Lviv State University of Internal Affairs Institutional Repository
Not a member yet
8160 research outputs found
Sort by
Ethical and legal determinants of artificial intelligence implementation in the field of enforcement proceedings: between technological efficiency and the rule of law
No full textМелех Л.В. Етико‐правові детермінанти запровадження штучного інтелекту у сферу виконавчого провадження: між технологічною ефективністю та правовладдям / Мелех Любомира Володимирівна, Сидор Маркіян Ярославович // Академічні візії. - 2025. - Вип. 39. - С. 1-9.У статті здійснено комплексне дослідження етико-правових
детермінант впровадження штучного інтелекту (ШІ) у сферу виконавчого провадження.
Проаналізовано сучасний стан цифрової трансформації сфери примусового виконання
рішень судів та інших юрисдикційних органів, розкрито переваги та ризики
автоматизації виконавчих процедур. Авторами статті узагальнено європейські підходи
до етичного регулювання ШІ, зокрема у контексті забезпечення прав людини, судової
незалежності, прозорості алгоритмів і збереження процесуальної автономії виконавця.
Розглянуто приклади застосування ШІ у виконавчій діяльності, зокрема предиктивну
аналітику, автоматизоване складання документів, персоналізовані повідомлення
боржникам, цифрові платіжні рішення, а також інструменти для оцінки та опису
арештованого майна. Виокремлено ключові виклики, пов’язані з ризиком алгоритмічної
упередженості, зниженням ролі людини (виконавця), посиленням системних помилок
та проблематикою відповідальності за наслідки використання ШІ. Особливу увагу
авторами приділено необхідності збереження балансу між технологічною ефективністю
та правовладдям, розкрито потенціал смарт-контрактів і блокчейн-технологій у сфері
примусового виконання. Аргументовано, що автоматизовані рішення мають підлягати
верифікації людиною (виконавцем), а сам ШІ повинен відігравати допоміжну, а не
замінюючу функцію. Сформульовано висновок про необхідність створення нормативно-
етичної моделі запровадження ШІ, заснованої на принципах законності, справедливості,
прозорості та персональної відповідальності суб’єктів. Обґрунтовано потребу у фаховій
підготовці виконавців до роботи з цифровими інструментами та закладено
концептуальні орієнтири для модернізації правового регулювання у сфері виконавчого
провадження в умовах цифрової доби. A comprehensive study has been conducted in the article on the ethical and
legal determinants of the implementation of artificial intelligence (AI) in the field of
enforcement proceedings. The current state of the digital transformation of the enforcement of
decisions rendered by courts and other jurisdictional bodies has been analyzed, with particular
emphasis on the benefits and risks of automating enforcement procedures. The authors have
summarized European approaches to the ethical regulation of AI, particularly in the context of
ensuring human rights, judicial independence, algorithmic transparency, and the preservation
of the procedural autonomy of the enforcement officer. Examples of AI application in
enforcement activities have been considered. Key challenges have been identified, such as the
risks of algorithmic bias, diminishing human (enforcement officer’s) involvement, amplification
of systemic errors, and issues of liability for AI-related outcomes. Special attention has been
devoted to the necessity of maintaining a balance between technological efficiency and the rule
of law. The potential of smart contracts and blockchain technologies in the field of enforcement
has been outlined. It has been argued that automated decisions must be subject to human
(enforcement officer's) verification. The article concludes that there is a pressing need to
develop a regulatory and ethical model for the implementation of AI, based on the principles of
legality, justice, transparency, and personal accountability of the involved actors. The necessity
of professional training for enforcement officers in the use of digital tools has been
substantiated, and conceptual guidelines have been proposed for the modernization of the legal
framework governing enforcement proceedings in the digital age
Criminal and Legal Characteristics of Forgery of Documents under the Criminal Law of Ukraine: dissertation
No full textЯворський С.Й. Кримінально-правова характеристика підроблення документів за кримінальним правом України: дисертація на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» / Яворський Сергій Йосифович. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 226 с.Дисертація складається з трьох розділів. Перший з них присвячено загальним засадам дослідження кримінально-правової охорони документів за кримінальним правом України, до яких віднесено визначення документообігу як об’єкта кримінально-правової охорони, окреслення системи кримінальних правопорушень, пов’язаних з підробленням документів та соціальної обумовленості криміналізації діянь, пов’язаних з підробленням документів та диференціації кримінальної відповідальності за підроблення.
Першою тезою, яка обґрунтовується у цій роботі, є те, що явища «об’єкт кримінально-правової охорони» та «об’єкт кримінального правопорушення» співпадають. Тому, що охороняється нормами кримінального права і спричиняється шкода вчиненням кримінального правопорушення.
Наступною тезою, яка лягає у основу подальшого розгляду проблеми визначення документообігу як об’єкта кримінально-правової охорони, є те, що тим явищем, яке підлягає охороні та якому заподіюється шкода вчиненням кримінального правопорушення, є суспільні відносини.
У дисертації наведено додаткові аргументи на користь того, що офіційний документ є родовим поняттям для всіх видів документів, які згадуються у тексті КК України: 1) норми, які закріплені у статтях 357, 358 та 366 КК України визнано є загальними відносно інших норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за посягання на документообіг в Україні, а це, своєю чергою, означає, що спеціальні норми місять всі ознаки складу кримінального правопорушення, яке передбачене у загальній нормі, у тому числі й ознаки офіційного документа; 2) використання законодавцем поряд із термінами «документ», «офіційний документ», термінів «приватний документ», «особистий документ» не заперечує факту того, що позначені ними предмети можуть належати до категорії офіційного документа; 3) серед суб’єктів видання такого документа є особи, які не належать до категорії «офіційні» і це не перешкоджає визнати документ, який видається ними саме офіційним у розумінні примітки до ст. 358 КК України.
Уточнено зміст поняття офіційний документ і вказано, що ним є: будь-який матеріальний носій інформації, складений з дотриманням визначених законом форм та із передбаченими законом реквізитами, складений альтернативно будь-яким із названих нижче суб’єктів:
- повноважні (компетентні) особи органів державної влади;
- компетентні особи місцевого самоврядування;
- компетентні особи об’єднань громадян;
- компетентні особи юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми;
- окремі громадянами;
- у тому числі самозайняті особи, яким законом надано право у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів,
що містить інформацію, яка а) підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру або б) може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності.
У дисертації обґрунтовується віднесення електронних документів, реєстрів та баз даних до офіційних документів (звісно за умови наявності всіх необхідних ознак цього предмету), а посягання на них – до посягань на документообіг.
Із урахуванням наведеного, пропонуємо під документообігом як об’єктом кримінально-правової охорони, вважати правовідносини, обов’язковим елементом (предметом або засобом) яких є справжні документи, що виникають між суб’єктами з приводу встановленого порядку їх створення, зберігання, використання та знищення.
Аналіз тексту КК України, чинного на момент підготовки цієї публікації, дав можливість виокремити 41 самостійний склад кримінальних правопорушень, які так чи інакше, прямо або опосередковано заподіюють шкоду документообігу як об’єкту кримінально-правової охорони. Цей перелік, звісно, не є абсолютно та чітко визначений, оскільки його наповненість безпосередньо залежить від розуміння поняття «документообіг як об’єкт кримінально-правової охорони» та поняття самого «документа» як необхідного елемента відповідних відносин. Крім того, законодавець, очевидно не ставлячи собі за мету визначення чіткого переліку посягань на документообіг у КК України, застосовує такі законодавчі конструкції, які ускладнюють висновок про те, чи потрібно те або інше посягання відносити досліджуваної сукупності чи системи.
Виокремлено три групи посягань на документообіг, які різняться між собою предметом та ознаками об’єктивної сторони:
1) посягання на документообіг, які достеменно не належать до підроблення документів, оскільки відбуваються зі справжніми або відносно справжніх документів. До них, за нашим переконанням, належать кримінальні правопорушення, передбачені: ч. 2 ст. 158-1; ч. 1 ст. 158-2; ч. 3 ст. 158-3; ч. 1 ст. 171; ч.1 ст. 298-1; ст. 329; ч. 1 ст. 357; ч. 3 ст. 357; ст. 366-3; ст. 422 КК України (всього 10 складів);
2) до тієї підгрупи, в якій вже підроблений документ використовується як засіб вчинення кримінального правопорушення, за нашим переконанням, належать кримінальні правопорушення, передбачені: ч. 1 ст. 159-1; ч. 1 ст. 205-1 (у частині подання документів); ч. 1 ст. 206-2; ч. 1 ст. 209-1; ч. 1 ст. 222; ч. 1 ст. 238; ч. 1 ст. 332-2; ч. 2 ст. 353; ч. 4 ст. 358; ч. 1 ст. 409 КК України (всього 10 складів);
3) остання підгрупа, яка охоплює собою кримінальні правопорушення, які за своїм змістом полягають у підробленні документів, передбачає наступну сукупність нормативних положень кримінального закону: ч. 1 ст. 158; ч.ч. 1 та 2 ст. 158-3; ч. 1 ст. 199; ч. 1 ст. 200; ч. 1 ст. 205-1; ч.ч. 1 та 3 ст. 220-1; ч. 1 ст. 220-2; ч. 1 ст. 223-1; ч. 1 ст. 224; ч. 1 ст. 318; ч. 1 ст. 319; ч. 1 ст. 321-2; ч.ч. 1 та 2 ст. 358; ст. 364-2; ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 366-2; ч. 1 ст. 376-1; ч. 1 ст. 384; ч. 1 ст. 400-1 КК України (всього 22 склади).
Аналіз тексту КК України та доробку, наявного у доктрині кримінального права дає можливість зробити висновок про те, що підроблення документів у контексті нашого дослідження відображено сукупністю кримінальних правопорушень, спрямованих на появу у об’єктивній дійсності несправжнього документа. Всі кримінальні правопорушення, спрямовані на заподіяння шкоди відносинам документообігу в Україні тісно пов’язані між собою документальним компонентом.
У роботі доводиться, що всі соціальні та інші чинники, які обумовлюють криміналізацію діянь, пов’язаних з підробленням документів, можна поділити на дві телеологічно різні групи. Перша група чинників обумовлює появу відповідної кримінально-правової заборони, визначають обумовленість необхідності саме кримінальної відповідальності за певне коло діянь, обумовлюють криміналізацію у власному вузькому смислі цього терміну. Друга група чинників впливає на законодавче оформлення рішення про криміналізацію, структуру нормативного відображення криміналізації – тієї сукупності кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за криміналізовану поведінку та її наслідки із відповідними взаємозв’язками та типами співвідношень між цими нормами.
Щодо підстав диференціації кримінальної відповідальності, зроблено висновок, що кримінальні правопорушення, які полягають у підробленні документів не мають нормативно обумовлених особливостей при вирішенні питання диференціації кримінальної відповідальності за їх вчинення. Законодавець без обмежень може використовувати та використовує всі засоби диференціації кримінальної відповідальності, які передбачені як у Загальній частині КК України, так і Особливій частини кримінального закону. Розділ про юридичний аналіз складів кримінальних правопорушень, пов’язаних із підробленням документів містить матеріал, спрямований на розкриття змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак відповідних правопорушень. У роботі не використовувався «коментаторський» підхід і не розтлумачувалися ті ознаки складів, які не викликають складнощів ні у теорії кримінального права, ні у практиці його застосування. Тому основна увага була спрямована на наскрізні проблеми кримінально-правової характеристики складів правопорушень, які полягають у підробленні документів.
Всі за винятком одного складу кримінального правопорушення, які полягають у підробленні, за конструкцією об’єктивної сторони належать до формальних. Єдиний матеріальний склад передбачено у ст. 223-1 КК України.
У роботі констатовано, що для того, щоб адекватно визначити зміст поняття «підроблення», варто, видається, використати такий поширений у науці логіки прийом, як визначення поняття за допомогою родо-видового співвідношення. Іншими словами, серед усього розмаїття понять необхідно відшукати поняття, яке буде виступати «родовим» для поняття «підроблення». Не вдаючись у деталі міркувань, можна запропонувати родовим поняттям для поняття «підроблення» вважати «обман». Таким чином у визначення поняття «підроблення» необхідно включити посилання на поняття «обман», що дасть можливість не відтворювати у визначенні загальні ознаки родового поняття, а зосередитись тільки на ознаках «видових», тих, що характерні саме цьому виду (формі) обману.
В дисертації визнано за доцільне зберегти специфічні форми підроблення (за умови кримінально-політичного рішення про збереження таких проявів диференціації кримінальної відповідальності за підроблення документів). Решта ж складів, які були предметом розгляду у цій частині дисертації, варто уніфікувати у частині позначення діяння як ознаки об’єктивної сторони, використавши спільних для всіх термін «підроблення».
Плюралізм у позначенні діяння як ознаки об’єктивної сторони складів кримінальних правопорушень, які полягають у підробленні документів – явище в цілому негативне і таке, якого варто позбутися у тексті чинного КК України. За невеликим винятком, який складають специфічні види підроблення, діяння у складах відповідних правопорушень варто позначити терміном «підроблення».
Аналіз змісту ознак спеціального суб’єкта у складах кримінальних правопорушень, які полягають у підробленні документів дав можливість запропонувати деякі удосконалення нормативного регулювання в окремих із них власне стосовно ознак спеціального суб’єкта.
Запропоновано внести зміни до примітки 1 до ст. 364 КК України, додавши до відповідного переліку статей ст.366 КК, та доповнити КК України ст. 366-4 «Службове підроблення службовою особою юридичної особи приватного права».
Всі кримінальні правопорушення, які полягають у підробленні документів вчиняються із умисною формою вини.
У дисертації констатовано, що інтелектуальною ознакою умислу охоплюється не лише усвідомлення факту внесення неправдивої інформації до названих документів, а й факту того, що метою цих діянь є введення в оману відповідного адресату, спотворення його уявлення про об’єктивну реальність, попросту – обман. Видається, що така мета «приховано» знаходиться у всіх випадках підроблення документу, оскільки її відсутність означатиме відсутність загальних ознак обману, видом, формою якого є підроблення документів. Іншими словами умисел у всіх випадках підроблення документів є спеціальним – таким, який включає у зміст інтелектуальної ознаки окрім звичайного усвідомлення об’єктивної реальності і того, що вчиняє особа, ще й мети ввести в оману адресат підробленого документа під час його використання. Такий висновок підтверджується прикладами з судової практики.
Розглядаючи проблеми диференціації кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, пов’язані з підроблення документів у роботі проведено спробу проаналізувати реальний стан диференціації кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, які полягають у підробленні документів. Щодо засобів диференціації кримінальної відповідальності, які характерні для Особливої частини КК України, то відносно кримінальних правопорушень, які полягають у підробленні документів, вони характерні всі без винятку.
У сфері кримінально-правової кваліфікації підроблення документів виникає декілька основних проблем, пов’язаних із особливостями конструювання складів відповідних кримінальних правопорушень та системними зв’язками кримінально-правових норм, які передбачають загальні та спеціальні склади кримінальних правопорушень.
Проблемою наскрізного характеру, вирішення якої мало б забезпечити однакове та передбачуване застосування КК до аналогічних випадків, є поєднання у одній події кримінального правопорушення «підроблення» та «використання підробленого документа». The dissertation consists of three chapters. The first of them is devoted to the general principles of the study of criminal legal protection of documents under the criminal law of Ukraine, which include the definition of document flow as an object of criminal legal protection, the outline of the system of criminal offenses related to forgery of documents and the social determination of criminalization of acts related to forgery of documents and differentiation of criminal liability for forgery.
The first thesis to be substantiated in this paper is that the phenomena of “object of criminal law protection” and “object of a criminal offense” coincide. This is because what is protected by criminal law and what is harmed by a criminal offense is the same.
The next thesis which forms the basis for further consideration of the issue of defining document flow as an object of criminal law protection is that the phenomenon which is subject to protection and which is harmed by a criminal offense is social relations.
The dissertation provides additional arguments in favor of the fact that an official document is a generic concept for all types of documents mentioned in the text of the CC of Ukraine: 1) the provisions enshrined in Articles 357, 358 and 366 of the CC of Ukraine are recognized as general in relation to other provisions establishing criminal liability for encroachment on document flow in Ukraine, and this, in turn, means that special provisions have all the features of a criminal offense provided for in the general provision, including the features of an official document; 2) the legislator's use of the terms “private document”, “official document” along with the terms “document”, “personal document” does not deny the fact that the items designated by them may belong to the category of official document; 3) among the subjects of issuing such a document there are persons who do not belong to the category of “official” and this does not prevent the recognition of the document issued by them as official within the meaning of the note to Art. 358 of the Criminal Code of Ukraine.
The Law clarifies the meaning of the concept of an official document and specifies that it is: any material medium of information drawn up in compliance with the forms prescribed by law and with the requisites provided by law, drawn up alternatively by any of the following entities
- authorized (competent) persons of state authorities;
- competent persons of local self-government;
- competent persons of citizens' associations;
- competent persons of legal entities regardless of their form of ownership and legal form;
- individual citizens;
- including self-employed persons who are authorized by law to draw up, issue or certify certain types of documents in connection with their professional or official activities,
containing information that a) confirms or certifies certain events, phenomena or facts which have caused or may cause legal consequences or b) can be used as evidence documents in law enforcement activities.
This dissertation substantiates that electronic documents, registers and databases are official documents (of course, provided that they have all the necessary features of this subject), and that encroachments on them are encroachments on document flow.
In view of the above, we propose to define document flow as an object of criminal legal protection as legal relations, an obligatory element (subject or means) of which are genuine documents arising between subjects regarding the established procedure for their creation, storage, use and destruction.
The analysis of the text of the Criminal Code of Ukraine in force at the time of preparation of this publication made it possible to identify 41 independent elements of criminal offenses which, one way or another, directly or indirectly cause damage to document flow as an object of criminal legal protection. This list, of course, is not absolutely and clearly defined, since its completeness directly depends on the understanding of the concept of “document flow as an object of criminal legal protection” and the concept of “document” itself as a necessary element of the relevant relations. In addition, the legislator, apparently not aiming at defining a clear list of encroachments on document flow in the CC of Ukraine, applies such legislative constructions which make it difficult to conclude whether a particular encroachment should be attributed to the studied population or system.
The author distinguishes three groups of encroachments on document flow which differ in their subject matter and objective features:
1) encroachments on document flow that are not really related to document forgery, since they occur with genuine or relatively genuine documents. In our opinion, these include the criminal offenses provided for in: Part 2 of Article 158-1; Part 1 of Article 158-2; Part 3 of Article 158-3; Part 1 of Article 171; Part 1 of Article 298-1; Article 329; Part 1 of Article 357; Part 3 of Article 357; Article 366-3; Article 422 of the Criminal Code of Ukraine (10 elements in total);
2) in our opinion, the subgroup in which the already forged document is used as a means of committing a criminal offense includes criminal offenses under: para. 1 of Art. 159-1; Part 1 of Art. 205-1 (in terms of submission of documents); Part 1 of Art. 206-2; Part 1 of Art. 209-1; Part 1 of Art. 222; Part 1 of Art. 238; Part 1 of Art. 332-2; Part 2 of Art. 353; Part 4 of Art. 358; Part 1 of Art. 409 of the Criminal Code of Ukraine (10 elements in total);
3) the last subgroup, which covers criminal offenses that consist of forgery of documents, provides for the following set of normative provisions of the criminal law: part 1 of Art. 158; parts. 1 and 2 of Art. 158-3; Art. 199, para. 1; Art. 200, para. 1; Art. 205-1, para. 1; Art. 220-1, para. 1 and 3; Art. 220-2, para. 1; Art. 223-1, para. 1; Art. 224, para. 1; Art. 318, para. 1; Art. 319, para. 1 Art. 321-2; Art. 358, parts 1 and 2; Art. 364-2; Art. 366, part 1; Art. 366-2; Art. 376-1, part 1; Art. 384, part 1; Art. 400-1 of the CC of Ukraine (22 elements in total). The analysis of the text of the CC of Ukraine and the developments in the criminal law doctrine allows us to conclude that forgery of documents in the context of our study is reflected in a set of criminal offenses aimed at creating a false document in objective reality. All criminal offenses aimed at harming the relations of document circulation in Ukraine are closely interconnected by the documentary component.
This paper argues that all social and other factors that lead to the criminalization of acts related to forgery of documents can be divided into two teleologically different groups. The first group of factors determines the emergence of the relevant criminal law prohibition, determines the necessity of criminal liability for a certain range of acts, and determines criminalization in the narrow sense of the term. The second group of factors affects the legislative design of the decision on criminalization, the structure of the normative reflection of criminalization - the set of criminal law provisions that provide for liability for criminalized behavior and its consequences with the relevant interrelations and types of relations between these provisions.
With regard to the grounds for differentiation of criminal liability, the author concludes that criminal offenses involving forgery of documents do not have any statutory features when deciding on the issue of differentiation of criminal liability for their commission. The legislator can and does use all the means of differentiation of criminal liability provided for in both the General Part of the Criminal Code of Ukraine and the Special Part of the criminal law without any restrictions.
The section on the legal analysis of the corpus delicti of criminal offenses related to forgery of documents contains material aimed at disclosing the content of objective and subjective features of the relevant offenses. The author did not use a “commentary” approach and did not explain those elements of corpus delicti which do not cause difficulties either in the theory of criminal law or in the practice of its application. Therefore, the main focus was made on the cross-cutting issues of criminal law characterization of corpus delicti of offenses involving forgery of documents. All but one of the elements of the criminal offense of forgery are formal in terms of the objective side. The only material element is provided for in Article 223-1 of the Criminal Code of Ukraine.
The author states that in order to adequately define the content of the concept of “forgery”, it seems to be worthwhile to use such a common technique in the science of logic as defining the concept by means of the genus-species ratio. In other words, among all the variety of concepts, it is necessary to find a concept that will act as a “generic” concept for the concept of “forgery”. Without going into details, we can propose that the generic concept for the concept of “forgery” is “deception”. Thus, the definition of the concept of “forgery” should include a reference to the concept of “deception”, which will make it possible not to reproduce in
Dispositional characteristics of personality as a factor of academic performance of psychology students: Qualification work for the master's degree
No full textНіцевич О. Диспозиційні характеристики особистості як фактор навчальної успішності студентів-психологів: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 053 «Психологія» / Олеся Ніцевич. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 111 с.Магістерська робота присвячена вивченню диспозиційних рис особистості, як фактора навчальної успішності студентів-психологів. Відтак, її метою є дослідження основних особливостей впливу диспозиційних характеристик на навчальну успішність студентів-психологів. Дана робота має теоретико-дослідницький характер.
У результаті проведеного емпіричного дослідження було вивчено основні диспозиційні характеристики студентів-психологів: провідні установки особистості, індивідуально-психологічні риси, готовність до ризику, особистісні диспозиції (екстраверсія, інтроверсія, нейротизм), рівень тривожності, а також встановлені кореляційні взаємозв’язки між певними диспозиційними характеристиками студентів-психологів.
Встановлені відмінності щодо рівня розвитку диспозиційних характеристик та їх співвідношення з рівнем навчальної успішності в студентів-психологів обох підгруп: студентів з високим та середнім рівнем навчальної успішності; студентів чоловічої та жіночої статті. Нами розроблено тренінгову програму по формуванню навиків зниження рівня тривожності, як фактора навчальної успішності студентів-психологів
Результати дослідження можуть бути використані студентами, викладачами ВНЗ та психологами з метою профілактики можливої появи низького рівня навчальної успішності в студентів. Водночас, матеріал, отриманий у ході дослідження, може бути корисним в систематизації знань щодо підготовки до навчання студентів у ВНЗ та створенні моделі отримання високого рівня навчальної успішності студентів. The master's thesis is devoted to the study of dispositional personality traits as a factor in the academic performance of psychology students. Therefore, its purpose is to study the main features of the influence of dispositional characteristics on the academic performance of psychology students. This work is of a theoretical and research nature.
As a result of the empirical research, the main dispositional characteristics of psychology students were studied: leading personality attitudes, individual psychological traits, risk taking, personal dispositions (extraversion, introversion, neuroticism), anxiety level, and correlations between certain dispositional characteristics of psychology students were established.
The differences in the level of development of dispositional characteristics and their correlation with the level of academic performance of psychology students of both subgroups: students with high and average academic performance; male and female students. We have developed a training program for the formation of skills to reduce anxiety as a factor in the academic performance of psychology students.
The results of the study can be used by students, university professors and psychologists to prevent the possible emergence of a low level of academic performance in students. At the same time, the material obtained in the course of the study can be useful in systematizing knowledge about preparing students for university studies and creating a model for obtaining a high level of academic performance
Pre-trial investigation of criminal offenses based on the facts of intentional introduction into circulation on the Ukrainian market (release on the Ukrainian market) of dangerous products: methodological recommendations
No full textДосудове розслідування кримінальних правопорушень за фактами умисного введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції : методичні рекомендації / авт. кол.; за заг. ред. С. І. Марка. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2024. - 80 с.Вдосконалено методику розслідування умисного введення
в обіг на ринку України небезпечної продукції, що передбачена
статтею 227 КК України. Наведено криміналістичну характеристику
цього виду злочину, типові слідчі ситуації та версії, особливості
проведення окремих слідчих дій.
Для працівників органів досудового розслідування і оперативних підрозділів Національної
поліції України.
Methodological recommendations are devoted to the improvement
of the method of investigation of the deliberate introduction into
circulation on the market of Ukraine of dangerous products, which
is provided for in Article 227 CC of Ukraine. Given the criminalistics
characteristics of this type of crime, typical investigative situations and
versions, features of individual investigative actions.
For employees of pretrial investigation bodies and operative units
of the National Police of Ukraine
Цифрові бази даних судових рішень у кримінальному провадженні: цінність, ризики та оптимізація використання (Scopus)
No full textDufeniuk О. Digital databases of court decisions in criminal proceedings: Value, risks, and use optimisation / Oksana Dufeniuk // Соціально-правові студії/Social & Legal Studios. - 2025. - Vol. 8. - № 1. - С. 10-19. - doi: 10.32518/sals1.2025.10The relevance of this study is conditioned, frstly, by the global trend of digitalisation of court practice which
requires adaptation to the new reality, and secondly, by the insufcient development of the theoretical and methodological
foundations for the use of such an exclusive source for the development of legal science and practice. The purpose of
the study was to formulate, at the conceptual level, the basis for the effective use of court decision databases in criminal
proceedings for scientifc research, optimisation of practice and the educational process. The cluster of methodological
research tools included systemic, comparative, synergistic, risk-oriented approaches, and methods of formal logic. The
study summarised the data on the procedure for publishing court decisions in the Unifed State Register of Court Decisions
of Ukraine and reviewed the European practices of digital platforms or judicial practices. The study found that the
Ukrainian platform of digitised documents is analogous to its European counterparts. It is a source of metadata of court
decisions, data on criminal offences, pre-trial investigation and court proceedings, evidence, court reasonings, and specifc
language of legal documents. This allows not only implementing the principle of openness of court proceedings and
access to court decisions but also considering these resources in an axiological context that unites a trilogy of components
(political-legal, social, and procedural elements). The study also showed the risks, limitations, and problems of using
court decision databases, such as inaccurate search results or restricted access to the system in extraordinary cases. The
study suggested improving the national platform by adding options. The practical value of this study lies in presenting to
a wide audience the possibilities of using digital platforms for judicial practices and formulating proposals for optimising
the information and analytical tools of the Unifed State Register of Court Decisions. Актуальність цього дослідження зумовлена, по-перше, світовою тенденцією цифровізації судової практики, яка вимагає адаптації до нової реальності, а по-друге, недостатнім розвитком теоретичних та методологічних основ використання такого ексклюзивного джерела для розвитку юридичної науки та практики. Метою дослідження було сформулювати на концептуальному рівні основи ефективного використання баз даних судових рішень у кримінальному судочинстві для наукових досліджень, оптимізації практики та освітнього процесу. Кластер методологічних інструментів дослідження включав системний, порівняльний, синергетичний, ризикоорієнтований підходи та методи формальної логіки. У дослідженні узагальнено дані щодо процедури публікації судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень України та розглянуто європейські практики цифрових платформ або судової практики. У дослідженні було виявлено, що українська платформа оцифрованих документів є аналогічною своїм європейським аналогам. Це джерело метаданих судових рішень, даних про кримінальні правопорушення, досудове розслідування та судові процеси, доказів, судових обґрунтувань та специфічної мови юридичних документів. Це дозволяє не лише реалізувати принцип відкритості судового розгляду та
доступу до судових рішень, але й розглянути ці ресурси в аксіологічному контексті, що об'єднує трилогію компонентів
(політико-правові, соціальні та процесуальні елементи). У дослідженні також показано ризики, обмеження та проблеми використання
баз даних судових рішень, такі як неточні результати пошуку або обмежений доступ до системи у надзвичайних випадках. У дослідженні запропоновано вдосконалити національну платформу шляхом додавання опцій. Практична цінність цього дослідження полягає у представленні
широкій аудиторії можливостей використання цифрових платформ для судової практики та формуванні пропозицій щодо оптимізації
інформаційно-аналітичних інструментів Єдиного державного реєстру судових рішень
Management of competitiveness in the system of economic security of the enterprise: Qualification work for the master's degree
No full textЛаслов А. Управління конкурентоспроможністю в системі економічної безпеки підприємства: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «магістр» за спеціальністю 073 «Менеджмент» / Анна Ласлов. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2025. - 61 с.У першому розділі кваліфікаційної роботи розкрито сутність
конкурентоспроможності підприємства; визначено суть управління
конкурентоспроможністю підприємства: поняття, система та методи оцінки;
визначено управління конкурентоспроможністю як фактор економічної
безпеки підприємства. У другому розділі здійснено аналіз
конкурентоспроможності аграрних підприємств в умовах війни;
охарактеризовано господарську діяльність товариства; проаналізовано
управління конкурентоспроможністю товариства в системі його економічної
безпеки. У третьому розділі запропоновано інноваційне управління
земельними ресурсами з використанням технології штучного інтелекту з
метою підвищення управління конкурентоспроможності товариства;
обґрунтувано формування маркетингової стратегії як ключовий фактор
підвищення рівня управління конкурентоспроможністю в системі економічної
безпеки товариства. The essence of the enterprise's competitiveness is disclosed in the first section
of the qualification work; the essence of enterprise competitiveness management is
defined: concept, system and assessment methods; management of competitiveness
is determined as a factor of economic security of the enterprise. In the second
section, the analysis of the competitiveness of agricultural enterprises in the
conditions of war was carried out; the economic activity of the company is
characterized; the management of the company's competitiveness in the system of
its economic security is analyzed. In the third section, innovative management of
land resources using artificial intelligence technology is proposed in order to
improve the management of the company's competitiveness; the formation of a
marketing strategy is substantiated as a key factor in increasing the level of
competitiveness management in the company's economic security system
Peculiarities of adaptation of younger schoolchildren to the conditions of study at school: Qualification work for the degree of bachelor
No full textПавник М. Особливості адаптації молодших школярів до умов навчання в школі: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» денної форми здобуття освіти за спеціальністю 053 «Психологія» / Маркіян Павник. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 59 с.Кваліфікаційна робота присвячена проблемі адаптації молодших школярів до умов навчання в школі. Здійснено теоретичний аналіз наукових досліджень проблеми адаптації особистості та зокрема, дітей молодшого шкільного віку до умов навчання. Розглянуто психологічні чинники адаптації молодших школярів та особливості проявів шкільної дезадаптації. Емпірично досліджено особливості адаптації молодших школярів до умов навчання в школі. Результати емпіричного дослідження дозволили констатувати, що значна частина молодших школярів мають проблеми соціально-психологічної адаптації до умов навчання у школі, відтак розроблено психокорекційну програму із метою підвищення рівня адаптації молодших школярів до умов навчання. The qualification work is devoted to the problem of adaptation of younger schoolchildren to the conditions of study at school. A theoretical analysis of scientific research on the problem of adaptation of the personality and, in particular, of children of primary school age to the conditions of study was carried out. Psychological factors of adaptation of younger schoolchildren and features of manifestations of school maladaptation were considered. The features of adaptation of younger schoolchildren to the conditions of study at school were empirically investigated. The results of the empirical study allowed us to state that a significant part of younger schoolchildren have problems of socio-psychological adaptation to the conditions of study at school, therefore a psychocorrectional program was developed in order to increase the level of adaptation of younger schoolchildren to the conditions of study
Interrelationships and Conflicts of Criminal Procedure and Criminal Law of Ukraine: Dissertation
No full textНавроцька В.В. Взаємозв’язки й колізії кримінального процесуального та кримінального законодавства України: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук (доктора наук) за спеціальністю 12.00.09: кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / Навроцька Віра Вячеславівна. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України, 2025. - 529 с.Представлені результати наукового дослідження взаємозв’язків й колізій, які існують у чинному кримінальному процесуальному та кримінальному законодавстві України та тих, що потенційно виникають в зв’язку з законопроектними роботами. Сформульовані науково-обґрунтовані шляхи усунення виявлених колізій та запобігання їх виникненню.
Проведено комплексний аналіз різних аспектів, форм, рівнів та граней взаємозв’язку вітчизняного кримінального матеріального та процесуального законів, досліджено питання про співвідношення предметів їх регулювання, встановлено випадки «зазіхання» однієї галузі на предмет регулювання іншої. Такі взаємозв’язки мають багатоступеневий, складний характер та здійснюються на рівні галузей, інститутів, понять й термінів. Вказано, що нерозривний зв'язок складових кримінально-правового комплексу слід враховувати при розробці нових актів. При цьому найприйнятнішим варіантом є синхронна та узгоджена зміна кодифікованих законів. Зазначено, що кримінальне процесуальне та кримінальне матеріальне законодавство як самостійні галузі мають відносно самостійні предмети правової регламентації, а тому чітке розмежування сфер їх регулювання має виняткове значення. При вирішенні колізій відповідних норм слід зважати на те, до сфери регулювання якої галузі відноситься питання, що викликало колізію. Якщо за допомогою кримінального процесуального закону намагаються врегулювати матеріально-правові питання, то пріоритет слід надати кримінальному закону, за протилежної ситуації – перевага має бути за кримінальним процесуальним законом.
Вказано, що будь-які положення матеріального кримінального законодавства повинні характеризуватися процесуальною досяжністю, що як процесуальна надмірність, так і процесуальна недосяжність, є неприпустимими. Процесуальна блокада положень кримінального закону не повинна стати причиною їх незастосування та що у такому разі слід вдаватися до аналогії права чи закону. Реалізація норм матеріального кримінального закону можлива у кримінальному процесі на його конкретних стадіях та етапах. Констатовано, що використання кримінальних процесуальних засобів для вирішення питань, які можна та потрібно розв’язувати зусиллям інших галузей, є проявом процесуального марнотратства.
Аналіз положень вітчизняного кримінального та кримінального процесуального законодавства з питань застосування примусових заходів медичного характеру, а також відповідних положень Проєкту Кримінального кодексу 2019-2025 р.р. дав можливість констатувати численні термінологічні розбіжності, дублювання окремих приписів, неузгодженості щодо кола осіб, до яких можна застосовувати такі заходи, підстав їх застосування, виявити непоодинокі приклади ситуацій, за яких таких учасників процесу на законодавчому рівні безпідставно позбавлено можливостей самостійно обстоювати свої права та законні інтереси. Для подолання цих недоліків запропоновано нові редакції відповідних положень Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, Проєкту Кримінального кодексу та Закону «Про психіатричну допомогу».
Аналіз взаємозв’язків та колізій норм матеріального й процесуального законодавства при регламентації кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення дав можливість стверджувати про безпідставність віднесення правотворцем до такої категорії низки кримінальних правопорушень; те, що амністію та помилування не варто застосовувати щодо осіб, котрі вчинили діяння, яким завдано шкоду не лише публічним, а й приватним інтересам; неприйнятність ситуації, за якої прокурор позбавлений можливості з власної ініціативи розпочинати розслідування таких діянь; невиправданість законодавчого підходу, згідно з яким відмова потерпілого від обвинувачення у таких провадженнях тягне їх обов’язкове закриття. Окрім того, доведено абсурдність та невідповідність Конституції припису про те, що потерпілий від діяння, кримінальне провадження щодо якого здійснюється у формі приватного обвинувачення, начебто вправі подати заяву про його вчинення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Дослідження взаємозв’язків та колізій матеріального й процесуального законодавства при регламентації порядку здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх дало підстави для тверджень про розбіжності між кримінальним матеріальним та процесуальним законом щодо віку неповнолітніх, до яких може бути застосовано примусові заходи виховного характеру, кількості застосовуваних заходів. Також запропоновано визначити порядок скасування рішення про застосування примусових заходів виховного характеру; звернуто увагу на відсутність розмежування в чинному законодавстві порядку застосування цих заходів у разі звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання й наведено рекомендації для подолання цієї прогалини; обґрунтовано кримінально-правовий характер положення Кримінального процесуального кодексу України, де йдеться про можливість дострокового звільнення неповнолітнього, чия поведінка свідчить про перевиховання, від застосовуваного примусового заходу виховного характеру; доведено, що перед прийняттям рішення про звільнення від кримінальної відповідальності, підозрюваний/ обвинувачений має дати згоду на застосування до нього конкретного виду такого звільнення, а з неповнолітнім обвинуваченим, котрого планують звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, потрібно заздалегідь узгодити застосування ще й конкретного виду (видів) таких заходів.
Аналіз підходів до відповідальності за кримінальні правопорушення проти правосуддя у чинному та майбутньому (проєктованому) Кримінальних кодексах України під кутом зору нерозривних зв’язків кримінального матеріального та процесуального законодавства, дав підстави для висновків про необхідність встановлення кримінальної відповідальності за обмову підозрюваним / обвинуваченим конкретної завідомо невинуватої особи; при цьому констатовано значні резерви для удосконалення такої ідеї авторів Проєкту Кримінального кодексу; звернуто увагу на невідповідності чинного законодавства щодо права особи по наданню (відмови від надання) інформації відносно себе й інших близьких осіб; звернуто увагу на недоліки чинного законодавства у питанні допиту як свідка священнослужителя про відомості, отримані ним в ході сповіді віруючих; висловлено критичне ставлення до інституту присяги у кримінальному провадженні; піддано критиці підхід авторів Проєкту Кримінального кодексу щодо встановлення відповідальності за перешкоджання виконанню обов’язків присяжного як такого, що не відповідає усталеному підходу про рівність статусів присяжних та професійних суддів; звернуто увагу на відсутність відповідальності за розголошення даних закритого судового засідання як одного з недоліків чинного Кримінального кодексу та Проєкту Кримінального кодексу, що не дозволяє належним чином захистити охоронювані законом таємниці; звернуто увагу на неналежне врахування взаємозв’язків норм кримінального та кримінального процесуального законодавства в окремих положеннях вітчизняного Кримінального кодексу та Проєкту Кримінального кодексу, у яких йдеться про порушення права на захист; доведено необхідність притягнення експерта до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве роз’яснення свого висновку; а спеціаліста – за завідомо неправдивий висновок; звернуто увагу на численні недоліки чинного кримінального законодавства та Проєкту Кримінального кодексу, метою яких є протидія примусу й підкупу, застосовуваних до учасників кримінального судочинства; схвалено ідею криміналізації суддівського свавілля при постановленні рішень (у тому числі й у сфері кримінального судочинства), при цьому піддано критиці визначення поняття свавільного судового рішення як будь-якого рішення суду, що є завідомо незаконним та необґрунтованим; звернуто увагу на переваги та недоліки Проєкту Кримінального кодексу, де передбачено відповідальність за неубезпечення особи, взятої під захист; запропоновано викорінити упущення Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», відповідно до яких чимало учасників кримінального судочинства позбавлені права на застосування щодо них таких заходів, а при вжитті заходів безпеки не враховано можливість завдання шкоди деяким правоохоронюваним благам. The article presents the results of a scientific study of the interconnections and
and conflicts that exist in the current criminal procedure and criminal legislation of Ukraine and those that potentially arise in in connection with legislative work. The author formulates scientifically sound ways to eliminate the identified conflicts and prevent their occurrence.
A comprehensive analysis of various aspects, forms, levels and facets of the interrelation of domestic criminal substantive and procedural laws, and the issue of the correlation of the subjects of their regulation is investigated, the author identifies the cases of «encroachment» of one branch on the subject matter of regulation of another. Such interrelations are multi-stage, complex and are carried out at the level of branches, institutions, concepts and terms. The author points out that the inextricable link between the components of the criminal law complex should be taken into account when developing new acts. At the same time, the most acceptable option is a synchronised and coordinated amendment of codified laws. It is noted that criminal procedure and criminal substantive legislation as independent branches have relatively independent subjects of legal regulation, and therefore a clear delineation of the areas of their regulation is of paramount importance. When resolving conflicts of relevant provisions, it should be taken into account which area of law regulates the issue that caused the conflict. If the criminal procedure law is used to resolve substantive legal issues, the criminal law should take precedence, and in the opposite situation, the criminal procedure law should prevail.
The author points out that any provisions of substantive criminal law should be characterised by procedural accessibility, and that both procedural redundancy and procedural inaccessibility are unacceptable. The procedural blockade of criminal law provisions should not lead to their non-application and that in such a case, analogy of law or law should be used. Implementation of the substantive criminal law provisions is possible in criminal proceedings at their specific stages and phases. It is stated that the use of criminal procedural means to resolve issues which can and should be resolved by the efforts of other branches is a manifestation of procedural waste.
The analysis of the provisions of the national criminal and criminal procedure legislation on the application of compulsory medical measures, as well as the relevant provisions of the Draft Criminal Code of 2019-2025, made it possible to identify numerous terminological discrepancies, duplication of certain provisions, inconsistencies in the range of persons to whom such measures can be applied, the grounds for their application, and to identify numerous examples of situations in which such participants in the process are unreasonably deprived of the opportunity to independently defend their rights and legitimate interests. To overcome these shortcomings, new versions of the relevant provisions of the Criminal Code and the Criminal Procedure Code, the Draft Criminal Code and the Law «On Psychiatric Care» have been proposed. The analysis of the interrelations and conflicts of substantive and procedural law in the regulation of criminal proceedings in the form of private prosecution has made it possible to argue that the lawmaker has groundlessly classified a number of criminal offences in this category; that amnesty and pardon should not be applied to persons who have committed acts that harm not only public but also private interests; unacceptability of a situation in which the prosecutor is deprived of the opportunity to initiate an investigation of such acts on hi s/her own initiative; the unjustified legislative approach, according to which the victim's refusal to prosecute in such proceedings entails their mandatory closure. In addition, the author proves the absurdity and inconsistency with the Constitution of the provision that a victim of an act, criminal proceedings in respect of which are conducted in the form of private prosecution, allegedly has the right to file a statement about its commission within the statute of limitations for bringing to criminal liability.
The study of the interrelations and conflicts of substantive and procedural legislation in regulating the procedure for conducting criminal proceedings against minors has given rise to the statement that there are discrepancies between criminal substantive and procedural law with regard to the age of minors to whom compulsory educational measures may be applied and the number of measures applied. The author also proposes to determine the procedure for cancelling a decision to apply compulsory educational measures; the author draws attention to the lack of distinction in current legislation between the procedure for applying these measures in case of release from criminal liability and from punishment and provides recommendations for overcoming this gap; the author substantiates the criminal law nature of the provision of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which provides for the possibility of early release of a minor whose behaviour indicates re-education from the compulsory educational measure; it is proved that before making a decision on release from criminal liability, the suspect/accused must consent to the application of a specific type of such release, and the application of a specific type (types) of such measures must be agreed in advance with the minor accused who is to be released from criminal liability in connection with the application of compulsory educational measures. The analysis of the approaches to liability for criminal offences against justice in the current and future (draft) Criminal Codes of Ukraine from the perspective of the inseparable links between criminal substantive and procedural legislation gave rise to the conclusion that it is necessary to establish criminal liability for slander by a suspect/accused of a specific knowingly innocent person; at the same time, the author notes that there are significant reserves for improving this idea of the authors of the Draft Criminal Code; attention is drawn to the inconsistencies in the current legislation regarding the right of a person to provide (refuse to provide) information about himself/herself and other close persons; the author draws attention to the shortcomings of the current legislation on the issue of interrogation as a witness of a clergyman about the information received by him during the confession of believers; expresses a critical attitude to the institution of oath in criminal proceedings; the author criticises the approach of the authors of the Draft Criminal Code to establish liability for obstruction of juror's duties as inconsistent with the established approach to the equality of status of jurors and professional judges; the author draws attention to the lack of liability for disclosure of data from a closed court session as one of the shortcomings of the current Criminal Code and the Draft Criminal Code, which does not allow for proper protection of legally protected secrets; attention is drawn to the inadequate consideration of the interrelationships of criminal and criminal procedure legislation in certain provisions of the national Criminal Code and the Draft Criminal Code, which refer to violations of the right to defence; the author proves the necessity of bringing an expert to criminal liability for knowingly false explanation of his/her opinion; and a specialist - for knowingly false conclusion; the author draws attention to numerous shortcomings of the current criminal legislation and the Draft Criminal Code aimed at counteracting coercion and bribery applied to participants in criminal proceedings; the author endorses the idea of criminalising judicial arbitrariness in making decisions (including in the field of criminal justice), while criticising the definition of arbitrary court decision as any court decision that is deliberately illegal and unreasonable; the author draws attention to the advantages and disadvantages of the Draft Criminal Code, which provides for liability for failure to protect a person taken under protection; the author proposes to eliminate the omissions of the Law of Ukraine ‘On Ensuring Security of Persons Participating in Criminal Proceedings’, according to which many participants in criminal proceedings are deprived of the right to apply such measures to them, and the possibility of harm to certain law enforcement assets is not taken into account when taking security measures
Development of the AVR microcontroller based digital compass using the LSM303DLHC magnetometer (MEMS module): Qualification work for the degree of bachelor
No full textЗинич М.М. Розроблення цифрового компасу на МК AVR та магнітометрі (МЕМС-модулі) LSM303DLHC: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» заочної форми навчання за спеціальністю 126 «Інформаційні системи та технології» / Михайло Зинич. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 68 с.У дипломній роботі розроблено цифровий компас на мікроконтролері AVR з використанням МЕМС-модуля акселерометра-магнітометра LSM303DLHC для застосувань у системах правоохоронних органів. Розглянуто конструкції та принципи роботи магнітного, гірокомпасу, астрономічного та електронного компасів. Окремо розглянуто алгоритми калібрування акселерометра та магнітометра, обчислення кутів нахилу та визначення курсу компаса з компенсацією нахилу, що дозволяє забезпечити точну навігацію в складних умовах.
Розроблено структуру та апаратне забезпечення компасу, створено програмно-алгоритмічне забезпечення для інтеграції в системи моніторингу правоохоронних органів. Модель компасу була змодельована в Proteus ISIS, а прототип виготовлений на безпаєчній макетній платі. Для реалізації використано платформу Arduino Uno на мікроконтролері AVR ATmega328, МЕМС-модуль LSM303DLHC і графічний рідкокристалічний дисплей з роздільною здатністю 128×64 пікселів. Проведено тестування, що підтвердило працездатність системи в реальних умовах.
In the thesis, a digital compass based on the AVR microcontroller was developed using the MEMS accelerometer-magnetometer module LSM303DLHC for applications in law enforcement systems. The designs and principles of magnetic, gyroscopic, astronomical, and electronic digital compasses were considered, with a focus on their applicability in navigation and orientation tasks critical for law enforcement operations. Calibration algorithms for the accelerometer and magnetometer, tilt angle calculations, and heading determination with tilt compensation were specifically addressed to ensure accurate navigation in complex conditions, such as urban environments or challenging terrain.
The structure and hardware of the compass were developed, along with the software-algorithmic support for integration into law enforcement monitoring systems. The compass model was simulated in Proteus ISIS, and a prototype was built on a breadboard for testing. The Arduino Uno platform with the AVR ATmega328 microcontroller, the LSM303DLHC MEMS module, and a graphical LCD display with a resolution of 128×64 pixels were used in the implementation. The system was designed to be reliable and efficient for real-time applications, and testing was conducted, confirming its functionality in real-world conditions and its potential for use in various law enforcement operations
Features of the use of art therapeutic techniques in working with personal resources during war
No full textКалька Н.М. Особливості використання арттерапевтичних технік у роботі з особистісними ресурсами під час війни / Калька Н.М., Матвєєв В.Н. // Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи. - 2025. - № 2. - С. 156-168.Представлена стаття фокусується на дослідженні та науковому
обґрунтуванні потенціалу арт-терапевтичних технік, зокрема техніки «Я-
Електроприлад» у діагностиці та активації особистісних ресурсів особистості
в умовах воєнного часу.
Метою дослідження є наукове обґрунтування та систематизація
особливостей застосування техніки «Я-Електроприлад» для дослідження та
розвитку особистісних ресурсів.
Результати емпіричного дослідження показали, що жоден
електроприлад не домінує абсолютно, що свідчить про різноманіття
актуальних потреб вибірки. Зокрема, високий відсоток вибору фенів та
стайлерів вказує на домінування ресурсів самопрезентації, естетики та
емоційної регуляції. Значна частка виборів комп'ютерів та телефонів
підкреслює цінність інтелектуальних, аналітичних та комунікативних ресурсів,
що є критично важливими в умовах воєнного часу для отримання інформації,
зв'язку та онлайн-діяльності. Вибір павербанків та генераторів свідчить про
важливість ресурсів підтримки, автономії та стійкості, а холодильника – про
цінність стабільності та збереження ресурсів.
На основі аналізу були виділені та деталізовані типології особистостей
за обраними електроприладами, кожна з яких асоційована з певним набором
домінуючих особистісних ресурсів, а саме «Освітлювачі», «Зберігачі»,
«Комунікатори», «Трансформатори», «Прогресори»;, «Трансформатори
Образу»; «Багатофункціональні організатори», «Джерела енергії», «Швидкі
активатори».
Кожен обраний електроприлад є метафоричним відображенням
внутрішнього ресурсного потенціалу особистості, що допомагає у розробці
диференційованих стратегій психологічної підтримки та втручань у кризових
ситуаціях. The presented article focuses on the study and scientific substantiation of the
potential of art therapeutic techniques, in particular the «I-Electric Device» technique
in the diagnosis and activation of personal resources in wartime conditions.
The purpose of the study was the scientific substantiation and systematization
of the features of the use of the «I-Electric Device» technique for the study and
activation of personal resources.
The results of the empirical study showed that no electrical device dominates
absolutely, which indicates the diversity of the actual needs of the sample. In particular,
the high percentage of choosing hair dryers and stylers indicates the relevance of the
resources of self-presentation, aesthetics and emotional regulation. A significant
proportion of the choices of computers and phones emphasize the value of intellectual,
analytical and communicative resources, which are critically important in wartime
conditions for obtaining information, communication and online activities. The choice
of power banks and generators indicates the relevance of support resources, autonomy
and resilience, and the refrigerator - the value of stability and conservation of
resources.
Based on the analysis, typologies of personalities were identified and detailed
according to the selected electrical appliances, each of which is associated with a
certain set of dominant personal resources, namely «Illuminators», «Savers»,
«Communicators», «Transformers», «Progressors», «Image Transformers»,
«Multifunctional organizers», «Energy sources», «Fast аctivators».
Each selected electrical appliance is a metaphorical reflection of the internal
resource potential of the individual. This understanding has important practical
significance for the development of differentiated strategies of psychological support
and interventions in crisis situations