11 research outputs found
Minimal invasive surgery for patients with urolithiasis with early postoperative rehabilitation in Truskavets
No full textDerkach I. A., Priyma O. B., Loskutov A. E., Fetsyak Ya. V., Irodenko V. M., Petryshyn O. Ya., Bosak M. V., Sumtsova O. O., Zukow W. Minimal invasive surgery for patients with urolithiasis with early postoperative rehabilitation in Truskavets. Journal of Education, Health and Sport. 2017;7(7):101-110. eISSN 2391-8306. DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.823871
http://ojs.ukw.edu.pl/index.php/johs/article/view/4593
https://pbn.nauka.gov.pl/sedno-webapp/works/824464
The journal has had 7 points in Ministry of Science and Higher Education parametric evaluation. Part B item 1223 (26.01.2017).
1223 Journal of Education, Health and Sport eISSN 2391-8306 7
© The Author 2017;
This article is published with open access at Licensee Open Journal Systems of Kazimierz Wielki University in Bydgoszcz, Poland
Open Access. This article is distributed under the terms of the Creative Commons Attribution Noncommercial License which permits any noncommercial use, distribution, and reproduction in any medium,
provided the original author(s) and source are credited. This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non Commercial License
(http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited.
This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non Commercial License (http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/) which permits unrestricted, non commercial
use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited.
The authors declare that there is no conflict of interests regarding the publication of this paper.
Received: 25.06.2017. Revised: 02.07.2017. Accepted: 05.07.2017.
Малоінвазивна хірургія хворих на сечокам’яну хворобу з ранньою післяопераційною реабілітацією в Трускавці
Minimal invasive surgery for patients with urolithiasis with early postoperative rehabilitation in Truskavets
Деркач І. А., Прийма О. Б., Лоскутов А. Є., Фецяк Я. В., Іроденко В. М., Петришин О. Я., Босак М. В., Сумцова О. О., Zukow W.
Derkach I. A., Priyma O. B., Loskutov A. E., Fetsyak Ya. V., Irodenko V. M., Petryshyn O. Ya., Bosak M. V., Sumtsova O. O., Zukow W.
КЗ «Трускавецька міська лікарня»
Приватний кабінет літотрипсії Я. В. Фецяка
Wydział Nauk o Ziemi, Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu
Truskavets City Hospital
Private office of lithotripsy Ya. V. Fetsyak
Department of Earth Sciences, Nicolaus Copernicus University in Torun
Ключові слова: сечокам’яна хвороба, контактна літотрипсія, дистанційна літотрипсія, метафілактика уролітіаза, лікувальна вода «Нафтуся», рецидив каменеутворення, реабілітація.
Абстракт
Вступ. Безсумнівно, що технологічний прогрес, «завоювання» цивілізації призводять до погіршення екологічної ситуації. Це впливає на організм людини, зумовлюючи порушення гомеостазу, внаслідок розладів у ньому.
Мета роботи. З огляду на вищезгадане було поставлено завдання вивчити особливості перебігу процесу із застосування малоінвазивних методик у хворих на уролітіаз, пролікованих у період 2012 – 2017 рр. в урологічному відділенні КЗ «Трускавецької міської лікарні» та приватному кабінеті літотрипсії Я.В. Фецяка у комплексі з використанням лікувальної води «Нафтуся» під час лікування та в ранній післяопераційний період, як засобу метафілактики рецидивного каменеутворення та скорішої реабілітації хворих.
Матеріали та методи дослідження. Проаналізовано лікування 1757 хворих на уролітіаз в урологічному відділенні КЗ «Трускавецька міська лікарня» та приватному кабінеті літотрипсії Я.В. Фецяка за період 2012 − 2017 рр. В дослідження включено 681 хворих з каменями нирок, 1045 хворих - з конкрементами сечоводів та 31 хворий - з конкрементами сечового міхура. Цим хворим виконано 357 контактних нефролітотрипсій, 491 контактних уретеролітотрипсій (КУЛТ), 27 контактних цистолітотрипсій та 2074 сеансів екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ). Чоловіків було 946 (54%), жінок 811 (46%). Вік хворих коливався від 18 до 84 років. Розмір конкрементів, що локалізувалися у сечоводі коливався від 0,6 см до 3,4 см та, як правило, складав 0,9-1,2 см. Максимальний розмір каменя нирки був 9,5 см, а середній розмір коливався в межах 1,4-2,7см.
ЕУХЛ виконувалася на апараті Compact S фірми Dornier. 882 хворим виконано 2074 процедур ЕУХЛ, що склало 2,35 процедури на кожного хворого. В плановому терміні лікувалися 71% пацієнтів, 29% в ургентному (на висоті ниркової коліки або в найближчі 30 годин).
Результати. У контингенту хворих лікованних методом ЕУХЛ застосовували лікувальну воду «Нафтуся» перед сеансом дроблення та курсовим прийомом протягом 2-3 тижнів тричі на день температури 17-20 градусів С в кількості 10 мл на кілограм ваги на добу. У хворих, у котрих застосовували контактну літотрипсію «Нафтусю» призначали з другої доби після операції, тобто коли в післяопераційному періоді відновлювалася повноцінна перистальтика кішківника. Дози були ідентичні, як у хворих з ЕУХЛ.
Наш тривалий досвід лікування хворих на сечокам’яну хворобу засвідчив рецидиви каменеутворення у 10-15% хворих на сечокам’яну хворобу протягом п’яти років після втручання. Останнє значно нижчим в порівнянні з даними літератури без застосування води «Нафтусі».
Висновки.
ЕУХЛ – дієвий амбулаторний метод видалення конкрементів з сечових шляхів.
Контактна літотрипсія разом з ЕУХЛ – сучасні методи елімінації конкрементів з сечових шляхів з коротким ліжко-днем та мінімізацією оперативної травми.
Лікувальна вода «Нафтуся» - дієвий засіб метафілактики уролітіазу.
Рання післяопераційна реабілітація хворих на сечокам’яну хворобу можлива виключно на теренах Трускавця.
Застосування води «Нафтуся» дозволяє значно знизити рецидив каменеутворення хворих на уролітіаз, що робить цю бальнеотерапію «золотим стандартом» у метафілактиці та ранньої післяопераційної реабілітації хворих на сечокам’яну хворобу.
Key words: urolithiasis, contact lithotripsy, distant lithotripsy, urology metaphilia, medical water "Naftusya", relapse of stone formation, rehabilitation.
Abstract
Introduction. Undoubtedly, technological progress, the "conquest" of civilization leads to a deterioration of the environmental situation. It affects the human body, causing a violation of homeostasis, due to disorders in it.
The purpose of the work. In view of the above, the task was to study the peculiarities of the process of the use of minimally invasive techniques in patients with urolithiasis treated in the period from 2012 to 2017 in the urological department of the Truskavets City Hospital and in the private office of lithotripsy Ya.V. Feciak in the complex with the use of medical water "Naftusya" during treatment and in the early postoperative period as a means of metaphysics of recurrent stone formation and quicker rehabilitation of patients.
Materials and methods of research. The treatment of 1757 patients with urolithiasis in the urological department of Truskavets city hospital and the private office of lithotripsy Ya.V. Fetsiak for the period of 2012 - 2017. The study included 681 patients with kidney stones, 1045 patients - with ureteric stones and 31 patients with urinary bladder specimens. 357 contact nephrolithotripsy, 491 contact ureterolithotripsy (CULT), 27 contact cystolithotripsy and 2074 extracorporeal shock-wave lithotripsy (ESWL) sessions were performed for these patients. Men were 946 (54%), women 811 (46%). The age of the patients ranged from 18 to 84 years. The size of the concretions localized in the ureter ranged from 0.6 cm to 3.4 cm and, as a rule, was 0.9-1.2 cm. The maximum size of the kidney stone was 9.5 cm, and the average size varied within 1 , 4-27cm.
ESWL was performed on the Dornier Compact S machine. In the 882 patients, 2074 procedures were carried out for the ESWL, which was 2.35 procedures per patient. In the planned period, 71% of patients, 29% in urgent (at the height of the renal colic or within the next 30 hours) were treated.
Results In the contingent of patients treated with ESWL, medical water "Naftusya" was used before the crushing session and exchange course for 2-3 weeks three times a day at a temperature of 17-20 degrees C in an amount of 10 ml per kilogram of weight per day. Patients, who used contact lithotripsy "Naftusya" were prescribed from the second day after the operation, that is, when in the postoperative period, complete peristalsis of the colon was restored. Doses were identical, as in patients with ESWL.
Our long experience in treating patients with urolithiasis has shown recurrence of stone formation in 10-15% of patients with urolithiasis within five years of intervention. The latter is much lower compared to the literature without the use of water "Naftusya".
Conclusions
1. ESWL - an effective out-patient method of removing concretions from the urinary tract.
2. Contact lithotripsy, along with ESWL - modern methods for the elimination of concretions from urinary tract with short bed day and minimization of surgical trauma.
3. Therapeutic water "Naftusya" - an effective means of metaphysics of urolithiasis.
4. Early postoperative rehabilitation of patients with urolithiasis is possible only on the territory of Truskavets.
5. The use of water "Naftusya" can significantly reduce the recurrence of stone formation in patients with urolithiasis, which makes this balneotherapy a "gold standard" in metaphilactics and early post-operative rehabilitation of patients with urolithiasis
Українознавчий аспект у викладанні гуманітарних дисциплін у вузах україни на зламі ХIХ - ХХ століть
No full textАвтор на основі нового сприйняття та осмислення матеріалу, аналізу різнопланової наукової літератури поглиблено висвітлює активну участь вузів та студентства в національному відродженні України, виключно важливу роль студентів у поширенні української мови, започаткуванні викладу українознавчих дисциплін та українознавчих кафедр у вузах України, показує як сприяла процесам українізації подвижницька діяльність таких видатних діячів, як В. Антоновича, М. Грушевського, Д. Багалія, О. Маркевича, О. Потебні, М. Сумцова та інших.The author based on a new perception and understanding of the material, analyzing diverse scientific literature thoroughly covers active participation of students in universities and national revival of Ukraine, the crucial role of students in promoting the Ukrainian language, initiating presentation of disciplines and Ukrainian departments in universities of Ukraine, shows both contributed to the Ukrainianization selfless work of such famous figures as V. Antonovych, M. Grushevsky, D. Bahaliya, O. Markevycha, O. Potebni, M. Sumtsova and others
Запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, у контексті міжнародних стандартів FATF
No full textСтаття присвячена дослідженню механізмів запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, у контексті міжнародних стандартів FATF. Актуальність теми обумовлена глобалізацією фінансових потоків, зростанням загрози транснаціональної організованої злочинності та необхідністю ефективної інтеграції України у світову систему фінансової безпеки. Запобігання відмиванню коштів є ключовим елементом не лише економічної стабільності держави, але й запобігання фінансуванню тероризму, корупції та інших загроз міжнародній безпеці.
У дослідженні розкривається сутність міжнародних стандартів FATF, які є загальновизнаною основою для протидії легалізації злочинних доходів. Основну увагу зосереджено на «40 рекомендаціях FATF», що охоплюють питання оцінки ризиків, ідентифікації бенефіціарів, прозорості фінансових потоків та міжнародної співпраці. Важливою особливістю цих стандартів є ризик-орієнтований підхід, який передбачає пропорційність заходів контролю до рівня потенційних загроз. Особлива увага приділена ключовим проблемам, які ускладнюють ефективну імплементацію міжнародних стандартів. Зокрема, це проблеми ідентифікації кінцевих бенефіціарних власників, недосконалість державних реєстрів, використання складних корпоративних структур та недостатня автоматизація фінансового моніторингу.
У статті також аналізується адаптація ризик-орієнтованого підходу до українських реалій. Визначено, що цей підхід вимагає системного аналізу ризиків на національному та інституційному рівнях, проте в Україні його реалізація стикається з браком технічного забезпечення, кваліфікованих кадрів та ефективних методологічних рекомендацій для суб’єктів фінансового моніторингу. Сформульовано шляхи вдосконалення механізмів запобігання легалізації злочинних доходів. Стаття узагальнює основні виклики та напрями вдосконалення системи запобігання легалізації доходів в Україні. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на розробку інноваційних механізмів управління ризиками, посилення міжнародної співпраці та вивчення кращих світових практик для адаптації їх до національного контексту. Реалізація цих заходів сприятиме підвищенню ефективності системи фінансового моніторингу, посиленню прозорості економічних процесів та мінімізації загроз глобальній фінансовій безпеці
Late liver allograft dysfunction: definition, risk factors and outcomes
No full textIntroduction. Impaired liver transplant function in the long term often leads to graft loss and the recipient death. There are many causes for the development of a late liver allograft dysfunction and different types of its clinical presentation, but there is no generally accepted definition. This hinders its timely diagnosis, analysis of its prevalence, and also makes it difficult to compare the performance of transplantation programs.Objective. To determine the clinical and prognostic value of late liver allograft dysfunction.Material and methods. The study included 103 cases of cadaveric liver transplantation from donors diagnosed with brain death to 100 recipients, of whom 36% were men, aged 48 years old (40;56) (18–68) at the time of transplant, having MELD score 17 (14;21) (7–41). The follow-up period was 52 months (20;77) (8–180). The cases where the graft loss occurred earlier than 3 months were excluded.The late liver allograft dysfunction was defined as a dysfunction of the transplanted liver, which was manifested by at least one of three following signs and occurred at more than 3 months after transplantation: 1) increased aspartate aminotransferase, alanine aminotransferase and/or gamma glutamyl transferase, alkaline phosphatase, bilirubin; 2) impaired synthetic function (increased international normalized ratio, decreased antithrombin III, cholinesterase); 3) liver cirrhosis complications (signs of portal hypertension, ascites, encephalopathy). The following limits were chosen as a diagnostic threshold for laboratory parameter abnormalities: more than 2 upper limits of normal for total bilirubin, more than 1.5 upper limits of normal for the levels of alanine or aspartic aminotransferases, more than 1.5 upper limits of normal for gamma-glutamyltransferase or alkaline phosphatase, more than 1.6 of normal for international normalized ratio.Results. Late liver allograft dysfunction was diagnosed at least once in 64% of recipients. Through the postoperative course, the proportion of patients with late dysfunction varied from 22% to 40%. The etiology of late liver allograft dysfunction was viral (38%), unknown (25%), biliary (19%), immune (17%), and vascular (1%). Late liver allograft dysfunction was reversible in 75% of cases, persistent in 17%, progressive in 8% of cases. Progressive late liver allograft dysfunction led to a graft loss in all cases observed.Recipients with late liver allograft dysfunction were found to have had a 33% higher incidence of early allograft dysfunction (OR 4.7, 95% CI [1.8–12.3]); the incidence of biliary dysfunction was 3.1 times higher with distant choledochojejunostomy (OR 3.9, 95% CI [1.1–13.9]); in patients with autoimmune and cholestatic disease, the incidence of immune dysfunction was 4.8 times higher (OR 5.8, 95% CI [1.7–20.3]).Conclusion. The progressive nature of late liver allograft dysfunction negatively affects the results of transplantation and therefore should be considered as an indication for retransplantation. Reversible and persistent variants of late liver allograft dysfunction have favorable) prognosis. If the etiology of late dysfunction is not established, the regular surveillance with monitoring for fibrosis and repeated attempts to clarify the diagnosis should be continued
The debut of benign recurrent intrahepatic cholestasis in acute hepatitis A
No full textBackground. Benign recurrent intrahepatic cholestasis is a rare inherited disorder characterized by recurrent episodes of severe hyperbilirubinemia and pruritus that resolve spontaneously. However, attacks of cholestasis may persist for several months and in some cases be associated with frequent recurrences, which may be grounds for liver transplantation.Objective. To present a clinical case of debut benign recurrent intrahepatic cholestasis following acute hepatitis A.Results. A 30-year-old patient was admitted at the Liver Transplantation Center of Moscow Regional Research and Clinical Institute n.a. M.F. Vladimirskiy for a prolonged episode of intrahepatic cholestasis with severe coagulopathy after acute hepatitis A. Total bilirubin was elevated up to 835 µmol/L and INR was 3.6. The manifestations of vitamin K-associated coagulopathy were controlled after the first dose of parenteral menadione sodium bisulfite. Glucocorticosteroids, ursodeoxycholic acid and plasmapheresis turned ineffective in the treatment of hyperbilirubinemia. Due to long-persisting cholestasis resistant to conservative therapy, the patient was considered for inclusion to the liver transplant waiting list. However, spontaneous resolution of the cholestatic episode was achieved at 5 months after the onset of manifestations. Benign recurrent intrahepatic cholestasis type 2 was diagnosed on the basis of the specific clinical signs, laboratory blood tests and genetic testing.Conclusion. The present Case Report shows a long-lasting episode of cholestasis with severe coagulopathy in acute hepatitis A in a patient with benign recurrent intrahepatic cholestasis with subsequent spontaneous resolution of the clinical symptoms at 5 months after their manifestation onset. Therefore, the differential diagnosis of benign recurrent intrahepatic cholestasis should be considered prior to liver transplantation in patients with intrahepatic cholestasis
The impact of late liver allograft dysfunction on physical activity of liver transplant recipients
No full textIntroduction. Liver transplantation restores patients' physical and social life, and its quality. The prevalence of low physical activity in liver recipients is unknown as well as the impact of late liver allograft dysfunction on it. Liver transplantation enhances patient's return to the usual physical and social activity and improves the quality of life. However, the prevalence of low physical activity among liver recipients and the impact of the late allograft dysfunction on it, which is a risk factor for obesity and cardiovascular diseases, require studying.The aim of the study was to identify whether the late liver allograft dysfunction influences the physical activity of recipients.Material and methods. The study included 87 liver recipients. We measured anthropometric parameters, physical performance (SPPB, LFI, 6-min walk test), mean step count per day. Late liver allograft dysfunction was determined if elevated transaminases and/or cholestatic enzymes or hepatic failure have been diagnosed later than 3 months posttransplant. Activity trackers were provided to assess physical activity.Results. Median age was 54 years [45;61], 33% were men. The median follow-up period was 36 months [16;64]. The median of the average steps count was 5.9 [4.1;8.7] thousand per day. 60.5% of recipients were sedentary and low active, 24.4% were somewhat active, 15.1% were active. In cases of liver allograft dysfunction, the mean step count was significantly lower than in patients with normal liver function: 4.1 thousand [2.6;5.3] versus 6.8 thousand [4.2;9.4], p=0.003, despite no differences in the physical activity test results.Conclusion. In case of a late liver allograft dysfunction, the physical activity can decrease; 60.5% of liver recipients, in the absence of pathological restriction of movement, have a sedentary and low active lifestyle. Activity trackers may allow identifying patients who need additional check-up or physical training
Liver CT Perfusion Imaging as a Non-Invasive Method for Assessing Hemodynamics of the Hepatic Parenchyma in Patients with Fibrosis and Cirrhosis as a Result of Chronic Viral Hepatitis C
No full textObjective: to determine whether liver computed tomography (CT) perfusion imaging can assess hemodynamics in patients with fibrosis and cirrhosis as a result of chronic viral hepatitis C (CVHC). Subjects and methods. The prospective study conducted at the Department of Radiation Diagnosis, M.F. Vladimirsky Moscow Regional Research and Clinical Institute, enrolled 61 patients with liver fibrosis and cirrhosis as a result of CVHC, of whom 26 patients had received antiviral therapy (AVT) and achieved a sustained virological response (SVR) at 24 weeks after the end of treatment. All the patients underwent liver CT perfusion imaging on a 256-slice Philips ICT computed tomography scanner (Netherlands). The parameters of arterial, portal, general perfusion and hepatic perfusion index were measured in each patient in his/her liver segments III, VII, and VIII, by calculating the slope of a curve. Results. The values of perfusion parameters in patients who had undergone AVT and attained SVR and who had received no specific treatment were compared with those in the fibrosis, compensated, subcompensated, and decompensated liver cirrhosis groups. In the liver fibrosis group, the patients who had achieved SVR after AVT had higher portal and total perfusion values than those who had received no specific treatment (p = 0.001 and p = 0.002; respectively). In the same group, the liver perfusion index was higher in the patients who had not undergone AVT than in the treated patients (p = 0.028). The values of total perfusion were statistically significantly higher in patients with compensated liver cirrhosis who had attained SVR after AVT than in the untreated patients (p = 0.008). In the decompensated liver cirrhosis group, portal perfusion after specific treatment was higher than in the non-AVT group (p = 0.012). The subcompensated liver cirrhosis group showed no statistically significant differences when comparing the values of liver perfusion parameters depending on the availability of treatment. Conclusion. Liver CT perfusion imaging cannot give an idea of how the hemodynamics of liver tissue changes in the presence of fibrosis and cirrhosis in patients with CVHC after AVT
Long-Term Results of the Etiotropic Therapy of Subcompensed Liver Cirrhosis in the Outcome of Chronic Hepatitis C
No full textAim. The evaluation of long-term results of antiviral therapy (AVT) with ombitasvir/paritaprevir/ritonavir and dasabuvir in patients with noncompensated liver cirrhosis (LC) in the outcome of chronic hepatitis C.Material and methods. A retrospective analysis included the data from patients with subcompensated liver cirrhosis (LC) of HCV etiology (genotype 1b) (7–9 points of the Child-Pugh score) having received interferon-free antiviral therapy (AVT) with ombitasvir/paritaprevir/ritonavir and dasabuvir during 12 weeks from September to December 2015. In total, 66 patients (27 men and 39 women) received such a therapy, the median age was 56.4 years.Results. 147 weeks (IQR 56–156) following AVT completion, the long-term results were evaluated. At that time, 27 patients were available for observation. The assessment of liver function compensation using the Child-Pugh score showed improvement in 25 (93 %) patients. The assessment of laboratory data revealed a decrease in the median of total bilirubin by 13.6 μmol/l, as well as an increase in the median of serum albumin by 9.7 g/L and the median of platelets by 41,700/μl. Two deaths were reported due to hepatocellular cancer (HCC) and bleeding from esophageal varices. HCC was detected in 8 patients. Two patients underwent liver transplantation.Conclusion. AVT in patients with LC of HCV etiology is associated with a high frequency of virologic response. Longterm follow-up results indicate a significant improvement of liver function, but also a continuing high risk of developing complications of underlying disease, primarily HCC
Effect of DNA target size on the efficiency of chimerism measurement in circulating free plasma DNA
No full textIntroduction. The analysis of free circulating DNA (cfDNA) holds promise for molecular diagnostics, but its fragmentation and low concentration can complicate PCR analysis.Objective. To investigate the effect of target length on the amplification efficiency of Y-chromosome markers from cfDNA.Material and methods. Fifty cfDNA samples were obtained from 39 patients: patients after liver transplantation (n=19), patients with acute leukemia after allogeneic hematopoietic stem cell transplantation (n=10), and pregnant women (n=10). In addition, we prepared 16 chimeric samples by sequential dilution of male cfDNA into female cfDNA from healthy donors. We determined the proportion of male cfDNA using the Y-chromosome marker S02, which is 211 bp in length as suggested by M. Alizadeh et al. We also modified Alizadeh's primer design to obtain a DNA target with a length of 138 bp. The proportion of male cfDNA was also determined by fragment analysis using the amelogenin Y marker (84 bp) from the COrDIS Plus kit (Gordiz LLC, Russia).Results. In the three groups of patients, amplification of male cfDNA was more efficient when shorter DNA targets were used (p<0.05). In artificially created ‘chimeras’ with a known ratio of male to female cfDNA, analysis of a marker of 84 bp in length gave values closest to the real ones.Conclusions. In the quantitative models tested so far, shorter PCR targets are preferred for the analysis of cfDNA
Роль КТ-перфузии печени в выявлении предикторов тромбоза воротной вены у пациентов с компенсированным и субкомпенсированным циррозом печени
No full textPortal vein thrombosis is one of the most common complications of liver cirrhosis, the risk factors for which are still not fully understood.Purpose: to develop a prognostic model to determine the likelihood of portal vein thrombosis based on anamnestic, etiological factors, the presence of hepatocellular carcinoma, as well as parameters of CT perfusion of liver tissue.Material and methods. 43 patients with compensated liver cirrhosis (58.1% of men) and 38 patients with subcompensated liver cirrhosis (50% of men) were included in the prospective study. The age of patients in the first group was 52.56 ± 9.62 years, in the second group - 50.95 ± 9.94 years. The number of patients with 1 etiological factor of liver cirrhosis in the study groups was 62.8% and 81.5%, respectively. Type 2 diabetes mellitus was exhibited in 23.3% of patients with compensated liver cirrhosis and in 15.8% of patients with subcompensated liver cirrhosis. The diagnosis of hepatocellular carcinoma was established in 27.9% of patients with compensated liver cirrhosis and in 18.4% of patients with subcompensated liver cirrhosis. All patients, after the native study, underwent CT perfusion of the liver using a 256-slice Philips ICT apparatus. As a result of postprocessing, the values of arterial, portal, total perfusion and perfusion index of liver tissue were determined. Statistical analysis of the data was carried out using the binary logistic regression method and the construction of ROC curves.Results. A logistic stepwise multivariate analysis showed that an increase in arterial perfusion (p = 0.002) and a decrease in portal perfusion (p = 0.004) were independently associated with portal vein thrombosis in patients with compensated liver cirrhosis, and a history of primary liver cancer (p < 0.001) was a dependent factor in this model. In patients with subcompensated liver cirrhosis, a history of hepatocellular carcinoma (p < 0.001) and a decrease in portal perfusion (p = 0.001) became independent predictors of portal vein thrombosis, male gender (p = 0.029) was a dependent factor in the developed model.Conclusion. CT-perfusion of the liver makes it possible to determine predictors that can be used together with such factors as the presence of hepatocellular carcinoma and gender in the construction of prognostic models to determine the likelihood of portal vein thrombosis in patients with compensated and subcompensated liver cirrhosis. Age, etiological factor and the presence of type 2 diabetes mellitus in the developed models were not statistically significant.Тромбоз воротной вены является одним из наиболее частых осложнений цирроза печени, факторы риска возникновения которого остаются все еще не до конца изученными.Цель исследования: разработать прогностическую модель для определения вероятности тромбоза воротной вены исходя из анамнестических, этиологических факторов, наличия гепатоцеллюлярной карциномы, а также параметров КТ-перфузии ткани печени.Материал и методы. В проспективное исследование было включено 43 пациента с компенсированным циррозом печени (58,1% мужчин) и 38 пациентов с субкомпенсированным циррозом печени (50% мужчин). Возраст пациентов в первой группе составил 52,56 ± 9,62 года, во второй группе – 50,95 ± 9,94 года. Количество пациентов с одним этиологическим фактором цирроза печени в исследуемых группах составило соответственно 62,8 и 81,5%. Сахарный диабет 2 типа был выставлен у 23,3% пациентов с компенсированным циррозом печени и у 15,8% пациентов с субкомпенсированным циррозом печени. Диагноз гепатоцеллюлярной карциномы был установлен у 27,9% пациентов с компенсированным циррозом печени и у 18,4% пациентов с субкомпенсированным циррозом печени. Всем пациентам после нативного исследования проводилась КТ-перфузия печени на 256-срезовом аппарате Philips ICT. В результате постпроцессинга определялись значения артериальной, портальной, общей перфузии и индекса перфузии ткани печени. Статистический анализ данных проводился с использованием метода бинарной логистической регрессии и построения ROC-кривых.Результаты. Логистический пошаговый многофакторный анализ показал, что повышение артериальной перфузии (р = 0,002) и снижение портальной перфузии (p = 0,004) были независимо связаны с тромбозом воротной вены у пациентов с компенсированным циррозом печени, а наличие первичного рака печени в анамнезе (р < 0,001) явилось зависимым фактором в данной модели. У пациентов с субкомпенсированным циррозом печени гепатоцеллюлярная карцинома в анамнезе (р < 0,001) и снижение портальной перфузии (p = 0,001) стали независимыми предикторами развития тромбоза воротной вены, мужской пол (p = 0,029) оказался зависимым фактором в разработанной модели.Заключение. КТ-перфузия печени позволяет определить предикторы, которые могут использоваться вместе с такими факторами, как наличие гепатоцеллюлярной карциномы и пол обследуемых, при построении прогностических моделей для определения вероятности тромбоза воротной вены у пациентов с компенсированным и субкомпенсированным циррозом печени. Возраст, этиологический фактор и наличие сахарного диабета 2 типа в разработанных моделях не были статистически значимыми
