1,720,959 research outputs found
Travel Narratives of Audre Lorde and the 20th-Century African American Writing of Mobility
Full text linkУ статті досліджується специфіка травелогів «Нотатки про подорож до Росії» («Notes from a Trip to Russia») та «Повернення до Гренади» («Grenada Revisited: An Interim Report») Одрі Лорд – представниці афро-американської літератури, активістки і борця за громадянські права, у контексті сучасної афро-американської літератури мандрів. Дослідження ґрунтується на методологічних засадах критичних студій подорожей (travel studies). Здійснюється аналіз художньої репрезентації та критичного осмислення соціальних і політичних аспектів життя в Радянському Союзі та Гренаді у 1970 – 1980-х роках у дорожніх нотатках Одрі Лорд.Initiated by Briton Hammon’s «A Narrative of the Uncommon Sufferings, and Surprising Deliverance of Britton Hammon, a Negro Man-Servant…» in the colonial period, travelogues of African American writers constitute a sizeable part of the American literary heritage. The ethnography and travel writing «Tell My Horse: Voodoo and Life in Haiti and Jamaica» by Zora Neale Hurston, «Black Power», «The Color Curtain» and «Pagan Spain» by Richard Wright, autobiographical travel essays of Langston Hughes, W.E.B. DuBois, and Audre Lorde, Maya Angelou’s novel «All God’s Children Need Travelling Shoes» among others, stand out as emblematic writings of mobility in the 20th century. The paper addresses the travelogues of Audre Lorde «Notes from a Trip to Russia» and «Grenada Revisited: An Interim Report» from the book of essays «Sister Outsider», and analyzes the representations of the Soviet Union and Grenada which the African American writer and activist visited in the 1970 – 1980s to later depict them in her travel writings.
The author of the article gives an overview of the developments of travel narratives in African American literature from the colonial period to the contemporary era, focusing on the history of Black writers’ visits to the USSR. It is argued that Soviet ideological authorities instrumentalized the connections with the African American cultural representatives and their visits to the USSR with the intent to use them as subjects of their propaganda, and as an object lesson of the racial minority oppression in bourgeois society. \ud
In the research paper, Audre Lorde’s critical perspective of the Soviet life is explored. With daring honesty Audre Lorde writes about social and political aspects of the life in the USSR in the 1970-s, and touches upon gender norms and social roles of women in the Soviet Russia and Uzbekistan, racial and ethnic relations, working conditions in urban and rural environments, crime, medical care and education. The facets of the social fabric in the USSR, which Audre Lorde praises, are absence of color line, accessibility of education and medical care, promotion of love of books and reading. Contrariwise, the African American writer critically perceives poor housing, propaganda and «double messages» of the Communist elite, thus coming to the conclusion that the Soviet Union is neither a free society nor a classless one.
In «Grenada Revisited: An Interim Report», Audre Lorde’s personal connection to the land becomes evident. The writer in detail describes the contemporaneous socio-economic and political situation in Grenada, advocating the revolutionary changes in the country. It is argued that Lorde’s travel writing is characterized by the weak ethnographic component and by the resilient engagement with social and political issues
Дискурс сопротивления и освобождения в сборнике Одри Лорд “Сестра-изгнанница”
Full text linkУ статті пропонується аналіз публіцистики Одрі Лорд – представниці афро-американської літератури, активістки та феміністки. На засадах афро-американських та феміністичних студій збірка есе “Сестра-вигнанниця” розглядається як полеміка з феміністичним рухом Другої Хвилі та як маніфести політичного активізму. В есеїстиці Одрі Лорд критикує інституалізоване заперечення відмінностей, закладає підґрунтя для теоретичного осмислення проблеми інтерсекціональності, сприяючи утвердженню Чорного фемінізму.The article focuses on the essays of Audre Lorde – African American writer, Black feminist and activist. Through the lens of African American and Feminist Studies the essay collection “Sister Outsider” by Audre Lorde is analyzed as a political manifesto which critiques the Second Wave feminism, and suggests a unique perspective on issues of racism, sexism, heterosexism, homophobia, women’s erotic and creativity. Although Lorde’s early poetry collections are characterized by the wide usage of authentic imagery and Afro-centric mythology, the later poetry, the 1982 biomythography “Zami: A New Spelling of My Name”, and the 1984 essay collection “Sister Outsider”, are the politicized writings in sync with the Black/feminist consciousness. In the essays, Audre Lorde argues that institutionalized rejection of race/gender/class/sexual differences stems from the Western European patriarchal frame thus aggravating discriminating practices. The writer emphasizes the role of the oppressed groups – ethnic minorities, women, the working class, in the destruction of the societal patriarchal ‘norms’. Audre Lorde’s essay collection has become instrumental in initiating the feminist discussion on intersectionality, which will later be theorized by Kimberle Crenshaw, and in articulation of the Black feminist ideology. Lorde’s critique of White feminists is triggered by their dismissal of the non-European women’s heritage, and by their unwillingness to acknowledge differences inside the gender group, which for the Black feminist Audre Lorde was an adoption of the patriarchal frame of reference. The poet’s timely theory of differences urges to break up silences concerning societal discriminating practices towards the oppressed groups, thus challenging the hierarchies of powers in the society.В статье исследуется специфика публицистики Одри Лорд – афро-американской писательницы, активистки и феминистки. Используя методологические подходы афро-американских и феминистических студий, сборник эссеистики “Сестра-изгнанница” (“Sister Outsider”) рассматривается как полемика с феминистическим движением Второй Волны и как манифесты активизма. Несмотря на то, что в раннем творчестве Одри Лорд широко использует аутентичную образность и афроцентричную мифологию, её художественные произведения и в частности сборник эссеистики, представляют собой яркие образцы политизированного искусства. В публицистической книге “Сестра-изгнанница” писательница критикует институализированное игнорирование отличий, которое разделяет общество и создаёт условия для дискриминации. Подчёркивая необходимость пересмотра общественных норм и отказа от привычных оппозиций, Лорд создаёт предпосылки для теоретического осмысления проблемы интерсекциональности. Писательница полемизирует с феминистическим движением Второй Волны из-за игнорирования проблем этнических меньшинств и вклада афро-американских женщин в освободительную борьбу, способствуя зарождению Чёрного феминизма
Сучасний афроамериканський жіночий сонет: між традицією та новаторством
Full text linkThe article explores the intersections of the European sonnet tradition and experimentations in the contemporary African American women poets’ cultural production. Through the lens of comparative literary and African American (Classica Africana) studies, Wanda Coleman’s “American Sonnets”, Marilyn Nelson’s crown of sonnets “A Wreath for Emmett Till”, and the sequence of sonnets “Native Guard” by Natasha Trethewey are analyzed as the artistic play with the Elizabethan model and poetic specimens of Afro-modernism. The study outlines the history of the black sonnet from the end of the19th century to the contemporary period, focusing on the features of poetry created by the Harlem Renaissance and Modernist sonneteers. Scholarly works which rethink the literary contribution of African American modernist poets to the genre of the sonnet are abundant, conversely the sonnets of contemporary American poets have not become the object of scientific scrutiny. The aim of this study is to fill in the gaps in the African American studies by focusing on the literary analysis of poetic works by the contemporary women sonneteers – Wanda Coleman, Marilyn Nelson, Natasha Trethewey. In “American Sonnets” and “More American Sonnets”, Wanda Coleman utilizes the vernacular sonnet, combining slang with improvisational poetic techniques, such as asymmetric pauses, irregular meter, lower casing, mixing imagery from pop culture with references to jazz and blues, thus creating ironic sonnets. Marilyn Nelson experiments with the Renaissance crown of sonnets in “A Wreath for Emmett Till” while addressing the issues of racism and lynching in the South. Nelson’s book is characterized by flower and tree symbolism, personifications, religious and literary allusions. Following the African American modernist literary canon, Natasha Trethewey transforms the traditional form infusing blues into sonnets, experimenting with blank verse sonnets, persona poems, and sonnets in forms of journal entries.У розвідці досліджуються трансформації сонета у сучасній афроамериканській жіночій поезії із використанням методологічних підходів афроамериканських критичних студій та літературної компаративістики. Окреслено історію розвитку афроамериканського сонета з кінця ХІХ століття до сучасності, розглянуто художні практики «чорних» митців доби модернізму в царині сонета, проаналізовано ідейно-тематичну специфіку та виокремлено художньо-стильові риси «Американських сонетів» Ванди Коулмен, поетичних збірок «Вінок на пошану Еммета Тілла» Мерілін Нельсон та «Вітчизняна гвардія» Наташі Третевей. Авторка статті доходить висновків, що у сонетній формі сучасних афроамериканських поетес ліричне начало, актуальне для класичного європейського сонета, поступається місцем етнічній та політичній проблематиці, осмисленню злочинів расизму та реконструкції минулого. Ключову роль відіграють експериментування з блюзовою, діалектною та неримованою поетичною формою, що була започаткована в афро-модернізмі. В «Американських сонетах» Ванда Коулмен широко використовує імпровізаційні поетичні техніки, асиметричні паузи, нестрункі рими та ритм, поєднання образів поп-культури з релігійними мотивами та літературними алюзіями для створення іронічного ефекту. Мерілін Нельсон, послуговуючись класичною формою вінка сонетів і залучаючи рослинний символізм, персоніфікації, релігійні та літературні алюзії, створює літературну пам’ятку на пошану жертви расового насильства Емметта Тілла. Творчий метод Наташі Третевей визначає поєднання особистих мотивів з історичною лінією у збірці «Вітчизняна гвардія». У блюзових сонетах, присвячених матері, поетеса звертається до особистого травматичного досвіду, а в неримованих поезіях, які вшановують воїнів афроамериканської гвардії періоду Громадянської війни, Третевей створює драматизовані монологи-дописи у формі щоденника (poetic journal entries) та поезії-маски (persona poems), які дозволяють здійснити художню реконструкцію подій минулого крізь призму суб’єктивної свідомості фікціонального учасника процесу.В статье исследуются трансформации сонета в современной афроамериканской женской поэзии с использованием методологии афроамериканских критических студий и литературной компаративистики. Автор исследования представляет историю развития афроамериканского сонета с конца ХІХ века до современного периода, рассматривает художественные практики «чёрных» авторов модернизма в жанре сонета, анализирует идейно-тематическую специфику и художественно-стилевые черты «Американских сонетов» Ванды Коулмен, поэтических сборников «Венок Эммету Тиллу» Мерилин Нельсон и «Отечественная гвардия» Наташи Третевей. Автор статьи приходит к выводу, что в сонетной форме современных афроамериканских поэтесс лирическое начало, актуальное для классического европейского сонета, уступает место этнической и политической проблематике, осмыслению преступлений расизму та реконструкции прошлого. Ключевую роль играет эксперимент с блюзовой, диалектной и нерифмованной поэтической формой, инициированный в афро-модернизме. В «Американских сонетах» Ванда Коулмен использует импровизационные поэтические техники, асимметричные паузы, соединение образов поп-культуры с религиозными мотивами и литературными аллюзиями для создания авторской иронии. Мерилин Нельсон, используя классическую форму венка сонетов, которую наполняет растительной символикой, персонификациями, религиозными и литературными аллюзиями, создаёт литературный текст в память об Эмметте Тилле как жертве расового насилия. Творческий метод Наташи Третевей определяет соединение личных мотивов с исторической линией в сборнике «Отечественная гвардия». В блюзовых сонетах, посвящённых её матери, поэтесса обращается к личному трагичному опыту, а в нерифмованной поэзии, посвящённой воинам афроамериканской гвардии периода Гражданской войны, Третевей создаёт монологи в форме дневника (poetic journal entries) и стихи-маски (persona poems), которые способствуют художественной реконструкции событий прошлого сквозь призму субъективного сознания фикционального участника процесса
The Other among the Ruins: Post-Apocalyptic Topoi in Markiyan Kamysh’s Novels about the Chornobyl Zone
Full text linkСучасний стан світу на межі руйнувань провокує появу літератури апокаліптичної та пост-апокаліптичної тематики. Чорнобильська аварія стала поворотним моментом в осмислення нуклеарної катастрофи і спровокувала появу літератури „чорнобильського жанру”. Аналізуючи жанротворчі елементи пост-апокаліптичної художньої прози, у статті пропонується прочитання романів Маркіяна Камиша „Оформляндія, або Прогулянка в Зону” та „Київ-86” на засадах студій пост-апокаліптичного роману та сучасних досліджень топосів руйнувань, покинутого міста та індустріального занепаду. Герой романів Маркіяна Камиша – провідник-сталкер у Чорнобильській Зоні, самотній та відчужений „Інший” постає носієм пост-катастрофічної свідомості, що естетизує індустріальні руїни, відкриваючи новий формат сприйняття світу після катастрофи.The state of the contemporary world on the brink of destruction facing the looming realities of large-scale ecological catastrophe, local conflicts, and global war, the threat of nuclear disaster, engenders post-apocalyptic visions in literary works. For the Ukrainian culture, the Chornobyl nuclear disaster has become a turning point that provoked reflections on the outcomes of the catastrophic scenario for humanity with apocalyptic and post-apocalyptic literary representations of human existence. Discussing the constituent elements of the post-apocalyptic genre of fiction, the research focuses on the analysis of topoi of ruination and urban decay, and representations of the protagonists as the Other who aestheticizes the industrial ruin and post-apocalyptic imagery, in the two novels set in the Chornobyl Exclusion Zone – in the travelogue Oformliandia, or The Stroll to the Zone, and the post-apocalyptic novel Kyiv-86 by the Ukrainian writer Markiyan Kamysh
Literary Representations of East-European Labour Migrants in Marina Lewycka’s Strawberry Fields
Full text linkУ статті пропонується прочитання образів трудових мігрантів Східної Європи у романі "Полуничні поля" сучасної британської письменниці Марини Левицької як соціально- та культурно-Іншого. У комічному творі британської письменниці, який визначається як транснаціональний роман, на засадах методології постколоніальних студій розглядається художнє переосмислення проблем трудової міграції, економічної експлуатації, торгівлі людьми та нівелювання трудового статусу заробітчан із Східної Європи та колишніх британських колоній Азії і Африки. Зображуючи мультикультурне різноманіття мігрантського середовища у комічно-гротесковому модусі, Марина Левицька у романі "Полуничні поля" реконструює неоколоніальні реалії Британії, що живляться з економічного домінування над новими „пригніченими”.Regarding the immigrant as the ethnic, cultural and social Other, the paper rethinks Marina Lewycka’s Strawberry Fields as the transnational novel, and the work of postcolonial literature. In the comic and grotesque book, the contemporary British writer foregrounds the problem of economic migration, exploitation, human trafficking, meager working conditions, and the deficient status of labour force from East-European countries, Africa and Asia. As well as portraying the multicultural diversity of migrant workers, Marina Lewycka reconstructs the neocolonial realities, such as utilizing labour resources of the post-socialist East European countries to accumulate wealth by Western capitalism, which leads to the creation of the dehumanized army of „the economic subalterns” deprived of voice and agency. The research focuses on the analysis of the labour migrants’ perception of Britain, which ranges from idealization to disillusionment, and the opposite vector – the muteness of the host country towards the presence of the marginalised and extraneous groups in the UK society
Афроамериканская история в поэтическом сборнике Наташи Третевей «Отечественная гвардия»
Full text linkАктуальність та новизна розвідки полягають у зверненні до проблеми реконструювання історії США у поетичній збірці «Вітчизняна гвардія» («Native Guard») сучасної американської письменниці Наташі Третевей. Попри те, що письменниця є знаною культурною постаттю в американській літературі та лауреатом Пулітцерівської премії, в українській американістиці її творчість ще не була предметом наукового розгляду. У статті застосовано методологічні підходи афро-американських студій та критичної теорії раси з метою проаналізувати принципи художньої реконструкції участі полку афро-американців у складу армії північних штатів у Громадянській війні у США та дослідити репрезентацію расових конфліктів американського Півдня у збірці поезій Н. Третевей «Вітчизняна гвардія». Результатами дослідження є наступні висновки: у літературній творчості письменниця прагне осмислити колоніальний спадок минулого, подолати історичну «амнезію» і заповнити прогалини національної культурної пам’яті, увічнивши афро-американський полк у книзі «Вітчизняна гвардія». Поєднуючи автобіографічний та історичний наративи, Наташа Третевей експериментує у царині класичних жанроформ європейських літератур – віланели, елегії, паліндрому, пасторалі, сонета. Поетеса трансформує сонет у неримований та блюзовий, позначений численними повторами, а жанр пасторалі перетворює на діалог із поетами американського Півдня, акцентуючи увагу на проблемах расової нерівності. У центральній частині збірки – вінку сонетів, що у поетичній формі відтворюють щоденникові записи полковника гвардії афро-американців Луїзіани Натана Деніелза, використовуючи образ-маску учасника Громадянської війни та спираючись на архівні матеріали, Третевей розмірковує про зневажливе ставлення до «чорної» гвардії, знецінення її військового внеску та людські втрати афро-американського полку і здійснює «нове творення» історії американського Півдня, вписуючи забуті імена та відкриваючи нові перспективи історичного процесу. Творчий доробок сучасної письменниці позначений прицільною увагою до проблем історичної пам’яті та лакун в історії США, пов’язаних із колоніальним минулим та інститутом рабовласництва. Перспективними є подальші дослідження художньо-стильового новаторства поетичних збірок Наташі Третевей – «Хатня робота», «Офелія на фотографіях Беллока», «Раб», «Пам’ятник: Нові та вибрані поезії», а також дослідження фікціональності та автофікціональності у документальних та автобіографічних творах письменниці «Меморіел Драйв: Спогади дочки», «Після урагану Катріна: Роздуми на березі проливу Міссісіпі».The article presents interpretations of the poetry collection “Native Guard” of the American writer Natasha Trethewey – the Pulitzer Prize winner (2007), and Poet Laureate (2012–2014). Through the lens of African American and Critical Race studies, Trethewey’s “Native Guard” is analyzed as the artistic Civil War reconstruction which writes the Louisiana Native Guard regiments into national history. Utilizing the wide range of poetic forms in the collections “Domestic Work” (2000), “Bellocq’s Ophelia” (2002), “Thrall” (2012), – ekphrastic poetry, verse-novellas, epistolary poems, rhymed and free verse sonnets, dramatic monologues, in “Native Guard” (2006) Natasha Trethewey experiments with the classical genres of villanelle (“Scenes from a Documentary History of Mississippi”), ghazal (“Miscegenation”), pantoum (“Incident”), elegy (“Elegy for the Native Guard”), linear palindrome (“Myth”), pastoral (“Pastoral”), sonnet (the ten poems of the crown sonnet sequence “Native Guard”). Following the African American modernist literary canon, Trethewey transforms the traditional forms, infusing blues into sonnets (“Graveyard Blues”), and experimenting with into blank verse sonnets (“What the Body Can Tell”). In the first part of “Native Guard”, the poet pays homage to her African American mother who was married to a white man in the 1960s when interracial marriage was illegal. The book demonstrates the intersections of private memories of Trethewey’s mother, her childhood and personal encounters with the racial oppression in the American South, and the “poeticized” episodes from the Civil War history presented from the perspective of the freed slave and the soldier of the Native Guard, Nathan Daniels. The core poems devoted to the 1st, 2nd and 3rd Louisiana regiments in the Union Army formed in 1862, are the crown sonnet sequence which variably combine the formal features of the European classical sonnet and the African American blues poetics. The ten poems are composed as unrhymed journal entries, dated from 1862 to 1865, and they foreground the reflections of the African American warrior on historical episodes of the Civil War focusing on the Native Guard’s involvement in the military duty. In formal aspects, Trethewey achieves the effect of continuity by “binding” together each sonnet and repeating the final line of the poem at the beginning of the following one in the sequence. Though, the “Native Guard” crown sonnet sequence does not fully comply with the rigid structure of the classical European form, Trethewey’s poetic narrative aims at restoring the role of the African American soldiers in the Civil War and commemorating the Native Guard. The final part of the collection synthesizes the two strains – the personal and the historical, accentuating the racial issues in the American South. Through the experience of a biracial Southerner, and via the polemics with the Fugitives, in her poems Natasha Trethewey displays that the Civil Rights Act has not eliminated racial inequality and racism. Trethewey’s extensive experimentation with literary forms and style opens up the prospects for further investigation of the writer’s artistic methods in her poetry collections, autobiographical prose, and nonfiction.Актуальность и новизна работы заключаются в исследовании проблемы реконструкции истории США в поэтическом сборнике «Отечественная гвардия» («Native Guard») современной американской писательницы Наташи Третевей. Несмотря на то, что Н. Третевей – знаковая фигура в американской литературе и лауреат Пулитцеровской премии, в украинской американистике её творчество ещё не было предметом научного анализа. Опираясь на методологические подходы афроамериканских студий и критической теории расы, автор статьи ставит своей целью рассмотреть принципы художественной реконструкции исторических фактов участия афроамериканского полка в составе армии Севера в Гражданской войне в США и проанализировать репрезентацию расовых конфликтов американского Юга в сборнике поэзии Наташи Третевей «Отечественная гвардия». Результатами исследования стали следующие выводы: в литературном творчестве писательница переосмысливает колониальное наследие прошлого, стремится преодолеть историческую «амнезию» и заполнить лакуны национальной культурной памяти, увековечивая афроамериканский полк в книге «Отечественная гвардия». Сопоставляя автобиографический и исторический нарративы, Наташа Третевей обращается к классическим жанроформам европейских литератур – виланелле, элегии, палиндрому, пасторали, сонету. Поэтесса трансформирует сонет в нерифмованный и блюзовый, а в жанре пасторали вступает в диалог с поэтами американского Юга, акцентируя внимание на проблемах расового неравенства. В центральной части сборника – венке сонетов, которые воссоздают дневниковые записи полковника гвардии афроамериканцев Луизианы Натана Дэниэлза, используя образ-маску участника Гражданской войны и опираясь на архивные материалы, Третевей размышляет о пренебрежительном отношении к чернокожей гвардии, обесценивании её вклада в победу в Гражданской войне, человеческие жертвы афроамериканского полка и воссоздаёт историю американского Юга, вписывая забытые имена и открывая новые перспективы исторического процесса. Творческое наследие современной американской писательницы характеризуется вниманием к проблемам исторической памяти и лакун в истории США, связанных с колониальным прошлым и институтом рабовладения. Перспективными будут дальнейшие исследования художественно-стилевого новаторства сборников поэзии Наташи Третевей – «Домашняя работа», «Офелия на фотографиях Беллока», а также документальной и автобиографической прозы «Мемориал Драйв: Воспоминания дочери», «После урагана Катрина: Размышления на берегу пролива Миссисипи»
Going Beyond Counting First Authors in Author Co-citation Analysis
Full text linkThe present study examines one of the fundamental aspects of author co-citation analysis (ACA) - the way co-citation
counts are defined. Co-citation counting provides the data on which all subsequent statistical analyses and mappings
are based, and we compare ACA results based on two different types of co-citation counting - the traditional type that
only counts the first one among a cited work's authors on the one hand and a non-traditional type that takes into
account the first 5 authors of a cited work on the other hand. Results indicate that the picture produced through this non-traditional author co-citation counting contains more coherent author groups and is therefore considerably clearer. However, this picture represents fewer specialties in the research field being studied than that produced through the traditional first-author co-citation counting when the same number of top-ranked authors is selected and analyzed. Reasons for these effects are discussed
Variations on the Author
Full text link“Variations on the Author” discusses two of Eduardo Coutinho’s recent films (Um Dia na Vida, from 2010, and Últimas Conversas, posthumously released in 2015) and their contribution to the general question of documentary authorship. The director’s filmography is characterized by a consistent yet self-effacing form of authorial self-inscription: Coutinho often features as an interviewer that rather than express opinions propels discourses; an interviewer that is good at listening. This mode of self-inscription characterizes him as an author who is not expressive but who is nonetheless markedly present on the screen. In Um Dia na Vida, however, Coutinho is completely absent form the image, while Últimas Conversas, on the contrary, includes a confessional prologue that moves the director from the margins to the center of his films. This article examines the ways in which these works stand out in the filmography of a director who offers new insights into the notion of cinematic authorship
Рабочая программа учебной дисциплины “Литература страны, язык которой изучается” для студентов 3 курса специальности 035 ФИЛОЛОГИЯ
Full text linkSyllabus of the course “Literature of the country which language is studied” for third-year students of the specialty 035 PHILOLOGY (Bachelor’s degree)Робоча програма навчальної дисципліни “Література країни, мова якої вивчається” для студентів 3 курсу спеціальності 035 ФІЛОЛОГІЯ освітнього рівня ПЕРШИЙ (бакалаврський)
Освітня програма: українська мова та література
спеціалізація: українська мова і літератураРабочая программа учебной дисциплины “Литература страны, язык которой изучается” для студентов 3 курса специальности 035 ФИЛОЛОГИЯ образовательного уровня ПЕРВЫЙ (бакалаврский)
Образовательная программа: УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК И ЛИТЕРАТУРА
Специализация: УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК И ЛИТЕРАТУР
- …
