Vernadsky National Library of Ukraine
Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України (Vernadsky National Library of Ukraine)Not a member yet
200506 research outputs found
Sort by
Visualisation in Ukrainian curious poetry of the Early Baroque
No full textОднією з барокових рис є синтез мистецтв, що прослідковується в курйозній поезії, структура якої увібрала в себе засоби візуалізації. Фігурні вірші – прикметна риса літератури раннього бароко. Спираючись на стійку середньовічну візантійську культурну традицію, ренесансні впливи, поети розпочинали власну практику створення візуальної поезії.
Мета статті – дослідити українські ранньобарокові вірші, у яких використано форму азбучного вірша й акровірша як структури, установити їхній зв’язок із гімнографією та латиномовною поезією. Наукова новизна: учинено спробу діахронічного аналізу засобів візуалізації ранньобарокової курйозної поезії в Україні. Уперше виснувано, що в системі жанрів зорової курйозної поезії цього часу найбільше використовувалися алфавітні вірші та акровірші; дослідився зв’язок структури цих різновидів візуальних силабічних віршів із біблійною гімнографічною поезією. Методи дослідження: комплексний підхід до аналізованого матеріалу забезпечений поєднанням інтертекстуального, культурно-історичного, описово-аналітичного й типологічного методів.
Висновки: у перебігу діахронічного аналізу засобів візуалізації ранньобарокової курйозної поезії в Україні установлено, що найбільше використовувалися алфавітні вірші й акровірші. Особливості будови віршового рядка молитовного вірша передбачали акцент на початку рядка (букві чи слові). Дослідився зв’язок структури цих різновидів візуальних силабічних віршів із біблійною гімнографічною поезією. На тлі розвитку освіти та книгодрукування формування барокового світовідчуття поетів було спроєктоване на світське життя, у якому використовувалася давня поетична традиція.One of the distinct baroque features is the synthesis of art, which evidently stems from curious poetry, whose structure involves several means of visualization. Figurative poetry is an outstanding feature of the literature of the early Baroque era. Poets who founded their own practice of creating concrete poetry relied on traditional Byzantine culture as well as the influence of the Renaissance. The purpose of the publication is to examine Ukrainian poetry of the early Baroque era, which used the alphabet poetry form and acrostic as the structure, and trace its relatability to hymnology and poetry in the Latin language. The scientific novelty lies in the efforts of diachronic analysis of means of visualization of curious poetry in its early period in Ukraine. For the first time, it was found that in the system of genres of visual curiosity poetry of this time, alphabetic verses and acrostic verses were most often used; the connection between the structure of these types of visual silabic verses and biblical hymnographic poetry was investigated. Research methods rely on a comprehensive approach to the analyzed material provided with a combination of intertextual, culturally historical, descriptively analytical, and typological methods. The conclusion states that in the course of diachronic analysis of visualization means, the predominant usage of alphabet poetry and acrostics was discovered. The distinct features of the structure of poetic lines of prayer poems provided for the emphasis on the beginning of the line of the poem, a letter or a word. The examination of the relatability of the structure of these types of visually syllabic poems to biblical and hymnographic poetry took place as well. In the context of development, education, and book publishing the formation of the Baroque worldview was aimed at the secular life, which manifested the demand for ancient poetical tradition
Ukrainian State University of Science and Technologies: education — science — production (speech at the session of the General Meeting of the National Academy of Sciences of Ukraine, April 30, 2025)
No full text
Ways and tools for improving the effectiveness of social responsibility at the regional-territorial level (SRRT) or Сorporatism at industrial enterprises of united territorial communities (UTC) is a means of influencing the effectiveness of their functioning
No full textУ статті зроблено спробу дослідити особливості розвитку соціальної відповідальності власне в регіонально-територіальних умовах (локалізація об’єднання територіальних громад), під час воєнного стану, та в повоєнний період. Визначено її основні прояви та запропонували заходи не лише щодо прискорення їх реалізації при сьогоднішніх реаліях в Україні, а і в контексті вступу України до НАТО та ЄС.
Обґрунтовано регіонально-територіальний рівень корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, під час війни, як необхідну складову ефективної діяльності суб’єктів господарювання в цих умовах.
Запропоновано шляхи, інструментарій та засоби активізації розвитку соціальної відповідальності в умовах підприємств та організацій ОТГ. Визначено напрями щодо підвищення її рівня в воєнних та повоєнних умовах. Запропоновано удосконалення механізмів соціальної відповідальності та організацію взаємовідносин між державними органами влади, органами самоврядування, профспілками, політиками, іншими громадськими об’єднаннями. Рекомендовано інструменти розподілу відповідальності між ними, що може суттєво сприяти підвищенню рівня ефективності співпраці.
Враховуючи вступ, у перспективі України до НАТО та ЄС, обґрунтовано доцільність формування згаданих механізмів на Міжнародному досвіді. Інформаційна база процесу повинна відображати поточний стан соціально-економічного розвитку суб’єктів господарювання в контексті підвищення економічної конкурентоспроможності національних підприємств у Європейському середовищі та враховуючи вимоги відновлення виробничої та сервісної інфраструктури, покращення якості життя населення, а також можливостей оперативного управлінського реагування на виклики воєнного часу.The article makes an attempt to investigate the peculiarities of the development of social responsibility in regional and territorial conditions (localization of the association of territorial communities) during the martial law and in the post-war period. They identified its main manifestations and proposed measures not only to speed up their implementation in today’s realities in Ukraine, but also in the context of Ukraine’s accession to NATO and the EU. The regional-territorial level of corporate social responsibility of business during the war is substantiated as a necessary component of the effective activity of economic entities in these conditions. Ways, tools and means of activating the development of social responsibility in the conditions of territorial enterprises and organizations are proposed. The directions for increasing its level in war and post-war conditions have been determined. The improvement of social responsibility mechanisms and the organization of relations between state authorities, self-government bodies, trade unions, politicians, and other public associations are proposed. Tools for sharing responsibility between them are recommended, which can significantly contribute to increasing the level of cooperation.
Taking into account Ukraine’s future accession to NATO and the EU, the expediency of forming the mentioned mechanisms is substantiated based on international experience. The information base of the process should reflect the current state of the socio-economic development of business entities in the context of increasing the economic competitiveness of national enterprises in the European environment and taking into account the requirements of restoring production and service infrastructure, improving the quality of life of the population, as well as the capabilities of operational management response to the challenges of wartime
Ukrainian intellectuals between two empires: epistolary relations of the Hrinchenko and Zaklynskyi families
No full textМетою статті є на прикладі епістолярних взаємин родин Заклинських та Грінченків розкрити взаємодію галицьких і наддніпрянських українських діячів кінця XIX – початку ХX ст. У статті використані методи: історичний, філологічний, компаративний та логічний. Наукова новизна: вперше в українській гуманітаристиці уведено в науковий обіг та проаналізовано листування родин Заклинських та Грінченків. Окрім того, пролито нове світло на український літературний процес, а також набуття соборницького виміру української культури загалом та літератури зокрема на межі XIX–ХХ ст. Висновки: попри розділення України державним кордоном між Російською та Австро-Угорською імперіями, він не завадив тісним контактам українських діячів, усвідомленню ними єдності української нації по обидва боки кордону. Листування родини Заклинських з родиною Грінченків і дає яскравий приклад транскордонної взаємодії галицьких та наддніпрянських діячів зазначеного часу. Листування збереглося в неповному обсязі. На сьогодні вдалося виявити чотири листи Заклинських до Грінченків та один лист Марії Грінченко до Богдана Заклинського. Окрім загальної активної позиції в українському русі, родини Заклинських та Грінченків споріднювала праця на учительській та літературній ниві. Безпосереднім приводом до початку епістолярних контактів стала праця Романа Заклинського над біографією Опанаса Марковича, якому він зокрема намагався приписати авторство творів Марка Вовчка, тому й звертався за додатковою інформацією до наддніпрянських колег, які особисто знали Марковича та його дружину, або ж мали якусь інформацію про них. Окрім того, Заклинський порушував питання написання спогадів про Марковича, особливо щодо його орловського, чернігівського та немирівського періодів та часу перебування в Парижі Марка Вовчка. Оскільки тема авторства «Народних оповідань» була актуальною на початку ХХ ст., листування подає й додаткові сюжети «дискусії» та показує «аргументи», якими оперували сторони. Проте серед загалу наддніпрянців, зокрема й Грінченків, авторитет Марка Вовчка як української письменниці залишався високим, що підтверджує й аналізоване та публіковане листування. Окрім того листування розкриває низку інших питань українського культурного життя по обидва боки кордону, зокрема популяризації творчості Грінченка в Галичині. Таким чином, попри фрагментарність збереженого епістолярію, листи дають змогу відтворити епізоди контактів двох непересічних родин в історії України кінця XIX – початку ХХ ст. й загалом доповнити їхні біографії. Містять листи й інформацію з історії української літератури та культури загалом та шляхи формування модерної української нації.The purpose of the article is to explore the interaction between Galician and Dnipro Ukrainian activists at the end of the 19th – the beginning of the 20th c., using the example of the epistolary relations between the Zaklynskyi and Hrinchenko families. The study employs historical, philological, comparative, and logical methods. Scientific novelty: for the first time in Ukrainian humanities, the correspondence of the Zaklynskyi and Hrinchenko families has been introduced into scholarly circulation and analyzed. Moreover, the article sheds new light on the Ukrainian literary process and the acquisition of a unifying dimension for Ukrainian culture in general and literature in particular at the turn of the 19th–20th c. Conclusions: despite the division of Ukraine by the state border between the Russian and Austro-Hungarian empires, it did not hinder close contacts among Ukrainian activists and their awareness of the unity of the Ukrainian nation on both sides of the border. The correspondence between the Zaklynskyi and Hrinchenko families serves as a vivid example of cross-border interaction between Galician and Dnipro activists of the period. The correspondence has survived in an incomplete form. To date, four letters from the Zaklynskyi family to the Hrinchenkos and one letter from Maria Hrinchenko to Bohdan Zaklynskyi have been found. In addition to their general active participation in the Ukrainian movement, the two families were united by their work in the fields of education and literature. The immediate reason for initiating epistolary contact was Roman Zaklynskyi’s work on the biography of Opanas Markovych, whom he attempted to attribute as the author of works attributed to Marko Vovchok. Consequently, Zaklynskyi reached out to Dnipro colleagues for additional information, as they personally knew Markovych and his wife or had access to relevant information about them. Zaklynskyi also raised the issue of writing memoirs about Markovych, particularly concerning his time in Orel, Chernihiv, Nemyriv, and Marko Vovchok’s stay in Paris. Since the authorship of “Narodni opovidannia” (Folk stories) was a topical issue at the beginning of the 20th c., the correspondence provides additional narratives regarding the «discussion» and reveals «arguments» used by both sides. However, the general attitude of Dnipro intellectuals, including the Hrinchenkos, toward Marko Vovchok as a respected Ukrainian writer remained positive, as confirmed by the analyzed and published correspondence. In addition, letters reveal a range of other issues concerning Ukrainian cultural life on both sides of the border, including the promotion of Hrinchenko’s works in Galicia. Thus, despite the fragmentary preservation of the correspondence, letters allow for the reconstruction of episodes of contact between two remarkable families in Ukrainian history at the turn of the 19th–20th c., while also contributing to their biographical studies. Furthermore, letters contain valuable information on the history of Ukrainian literature and culture, as well as insights into the formation of a modern Ukrainian nation
Час і великий вчитель: світлі спогади до 100-річчя академіка Миколи Григоровича Чумаченка
No full text
70th anniversary of Corresponding Member of NAS of Ukraine V.O. Karachevtsev
No full text2 березня виповнюється 70 років знаному у світі вченому в галузі молекулярної біофізики та фізики композитних нанобіоструктур члену-кореспонденту Н АН України Віктору Олексійовичу Карачевцеву