23 research outputs found
Democracy Sausage with Mark Kenny: Saving the Australian dream
No full textMark and Marija discuss Scott Morrison's exit from politics, before housing affordability campaigner Maiy Azize joins us to propose solutions to Australia's housing crisis.
Will Australia's political leaders have the ambition and ability to sell substantial housing policy changes to the public? What might a fairer system look like? And how will Scott Morrison fashion his career post-parliament? On this episode of Democracy Sausage, Maiy Azize, author of a new report recommending changes to tax and investment policies for housing, joins Professor Mark Kenny and Marija Taflaga to discuss the policy and politics of Australia’s housing crisis.
Maiy Azize is the Deputy Director of the Anglicare Australia and spokesperson for Everybody’s Home, a national campaign that aims to fix the housing crisis
Як впливає обмеження паління на державному рівні на здоров’я дітей?
No full textSmoking restrictions at the legislative level are a common practice for most developed countries. A new study has presented the data on how it affects children's health.Обмеження паління на законодавчому рівні – це звична практика для більшості розвинених країн. В ході нового дослідження отримали дані щодо того, як це насправді впливає на здоров’я дітей
Роль когнітивно-поведінкової психотерапії в лікуванні Біполярного Розладу
No full textBackground. Bipolar disorder (BD) is a chronic, recurrent condition that causes impaired quality of life and disability. This disorder is not only difficult for diagnosis, but also for maintenance and treatment. Apparently the most compliant patients get tired of constant medication. Therefore, it is important to understand how CBT can help patients overcome the shortcomings of pharmacotherapy and better control the various phases of the disease in both acute phase and remission.
Results. There are enough techniques in the CBT to monitor symptoms in different phases of BD.
Materials. Review of literature on the topic.
Conclusions. CBT plays an important role in the maintenance and treatment of bipolar disorder. Living with BD is like running a "marathon" that will never end. If you look at the CBT / psychotherapist and their role in the life of a patient with BD - this is like "relationship" between coach and athlete.
It is important to run this "marathon" and try not to go out of the race. This can be done only if you run consciously, calculating your strength, at the right pace to know how to breathe properly, how to find helpful thoughts so as not to fall or overestimate yourself and not make mistakes, how to change running technique, how to keep focus despite fatigue and exhaustion, how to achieve goals.
CBT is a "Coach" who teaches how to run properly, technically, how fast, when to take a "break", when to accelerate, when to slow down during a "marathon". In addition, the coach supports, accepts, envy when the athlete is angry or crying from fatigue, wants to give up, but the marathon does not stop. The coach finds the right words, in a good Socratic way, to encourage the athlete not to stop running. And a life-long "marathon" can only be run by a well-trained athlete!
Актуальність. Біполярний розлад - це хронічний, рецидивуючий стан, який викликає порушення якості життя та інвалідизацію, оскільки може призвести до когнітивних, функціональних порушень та збільшити смертність, особливо від суїциду. Даний розлад є не простим не тільки для діагностики, але і для супроводу та лікування. Навидь найкомплаєнтніші пацієнти втомлюються від постійного прийому ліків. Тому важливо зрозуміти, як КПТ може допомогти пацієнтам перекрити недоліки фармакотерапії та краще контролювати різні фази захворювання як в гострих станах, так і в станах ремісії.
Матеріали. Огляд літератури за темою.
Результати. В арсеналі КПТ є достатня кількість технік для моніторингу симптомів в різних фазах захворювання.
Висновки. КПТ займає важливу роль в супроводі та лікуванні БР. Жити з БР це як бігти «марафон», який ніколи не закінчиться. Якщо дивитись на КПТ/ психотерапевта та їх роль в житті пацієнта з БР - це «відносини» тренера і спортсмена.
Важливо бігти цей «марафон» і намагатись не сходити з дистанції. Це можна зробити лише, якщо бігти усвідомлено, розраховуючи свої сили, в правильному темпі знати як правильно дихати, як знаходити допоміжні думки, щоб не впасти або не переоцінити себе і не наробити помилок, як змінювати техніку бігу, як тримати фокус уваги попри втому та виснаження, як досягати цілей.
КПТ це «Тренер», який вчить як правильно, технічно бігти, як швидко, коли зробити «передишку», коли прискоритись, коли сповільнитись під час «марафону». Крім того, тренер підтримує, приймає, навидь коли спортсмен гнівається або плаче від втоми, хоче все кинути, а марафон не закінчується. Тренер знаходить правильні слова, в добрий Сократівський спосіб, щоб спонукати спортсмена не припиняти бігти. А «марафон» довжиною в життя, може бігти лише добре підготовлений спортсмен
Персоналізований підхід в терапії психічних розладів: Довгострокові перспективи використання низьких доз психотропних препаратів.
No full textImportance. Despite the fact that in recent decades a large number of new psychotropic medication have been developed and investigated, psychotherapy and other treatments for mental disorders, it became apparent that many patients are resistant to treatment or response only after repeated changes in therapy or its combinations. Having a diagnosis of mental disorder itself was not sufficient to choose the best treatment. In the medical field, there is a new approach to the treatment of mental disorders - "personalized approach", which will treat not "diagnosis" but "patient".
Materials and methods. In order to observe the prospects of using low doses of psychotropic drugs (and their combinations) to achieve more effective treatment results, a content analysis was conducted using Ukrainian and English publications for the last 15 years. The search was performed on the databases Pubmed, CrossRef.
Results. The most effective drug is selected by the doctor based on the clinical condition and symptoms of the patient, but the most important factor in achieving successful results is the individually selected effective dose. Timely dose adjustment to achieve the desired clinical response, combined with the prevention of adverse reactions, is an important factor in maintaining patient's adherence to treatment.
Reducing the dose of psychotropic drugs to levels below those recommended in the instructions for use can lead to significant positive results due to: improved health care in general with more effective therapeutic results, reduced side effects and reduced patient`s costs.
Personalized approach and judicious use of psychotropic drugs for other purposes is considered an integral part of the continuous development of science, taking into account the clinical experience of the use of drugs.
Conclusions. There is a need to adjust the dosage of psychotropic drugs to the minimum effective dose that will meet the individual needs of the individual patient, and will help to find a balance between efficacy and risk of side effects and will be a necessary basis for developing an effective personalized approach in psychiatric practice.
Optimizing the dosage of a psychotropic drug is an important factor in improving the efficiency of the health care system as a whole.Актуальність. Незважаючи на те, що протягом останніх десятиліть було розроблено і досліджено велику кількість нових психотропних препаратів, психотерапевтичних та інших методів лікування психічних розладів, стало очевидним, що у багатьох пацієнтів є резистентність до лікування або реакція тільки після неодноразової зміни терапії або її комбінації. Наявність діагнозу психічного розладу як такого стало недостатнім для вибору оптимального методу лікування. В медичній галузі існує новий підхід до лікування психічних розладів - «персоналізований підхід», що дозволить лікувати не «діагноз», а «пацієнта».
Матеріали і методи. З метою вивчення перспектив використання низьких доз психотропних препаратів (та їх комбінацій) для досягнення більш ефективних результатів лікування, було проведено контент-аналіз з використанням україномовних та англомовних публікацій за останні 15 років. Пошук проводився за базами даних Pubmed, CrossRef.
Результати. Найбільш ефективний препарат підбирається лікарем, виходячи з клінічного стану і симптомів пацієнта, однак найважливішим фактором у досягненні успішних результатів є індивідуально підібрана ефективна доза. Своєчасна зміна дози задля досягнення бажаної клінічної відповіді, в поєднанні із запобіганням побічних реакцій, є важливим фактором, що підтримує прихильність пацієнта до лікування.
Зниження дози психотропних препаратів до рівнів, нижче рекомендованих в інструкції по застосуванню, може призвести до значних позитивних результатів за рахунок: поліпшення медичного обслуговування в цілому з більш ефективним досягненням терапевтичних результатів, зменшення кількості побічних ефектів і зниження витрат пацієнта.
Персоналізований підхід і розумне використання психотропних препаратів не за призначенням вважається невід'ємною частиною безперервного розвитку науки, що враховує клінічний досвід застосування препаратів.
Висновки. Існує необхідність корекції дозування психотропних препаратів до мінімально ефективної дози, яка буде відповідати індивідуальним потребам окремого пацієнта, і сприятиме знаходженню балансу між ефективністю і ризиками розвитку побічних явищ і буде обов'язковою підставою для розвитку ефективного персоналізованого підходу в психіатричній практиці.
Оптимізація дозування психотропного препарату є важливим фактором підвищення ефективності системи охорони здоров'я в цілому
Вегетаріанство як фактор ризику депресії
No full textAlmost every person tried to practice some diet at least once in own life. But it’s little known about the health effects that can have a severe restriction of certain food products, especially, if this diet is vegetarian.
Майже кожна людина, хоч раз у своєму житті випробовувала на собі ту, чи іншу дієту. Але мало хто замислювався над тим, які наслідки для здоров’я може мати жорстке обмеження у використанні певних харчових продуктів, а особливо дотримання вегетаріанства
Між болем та функціональністю: опосередкована оцінка якості життя за шкалою WHODAS 2.0 у пацієнтів із хронічним болем
No full textBackground. Chronic pain is not merely a physical symptom, but a complex phenomenon that affects all aspects of a person’s life. It impacts physical health, psycho-emotional well-being, social relationships, and professional functioning. Chronic pain significantly diminishes quality of life, often leading to both functional and psychological disability. There is an increasing need for objective measurement of how chronic pain influences functioning across different life domains. The WHODAS 2.0 provides both quantitative and qualitative insights into impaired functioning, serving as a crucial tool in the development of personalized treatment strategies. This is particularly relevant for multidisciplinary teams managing patients with chronic pain.
Materials and methods. The study involved 147 adult outpatients aged 18 to 70 years diagnosed with primary, secondary, or mixed chronic pain lasting more than three months, in accordance with ICD-11 criteria. Socio-demographic information and pain-related clinical characteristics were collected using a structured screening questionnaire. Psychological factors, including anxiety and depression, were assessed using the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS). The WHODAS 2.0 tool was employed to evaluate functional impairment and to indirectly assess pain-related quality of life. Data were processed and analyzed using MS Excel and Jamovi software on the Windows 11 platform, applying standard methods of statistical analysis.
Results. The majority of participants reported difficulties on the WHODAS 2.0 scale in the domains of «Life Activities» and «Participation in Society» (56.6% and 54.5%, respectively), although the levels of dysfunction were generally mild to moderate. Statistically significant gender differences were observed in the domains of «Understanding and Communicating», «Getting Around», and «Life Activities». Dysfunction scores on the WHODAS 2.0 scale were significantly associated with both financial status and the number of pain locations.
Participants experiencing pain in more than two locations demonstrated higher levels of dysfunction compared to those with pain confined to a single area (W = 5.03, p = 0.001). Correlation analysis revealed significant positive associations between dysfunction and all assessed variables: depression (rs = 0.647, p < .001), anxiety (rs = 0.618, p < .001), and pain intensity (rs = 0.379, p < .001), with the strongest correlation observed between depression and functional impairment.
Group comparisons showed that participants who were physically inactive had significantly higher mean dysfunction scores (M = 73.4, SD = 27.1) than those who engaged in physical activity (M = 62.8, SD = 19.8), with a mean difference of 7 points (U = 2035, p = 0.022). Similarly, participants with sleep disturbances reported higher dysfunction scores (M = 72.8, SD = 26.0) compared to those without sleep issues (M = 60.5, SD = 19.0), with a mean difference of 9 points (U = 1654, p = 0.003).
Pain intensity was significantly associated with financial status (χ² = 7.31, df = 2, p = 0.026), employment status (χ² = 8.32, df = 2, p = 0.016), and number of pain locations (χ² = 9.00, df = 2, p = 0.011). Participants with lower income, unemployment, and pain in multiple locations reported higher levels of both pain and functional impairment.
Conclusions. Chronic pain substantially affects both the physical and mental health of patients. Its impact is not limited to pain characteristics alone, but is also strongly associated with psycho-emotional and social factors such as anxiety, depression, sleep disturbances, physical inactivity, and financial hardship. The WHODAS 2.0 scale serves as an effective instrument for comprehensive assessment of disability, enabling a deeper understanding of patients’ needs and supporting the development of personalized, multimodal treatment strategies.
Materials and methods. The study included 147 adult outpatients aged 18 to 70 years with a diagnosis of primary, secondary or mixed chronic pain lasting more than three months according to ICD-11 criteria. Socio-demographic data and clinical characteristics related to pain were collected using a screening questionnaire, psychological factors, such as anxiety and depression, were assessed using the HADS scale. The WHODAS 2.0 scale was used to assess dysfunction and indirectly assess the quality of life associated with chronic pain. Data preparation and analysis were performed in MS Excel and Jamovi software on the Windows 11 platform using mathematical statistics methods.
Results. The majority of participants reported difficulties on the WHODAS 2.0 scale in the domains related to «Life activities» and «Participation in society» (56.6% and 54.5%), but the levels of dysfunction were mild to moderate. Differences were found between men and women in the domains of «Understanding and Communicating», «Getting around» and «Life Activities». The level of dysfunction on the WHODAS 2.0 scale significantly depends on financial status and the number of pain locations.
Patients with pain in more than two locations have a higher level of dysfunction compared to those with pain in only one area (W = 5.03, p = 0.001). Correlation analysis showed that the level of dysfunction on the WHODAS 2.0 scale had significant positive correlations with all the variables studied: depression (rs = 0.647, p < .001), anxiety (rs = 0.618, p < .001) and pain intensity (rs = 0.379, p < .001). The strongest correlation was observed between depression and the level of dysfunction.
Statistically significant differences were found between groups (U = 2035, p = 0.022), where participants who did not engage in physical activity had a higher mean level of dysfunction (M = 73.4, SD = 27.1) compared to those who did engage in physical activity (M = 62.8, SD = 19.8). The mean difference between the groups was 7 points. Differences were also present between the groups of participants with and without sleep disturbances (U = 1654, p = 0.003). Participants with sleep disturbances had a higher level of dysfunction on the WHODAS 2.0 (M = 72.8, SD = 26.0) compared to those without sleep disorders (M = 60.5, SD = 19.0). The mean difference between the groups was 9 points.
Pain intensity was significantly associated with financial status (χ² = 7.31, df = 2, p = 0.026), employment (χ² = 8.32, df = 2, p = 0.016), and number of pain locations (χ² = 9.00, df = 2, p = 0.011). Participants with lower financial status, unemployed, with chronic pain in more than two locations had higher levels of pain and dysfunction.
Conclusions. Chronic pain has a significant impact on patients physical and mental health and is associated not only with pain characteristics, but also with psycho-emotional and social factors such as anxiety, depression, sleep disturbances, physical inactivity and financial difficulties. The WHODAS 2.0 scale is an effective tool for a comprehensive assessment of dysfunction, which allows for a better understanding of patients' needs and the development of personalised multimodal treatment strategies.Актуальність. Хронічний біль – це не просто фізичний симптом, а комплексний феномен, що змінює всі сфери життя людини. Він зачіпає фізичне здоров’я психоемоційний стан, соціальні взаємини та професійну діяльність людини. Хронічний біль суттєво впливає на якість життя пацієнтів, часто призводячи не тільки до функціональних порушень та фізичної інвалідизації, але і до психологічної інвалідизації. На сьогоднішній день існує потреба в об'єктивному вимірюванні впливу хронічного болю на функціонування пацієнта в різних сферах життя. Інструмент WHODAS 2.0 дозволяє кількісно та якісно оцінити порушення функціонування, що є важливим кроком у розробці подальших персоналізованих підходів до лікування. Це особливо актуально для мультидисциплінарних команд, які працюють з пацієнтами з хронічним болем.
Матеріали та методи. У дослідженні було включено 147 дорослих амбулаторних пацієнтів віком від 18 років до 70 років, з діагнозом первинного, вторинного або змішаного хронічного болю, що тривав більше трьох місяців, згідно з критеріями МКХ-11. Збір соціально-демографічних даних та клінічних характеристик пов’язаних із болем проводились за допомогою скринінгової анкети, оцінка психологічних факторів хронізації болю, таких як тривога та депресія проводилась за допомогою шкали HADS. Для оцінки дисфункції, та опосередкованої оцінки якості життя, пов’язаної з хронічним болем використовувалась шкала WHODAS 2.0. Підготовка даних та аналіз відбувались у ПЗ MS Excel та Jamovi на платформі Windows 11 з використанням методів математичної статистики.
Результати. Більшість учасників повідомили про труднощі за шкалою WHODAS 2.0 в доменах, що пов’язані з «Життєвою активністю» та «Участю у суспільному житті» 56.6% та 54.5% відповідно, але рівні дисфункції були незначними або помірними. Виявлені відмінності між чоловіками та жінками у доменах «Розуміння та спілкування», «Пересування» та «Життєва активність». Рівень дисфункції за шкалою WHODAS 2.0 значуще залежив від фінансового статусу та кількості локалізацій болю. Пацієнти з болем у більше ніж в двох локалізаціях мали вищий рівень дисфункції порівняно з тими, у кого біль був локалізований лише в одній зоні (W = 5.03, p = 0.001). Кореляційний аналіз показав, що рівень дисфункції за шкалою WHODAS 2.0 має значущі позитивні кореляції з усіма досліджуваними змінними: депресією (rs = 0.647, p < .001), тривогою (rs = 0.618, p < .001) та інтенсивністю болю (rs = 0.379, p < .001). Найсильніша кореляція спостерігалась між депресією та рівнем дисфункції.
Виявлені статистично значущі відмінності між групами (U = 2035, p = 0.022), де учасники, які не займались фізичною активністю, мали вищий середній рівень дисфункції (M = 73.4, SD = 27.1) порівняно з тими, хто займався фізичною активністю (M = 62.8, SD = 19.8). Середня різниця між групами склала 7 балів. Відмінності були також присутні між групами учасників з порушенням сну та без нього (U = 1654, p = 0.003). Учасники, які мали порушення сну, продемонстрували вищий рівень дисфункції за методикою WHODAS (M = 72.8, SD = 26.0), порівняно з тими, хто не мав порушень сну (M = 60.5, SD = 19.0). Середня різниця між групами склала 9 балів.
Інтенсивність болю значуще залежила від фінансового статусу(χ² = 7.31, df = 2, p = 0.026), зайнятості (χ² = 8.32, df = 2, p = 0.016) та кількості локалізацій болю (χ² = 9.00, df = 2, p = 0.011). Учасники фінансово не задоволені з нижчим фінансовим статусом, без роботи та з болем у більш ніж в двох локалізаціях мали вищий рівень болю та дисфункції.
Висновки. Хронічний біль значно впливає на фізичне та ментальне здоров’я пацієнтів і пов’язаний не лише з характеристиками болю, а й із психоемоційними та соціальними чинниками — тривогою, депресією, порушенням сну, фізичною не активністю та фінансовими труднощами. Шкала WHODAS 2.0 є ефективним інструментом для комплексної оцінки дисфункції, що дозволяє краще зрозуміти потреби пацієнтів та розробити персоналізовані мультимодальні стратегії лікування.
Матеріали та методи. У дослідженні було включено 147 дорослих амбулаторних пацієнтів віком від 18 років до 70 років, з діагнозом первинного, вторинного або змішаного хронічного болю, що тривав більше трьох місяців, згідно з критеріями МКХ-11. Збір соціально-демографічних даних та клінічних характеристик пов’язаних із болем проводились за допомогою скринінгової анкети, оцінка психологічних факторів хронізації болю, таких як тривога та депресія проводилась за допомогою шкали HADS. Для оцінки дисфункції, та опосередкованої оцінки якості життя, пов’язаної з хронічним болем використовувалась шкала WHODAS 2.0. Підготовка даних та аналіз відбувались у ПЗ MS Excel та Jamovi на платформі Windows 11 з використанням методів математичної статистики.
Результати. Більшість учасників повідомили про труднощі за шкалою WHODAS 2.0 в доменах, що пов’язані з «Життєвою активністю» та «Участю у суспільному житті» 56.6% та 54.5% відповідно, але рівні дисфункції були незначними або помірними. Виявлені відмінності між чоловіками та жінками у доменах «Розуміння та спілкування», «Пересування» та «Життєва активність». Рівень дисфункції за шкалою WHODAS 2.0 значуще залежить від фінансового статусу та кількості локалізацій болю. Пацієнти з болем у більше ніж в двох локалізаціях мають вищий рівень дисфункції порівняно з тими, у кого біль локалізований лише в одній зоні (W = 5.03, p = 0.001). Кореляційний аналіз показав, що рівень дисфункції за шкалою WHODAS 2.0 має значущі позитивні кореляції з усіма досліджуваними змінними: депресією (rs = 0.647, p < .001), тривогою (rs = 0.618, p < .001) та інтенсивністю болю (rs = 0.379, p < .001). Найсильніша кореляція спостерігається між депресією та рівнем дисфункції.
Виявлені статистично значущі відмінності між групами (U = 2035, p = 0.022), де учасники, які не займаються фізичною активністю, мали вищий середній рівень дисфункції (M = 73.4, SD = 27.1) порівняно з тими, хто займається фізичною активністю (M = 62.8, SD = 19.8). Середня різниця між групами склала 7 балів. Відмінності були також присутні між групами учасників з порушенням сну та без нього (U = 1654, p = 0.003). Учасники, які мали порушення сну, продемонстрували вищий рівень дисфункції за методикою WHODAS (M = 72.8, SD = 26.0), порівняно з тими, хто не мав порушень сну (M = 60.5, SD = 19.0). Середня різниця між групами склала 9 балів.
Інтенсивність болю значуще залежить від фінансового статусу(χ² = 7.31, df = 2, p = 0.026), зайнятості (χ² = 8.32, df = 2, p = 0.016) та кількості локалізацій болю (χ² = 9.00, df = 2, p = 0.011). Учасники фінансово не задоволені з нижчим фінансовим статусом, без роботи та з болем у більш ніж в двох локалізаціях мають вищий рівень болю та дисфункції.
Висновки. Хронічний біль значно впливає на фізичне та ментальне здоров’я пацієнтів і пов’язаний не лише з характеристиками болю, а й із психоемоційними та соціальними чинниками — тривогою, депресією, порушенням сну, фізичною не активністю та фінансовими труднощами. Шкала WHODAS 2.0 є ефективним інструментом для комплексної оцінки дисфункції, що дозволяє краще зрозуміти потреби пацієнтів та розробити персоналізовані мультимодальні стратегії лікування
Типові складні ситуації у взаємодії лікар-пацієнт в залежності від особистісних особливостей і психічного стану реагування пацієнта.
No full textEvery day a physician encounters complex situations in his practice and communicates with patients in various emotional and psychological conditions. In most cases, patients are forced to seek medical advice, not because they want it. Sometimes they attend a visit to hospital by an advice of a family member or friend. This review article presents typical recommendations for interaction with patients in different clinical situations.Кожного дня лікар в своїй практичній діяльності зустрічається зі складними ситуаціями та спілкується з пацієнтами у різних емоційних та психологічних станах. В більшості випадків пацієнти змушені звертатись до лікаря, а не тому, що вони бажають цього. Іноді вони навіть небажано були приведені до лікарні членом своєї родини або другом. В даній оглядовій статті представлені типові рекоменданції щодо взаємодії з пацієнтами в різних клінічних ситуаціях
Проактивний психолого-психіатричний підхід в оптимізації діагностичного алгоритму для пацієнтів з хронічним болем
No full textBackground. Chronic pain is one of the most common problems in modern medicine. War, stressful psychological and social factors, and physical inactivity contribute to the rapid growth of specific conditions for the onset and spread of pain. Accordingly, in the acute phase of the pathological process of inflammation or injury, biological factors released due to tissue damage play a leading role in pain mediation, but over time, the pathological process can resolve or continue and move into a chronic phase, which is certainly influenced by negative social and psychological factors. A proactive, personalized psychological and psychiatric approach to the diagnosis and treatment of chronic pain contributes to an earlier and more accurate determination of the etiopathogenetic nature of pain (primary, secondary, mixed; nociceptive, neuropathic, neuroplastic). In addition, it is important to note that the diagnosis of chronic pain is often complicated due to the mixed nature of pain, when several mechanisms of pain sensations are simultaneously present.Materials and methods. In order to optimize the diagnostic algorithm for patients with chronic pain and based on our own clinical experience with this category of patients, we conducted a content analysis of scientific sources in Ukrainian and English-language over the past 10 years. The search was made using Pubmed, CrossRef, Scopus databases.Results. Based on a review of current scientific research and our own two-year clinical experience in the management of patients with chronic pain, we proposed a diagnostic algorithm that includes a sequence of stages, somatic, mental and social verification, and is based on a psychological and psychiatric approach, takes into account the new ICD-11 diagnostic criteria and helps to establish a diagnosis in the paradigm of the biopsychosocial model of pain by identifying biological (physical), psychological (mental) and social factors that affect the etiology of pain disorder.Conclusions. Proposed optimized diagnostic algorithm is based on a psychological and psychiatric approach and makes it possible to take into account biological, psychological and social factors for the further effective management of patients with chronic pain. Key words: Chronic pain, pain diagnostics, innovative management technologies, diagnostic algorithms, psychological and psychiatric approach, biopsychosocial model of pain, artificial intelligence.Матеріали та методи. З метою оптимізації діагностичного алгоритму для пацієнтів з хронічним болем та на підставі власного дворічного опрацьованого клінічного досвіду роботи з даною категорією пацієнтів був проведений контент-аналіз наукових джерел та опрацювання використанням україномовних та англомовних публікацій за останні 10 років. Пошук проводився за базами даних Pubmed, CrossRef, Scopus.Результати. На підставі проведеного огляду сучасних наукових досліджень та власного клінічного досвіду курації пацієнтів з хронічним болем був запропонований діагностичний алгоритм, який включає в себе послідовність етапів, соматичної, психічної та соціальної верифікації, та базується на основі психолого-психіатричного підходу, враховує нові діагностичні критерії МКХ-11 та допомагає встановити діагноз в парадигмі біопсихосоціальної моделі болю за допомогою виявлення біологічних (фізичних), психологічних (психічних) та соціальних факторів які впливають на етіологію виникнення больового розладу.Висновки. Запропонований нами оптимізований діагностичний алгоритм створений на основі психолого-психіатричного підходу та дає можливість врахувати біологічні, психологічні та соціальні фактори для подальшої ефективної курації пацієнтів з хронічним болем. Ключові слова: Хронічний біль, діагностика болю, інноваційні технології менеджменту, діагностичні алгоритми, психолого-психіатричний підхід, біопсихосоціальна модель болю, штучний інтелект
Оцінка кінезіофобії у пацієнтів з хронічним болем у попереку
No full textBackground. Low back pain is one of the most common problems of the musculoskeletal system, requiring a multidisciplinary approach to treatment. Chronic low back pain leads to disability, poor quality of life, anxiety and depression. Fear of movement or kinesiophobia is a psychological factor associated with impaired functioning in people with chronic low back pain and a negative prognosis for recovery.
Objective. To evaluate kinesiophobia and its associated indicators in patients with chronic low back pain for further development of preventive and therapeutic strategies.
Materials and methods. On the basis of the Rehabilitation Department of the University Clinic of the Bogomolets National Medical University, a questionnaire and examination of people with chronic nonspecific low back pain aged 18-60 years were conducted. The subjects underwent an assessment of socio-demographic, anthropometric indicators, an assessment of kinesiophobia using The Tampa Scale of Kinesiophobia (TSK-11), an assessment of stress level using the PSS-10 (Perceived Stress Scale), an assessment of the level of impairment using the Oswestry Disability Index (ODI).
Results. The study involved 100 patients, including 62 women and 38 men, with an average age of 34.7±12.3 years. The average pain intensity of the subjects was 47.2±18.6 mm. According to the VAS, about 32% had neuropathic pain, 44% had nociceptive pain, and 24% had mixed pain. According to the TSK questionnaire, it was found that 48% of the subjects had kinesiophobia, with an average score of 30.9±11.7. In the group of subjects with kinesiophobia, there were significantly higher rates of age (<0.05), VAS pain intensity (<0.01), stress level (<0.01) and functional limitations (<0.01) compared to those without kinesiophobia. Conclusions. Among patients with chronic low back pain, kinesiophobia occurs in almost half of the subjects. Among this group of subjects, kinesiophobia is significantly associated with older age, higher VAS scores, neuropathic type of pain, distress and sleep disturbance, and higher rates of impaired functioning.Актуальність. Біль у попереку є однією з найпоширеніших проблем опорно-рухового апарату, шо потребує мультидисциплінарного підходу до лікування. Хронічний біль у попереку призводить до втрати працездатності, погіршення якості життя, впливає на розвиток тривоги та депресії. Страх руху або кінезіофобія є психологічним фактором, який пов'язаний з погіршенням функціонування осіб з хронічним болем у попереку та негативним прогнозом щодо одужання.
Мета. Оцінка кафізофобії та показників з якими вона асоційована у пацієнтів з хронічним болем у попереку для подальшої розробки превентивних та лікувальних стратегій.
Матеріали та методи. На базі відділення реабілітації Університетської клініки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця було проведено анкетування та обстеження осіб з хронічним неспецифічним болем у попереку віком 18-60 років. Досліджуваним проведена оцінка соціально-демографічних, антропометричних показників, оцінка кінезіофобії за опитувальником The Tampa Scale of Kinesiophobia (TSK-11) Тампська шкала кінезіофобі, оцінка рівня стресу за опитувальником PSS-10 (Perceived Stress Scale), оцінка рівня порушення функціонування за опитувальником Oswestry Disability Index (ODI).
Результати. В дослідженні прийняли участь 100 осіб, серед них 62 жінок та 38 чоловіків, середній вік склав 34,7±12,3 років. Середній показник інтенсивності болю досліджуваних склав 47,2±18,6 мм. за ВАШ, близько 32 % мали нейропатичний характер болю, 44% ноцицептивний характер болю, 24% змішаний характер. За результатами опитувальника TSK, встановлено, що серед досліджуваних 48% мали кінезіофобію, середній результат склав 30,9±11,7. У групі досліджуваних з кінезіофобією спостерігались достовірно вищі показники за віком (<0,05), інтенсивністю болю за ВАШ (<0,01), рівнем стресу (<0,01) та обмеженнями функціонування (<0,01) порівняно з тими хто не мав кінезіофобії.
Висновки. Серед пацієнтів з хронічним болем у попереку кінезіофобія зустрічається майже у половини досліджуваних. Серед даної групи досліджуваних кінезіофобія достовірно пов'язана з більш старшим віком, вищими показниками ВАШ, нейропатичним типом болю, дистресом та порушенням сну, вищими показниками порушення функціонування. 
Оцінка ментальних порушень, способу життя та якості життя у пацієнтів з хронічним болем у попереку
No full textBackground. Chronic low back pain is a global problem today, which poses significant challenges to the health care system around the world. There are trends towards an increase in the number of people with chronic low back pain, especially among the working-age population, which leads to a deterioration in their functioning, psycho emotional state and quality of life. The study of this issue among the working-age population of Ukraine is of considerable interest, since the difficult socio-economic conditions associated with a full-scale war have a direct impact on public health and are a significant trigger for the development of chronic diseases.
Objective. To assess mental disorders, lifestyle and quality of life of patients with chronic low back pain to provide relevant interventions for the prevention and treatment of this disease.
Materials and methods. A survey of young people of working age 18-40 years was conducted to assess mental disorders, lifestyle and quality of life. The subjects were divided into two groups: a control group of healthy individuals of the same sex and age without low back pain and a comparison group of subjects with chronic low back pain (low back pain lasting >3 months). The subjects completed a questionnaire that included questions about socio-demographic, anthropometric, lifestyle, physical activity data, according to WHO recommendations, SF-36 questionnaire for quality of life, PSS-10 questionnaire for subjective assessment of stress, assessment of depression and anxiety using the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS).
Results and discussion. In the group of subjects with chronic low back pain, there were significantly fewer people with normal BMI, 16% were underweight, 34% were overweight, and 6% were obese. The majority of people with chronic low back pain had a sedentary job, including 52% who had a total sitting time of more than 6 hours, 34% of subjects did not have an adequate level of exercise capacity, and 30% had a smoking habit. The average stress level of the control group was 13.4±5.9, which corresponds to a low level of stress, and of the comparison group was 17.06±6.08, which corresponds to an average level of stress (p=0.0029). Among the subjects with chronic low back pain, the majority had a clinical 65% and subclinical anxiety level of 22.5%, as well as a clinical 35% and subclinical depression level of 27.5%. The quality of life was significantly reduced in individuals with chronic low back pain compared to healthy individuals on all scales. On the scales of physical functioning, vitality, pain, and general health, the difference between the groups was significant (p < 0.01).
Conclusions. Working-age patients aged 18-40 years with chronic low back pain have a higher level of mental problems, a lower level of quality of life, especially on the scales of the physical component of quality of life, and a higher level of factors that potentiate chronic pain and are related to lifestyle. To improve the results of treatment of patients with chronic low back pain, it is necessary to assess lifestyle, physical activity, mental health and quality of life, and to formulate appropriate recommendations for their correction.
Keywords: chronic low back pain, physical activity, quality of life, stress level, chronic pain, depression, anxietyАктуальність. Хронічний біль у попереку є глобальною проблемою сьогодення, що робить значні виклики для системи охорони здоров'я у всьому світі. Спостерігаються тенденції до збільшення кількості осіб з хронічним болем у попереку особливо серед працездатного населення, що призводить до погіршення їх функціонування, психоемоційного стану та якості життя. Дослідження даного питання серед працездатного населення України має значний інтерес, оскільки складні соціально-економічні умови, що пов'язані з повномасштабною війною мають безпосередній вплив на здоров'я населення та є вагомим тригером до розвитку хронічних захворювань.
Мета роботи. Оцінити ментальні порушення, спосіб життя та якість життя пацієнтів з хронічним болем у попереку для забезпечення актуальних інтервенцій щодо профілактики та лікування даного захворювання.
Матеріали та методи. Проведено анкетування молодих осіб працездатного віку 18-40 років з метою оцінки ментальних порушень, способу життя та якості життя. Досліджувані були розподілені на дві групи, контрольна група особи, що є здорові відповідно статі та віку, не мають болю у попереку та група порівняння, досліджувані, що мають хронічний біль у попереку (біль у попереку що триває >3 місяці). Досліджувані пройшли анкету, що включало запитання стосовно соціально-демографічних, антропометричних даних, даних способу життя, даних рівня фізичної активності, відповідно до рекомендацій ВООЗ, опитувальник SF-36 оцінка якості життя, опитувальник PSS-10 суб'єктивна оцінка рівню стресу, оцінка депресії та тривоги за шкалою Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS).
Результати та їх обговорення. У групі досліджуваних з хронічним болем у попереку достовірно спостерігалося менше осіб з нормальним показником ІМТ, 16% мали недостатню вагу, 34% мали надмірну вагу, 6% ожиріння І ступеня. Більшість осіб з хронічним болем у попереку мали сидячу роботу, серед них 52% мали загальний час сидіння понад 6 годин, 34% досліджуваних не мали належного рівня ФА, 30% мали шкідливу звичку куріння. Середній показник рівня стресу контрольної групи склав 13,4±5,9, що відповідає низькому рівню стресу, групи порівняння 17,06±6,08, що відповідає середньому рівню стресу (р=0,0029). Серед досліджуваних з хронічним болем у попереку більшість мали клінічний 65% та субклінічний рівень тривоги 22,5%, а також клінічний 35% та субклінічний рівень депресії 27,5%. Якість життя була значно знижена у осіб з хронічним болем у попереку у порівнянні зі здоровими особами за всіма шкалами. За шкалами фізичне функціонування, життєва енергія, біль, загальне здоров'я різниця між групами мала достовірний характер (р <0,01).
Висновки. Пацієнти працездатного віку 18-40 років з хронічним болем у попереку мають вищий рівень ментальних проблем, нижчий рівень якості життя особливо за шкалами фізичного компоненту якості життя та вищий рівень факторів, які потенціюють хронічний біль та пов'язані зі способом життя. Для покращення результатів лікування пацієнтів з хронічним болем у попереку необхідно оцінювати спосіб життя, рівень фізичної активності, ментальне здоров'я та якість життя, формувати відповідні рекомендації щодо їх корекції.
Ключові слова: хронічний біль у попереку, фізична активність, якість життя, рівень стресу, хронічний біль, депресія, тривог
