2 research outputs found
Drug-induced Ototoxicity. Aminoglycoside Ototoxicity
No full textIn modern clinical practice, there are often cases of cochleovestibular disorders induced by the use of drugs. The term "drug-induced ototoxicity" is directly related to the introduction of streptomycin in medical practice and means the ability of drugs or chemicals to cause functional disorders and degeneration of internal ear structures: sensory-epithelial (hair) cells of the organ of Corti, neurons of the eighth cranial nerve (nervus vestibulocochlearis) or auditory centers of the brain. These injuries can be temporary or permanent
Результати порівняльного аналізу захворюванності населення України та країн европейського регіону на ВІЛ як підґрунття для удосконалення фармацевтичного забезпечення хворих на соціальнонебезпечні патології
No full textThe aim: to conduct a comparative analysis of HIV morbidity in Ukraine and in some countries of the European region over the years and to determine the characteristics of the epidemiological situation on this pathology.
Materials and methods. The object of the study was HIV incidence data presented on the website of the WHO European Health Portal (1990–2018) and in the Annual Report of the European Center for Disease Prevention and Control and the WHO Regional Office for Europe on HIV/AIDS Surveillance in Europe (2010–2019). Historical, analytical-comparative, systemic, graphic, logical, hypothetical-deductive, mathematical-statistical, epidemiological and other research methods were used.
Results. It is established that during 1990-2018 in the group of reference countries only for Ukraine and Belarus there was a significant fluctuation in the incidence rates presented in absolute data. In all countries except Romania, the number of HIV-infected in 2019 was higher than in 1990 (Ukraine, Belarus, Poland) and in 1993 (Germany). Analysis of the dynamics of the absolute number of HIV-infected persons by indicative years (1993, 1999, 2004, 2010, 2016, 2019) allows us to assert the different nature of changes in epidemiological data by group of reference countries. Only in Poland we saw a gradual increase in data for 1993-2019. In all other countries, there was a complex nature of changes in morbidity. According to the analysis of HIV incidence, presented in relative terms, it was found that they ranged in the largest range in Belarus, namely from 11.3 (2010) to 26.1 (2017). Belarus typically had the highest mean chain growth/decline rates of HIV incidence (1.09). In turn, the lowest value of these coefficients was observed in the EU as a whole (0.97). Comparison of average values of HIV incidence per 100 thousand population suggests that in Ukraine this figure was 1.85 times higher than in Belarus, 11.36 times higher than in Poland, 8.65 times higher than in Romania, 10.27 times higher than in Germany and 5.88 times more than in the EU group.
Conclusions. The presence of a complex and tense epidemiological situation with HIV infection in Ukraine in comparison with other countries of the reference group of countries suggests the need to implement comprehensive programs to counter the spread of this socially dangerous infection and introduce models for the rational use of limited health care resources and international fundsЦель: провести сравнительный анализ показателей заболеваемости населения ВИЧ в Украине и в некоторых странах Европейского региона в динамике лет и определить характерные черты развития эпидемиологической ситуации по указанной патологии.
Материалы и методы. Объектом исследования были данные заболеваемости ВИЧ, представленные на сайте Европейского портала по здравоохранению ВОЗ (1990–2018 годы) и в Ежегодном отчете Европейского центра по профилактике и контролю заболеваний и Европейского регионального бюро ВОЗ по надзору за ВИЧ/СПИДом в Европе (2010–2019 годы). Использовались исторический, аналитико-сравнительный, системный, графический, логический, гипотетико-дедуктивный, математико-статистический, эпидемиологический и другие методы исследований.
Результаты исследования. Установлено, что в течение 1990–2018 годов по группе референтных стран только для Украины и Белоруссии отмечалось значительное колебание показателей заболеваемости, представленных в абсолютных данных. Во всех странах, кроме Румынии, количество ВИЧ-инфицированных в 2019 г. было выше, чем в 1990 г. (Украина, Белоруссия, Польша) и в 1993 г. (Германия). Анализ динамики абсолютного количества ВИЧ-инфицированных лиц по индикативным годам (1993, 1999, 2004, 2010, 2016, 2019) позволяет утверждать о разном характере изменений эпидемиологических данных по группе референтных стран. Только в Польше мы наблюдали постепенный рост данных за 1993–2019 гг. По всем остальным странам наблюдался сложный характер изменения показателей заболеваемости. По данным анализа заболеваемости ВИЧ, представленной в относительных показателях, установлено, что в наибольшем диапазоне они колебались в Белоруссии, а именно от 11,3 (2010 г.) до 26,1 (2017 г.). Для Белоруссии было типично наибольшее значение средних коэффициентов цепных роста/снижения характеристик заболеваемости ВИЧ (1,09). В свою очередь, самое низкое значение указанных коэффициентов наблюдалось в целом по странам ЕС (0,97). Сравнение средних значений заболеваемости ВИЧ, рассчитанных на 100 тыс. населения позволяет утверждать, что в Украине этот показатель был больше в 1,85 раза, чем в Белоруссии, в 11,36 раза, чем в Польше, в 8,65 раза, чем в Румынии, в 10,27 раза, чем в Германии и в 5,88 раза, чем в целом по группе государств ЕС.
Выводы. Наличие сложной и напряженной эпидемиологической ситуации с ВИЧ-инфицированием населения в Украине по сравнению с другими странами референтной группы странами позволяет утверждать о необходимости внедрения комплексных программ противодействия распространению этой социально опасной инфекции и внедрению моделей рационального использования ограниченных ресурсов здравоохранения и международных фондовМета: провести порівняльний аналіз показників захворюваності населення на ВІЛ в Україні та в деяких країнах Європейського регіону у динамці років та визначити характерні риси розвитку епідеміологічної ситуації по зазначеній патології.
Матеріали і методи. Об’єктом дослідження стали дані захворюваності на ВІЛ, що представлені на сайті Європейського порталу з охорони здоров’я ВООЗ (1990–2018 роки) та у Щорічному звіті Європейського центру з профілактики та контролю захворювань й Європейського регіонального бюро ВООЗ з нагляду за ВІЛ/СНІДом у Європі (2010–2019 роки). Використовувалися історичний, аналітико-порівняльний, системний, графічний, логічний, гіпотетико-дедуктивний, математико-статистичні, епідеміологічні та інші методи досліджень.
Результати дослідження. Встановлено, що протягом 1990-2018 років за групою референтних країн лише для України та Білорусії мало місце значне коливання захворюваності, що представлена в абсолютних даних. По всіх країнах, окрім Румунії, кількість ВІЛ-інфікованих у 2019 р. була вищою, ніж у 1990 р. (Україна, Білорусь, Польща) та у 1993 р. (Німеччина). Аналіз динаміки абсолютної кількості ВІЛ-інфікованих осіб по індикативним рокам (1993, 1999, 2004, 2010, 2016, 2019 роки), дозволяє стверджувати про різний характер змін епідеміологічних показників. Так, лише у Польщі ми спостерігали поступове зростання даних протягом 1993–2019 рр. По всіх інших країнам спостерігався складний характер змін показників захворюваності. За даними аналізу захворюваності на ВІЛ, що представлена у відносних показниках встановлено, що у найбільшому діапазоні вони коливалися в Білорусії, а саме від 11,3 (2010 р.) до 26,1 (2017 р.). Найнижче значення зазначених коефіцієнтів спостерігалось в цілому по країнах ЄС (0,97). Порівняння середніх значень захворюваності на ВІЛ, розрахованих на 100 тис. населення дозволяє стверджувати, що в Україні цей показник був більшим у 1,85 рази, ніж у Білорусії, у 11,36 рази, ніж у Польщі, у 8,65 рази, ніж у Румунії, у 10,27 рази ніж у Німеччині та у 5,88 рази, ніж в цілому по групі країн ЄС.
Висновки. Наявність складної та напруженої епідеміологічної ситуації з ВІЛ-інфікування населення в Україні, порівняно з іншими країнами референтної групи дозволяє стверджувати про необхідність впровадження комплексних програм протидії поширенню цієї соціально небезпечної інфекції та впровадженню моделей раціонального використання обмежених ресурсів охорони здоров’я та міжнародних фонді
