено: продовження строку дії документів, спрощення адміністративного провадження, цифровізація комунікації та документів, екстериторіальність компетенції адміністративних органів, активніше застосування інтероперабельності як можливості взаємодії публічних реєстрів, скасування процедур обтяжуючого особу характеру; акцентовано на необхідності впровадження правил адміністративної процедури в правове поле України, а також презюмовано можливість використання деяких інструментів адміністративно-процедурного забезпечення прав приватної особи, застосованих в умовах воєнного стану, для врегулювання суспільних відносин у мирний час
Автоматична фіксація порушень Правил дорожнього руху в зарубіжних країнах: теоретичний та практичний аспекти
Get PDFFirst of all, the topicality of the topic is related to the relatively recent introduction of administrative liability in Ukraine for traffic safety violations recorded automatically. More precisely, with the legal mechanism for regulating the procedure of bringing persons to administrative responsibility for such type of offenses, for which the constitutional principles and tasks of legal (administrative) responsibility are nullified. The introduction of a system of automatic recording of violations of traffic rules is indeed an obviously necessary step, which, however, requires a detailed study and significant improvement of the legal framework that regulates it, with mandatory consideration of the need to observe the legal rights and freedoms of persons subject to administrative responsibility. Of course, the automatic recording of offenses in the field of road safety in Ukraine is relatively new and is only gaining momentum, going through the process of its formation. On the other hand, the operation of cameras on roads in other developed countries, such as in Great Britain, the United States of America, Germany, France, Finland and Sweden already has a long history that deserves a more detailed study. That is why the purpose of the work is to conduct an analysis of foreign practices in the outlined area, which will allow us to suggest ways to improve national legislation, because an effective and fair mechanism of bringing to administrative responsibility for the type of offenses we are investigating is one of the means of ensuring road traffic. To achieve the goal, the research used a complex of general scientific and special methods of scientific knowledge, mostly the comparative legal method. This method was used to compare the theoretical and practical aspects of the functioning of the system of automatic recording of violations of traffic rules in foreign countries and to develop practical recommendations for improving its use in Ukraine. Many years of foreign experience in using the system of automatic recording of offenses should serve as a reliable basis for the implementation and development of the national system with the least resistance from society, as well as the minimization of practical mistakes and legislative gaps in this area. The conducted analysis made it possible to identify the most efficient and effective mechanism for bringing to administrative responsibility persons for violations of the Traffic Rules recorded in automatic mode, taking into account the need to observe the fundamental rights and guarantees of the subjects of this type of offense.Актуальність теми насамперед пов’язана із відносно нещодавнім запровадженням в Україні адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Точніше кажучи, із правовим механізмом регулювання процедури притягнення осіб до адміністративної відповідальності за такий вид правопорушень, за якого нівелюються конституційні принципи та завдання юридичної (адміністративної) відповідальності. Запровадження системи автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху, дійсно, є очевидно необхідним кроком, який, однак, потребує детального дослідження та значного вдосконалення нормативно-правової бази, що її регулює, з обов’язковим урахуванням необхідності дотримання законних прав та свобод осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Звичайно, автоматична фіксація правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні є порівняно новою та лише набирає обертів, проходячи шлях свого становлення. Натомість функціонування камер на дорогах в інших розвинених країнах, як, наприклад, у Великій Британії, Сполучених Штатах Америки, Німеччині, Франції, Фінляндії та Швеції, вже має багаторічну історію, яка заслуговує на її більш детальне вивчення. Саме тому метою роботи є проведення аналізу зарубіжних практик у окресленій царині, що дозволить запропонувати шляхи удосконалення національного законодавства, адже дієвий та справедливий механізм притягнення до адміністративної відповідальності за досліджуваний нами вид правопорушень є одним із засобів убезпечення дорожнього руху. Для досягнення зазначеної мети в дослідженні застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, але здебільшого порівняльно-правовий, який використано для зіставлення теоретичних і практичних аспектів функціонування системи автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху в зарубіжних країнах, напрацювання практичних рекомендацій для удосконалення її використання в Україні. Багаторічний іноземний досвід використання системи автоматичної фіксації правопорушень має послугувати надійним підґрунтям для впровадження та розвитку національної системи із найменшим супротивом суспільства, а також мінімізацією практичних помилок та законодавчих прогалин у цій сфері. Проведений аналіз дав змогу виокремити найбільш ефективний та дієвий механізм притягнення до адміністративної відповідальності осіб за порушення Правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, з урахуванням необхідності дотримання основоположних прав та гарантій суб’єктів цього виду правопорушень
Судове інвестування як інструмент подолання перешкод у реалізації права на доступ до суду: сутність та перспективи впровадження в Україні
Get PDFThe presented work is devoted to the study and disclosure of the essence of litigation investment as a tool to overcome financial barriers to access to justice, as well as to the consideration of the possibilities and ways of implementing this institution in Ukraine.
Litigation investment is proposed to be considered as a mechanism in which one party (investor), which is not the subject of disputed legal relations, assumes the burden of full or partial coverage of the legal costs of a person – a participant in the dispute (recipient), who is not able to pay them on his own and, in case of resolution court case in favor of such a person, is entitled to a financial reward.
Based on an analysis of the experience of other countries that have introduced litigation financing tools, a review of the most common models and schemes of litigation investment has been carried out.
Based on the results of the study, the point of view was expressed that the introduction of the institution of litigation investment in Ukraine has its own prospects, however, it requires the preparation of an appropriate legal ground, both at the level of substantive and procedural law. In particular, it is considered necessary to legislate in the civil legislation the construction of a separate contract - an agreement on the financing of legal costs. Along with this, it is noted that it is necessary to reform the procedural legislation, at least in the following directions: 1) provision in procedural codes for the possibility of financing court costs by a third, uninterested party; 2) fixing the structures of "success fee" and "conditional fee"; 3) introduction of the class action structure.Представленная работа посвящена изучению и раскрытию сущности судебного инвестирования, как инструмента преодоления финансовых препятствий доступа к суду, а также рассмотрению возможностей и путей имплементации этого института в Украине.
Судебное инвестирование предлагается рассматривать как механизм, в котором одна сторона (инвестор), не являющаяся субъектом спорных правоотношений, принимает на себя бремя полного или частичного покрытия судебных издержек лица – участника спора (реципиента), не имеющего возможности самостоятельно их оплатить и, в случае разрешения судом дела в пользу такого лица, получает право на финансовое вознаграждение.
На основании анализа опыта других стран, внедривших инструменты финансирования судебных процессов, осуществлен обзор наиболее распространенных моделей и схем судебного инвестирования.
По результатам проведенного исследования высказана точка зрения, что внедрение института судебного инвестирования в Украине имеет свою перспективу, однако требует подготовки надлежащей правовой почвы, как на уровне материального, так и на уровне процессуального права. В частности, необходимым усматривается законодательное закрепление в гражданском законодательстве конструкции отдельного договора – соглашения о финансировании судебных издержек. Наряду с этим отмечается необходимость реформирования процессуального законодательства, по меньшей мере, в таких направлениях: 1) предусмотрение в процессуальных кодексах возможности финансирования судебных издержек третьей, незаинтересованной стороной; 2) закрепление конструкций «гонорара успеха» и «условного гонорара»; 3) внедрение конструкции группового иска.Стаття присвячена розкриттю сутності судового інвестування як інструменту подолання фінансових перешкод доступу до суду, а також розгляду можливостей та шляхів імплементації цього інституту в Україні.
Судове інвестування варто розглядати як механізм, в якому одна сторона (інвестор), що не є суб’єктом спірних правовідносин, приймає на себе тягар повного або часткового покриття судових витрат особи – учасника спору (реципієнта), який не має можливості самостійно їх оплатити й, у випадку вирішення судом справи на користь цієї особи, отримує право на фінансову винагороду.
На підставі аналізу досвіду інших країн, які впровадили інструменти фінансування судових процесів, здійснено огляд найбільш поширених моделей та схем судового інвестування.
Запровадження інституту судового інвестування в України має свою перспективу, однак потребує підготовки належного правового ґрунту як на рівні матеріального, так і на рівні процесуального права. Зокрема, необхідним вбачається законодавче закріплення у цивільному законодавстві конструкції окремого договору – угоди про фінансування судових витрат. Поряд із цим наголошується на потребі реформування процесуального законодавства щонайменше у таких напрямках: 1) передбачення у процесуальних кодексах можливості фінансування судових витрат третьою, незацікавленою стороною; 2) закріплення конструкцій «гонорар успіху» та «умовний гонорар»; 3) запровадження конструкції групового позову.
Гуманітарний доступ у збройних конфліктах: сучасні виклики
Get PDFHumanitarian access is a crucial element of humanitarian action in situations of armed conflict since it is impossible to provide direct humanitarian assistance without it. The right of access to victims of armed conflict is a fundamental element of humanitarian action since it allows humanitarian aid organizations to make an independent assessment of needs, ensure the effectiveness of their activities and monitor the fair distribution of such aid. However, gaining and maintaining access to the population to provide humanitarian assistance is difficult for humanitarian organizations. The provision of such access may be limited by armed conflict and the fact that humanitarian access is usually considered ad hoc, so there are often no established methods or rules for granting such access. Although humanitarian access is not a new issue in international law, there are several challenges today in securing and maintaining such access in situations of armed conflict. The article will consider the problems of understanding the term "humanitarian access," the rights and responsibilities of participants in armed conflicts regarding such access, obligations, and restrictions on humanitarian organizations themselves, criteria for granting humanitarian access in various situations, the interaction of international humanitarian missions with combatant parties, challenges related to the accreditation of humanitarian missions, the coordination of the system of humanitarian assistance, and legislative, regulatory gaps. The article will suggest possible ways to solve the problems.Гуманитарный доступ является ключевым элементом проведения гуманитарных действий в ситуациях вооруженных конфликтов, поскольку без него невозможно оказание прямой гуманитарной помощи. Право доступа к жертвам вооруженного конфликта является основополагающим элементом гуманитарной деятельности, поскольку оно позволяет организациям по предоставлению гуманитарной помощи произвести независимую оценку потребностей, обеспечить эффективность своей деятельности и контролировать справедливое распределение этой помощи. Однако получение и сохранение доступа к населению для оказания ему гуманитарной помощи является трудным заданием для гуманитарных организаций. Предоставление такого доступа может быть ограничено в силу самого факта проведения вооруженного конфликта, а также тем, что обычно получение гуманитарного доступа рассматривается как ad hoc способ, поэтому часто нет никаких установившихся методик или правил предоставления такого доступа. Несмотря на то, что гуманитарный доступ не является новым вопросом в международном праве, сегодня существует ряд проблем в обеспечении и поддержке такого доступа в ситуациях вооруженных конфликтов. В статье рассматриваются проблемы понимания самого термина «гуманитарный доступ», прав и обязанностей участников вооруженных конфликтов относительно такого доступа, обязательств и ограничений в отношении самих гуманитарных организаций, критериев предоставления гуманитарного доступа в различных ситуациях, проблемы взаимодействия международных гуманитарных миссий с воюющими сторонами, вызовы, связанные с аккредитацией гуманитарных миссий, координированием системы гуманитарной помощи, а также правовыми пробелами регулирования.Гуманітарний доступ є ключовим елементом проведення гуманітарних дій в ситуаціях збройних конфліктів, оскільки без нього неможливе надання прямої гуманітарної допомоги. Право доступу до жертв збройного конфлікту є основоположним елементом гуманітарної діяльності, оскільки воно дозволяє організаціям з надання гуманітарної допомоги зробити незалежну оцінку потреб, забезпечити ефективність своєї діяльності і контролювати справедливий розподіл цієї допомоги. Проте отримання і збереження доступу до населення для надання йому гуманітарної допомоги є важким завданням для гуманітарних організацій. Надання такого доступу може бути обмеженим в силу самого факту проведення збройного конфлікту, а також й тим, що зазвичай отримання гуманітарного доступу розглядають у ad hoc спосіб, тому часто немає жодних усталених методик чи правил надання такого доступу. І хоча гуманітарний доступ не є новим питанням у міжнародному праві, сьогодні існує низка проблем у забезпеченні та підтримці такого доступу у ситуаціях збройних конфліктів. Розглянуто проблеми розуміння самого терміна «гуманітарний доступ», прав та обов'язків учасників збройних конфліктів щодо такого доступу, зобов'язань та обмежень щодо самих гуманітарних організацій, критеріїв надання гуманітарного доступу в різних ситуаціях, взаємодії міжнародних гуманітарних місій з воюючими сторонами, виклики, пов’язані з акредитацією гуманітарних місій, координуванням системи гуманітарної допомоги, а також законодавчими прогалинами регулювання
Особливості спадкування прав на майно, обтяжене іпотекою
Get PDFThe author of the article has defined specific features of property rights succession encumbered by real estate mortgage. It has been substantiated that inheritance relations significantly affect real estate mortgage obligation, which is, first of all, manifested in the narrowing of legal opportunities to apply the general procedure of vindication on real estate mortgage’s subject matter, and secondly, in additional grounds for terminating real estate mortgage not provided by the special law. It has been proved that real estate mortgage is terminated in case of the creditor’s non-observance of the application terms to the debtor’s lawful heirs under the main obligation established in the Art. 1281 of the Civil Code of Ukraine. Termination of bail relations in the field of inheritance law under the rules of Part 1 of the Art. 523 of the Civil Code of Ukraine is associated with a set of the following conditions: the death of the debtor under the main obligation secured by real estate mortgage; acceptance of the assets by the debtor’s lawful heir in the manner and terms specified by civil law; the property guarantor did not agree to ensure the fulfillment of the obligation by the new debtor – the lawful heir; the property guarantor is not the debtor’s lawful heir. It has been argued that the specified features do not indicate about narrowing the legal opportunities of the creditor and do not violate the balance of interests of the mortgage holder and the debtor’s lawful heirs. The law enshrines sufficient terms for the creditor to file claims against the debtor’s lawful heirs. Such terms are calculated not from the time of commencement of succession, such as the term for acceptance of an inheritance, but from the date when the lawful heir receives the certificate on inheritance right for all or part of the inherited property, regardless of the due date or from the date when the creditor becomes privy to the acceptance of an inheritance or about the receipt of the certificate on inheritance right by the heir. Besides, the creditor may directly seek to the lawful heirs who accepted the inheritance, and to the notary (official of the local self-government agency, consul). Moreover, if the heir who accepted the inheritance has no certificate on inheritance right, it does not deprive the ancestor’s creditor of the opportunity to apply to the lawful heir, who delays in obtaining the certificate, with claims to levy of execution on inherited property, which is the subject matter of real estate mortgage.В статье определяются особенности наследования прав на имущество, обременённое ипотекой. Обосновывается существенное влияние наследственных отношений на ипотечное обязательство, которое выражается, во-первых, в сужении правовых возможностей применения общего порядка обращения взыскания на предмет ипотеки и, во-вторых, в дополнительных основаниях прекращения ипотеки, прямо не предусмотренных специальным законом.Визначено особливості спадкування прав на майно, обтяжене іпотекою. Обґрунтовано, що іпотечне зобов’язання зазнає суттєвого впливу спадкових відносин, що виявляється, по-перше, у звуженні правових можливостей застосування загального порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, та, по-друге, у додаткових підставах припинення іпотеки, прямо не передбачених спеціальним законом
Правове регулювання охоронної діяльності органами системи МВС
Get PDFThe organizational and legal bases of activity of bodies of system of the Ministry of Internal Affairs on realization of powers in the field of private detective and security activity and arms circulation are investigated. It is determined that the main factor that determines the peculiarity of this area is the increased public danger in the illegal activities of its subjects. It is proposed to create state legal mechanisms to control the implementation of security activities, aimed at ensuring the security of society in particular.It is proved that the organizational and legal basis of security activities should be comprehensive and formed by relevant regulations. Legal regulation of organizational and legal principles of security activities should also cover the activities of the bodies of the Ministry of Internal Affairs on the implementation of these principles. Thus, the mechanism of organizational and legal regulation of the activities of the Ministry of Internal Affairs on security activities should include the development of legal norms within the stages, if formed: the rights of the Ministry of Internal Affairs to control the functioning of the controlled entity; system of informing the controlling body about it; responsibilities of the bodies of the system of the Ministry of Internal Affairs to respond to deviations from the parameters of the functioning of the controlled entity provided by the legislative body.Forms and methods of influence of the bodies of the Ministry of Internal Affairs on the controlled entity in case of deviations from the set parameters of its behavior must be established by law. In particular, in order to ensure the personal security of employees of non-state security structures and create a level playing field for all actors in the security services market, it is important to speed up consideration and adoption by the Verkhovna Rada of Ukraine of the Law on the Right to Civilian Firearms.It is necessary to legislate the Unified State Register of Civilian Weapons and determine the principles of its maintenance. The holder of the Register should be the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, which will monitor compliance with the law during registration.Accordingly, the legal regulation of security activities in Ukraine requires a single concept of state policy for the formation and functioning of a competitive market for this type of service. All stakeholders should take part in its development – security structures of all forms of ownership and the Ministry of Internal Affairs equally. At the final stage, it is necessary to resolve at the legislative level the issue of permitting the use of weapons for security activities by non-state security agencies.Currently in Ukraine, only the subjects of legal relations on the provision of security services are covered by the law. The activities of security units of business entities remain outside the scope of legal regulation. Achieving public safety is possible only in the case of effective control by the bodies of the Ministry of Internal Affairs over the implementation of security activities by all its subjects.Исследованы организационно-правовые основы деятельности органов системы МВД по реализации полномочий в сфере частной детективной и охранной деятельности и обращения оружия. Определено, что главным фактором, определяющим особенность этой сферы, есть повышенная общественная опасность при неправомерной деятельности ее субъектов. Предложено создать государственные правовые механизмы контроля охранной деятельности, направленные на обеспечение безопасности прежде всего самого общества.
Досліджено організаційно-правові засади діяльності органів системи МВС з реалізації повноважень у сфері приватної детективної та охоронної діяльності та обігу зброї. Визначено, що головним фактором, що визначає особливість цієї сфери, є підвищена суспільна небезпека при неправомірній діяльності її суб’єктів. Запропоновано створити державні правові механізми контролю здійснення охоронної діяльності, спрямовані на забезпечення безпеки передусім самого суспільства
Причинки до кримінально-правової охорони державних символів: український та іноземний досвід
Get PDFThe article reveals the problem of Ukrainian and foreign state symbols criminal law protection considering domestic and world practice. The relevant norms of criminal laws of the Russian Empire, USSR and Poland, which were in force in the Ukrainian lands in the XIX-XX centuries, have been examined. An analysis of domestic judicial practice in criminal cases related to the abuse of state symbols has been done. It has been illustrated that Ukrainian law enforcement agencies do not always correctly determine the nature of this crime. That is due to the lack of constitutional laws enshrining the system of state symbols of Ukraine, as well as gaps in legal regulation, in particular in the aspect of criminal protection of the European Union flag as membership in this organization is a strategic foreign policy priority of Ukraine. Inter alia, the erroneous legal treatment of individuals’ actions during the protest which took place near the President’s Office on March 20, 2021 as an insult to the State Emblem has been emphasized. The authors also considered solutions of the problem within the framework of a particular legal system – in criminal law of the United States, Germany, France, Spain, Iceland, the United Arab Emirates, Uzbekistan, Japan and other countries. The scientific novelty of this investigation, among other things, is in the examination of both retrospective and prospects of legal responsibility for disrespect of the State language, which is necessary to establish according to the Constitutional Court’s decision on the validity of the Law of Ukraine “On ensuring the functioning of the Ukrainian language as the state language”. However, the authors are inclined to think that this issue should be regulated by administrative law, given the experience of some post-Soviet states. Proposals for amendments to the Criminal Code of Ukraine have been made.Раскрывается проблема обеспечения уголовно-правовой охраны государственных символов Украины и иностранных государств сквозь призму отечественной и мировой практики. Исследуются релевантные нормы уголовных законов Российской империи, УССР и Польши, действовавшие на украинских землях в XIX–XX вв. Представлен анализ отечественной судебной практики по уголовным делам, связанным с надругательством над символами государства. Проиллюстрировано, что украинские правоохранительные органы не всегда правильно квалифицируют это преступление, что обусловлено отсутствием конституционных законов, закрепляющих систему государственных символов Украины, а также пробелами правового регулирования, в частности в аспекте уголовно-правовой охраны флага Европейского Союза, членство в котором является стратегическим приоритетом внешнеполитической деятельности Украины. Отмечено, inter alia, ошибочность квалификации действий лиц во время акции протеста, которая состоялась под Офисом президента 20 марта 2021 года, как надругательство над Государственным Гербом. Рассматриваются разнообразные подходы к уголовно-правовой охране государственных символов в рамках той или иной правовой системы – в уголовном законодательстве США, Германии, Франции, Испании, Исландии, Объединенных Арабских Эмиратов, Узбекистана, Японии и других государств. Обозначено значение понятий «глумление», «надругательство» и «осквернение». Научная новизна этого исследования, в частности, заключается в изучении ретроспективы и перспектив внедрения юридической ответственности за оскорбление государственного языка, о необходимости внедрения которой говорится в решении Конституционного Суда относительно конституционности Закона Украины «Об обеспечении функционирования украинского языка как государственного». Авторы предложили урегулировать этот вопрос нормами административного права, учитывая опыт некоторых стран постсоветского пространства и критерии криминализации деяния. Сделаны предложения по усовершенствованию отечественного механизма уголовно-правовой охраны государственных символов.Розкрито проблему забезпечення охорони державних символів України та іноземних держав засобами кримінального права крізь призму вітчизняної та світової практики. Досліджено релевантні норми кримінальних законів Російської імперії, УРСР та Польщі, що діяли на українських землях у XIX–XX століттях. Проаналізовано вітчизняну судову практику у кримінальних справах, пов’язаних із наругою над символами держави. Проілюстровано, що українські правоохоронні органи не завжди правильно кваліфікують цей злочин, що зумовлено відсутністю конституційних законів, які закріплюють систему державних символів України, а також прогалинами правового регулювання, зокрема в аспекті кримінально-правової охорони прапора Європейського Союзу, членство в якому є стратегічним пріоритетом зовнішньополітичної діяльности України. Наголошено, inter alia, на помилковості кваліфікації дій осіб під час акції протесту, яка відбулася під Офісом президента 20 березня 2021 року, як наруга над Державним Гербом. Розглянуто різноманітні підходи до кримінально-правової охорони державних символів у рамках тої чи тої правової системи – у кримінальному законодавстві США, Німеччини, Франції, Іспанії, Ісландії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Узбекистану, Японії та інших держав. Окреслено зміст понять «глум», «глумлення», «наруга» та «осквернення». Наукова новизна цієї розвідки, з-поміж іншого, полягає у вивченні ретроспективи та перспектив запровадження юридичної відповідальности за зневагу державної мови, про необхідність упровадження якої йдеться в рішенні Конституційного Суду щодо конституційности Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Автори запропонували врегулювати це питання нормами адміністративного права, зважаючи на досвід деяких країн пострадянського простору й критерії криміналізації діяння. Зроблено пропозиції стосовно вдосконалення вітчизняного механізму кримінально-правової охорони державних символів
Забезпечення безпеки довкілля, життя та здоров’я громадян в умовах воєнного стану: еколого-правові аспекти
Get PDFThe article is devoted to the consideration of environmental and legal problems of ensuring environmental safety, realization of environmental rights and satisfaction of interests, use of natural resource potential under martial law. The purpose of the research is a comprehensive study and analysis of environmental legislation considering the imposition of martial law. In view of this, the methodological basis of the article is a complex of general philosophical, general scientific, special scientific and actual legal methods. It is argued that the environmental function of the state to ensure environmental security, environmentally balanced nature management and to maintain environmental balance in Ukraine should be the modern narrative, which will contribute to the formation of a new environmental order under martial law for Ukraine and Europe. The original definition of the state environmental policy under martial law is formulated. It is proposed to improve the compensation system for damage caused by Russia's aggression to the environment, citizens’ environmental rights and interests, as well as to optimize the institutional and legal framework for environmental security under martial law. Based on our own conclusions and summaries, several suggestions and recommendations to improve the current national legislation are provided. It is proved that at the legislative level there should be clear mechanisms for legal protection of environmental rights and interests of citizens during hostilities. It is found that proper ensuring Ukraine sovereignty under martial law is impossible without considering a number of environmental and legal factors: (a) further improvement of the legal framework of the mechanism for the realization and protection of environmental human rights and interests; (b) establishing effective legal guarantees for environmental security; (c) improvement of the legal regime of use, reproduction (restoration) and protection of natural resources and complexes, all natural and resource potential of Ukraine, etc.Стаття присвячена розгляду еколого-правових проблем забезпечення екологічної безпеки, реалізації екологічних прав та задоволення інтересів, використання природно-ресурсного потенціалу в умовах воєнного стану. Мета дослідження полягає у всебічному, комплексному вивченні й аналізі норм екологічного законодавств з позицій введення воєнного стану. З огляду на це методологічну основу статті становить комплекс загальнофілософських, загальнонаукових, спеціально-наукових і власне правових методів. Аргументовано, що екологічна функція держави із забезпечення екологічної безпеки, екологічно збалансованого природокористування і підтримання екологічної рівноваги на території України має стати наративом сьогодення, що сприятиме формуванню нового екологічного правопорядку під час воєнного стану для України та країн Європи. Сформульовано авторське визначення державної екологічної політики в умовах воєнного стану. Запропоновано вдосконалити систему компенсації шкоди, заподіяної через російську агресію довкіллю й екологічним правам і інтересам громадян, а також оптимізувати інституційно-правові основи забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану. Спираючись на власні висновки й узагальнення, надано пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення чинного національного законодавства. Доведено, що на законодавчому рівні мають бути передбачені чіткі механізми правового забезпечення екологічних прав і інтересів громадян під час військових дій. Зроблено висновок, що належне забезпечення державного суверенітету України в умовах воєнного стану, безумовно, неможливе без урахування низки еколого-правових чинників: а) подальшого вдосконалення правових засад механізму реалізації й захисту екологічних прав та інтересів людини; б) створення дієвих юридичних гарантій забезпечення екологічної безпеки; в) вдосконалення правового режиму використання, відтворення (відновлення) й охорони природних ресурсів та комплексів, всього природно-ресурсного потенціалу України тощо
Неконституційність статей 366-1, 368-2 Кримінального кодексу України: іронія долі, або вади законодавчого процесу
Get PDFThe fight against corruption in Ukraine is giving rise to new ways of combating this phenomenon, new anti-corruption legislation is often being adopted and improved. Thus, among other things, in 2011 the Ukrainian parliament introduced criminal liability for illegal enrichment, and in 2014 – for declaring questionable information, supplementing the Criminal Code in accordance with Art. 368-2 and Art.366-1. However, despite their long-term duration in the structure of the criminal law mechanism for combating corruption, they have not become effective tools of anti-corruption struggle. Problems of application of Articles 366-1, 368-2 have been admitted from the very moment of their introduction in action as some serious defects in the construction of these norms were placed in the course of legislative process. In the end, based on the decision of the Constitutional Court of Ukraine, these articles expired. Given that the purpose of the article is to investigate the process of legislation and to establish the reasons for the adoption of deliberately ineffective rules on the declaration of inaccurate information and illicit enrichment.
The scientific novelty is that the study indicates the inability of the Verkhovna Rada of Ukraine, which includes the Institute of legislation, scientific and expert management, legal management, the department of relations with the judiciary, the control department and other units, to ensure quality at the appropriate level of results of legislative work. These "precautionary institutions" were unable to prevent the development, adoption of imperfect and knowingly unconstitutional laws, as evidenced by examples of the introduction of liability under Articles 366-1, 368-2 of the Criminal Code and the introduction of repeated manipulative changes, after the entry into force.Борьба с коррупцией в Украине порождает все новые способы противодействия этому явлению, часто принимается новое и совершенствуется действующее антикоррупционное законодательство. Так, среди прочего, в 2011 г. украинский парламент ввел уголовную ответственность за незаконное обогащение, а в 2014 – за декларирование недостоверной информации, дополнив УК соответственно статьями 368-2 и 366-1. Однако, несмотря на их длительное действие в структуре уголовно-правового механизма противодействия коррупции, они так и не стали эффективными инструментами на этом рубеже антикоррупционной борьбы. Проблемы с применением статей 366-1, 368-2 возникли с момента введения их в действие, так как в ходе законодательного процесса были допущены серьезные недостатки в конструкции этих норм. В конечном итоге, на основании решения Конституционного Суда Украины указанные статьи утратили силу. Цель статьи состоит в том, чтобы исследовать процесс законотворчества и установить причины принятия заведомо недейственных норм о декларировании недостоверной информации и незаконном обогащении.
Научной новизной является то, что исследование указывает на неспособность Аппарата Верховной Рады Украины, в структуру которого входят институт законодательства, научно-экспертное управление, юридическое управление, отдел связей с органами правосудия, отдел контроля и другие подразделения, обеспечить на должном уровне качество результатов законодательной работы. Эти «институты-предохранители» оказались не в состоянии предотвращать разработку, принятие несовершенных и заведомо неконституционных законов, что подтверждается примерами внедрения ответственности, предусмотренной статьями 366-1, 368-2 УК, и внесения в них неоднократных манипулятивных изменений уже после вступления в силу.Боротьба з корупцією в Україні породжує усе нові способи протидії цьому явищу, часто приймається нове та удосконалюється чинне антикорупційне законодавство. Так, серед іншого, у 2011 р. український парламент запровадив кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, а в 2014 – за декларування недостовірної інформації, доповнивши КК України відповідно статтями368-2 та 366-1. Однак, незважаючи на їх тривалу дію у структурі кримінально-правового механізму протидії корупції, вони так і не стали ефективними інструментами у антикорупційній боротьбі. Проблеми із застосуванням статей366-1, 368-2 виникли з моменту введення їх в дію, бо в ході законодавчого процесу були допущені серйозні вади у конструкції цих норм. У кінцевому результаті, на підставі рішення Конституційного Суду України зазначені статті втратили чинність. Мета статті полягає у тому, щоб дослідити процес законотворення і встановити причини прийняття завідомо недієвих норм про декларування недостовірної інформації і незаконне збагачення.
Стаття вказує на нездатність Апарату Верховної Ради України, до структури якого входять інститут законодавства, науково-експертне управління, юридичне управління, відділ зав’язків з органами правосуддя, відділ контролю та інші підрозділи, забезпечити на належному рівні якість результатів законодавчої роботи. Ці «інститути-запобіжники» виявилися не в змозі запобігати розробленню, прийняттю недосконалих і завідомо неконституційних законів, що підтверджується прикладами запровадження відповідальності, передбаченої статтями 366-1, 368-2КК, та внесення до них неодноразових маніпулятивних змін уже після набрання чинності
Українська держава гетьмана Павла Скоропадського: ідеали та реалії державотворення
Get PDFThe article reflects the main processes of building during the development of the Ukrainian state of Hetman P. Skoropadsky. P. Skoropadsky's views on the Ukrainian nation, the Ukrainian state and its form, the relationship of the then political and national forces, the place of Ukraine in the geopolitical space of that time, the main directions and content of the state process, its achievements and miscalculations are analyzed. The views of P. Skoropadsky on the content of the state process in Ukraine in 1918 are analyzed. First of all, on the form of the Ukrainian state - independent or federal. We are talking about the form of government of the Ukrainian state and its political regime. Internal and external factors that influenced this are analyzed. The content of the main directions of activity of the hetman government is investigated both inside the state (central and local government, judicial system, armed forces, agrarian policy, social and cultural construction) and outside (international recognition, establishment of diplomatic relations). It is concluded that the emergence of the Ukrainian state of Hetman P. Skoropadsky was a continuation of the process of creation during the Ukrainian revolution of 1917-1921. This process took place in difficult conditions of the First World War and this circumstance determined the peculiar form of the Ukrainian state and its activities, sometimes they were contradictory and had disagreements with the ideals of the state, which ultimately led to the decline of the Ukrainian state.В статье освещены основные процессы построения при развитии Украинского государства гетмана П. Скоропадского. Проанализированы взгляды П. Скоропадского на украинскую нацию, украинское государство и его форму, взаимоотношения тогдашних политических и национальных сил, место Украины в тогдашнем геополитическом пространстве, основные направления и содержание процесса государственного, его достижения и просчеты. Анализируются взгляды П. Скоропадского на содержание процесса государственного в Украине в 1918 году., Прежде всего на форму украинского государства – самостоятельное или федеративное. Речь идет о форме правления Украинского государства и его политического режима. Анализируются внутренние и внешние факторы, которые на это влияли. Исследовано содержание основных направлений деятельности гетманского правительства как внутри государства (центральное и местное управление, судебная система, вооруженные силы, аграрная политика, социально-культурное строительство) так и снаружи (международное признание, налаживания дипломатических отношений). Сделан вывод, что возникновение Украинского государства гетмана П. Скоропадского стало продолжением процесса создания в ходе украинской революции 1917–1921 гг. Этот процесс происходил в сложных условиях Первой мировой войны и это обстоятельство определяло своеобразную форму Украинского государства и ее деятельности, иногда были противоречивыми и имели разногласия с идеалами государства, что в конечном итоге привело к упадку украинского государства.У статті висвітлено основні державотворчі процеси при розбудові Української держави гетьмана П. Скоропадського. Проаналізовано погляди П. Скоропадського на українську націю, українську державу та її форму, взаємини тогочасних політичних та національних сил, місце України в тогочасному геополітичному просторі, основні напрямки і зміст державотворчого процесу, його здобутки та прорахунки. Аналізуються погляди П. Скоропадського на зміст державотворчого процесу в Україні у 1918 р., передусім на форму української держави – самостійну чи федеративну. Йдеться про форму правління Української держави та її політичний режим. Аналізуються внутрішні та зовнішні чинники, які на це впливали. Досліджено зміст основних напрямків діяльності гетьманського уряду як в середині держави (центральне та місцеве управління, судова система, збройні сили, аграрна політика, соціально-культурне будівництво), так і на зовні (міжнародне визнання, налагодження дипломатичних відносин). Зроблено висновок, що виникнення Української держави гетьмана П. Скоропадського стало продовженням державотворчого процесу в ході української революції 1917–1921 рр. Цей процес відбувався у складних умовах Першої світової війни і ця обставина визначала своєрідну форму Української держави та її діяльності, які інколи були суперечливими та мали розбіжності з ідеалами державотворення, що в кінцевому підсумку призвело до занепаду Української держави