Наукові записки НаУКМА. Економічні науки
Not a member yet
188 research outputs found
Sort by
Фіскальний простір, стійкість боргу та перехід до інноваційного зростання в Україні: підхід системної динаміки
No full textThe purpose of the article is to assess the unique characteristics of government sector debt by employing a system dynamics approach and providing the goodness-of-fit analysis during the war and post-war period in Ukraine. The research formulates a set of proposals for possible post-war period of economic and financial recovery in the context of the debt-to-GDP ratio, fiscal space stability with a transition to an innovation-driven growth model. We use system dynamics tools to analyze and verify data, particularly Stella Architect Software.The research results are the following: the article indicates the presence of an S-shaped growth pattern in national debt relative to GDP, which indicates the necessity for the government to implement the initiatives to start a debt-free economic growth policy to achieve the goal of long-run independent economic policy making via fiscal reforms, tax revenues optimization, and innovations to foster competitiveness mechanisms. The article proves that strategies implemented for debt restructuring can influence public finances, which subsequently impacts the overall financial standing and stability of the government. It is essential for governments to thoroughly evaluate their options and formulate comprehensive debt restructuring strategies that consider both immediate and long-term financial goals. Neglecting to tackle unsustainable debt levels may result in financial crises, the implementation of austerity measures, and adverse effects on social services and public welfare.We prove and conclude that public external debt, fiscal space, and total economic capacity, as the elements of government policy, based on a transition to an innovative growth model, are the core elements to promote economic stability and growth while managing the risks associated with public external debt and the limitations of fiscal capacity. The results of the research are useful for the national government of Ukraine to implement fiscal policy with the elements of debt sustainability and innovative development. The execution of these strategies in managing financial debt and fiscal matters is crucial and will be fulfilled in our further research.Метою статті є оцінювання унікальних характеристик боргу державного сектору за допомогою підходу системної динаміки та проведення аналізу відповідності під час та після війни в Україні. Сформульовано пропозиції щодо можливого післявоєнного економічного та фінансового відновлення в контексті співвідношення боргу до ВВП, стабільності фіскального простору з переходом до моделі зростання, орієнтованої на інновації. Використано інструменти динамічної системи для аналізу та перевірки даних, зокрема Stella Architect Software.Результати дослідження. Вказано на наявність S-подібної моделі зростання державного боргу відносно ВВП, що свідчить про необхідність для уряду запровадити ініціативи із започаткування політики боргового вільного економічного зростання для досягнення мети довгострокової незалежної економічної політики шляхом фіскальних реформ, оптимізації податкових надходжень та інновацій для стимулювання механізмів конкурентоспроможності. Доведено, що стратегії реструктуризації боргу можуть впливати на державні фінанси, що згодом позначиться на загальному фінансовому стані і стабільності уряду. Важливо, щоб уряди ретельно оцінили можливі варіанти та розробили комплексні стратегії реструктуризації боргу, які враховують як найближчі, так і довгострокові фінансові цілі. Ігнорування заходів щодо подолання неприйнятного рівня боргу може призвести до фінансової кризи, впровадження заходів жорсткої економії та негативного впливу на соціальні послуги та суспільний добробут.У статті зроблено висновок, що державний зовнішній борг, фіскальний простір і загальна економічна спроможність як елементи державної політики, що базується на переході до інноваційної моделі зростання, є ключовими елементами для сприяння економічній стабільності та зростанню за одночасного управління ризиками, пов’язаними з державним зовнішнім боргом та обмеженнями фіскальної спроможності. Результати дослідження можуть бути корисними для уряду України в реалізації фіскальної політики з елементами боргової стійкості та інноваційного розвитку. Реалізація цих стратегій в управлінні фінансовою заборгованістю та фіскальними питаннями є головним завданням, яке буде виконано в подальших дослідженнях
Класифікація інноваційних політик у кризовій фазі економічного циклу
No full textThe article is devoted to the study of types of innovation policies in the crisis phase of the economic cycle. The aim of the study is to analyze the relationship between economic crises and innovation policy, followed by the development of a classification of innovation policy types applied during economic downturns. During periods of recession, economic activity typically declines, which complicates investment in innovation. At the same time, crises can act as a catalyst for “creative destruction” and structural transformation of the economy, creating preconditions for innovation renewal. The methodological basis of the study includes the approaches of J. Schumpeter, R. Solow, and P. Romer models of economic growth. To achieve the research objectives, the study applies the historical-economic method (examining the impact of the Great Depression, the energy crisis of the 1970s, and the COVID-19 pandemic on innovation), classification methods for innovation policy types, and the analysis of open data (R&D expenditure statistics, data from the World Bank, OECD). As a result of the study, five types of counter-cyclical innovation policy were identified: direct financial interventions, non-financial support, demand-driven policy, missionoriented policy, and open innovation policies. It is shown that government support during a crisis is critically important to maintaining innovation activity, especially for small and medium-sized enterprises. The results of the study can be applied in the process of shaping national economic policy, particularly for the development of anti-crisis innovation support instruments, post-crisis recovery strategies, and improvement of public procurement procedures for innovative products. The conclusions emphasize that innovation policy in times of crisis must be counter-cyclical and adaptive. The importance of combining financial, regulatory, and informational instruments is highlighted. Future research should focus on evaluating the effectiveness of specific policies and studying the impact of different types of crises on innovation processes.Статтю присвячено дослідженню типів інноваційних політик в умовах економічних криз у сучасному контексті. Проаналізовано принципи та інструменти інноваційних політик у кризовій фазі економічного циклу. Запропоновано класифікацію інноваційних політик, що враховує сучасні виклики, характерні для періодів рецесії. Показано, що під час економічних криз впровадження нових технологій стримується через скорочення інвестицій, погіршення фінансових умов та зростання невизначеності. Проте необхідність адаптації підприємств до кризових явищ зумовлює появу альтернативних рішень і стимулює творчий пошук. В основу дослідження покладено теоретичні підходи Й. Шумпетера, Р. Солоу, П. Ромера, які розглядають інновації як рушій довгострокового зростання та адаптаційної трансформації. Застосовано такі методи дослідження, як історико-економічний аналіз (на прикладі Великої депресії, енергетичної кризи 1970-х та пандемії COVID-19), аналіз відкритих статистичних даних та типологічний підхід до класифікації політик. Виокремлено п’ять типів контрциклічних інноваційних політик: прямі фінансові інтервенції, нефінансова підтримка, політика, орієнтована на попит, політика, орієнтована на виконання місії, та політика відкритих інновацій. Акцентовано на механізмах державної підтримки інноваційної активності через фіскальні стимули, регуляторні послаблення та інформаційне забезпечення, які сприяють швидкій адаптації економіки до кризових явищ. Показано, що державна підтримка є критично важливою для забезпечення стійкості інноваційної діяльності, зокрема для малих і середніх підприємств. Результати дослідження мають прикладне значення для формування державної політики економічного відновлення, проєктування ефективних програм підтримки інновацій у кризових умовах, а також удосконалення механізмів публічних інвестицій і закупівель
Статистичний аналіз взаємозв’язку режимів монетарної політики і ставок корпоративного кредитування
No full textCorporate lending rates have a significant impact on investment and the overall economy. In order to influence rates, the authorities pursue their own economic policy. One of these is monetary policy. In recent decades, an increasing number of countries have been modernizing their monetary policies to achieve their inflation and economic growth targets.The paper is devoted to the analysis of monetary policy (MP) regimes impact on corporate lending rates. The objective of the study is to confirm or reject three hypotheses. Each of the hypotheses is related to a specific aspect of the research topic, specifically, the differences between countries in terms of corporate lending rates and inflation, and the link between the above indicators. As part of the methodological component, the paper uses, firstly, regression equations to analyze the relationship between the variables of inflation and lending rates, and secondly, statistical analysis of selected indicators. The main result of the paper is the verification of all three hypotheses and the conclusion that the most effective monetary policy regime that would provide the lowest and least volatile corporate loan rates is the flexible inflation targeting regime. Therefore, in order to minimize corporate rates, the central regulator of a country that already implements inflation targeting (IT) should adopt a flexible inflation targeting regime. For countries with alternative monetary policy regimes, it would be more optimal to implement inflation targeting initially, and then modify it in a flexible IT, because flexible inflation targeting requires a prior proven track record in implementing classical IT.Ставки за корпоративними кредитами мають значний вплив на інвестиції, а отже і на економіку держави загалом. Для впливу на кредитування держава проводить власну економічну політику, складовою частиною якої є монетарна політика. Останні десятиліття все більше країн модернізують свою монетарну політику для досягнення обраних цілей як щодо інфляції, так і щодо економічного розвитку.Статтю присвячено впливу режимів монетарної політики на ставки за корпоративними кредитами. Завданням дослідження є підтвердження або спростування трьох гіпотез. Кожна з гіпотез відповідає за окремий аспект, пов’язаний з темою роботи, а саме: розглянуто відмінності між країнами щодо ставок за корпоративними кредитами, інфляції, а також зв’язок між цими показниками. Як методологічний інструментарій використано, по-перше, регресійні рівняння для аналізу взаємозв’язку між змінними інфляції та відсотками за кредитами, по-друге, статистичний аналіз обраних показників. Основним результатом роботи є підтвердження всіх трьох висунутих гіпотез та висновок, що найбільш ефективними режимами монетарної політики, які б забезпечували мінімальні та найменш волатильні корпоративні кредитні ставки та інфляцію, є режими класичного та гнучкого інфляційного таргетування. Тож для мінімізації корпоративних ставок центральний регулятор країни, яка вже впроваджує інфляційне таргетування, має переходити до режиму гнучкого інфляційного таргетування. А для країн з альтернативними режимами монетарної політики оптимальнішим буде перехід спочатку до інфляційного таргетування, а вже потім до його гнучкої модифікації, оскільки гнучке інфляційне таргетування потребує успішного досвіду впровадження класичного інфляційного таргетування
Потенціал застосування моделей баєсівської векторної авторегресії (BVAR) центральними банками для прогнозування ключових макроекономічних показників
No full textThe article examines the theoretical foundations and characteristics of BVAR, as well as their advantages over traditional VAR model modifications. It also summarizes the forecasting characteristics of BVAR models in comparison with DSGE, QPM, AR models, and expert approaches across different countries and time periods, taking into account their experience of application in central banks. The aim of the study is to analytically assess the potential of BVAR models for use by central banks in forecasting key macroeconomic indicators, as well as to analyze their advantages and disadvantages compared to other models in the context of their practical application for achieving monetary policy objectives. The research employs a comparative analysis method to describe the theoretical advantages of BVAR models over traditional VAR model modifications, as well as their characteristics in practical applications compared to DSGE, QPM, VAR, and AR models; a visual assessment method is used to examine the forecasting quality of the models under consideration over various time horizons; and a synthesis method is applied to summarize the most effective applications of BVAR in practice.The research findings reveal that BVAR models demonstrate competitive, and in many cases superior, characteristics compared to DSGE models for the purpose of forecasting key monetary policy indicators. Depending on the country, the period, forecasting horizon, and economic conditions, the forecasting quality of the models may vary: for instance, when applying BVAR models to forecast GDP, better forecasting quality compared to other models was achieved for the economies of Ukraine, the UK, and the Eurozone; for inflation forecasting (CPI), better results were obtained for Ukraine, the Czech Republic, and Sweden. Overall, as the comparative analysis has shown, the application of BVAR models can be beneficial for central banks in developing and refining their macroeconomic modeling systems, particularly the tools for forecasting purposes. However, despite all the advantages of BVAR models, they should primarily be regarded as a supplementary tool for forecasting rather than a replacement for DSGE and QPM models, which, in turn, play a key role in incorporating expert judgments, facilitating the interpretation of forecasts, and justifying decisions in the development and implementation of monetary policy by central banks around the world.У статті розглянуто теоретичні засади, особливості та переваги BVAR-моделей над традиційними модифікаціями VAR-моделей, а також узагальнено прогностичні характеристики BVAR-моделей порівняно з DSGE-, QPM-, AR-моделями та експертними підходами для різних країн і часових періодів, враховуючи досвід їх застосування в центральних банках. Метою дослідження є аналітичне оцінювання потенціалу застосування BVAR-моделей центральними банками для прогнозування ключових макроекономічних показників, а також аналіз їхніх переваг і недоліків порівняно з іншими моделями в контексті їх практичного використання для реалізації цілей монетарної політики. У дослідженні застосовано метод порівняльного аналізу для опису теоретичних переваг BVAR-моделей над традиційними модифікаціями VAR-моделей, а також їхніх характеристик у практичному застосуванні порівняно з DSGE-, QPM-, VAR-, AR-моделями; метод візуального оцінювання – для вивчення прогнозної якості розглянутих моделей на різних часових горизонтах; метод синтезу – для узагальнення напрямів найбільш ефективного застосування BVAR-моделей на практиці. За результатами дослідження виявлено, що BVAR-моделі демонструють конкурентні, а в багатьох випадках кращі характеристики порівняно з DSGE-моделями для прогнозування ключових показників монетарної політики. Залежно від країни, періоду, горизонту прогнозування та економічних умов прогнозна якість моделей може варіювати: наприклад, у разі застосування BVAR-моделей для прогнозування показника ВВП кращої прогнозної якості порівняно з іншими моделями досягнуто для економік України, Великої Британії та Єврозони, а в прогнозуванні інфляції (показника ІСЦ) кращі результати отримано для України, Чехії та Швеції. Загалом, як показав проведений порівняльний аналіз, застосування BVAR-моделей може бути корисним для центральних банків у розробленні та вдосконаленні їхніх систем макроекономічних моделей, зокрема як інструментарію для прогнозування. Однак, попри всі переваги BVAR-моделей, їх варто розглядати передусім як допоміжний інструмент для прогнозування, а не замінник DSGE- і QPM-моделей, які, своєю чергою, відіграють ключову роль для врахування експертних суджень, полегшення інтерпретації прогнозів та обґрунтування рішень під час розроблення й реалізації монетарної політики центральними банками різних країн світу
Інновації проти грошової ілюзії
No full textThe purpose of the study in this article is to examine the theoretical and practical problems of the economic assessment of the impact of the production factor of innovations on the rate of economic growth when applying two hypostases of the “monetary illusion” methodology. The first of these involves removing the deflated cost of innovative products from the nominal GDP volume when calculating real GDP and the second recognizes the impact of innovations on the dynamics of real GDP through a change in the total factor productivity in the Cobb–Douglas function. The relationship between these two phenomena exists because they lack a comparison base from the previous period for a correct assessment of the specified impact of innovations.The analysis showed that if there are certain volumes of innovative products in the country, standard algorithms for calculating real GDP underestimate its volume due to the specificity of innovations as separate economic phenomena. This distorts our idea of the scale of real value added in the country due to its underestimation, which has a negative impact on further calculations of the productivity level of the national economy, reducing this indicator. The latter is directly related to planning the level of social standards in the country. Underestimating the volume of real GDP growth from innovative activity leads to an underestimation of this factor as a priority when strategizing economic policy.The article argues that the reason for these statistical errors is the limited understanding of Joseph Schumpeter’s central scientific invention — the definition of technological innovation as a separate isolated factor of production, operating independently of the resources existing in the base period, and the concept of the volume of innovative products as new added value, separately generated by innovations, which thus affects the increase in real GDP. A similar effect is not observed when assessing the impact of the innovation factor on economic growth through a change in the total factor productivity. Therefore, the value of innovative products is both a nominal and a real economic indicator that is not subject to deflation either when calculating real GDP or when determining the dynamics of the total factor productivity.Метою дослідження є аналіз теоретичних і практичних проблем економічного оцінювання впливу виробничого фактора інновацій на темпи економічного зростання при застосуванні двох випадків методології «грошової ілюзії». Перший з них передбачає виключення дефльованої вартості інноваційної продукції з номінального обсягу ВВП під час розрахунку реального ВВП, а другий враховує вплив інновацій на динаміку реального ВВП через зміну загального фактора продуктивності функції Кобба – Дугласа. Зв’язок між цими двома явищами полягає в тому, що їм бракує бази порівняння з попереднього періоду для коректного оцінювання зазначеного впливу інновацій.Аналіз показав, що за наявності в країні певних обсягів інноваційної продукції стандартні алгоритми розрахунку реального ВВП недооцінюють його величину через специфіку інновацій як відокремленого економічного явища. Це спотворює наше уявлення про обсяг реальної доданої вартості в країні через її недооцінення. Це негативно впливає на подальші розрахунки рівня продуктивності національної економіки, який безпосередньо пов’язаний з плануванням нормативів соціальних стандартів країни. Таке недооцінення темпів зростання реального ВВП від інноваційної діяльності призводить до пониження ролі цього фактора як головного пріоритету при стратегуванні економічної політики.У статті обґрунтовано, що причиною цих статистичних похибок є обмежене розуміння головного наукового відкриття Йозефа Шумпетера – визначення технологічних інновацій як окремого ізольованого фактора виробництва, що діє незалежно від наявних у базовому періоді ресурсів, та розуміння обсягу інноваційної продукції як нової доданої вартості, окремо генерованої інноваціями, котрі таким чином впливають на збільшення реального ВВП. Подібний ефект не спостерігається при оцінюванні впливу фактора інновацій на економічне зростання через зміну загального фактора продуктивності. Тому вартісні обсяги інноваційної продукції є одночасно номінальним і реальним економічним показником, який не підлягає дефлюванню ні під час розрахунку реального ВВП, ні під час визначення динаміки загального фактора продуктивності
Регіональні відмінності в рівнях ушкодження інфраструктури України внаслідок російської агресії
No full textThe article is devoted to highlighting the issue of economic zoning of the territory of Ukraine for the purposes of rebuilding the destroyed infrastructure in the war and post-war periods. The theoretical foundations of economic zoning in the specified conditions are deepened, in particular, the criteria for its implementation are specified. The volume of damage caused to the infrastructure of Ukraine as of November 2024 is analyzed in detail. In general by regions and by individual types of property of the social and productive sectors, as well as energy, housing and communal services, and transport. When substantiating the sectoral and territorial aspects of the reconstruction of infrastructure facilities destroyed as a result of the full-scale military aggression of the Russian Federation, it is proposed to take into account the prerequisites existing in each specific territory at the time of decision-making, which affect the pace of work on eliminating the consequences of aggression and increasing the efficiency of the implementation of the projects under consideration, as well as the safety of their operation in the future, including in cases of military operations. The article considers such important prerequisites as qualitative justification of projects, possible terms of demining of territories and agricultural lands of regions, the level of provision of the population with food products in a scientifically substantiated assortment, the state of transport systems and the cost of their reconstruction and development to the level required for the performance of the predicted functions. The analysis of the amount of damage to the most valuable types of infrastructure, caused by destruction and damage as a result of the large-scale military invasion of the Russian Federation, the duration of the period of occupation of the regions and the existing prerequisites for overcoming the consequences of aggression and the level of safety of the conditions for the reconstruction of the damage caused by the enemy during the continuation of the conflict was carried out, which allowed us to single out five macro- and 14 meso-regions. Examples of those are given in which, under conditions of military operations, it is safer to carry out reconstruction, the priority areas of which are housing, communal services, energy, health care and education institutions, and transport infrastructure. At the same time, the placement of new facilities should take into account the characteristics and state of the natural environment and not cause harm to it, and therefore, in the future, it is relevant to study the regional characteristics of damage to environmental components due to the aggression of the Russian Federation with the determination of the possibilities of combining the processes of their restoration with the reconstruction of the destroyed infrastructure.Статтю присвячено висвітленню регіональних відмінностей у рівнях ушкодження інфраструктури України внаслідок російської збройної агресії. Поглиблено теоретичні засади районування в зазначених умовах, зокрема, конкретизовано критерії його проведення. Детально проаналізовано обсяги завданих інфраструктурі України збитків загалом за регіонами та за окремими типами майна соціального і продуктивного секторів, а також енергетиці, житлово-комунальному господарству, транспорту. Для обґрунтування галузевих і територіальних аспектів відбудови зруйнованих унаслідок повномасштабної збройної агресії РФ об’єктів інфраструктури запропоновано враховувати по кожній конкретній території на час ухвалення рішень передумови, що впливають на темпи виконання робіт з ліквідації наслідків агресії та на підвищення ефективності реалізації проєктів, а також безпечність їх функціонування в майбутньому у разі проведення воєнних операцій. Запропоновано врахувати такі передумови, як якісне обґрунтування проєктів, можливі терміни розмінування територій (особливо сільськогосподарських угідь), рівень забезпечення населення продуктами харчування за науково обґрунтованими нормами, стан транспортних систем та вартість їхньої відбудови й розвитку до потрібного для виконання прогнозованих функцій рівня.Проведений аналіз обсягів збитків найбільш вартісних видів інфраструктури внаслідок широкомасштабного вторгнення РФ, тривалості окупації регіонів та передумов подолання наслідків агресії, а також безпечності умов відбудови дав змогу виокремити 5 макро- та 14 мезорегіонів. Наведено приклади тих із них, де за умов воєнних дій безпечніше здійснювати відбудову, пріоритетними напрямами якої визначено житловий фонд, комунальне господарство, енергетику, заклади охорони здоров’я та освіти, транспортну інфраструктуру
Трансформація зовнішньої торгівлі України в умовах геополітичних викликів
No full textThe purpose of the study is to analyse the trends and structure of Ukraine’s foreign trade under global economic and geopolitical challenges during 2014–2024. The method of statistical analysis of time series, a comparative method for Ukraine’s foreign trade flows, and a systemic analysis of changes in world trade were applied.The results of the study identified three stages of the transformation of Ukraine’s foreign trade: the first (2014–2016) is characterized by a sharp reduction in foreign trade operations due to the annexation of Crimea and the beginning of hostilities in Donbas; the second (2017–2021) demonstrated a gradual recovery and growth in foreign trade volumes; the third (2022–2024) witnessed a rapid decline and the beginning of the recovery of exports in conditions of a full-scale war. Changes in the commodity structure of exports were identified as an increase in the share of plant products to 32.4% in 2024, a reduction in metallurgical products by almost threefold, an increase in the share of IT services and intellectual property items to 12%. A chronic deficit in the trade balance was revealed, and a radical reorientation of export flows from the markets of the Commonwealth of Independent States countries to the markets of the European Union was recorded in the geographical structure.The research materials can be used to develop Ukraine’s foreign trade strategy during the war and postwar recovery, to form a state policy to support exports, to determine priority areas for diversifying trade flows and developing export-oriented sectors of the economy.The results of the study suggest a structural modification of Ukraine’s export potential through the development of sectors with high added value, diversification of the geographical structure of foreign trade with an emphasis on the markets of Asia, the Middle East and Africa, reorientation of the metallurgical industry to the production of products with a higher degree of processing, as well as further support for the IT industry and the export of digital services as a strategic direction for ensuring a positive foreign trade balance of Ukraine.Метою дослідження є аналіз динаміки та структури зовнішньої торгівлі України в умовах глобальних економічних і геополітичних викликів протягом 2014–2024 рр. Застосовано метод статистичного аналізу часових рядів, компаративний метод для зовнішньоторговельних потоків України та системний аналіз змін у світовій торгівлі.За результатами дослідження виділено три етапи трансформації зовнішньої торгівлі України: перший (2014–2016 рр.) – різке скорочення зовнішньоторговельних операцій внаслідок анексії Криму та початку воєнних дій на Донбасі; другий (2017–2021 рр.) – поступове відновлення та зростання обсягів зовнішньої торгівлі; третій (2022–2024 рр.) – стрімке падіння та початок відновлення експорту в умовах повномасштабної війни. Встановлено зміни в товарній структурі експорту: зростання частки продукції рослинного походження до 32,4 % у 2024 р., скорочення металургійної продукції майже у 3 рази, збільшення частки ІТ-послуг та об’єктів інтелектуальної власності до 12 %. Виявлено хронічний дефіцит торговельного балансу, у географічній структурі зафіксовано кардинальну переорієнтацію експортних потоків з ринків країн СНД на ринки Європейського Союзу.Матеріали дослідження можуть бути використані для розроблення зовнішньоторговельної стратегії України під час війни та в період післявоєнного відновлення, формування державної політики підтримки експорту, визначення пріоритетних напрямів диверсифікації торговельних потоків і розвитку експортоорієнтованих секторів економіки.За результатами дослідження запропоновано структурну модифікацію експортного потенціалу України через розвиток секторів з високою доданою вартістю, диверсифікацію географічної структури зовнішньої торгівлі з акцентом на ринки Азії, Близького Сходу та Африки, переорієнтацію металургійної галузі на виробництво продукції з вищим ступенем обробки, а також подальшу підтримку ІТ-індустрії та експорту цифрових послуг як стратегічного напряму забезпечення позитивного зовнішньоторговельного балансу України
Взаємний вплив розвитку людського капіталу та штучного інтелекту
No full textIn the context of the Fourth Industrial Revolution, when artificial intelligence (AI) is rapidly integrating into all spheres of the economy and society, the study of the interdependence between human capital development and the implementation of AI acquires particular significance. The absence of a comprehensive understanding of this interaction complicates the formation of effective economic policies aimed at ensuring sustainable development, mitigating social risks, and enhancing the competitiveness of national economies.The article examines the complex dynamic relationships between human capital and technological innovations in the field of AI. Special attention is devoted to substantiating the concept of the “spiral of mutual influence between human capital development and artificial intelligence,” which explains how investments in education, science, professional training, and healthcare stimulate the creation and dissemination of AI technologies, while AI itself alters the requirements for knowledge, skills, and competencies of the workforce, thereby shaping new trajectories for societal and economic development.A theoretical spiral model is proposed, describing the sequential stages of this mutual influence: from the accumulation and enhancement of human capital, which serves as a catalyst for technological progress, to the transformation of labor demand structures and the emergence of new forms of employment under the influence of AI. The model demonstrates that in the context of digitalization this process has a cumulative character, generating an acceleration effect in innovation and requiring the continuous renewal of educational and social policies.The methodological foundation of the research includes the analysis of contemporary scientific sources, a logical-systemic approach, elements of comparative analysis, and modeling of socio-economic processes.The findings demonstrate that the interaction between human capital and AI is not linear but cyclical, forming a new paradigm of economic development. The proposed model enables a deeper understanding of the mechanisms of this interaction, an assessment of its impact on long-term economic growth, and can be applied to forecasting labor market transformations, defining strategic priorities of public policy, and shaping adaptive educational strategies.В умовах четвертої промислової революції, коли штучний інтелект (ШІ) активно інтегрується в усі сфери економіки та суспільства, дослідження взаємозалежності між розвитком людського капіталу та впровадженням ШІ набуває особливої значущості. Відсутність цілісного уявлення про характер цієї взаємодії ускладнює формування ефективної економічної політики, спрямованої на забезпечення сталого розвитку, зниження соціальних ризиків і підвищення конкурентоспроможності національних економік.У статті досліджено складні динамічні зв’язки між людським капіталом і технологічними інноваціями у сфері ШІ. Особливу увагу приділено обґрунтуванню концепції «спіралі взаємного впливу розвитку людського капіталу та штучного інтелекту», яка пояснює, як інвестиції в освіту, науку, професійну підготовку та охорону здоров’я стимулюють створення й поширення ШІ-технологій, тоді як сам ШІ змінює вимоги до знань, навичок та компетентностей робочої сили, формуючи нові траєкторії розвитку суспільства та економіки.Запропоновано теоретичну модель спіралі, що описує послідовні етапи цього взаємного впливу: від накопичення та примноження людського капіталу, який є каталізатором технологічного прогресу, до трансформації структури попиту на трудові ресурси й появи нових форм зайнятості під впливом ШІ. Модель демонструє, що в умовах цифровізації цей процес має кумулятивний характер, створюючи ефект пришвидшення інновацій та потребуючи постійного оновлення освітніх і соціальних політик.Методологічною основою дослідження є аналіз сучасних наукових джерел, логіко-системний підхід, елементи компаративного аналізу та моделювання соціально-економічних процесів.У результаті доведено, що взаємодія між людським капіталом і ШІ має не лінійний, а циклічний характер, формуючи нову парадигму економічного розвитку. Запропонована модель дає змогу глибше зрозуміти механізми цієї взаємодії, оцінити її вплив на довгострокове економічне зростання та може бути використана для прогнозування трансформацій ринку праці, визначення стратегічних пріоритетів державної політики та формування адаптивних освітніх стратегій
Оцінювання ефективності Lean-підходу через призму рентабельності інвестицій
No full textThe article presents a systematic analysis of the impact of Lean manufacturing tools on the financial performance of enterprises, particularly through the lens of the return on investment (ROI) indicator. The focus is placed on the relationship between the implementation of Lean practices and the optimization of capital (CAPEX) and operational (OPEX) investments. The authors propose a conceptual evaluation model for Lean optimization, specifically adapted to the Ukrainian industrial context, taking into account local risks and the need for operational flexibility.The study highlights both theoretical and practical aspects of the interaction between Lean tools — such as SMED (Single-Minute Exchange of Die), Just-in-Time, Total Productive Maintenance, 5S, Poka-Yoke, and others — and the key financial indicators of an enterprise. The analysis demonstrates that these instruments not only enhance productivity and reduce losses, but also help to decrease the need for working capital, which is especially relevant in resource-constrained environments typical of Ukrainian manufacturing companies.The article compares the traditional buffer-based production model, characteristic of Fordism, with the Lean approach, which was first systematically implemented by Toyota. It is shown that Lean preserves the advantages of mass production — high productivity and equipment utilization — while overcoming its core limitations, such as excessive inventory, low flexibility, and limited responsiveness to changes in demand.The proposed target function enables the quantitative assessment of the impact of Lean tools on profitability, considering changes in investment levels, risk factors, and productivity. This approach may serve as an analytical tool for informed decision-making regarding the implementation of specific improvements in production systems. The authors emphasize the importance of identifying new evolutionary stages in organizational development to further enhance the efficiency of investment capital utilization.У статті здійснено системний аналіз впливу інструментів ощадливого виробництва (Lean) на фінансову ефективність діяльності підприємств, зокрема через призму показника рентабельності інвестицій (ROI). Основна увага зосереджена на взаємозв’язку між застосуванням Lean-підходів і оптимізацією використання капітальних (CAPEX) та операційних (OPEX) інвестицій. Запропоновано авторську концептуальну модель оцінювання ефективності Lean-оптимізації, адаптовану до умов українського виробничого середовища, з урахуванням локальних ризиків та потреб у гнучкості.Дослідження акцентує увагу на теоретичному та прикладному аспектах взаємодії між виробничими інструментами, як-от SMED (Single-Minute Exchange of Die), Just-in-Time, Total Productive Maintenance, 5S, Poka-Yoke, та ключовими фінансовими показниками підприємства. Аналіз показує, що ці інструменти не лише сприяють підвищенню продуктивності й зниженню втрат, а й створюють умови для зменшення потреби в оборотному капіталі, що особливо актуально в умовах обмеженого ресурсного середовища, характерного для українських виробничих компаній.У статті проведено порівняння традиційної буферної моделі виробництва, притаманної фордизму, з підходом ощадливого виробництва, який уперше був системно реалізований компанією Toyota. Встановлено, що Lean дає змогу зберегти переваги масового виробництва – високу продуктивність і завантаженість обладнання, водночас долаючи його головні обмеження: надлишкові запаси, низьку гнучкість та обмежену адаптивність до змін попиту.Запропонована у статті цільова функція дає змогу кількісно оцінити вплив інструментів Lean на прибутковість підприємства з урахуванням зміни рівня інвестицій, ризиків та продуктивності. Цей підхід може слугувати аналітичним інструментом для ухвалення обґрунтованих управлінських рішень щодо доцільності впровадження конкретних удосконалень у виробничу систему. Наголошено на необхідності пошуку нових етапів еволюції організаційних моделей, здатних забезпечити подальше підвищення ефективності використання інвестиційного капіталу
Трансформація системи управління підприємством на засадах цифрової економіки
No full textThe article is aimed at disclosing the problems of using digital management in the management system of modern business entities.The relevance of digital management in modern management is determined by the rapid development of information technology and the growing requirements for the efficiency of business processes. The article analyses the main areas of digital management, which involves the use of modern tools (cloud technologies, artificial intelligence, big data, automation, CRM systems, project management software, etc.) to optimise management processes, accelerate decision-making, and increase competitiveness.The research uses the methodological framework for calculating the Networked Readiness Index (NRI) and analyses the prospects for the development of digital management in Ukraine. The calculation of the NRI for Ukraine is based on a comprehensive analysis of international statistics and expert opinions, which allows for a comprehensive assessment of the country’s digital readiness. The methodology takes into account both technical capabilities and human capital, policies, and the real impact of ICT on the economy and society, which makes it possible to track the dynamics of development and identify priorities for digital transformation.The study concludes that digital management provides a number of advantages in the management of business entities, namely, optimising business processes by solving the problems of automating routine operations; accelerating management decision-making through access to real-time data and analytics, which enables managers to respond quickly to market changes; facilitating collaboration between employees through digital platforms; and increasing flexibility and adaptability in the BANI world.Метою статті є розкриття проблем використання цифрового менеджменту в системі управління сучасними суб’єктами господарювання.Актуальність цифрового менеджменту в сучасному управлінні зумовлена швидким розвитком інформаційних технологій та зростанням вимог до ефективності бізнес-процесів. У статті проаналізовано основні напрями цифрового менеджменту, що передбачає використання сучасних інструментів (хмарні технології, штучний інтелект, великі дані, автоматизація, CRM-системи, програмне забезпечення для управління проєктами тощо) для оптимізації управлінських процесів, пришвидшення ухвалення рішень та підвищення конкурентоспроможності.У дослідженні використано методичні засади розрахунку Індексу мережевої готовності (Networked Readiness Index (NRI)) та проаналізовано перспективи розвитку цифрового менеджменту в Україні. Розрахунок NRI для України базується на комплексному аналізі міжнародних статистичних даних і експертних оцінок, що дає змогу всебічно оцінити цифрову готовність країни. Методика враховує як технічні можливості, так і людський капітал, політику та реальний вплив інформаційно-комунікаційних технологій на економіку і суспільство, що дає змогу відстежувати динаміку розвитку та визначати пріоритети цифрової трансформації.За результатами дослідження зроблено висновок, що цифровий менеджмент дає низку переваг в управлінні суб’єктами господарювання, а саме: оптимізацію бізнес-процесів завдяки автоматизації рутинних операцій; пришвидшення ухвалення управлінських рішень через доступ до даних та аналітики в режимі реального часу, що дає можливість менеджерам оперативно реагувати на зміни ринку; полегшення співпраці між співробітниками завдяки цифровим платформам; підвищення гнучкості та адаптивності у BANI-світі