Lviv State University of Internal Affairs Institutional Repository
Not a member yet
8160 research outputs found
Sort by
A unified register of persons convicted of crimes against the sexual integrity of minors: between legislative intent and the reality of law enforcement
Get PDFТищенко А.Д. Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої недоторканості малолітніх:
між законодавчим задумом і реальністю правозастосування / Тищенко Анна Дмитрівна // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Серія: Юридична. - 2025. - № 2. - С. 100-106.У статті досліджується актуальна та суспільно значуща проблема протидії сексуальному
насильству щодо малолітніх в Україні шляхом створення та функціонування Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої недоторканості малолітніх. Обґрунтовується необхідність посилення
кримінальної відповідальності та тривалого контролю за такими особами через ризик рецидиву, який не
зникає після відбуття покарання.
У центрі уваги аналіз законодавчих новацій, зокрема Закону № 409-IX від 2019 року, який запровадив
реєстр. Стаття детально розглядає юридичне підґрунтя створення бази даних, що містить інформацію
про засуджених осіб навіть у випадках, коли судимість уже погашена. Водночас виявлено розбіжності
між задекларованими механізмами й практикою їх реалізації. Зокрема, суди не завжди вказують у вироках
на необхідність внесення даних до реєстру, а самі реєстрові записи часто не перевіряються під час при-
йняття кандидатів на посади в установи, які працюють з дітьми.
Авторка аргументовано критикує чинні норми за недостатню дієвість, акцентує на законодавчих прогалинах, що дозволяють засудженим особам уникати реального обмеження у працевлаштуванні та пропонує
чіткі зміни до низки законів. Йдеться, зокрема, про встановлення довічної заборони на роботу з дітьми для
осіб, включених до реєстру, без можливості оскарження, якщо тільки не буде скасовано обвинувальний вирок.
Окрему увагу приділено питанням правового статусу таких осіб, колізіям із поняттям судимості та
необхідності розробки окремої правової категорії – обмежувальних заходів, які не залежать від терміну
відбутого покарання, а діють до моменту виключення з реєстру.
Таким чином, робота висвітлює не лише слабкі місця у сфері протидії злочинам проти статевої недоторканості малолітніх, але й пропонує цілісний механізм їх усунення. Стаття є важливим внеском у розвиток дитиноцентричного підходу в кримінальному праві, а запропоновані зміни можуть слугувати основою
для вдосконалення законодавства в частині захисту прав дитини. The article examines the current and socially significant problem of combating sexual violence against
minors in Ukraine by creating and operating a Unified Register of Persons Convicted of Crimes Against the Sexual
Freedom and Integrity of a Minor. The author justifies the need to strengthen criminal liability and long-term
control over such persons due to the risk of relapse, which does not disappear after serving the sentence.
The focus is on the analysis of legislative innovations, in particular Law No. 409-IX of 2019, which introduced
the register. The article examines in detail the legal basis for creating a database containing information about
convicted persons even in cases where the criminal record has already been extinguished. At the same time,
discrepancies are found between the declared mechanisms and the practice of their implementation. In particular,
courts do not always indicate in their verdicts the need to enter data into the register, and the register entries
themselves are often not checked when accepting candidates for positions in institutions working with children.
The author argues that the current regulations are ineffective, emphasizes the legislative gaps that allow
convicted persons to avoid real restrictions on employment, and proposes clear amendments to a number of laws.
This includes, in particular, establishing a lifelong ban on working with children for persons included in the register,
without the possibility of appeal, unless the conviction is overturned. Particular attention is paid to the issues of the legal status of such persons, conflicts with the concept of a
criminal record, and the need to develop a separate legal category – restrictive measures that do not depend on the
term of the sentence served, but are valid until the moment of exclusion from the register.
Thus, the work highlights not only weaknesses in the field of combating crimes against the sexual integrity of
minors, but also offers a holistic mechanism for their elimination. The article is an important contribution to the
development of a child-centered approach in criminal law, and the proposed amendments can serve as the basis for
improving legislation in the field of protecting the rights of the child
Criminal liability for domestic violence in Ukraine: dissertation
No full textШугало А. Я. Кримінальна відповідальність за домашнє насильство в Україні: дисертація на здобуття освітньо наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право / Шугало Алоїза Ярославівна. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 229 с.Дисертація є комплексним дослідженням кримінально правової протидії домашньому насильству як законодавчо виокремленого виду насильства, яке вирізняє системний підхід до насильства як наскрізного кримінально правового поняття. На підставі отриманих результатів констатовано, що норма про домашнє насильство збільшує обсяг кримінально караних діянь, дає змогу забезпечити охороною потерпілих осіб від окремих видів психічного та економічного насильства, які не заборонені іншими кримінально правовими нормами. Запропоновано виключити вказівку на фізичне насильство з диспозиції ст. 126 1 КК України, оскільки такі діяння охоплюватимуться загальними нормами КК України про фізичне насильство (без ознаки систематичності). Доведено, що вказівка на суспільно небезпечні наслідки у нормі про домашнє насильство (у виді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи) є надмірною, оскільки застосування насильства завжди тягне за собою негативні наслідки для потерпілого, а криміноутворююча складова криється у «систематичності» таких діянь. Виявлено законодавчо непослідовні формулювання окремих ознак домашнього насильства.
Розглянуто стан теоретичного дослідження кримінальної відповідальності за домашнє насильство в Україні. Констатовано, що це питання отримало належну увагу з боку дослідників. Однак, кримінально правові доробки вказують на наявність дискусійних чи таких, що зумовлюють потребу у більш ретельній розробці питань щодо: співвідношення поняття психічного та психологічного насильства; образи та приниження, залякування та погрози як видів психологічного насильства; трактування економічного насильства; аналізу суспільно небезпечних наслідків домашнього насильства, зокрема, емоційної залежності, погіршення якості життя; доцільності поділу домашнього насильства на фізичне, психологічне та економічне; розмежування аналізованого складу злочину із кримінальними правопорушеннями, передбаченими конкуруючими нормами, тощо.
Вивчено історію розвитку кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Встановлено, що за часів Київської Русі було передбачено чимало норм, які передбачали кримінально правову заборону насильства як такого, однак, відповідні норми закріплювали нерівність людей за ознаками соціального стану та були спрямовані на охорону прав пануючого класу, тоді як інтереси феодально залежного населення нівелювалися. До початку XIX століття кримінальне законодавство визнавало за батьком і матір’ю пріоритет у захисті їх від домашнього насильства, що засвідчує наявність безмежної батьківської влади, оскільки образи і побиття дітей не вважалися кримінально караним діянням, тоді як за словесну образу батьків передбачалась смертна кара. За радянської доби надавалася прерогатива соціальних інтересів над індивідуальними, а тому питання протидії домашньому насильству кримінально правовими засобами не було варте уваги. Із закріпленням у чинному КК України норми про домашнє насильство не можна стверджувати, що питання кримінально правової охорони особи від цього злочинного явища є вичерпаним, оскільки відповідна норма продовжує розвиватися і сьогодні.
Проаналізовано міжнародно правові стандарти протидії домашньому насильству. Здійснено аналіз кримінального законодавства окремих держав, які є членами ЄС, що дало змогу виокремити положення, які є вартими для наслідування (встановлення кримінально правової заборони за одноразовий прояв фізичного домашнього насильства; наявність кваліфікуючих ознак домашнього насильства вчинення щодо інваліда, особи, яка перебуває в безпорадному стані, щодо малолітньої чи неповнолітньої особи чи в їх присутності), а також ті, які не слід враховувати (КК Польщі, де законодавець за домашнє насильство встановлює доволі широкі межі покарання).
Юридичний аналіз складу домашнього насильства дав змогу стверджувати, що небезпека домашнього насильства полягає в тому, що таке вчиняється у колі сімейних чи близьких відносин, де потерпіла особа зазнає систематичних фізичних та (або) психічних страждань і часто перебуває у безвихідній ситуації. Домашнє насильство є гострою глобальною проблемою та однією з найбільш поширених форм порушення прав людини, яке вчиняється за «зачиненими дверима». А тому усталені стереотипи розгляду домашнього насильства як «сімейних суперечок» блокують повне визнання цього явища як суспільно небезпечного.
Під час розгляду об’єктивної сторони складу домашнього насильства проаналізовано його види: фізичне, психічне, економічне. Обґрунтована позиція, що законодавець допустив термінологічну неточність, використовуючи у диспозиції ст. 126 1 КК України та Законі України від 07.12.2017 термін «психологічне насильство». Відтак, із огляду на семантичний аналіз, запропоновано вживання терміну «психічне насильство». Доведено, що «образа» та «приниження» як різновиди психічного насильства характеризуються однаковим змістом, адже, приниження це завжди образа, і навпаки.
Під час характеристики суб’єкта складу домашнього насильства констатовано, що йому притаманні як загальні, так і спеціальні ознаки. Однак, коло суб’єктів домашнього насильства все таки є вужчим, аніж коло потерпілих, адже окрема категорія осіб через свої вікові особливості, фізичні чи психічні властивості не може визнаватися суб’єктом аналізованого посягання, навіть якщо належить до одного з подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою потерпілий перебуває або перебував у сімейних або близьких відносинах (малолітні та особи, які перебувають у безпорадному стані).
Аналіз чинної редакції ст. 126 1 КК України через опис ознак об’єктивної сторони дав підстави стверджувати, що для домашнього насильства характерна умисна форма вини у виді прямого чи непрямого умислу. Застосовуючи домашнє насильство, суб’єкт посягання демонструє нехтування загальних правил співжиття у сімейному чи близькому колі через свободу вибору діяти поза порядком відповідних суспільних відносин. Особа також розуміє, що її дії є поширеною формою порушення основоположних прав людини. Відтак винний усвідомлює, що його дії засуджуються з боку суспільства, яке визнає домашнє насильство аморальним злочинним явищем.
У частині кримінально правової кваліфікації домашнього насильства сформульовано правила кваліфікації для таких випадків: 1) кваліфікація домашнього насильства з урахуванням системних зв’язків норми про домашнє насильство; 2) кваліфікація домашнього насильства за наявності ознаки систематичності; 3) кваліфікація кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством.
Розгляд питань караності домашнього насильства засвідчив, що відповідне посягання є нетяжким злочином, а отже, не характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки. Домашнє насильство належить до тих кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (за заявою потерпілої особи). Попри те, подальша відмова потерпілого від обвинувачення у справі про домашнє насильство не є підставою для закриття кримінального провадження, що засвідчує про особливу увагу законодавця до вказаної категорії посягань. This thesis constitutes a comprehensive study of criminal law counteraction to domestic violence as a legally distinct type of violence, distinguished by a systematic approach to violence as a cross cutting criminal law concept. On the basis of the results obtained, it is stated that the provision on domestic violence increases the scope of criminal offences and allows for the protection of victims from certain types of mental and economic violence which are not prohibited by other criminal law provisions. It is hereby proposed that the reference to physical violence be excluded from the disposition of Article 126 1 of the Criminal Code of Ukraine, since such acts will be covered by the general provisions of the aforementioned Code on physical violence (without the feature of systematic nature). The author demonstrates that the reference to socially dangerous consequences in the provision on domestic violence (in the form of physical or psychological suffering, health disorders, disability, emotional dependence or deterioration of the victim's quality of life) is excessive, since the use of violence always entails negative consequences for the victim, and the criminal component lies in the ‘systematic nature’ of such acts. Inconsistent wording of certain signs of domestic violence in the law has been identified.
The article examines the state of theoretical research on criminal liability for domestic violence in Ukraine. It is stated that this issue has received due attention from researchers. Nevertheless, the criminal law studies point to the existence of controversial issues or those which require a more thorough elaboration of the following issues: correlation of the concepts of mental and psychological violence; insults and humiliation, intimidation and threats as types of psychological violence; interpretation of economic violence; analysis of socially dangerous consequences of domestic violence, in particular, emotional dependence, deterioration of the quality of life; expediency of dividing domestic violence into physical, psychological and economic; distinction between the analysed crime and criminal offences under competing norms, etc.
The author undertakes a detailed examination of the historical progression of criminal liability for domestic violence. It is an established fact that during the period of Kyivan Rus, a multitude of legal provisions existed which incorporated criminal law prohibitions against violence. However, these provisions were found to be characterised by the perpetuation of social inequality, with the rights of the ruling class being prioritised over those of the feudal dependent population. Prior to the onset of the nineteenth century, the prevailing criminal law recognised the primacy of fathers and mothers in protecting them from domestic violence, thereby substantiating the notion of unrestrained parental authority. This is evidenced by the fact that the insulting and beating of children was not regarded as a criminal act, while the verbal abuse of parents was subject to penalties that included death. However, during the Soviet era, the ascendancy of social interests over individual interests led to the marginalisation of the issue of domestic violence within the criminal law framework. However, the recent inclusion of a provision on domestic violence in the current Criminal Code of Ukraine suggests that the issue of criminal law protection of an individual from this criminal phenomenon is not yet fully addressed, as the relevant provision continues to evolve.
International legal standards for combating domestic violence are analysed. The analysis of the criminal legislation of individual EU member states made it possible to identify provisions that are worthy of imitation (establishment of a criminal law prohibition for a single manifestation of physical domestic violence; the existence of qualifying signs of domestic violence committed against a disabled person, a person in a helpless state, a minor or underage person or in their presence), as well as those that should not be taken into account (the Criminal Code of Poland, where the legislator sets rather broad limits of punishment for domestic violence; the Criminal Code of Georgia, which duplicates responsibility for systematic insults in the basic and qualified elements of a criminal offence).
A legal analysis of the elements of domestic violence has made it possible to state that the danger of domestic violence lies in the fact that it is committed in the context of family or close relationships, where the victim suffers systematic physical and/or mental suffering and is often in a hopeless situation. Domestic violence is an acute global problem and one of the most widespread forms of human rights violations committed behind closed doors. Therefore, entrenched stereotypes of viewing domestic violence as a ‘family dispute’ impede full recognition of this phenomenon as a socially dangerous one.
When considering the objective side of corpus delicti of domestic violence, the author analyses its types: physical, mental, and economic. The author substantiates the position that the legislator made a terminological inaccuracy by using the term ‘psychological violence’ in the disposition of Article 126 1 of the Criminal Code of Ukraine and the Law of Ukraine of 7 December 2017. Then, based on the semantic analysis, the author suggests using the term ‘mental violence’. It is proved that ‘insult’ and ‘humiliation’ as types of psychological violence are characterised by the same content, since humiliation is always an insult, and vice versa.
In the course of characterising the subject of corpus delicti of domestic violence, it is stated that it has both general and special features. However, the circle of perpetrators of domestic violence is still narrower than the circle of victims, because a certain category of persons, due to their age, physical or mental characteristics, cannot be recognised as the subject of the analysed offence, even if they are related to a spouse or former spouse or another person with whom the victim is or was in a family or close relationship (minors and persons in a helpless state). The analysis of the current version of Article 126 1 of the Criminal Code of Ukraine through the description of the objective side features gave grounds to assert that domestic violence is characterised by a deliberate form of guilt in the form of direct or indirect intent. By using domestic violence, the perpetrator demonstrates a disregard for the general rules of cohabitation in a family or close circle through the freedom of choice to act outside the order of the relevant social relations. The person also understands that their actions are a common form of violation of fundamental human rights. Furthermore, the perpetrator is aware that his or her actions are condemned by society, which recognises domestic violence as an immoral criminal phenomenon.
As regards the criminal law qualification of domestic violence, the author formulates the qualification rules for the following cases: 1) qualification of domestic violence taking into account the systemic links of the provision on domestic violence; 2) qualification of domestic violence if the provision contains a sign of systematic nature; 3) qualification of criminal offences related to domestic violence.
Consideration of the punishability of domestic violence has shown that the relevant offence is a minor crime, and therefore not characterised by an increased degree of public danger. Domestic violence is one of those criminal offences for which criminal proceedings are carried out in the form of private prosecution (at the request of the victim). Nevertheless, the victim's subsequent refusal to press charges in a domestic violence case is not a ground for closing criminal proceedings, which indicates the legislator's special attention to this category of offences
The role of sport in the formation of emotional and will-powered qualities
No full textБагрій В.В. Роль спорту у формуванні емоційних та вольових якостей / Багрій В.В., Івасів С.Р. // Габітус. - 2025. - Випуск 75. - С. 44-49.Наукова стаття присвячена аналізу емоційних та вольових якостей особистості, які відіграють важливу роль у житті спортсменів. Здійснено аналіз класифікації емоцій в основі, яких лежать фізичні відчуття (стенічні та астенічні) та їх характеристику складу, яка стосується динаміки, функцій, об’єктивної та особистісної зумовленості. Проаналізовано поняття «воля», як невід’ємний компонент у досягненні успіху у спортивній діяльності. З’ясовано базові атрибути волі, які проявляються на індивідуальному рівні людської діяльності та шляхи тренування та виховання вольових якостей.
Системне заняття спортом набуває важливого значення в умовах сьогодення, адже спорт сприяє, окрім, фізичного виховання, він виступає важливим елементом розвитку емоційних та вольових якостей. Емоційна та вольова складова спортсменів полягає у тривалому та цілеспрямованому психолого-педагогічному процесі, який спрямований на розвиток та виховання визначених якостей, які слугують невід’ємною складовою при подоланні труднощів та досяганні позитивного результату.
Спортивні змагання, як одна із основних складових спортивної діяльності, відрізняються не лише великою динамікою емоцій та почуттів, але і значною їхньою різноманітністю та визначенні місця та змісту емоційно-вольового компоненту в спеціальній підготовці спортсмена. Особливе місце психологічна підготовка займає в процесі безпосередньої підготовки спортсмена до змагань, що пов’язано перш за все з необхідністю забезпечення оптимального рівня емоційного збудження.
Актуальністю даної проблематики є розкриття потенціальних можливостей емоційної та вольової сфери в управлінні діяльністю людини, яка може бути використана як своєрідний ресурс для подолання посттравматичного стресу у психологічному супроводі реабілітації спортсмена, а також прискоренням в процесі відновлення, ефективного і найскорішого повернення його до спортивної діяльності. The scientific article is devoted to the analysis of emotional and volitional qualities of the personality, which play an important role in the life of athletes. The analysis of the classification of emotions underlying physical sensations (sthenic and asthenic) and their compositional characteristics, which relate to dynamics, functions, objective and personal conditioning, is carried out. The concept of "will" is analyzed as an integral component in achieving success in sports activities. The basic attributes of will, which are manifested at the individual level of human activity and the ways of training and educating volitional qualities are clarified.
Systematic sports training is gaining importance in today's conditions, because sport contributes, in addition to physical education, to the development of emotional and volitional qualities. The emotional and volitional component of athletes consists of a long and purposeful psychological and pedagogical process aimed at developing and nurturing certain qualities that serve as an integral component in overcoming difficulties and achieving a positive result.
Sports competitions, as one of the main components of sports activities, are distinguished not only by the great dynamics of emotions and feelings, but also by their significant diversity and the determination of the place and content of the emotional and volitional component in the special training of the athlete. Psychological training occupies a special place in the process of direct preparation of the athlete for competitions, which is primarily associated with the need to ensure the optimal level of emotional arousal.
The relevance of this issue is the disclosure of the potential capabilities of the emotional and volitional sphere in managing human activity, which can be used as a kind of resource for overcoming post-traumatic stress in the psychological support of the athlete's rehabilitation, as well as accelerating the recovery process, effective and rapid return to sports activities
Gender differences in coping strategies of modern higher education students: Qualification work for the degree of bachelor
No full textКучера М. Гендерні відмінності копінг-стратегії сучасних здобувачів вищої освіти: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» здобувача вищої освіти заочної форми навчання за спеціальністю 053 «Психологія» / Марта Кучера. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 49 с.У роботі розкрито аналіз основних підходів та класифікацій копінг-поведінки, особливості розвитку психіки представників студентського віку чинники, які впливають на вибір копінг-стратегій студентів. Емпірично досліджено гендерні відмінності копінг-стратегій сучасних здобувачів вищої освіти. Виявлено негативно спрямовані копінг-стратегії здобувачів вищої освіти, які збільшують виникнення безнадійних копінгів за рахунок емоційної напруги та психологічних реакцій організму на дії зовнішнього середовища. Описано практичні рекомендації здобувачам вищої освіти щодо підвищення копінг-стратегій. The paper reveals an analysis of the main approaches and classifications of coping behavior, features of the development of the psyche of students, factors that influence the choice of coping strategies of students. Gender differences in coping strategies of modern higher education students are empirically studied. Negatively directed coping strategies of higher education students are identified, which increase the occurrence of hopeless coping due to emotional stress and psychological reactions of the body to the effects of the external environment. Practical recommendations for higher education students on improving coping strategies are described
Dynamics of stress in survivors of hostilities: Qualification work for the degree of bachelor
No full textМінюк С. Динаміка стресу в осіб, що пережили воєнні дії: кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня «бакалавр» здобувача вищої освіти заочної форми навчання за спеціальністю 053 «Психологія» / Софія Мінюк. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 61 с.У дипломній роботі досліджено психологічні особливості стресових переживань у осіб, які пережили воєнні дії. Основна увага зосереджена на вивченні змін психоемоційного стану протягом часу після травматичних подій, а також на виявленні факторів, що впливають на інтенсивність та тривалість стресу. У роботі проаналізовано теоретичні підходи до розуміння посттравматичного стресового розладу (ПТСР), адаптаційних механізмів та психологічної стійкості. Розкрито динаміку розвитку стресу, його симптоматику та чинники, що впливають на інтенсивність стресових реакцій. У дослідженні застосовано анкетування, Шкалу PCL-5 для оцінки симптомів посттравматичного стресового розладу та Шкалу тривожності Спілбергера – Ханіна для вивчення рівнів тривожності. The thesis investigates the psychological features of stressful experiences in survivors of hostilities. The main focus is on studying changes in the psycho-emotional state during the time after traumatic events, as well as on identifying factors that affect the intensity and duration of stress. The paper analyzes theoretical approaches to understanding post-traumatic stress disorder (PTSD), adaptive mechanisms and psychological stability. The dynamics of stress development, its symptoms and factors affecting the intensity of stress reactions are revealed. The study used questionnaires, the PCL-5 Scale to assess symptoms of post-traumatic stress disorder and the Spielberger-Hanin Anxiety Scale to study anxiety levels
Criminal law protection of activities of state and public figures in Ukraine: dissertation
No full textФедишин І. М. Кримінально-правова охорона діяльності державних та громадських діячів в Україні: дисертація на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право / Федишин Ілона Мар'янівна. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 271 с.Світова суспільна стабільність нерозривно пов’язана з безпекою тих, хто приймає головні рішення, а отже кримінально-правова охорона діяльності державних та громадських діячів є одним із основних викликів для правової системи України. Відтак кримінальне законодавство містить спеціальні норми, що встановлюють відповідальність за правопорушення, які посягають на діяльність державного та громадського діяча: посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 Кримінального кодексу України (далі – КК України)); порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, вчинене щодо державних чи громадських діячів (ч. 2 ст. 163 КК України); погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча (ст. 346 КК України), а також передбачено норму про заборону втручання в діяльність державного діяча (ст. 344 КК України). Водночас у КК України наявні норми (ч. 1 ст. 351, ст. 351-1, ст. 351-2), де потерпілими є «народний депутат України», «член Рахункової палати», «член Вищої ради правосуддя», «член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», які законодавцем включені до переліку державних діячів. Кримінально-правові норми, передбачені цими статтями, є предметом цієї роботи і проаналізовані з огляду на концептуальні, теоретичні й практичні аспекти. Робота присвячена комплексному розгляду питань кримінально-правової охорони діяльності державних та громадських діячів в Україні, спрямованому на підготовку науково-обґрунтованих пропозицій, що мають удосконалити означені кримінально-правові норми та суміжні правовідносини, а також підвищити ефективність кримінального права у цій сфері. Зміст дослідження ґрунтується на основі комплексної та системної кримінально-правової характеристики кримінальних правопорушень, що посягають на діяльність державного та громадського діяча в Україні. В роботі розглянуто стан дослідження кримінально-правової охорони діяльності державних та громадських діячів у науковій літературі, соціальну зумовленість встановлення кримінальної відповідальності за вказані посягання, визначено систему кримінальних правопорушень, що посягають на діяльність державних та громадських діячів, вивчено досвід регулювання в зарубіжному кримінальному законодавстві. Запропоновано детальний юридичний аналіз (об’єктивні та суб’єктивні ознаки) складів кримінальних правопорушень, що посягають на діяльність державних та громадських діячів. Проаналізовано окремі питання кримінально-правової кваліфікації, а також особливості реалізації кримінальної відповідальності за досліджувані правопорушення.
У вступній частині роботи визначено актуальність теми, сформульовано мету, завдання та методологію роботи, окреслено наукову новизну. В першому розділі узагальнено стан розгляду питання кримінально-правової охорони діяльності державних та громадських діячів в доктрині права з метою визначення дискусійних питань, щодо яких відсутня одностайність або ж простежується варіативність думок та неоднозначність їхнього трактування. Аналіз наукового доробку засвідчив, що здебільшого вчені досліджували цю проблематику відособлено, щодо окремого складу кримінального правопорушення, а не розглядали як систему протиправних посягань на державну та громадську діяльність. В той час як на дисертаційному рівні в Україні немає комплексних системних напрацювань із зазначеної проблематики. Підсумовано, що система спеціальних норм, які встановлюють відповідальність за посягання на діяльність державних чи громадських діячів, мають на меті забезпечення ефективного механізму охорони функціонування органів державної влади та політичних інститутів. Зміст цієї охорони в тому, що кримінальне законодавство охороняє не статус чи особу діяча, а саму функцію, яку особа виконує в суспільстві. Визначено поняття кримінального правопорушення, що посягає на діяльність державних та громадських діячів, а також наведено класифікацію кримінальних правопорушень, що посягають на діяльність державного чи громадського діяча за низкою узагальнюючих критеріїв. Доведено, що сукупність кримінальних правопорушень, які посягають на діяльність державних та громадських діячів, є системою за основними ознаками (зокрема якісна визначеність, цілеспрямованість, цілісність, відмежованість від зовнішнього середовища і взаємодія із зовнішнім середовищем, гетерогенність тощо). Визначено основні системоутворювальні елементи (потерпілий, безпосередній об’єкт складу кримінального правопорушення, діяльність потерпілого, суб’єктивне ставлення суб’єкта до діяльності потерпілого). Проаналізовано категоріально-понятійний апарат («державний діяч», «громадський діяч», «державна діяльність», «громадська діяльність») та сформовано авторські визначення головних понять. Задля забезпечення чіткішого розмежування між широкими категоріями громадської активності, зважаючи на специфіку участі у політичних процесах та реалізації політичних функцій, запропоновано замінити поняття «громадський діяч» на «політичний діяч», «громадська діяльність» на «політична діяльність». Аналіз регламентації кримінально-правової охорони державних та громадських діячів за законодавством окремих зарубіжних держав дав змогу дійти висновку, що в загалом українська кримінально-правова охорона діяльності державних діячів має багато спільного із європейським підходом та передбачає основні аспекти такої охорони.
Другий розділ присвячено ґрунтовному юридичному аналізу складів кримінальних правопорушень проти державних та громадських діячів. Розглянуто об’єктивні (об’єкт, об’єктивна сторона) та суб’єктивні ознаки (суб’єкт, суб’єктивна сторона) цих складів, виокремлено їхні концептуальні недоліки та запропоновано шляхи їх удосконалення. Зроблено висновок, що, попри різні родові об’єкти досліджуваних складів кримінальних правопорушень, їх об’єднує безпосередній об’єкт – суспільні відносини, які забезпечують безперешкодне виконання державними та громадськими діячами своїх повноважень. Підтримано концептуальне скорочення переліку державних діячів. Запропоновано доповнити ст. 112 КК України вказівкою на близьких родичів та членів сім’ї, зазначених у статті осіб, як потерпілих, а також у ст. ст. 112, 344, 346 КК України – на осіб, які тимчасово виконують обов’язки державного чи громадського діяча. Водночас обґрунтовано доцільність включення до кола потерпілих кандидата на пост Президента України. На підставі вивчення об’єктивної сторони кримінальних правопорушень, що посягають на діяльність державного чи громадського діяча, обґрунтовано заміну терміна «посягання на життя» на «вбивство або замах на вбивство» в диспозиції ст. 112 КК України; з огляду на значну кількість системних недоліків у ч. 2 ст. 163 КК України та низьку соціальну обумовленість, аргументовано потребу виключення кваліфікуючої ознаки «щодо державних чи громадських діячів»; об’єктивною стороною складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 344 КК України, визначено вплив у будь-якій формі, як діяння, що може охоплювати втручання та перешкоджання діяльності (наприклад, створення штучних перешкод у роботі, надання завідомо неправдивої інформації, невиконання законних вимог тощо). Норми ст. ст. 351, 351-1, 351-2 КК України визнано результатом надмірної криміналізації і безсистемного додавання нових статей, відтак запропоновано виключити їх із КК України; аргументовано потребу замінити в ч. 1 ст. 346 КК України словосполучення «погроза заподіянням шкоди здоров’ю» на «погроза насильством»; зважаючи на мету системності до підходу кримінально-правового захисту державних та громадських діячів, запропоновано доповнення ст. 346 КК України таким альтернативним посяганнями, як захоплення або тримання як заручника та знищення або пошкодження майна державного чи громадського діяча. Обґрунтовано позицію підвищення віку кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, що посягають на діяльність державного чи громадського діяча, до загального. Особливістю суб’єктивної сторони аналізованих кримінальних правопорушень визначено формулювання законодавця «вчинено у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю». Таке формулювання має складний правовий зміст, що відображає одночасно і мотив, і мету кримінального правопорушення. У третьому розділі розглянуто особливості кримінально-правової кваліфікації та реалізації кримінальної відповідальності за правопорушення, що посягають на діяльність державних та громадських діячів в Україні. Удосконалено положення про співвідношення досліджуваних кримінальних правопорушень з іншими нормами Особливої частини КК України. Основними розмежувальними ознаками є родовий об’єкт кримінального правопорушення, коло осіб, які є потерпілими від цих кримінальних правопорушень, суб’єктивне ставлення суб’єкта до діяльності потерпілого. Синтезовано доктринальні підходи до кримінально-правової кваліфікації аналізованих кримінальних правопорушень. Детально досліджено санкції статей, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на державних та громадських діячів у зв’язку з їх діяльністю, відповідно до вимог системності та пропорційності. Узагальнено, що більшість досліджуваних санкцій відносно визначені, альтернативні, що дає змогу судам індивідуалізувати покарання. Розгляд зв’язків між досліджуваними кримінальними правопорушеннями, загальними нормами і суміжними кримінальними правопорушеннями, що регулюють відповідальність за посягання на інших спеціальних потерпілих, став підґрунтям для висновків: здебільшого кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за посягання на діяльність державного чи громадського діяча передбачають більш суворе покарання, ніж аналогічні загальні норми; кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за посягання на діяльність державного чи громадського діяча передбачають більш суворе покарання, ніж аналогічні норми щодо інших спеціальних потерпілих. На підставі розгляду норм Проєкту КК України зроблено висновок, що розробники намагаються мінімізувати кількість спеціальних кримінально-правових норм. Аналіз судової практики засвідчив, що найчастіше звільняють від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення досліджуваних кримінальних правопорушень у КК не передбачено. Вивчено правозастосовну практику, що дало змогу виявити надзвичайно малу кількість судових рішень у справах щодо аналізованих кримінальних правопорушень.
У розділах дисертації проаналізовано положення Проєкту нового КК України у частині, що регламентує кримінально-правову охорону діяльності державних і громадських діячів, а також взаємопов’язаних норм, із урахуванням їх системної ролі у зміцненні національної правової системи. Результати дослідження дають змогу поглибити розуміння теоретичних основ кримінально-правової охорони діяльності державних і громадських діячів, сприяють удосконаленню законодавства та практики його застосування, що є вагомим для розвитку національного кримінального права. Global social stability is inextricably linked to the security of those who make key decisions; therefore, criminal legal protection of the activities of the state officials and public figures is one of the main challenges for the legal system of Ukraine. Consequently, criminal legislation contains special provisions that establish liability for offenses that encroach upon the activities of the state officials and public figures: encroachment on the life of a state official or a public figure (Article 112 of the Criminal Code of Ukraine (hereinafter – Criminal Code of Ukraine)); violation of the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraphic or other correspondence transmitted by means of communication or through a computer, committed against the state officials or public figures (Part 2 of the Article 163 of the Criminal Code of Ukraine); threats or violence against a state official or a public figure (Article 346 of the Criminal Code of Ukraine), as well as a provision prohibiting interference in the activities of a state official (Article 344 of the Criminal Code of Ukraine). At the same time, the Criminal Code of Ukraine contains provisions (Part 1 of the Article 351, Articles 351-1, 351-2) where the victims are ‘people’s deputies of Ukraine’, ‘members of the Accounting Chamber’, ‘members of the High Council of Justice’, ‘members of the High Qualification Commission of Judges of Ukraine’, who are included by the legislator in the list of state officials. The criminal law norms provided by these articles are the subject of this project and are analysed in terms of conceptual, theoretical, and practical aspects. The project is dedicated to a comprehensive examination of issues related to the criminal law protection of the activities of the state officials and public figures in Ukraine, aimed at preparing scientifically grounded proposals to improve the specified criminal law norms and related legal relations, as well as to enhance the effectiveness of criminal law in this area.
The content of the research is based on a comprehensive and systematic criminal-legal characterization of criminal offenses that infringe upon the activities of the state officials and public figures in Ukraine. The project examines the state of research on the criminal-legal protection of the activities of state officials and public figures in the scientific literature, social conditioning of establishing criminal liability for the mentioned infringements, defines the system of criminal offenses that infringe upon the activities of state officials and public figures, and studies the experience of regulation in foreign criminal legislation. A detailed legal analysis (objective and subjective signs) of the elements of criminal offenses that infringe upon the activities of the state officials and public figures is proposed. Specific issues of criminal-legal qualification, as well as the peculiarities of implementing criminal liability for the studied offenses, are analysed.
In the introductory part of the project, the relevance of the topic is defined, the goal, tasks, and methodology of the project are formulated, and the scientific novelty is outlined. In the first chapter, the state of the issue regarding the criminal-legal protection of the activities of the state officials and public figures in legal doctrine is summarized in order to identify the controversial issues for which there is no consensus or where variability of opinions and ambiguity of their interpretation can be traced. The analysis of scientific contributions has shown that, for the most part, scholars have studied this issue in isolation, regarding a specific composition of the criminal offense, rather than considering it as a system of unlawful encroachments on state and public activities. At the same time, there are no comprehensive systemic developments on this issue at the thesis level in Ukraine. It is summarized that the system of special norms that establish responsibility for encroachments on the activities of the state officials or public figures aims to ensure an effective mechanism for protecting the functioning of the state authorities and political institutions. The essence of this protection is that criminal legislation protects not the status or person of an official or a figure, but the very function that the person performs in society. The concept of a criminal offense that encroaches on the activities of the state officials and public figures is defined, and a classification of criminal offenses that encroach on the activities of a state official or a public figure is provided based on a number of generalizing criteria. It has been established that the aggregate of criminal offenses that encroach upon the activities of the state officials and public figures constitutes a system based on key characteristics (in particular, qualitative definiteness, purposefulness, integrity, demarcation from the external environment, interaction with the external environment, heterogeneity, etc.). The main system-forming elements have been defined (the victim, the immediate object of the composition of the criminal offense, the activity of the victim, the subjective attitude of the subject towards the activity of the victim). The categorical-conceptual apparatus has been analysed (‘state official’, ‘public figure’, ‘state activity’, ‘public activity’) and authorial definitions of the main concepts have been formed. In order to ensure a clearer distinction between the broad categories of public activity, taking into account the specifics of participation in political processes and implementation of political functions, it has been proposed to replace the concept of ‘public figure’ with ‘political figure’, and ‘public activity’ with ‘political activity’. An analysis of the regulation of criminal-legal protection of the state officials and public figures under the legislation of certain foreign states has led to the conclusion that, in general, Ukrainian criminal-legal protection of the activities of the state officials has much in common with the European approach and encompasses the main aspects of such protection.
The second chapter deals with a thorough legal analysis of the elements of criminal offenses against the state officials and public figures. It examines the objective (object, objective side) and subjective signs (subject, subjective side) of these elements, identifies their conceptual shortcomings, and proposes ways to improve them. It concludes that, despite the different generic objects of the studied elements of criminal offenses, they share a direct object – social relations that ensure the unhindered performance of duties by the state officials and public figures. The conceptual reduction of the list of state officials is supported. It is proposed to supplement the Article 112 of the Criminal Code of Ukraine with a reference to close relatives and family members of the persons mentioned in the article as victims, as well as in the Articles 112, 344, 346 of the Criminal Code of Ukraine – to persons temporarily performing the duties of a state official or a public figure. At the same time, the appropriateness of including a candidate for the post of President of Ukraine in the circle of victims is substantiated. Based on the study of the objective side of criminal offenses that encroach on the activities of a state official or a public figure, the replacement of the term ‘encroachment on life’ with ‘murder or attempted murder’ in the disposition of the Article 112 of the Criminal Code of Ukraine is justified; given the significant number of systemic shortcomings in part 2 of the Article 163 of the Criminal Code of Ukraine and low social relevance, the need to exclude the qualifying feature ‘regarding the state officials or public figures’ is argued; the objective side of the composition of the criminal offense provided for in the Article 344 of the Criminal Code of Ukraine is defined as influence in any form, as an act that may encompass interference and obstruction of activities (for example, creating artificial obstacles to work, providing knowingly false information, failure to comply with lawful demands, etc.). The norms of the Articles 351, 351-1, 351-2 of the Criminal Code of Ukraine have been recognized as a result of excessive criminalization and the unsystematic addition of new articles, therefore it has been proposed to exclude them from the Criminal Code of Ukraine; the need to replace in part 1 of the Article 346 of the Criminal Code of Ukraine the phrase ‘threat of causing harm to health’ with ‘threat of violence’ has been argued; considering the goal of systematization in the approach to criminal-legal protection of the state officials and public figures, it has been proposed to supplement the Article 346 of the Criminal Code of Ukraine with such alternative encroachments as seizure or holding hostage and destruction or damage to property of a state official or a public figure. The position of raising the age of criminal responsibility for criminal offenses that encroach on the activities of a state official or a public figure to the general age has been substantiated. The feature of the subjective side of the analysed criminal offenses is defined by the legislator’s formulation ‘committed in connection with their state or public activities’. This formulation has a complex legal content that reflects both the motive and the purpose of the criminal offense.
In the third chapter, the features of criminal law qualification and implementation of criminal liability for offenses that encroach upon the activities of state officials and public figures in Ukraine are considered. The provisions regarding the correlation of the studied criminal offenses with other norms of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine have been improved. The main distinguishing features are the generic object of the criminal offense, the circle of persons who are victims of these criminal offenses, and the subjective attitude of the subject towards the activities of the victim. Doctrinal approaches to the criminal law qualification of the analysed criminal offenses have been synthesized. The sanctions of the articles that foresee criminal liability for encroachments on the state officials and public figures in connection with their activities have been thoroughly researched, in accordance with the requirements of systematics and proportionality. It has been generalized that the majority of the studi
State policy in the field of combating human trafficking and illegal migration: modern challenges for Ukraine and the world: collection of abstracts of the International Scientific and Practical Conference
No full textДержавна політика у сфері протидії торгівлі людьми і незаконній міграції: сучасні виклики для України та світу : збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції (6 червня 2025 року) / упор.: О. К. Марін, І. А. Вишневська. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025. - 300 с.Висвітлено основні аспекти означеної проблематики, розглянуто сучасні підходи до її вирішення та здійснено обмін досвідом між науковцями, практи-ками та політиками. Представлено широкий спектр досліджень, що охоплюють такі ключові питання: 1) вплив війни на правові та загальносоціальні заходи за-побігання торгівлі людьми і незаконній міграції; 2) роль міжнародних стандар-тів, здійснення міжнародної співпраці та зарубіжного досвіду у сфері протидії торгівлі людьми і незаконній міграції; 3) проблеми розслідування та судового розгляду проваджень про кримінальні правопорушення, пов’язані з торгівлею людьми і незаконною міграцією; 4) кримінальна відповідальність за торгівлю людьми та діяння, пов’язані з незаконною міграцією.
The collection of abstracts dedicated aims to highlight the main aspects of this issue, consider modern approaches to its solution and exchange experience between scholars, practitioners and policy makers. The collection presents a wide range of studies covering such key issues as: 1) study of the impact of war on legal and general social measures to prevent human trafficking and illegal migration; 2) analysis of international standards, international cooperation and foreign experience in combating human trafficking and illegal migration; 3) problems of investigation and trial of criminal offences related to human trafficking and illegal migration; 4) criminal liability for human trafficking and acts related to illegal migration
Organizational and psychological determinants of fears at children with haematological oncological diseases under inpatient care: dissertation
No full textСкаковська А.В. Організаційно-психологічні детермінанти страхів у дітей з онкогематологічними захворюваннями в умовах стаціонарного лікування: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 «Психологія» / Скаковська Анастасія Володимирівна. - Львів: Львівський університет внутрішніх справ, 2025. - 466 с.У дисертації визначено теоретико-методологічні підходи до вивчення
організаційно-психологічних детермінант страхів у дітей з онкогематологічними
захворюваннями у лікарняному середовищі.
Феномен страху розглянутий відповідно до теоретичних підходів у вивченні
страхів. За результатами теоретичного аналізу виявлено, що страх це відповідь на
конкретний сигнал небезпеки, реакція на об’єктивну загрозу.
Також розглянуто організаційно-психологічні детермінанти страхів в
онкохворих дітей, які пов’язані з болем, діагностичними маніпуляціями,
терапевтичним процесом, захворюванням, змінами у сімейній системі. Представлено
види страждань онкопацієнта, особливості розуміння внутрішньої картини хвороби
та відношення дитини до лікування.
Висвітлено розуміння смерті дітьми та екзистеційний страх смерті у дітей з
онкогематологічними захворюваннями. На основі узагальнення теоретико-
методологічних підходів до розуміння організаційно-психологічних детермінант
страхів дітей-онкопацієнтів побудовано теоретичну модель організаційно-
психологічних детермінант страхів у дітей з онкогематологічними захворюваннями в
умовах стаціонарного лікування.
Подано дослідження організаційно-психологічних детермінант страхів у дітей
з онкогематологічними захворюваннями в умовах стаціонарного лікування.
Зазначено організацію емпіричного дослідження, обґрунтування вибірки та вибору
діагностичного інструментарію.
Емпіричні показники, які були визначені для перевірки теоретичної моделі
організаційно-психологічних детермінант страхів у дітей з онкогематологічними захворюваннями включали в себе: вікові страхи молодшого шкільного віку;
переживання онкогематологічного захворювання; внутрішню картину хвороби;
почуття провини, підвищений рівень тривожності та інші негативні почуття; рівень
самооцінки; досвід сімейної системи; досвід перебування в стаціонарі; досвід інших
пацієнтів; ставлення дитини до медичного персоналу.
Представлено результати емпіричного дослідження організаційно-
психологічних детермінант страхів у дітей з онкогематологічними захворюваннями,
здійснено аналіз результатів перевірки теоретичної моделі. Подано результати
вивчення страхів у дітей з онкогематологічними захворюваннями на різних стадіях
лікування з відмінним досвідом хвороби, з різним складом та досвідом сім’ї.
Представлено результати вивчення організаційно-психологічних детермінант страхів
дітей з контрольної групи (без досвіду онкологічних хвороб).
Емпіричне дослідження організаційно-психологічних детермінант страхів у
дітей з онкогематологічними захворюваннями показало, що вік дітей з
онкогематологічними захворюваннями прямо корелює зі страхами, а саме зі
«страхом самотності», «страхом бути покинутими однокласниками», «страхом
самотності після смерті», «страхом бути покинутим іншими значимими дорослими».
Виявлені прямі кореляційні зв’язки зі страхами онкохворих дітей та
переживанням негативних почуттів: самотність, сум, непотрібність, покинутість,
образа, відчуття страждання, сором, тривожність.
Встановлені статистичні кореляції між страхами та уявленням про хворобу в
онкохворих дітей «ставленням до хвороби», «ставлення сім’ї до хвороби».
Встановлено кореляційні зв’язки між схильністю звинувачувати себе в настанні
хвороби та актуальними страхами у дітей з онкогематологічними хворобами.
Діти з онкогематологічними хворобами із середнім рівнем самооцінки виявили
схильність до почуття страху бути покинутими однокласниками більшою мірою, ніж
решта опитаних онкохворих дітей з іншими рівнями самооцінки. Для дітей з низьким
рівнем самооцінки найбільш вираженими є страх темноти, покарання.
Встановлено, що діти з онкогематологічними хворобами мають більш зрілу
форму усвідомлення смертності людини та більше визнають, що смерть може статись з дитиною, на відміну від опитаних дітей з контрольної групи. Також домінування
екзистенційних страхів у дітей пов’язано з вираженими «страхами втратити любов»,
«страхами того, що буде після смерті» та «страхом бути покинутими батьками».
Страх власної смерті у дітей з онкогематологічним захвоюванням корелює з
негативним ставленням до лікування, госпіталізації, медичного персоналу та
позитивним ставленням до хвороби, уявленням про хворобу.
Встановлено, що діти з онкогематологічними захворюваннями, які знаходяться
в різних трактах лікування й переживають різний досвід хвороби, мають відмінні
види домінантних страхів.
Здійсненно порівняння результатів дослідження дітей з онкогематологічними
захворюваннями і дітей з контрольної групи (без досвіду онкологічних хвороб).
Результати емпіричної частини дослідження показали значущі відмінності в
домінантних страхах, уявленні про хворобу, рівнях самооцінки, рівнях тривожності,
уявленні про хворобу в досліджуваної групи дітей з онкогематологічним діагнозом та
дітей з контрольної групи (без досвіду онкологічних хвороб).
У рамках факторної моделі виокремлено одинадцять факторів організаційно-
психологічних детермінант страхів у дітей, що мають онкогематологічні
захворювання. І фактор — «фактор не схильності до медичних страхів»; ІІ фактор —
«фактор онкологічного захворювання в сімейному анамнезі»; ІІІ фактор — «фактор
витіснення страхів» містить шкалу адаптивного механізму «витіснення страхів»; ІV
фактор — «фактор рівня самооцінки»; V фактор — «фактор відсутності безпечного
місця»; VІ фактор — «фактор не виражених шкільних страхів»; VIІ фактор — «фактор
вираженого страху перед болем»; VIII фактор — «фактор пасивного способу
подолання страхів»; IX фактор — «фактор відчуття страждання»; X фактор —
«фактор досвіду стосунку зі смертю»; XІ фактор — «фактор вираженого страху перед
майбутнім».
Діти з онкогематологічним діагнозом, які мають більш негативний досвід
хвороби, більшою мірою характеризуються страхами самотності, страхом бути
покинутими іншими значимими дорослими, страхами фізичного ушкодження
страхами соматичних реакцій, страхом не самої смерті, а «страхами того, що буде під час або після смерті». Також їм притаманне позитивне ставлення до лікування,
госпіталізації.
Представлено опис корекційної програми подолання страхів у дітей з
онкогематологічними захворюваннями в умовах стаціонарного лікування методами
арттерапії, яка створена на основі одержаних теоретичних і емпіричних результатів
дисертаційного дослідження. Представлена динаміка показників страхів у дітей з
онкогематологічними захворюваннями в умовах стаціонарного лікування під
впливом психологічної корекції методами арттерапії.
Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційного дослідження
полягають в тому, що вперше визначено організаційно-психологічні детермінанти
страхів у дітей з онкогематологічними захворюваннями.
Розроблено теоретичну модель організаційно- психологічних детермінант у
дітей з онкогематологічними захворюваннями в умовах стаціонарного лікування.
Емпірично встановлено зв’язок між страхами дітей з онкогематологічними
захворюваннями та з віком, рівнем самооцінки, особливостями переживань
негативних почуттів, почуттям провини, рівнем тривожності, уявленням про хворобу,
досвідом онкогематологічного захворювання, досвідом cімейної системи, досвідом
перебування в лікарні, стосунком з медичним персоналом; визначено особливості
страхів у дітей з онкогематологічними захворюваннями; поглиблено наукові
уявлення про організаційно-психологічні детермінанти страхів у дітей з
онкогематологічними захворюваннями в умовах стаціонарного лікування та
розуміння про особливості страхів у дітей з онкогематологічними хворобами.
Набули подальшого розвитку теоретико-методологічні напрацювання
проблеми організаційно-психологічних детермінант страхів у дітей молодшого
шкільного віку з онкогематологічними захворюваннями в умовах стаціонарного
лікування.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання
результатів дослідження практичними психологами, клінічними психологами,
психотерапевтами, які працюють з дітьми-онкопацієнтами з метою надання
ефективного психологічного супроводу та психологічної допомоги дітям з онкогематологічними захворюваннями. Результати дослідження організаційно-
психологічних детермінант страхів у дітей з онкогематологічними захворюванням
нададуть можливість психологам та психотерапевтам кращого зрозуміння
організаційно-психологічних детермінант страхів у дітей з онкогематологічними
захворюваннями, що дозволить покращити якість психологічної допомоги
пацієнтам. Результати дослідження можуть бути використані в психокореційних
програмах подолання страхів у дітей з онкозахворюваннями, у впровадженні програм
та заходів психологічного супроводу в дитячих онкостаціонарах. The presented dissertation specifies the theoretical and methodological approaches to
the study of organizational and psychological determinants of fear in children with
oncohematological diseases in the hospital environment.
The phenomenon of fear is considered in accordance with theoretical approaches to
the study of fears. According to the results of the theoretical analysis it is revealed that fear
is a response to a specific signal of danger, a reaction to an objective threat. The current
research paper represents the analysis of the organizational and psychological determinants
of fears in cancer-afflicted children, which are associated with pain, diagnostic
manipulations, the therapeutic process, the disease, and changes in the family system. The thesis also discusses diverse types of cancer patient’s sufferings, peculiarities of
understanding the internal picture of the medical condition and the child's attitude to
treatment.
The study highlights the children's concept of death and the existential fear of death
in children with cancer diagnoses. The generalization of theoretical and methodological
approaches to the comprehension of the organizational and psychological determinants of
fears of pediatric cancer patients leads to developing the theoretical model of the
organizational and psychological determinants of fears in children with oncohematological
disorders in inpatient treatment. The research presents a study of organizational and
psychological determinants of fears in children with oncohematological diseases in inpatient
treatment. The organization of the empirical study, the substantiation of the sample and the
choice of diagnostic tools are indicated. The empirical indicators that were identified to test
the theoretical model of organizational and psychological determinants of fears in children
with oncohematological diseases include: age-related fears of primary school age;
experience of oncohematological disease; internal picture of illness (IPI); feelings of guilt,
increased anxiety and other negative feelings; level of self-esteem; experience of the family
system; experience of hospital stay; experience of other patients; relationship with medical
staff.
The dissertation contains the results of an empirical study of the organizational and
psychological determinants of fears in children with cancer-associated diseases, analyses
the test results of the theoretical model functioning. The research contains the results of the
study of fears in children with oncohematological diseases at different stages of treatment
with different experience of the disease, with different family composition. It provides the
results of the study of organizational and psychological determinants of fears of children
from the control group (without experience of cancer). The empirical study of the
organizational and psychological determinants of fears in cancer-affected children has
shown that the age of children with hematological oncological diseases correlates directly
with fears, namely with ‘fear of loneliness’, ‘fear of being abandoned by classmates’, ‘fear
of loneliness after death’, ‘fear of being abandoned by other important adults”. The direct
correlations are discovered between the fears of children with cancer and the experience of negative feelings: loneliness, sadness, uselessness, abandonment, and resentment, feelings
of suffering, shame, and anxiety. The statistical correlations between fears and perceptions
of the disease in children with cancer, ‘attitude to the disease’ and ‘family attitude to the
disease’. In the course of the investigation the correlations between the disposition to blame
oneself for the disease onset and actual fears in children with oncohematological diseases
have been specified. The cancer-affected children with the average self-esteem demonstrate
a stronger tendency to experience fear of being abandoned by their classmates than the rest
of the interviewed cancer-afflicted children with other levels of self-esteem. Fear of the dark
and fear of punishment are the most prominent feelings experienced by the children with
low self-esteem. It is revealed that children with blood cancers have a more mature
awareness of human mortality and are more likely to accept that death can happen to a child
unlike the children in the control group. In addition, the prevalence of existential fears in
children is associated with expressed ‘fears of losing love’, ‘fears of what will happen after
death’ and ‘fear of being abandoned by parents’.
Fear of own death in children with oncohematological disease correlates with a
negative attitude to treatment, hospitalization, medical staff and a positive attitude to the
disease, and the disease perception. It has been revealed that children with
oncohematological diseases, who are in different treatment paths and endure diverse
experiences of illness, have different types of dominant fears. A comparative analysis has
been done to compare the results of the study of cancerous patients and non-cancerous
children from the control group (without experience of cancer). The results of the empirical
part of the study showed significant distinctions in the dominant fears, disease perceptions,
levels of self-esteem, anxiety levels, and perceptions of the disease in the study group of
children with oncohematological diagnosis and children from the control group (without
experience of cancer). The factor model identifies eleven factors of organizational and
psychological determinants of fears in children with hematological oncological diseases.
The factor I is the ‘factor of not being prone to medical fears’; factor II is the ‘factor of
cancer in the family history’; factor III is the ‘factor of displacement of fears’ and contains
a scale of the adaptive mechanism of ‘displacement of fears’; factor IV is the ‘factor of selfesteem’;
factor V is the ‘factor of lack of a safe place’; factor VI – the ‘factor of unexpressed school fears’; factor VII – the ‘factor of expressed fear of pain’; factor VIII – the ‘factor of
passive way of overcoming fears’; factor IX – the ‘factor of feeling of suffering’; factor X
– the ‘factor of experience of dealing with death’; factor XI is the ‘factor of expressed fear
of the future’. Fears of loneliness, fear of abandonment by other critical adults, fears of
physical injury, fears of somatic reactions, fear of not death itself, but ‘fears of what will be
after death’ are the feelings, to a greater extent, inherent in children with oncohematological
diagnosis who have a more negative experience of the disease. The article describes the
correctional programmes for overcoming fears in children with oncohematological diseases
in the conditions of inpatient treatment using art therapy methods, which were designed on
the basis of theoretical and empirical results of the dissertation research. The dynamics of
fear indicators in children with hematological oncological diseases in inpatient treatment
under the influence of psychological correction by art therapy methods is shown in the stated
research. The scientific novelty and theoretical significance of the dissertation study is that
for the first time the organizational and psychological determinants of fears in children with
oncohematological diseases have been identified; the theoretical model of organizational
and psychological determinants in children with oncohematological diseases in inpatient
treatment is developed; the relationship between the fears of children with
oncohematological diseases and their age, level of self-esteem, peculiarities of negative
feelings, guilt, anxiety, perception of the disease, experience of oncohematological disease,
experience of the family system, experience of hospital stay, and relationship with medical
staff was empirically established; the peculiarities of fears in children with
oncohematological diseases were determined; scientific ideas about the organizational and
psychological determinants of fears in children with oncohematological diseases in the
conditions of inpatient treatment and understanding of the peculiarities of fears in children
with oncohematological diseases were deepened. The theoretical and methodological
developments of the problem of organizational and psychological determinants of fears in
primary school children with oncohematological diseases in the conditions of inpatient
treatment were further developed.
The practical significance of the study lies in the possibility of using the results of
the study by practical psychologists, clinical psychologists, psychotherapists working with children with cancer in order to provide effective psychological support and psychological
assistance to children with oncohematological diseases. The results of the study of the
organizational and psychological determinants of fears in children with hematological
oncological diseases will provide psychologists and psychotherapists with a better
understanding of the organizational and psychological determinants of fears in children with
hematological oncological diseases, which will improve the quality of psychological care
for patients. The results of the study can be used in psychocorrectional programmes for
overcoming fears in children with cancer, in the implementation of programmes and
measures of psychological support in children's oncological hospitals
Psychological management mechanisms for ensuring the socio-economic security of an enterprise in crisis conditions
No full textКовальчук З.Я. Психологічні механізми управління з питань забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства у кризових умовах / Ковальчук З.Я., Завацька Н.Є. // Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи: збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2025. - № 1 (66). - С. 165-177.У статті розглядаються психологічні механізми управління, спрямовані на забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства у кризових умовах. Висвітлюється значення психологічних чинників у процесі прийняття управлінських рішень, що впливають на ефективність діяльності підприємства в умовах нестабільності. Наголошується, що сучасні організації функціонують у середовищі високої невизначеності, що зумовлює необхідність використання не лише економічних та правових інструментів, а й психологічних підходів для підвищення стійкості та адаптивності. Мета статті – розкрити сутність психологічних механізмів управління у сфері забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства у кризових умовах. Методи дослідження та вибірка. Досліджено основні психологічні чинники, що впливають на ефективність управлінських рішень у кризових ситуаціях. Аналізується вплив когнітивних та емоційних аспектів на процес ухвалення рішень, зокрема в умовах невизначеності та високого рівня ризиків. Визначено значення психологічної готовності керівників до управління кризовими ситуаціями та їхньої здатності підтримувати команду у періоди нестабільності. Запропоновано комплекс заходів, що сприяють зміцненню соціально-економічної безпеки підприємства через розвиток корпоративної культури, застосування ефективних комунікаційних технологій, вдосконалення системи ухвалення рішень, а також підвищення рівня психологічної стійкості працівників. Підкреслюється значення колективної згуртованості та формування довіри між керівництвом і співробітниками як ключових елементів стабільного функціонування організації у кризові періоди. Окреслено роль психологічної підтримки персоналу, що включає використання методів управління стресом, коучингу та програм розвитку емоційної компетентності. Визначено зв’язок між рівнем задоволеності працівників, їхньою мотивацією та здатністю організації успішно долати кризові виклики. Встановлено, що формування адаптивних стратегій управління, заснованих на психологічних механізмах, дозволяє підвищити конкурентоспроможність підприємства та забезпечити його довгострокову стійкість. Висновки. Результати дослідження можуть бути використані керівниками підприємств, HR-фахівцями, а також спеціалістами у сфері кризового менеджменту для оптимізації управлінських процесів та підвищення адаптивності організацій до зовнішніх викликів. The article examines psychological management mechanisms aimed at ensuring the socio-economic security of an enterprise in crisis conditions. The importance of psychological factors in the process of making management decisions that affect the effectiveness of an enterprise in conditions of instability is highlighted. It is emphasized that modern organizations operate in an environment of high uncertainty, which necessitates the use of not only economic and legal instruments, but also psychological approaches to increase stability and adaptability. The purpose of the article is to reveal the essence of psychological management mechanisms in the field of ensuring the socio-economic security of an enterprise in crisis conditions. Research methods and sample. The main psychological factors that affect the effectiveness of management decisions in crisis situations are investigated. The influence of cognitive and emotional aspects on the decision-making process is analyzed, in particular in conditions of uncertainty and high risk. The importance of psychological readiness of managers to manage crisis situations and their ability to support the team during periods of instability is determined. A set of measures is proposed that contribute to strengthening the socio-economic security of the enterprise through the development of corporate culture, the use of effective communication technologies, improving the decision-making system, as well as increasing the level of psychological resilience of employees. The importance of collective cohesion and the formation of trust between management and employees as key elements of the stable functioning of the organization in crisis periods is emphasized. The role of psychological support for personnel is outlined, which includes the use of stress management methods, coaching and emotional competence development programs. The relationship between the level of employee satisfaction, their motivation and the organization's ability to successfully overcome crisis challenges is determined. It is established that the formation of adaptive management strategies based on psychological mechanisms allows to increase the competitiveness of the enterprise and ensure its long-term sustainability. Conclusions. The results of the study can be used by business leaders, HR specialists, as well as specialists in the field of crisis management to optimize management processes and increase the adaptability of organizations to external challenges
Substance use disorders in military personnel
No full textКозира П.В. Розлади, пов’язані з уживанням психоактивних речовин військовослужбовцями / Козира П.В. // Габітус. - 2025. - Вип. 69. - Том 1. - С. 151-155.У статті представлено теоретичний аналіз розладів, пов’язаних з уживанням психоактивних речовин військовослужбовцями.
Установлено, що розлади, пов’язані з уживання психоактивних речовин, є значною
проблемою серед військових. Це зумовлено
різноманітними чинниками та психотравмівними ситуаціями, які викликають у військових стресові реакції. Як наслідок, підвищується ризик розвитку психічних розладів,
зокрема посттравматичного стресового
розладу, депресії та тривожності. Часто ці
стани призводять до вживання психоактивних речовин як способу подолання стресу. У
зв’язку із цим важливим стає питання прогнозування й виявлення розладів психіки у
військовослужбовців для раціонального розподілу людських ресурсів і надання своєчасної
психологічної допомоги.
Мета статті полягає в теоретичному аналізі розладів, пов’язаних з уживанням психоактивних речовин військовослужбовцями.
Визначено, що розлади, пов’язані з уживанням психоактивних речовин (далі – ПАР),
характеризуються нездатністю контролювати споживання речовин, таких як алкоголь
або наркотики, незважаючи на негативні
наслідки. До основних причин уживання ПАР
військовослужбовцями належать такі: посттравматичний стресовий розлад, депресія, тривога, ізоляція, самотність і фізичні
травми.
З’ясовано, що алкоголізм є найбільш поширеним розладом, пов’язаним з уживанням
психоактивних речовин, серед військовослужбовців. Високий рівень бойового досвіду
збільшує ризик розвитку алкоголізму. Також
спостерігається зростання зловживання
рецептурними препаратами, зокрема опіоїдами, серед військовослужбовців. Уживання
наркотиків серед військових залишається
на рівні, близькому до їхніх цивільних колег.
Виходячи з вищесказаного, уживання психоактивних речовин серед військовослужбовців має прямий і значний вплив на боєготовність збройних сил, а саме: погіршення
когнітивних і фізичних функцій, здатності
приймати рішення, погіршення розсудливості, часу реакції та координації, збільшення
агресивної поведінки, погіршення фізичного
та психічного здоров’я.
Для ефективного подолання проблеми зловживання психоактивними речовинами необхідний комплексний підхід, який включає профілактичні й реабілітаційні заходи. The article presents a theoretical analysis of
substance use disorders in military personnel.
It is established that substance use disorders
are a significant problem among the
military. This is due to various factors and
psychotraumatic situations that cause stress
reactions in the military. As a result, there is an
increased risk of developing mental disorders,
including post-traumatic stress disorder,
depression and anxiety. Often, these conditions
lead to the use of psychoactive substances as a
way to cope with stress. In this regard, the issue
of predicting and detecting mental disorders in
military personnel becomes important for the
rational allocation of human resources and the
provision of timely psychological assistance.
The purpose of the article is to provide a
theoretical analysis of substance use disorders
in military personnel.
It is determined that substance use disorders
are characterised by the inability to control the
consumption of substances such as alcohol
or drugs, despite the negative consequences.
The main reasons for substance use by military
personnel include post-traumatic stress disorder,
depression, anxiety, isolation and loneliness,
and physical injuries.
It has been established that alcoholism is the
most common substance use disorder among
military personnel. The high level of combat
exposure increases the risk of developing
alcoholism. There has also been an increase
in the abuse of prescription drugs, in particular
opioids, among military personnel. Drug use
among the military remains at levels similar to
their civilian counterparts.
Based on the above, the use of psychoactive
substances among military personnel has a
direct and significant impact on the combat
readiness of the armed forces, namely:
deterioration of cognitive and physical functions,
decision-making ability, impaired judgement,
reaction time and coordination, increased
aggressive behaviour, and deterioration of
physical and mental health.
To effectively overcome the problem of
substance abuse, a comprehensive approach
is needed, which includes preventive and
rehabilitation measures