Lviv State University of Internal Affairs Institutional Repository
Not a member yet
8160 research outputs found
Sort by
Transactions in enforcement proceedings: Thesis
No full textТелявський А. М. Правочини у виконавчому провадженні: дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» в галузі знань 08 «Право» / Телявський Анатолій Миколайович. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 180 с.У дисертації здійснено комплексний аналіз правочинів, укладених у межах виконавчого провадження. Детально досліджено правову природу цих правочинів, їх місце в системі публічно-правових та приватно-правових відносин, а також особливості укладення та виконання окремих видів договорів у контексті примусового виконання судових рішень. У першому розділі дисертації розглянуто загальну характеристику правочинів у виконавчому провадженні, зокрема їх сутність, правову природу та класифікацію. Особливу увагу приділено питанням взаємодії публічно-правових та цивільно-правових елементів у таких правочинах. Другий розділ присвячено аналізу особливостей окремих видів правочинів, які укладаються у виконавчому провадженні. Детально досліджено договори щодо реалізації арештованого майна, договори зберігання та інші види договорів, які мають особливості у контексті примусового виконання. Третій розділ присвячено аналізу мирової угоди як особливого виду правочину у виконавчому провадженні. Автором досліджена правова природу мирової угоди, її місце в системі засобів завершення виконавчого провадження та особливості укладення та виконання таких угод. Досліджено зміст понять «права учасників господарського товариства» «корпоративні права», «право на частку в статутному / складеному капіталі», «право з частки». Проаналізовано передбачений законодавцем алгоритм звернення виконавцем стягнення на частку учасника в товаристві. Виокремлено низку проблемних питань стосовно: оскарження проведеної виконавцем оцінки вартості частки; строків для повідомлення учасниками виконавця про своє бажання викупити частку; порядку дій виконавця, якщо всі учасники виявили бажання викупити частку; строків для укладення договору купівлі-продажу частки; того, хто є продавцем – виконавець чи боржник тощо. Констатовано, що при здійсненні виконавчого провадження та зверненні стягнення на корпоративні права боржника, з огляду на наявні прогалини у вітчизняному правовому регулюванні, власне цей захід примусового виконання рішень (звернення стягнення на корпоративні права) є неефективним. Розроблено низку пропозицій для того, аби механізм звернення стягнення на корпоративні права боржника був дієвим на практиці: слід внести зміни до законодавства щодо уніфікації нормативних визначень понять, доступу виконавця до повної інформації про майно товариства для визначення вартості частки, встановлення у податковому законодавстві обов’язку для юридичних осіб щодо подання інформації податковим органам та санкцій за його невиконання, унеможливлення боржникові та товариству відчуження, зменшення вартості і зміни частки у статутному капіталі від відкриття виконавчого провадження до моменту реалізації частки в статутному капіталі товариства на електронних торгах. На основі проведеного дослідження автором сформульовано висновки щодо правової природи та особливостей правочинів у виконавчому провадженні, запропоновано шляхи вдосконалення законодавчого регулювання у цій сфері та розроблено практичні рекомендації для учасників виконавчого процесу. Запропоновано класифікацію правочинів у виконавчому провадженні за різними критеріями, зокрема, за наявністю у суб’єктному складі правочину виконавця, за спрямованістю зобов’язань, за етапами виконавчого провадження та за характером правових наслідків їх здійснення. І. Так, за наявністю у суб’єктному складі правочину виконавця: 1) правочини, укладені у межах юридичної процедури примусового виконання, 2) правочини, укладені без участі виконавця. ІІ. За спрямованістю зобов’язань відому класифікацію науковців – представників науки цивільного права можемо екстраполювати на нашу проблематику дослідження та виокремити, відповідно: 1) правочини, спрямовані на передання майна (реалізація арештованого майна; видання довіреностей сторонами виконавчого провадження для отримання майна та відмови від примусового виконання; за наявності певних умов – мирова угода), 2) правочини, спрямовані на виконання робіт (для прикладу, договори транспортування, підряду тощо). 3) правочини, спрямовані на надання послуг (договори зберігання, страхування, оцінки), 4) правочини, спрямовані на передання грошей (залежно від умов, мирова угода). ІІІ. За етапами виконавчого провадження. Стосовно до цього критерію, то зазначимо, що частина договорів може бути укладена на будь-якому етапі виконавчого провадження, проте, деякі з них укладаються виключно на певних етапах розвитку виконавчого провадження. Етапами виконавчого провадження є сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення певної проміжної мети. Кожен етап є низкою процесуальних дій з чітко визначеною процесуальною метою. Як правило, виокремлюють чотири самостійні етапи виконавчого провадження: відкриття, підготовка до примусового виконання, застосування заходів примусового виконання, завершальний етап. ІV. Цивільні правочини у виконавчому провадженні можна поділяти за характером правових наслідків їх здійснення: 1) правочини, для яких законодавцем не передбачено публічно-правових наслідків, 2) правочини, які мають як приватноправові, так і публічно-правові наслідки. Запропонована класифікація правочинів у виконавчому провадженні, хоча й базується на різних критеріях (суб’єктний склад, спрямованість зобов’язань, етапи провадження, характер правових наслідків), підкреслює їх універсальну трансформаційну правову природу. Ця природа полягає в здатності цивільно-правових інструментів (правочинів) функціонувати в межах публічно-правової процедури виконавчого провадження для досягнення її мети – реалізації судових рішень та захисту прав осіб. Ключовим є те, що, незважаючи на цивільно-правову форму, правочини у виконавчому провадженні підпорядковані публічно-правовій меті та обмежені її межами. Їх застосування спрямоване не лише на задоволення приватних інтересів сторін, а й на забезпечення ефективної організації самого виконавчого провадження та досягнення його кінцевої мети – виконання рішення. Досліджено правову природу мирової угоди, укладеної на стадії виконавчого провадження, як комплексного правового явища з подвійною матеріально-процесуальною сутністю. Обґрунтовано, що така угода становить цивільно-правовий правочин, укладений з метою врегулювання спору шляхом взаємних поступок сторін, та одночасно — юридичний факт, який слугує підставою для припинення виконавчого провадження. Аргументовано, що правовий механізм укладення й визнання мирової угоди на цій стадії відображає гармонійне поєднання волевиявлення сторін і судового контролю за дотриманням публічного порядку. Здійснено аналіз чинної редакції ст. 434 ЦПК України та її співвідношення з положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Виявлено прогалини нормативного регулювання, зокрема відсутність у ЦПК України чітких вимог до змісту ухвали про затвердження мирової угоди, структури такого акта. Запропоновано конкретизувати в процесуальному законодавстві зміст резолютивної частини ухвали суду. Обґрунтовано доцільність скасування вимоги щодо обов’язкового подання мирової угоди до суду через виконавця, з урахуванням принципу процесуальної економії. На основі судової практики, зокрема постанов Верховного Суду, доведено, що відмова у затвердженні мирової угоди підлягає апеляційному оскарженню, оскільки має наслідком обмеження реалізації диспозитивного права сторін. Висвітлено компаративістський аналіз положень ЦПК Республіки Польща, а також інституту Tomlin Order англійського права з метою запозичення кращих практик. Акцентовано на необхідності врахування матеріальної складової мирової угоди як визначального чинника її «виконавчого» потенціалу. Здійснено комплексне дослідження правової природи, функціонального призначення та механізмів визнання угоди, укладеної за результатами медіації, як правочину, що підлягає виконанню у межах виконавчого провадження. Обґрунтовано, що медіація має розглядатися не лише як інструмент альтернативного врегулювання спорів, а й як ефективний механізм реалізації судового захисту, здатний завершувати виконавче провадження на основі добровільного узгодження інтересів сторін. Розмежовано поняття мирової угоди, врегулювання спору за участі судді та медіації як трьох окремих інститутів із різною процедурною природою та юридичними наслідками. Проаналізовано нормативні положення, що регулюють порядок укладення угоди за результатами медіації, з урахуванням положень Закону України «Про медіацію», Директиви 2008/52/ЄС, міжнародних стандартів та практики держав-членів ЄС. Змодельовано механізми трансформації угоди за результатами медіації у виконавчий документ, зокрема на прикладі польської моделі, та запропоновано варіанти їх адаптації до українського правопорядку. Виявлено потребу у гармонізації Закону України «Про виконавче провадження» з положеннями Закону України «Про медіацію», з метою створення умов для ефективної реалізації досягнутих домовленостей на стадії виконання судових рішень та рішень інших юрисдикційних органів. Запропоновано доктринальну модель структури угоди за результатами медіації у виконавчому провадженні, що підлягає виконанню, з урахуванням предметних, суб’єктних та процесуальних параметрів. Аргументовано доцільність запровадження медіації у виконавче провадження як превентивного, компенсаторного інструмента, який забезпечує зниження конфліктності, підвищення рівня добровільного виконання та мінімізацію навантаження на суди. Обґрунтовано необхідність визнання приватного виконавця як суб’єкта, здатного виступати у ролі медіатора за умови належної підготовки. Підтверджено, що дієвість угоди за результатами медіації безпосередньо пов’язана з можливістю її примусового виконання та надання їй статусу виконавчого документа. The author has examined the legal nature of a settlement agreement concluded at the stage of enforcement proceedings as a complex legal phenomenon with a dual substantive-procedural character. It has been substantiated that such an agreement constitutes a civil-law transaction entered into for the purpose of dispute resolution through mutual concessions of the parties, and simultaneously represents a legal fact serving as a ground for the termination of enforcement proceedings. It has been argued that the legal mechanism for the conclusion and judicial approval of a settlement agreement at this stage reflects a harmonious combination of party autonomy and judicial control over compliance with public order. An analysis has been conducted of the current version of Article 434 of the Civil Procedure Code of Ukraine and its correlation with the provisions of the Law of Ukraine "On Enforcement Proceedings". Regulatory gaps have been identified, particularly the absence in the CPC of Ukraine of specific requirements regarding the content of the court ruling approving the settlement agreement and the structure of such a ruling. A proposal has been made to specify the content of the operative part of the court ruling in procedural legislation. The feasibility of abolishing the requirement to submit a settlement agreement to the court exclusively through the enforcement officer has been justified, taking into account the principle of procedural economy. A classification of legal transactions within enforcement proceedings has been proposed based on various criteria, including the involvement of an enforcement officer as a party to the transaction, the orientation of obligations, the stages of enforcement proceedings, and the nature of legal consequences arising from the transaction. I. According to the involvement of an enforcement officer in the subject composition of the transaction: Transactions concluded within the framework of the legal procedure of compulsory enforcement; Transactions concluded without the participation of an enforcement officer. II. Based on the orientation of obligations, the well-known classification developed by scholars in civil law theory may be extrapolated to the subject of the present research, which allows for the identification of the following types of transactions: Transactions aimed at the transfer of property (e.g., sale of seized assets; issuance of powers of attorney by parties to enforcement proceedings for the receipt of property or waiver of enforcement; under certain conditions — a settlement agreement); Transactions aimed at the performance of work (e.g., contracts for transportation, construction, etc.); Transactions aimed at the provision of services (e.g., storage, insurance, and valuation agreements); Transactions aimed at the transfer of money (depending on the terms, this may include a settlement agreement). III. Based on the stages of enforcement proceedings. In accordance with this criterion, it should be noted that some contracts may be concluded at any stage of enforcement proceedings, while others are specific to particular stages of its procedural development. The stages of enforcement proceedings represent a set of procedural actions directed at achieving certain intermediate objectives. Each stage consists of procedural actions with a clearly defined procedural purpose. Typically, four independent stages of enforcement proceedings are distinguished: initiation, preparation for compulsory enforcement, application of enforcement measures, and the final stage. IV. Civil transactions in enforcement proceedings may also be classified according to the nature of their legal consequences: Transactions that do not entail any public-law consequences as provided by legislation; Transactions that give rise to both private-law and public-law consequences. The proposed classification of transactions in enforcement proceedings, though based on diverse criteria (such as subject composition, the orientation of obligations, stages of the proceedings, and nature of legal consequences), emphasizes their universal, transformative legal nature. This nature lies in the capacity of civil-law instruments (i.e., transactions) to operate within the framework of a public-law procedure — namely, enforcement proceedings — in order to achieve its ultimate objective: the implementation of judicial decisions and the protection of individual rights. What is of fundamental importance is that, despite their civil-law form, transactions within enforcement proceedings are subordinated to a public-law purpose and constrained by its boundaries. Their application is directed not only at satisfying the private interests of the parties but also at ensuring the effective organization of the enforcement process and the attainment of its final goal — the execution of the decision. Based on case law, particularly decisions of the Supreme Court, it has been demonstrated that a court’s refusal to approve a settlement agreement is subject to appellate review, as such refusal effectively restricts the exercise of the parties’ right to dispose of their claims. A comparative legal analysis of the provisions of the Civil Procedure Code of the Republic of Poland and the English Tomlin Order has been presented with a view to adopting best practices. Emphasis has been placed on the need to take into account the material component of the settlement agreement as a decisive factor of its enforceability potential. A comprehensive study has been conducted on the legal nature, functional purpose, and mechanisms for the recognition of a settlement agreement reached through mediation as a legal transaction subject to enforcement within the framework of enforcement proceedings. It has been substantiated that mediation should be regarded not only as an alternative dispute resolution tool but also as an effective mechanism for the implementation of judicial protection, capable of concluding enforcement proceedings based on the voluntary reconciliation of the parties' interests. A clear distinction has been drawn between a settlement agreement, a judge-led dispute resolution, and mediation as three separate legal institutions, each possessing a distinct procedural nature and legal consequences. The regulatory provisions governing the conclusion of a mediation agreement have been analyzed in light of the Law of Ukraine "On Mediation," Directive 2008/52/EC, international standards, and the practices of EU Member States. Mechanisms for transforming a mediation agreement into an enforceable title have been modeled, particularly on the basis of the Polish approach, and adaptation strategies for the Ukrainian legal system have been proposed. The need to harmonize the Law of Ukraine "On Enforcement Proceedings" with the provisions of the Law "On Mediation" has been identified, with the aim of enabling effective implementation of mediated settlements during the execution of judicial and quasijudicial decisions. A doctrinal model of the structure of a mediation agreement within enforcement proceedings has been proposed, incorporating subject-matter, personal, and procedural parameters to ensure enforceability. The introduction of mediation in enforcement proceedings has been advocated as a preventive and compensatory tool that reduces conflict intensity, enhances the level of voluntary compliance, and alleviates the burden on the judiciary. The necessity of recognizing a private enforcement officer as a competent mediator—provided appropriate training has been completed—has been substantiated. It has been affirmed that the effectiveness of a mediation agreement is directly linked to its enforceability and the possibility of granting it the status of an enforceable instrument
Development of an AC voltage stabilizer with microcontroller control on the Arduino platform for powering computer equipment of the defense forces in field conditions: Qualification work for the degree of bachelor
No full textІващишин Ю.Р. Розроблення стабілізатора змінної напруги з мікроконтролерним управлінням на платформі Arduino для живлення комп’ютерної техніки сил оборони в польових умовах: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» заочної форми навчання за спеціальністю 126 «Інформаційні системи та технології» / Юрій Іващишин. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 70 с.У дипломній роботі розроблено апаратне та програмне забезпечення стабілізатора змінної напруги з мікроконтролерним управлінням на платформі Arduino для застосування в правоохоронних органах. Розроблений стабілізатор забезпечує стабільну роботу електронного обладнання в умовах значних коливань напруги в електромережі, що є критично важливим для оперативних центрів, серверних комплексів, систем відеоспостереження та зв’язку. Пристрій дозволяє налаштовувати діапазон вхідної напруги за допомогою потенціометрів ручного регулювання, а також підтримує автоматичне перемикання силових електронних ключів на MOSFET-транзисторах у моменти переходу напруги через нуль, що мінімізує електромагнітні перешкоди. Стабілізатор обладнано системою моніторингу, яка виводить дані про стан електромережі та напругу на навантаженні на рідкокристалічний дисплей та в послідовний порт для віддаленого контролю.
У роботі розроблено принципову електричну схему та створено модель стабілізатора в середовищі Proteus VSM, а також запрограмовано алгоритм його роботи мовою C в Arduino IDE. Ефективність пристрою підтверджено шляхом емуляції в Proteus ISIS, що дозволяє оцінити його роботу в реальних умовах експлуатації в правоохоронних органах.
The thesis presents the development of hardware and software for an AC voltage stabilizer with microcontroller-based control on the Arduino platform, designed for use in law enforcement agencies.
The developed stabilizer ensures the stable operation of electronic equipment under significant voltage fluctuations in the power grid, which is critical for operation centers, server complexes, surveillance systems, and communication networks. The device allows for manual adjustment of the input voltage range using potentiometers and supports automatic switching of power electronic MOSFET switches at zero-crossing points, minimizing electromagnetic interference.
The stabilizer is equipped with a monitoring system that displays power grid status and load voltage on an LCD screen and transmits data via a serial port for remote monitoring. In the event of critical voltage deviations, an audible and visual alarm is activated, and information about emergency conditions is sent to digital monitoring systems. An automatic circuit breaker provides overload protection.
The study includes the design of the stabilizer’s schematic diagram and the development of its model in Proteus VSM. Additionally, the operational algorithm was programmed in C using Arduino IDE. The device’s efficiency was validated through emulation in Proteus ISIS, demonstrating its applicability in real-world law enforcement operations
Legal means of protecting the rights and freedoms of the child in Ukraine: materials from the round table
No full textПравові засоби захисту прав і свобод дитини в Україні: матеріали круглого столу (м. Львів, 30 травня 2025 року) / упорядник І. Б. Газдайка-Василишин. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 98 с.Матеріали круглого столу містять тези доповідей та повідомлень, які були оприлюднені й обговорені під час проведення науково-практичного заходу «Правові засоби захисту прав і свобод дитини в Україні», що відбувся у Львівському державному університеті внутрішніх справ 30 травня 2025 року
The role of OSINT research in in-creasing the level of national security of Ukraine: the materials of the round table with international participation
No full textРоль OSINT-досліджень у підвищенні рівня національної безпеки України: матеріали круглого столу (м. Львів, 7 травня 2025 р.) / укладач І. О. Ревак. - Львів: ЛьвДУВС, 2025. - 249 с.Опубліковано матеріали круглого столу з міжнародною участю «Роль OSINT досліджень у підвищенні рівня національної безпеки України», який відбувся 7 травня 2025 року.
Вміщено тези доповідей учасників круглого столу, що відображають результати наукових досліджень авторів із висвітлення актуальних проблем, присвячених обговоренню потенціалу і практичного значення розвідки на основі відкритих джерел (OSINT) у зміцненні національної безпеки України в умовах гібридної війни, широкомасштабної збройної агресії та інформаційного протистояння.
Для аналітиків, фахівців сектору безпеки, правоохоронців, науковців і розробників OSINT-рішень.
Подано мовою оригіналу та в авторській редакції. Відповідальність за зміст наукових праць покладено на авторів.
The collection contains abstracts of reports and reports of the materials of the round table with international participation «The role of OSINT research in in-creasing the level of national security of Ukraine», which was held on May 7, 2025 at the Lviv State University of Internal Affairs. In publications of Ukrainian scientists, practitioners and young scientists reveals the current prob-lems of the potential and practical significance of open source intelligence (OSINT) in strengthening the national security of Ukraine in the context of hy-brid warfare, large-scale armed aggression and information confrontation
Development of a multifunctional digital alarm clock on the ATmega32 microcontroller: Qualification work for the degree of bachelor
No full textДідух С.М. Розроблення багатофункціонального цифрового годинника-будильника на мікроконтролері ATmega32: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» денної форми навчання за спеціальністю 126 «Інформаційні системи та технології» / Соломія Дідух. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 85 с.У роботі створено апаратне та програмне забезпечення цифрового пристрою, що має функції годинника-будильника, термометра та барометра. Цифровий пристрій розроблено на МК AVR ATmega32, до якого підключено мікросхему годинника реального часу DS1307, цифровий давач температури DS18B20, аналоговий давач тиску MPX4115 та алфавітно-цифровий дворядковий на шістнадцять символів рідкокристалічний дисплей. МК зчитує час і дату з годинника реального часу DS1307, температуру і тиск навколишнього середовища з давачів DS18B20 і MPX4115 та відображає їх на РК-дисплеї. Пристрій має меню для налаштування поточного часу, дати, будильника, параметрів виводу інформації.
В роботі розроблено електричну принципову схему та модель цифрового пристрою засобами САПР Proteus. Розроблено алгоритм роботи пристрою та програмне забезпечення для МК ATmega32 у середовищі WinAVR. Проведено моделювання та аналіз роботи цифрового пристрою в емуляторі Proteus ISIS.
Created in the work hardware and software of the digital device have been created. It has functions of alarm clock, thermometer and barometer. The digital device has been developed on the AVR ATmega32 microcontroller, to which RTC DS1307, digital temperature sensor DS18B20, air pressure sensor MPX4115 and alpha-numeric liquid-crystal display 16x2 are connected.
The microcontroller reads time and date from the real-time clock DS1307, temperature and pressure from the sensors DS18B20 and MPX4115, and output them to the LCD. The digital device has an embedded menu which allows a user to set the current date and time, alarm time, as well information output parameters.
In the work, the electric circuit and model of the digital device have been developed using the CAD system - Proteus VSM. The device working algorithm and software for the AVR family microcontroller have been developed in C programming language using the WinAVR environment. The simulation of the digital device has been performed in Proteus ISIS
Axiological determinants of subjective well-being of an individual in early adulthood: Qualification work for the master's degree
No full textРабець А. Аксіологічні детермінанти суб'єктивного благополуччя особистості в ранньому дорослому віці: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 053 «Психологія» / Арсен Рабець. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 72 с.У випускній кваліфікаційній роботі розглянуто теоретичні підходи до дослідження суб'єктивного благополуччя особистості у вітчизняній та зарубіжній психології, окреслено теоретичні засади дослідження аксіологічних детермінант суб'єктивного благополуччя особистості. Здійснено емпіричне дослідження аксіологічних детермінант суб'єктивного благополуччя особистості в період ранньої дорослості особистості та визначено психологічні умови оптимізації розвитку суб'єктивного благополуччя особистості в ранньому дорослому віці. Здійснено емпіричне дослідження аксіологічних детермінант суб'єктивного благополуччя особистості в період ранньої дорослості. Аналіз даних показав важливі взаємозв'язки між ціннісними орієнтаціями та компонентами психологічного благополуччя, включаючи специфічні гендерні відмінності. Кореляційний аналіз підкреслив значущість цінностей життєвої мудрості для обох статей як ключового чинника, що впливає на всі аспекти психологічного благополуччя (автономія, самоприйняття, цілі в житті, особистісне зростання тощо). Визначено психологічні умови оптимізації розвитку суб'єктивного благополуччя особистості в ранньому дорослому віці. Було встановлено, що оптимізація суб'єктивного благополуччя вимагає цілісного підходу, який враховує єдність фізичного, психологічного та соціального компонентів «Я». The final qualification work considers theoretical approaches to the study of subjective well-being of an individual in domestic and foreign psychology, outlines the theoretical principles of the study of axiological determinants of subjective well-being of an individual. An empirical study of the axiological determinants of subjective well-being of an individual in early adulthood has been carried out and the psychological conditions for optimizing the development of subjective well-being of an individual in early adulthood have been determined. An empirical study of the axiological determinants of subjective well-being of an individual in early adulthood was conducted. Data analysis showed important relationships between value orientations and components of psychological well-being, including specific gender differences. Correlation analysis emphasized the significance of life wisdom values for both sexes as a key factor influencing all aspects of psychological well-being (autonomy, self-acceptance, goals in life, personal growth, etc.). Psychological conditions for optimizing the development of subjective well-being of an individual in early adulthood were determined. It was found that optimizing subjective well-being requires a holistic approach that takes into account the unity of the physical, psychological and social components of the "I"
riminal Law Protection of Religious Freedom in Ukraine: dissertation
No full textКорінець І.Т. Кримінально-правова охорона свободи віросповідання в Україні: дисертація на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» / Корінець Іван Тарасович. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2024. - 244 с.Перший розділ дисертації присвячено висвітленню загальних засад дослідження кримінально-правової охорони свободи віросповідання, що охоплює собою з’ясування стану дослідження цієї проблеми у науці кримінального права, визначення ключового поняття дослідження – свобода віросповідання та вивчення кримінально-правової охорони свободи віросповідання за законодавством зарубіжних держав.
З’ясовано, що проблематика реалізації права людини на свободу віросповідання не є новою для науки кримінального права України. Разом із цим, прослідковується залежність обсягу, змісту та спрямованості розвитку правової думки у цьому питанні від низки соціально-економічних, політичних та історичних періодів існування нашої держави. Зокрема, констатовано, що друге десятиліття 2000-х років, характеризується активним розвитком вітчизняної кримінально-правової думки у питанні забезпечення права особи на свободу віросповідання та тяжінням до пануючих у той період на міжнародному рівні тенденцій по утвердженню та забезпеченню прав людини і громадянина, загалом. Натомість низка подій, які відбулися в Україні після 2014 року негативно відобразилися на науковій розробленості питань кримінально-правового захисту свободи віросповідання. Суттєво послабився інтерес науковців до цієї тематики у період після 2018 року, а за період 2020-2024 років дослідження присвячені питанням захисту свободи віросповідання в Україні майже відсутні.
Дослідженням встановлено, що у Кримінальному кодексі України є ціла низка положень, які покликані забезпечувати право особи на свободу віросповідання, серед яких можна назвати: ст. 161 КК України, ст. 178 КК України, ст. 179 КК України, ст. 180 КК України, ст. 181 КК України, ст. 300 КК України, ст. 442 КК, ч. 1 ст. 442-1, а також ч. 2 ст. 110 КК України, п.14 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 2 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 126 КК України, ч. 2 ст. 127 КК України та ч. 2 ст. 129 КК України. Разом із цим, звертається увага на той факт, що прямої згадки про «свободу віросповідання», у вказаних нормах не міститься. Натомість згадується про «релігійні почуття», «релігійні переконання» та «релігійні права», що можна об’єднати під одним поняттям – «свобода релігії».
На підставі детального аналізу диспозицій статей Особливої частини КК України зроблено висновок, що така правова категорії, як «свобода віросповідання», з огляду на її змістовну складову, є частиною більш широкого поняття, а саме - «свобода релігії». Відтак, Кримінальний Закон в цьому питанні, хоча і є більш наближеним до положень міжнародного права, все ж відповідає положеннями Конституції України, що загалом, вказує на узгодженість всіх цих норм між собою.
У дисертації встановлено, що забезпечення захисту права особи на свободу віросповідання у зарубіжних державах передбачає два підходи: нейтральний та позитивний. Перший полягає у тому, що держава декларує у національних нормативно-правових актах право громадян на свободу віросповідання та окреслює межі цього права, не втручається в нього та охороняє його. Разом із цим, реалізація особою права на свободу віросповідання не допускає можливості впливу на діяльність самої держави. В свою чергу, позитивне відношення держави до сповідування її громадянами релігії, передбачає такі різновиди: 1) із встановленням державної релігії чи церкви; 2) офіційне надання окремим релігіям, релігійним об’єднанням чи церквам особливого правового статусу, що проявляється в різного роду привілеях і взаємозв’язків з державою, шляхом установлення їх у якості офіційних (державних) релігій чи церков або ж без такого; 3) формально не надаючи окремим релігіям чи церквам привілеїв, держава однак взаємодіє із ними на взаємовигідних умовах в різних сферах життя суспільства. З’ясовано, що безпосередньо перелік діянь, які підлягають кримінально-правовій охороні у цій сфері є доволі широким і залежить від кримінально-правової традиції та особливостей кожної конкретної держави.
Другий розділ дисертації, присвячений кримінально-правовій характеристиці кримінальних правопорушень, що пов’язані з охороною віросповідання в Україні, розкриває її елементи, що відображають статичний аспект їх опису.
У роботі зроблено висновок про те, що при визначенні розуміння поняття об’єкта кримінального правопорушення найбільш утилітарним та застосовним для кримінально-правової характеристики кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною свободи віросповідання, є інтегрований підхід. У випадку, що є предметом нашого дослідження, інтегрований підхід дає можливість таку цінність як свобода віросповідання, визначена у попередньому розділі дисертації, визначити як цінність, що підлягає кримінально-правовій охороні. Водночас, об’єктом посягання, кримінального правопорушення можуть виступати суспільні відносини, які спрямовані на реалізацію свободи віросповідання і різноманітних своїх проявах. Це забезпечить конструктивне уявлення про об’єкт кримінальних правопорушень, які пов’язані з охороною свободи віросповідання, адже концепція «об’єкт кримінального правопорушення – суспільні відносини» дає можливість розкласти об’єкт посягання на структурні елементи, виокремити ті елементи суспільних відносини, які безпосередньо зазнають шкоди у результаті посягання, відшукати місце предмету кримінального правопорушення у структурі його об’єкта та, в кінцевому підсумку, описати механізм заподіяння шкоди об’єктові та звести всі кримінальні правопорушення, які пов’язані з охороною свободи віросповідання у певну систему.
Запропоноване авторське розуміння свободи віросповідання як природного, абсолютного, гарантованого державою права людини вільно і відкрито визнавати, сповідувати, а також змінювати свої релігійні вчення, переконання чи погляди. При цьому зміст свободи віросповідання передбачає можливості особи: 1) мати свою віру; 2) безперешкодно і відкрито її визнавати, а також 3) вести своє особисте, сімейне та громадське життя відповідно до основних положень обраного віровчення, тієї чи іншої релігії, конфесії, власних релігійних переконань. З цього визначення виводиться розуміння об’єкта складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною свободи віросповідання як суспільних відносин із забезпечення можливості безперешкодно реалізовувати кожну складову свободи віросповідання та не зазнавати у зв’язку із такою реалізацією шкоди чи обмеження або порушення інших особистих прав.
У дисертації запропоновано систему відповідних посягань залежно від того, чи є свобода віросповідань основним, чи додатковим об’єктом. Таку систему можна відобразити наступним чином: посягання, в яких свобода віросповідання є основним безпосереднім об’єктом, передбачені ст. 161 КК України, ст. 178 КК України, ст. 179 КК України, ст. 180 КК України, ст. 181 КК України; посягання, в яких свобода віросповідання виступає додатковим безпосереднім об’єктом, передбачені ст. 300 КК України, ст. 442 КК, ч. 1 ст. 442-1, а також ч. 2 ст. 110 КК України, п.14 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 2 ст. 122 КК України, ч. 2 ст. 126 КК України, ч. 2 ст. 127 КК України та ч. 2 ст. 129 КК України.
Розгляд об’єктивної сторони складів кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною свободи віросповідання побудовано на основі проведеної авторської класифікації всіх складів на три групи із урахуванням конструкції об’єктивної сторони: формальні, матеріальні та змішані.
У роботі наведено додаткові аргументи щодо безпідставності виокремлення серед розглядуваних складів так званих усічених.
У дисертації подано детальну характеристику ознак діянь, суспільно небезпечних наслідків у кримінальних правопорушеннях із формальним, матеріальним та змішаним складом. Надано оцінку наявним у спеціальній літературі підходам до визначення поняття та змісту таких ознаки, висловлено позицію щодо удосконалення правового регулювання та окремих проблем застосування норм про кримінальні правопорушення, пов’язані з охороною віросповідання.
Суб’єктивні ознаки складів кримінальних правопорушень розглянуто із традиційних у доктрині кримінального права методологічних позицій. Реалізація ідеї диференціації кримінальної відповідальності за ознакою суб’єкта у спеціальний нормах, які передбачають відповідні склади, видається безперспективною.
У роботі розглянуто доцільність передбачення посягання, визначеного у ст. 161 КК України у переліку посягань, визначеному у п. 4 ч. 1 ст. 963 КК України, визначивши тим самим вчинення уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками підставою для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру.
Констатовано, що всі без винятку кримінальні правопорушення, пов’язані з охороною свободи віросповідання, є умисними. Крім того, важливим аспектом визначення змісту умислу у складах цих кримінальних правопорушень є те, що інтелектуальні ознаки умислу, які полягають в усвідомленні суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні у матеріальних складах його суспільно небезпечних наслідків, повинні за своїм змістом відображати релігійний аспект вчиненого діяння. Особливо актуальним є таке розуміння інтелектуальних ознак умислу у тих складах, де мотив або мета не передбачені як обов’язкові ознаки. Так, щодо складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 178, 179, 180, 181 КК України ні мотив, ні мета не визначені як обов’язкові у диспозиціях відповідних статей. Однак, відсутність «релігійного компоненту» у вчиненому діянні означатиме, що видовий об’єкт, яким є суспільні відносини, що виникають з приводу реалізації особою свободи віросповідання не зазнає шкоди.
Розгляд питання про мотив кримінальних правопорушень, пов’язаних з охороною свободи віросповідання, призвів до висновку про потребу уніфікації відповідного поняття. Серед семантично майже ідентичних понять, які в українській мові часто визначають одне через інше, обґрунтованим видається використання терміну «ненависть», який по-перше є максимально негативним, а по-друге, дасть можливість віднести відповідні кримінальні правопорушення до визнаної у зарубіжній кримінально-правовій науці групи кримінальних правопорушень, що позначаються терміносполученням «злочини ненависті», що точніше відображатиме їх правову природу.
Третій розділ дисертації присвячено динамічним елементам кримінально-правової характеристики правопорушень, пов’язаних з охороною свободи віросповідання в Україні. Дослідження питань кваліфікації кримінальних правопорушень проти свободи віросповідання, а також караності за їх вчинення дає підстави зробити висновки про те, що правильна кваліфікація кримінальних правопорушень проти свободи віросповідання залежить від низки факторів: об’єкта посягання; спричинення при посяганні на суспільні відносини у сфері віросповідання шкоди іншим об’єктам (життю і здоров’ю, власності, моральності тощо), що впливатиме на наявність чи навпаки відсутність множинності кримінальних правопорушень; предмета складу кримінального правопорушення; характеру вчиненого діяння, яке утворює об’єктивну сторону складу того чи іншого кримінального правопорушення; ознак суб’єктивної сторони (мети, мотиву).
У дисертації визначено, що при кваліфікації кримінальних правопорушень проти свободи віросповідання в розрізі такого елемента як об’єкт слід враховувати те, що кримінальні правопорушення у цій сфері можна умовно поділити на три групи: перша охоплює, ті склади, в яких свобода віросповідання є основним безпосереднім об’єктом (ст.ст. 161, 178-181 КК України); друга в яких свобода віросповідання охоплена складом того чи іншого кримінального правопорушення як додаткова ознака основного складу кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 300, ч. 1 ст. 442 КК України); відповідно третя – де свобода віросповідання виступає кваліфікуючою ознакою (ч. 2 ст. 110, п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 129).
Обґрунтовано, що при кваліфікації кримінальних правопорушень, що посягають на свободу віросповідання як правоохоронна та судова практика, так і науковці зловживають застосуванням сукупності кримінальних правопорушень, що в деяких випадках нівелює окремі принципи кримінального права України.
Доведено надмірну диференціацію кримінальної відповідальності за посягання на свободу віросповідання з огляду на об’єкт посягання, спеціальний предмет складу кримінального правопорушення чи факультативні ознаки суб’єктивної сторони, що ускладнює, а подекуди спотворює процес застосування положень кримінального законодавства;
Аналіз положень санкцій статей, яким передбачено відповідальність за посягання на свободу віросповідання, дав змогу виокремити такі особливості: по-перше, санкції основних складів кримінальних правопорушень безпосередній об’єктом яких є свобода віросповідання зазвичай передбачають однакові межі караності; по-друге, порівняння санкцій цих кримінальних правопорушень із складами суміжних теж дало змогу виявити їх якщо не ідентичність, то схожість, що ставить під сумнів існування в КК такої кількості складів кримінальних правопорушень; по третє, санкції кваліфікованих складів кримінальних правопорушень за ознакою мотиву релігійної нетерпимості як правило збільшую строк найбільш суворого покарання, в даному випадку це позбавлення волі, на два роки.
На підставі проведеного дослідження запропоновано низку змін до положень КК України в частині регламентації відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері свободи віросповідання. The first chapter of the dissertation is devoted to the general principles of the study of criminal law protection of religious freedom, which includes clarification of the state of research on this issue in the science of criminal law, definition of the key concept of research - freedom of religion and study of criminal law protection of religious freedom under the laws of foreign countries.
It is found that the issue of realization of the human right to freedom of religion is not new to the science of criminal law of Ukraine. At the same time, the author traces the dependence of the scope, content and direction of development of legal thought in this area on a number of socio-economic, political and historical periods of our State's existence. In particular, the author states that the second decade of the 2000s was characterized by active development of the national criminal law thought on the issue of ensuring the right to freedom of religion and the tendency to follow the international trends prevailing at that time to establish and ensure human and civil rights in general. Instead, a number of events that took place in Ukraine after 2014 had a negative impact on the scientific development of issues of criminal legal protection of religious freedom. Scholars' interest in this topic has significantly weakened in the period after 2018, and for the period 2020-2024, there are almost no studies on the protection of religious freedom in Ukraine.
The study found that the Criminal Code of Ukraine has a number of provisions designed to ensure the right to freedom of religion, including: Article 161 of the Criminal Code of Ukraine, Article 178 of the Criminal Code of Ukraine, Article 179 of the Criminal Code of Ukraine, Article 180 of the Criminal Code of Ukraine, Article 181 of the Criminal Code of Ukraine, Article 300 of the Criminal Code of Ukraine, Article 442 of the Criminal Code of Ukraine, Part 1 of Article 442-1, as well as Part 2 of Article 110 of the Criminal Code of Ukraine, paragraph 14 Article 115(2) of the Criminal Code, Article 121(2) of the Criminal Code, Article 122(2) of the Criminal Code, Article 126(2) of the Criminal Code, Article 127(2) of the Criminal Code and Article 129(2) of the Criminal Code. At the same time, attention is drawn to the fact that there is no direct mention of “freedom of religion” in these provisions. Instead, there is mention of “religious feelings”, “religious beliefs” and “religious rights”, which can be combined under one concept - “freedom of religion”.
Based on a detailed analysis of the dispositions of the articles of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, the author concludes that such a legal category as “freedom of religion”, given its substantive component, is part of a broader concept, namely, “freedom of religion”. Therefore, the Criminal Law in this matter, although closer to the provisions of international law, still complies with the provisions of the Constitution of Ukraine, which generally indicates that all these norms are consistent with each other.
The dissertation establishes that ensuring the protection of the right to freedom of religion in foreign countries involves two approaches: neutral and positive. The first one is that the State declares in national legal acts the right of citizens to freedom of religion and outlines the limits of this right, does not interfere with it and protects it. At the same time, the exercise by a person of the right to freedom of religion does not allow for the possibility of influencing the activities of the state itself. In turn, the positive attitude of the state to the practice of religion by its citizens includes the following types: 1) with the establishment of the State religion or church; 2) officially granting certain religions, religious associations or churches a special legal status, which is manifested in various kinds of privileges and relations with the State, by establishing them as official (State) religions or churches or without such; 3) without formally granting certain religions or churches privileges, the State, however, interacts with them on mutually beneficial terms in various spheres of society. It is established that the list of acts subject to criminal legal protection in this area is quite broad and depends on the criminal law tradition and the specifics of each particular State. The second chapter of the dissertation, which is devoted to the criminal law characterization of criminal offenses related to the protection of religion in Ukraine, reveals its elements which reflect the static aspect of their description.
The author concludes that in determining the understanding of the concept of the object of a criminal offense, the most utilitarian and applicable for the criminal law characterization of criminal offenses related to the protection of religious freedom is the integrated approach. In the case of our study, the integrated approach makes it possible to define such a value as freedom of religion, as defined in the previous section of this thesis, as a value subject to criminal law protection. At the same time, the object of an encroachment, a criminal offense, may be social relations aimed at realization of freedom of religion and its various manifestations. This will provide a constructive understanding of the object of criminal offenses related to the protection of religious freedom, since the concept of “object of a criminal offense - social relations” makes it possible to decompose the object of an encroachment into structural elements, to single out those elements of social relations which are directly affected by the encroachment, to find the place of the subject of a criminal offense in the structure of its object and, ultimately, to describe the mechanism of harm to the object and to bring all criminal offenses together.
The author's understanding of religious freedom as a natural, absolute, state-guaranteed human right to freely and openly recognize, profess, and change one's religious doctrines, beliefs or views is proposed. At the same time, the content of freedom of religion provides for the person's ability to: 1) to have their own faith; 2) to freely and openly recognize it; and 3) to lead their personal, family and social life in accordance with the basic provisions of their chosen creed, a particular religion, denomination, or their own religious beliefs. From this definition, the author derives an understanding of the object of criminal offenses related to the protection of religious freedom as a social relationship to ensure the possibility to freely exercise each component of religious freedom and not to suffer harm, restriction or violation of other personal rights in connection with such exercise. This thesis proposes a system of relevant encroachments depending on whether freedom of religion is the main or additional object. Such a system can be reflected as follows: encroachments in which freedom of religion is the main direct object are provided for in Article 161 of the Criminal Code of Ukraine, Article 178 of the Criminal Code of Ukraine, Article 179 of the Criminal Code of Ukraine, Article 180 of the Criminal Code of Ukraine, Article 181 of the Criminal Code of Ukraine; encroachments in which freedom of religion is an additional direct object are provided for in Article 300 of the Criminal Code of Ukraine, Article 442 of the Criminal Code of Ukraine, Part 1 of Article 442-1, as well as Part 2 of Article 110 of the Criminal Code of Ukraine, paragraph 14 2 of Article 115 of the Criminal Code of Ukraine, Article 121 of the Criminal Code of Ukraine, Article 122 of the Criminal Code of Ukraine, Article 126 of the Criminal Code of Ukraine, Article 127 of the Criminal Code of Ukraine and Article 129 of the Criminal Code of Ukraine.
The analysis of the objective side of the elements of criminal offenses related to the protection of religious freedom is based on the author's classification of all elements into three groups, taking into account the
Social-psychological safety as an organizational condition for restoring the mental health
No full textКовальчук З.Я. Соціально-психологічна безпека як організаційна умова відновлення психічного здоров’я / Ковальчук З.Я. // Габітус. - 2025. - Випуск 69. - Том 2. - С. 95-99.У статті розкрито психологічний аналіз
теоретичних концепцій щодо психічного
здоров’я, що дає змогу автору стверджувати, що це поняття трактується
швидше як здатність до постійного розвитку та збагачення людини й зовсім не як
відсутність дезадаптації чи інших негативних аспектів. Організаційні умови мають
вирішальне значення для збереження психічного здоров’я ушпиталених, які проходять
реабілітацію в медичних закладах. Адекватно організоване середовище підтримує
процес відновлення і сприяє забезпеченню
психічної безпеки. Зокрема, важливими є
такі аспекти: медичне та психологічне
обслуговування, що полягає в професійній
підтримці психіатрів, психологів і психотерапевтів, які працюють у мультидисциплінарних командах, забезпечує адекватну
діагностику й корекцію психічних розладів;
створення безпечної атмосфери, зокрема
в умовах реабілітації особливо важливо
створити середовище, вільне від стресових факторів і психологічного насилля,
що дає змогу військовослужбовцям адаптуватися й відновлюватися; соціальна
підтримка та комунікація, адже організація взаємодії між ушпиталеними, а також
залучення до групових терапій сприяють
зниженню рівня стресу й дають можливість
подолати пережиті травми через спільний
досвід; індивідуальний підхід та адаптація
лікування, бо організація реабілітаційних
процесів повинна враховувати індивідуальні
потреби кожного військовослужбовця, що
дає можливість підвищити ефективність
лікування та зменшити ризик розвитку
психічних захворювань; підтримка в процесі
реінтеграції, адже підготовка військовослужбовців до повернення в цивільне життя
також є важливою частиною організаційних
умов, які повинні передбачати програми
адаптації, навчання й підтримки після
виписки. Ефективно організовані умови реабілітації сприяють не тільки фізичному, а й
психічному відновленню, що є ключовим для
забезпечення довготривалого психічного
здоров’я військовослужбовців. The article reveals a psychological analysis of
theoretical concepts regarding mental health,
which allows the author to assert that this
concept is interpreted more as the ability to
constantly develop and enrich a person, and not
at all as the absence of maladjustment or other
negative aspects. Organizational conditions
are crucial for preserving the mental health of
hospitalized patients undergoing rehabilitation
in medical institutions. An adequately organized
environment supports the recovery process and
helps ensure mental safety. In particular, the
following aspects are important: medical and
psychological care, which consists of professional
support from psychiatrists, psychologists and
psychotherapists working in multidisciplinary
teams, providing adequate diagnostics and
correction of mental disorders; creating a safe
atmosphere, which in rehabilitation conditions
is especially important to create an environment
free from stress factors and psychological
violence, which allows military personnel to adapt
and recover; social support and communication,
because the organization of interaction between
hospitalized patients, as well as involvement
in group therapies, helps reduce stress levels
and makes it possible to overcome traumas
experienced through shared experiences; an
individual approach and adaptation of treatment,
because the organization of rehabilitation
processes must take into account the individual
needs of each serviceman, which makes
it possible to increase the effectiveness of
treatment and reduce the risk of developing
mental illnesses; support in the reintegration
process, because the preparation of servicemen
for returning to civilian life is also an important part
of organizational conditions, which should include
adaptation, training and support programs after
discharge. Effectively organized rehabilitation
conditions contribute not only to physical but also
to mental recovery, which is key to ensuring the
long-term mental health of serviceme
Human capital as the basis of effective management: Qualification work for the master's degree
No full textМилян А.В. Людський капітал як основа ефективного менеджменту: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 073 «Менеджмент» / Милян Анастасія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2025. - 60 с.У кваліфікаційній роботі досліджено теоретичні засади формування та
розвитку людського капіталу підприємства. Проведено аналіз господарської
діяльності Сколівського ДЛГП «Галсільліс» та здійснено аналіз людського
капіталу підприємства. Розроблено напрями розвитку людського капіталу
Сколівського ДЛГП «Галсільліс». The qualification work investigated the theoretical principles of the formation
and development of the human capital of the enterprise. An analysis of the
economic activity of the Skolivske DLGP "Galsillis" was conducted and an analysis
of the human capital of the enterprise was carried out. Directions for the
development of the human capital of the Skolivsk DLGP "Galsillis" were
developed
The psychological aspect of controlling aggression through oriental martial arts
No full textШиделко А.В. Психологічний аспект контролю агресії через східні бойові мистецтва / Шиделко Анна Володимирівна, Гольцова Олена Олександрівна // The 9th International scientific and practical conference “Science and technology: challenges, prospects and innovations” (April 24-26, 2025). - Osaka, Japan: CPN Publishing Group, 2025. - 601 p. - Pp. 382-388. - URL: https://sci-conf.com.ua/wp-content/uploads/2025/04/SCIENCE-AND-TECHNOLOGY-CHALLENGES-PROSPECTS-AND-INNOVATIONS-24-26.04.25.pdfУ статті розглядається вплив східних бойових мистецтв як методу контролю агресії, який об’єднує фізичний, ментальний та духовний розвиток. Описано роль східних бойових мистецтв, зокрема айкідо, кендо, дзюдо та карате, у формуванні самодисципліни, самоконтролю, емпатії та управлінні емоціями. Підкреслено важливість боротьби не лише з супротивником, а й з внутрішніми деструктивними імпульсами через практику, медитації та філософію будо. Стаття демонструє, як тренування в бойових мистецтвах допомагають трансформувати агресію в конструктивну силу для досягнення гармонії та перемоги над власними емоціями. The article examines the influence of oriental martial arts as a method of controlling aggression, which combines physical, mental and spiritual development. The role of oriental martial arts, in particular aikido, kendo, judo and karate, in the formation of self-discipline, self-control, empathy and management of emotions is described. The importance of fighting not only with the opponent, but also with internal destructive impulses through the practice, meditation and philosophy of budo is emphasized. The article demonstrates how training in martial arts helps transform aggression into a constructive force to achieve harmony and victory over one's own emotions