40 research outputs found
ПРОТИСТОЯННЯ БАВАРСЬКОЇ ТА КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКОЇ ХРИСТИЯНСЬКИХ МІСІЙ НА ЗЕМЛЯХ ДИНАСТІЇ МОЙМИРОВИЧІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ІХ ст.
No full textOn the border of VIII–IXth centuries the missionary activity of monks of the Bavarian dioceses of Salzburg, Passau and Regensburg in the lands of the Eastern mark and, in particular, on the territory of the Middle Danube, in the later possessions of the Moravian Mojmir dynasty, became so grandiose. Because of this reason it was necessary for the Carolingians administratively to divide the territories of their ecclesiastical jurisdiction and vectors of missionary activities. The Bavarian monastic mission has spread into the lands of the Mojmir dynasty – to the Great Moravia, where the church jurisdiction of the Passau episcopate was established. However, activity of the Passau missionaries soon faced with resistance of the ruling elite of Moravia, personified by the prince Rastislav, who was striving for the political and church independence from the Eastern Frankish kingdom. Therefore, Rastislav found an alternative source of clergy in the Eastern Roman Empire. That’s way according to the latest thesis the article is devoted to the problem of church-religious antagonism of two evangelistic missions – the Bavarian, represented by the clergy of several Bavarian eparchies of Salzburg, Passau and Regensburg on the one side and the Cyril-Methodian mission, personified by the Thessalonian missionaries-brothers Cyril and Methodius on the other side in the possessions of the Mojmir dynasty and their Danubian provinces. The article reveals the period of the greatest flourishing of the Great Moravia of the 860s – 880s.
By the way of analysis of a wide range of chronicles and annals of the XI–XVth centuries, the hagiographies of St. Cyril, Methodius and St. Naum, the codes of laws of the VIII–IXth centuries, credential material from the chancellery of the Carolingians, obituaries, and also the epistolary texts of several Roman pontiffs, the author highlights the diplomatic, church-dogmatic and church-legal aspects of the religious confrontation of the mentioned missions on the background of military-political contradictions between the rulers of Eastern Frankish kingdom and the Great Moravia. The author emphasizes, that Thessalonian brothers, invited by Rastislav, had launched their missionary and educational activity in Moravian lands on the background of the military-political and religious confrontation between the Carolingians and the Mojmiroviches.
Some diplomatic aspects of the conflict are investigated in the article. The author consider that exactly under the direct patronage of the Popes Hadrianus II and Iohannes VIII and thanks to their diplomatic activity Cyril and Methodius, in spite of the resistance of the Bavarian episcopate, organized the holy liturgy in the Slavic language in the territory of Moravia and Pannonia and secured the establishment of a separate archbishopric for these territories. Considerable attention is also paid to the problem of possible cooperation between representatives of the Bavarian clergy and followers of archbishop Methodius, as well as to the problem of contradiction of the church-legal nature.
The author comes to conclusion that the problem of religious confrontation between the Bavarian mission and the mission of St. Cyril and Methodius broke out not only in the diplomatic and church-dogmatic areas (discussions about the formulation of Filioque and the problem of choosing of language for the liturgy), but also acquired a bright legal coloration, especially in the last stages of the outlined mission.
Exactly the severity of secular and church punishments of the Cyril-Methodian mission along with the constant pressure of the Bavarian clergy, became determinative in changing of the vector of religious policy by the Moravian prince Svatopluk and his further recognition of the church jurisdiction of the Episcopate of Passau.
Keywords: The Archbishopric of Salzburg, the Bishopric of Passau, the Diocese of Regensburg, Cyril, Methodius, Wiching, Great Moravia, Christian mission.
Стаття присвячена церковно-релігійному антагонізмові у володіннях династії Моймировичів та їх придунайських провінціях між двома євангелізаційними місіями – баварською, представленою духівництвом Зальцбурзької, Пассауської й Реґенсбурзької єпархій та кирило-мефодіївською, в особі солунських братів-місіонерів Кирила й Мефодія. Йдеться про період найбільшого розквіту Великоморавської держави 860–880-х. рр. На основі аналізу широкого спектру хронік і анналів ІX–XV ст., агіографій св. Кирила, Мефодія та св. Наума, правових кодексів VIII–IX ст., актового матеріалу з канцелярії Каролінгів, некрологів, а також епістолярних текстів кількох римських понтифіків автор висвітлює дипломатичний, церковно-догматичний і церковно-правовий аспекти проблеми на тлі військово-політичних суперечностей володарів Східнофранкського королівства і Великоморавської держави. Увагу приділено й питанню можливої співпраці представників баварського духівництва з прихильниками архієпископа Мефодія, а також протиріччям церковно-правового характеру. Автор дійшов висновку, що саме суворість світських і церковних покарань кирило-мефодіївської місії поряд з постійним тиском баварського духівництва став вирішальним у зміні вектора релігійної політики моравського князя Святоплука та подальшим визнанням ним церковної юрисдикції єпископства Пассау.
Ключові слова: Зальцбурзьке архієпископство, єпископство Пассау, Регенсбурзька єпархія, Кирило, Мефодій, Віхінг, Велика Моравія, християнська місія
“EX PAGANIS CHRISTIANOS ESSE PATRAVIT”: КОГО ВІДПРАВИВСЯ ХРИСТИЯНІЗУВАТИ НІТРАНСЬКИЙ ЄПИСКОП ВІХІНГ?
No full textThe article is dedicated to the problem of determination of geographical frames of the missionary activity of Wiching, the Bishop of Nitra, after his ordination in Rome by the Pope John VIII in 880. Based on the cross-analysis of the hagiographical texts, epistolary sources and other narratives of the late 9th – the first half of the 10th century, as well as some individual archaeological evidences, the author tries to reconstruct the nature of the church-political relations between the state of the Great Moravian prince Sviatopluk and the neighboring gentes in the last quarter of the 9th century and to determine, who was that “neophita gens” (mentioned in the letter of the Bavarian episcopate to the Pope John IX) to whom, by the will of Sviatopluk and the Pope John VIII, the newly ordained Bishop Wiching went on a mission. Despite the fact that the population of the territories, newly conquered or incorporated by the Great Moravian prince, was not always pagan or neophyte, Sviatopluk’s expansionist policy of the outlined period was mainly accompanied by Christianization or evangelistic missions conducted by the clergy from the Moravian archdiocese of Methodius and his suffragans. To achieve this goal the Great Moravian ruler, with the direct support of the papacy, initiated the process of institutionalization of church and religious centers, whose task was to convert the population of the newly conquered territories. Among such ecclesiastical structures the Diocese of Nitra, headed by Wiching, the suffragan of the Archbishop Methodius, was founded. The author comes to conclusion, that the mission of the last one in the first years after receiving the episcopal rank in Rome in 880 was directed to the lands of the Tysa basin, conquered by Sviatopluk around 881/882 and perfectly fit into the context of the expansionist policy of the Greater Moravian ruler.
Keywords: The Diocese of Nitra, the Bavarian episcopate, Wiching, “neophita gens”, the Bulgarians, the Tysa River basin.Стаття присвячена проблемі визначення географічних меж місіонерської діяльності нітранського єпископа Віхінга після його висвячення у Римі папою Іоаном VIII у 880 р. Шляхом перехресного аналізу агіографічних текстів, епістолярних джерел та інших наративів кінця ІХ – першої половини Х ст., а також окремих археологічних пам’яток автор намагається реконструювати харатер церковно-політичних взаємин держави великоморавського князя Святоплука останньої чверті ІХ ст. із сусідніми gentes і визначити, ким був згаданий у листі баварського єпископату до папи Іоана ІХ “neophita gens”, до котрого, з волі Святоплука та папи Іоана VIII, відправився з місією нововисвячений єпископ Віхінг. Незважаючи на те, що населення новозавойованих чи інкорпорованих великоморавським князем територій не завжди було язичницьким чи неофітським, експансійна політика Святоплука зазначеного періоду переважно супроводжувалася християнізаційними, або ж євангелізаційними місіями духівництва з моравського архієпископства Мефодія та його суфраганів, одним з яких і був нітранський єпископ Віхінг. Автор приходить до висновку, що місія останнього у перші роки після отримання єпископського сану у Римі у 880 р. скеровувалася на землі Потисся, завойованого Святоплуком близько 881/882 р. і цілком вписувалася у контекст експансійної політики правителя Великої Моравії.
Ключові слова: Нітранське єпископство, баварський єпископат, Віхінг, “neophita gens”, болгари, Потисся
Ostap Vyshnya’s “Hunting smiles” language observation
No full textУ статті проаналізовано окремі мовні засоби, використані Остапом Вишнею в мисливських нарисах, звернуто увагу
на особливості метафори, синекдохи, лексичних повторів, іншомовної лексики, спотворення звукового комплексу слова,
наголошено на комічному ефекті уживаних мовних одиниць.В статье анализируются некоторые языковые средства, используемые Остапом Вишней в охотничьих очерках. Обращается внимание на особенности метафоры, синекдохи, лексических повторов, иностранной лексики, искажения звукового комплекса слова, особое внимание уделено созданию комического эффекта языковыми средствами.The article deals with the analysis of some linguistic means used by Ostap Vyshnya in hunting essays. The author
of the article pays attention to the peculiarities of metaphor, synecdoche, lexical repetition, foreign words which help to make a comical effect of the essays
КАРОЛІНЗЬКІ ЗЕМЕЛЬНІ ДАРУВАННЯ БАВАРСЬКІЙ ЦЕРКВІ ЯК ЗАСІБ КОЛОНІЗАЦІЙНОГО ТА МІСІОНЕРСЬКОГО ОСВОЄННЯ “МОЛОДШОЇ ЄВРОПИ” (перша половина – середина ІХ ст.). Част. 1
No full textThe article is devoted to the problem of colonization and missionary development of the post-Avar space of “Younger Europe” by the Bavarian clergy, in particular the territories within the Eastern Mark, Pannonia and Moravia, in the first decades after the collapse of the Avar Khaganate. Based on the analysis of a large number of beneficent diplomas from the Chancellery of Emperor Charlemagne, his descendants – Louis I the Pious and Louis II the German, as well as the local governing elites, the dynamics, specifics and geographical boundaries of land expansion and spreading of church tradition of a range of the Bavarian dioceses and the separate monastic communities in the mentioned areas are outlined in the article.
Considerable attention is paid to the formation of missionary territories and landholdings of the dioceses of Salzburg and Passau (in the Part 1), the episcopacies of Freising and Regensburg, as well as the monastic community of Altaich (in the Part 2) within the post-Avar Danubian region against the wide background of colonization and missionary development of the outlined area, which was sanctioned by official diplomas of the above-mentioned Carolingian rulers and local margraves. In addition, the actual article represents the author’s attempt to reconstruct and delineate the geographical boundaries and partly the iternal frontiers of the mentioned landholdings and missionary fields of the Bavarian ecclesiastical dioceses and separate monasteries, in particular, within the Eastern Mark, Pannonia and the southwestern Moravian lands during the first half – the middle of the 9th century; to reconstruct the process and dynamics of formation and further development of the transport-ecclesiastical systems and missionary routes within the diocesan and monastic possessions of the Bavarian Church; to investigate the influence of the mentioned transport-ecclesiastical systems and local monastic and evangelistic centres on the missionary practice of the Bavarian clergy in their own newly acquired territories.
The author concludes that the Bavarian clergy of all ecclesiastical provinces and monasteries were united by a common goal – to evangelize and integrate the local population within their own possessions and to spread the Carolingian political influence together with the Latin ecclesiastical tradition to the eastern Slavic lands
Keywords: The Episcopacy of Passau, the Archbishopric of Salzburg, the Episcopacy of Freising, the Episcopacy of Regensburg, the Monastery of Altaich, diocese, beneficent diploma.
bordering the Carolingian possessions.Стаття присвячена проблемі колонізаційного і місіонерського освоєння духівництвом баварських церковних діоцезів пост-аварського простору “Молодшої Європи”, зокрема територій у межах Східної марки, Паннонії та Моравії, у перші десятиліття після зруйнування Аварського кагнату. На основі аналізу великої кількості дарчих і конфірмаційних актів з канцелярії франкського імператора Карла Великого, його нащадків – імператора Людовіка І Благочестивого, баварського та згодом східнофранкського короля Людовіка ІІ Німецького, а також місцевих урядових еліт окреслено динаміку, специфіку та географічні межі, розширення земельних володінь і поширення церковної традиції ряду діоцезів і монастирських спільнот Баварської Церкви на згаданих теренах. Автор доходить висновку, що баварське духівництво усіх церковних провінцій і монастирів було об’єднане спільною метою – євангелізацією та інтеграцією місцевого населення у межах власних володінь та поширенням каролінзького політичного впливу разом із латинською церковною традицією на східні, порубіжні з володіннями Каролінгів, слов’янські землі.
Ключові слова: Пассауське єпископство, Зальцбурзьке архієпископство, Фрайзинзьке єпископство, Реґенсбурзьке єпископство, Альтайхський монастир, діоцез, дарчий акт
КАРОЛІНЗЬКІ ЗЕМЕЛЬНІ ДАРУВАННЯ БАВАРСЬКІЙ ЦЕРКВІ ЯК ЗАСІБ КОЛОНІЗАЦІЙНОГО ТА МІСІОНЕРСЬКОГО ОСВОЄННЯ “МОЛОДШОЇ ЄВРОПИ” (ПЕРША ПОЛОВИНА – СЕРЕДИНА ІХ ст.). Част. 2
No full textThe article is devoted to the problem of colonization and missionary development of the post-Avar space of the “Younger Europe” by the Bavarian clergy, in particular the territories within the Eastern Mark, Pannonia and Moravia, in the first decades after the collapse of the Avar Khaganate. Based on the analysis of a large number of beneficent diplomas from the Chancellery of Emperor Charlemagne, his descendants – Louis I the Pious and Louis II the German, as well as the local governing elites, the dynamics, specifics and geographical boundaries of land expansion and spreading of church tradition of a range of the Bavarian dioceses and the separate monastic communities in the mentioned areas are outlined in the article.
Considerable attention is paid to the formation of missionary territories and landholdings of the dioceses of Salzburg and Passau (in the Part 1), the episcopacies of Freising and Regensburg, as well as the monastic community of Altaich (in the Part 2) within the post-Avar Danubian region against the wide background of colonization and missionary development of the outlined area, which was sanctioned by official diplomas of the above-mentioned Carolingian rulers and local margraves. In addition, the actual article represents the author’s attempt to reconstruct and delineate the geographical boundaries and partly the iternal frontiers of the mentioned landholdings and missionary fields of the Bavarian ecclesiastical dioceses and separate monasteries, in particular, within the Eastern Mark, Pannonia and the southwestern Moravian lands during the first half – the middle of the 9th century; to reconstruct the process and dynamics of formation and further development of the transport-ecclesiastical systems and missionary routes within the diocesan and monastic possessions of the Bavarian Church; to investigate the influence of the mentioned transport-ecclesiastical systems and local monastic and evangelistic centres on the missionary practice of the Bavarian clergy in their own newly acquired territories.
The author concludes that the Bavarian clergy of all ecclesiastical provinces and monasteries were united by a common goal – to evangelize and integrate the local population within their own possessions and to spread the Carolingian political influence together with the Latin ecclesiastical tradition to the eastern Slavic lands bordering the Carolingian possessions.
Keywords: The Episcopacy of Passau, the Archbishopric of Salzburg, the Episcopacy of Freising, the Episcopacy of Regensburg, the Monastery of Altaich, diocese, beneficent diploma.Стаття присвячена проблемі колонізаційного і місіонерського освоєння духівництвом баварських церковних діоцезів пост-аварського простору “Молодшої Європи”, зокрема територій у межах Східної марки, Паннонії та Моравії, у перші десятиліття після зруйнування Аварського кагнату. На основі аналізу великої кількості дарчих і конфірмаційних актів з канцелярії франкського імператора Карла Великого, його нащадків – імператора Людовіка І Благочестивого, баварського та згодом східнофранкського короля Людовіка ІІ Німецького, а також місцевих урядових еліт окреслено динаміку, специфіку та географічні межі, розширення земельних володінь і поширення церковної традиції ряду діоцезів і монастирських спільнот Баварської Церкви на згаданих теренах. Автор доходить висновку, що баварське духівництво усіх церковних провінцій і монастирів було об’єднане спільною метою – євангелізацією та інтеграцією місцевого населення у межах власних володінь та поширенням каролінзького політичного впливу разом із латинською церковною традицією на східні, порубіжні з володіннями Каролінгів, слов’янські землі.
Ключові слова: Пассауське єпископство, Зальцбурзьке архієпископство, Фрайзинзьке єпископст- во, Реґенсбурзьке єпископство, Альтайхський монастир, діоцез, дарчий акт.
 
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКА ТРАДИЦІЯ В ІСТОРИЧНІЙ ТА ЕКЛЕЗІАЛЬНІЙ ПАМ’ЯТІ БОГЕМІЇ ХІІ–ХІІІ ст.
No full textThe article is devoted to the problem of representation of the Slavic tradition of St. Cyril and Methodius in the historical and ecclesiastical memory of the medieval Bohemian community that belonged to the sphere of cultural influence of the Latin West. Through the textual analysis of the «Bohemian Chronicle» by the first oldest official chronicler and Vyšehrad canonic Cosma of Prague, four of his later successors: the Hradiště and Bohemian annalists, the Sazavian monk-chronicler of the 12th century, the socalled «Collector‟s Conclusion» («Epilogue»), as well as «The Chronicle» by Martin of Opava and a number of hagiographic texts of the St. Prokop and Cyril-Methodian cycle of the 13 th century, the transformation of the images of both Thessalonian brothers and their missionary fellowship in the official historiographical discourse and the ecclesiastical- intellectual environment of the Přemyslids during the 12 th–13th centuries is traced in the paper. The author
concludes that the concept of the baptism of the first Bohemian princes by the Moravian «bishop» Methodius, initiated around 994 by the monk Christian, became one of the central episodes, as well as the fundamental idea of the Great Moravian and Cyril-Methodian origin of the early Bohemian church organization and statehood, as for the official historiographical, as well as for the Latin-language hagiographical narrative of the Přemyslids. In the historical memory of the Bohemians, represented by the aforementioned chronicles and annals, St. Cyril and Methodius appeared mainly individually and differentiated, and not as a cult couple, while in the ideas of the authors of hagiographic legends created in the conditions of the existence of the institutionalized Bohemian kingdom since the beginnings of the 13th century, the both missionaries are depicted as apostles of the Slavs with the location of Cyril‟s episcopal residence in the ancient Moravian Velegrad and focusing attention on the Christianizing activity of Methodius in the possessions of the Přemyslids. However, in comparison to the de- scriptions of actions of the Latin clergy in the Přemyslid domains, the Cyrillo-Methodian historical and hagio-graphic episodes of the 12th–13th centuries are characterized by their content fragmentation and sometimes informational discrepancies. On the other hand, during the reign of the last kings of the Przemysl dynasty, Wenceslaus II and Wenceslaus III, according to the testimony of their contemporary, Zbraslav chronicler Peter of Žitava, the Cyrillo-Methodian tradition from the dimension of purely historical and ecclesiastical memory began to partially proceed to a limited «court» liturgical practice.Стаття присвячена проблемі репрезентації слов‟янської традиції святих Кирила й Мефодія в історичній та церковній пам‟яті середньовічної богемської спільноти, що належала до сфери куль- турного впливу латинського Заходу. Шляхом текстологічного аналізу «Богемської хроніки» першого найдавнішого офіційного хроніста і вишеградського каноніка Козьми Празького, чотирьох його пізніших продовжувачів ‒ градіштського, богемського анналістів, сазавського монаха-хроніста ХІІ ст., так званого «Висновку збирача» («Епілогу»), а також «Хроніки» Мартіна Опавського і низки агіографічних текстів святопрокопського і кирило-мефодіївського циклу ХІІІ ст. прослідковано трансформацію образів обох солунських братів і їх місійного сподвижництва в офіційному історичному та агіографіч- ному дискурсах періоду Пржемислідів ХІІ–ХІІІ ст. Автор доходить висновку, що впроваджена близько 994 р. монахом Християном версія хрещення моравським «єпископом» Мефодієм перших богемських князів стала одним із центральних сюжетів, а також основоположною ідеєю великоморавського і кирило-мефодіївського походження ранньобогемської церковної організації і державності ‒ як для офіційного історіографічного, так і для агіографічного латиномовного наративів Пржемислідів. Якщо в історичній пам‟яті богемців, репрезентованій згаданими хроніками й анналами, свв. Кирило і Мефодій поставали переважно осібно і диференційовано, а не як культова пара, то в уявленнях авторів агіографічних легенд, створених в умовах інституалізації Богемського королівства з початку ХІІІ ст., обох місіонерів зображено як апостолів слов‟ян з локалізацією єпископської резиденції Кирила в давньоморавському Велеграді та акцентуванні уваги на християнізаторській діяльності Мефодія у володіннях Пржемислідів. Однак порівняно з описами діянь латинського духівництва у володіннях Пржемислідів, кирило-мефодіївські історичні та агіографічні сюжети ХІІ–ХІІІ ст. характеризуються своєю змістовою фрагментарністю та іноді інформаційною розбіжністю. З іншого боку, за правління останніх королів з династії Пржемислідів, Вацлава ІІ і Вацлава ІІІ, якщо вірити свідченням їхнього сучасника, збраславського хроніста Петра Житавського, кирило-мефодіївська традиція з виміру суто історичної та еклезіальної пам‟яті почала частково переходити до обмеженої «придворної» літургійної практики
Остап Вишня: спроба повернення
No full textУ статті з філософських позицій інтерпретується творчість Остапа Вишні в контексті його світогляду.
Based on the philosophical positions, the author of the article interprets Ostap Vyshnia's creative heritage in the context of his view of the world
Reflection of social and lingual phenomena of the early 20 th century in Ostap Vyshnia’s feuilletons
No full textuk) У статті розглядаються особливості соціокультурної ситуації, які зафіксувалися в текстах фейлетонів Остапа Вишні, що були написані в 19-20 роках ХХ століття. Проводяться порівняння з явищами, які притаманні українському дискурсу початку ХХІ століття. Акцентується увага на тезі про зв'язок суспільних і мовних змін, у результаті якого при повільній або циклічній трансформації суспільства, суспільні дискусії знаходять виявлення в схожих або тотожних мовних/мовленнєвих моделях. Автор як мовна особистість інтерпретує й реалізує в тексті мовні потенції, актуальні для свого часу.(ru) В статье рассматриваются особенности социокультурной ситуации, которые зафиксировались в текстах фельетонов Остапа Вишни, написанных в 19-20-х годах ХХ столетия. Проведено сравнение с явлениями, присущими украинскому дискурсу начала ХХІ века. Акцентируется внимание на тезисе о связи социальных и языковых изменений, в результате которой при медленной или циклической трансформации общества, общественные дискуссии находят проявление в похожих или тождественных языковых/речевых моделях. Автор как языковая личность интерпретирует и реализует в тексте языковые потенции, актуальные для своего времени.(en) The article dwells on the peculiarities of the lingual and social situations rendered in the feuilletons by Ostap Vyshnia written in the 1920s. They have been compared to the phenomena characteristic of the Ukrainian discourse of the early 21st century. The relations of the social and lingual changes have been also highlighted as the social discussions which undergo slow social transformations express themselves in similar or equal language / speech models. The author being a linguistic personality, interprets and implements linguistic potentials in the text which are topical fo r his/her own time. The feuilletons texts of the aforementioned time period prove the Ukrainian language capacities to reflect and reproduce complex social, political, and cultural processes by language means with which a contemporary speaker is also acquainted
НА ШЛЯХУ ДО ГАЛИЧА: РОСТИСЛАВИЧІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІ – ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІІ СТОЛІТЬ (ДО 900-ЛІТТЯ КНЯЖОГО ОСІДКУ В ГАЛИЧІ). МАТЕРІАЛИ ДИСКУСІЙНОГО КРУГЛОГО СТОЛУ ВІД 27 БЕРЕЗНЯ 2025 РОКУ
No full textThe discussion round table was held on the initiative of the National Reserve “Ancient Halych” in cooperation with the Ivano-Frankivsk Regional Universal Scientific Library named after Ivan Franko on March 27, 2025. Leading specialists and researchers of the medieval history of Ukraine and Central and Eastern Europe from four cities – Kyiv, Chernivtsi, Ivano-Frankivsk (Ukraine), and Kraków (Poland) – took part in the discussion. During the round table, the moderator formulated a number of key issues, to which the invited speakers provided substantiated answers based on their many years of research. The scholarly discussion lasted more than 180 minutes, and the participants had the opportunity to learn about the latest trends in the study of the first princely dynasty of Halych – the Rostislavovid family. The final title and theme of the round table were proposed by Dr. Vitaliy Nagirnyy from Kraków, who emphasized the need to revisit and deepen the study of this princely lineage within the context of the history of Halych and the Principality of Halych. At the same time, at the suggestion of Dr. Olexsandr Holovko from Kyiv, the discussion round table was organized as part of the commemoration of the 900th anniversary of the first recorded mention of the princely residence in Halych.Дискусійний круглий стіл відбувся за ініціативи Національного заповідника «Давній Галич» при співпраці Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка 27 березня 2025 року. Участь у дискусії взяли провідні спеціалісти та дослідники середньовічної історії України й Центрально-СхідноїЄвропи з трьох українських міст – Києва, Чернівців, Івано-Франківська та польського Кракова. У ході дискусії модератором був сформований ряд проблемних питань, відповіді на котрі обґрунтували запрошені промовці, опираючись на власні багаторічні дослідження. Наукове обговорення тривало більше 180 хв, а учасники дискусії отримали можливість дізнатися про найновіші тенденції у дослідженні першої княжої династії Галича – Ростиславичів. Остаточну назву і тематику круглого столу запропонував др. Віталій Нагірний з Кракова, апелюючи до актуалізації переосмислення та ґрунтовнішого вивчення цього княжого роду в контексті історії Галича і Галицької землі. Водночас дискусійний круглий стіл за пропозицією др. Олександра Головка з Києва організовано в рамках вшанування 900-ї річниці з часу згадки про княжий осідок у Галичі
Austrijos laikotarpio Bukovinos Almanachai-kalendoriai
No full textStraipsnyje analizuojami Bukovinos Austrijos laikotarpio (1873m.-1918m.) almanachai-kalendoriai. Tai laikotarpis, kai Bukovina nustojo priklausyti Austrijai-
Vengrijai. Autorius naudojasi empyriniu tyrimų metodu (šaltinių atranka ir analizė, spaudos metai ir vieta, turinys ir t.t.). Autorius taip pat atkreipia dėmesį į kalendorių svarbą nacionalinės idėjos evoliucijai ir išsilavinusios kultūrinės visuomenės formavimuisi. Spasdintinių kalendorių atsiradimas rodo Bukovinos ekonominį, socialinį ir kultūrinį lygį antrojoje XIXa. pusėje ir XXa. pradžioje. Kalendorių tyrimas skatina visuomenės domėjimąsi savo istorija ir kultūra. Paaiškėja, kad masinės komunikacijos priemonių vystimasis įtakoja regiono nacionalinės savimonės augimą. Tyrimo rezultatai gali būti naudingi studijuojantiems Rytų Europos šalių knygų spaudos istoriją.The article deals with the Bukovyna’s almanac-calendars publishing in the light of the whole calendar history. The term Austrian period means the chronological limit of research: since 1873, when the first Ukrainian calender was published in Bukovyna, till 1918, when Bukovyna became separated from the Austro-Hungarian Empire. The author uses the empirical methods (acquisition and analysis of accessible sources and literature) and investigates several parameters of the object: publication year, publication place (town, printing office), editor or compiler, content, heading division. The examination of available copies of the Bukovynian almanac-calendars has been held. The author also reviews the researches in the field of calendar typology. The explorer
describes its content using the example of one of the most popular almanac-calendars in Bukovyna at that time, rubric division etc. Also the author pays attention on the role of such kind of editions in the evolution of national idea and in the process of forming well-educated, cultured people. Rather wide perception of the world by Bukovynian people has been proved. Publishing growth affirms a certain level of economic, social and cultural advancement of the Bukovynian region in the second half of the XIX – the beginning of the XX centuries. Besides, book-publishing and promotion stimulates people
to learn their history, to strengthen the role of cultural factor in the development of society. The results of the research would be useful for creating general history of publishing in Eastern Europe as they show the general process of mass communication followed by the development of national consciousness in the region
