Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs / Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ
Not a member yet
875 research outputs found
Sort by
Legal Basis for the Provision of Electronic Administrative Services in Local Self-Government Bodies
No full textСтаттю присвячено встановленню особливостей правового регулювання надання електронних адміністративних послуг в органах місцевого самоврядування України. Вивчено законодавчі та підзаконні акти, рішення місцевих рад, які встановлюють правові засади надання електронних адміністративних послуг в Україні. Визначено особливості правового регулювання надання електронних адміністративних послуг органами місцевого самоврядування. Висловлено пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює надання адміністративних послуг в електронній формі.This article is devoted to establishing the specifics of legal regulation of the provision of electronic administrative services in local self-government bodies. Legislative and subordinate acts, as well as local council decisions establishing the legal basis for the provision of electronic administrative services in Ukraine, have been studied.
It is stated that an electronic administrative service is the performance by an administrative service provider of its duties to issue a specific document or perform other legally significant actions, which is carried out at the request of individuals or legal entities using the information and telecommunications systems of state authorities and local self-government bodies.
The specifics of the legal regulation of the provision of electronic administrative services by local self-government bodies have been established. It is noted that the legal basis for the provision of electronic administrative services is established in the laws of Ukraine “On Administrative Services” and “On the Specifics of the Provision of Public (Electronic Public) Services”. It is noted that the Law of Ukraine “On Local Self-Government in Ukraine” does not provide for the tasks or powers of local self-government bodies regarding the provision of electronic administrative services. It is emphasised that the regulatory and legal acts of local self-government bodies regulate the activities of the electronic services portal or platform for the provision of electronic services, but do not establish a list of administrative services that can be provided in electronic form.
Proposals were made to improve the legislation regulating the provision of administrative services in electronic form. It was proposed to provide a separate list of electronic administrative services that can be provided by local self-government bodies in the List of administrative services of executive authorities and administrative services provided by local self-government bodies in the exercise of delegated powers, which are mandatory for provision through administrative service centres, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine
Експертні інформаційні технології у збиранні та дослідженні комп’ютерних даних
Full text linkIn the modern period of society’s informatisation, the growth of heterogeneous information resources, the development of information technology and the existence of traces of offences in the form of computer data serve as the basis for the formation of expert information technologies. Expert technologies for investigating traces of criminal offences are a type of forensic technologies used in criminal proceedings and represent a set of consistent procedures, operations, techniques and methods of using technical means to solve a task.
Expert technology as an embodiment of an innovative approach to the practice of combating crime is considered to be a holistic structure of practical solution of expert tasks, including logistics, application of expert methodological, organisational and managerial measures. The main purpose of expert technology is the optimal combination of all structural elements of expert activity, which streamlines the process of their practical implementation. Expert information technology as a complex category includes theoretical, legal, methodological, organisational, hardware, software and information components.
The article defines expert information technology as a system of scientific provisions, legal norms and methodological and organisational recommendations based on them regarding the practical use of technical means, programs, systems, information arrays and databases used in the process of conducting forensic examinations, with a view to improving the efficiency of solving the tasks of collecting and researching computer data.
It is shown that there are three ways of implementing hardware, software and information components into expert technology: a) use of ready-made software and hardware information technologies; b) modernisation and transformation of existing information technologies with due regard for the specifics of the tasks performed by forensic examination; c) development of special expert information technologies. On the example of existing computer programs, the author demonstrates an experimental method of selecting a software product for solving the expert task of restoring destroyed computer data.Доведено, що експертна інформаційна технологія – це система наукових положень, правових норм і заснованих на них методичних та організаційних рекомендацій щодо практичного використання технічних засобів, програм, систем, інформаційних масивів і баз даних, які застосовують у процесі проведення судових експертиз для підвищення ефективності вирішення завдань зі збирання та дослідження комп’ютерних даних
Історичні передумови формування криміналістичного вчення про нейтралізацію протидії розслідуванню
Full text linkThe article substantiates that in the course of historical development of mankind, counteraction to an investigation naturally accompanies such a form of social activity as criminal activity, and therefore, is a substantive component of criminal activity. Scientists began to pay substantial attention to its study in the theory of national forensics in the 60s of the twentieth century. The next stage of its active discussion by the scientific community began in the 90s of the twentieth century, and in the early 2000s it already took the form of systematised comprehensive scientific developments which comprehended theoretical issues and reflected certain practical recommendations for overcoming it. It is determined that the next milestone in scientific research should be associated with 2014, when the aggressor country invaded the territory of Ukraine and occupied part of its territory, which once again provoked an increase in the crime rate.
It is established that currently, scientific works reflect the theoretical and pragmatic foundations of overcoming counteraction to pre-trial investigation, as a rule, in relation to certain groups of criminal offences. Given the subject matter of forensics and its paradigm, the author substantiates the possibility of distinguishing the forensic doctrine of countering the investigation and its neutralisation. First of all, this is due to the complexity of this phenomenon – allocation of an independent mechanism of countering the investigation, which is associated with the transformation of certain information about the event of a criminal offence, thereby ensuring the movement of criminally relevant information and acquiring external expression in material and ideal traces-reflections. With this in mind, the author substantiates the possibility of forming a forensic doctrine of countering the investigation and its neutralisation, since its subject matter may be relatively independent signs of criminal activity.
It is determined that the prospects for further research are to systematise the already developed scientific provisions and to develop, on this basis and taking into account the needs of law enforcement, the substantive components of this doctrine.У статті обґрунтовано, що протидія розслідуванню впродовж історичного розвитку людства закономірно супроводжує таку форму соціальної діяльності, як злочинна, а отже, є змістовною складовою кримінально протиправної діяльності. Установлено, що її дослідженню в теорії вітчизняної криміналістики вчені почали приділяти ґрунтовну увагу в 60-х рр. ХХ ст. Наступний етап активного обговорення цієї проблематики науковою спільнотою розпочався у 90-х рр. ХХ ст. і на початку 2000-х рр. уже набув вигляду систематизованих комплексних наукових напрацювань, у яких були як осмислені теоретичні питання, так і подані окремі практичні рекомендації щодо її подолання. Визначено, що наступний рубіж наукових пошуків доцільно пов’язувати з 2014 р., коли на територію України вторглася держава-агресор – російська федерація, та окупувала частину території, що вчергове спровокувало підвищення рівня злочинності. З’ясовано, що нині в наукових розвідках знаходять відображення теоретичні та праксеологічні засади подолання протидії досудовому розслідуванню зазвичай щодо окремих груп кримінальних правопорушень. З огляду на предмет криміналістики та її парадигму обґрунтовано можливість виокремлення криміналістичного вчення про протидію розслідуванню та її нейтралізацію
Захоплення Чорнобильської атомної електростанції як воєнний злочин проти радіоекологічної безпеки: кримінологічний аналіз механізму вчинення
Full text linkThe article is devoted to the study of the mechanism of individual criminal behaviour, which manifested itself in the seizure of the Chornobyl nuclear power plant by russian military personnel and occupation of the adjacent territory. The characteristic of the complex motivational mechanism of this crime determination is given, which combines elements of indoctrination, the desire for recognition, as well as the desire to ensure both social and physical security, and to confirm membership in a social group. Additional arguments are presented to prove that the key decision to seize the station in the context of Russia\u27s act of aggression against Ukraine was based on the historically determined, traumatically falsified, sentimental and personalist distorted nature of the desire for the conquest of its former metropolises, including Ukraine, by aggressive russia. This motivation is the deepest and is manifested in the activities of the top military and political leadership of the aggressor country, which is directly wanted by the International Criminal Court on suspicion of war crimes by vladimir putin and his circle of associates. Conformist motives are driven by the fear of being excluded from a social group. It is fear that pushes a person to act in accordance with behavioural patterns that are acceptable in a particular group.
It is identified and substantiated that the mechanism of the plant seizure includes related war crimes – causing damage to the environment due to a significant increase in radiation levels as a result of the movement of aggressor equipment, as well as cruel treatment of civilians, encroachment on property in the context of armed conflict (abduction, destruction and damage to property not caused by military necessity). The role of the criminogenic situation and post-criminal behaviour is described and explained.
The gaps in the system of criminal legal protection of radioecological safety from war crimes in terms of theft and export outside the exclusion zone of ionising radiation sources are identified. The ways to eliminate this gap are proposed.Статтю присвячено дослідженню механізму індивідуальної злочинної поведінки, що проявилася в захопленні російськими військовослужбовцями Чорнобильської атомної електростанції та окупації прилеглої території. Надано характеристику складного мотиваційного комплексу детермінації цього злочину, в якому поєднуються елементи індоктринації, прагнення до визнання, а також спонуки забезпечити як соціальну, так і фізичну безпеку, підтвердити належність до соціальної групи. Виявлено й обґрунтовано, що в механізм захоплення станції інтегровані супутні воєнні злочини – завдання шкоди навколишньому природному середовищу через значне підвищення рівня радіації внаслідок пересування техніки агресора, а також жорстоке поводження з цивільними особами, посягання на власність у контексті збройного конфлікту (викрадення, незумовлене військовою необхідністю знищення чи пошкодження майна). Описано та проаналізовано роль криміногенної ситуації і посткримінальної поведінки
Адаптація навчальних дисциплін «Загальна психологія» та «Практикум з психології» для студентів з інвалідністю на прикладі Університету «Україна»
Full text linkThis article is dedicated to the study of the problems and strategies for adapting the academic disciplines “General Psychology” and “Psychology Workshop” for students with disabilities, using the example of “Ukraine” University, a leading institution in the field of inclusive education.
The paper identifies existing barriers faced by these students, including limited accessibility of learning materials, difficulties in understanding theoretical concepts, and the inadequacy of adapted practical tasks and assessment methods.
Based on a survey of 30 first-year psychology students with disabilities and a poll of 10 instructors of the relevant disciplines, the effectiveness of current adaptation measures is analyzed, and areas requiring improvement are identified.
Students expressed a need for more diverse learning materials (audio, video), an increased number of consultations, and tutoring support. Instructors, while using various adapted teaching methods, emphasized the lack of specialized resources and insufficient time for individual student support.
Based on the data obtained, the article proposes practical recommendations for improving the educational process, including expanding access to materials in various formats, enhancing instructor support, optimizing the assessment system, and strengthening technical provision. Specific adaptations for teaching psychological disciplines are suggested, such as the logical structuring of content, the use of multimedia, the application of specialized software, the individualization of learning, and flexible deadlines for tasks.
The study confirms the progress of “Ukraine” University in inclusive education but underscores the importance of further development and the implementation of individual adaptation strategies to ensure equal access and a comfortable learning environment for all students, which will ultimately increase the effectiveness of higher education for persons with disabilities.
Prospects for further research include expanding opportunities for distance learning, developing specialized educational materials, integrating digital technologies, and strengthening psychological support for students.Розглянуто питання адаптації навчальних дисциплін «Загальна психологія» та «Практикум з психології» для студентів з інвалідністю на прикладі Університету «Україна». Проаналізовано основні труднощі, з якими стикаються студенти з інвалідністю та викладачі під час навчання, та визначено ефективні методи їх подолання. Особливу увагу приділено використанню мультимедійних засобів, адаптації навчальних матеріалів та індивідуалізації підходів до викладання. Наведено результати анкетування студентів першого курсу спеціальності «Психологія» та викладачів, залучених до викладання, яке дало змогу оцінити рівень задоволеності існуючими адаптаційними заходами. Визначено перспективи вдосконалення навчального процесу для забезпечення доступності й ефективності вищої освіти для студентів з інвалідністю
Недопущення вторинної віктимізації в межах української моделі Барнахус у контексті європейських стандартів здійснення правосуддя
Full text linkThe article states that in all cases where a child is subjected to abuse, authorised entities, including courts, must ensure that the child\u27s interests are protected and their rights are upheld. Anyone involved with a child is responsible for performing their duties properly and effectively, in a friendly manner, bearing in mind the priority of the child\u27s interests.
The lack of cooperation between representatives of the relevant services in cases of domestic violence forces children to undergo numerous interrogations, which can provoke a recurrence of their experiences and, consequently, re-traumatisation. This problem is extremely serious, given that obtaining truthful information from the child is crucial to ensuring their safety and protection, their physical and mental recovery, and the conduct of an effective investigation and trial. Unintentional discrepancies in testimony obtained at different times, in different places and by different authorised entities can lead to the child being discredited as a witness. In view of the above, interdisciplinary and interagency cooperation is identified as a decisive factor in the realisation of the rights of child victims and child witnesses of domestic violence to protection, participation, support and assistance from society.
The Barnahus model, introduced by Iceland about twenty years ago, quickly spread across Europe. According to the Barnahus network, as of May 2025, the model is being piloted and implemented in 28 countries, including Ukraine. The aim of the model is to ensure that every child has access to coordinated and effective assistance, as well as to prevent the child from being re-traumatised during the pre-trial investigation and court proceedings. One of the key tasks of the Barnahus model is to help obtain reliable evidence by gathering information from the victimised child or child witness in such a way as to avoid re-interviewing them in court. The implementation of this task requires the cooperation of numerous actors in the field of violence prevention and response, whose special training is a key part of the model\u27s quality standards.Статтю присвячено вивченню функціонування моделі Барнахус у випадках, коли дитина зазнає жорстокого поводження. У такій моделі кожен учасник взаємодії з дитиною відповідає за належне, ефективне та доброзичливе виконання своїх обов’язків, пам’ятаючи про пріоритетність інтересів дитини. Визначено, що модель Барнахус було запроваджено Ісландією близько 20 років тому. Модель Барнахус станом на травень 2025 року пілотується та реалізовується у 28 країнах, зокрема в Україні. Мета моделі Барнахус – забезпечити кожній дитині можливість отримати скоординовану й ефективну допомогу, а також запобігти повторній травматизації під час досудового розслідування та судового розгляду
Підозра у кримінальному провадженні: кримінальна процесуальна та криміналістична складові поняття
No full textThe article examines the concept of suspicion in criminal proceedings. Attention is focused on the complex component of this concept, which, being a legal category, has a psychological origin. A critical analysis of approaches to defining suspicion and the relationship between this category and the concept of «notification of suspicion» is conducted, and the author’s proposals on this issue are presented. The inconsistency of the problem of formalising suspicion in the form of notification of it to the person is noted. The author’s position on the relationship between the concept of suspicion and the criminalistic version is expressed. The problem of institutionalising suspicion in criminal proceedings in terms of scope is emphasised, and the author’s proposals are also provided.
It has been established that, despite the absence of the concept of suspicion at the level of criminal procedural law, it is thoroughly developed in criminal procedural doctrine. The concept of suspicion is psychological in nature and is a type of version that determines the attitude of an investigator, inquiry officer or prosecutor towards a particular person, and the assessment of his connection to the committed criminal offence. This indicates that the concept of suspicion should be considered both from the point of view of the procedural form and from the point of view of its psychological nature and category, which is studied by legal psychology and criminalistics.
It is emphasised that the issue of formalising suspicion in the form of notifying the person concerned remains unresolved. Considering that from the moment of actual detention, the person acquires the status of a suspect, and no written notification of suspicion is presented to him, it is necessary to discuss the oral notification of the person about the grounds for his detention and the criminal offence of which he is suspected. That is why, when defining the concept of suspicion, it should be taken into account that notification of suspicion can be formalised both in writing and orally.
The institution of suspicion is a much broader concept than merely the notice of suspicion. They are related as a whole and a part, where suspicion includes not only notification of suspicion, but also the concepts of suspicion, suspect, justification (proof) of suspicion, drawing up a notice of suspicion as a procedural document, change of previously notified suspicion, and appeal against notification of suspicion. Therefore, the more precise approach is to treat the institution of suspicion in criminal procedure as encompassing the rules regulating the procedure for notifying a person of suspicion.Досліджено поняття підозри у кримінальному процесі. Акцентовано увагу на комплексній складовій цього поняття, яке, оскільки є правовою категорією, має психологічне походження. Проведено критичний аналіз наявних підходів до визначення підозри, співвідношення цієї категорії з поняттям «повідомлення про підозру», надано авторські пропозиції щодо цього. Зазначено про неузгодженість проблеми формалізації підозри у вигляді повідомлення про неї особі. Висловлено авторську позицію щодо співвідношення поняття підозри та криміналістичної версії. Наголошено на проблемі інституалізації підозри у кримінальному процесі за обсягом, щодо чого також надано авторські пропозиції
Legal Regulation of Militia Activities in Implementing State Policy in the Sphere of Criminal Punishments Enforcement in the Ukrainian SSR in the mid-1960s
No full textУ статті досліджено основні аспекти правового регулювання діяльності міліції Української РСР у межах реалізації виправно-трудової політики в середині 60-х рр. ХХ ст. Зазначено, що виправно-трудова політика радянського періоду характеризувалася репресивністю та суттєвими обмеженнями прав особи. Проаналізовано порядок проведення амністії 1967 р. в республіці, правове регулювання виконання покарань у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, адміністративний нагляд органів міліції за особами, які звільнялися з місць позбавлення волі. Розкрито порядок застосування примусового лікування щодо психічно хворих осіб, а також висвітлено заходи Міністерства охорони громадського порядку республіки, спрямовані на притягнення до відповідальності працівників міліції, які допускали порушення законності під час охорони та конвоювання заарештованих громадян.The article examines the main aspects of legal regulation of the activities of the militia of the Ukrainian SSR in implementing correctional labour policy in the mid-1960s. The correctional labour policy during the Soviet period, influenced by the remnants of totalitarianism, was characterised by repression and significant restrictions on individual rights. Correctional labour law was essentially ideological and inhumane, and by the end of the 1960s, it lagged behind the needs of the time and the requirements of real state and public counteraction to crime. The system of punishment was characterised by excessive centralisation, secrecy, disregard for human rights and harsh treatment of convicts. The article emphasises that historical experience shows that the effective rehabilitation and re-education of convicts, as well as an overall reduction in crime, can only be achieved by combining social needs with state interests, which must be based on those needs. It shows how the 1967 amnesty was carried out in the republic. To organise it, the Ministry of Public Order of the Ukrainian SSR held a republican meeting of heads of regional correctional labour institutions, employees of special departments, heads of public order management departments and commandants of special commandant’s offices. The study examines how the enforcement of punishments in the form of correctional labour without deprivation of liberty was regulated, how the militia exercised administrative supervision over persons released from places of deprivation of liberty, and what was the procedure for the compulsory treatment of mentally ill persons. It is noted that during the guarding and escorting of arrested persons, militia often violated the law, which led to serious consequences, including fatalities
Specifics of Classifying Typical Forms for Counteracting Investigations
No full textУ статті проаналізовано актуальність проблеми протидії розслідуванню злочинів і визначено її як змістовну складову злочинної діяльності. Наголошено на необхідності розмежування понять «форма протидії розслідуванню» та «спосіб протидії розслідуванню»: форма трактується як типова модель поведінки, тоді як спосіб – як конкретний прийом її реалізації. Систематизовано класифікацію форм протидії за правовою природою, часовим критерієм, суб’єктним складом, кількістю суб’єктів і об’єктів впливу, характером взаємодії, способом реалізації, рівнем організації та територіальною ознакою. Обґрунтовано практичне значення поділу форм на законні та незаконні і створено підґрунтя для вдосконалення криміналістичних методик подолання протидії.It is emphasised that crime is currently undergoing a transformation, accompanied not only by quantitative growth but also by a complication of qualitative characteristics, and therefore there is a need to study typical forms of countering investigation. It is stated that despite the existence of individual scientific developments, the issues of classification of forms and methods of countering crime remain insufficiently organised and considered fragmentarily.
The study distinguishes between the definitions of the concepts of “form” and “method” of countering investigations, where form is defined as a generic concept that reflects a typical model of countering behaviour, while method is defined as a specific manifestation of this model that specifies the technique for implementing actions. Examples of forms of counteraction (falsification of evidence, influencing witnesses, concealing a crime) and methods of their implementation (destruction of documents, bribery, psychological pressure) are given. The multi-level nature of the classification of forms of counteraction is proven, reflecting its complex nature and multi-vector manifestations. The scientific positions of scholars are systematised, which allows counteraction to be interpreted as a system of planned actions, as a social phenomenon or as an element of criminal activity, and the universal features of this phenomenon are identified.
The controversial aspects of the issue are analysed, including the relationship between counteraction and inaction, the distinction between lawful actions as the realisation of the right to protection and unlawful forms of influence, as well as the relationship between counteraction and concealment of a crime. Classification approaches are systematised according to various criteria: legal nature (legal and illegal forms), time criterion, subject composition, number of subjects and objects of influence, nature of interaction with carriers of evidence, method of implementation, level of organisation, and territorial feature. The practical significance of the division into legal and illegal forms of counteraction is substantiated, which ensures the separation of permissible procedural actions from criminally punishable manifestations. It is argued that the systematisation of forms of counteraction creates the basis for the development of criminalistic methods aimed at overcoming illegal influence
Поняття та види судових рішень у цивільному процесуальному праві
Full text linkThe article analyses the current legislation of Ukraine and doctrinal approaches to the concept of court decisions. The features of court decisions are revealed. A critical analysis of the definition of the term “decision” is made and recommendations for improvement of current legislation are provided. The study indicates that today there is a rather illogical situation, since the Civil Procedure Code of Ukraine defines the term “judgment” in two ways: as a procedural document by which a civil case is resolved on the merits; and as a general concept for all acts of justice adopted by a court in civil proceedings. It is noted that in order to eliminate such terminological inaccuracies, it is necessary to amend the current legislation.
The following types of court decisions are thoroughly analysed: decisions on recognition, decisions on award and transformative (constitutional) decisions. It is noted that award judgments are court decisions confirming the rights, obligations and legitimate interests of the parties, in which one party undertakes to perform certain actions in favour of the other or to refrain from performing them; recognition judgments are court decisions confirming the existence or absence of certain legal relations, circumstances or legal facts between the parties; constitutional judgments are court decisions aimed at creating new legal relations, changing or terminating existing legal relations. The following types of court decisions are analysed: supplementary decision, decision in absentia, full decision and abridged decision. The conclusion is made that studying and analysing the concept and types of court decisions is of great scientific and practical importance, since court decisions stabilise legal relations and ensure real, proper and timely protection of rights and interests protected by law.Проведено аналіз чинного законодавства України та доктринальних підходів до проблематики поняття судових рішень. Розкрито ознаки судових рішень. Здійснено критичний аналіз визначення терміна «рішення» та надано рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства. Ґрунтовно проаналізовано види судових рішень. Зроблено висновок, що вивчення й аналіз поняття та видів судових рішень має важливе науково-практичне значення, оскільки судові рішення стабілізують правовідносини, забезпечують реальний, належний і своєчасний захист прав та охоронюваних законом інтересів