Yaroslav Mudryi National Law University
Repository of the Yaroslav Mudryi National Law UniversityNot a member yet
19735 research outputs found
Sort by
Provision of national interests of Ukraine in the field of environmental safety
No full textДисертація присвячена комплексному дослідженню науково-теоретичних і практичних проблем правового забезпечення національних інтересів України в сфері екологічної безпеки, обґрунтуванню пропозицій і рекомендацій з удосконалення правової регламентації екологічних інтересів в Україні.
У дисертації обґрунтовано тезу, відповідно до якої екологічну безпеку необхідно розглядати не як певний стан, а як безперервний і стійкий процес, спрямований на досягнення бажаного екологічного стану, що розгортається під впливом чинників, які динамічно змінюються (наприклад, цінностей, інтересів, сприйняття загроз безпеці тощо).Визначено систему ознак національних інтересів.
запропоновано авторську інтерпретацію визначення екологічної держави, під якою слід розуміти посткапіталістичну і постліберальну модель держави, в основу якої покладено принципи екологічного верховенства права, екологічної демократії та справедливості, і функціонування якої зумовлено моральною турботою про інтереси нинішнього і майбутніх поколінь, а також нелюдських біотичних спільнот.
Запроваджено у науковий обіг вітчизняної науки права національної безпеки принцип екологічного верховенства права і визначено його зміст через наступні правові вимоги: ухвалення справедливих і чітких екологічних законів, які можна реалізувати; участь інститутів громадянського суспільства в процесі прийняття екологічно значущих рішень; доступ до правосуддя та інформації з питань екологічної безпеки відповідно до принципу 10 Декларації Ріо; підзвітність і доброчесність інституцій і посадових осіб, які приймають рішення, зокрема через активне використання екологічного аудиту; доступні, справедливі, неупереджені та оперативні механізми вирішення суперечок в сфері екологічної безпеки; розвиток спеціалізованих експертних знань у екологічних судових розглядах та інноваційні екологічні процедури та засоби правового захисту; визнання взаємодоповнюючого зв'язку між правами людини та екологічною безпекою; специфічні гомоцентричні критерії тлумачення норм екологічного права.
Доведено, що національний інтерес представляє собою об’єктивно-суб’єктивну категорію, параметри якої визначаються ціннісною системою, що панує в даному суспільстві і державі. У сучасних умовах формулювання та реалізація національних інтересів, зокрема екологічних, перебувають під впливом системи цінностей і вимог Європейського Союзу, що зумовлено прагненням нашої держави набути членства у його складі.
Виявлено зв’язок національних інтересів, зокрема в екологічній сфері, з брендингом країни як екологічної держави
Adaptation of international norms of military law to the peculiarities of modern conflicts: challenges and perspectives for ukrainian personnel
Get PDFEntities authorized to prevent corruption in the military sphere and other military formations
Get PDFУ науковій статті доведено, що для запобігання та боротьби з корупційними проявами та ризиками в середині обороно-промислового комплексу необхідно вживати ряд комплексних заходів, таких як тотальна діджиталізація всіх процесів пов’язаних з його роботою, з метою здійснення тотального контролю за роботою чиновників, уповноважених на забезпечення функціонування оборонного комплексу, контролю за рухом коштів та іншими важливими аспектами. Кінцевою метою цих заходів є повна прозорість всіх процесів, що відбуваються в оборонно-промисловій індустрії
Міжнародне регулювання та новації правового регулювання в країнах ЄС: цифрові платформи, штучний інтелект та технології блокчейн при вирішення спорів та захисті прав споживачів на ринку фінансових послуг
Get PDFInvalidity of transactions in the civil law of Ukraine
No full textАктуальність теми дослідження зумовлена необхідністю розробки цілісної наукової концепції недійсності правочинів, підстав такої недійсності, видів недійсних правочинів і наслідків недійсності. Як підсумок, існує нагальна потреба вироблення пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства України у цій сфері.
У дисертації зроблений аналіз цивільно-правової доктрини щодо недійсності правочинів, проаналізовано стан дослідження проблематики недійсності правочинів, сформульовано дефініцію недійсності правочинів. Аргументовано думку, що категорія недійсності є загальнофілософською. Фактично, Фактично, в усіх галузях права використовується поняття недійсності тих чи інших юридичних фактів, однак саме у цивільному праві ця категорія знайшла найширшого розвитку. ЦК України оперує поняттям недійсності щодо багатьох інших категорій, однак «костяком» вчення про недійсність стали положення доктрини про недійсність правочинів.
Автор здійснив аналіз правової доктрини недійсності правочинів, розвиток вчень про наслідки такої недійсності. Зокрема, автором проаналізовано досвід римського приватного права, цивільного права Середньовіччя, права європейських країн, у першу чергу, Німеччини та Франції. Зроблено висновок, що вчення про недійсність правочинів є важливою складовою цивілістичної доктрини, а позови про визнання правочину недійсним, про констатацію недійсності правочину, про застосування наслідків недійсності правочину – одними з найважливіших способів захисту цивільних прав.
Дисертант здійснив дослідження поняття недійсності з точки зору його антиподу – дійсності. Якщо на філософському рівні актуальною є проблема про загальне поняття недійсності, то на рівні теорії права не менш важливим є поняття недійсності в праві як більш низький щабель загальнофілософського вчення про недійсність. Категорія недійсності є широко вживаною у праві. Фактично, в усіх галузях права використовується поняття недійсності тих чи інших юридичних фактів. Недійсність виникла саме відносно правочинів, а вже потім перейшла до сфери актів органів публічної влади. Також поняття недійсності проаналізовано з позиції широко відомій західній науці концепції валідності права. Проблема «основної норми правопорядку» у площині приватного права безпосередньо пов’язано з юридичною силою правочинів, які є джерелом права (перш за все, це стосується договорів. Недійсність правочинів є одним із прикладів державного втручання у здійснення приватних прав.
Здійснено дослідження правової природи недійсного правочину. У роботі досліджено різноманітні підходи щодо цього напрямку у контексті вирішення головної проблеми – чи залишається недійсний правочин правочином. Дисертант зазначає, що недійсні правочини можуть визнаватися деліктами тільки якщо вони порушують приписи норм публічного права, і тоді їхня правова кваліфікації знаходиться поза межами права цивільного. Також автор критикує точку зору щодо особливого місця недійсних правочинів у системі юридичних фактів, оскільки така позиція суперечить самій класифікації юридичних фактів і не має жодної наукової перспективи.
Проведено відмежування недійсних правочинів від суміжних категорій – неукладений (невчинених) правочинів, нечинних правочинів, правочинів до настання відкладальної умови та після настання скасувальної умови, правочинів до державної реєстрації, дій, що є підставами виникнення натуральних зобов’язань. Так, неукладенідоговори позбавлені однієї чи кількох істотних умов, у той час як недійсні договори мають відповідні вади тієї чи іншої умови, суб’єкта, форми тощо. Спільною рисою для цих правочинів є те, що обидві ці категорії не створюють правових наслідків крім тих, що пов’язані з поверненням виконаного за таким правочином. Автор зазначає, що у процесі рекодифікації цивільного законодавства є перспективи розширення дії доктрини culpa in contrahendo на недобросовісну або недбалу поведінку сторін договору. недійсні правочини продовжують залишатися основною категорією відносно випадків відсутності або дефекту правових наслідків. У той же час, об’єктивно потрібне узагальнююче поняття, яке б об’єднало в собі як недійсні правочини, так і інші вищеназвані дії (як юридично значущі, так і юридично нейтральні). На думку дисертанта, такою категорію мають стати «нечинні правочини» як антипод чинним.
Приділено увага класифікації недійсних правочинів за різними підставами. Зокрема, розглянутий поділ недійсних правочинів за різними підставами: на абсолютно й відносно недійсні, односторонньо та багатосторонньо недійсні, позитивно та негативно оспорювані правочини, нестійко недійсні тощо. Особлива увага приділена законодавчій класифікації недійсних правочинів на нікчемні й оспорювані. Актуальність дослідження такої класифікації значно посилює той факт, що підстави недійсності правочинів передбачені досить великою кількістю нормативно-правових актів, і далеко не кожний з них конкретизує, про який вид недійсності ідеться. Крім формального критерію цього поділу (необхідність подання відповідного позову для оспорюваних правочинів та недійсність у силу прямої вказівки закону для нікчемних), автор досліджує матеріальний (сутнісний) критерій, якій дозволяє віднести той чи інший недійсний правочин до нікчемних або оспорюваних. Автор також аналізує в якості підстави зазначеного поділу публічний чи приватний інтерес. Відповідно, розширення кола нікчемних правочинів означає поширення захисту публічного інтересу, а розширення кола оспорюваних – приватного. Також дисертант пропонує встановити презумпцію, що в разі відсутності прямої вказівки закону на вид недійсного правочину такий правочин вважається оспорюваним.
Дисертант досліджує два порядки оспорювання правочинів: судовий та позасудовий. Окрема увага приділена розмежуванню позову про визнання недійсним оспорюваного правочину і позову про констатацію недійсності нікчемного правочину, метою останнього є перш за все внесення ясності у правову ситуацію - усунення сумнівів у дійсності правочину. Також автором досліджуються дві моделі конвалідації: перша закріплена у законодавстві України і стосується зцілення нікчемних правочинів шляхом ухвалення судового рішення. Друга модель має місце у праві ряду зарубіжних країн і полягає у визнанні сторонами дійсності оспорюваних правочинів. Дисертант висуває пропозиції законодавчого закріплення позасудового порядку оспорювання деяких правочинів. Такий механізм має щонайменше одну очевидну перевагу – оперативність вирішення проблематики недійсності правочину
Значення принципу добросовісності при здійсненні та захисті суб’єктивних цивільних прав військовослужбовців
Get PDFУ статті розглядаються основні закономірності розвитку принципу добросовісності в Україні, визначається його місце серед принципів здійснення суб’єктивних цивільних прав та розглядаються перспективні напрямки розвитку. Категорія «добросовісність» розглядається всебічно (як принцип, презумпція і відкрита норма) і фокусується на єдиних актах міжнародного права. Були відзначені різні підходи до тлумачення терміна « добросовісність « в різних правових системах. Як один з найважливіших принципів цивільного права, чесність відіграє важливу роль у здійсненні та захисті суб’єктивних громадянських прав. Критерій добросовісність дозволяє зробити висновок про те, чи діяла людина законно, чи не зловживала вона своїми правами і не порушувала права інших. Таким чином, добросовісність – це лакмусовий папірець, за допомогою якого можна зробити висновок при вирішенні спорів у суді. Цілісність розглядається як в матеріальному, так і в процесуальному праві, як в українських правових реаліях, так і в правових системах країн світу. Принципи права визначають загальну спрямованість, високу якість і ефективність законодавства і практичної діяльності в будь-якому цивілізованому суспільстві. Ось чому об’єктивне і всебічне вивчення цього явища має таке велике значення як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівні юриспруденції. Для вирішення завдань, поставлених в роботі, добросовісність розглядається як моральне поняття в контексті взаємозв’язку моралі і права. Особлива увага приділяється вивченню добросовісності як поняття оцінки, яке необхідно розглядати як з об’єктивної, так і з суб’єктивної точки зору. Актуальність дослідження визначається, зокрема, гострою необхідністю юридичного закріплення принципу добросовісності в Цивільному кодексі. Інтерес до науково-практичного вивчення цих принципів в цивільному праві обумовлений багатьма причинами, в тому числі і тим, що законодавець не розкриває зміст цих принципів в Цивільному кодексі. Доктрина міжнародного цивільного права також не містить положень, що описують і характеризують особливості застосування принципу добросовісність. Стаття присвячена аналізу особливостей реалізації принципів чесності та розумності в цивільному праві України. Розкриваються основні підходи до визначення змісту категорій розумності і чесності в процесі здійснення суб’єктивних цивільних прав і виконання обов’язків
Європейські фундаментальні цінності в цифрову еру
Get PDFThis monograph is the result of cooperation between Ukrainian and European researchers on European fundamental values in the digital age. The book consists of three parts, the first of which is devoted to the general theoretical analysis of European fundamental values, the second – to the way the European fundamental values are implemented in modern contract and tort law, and the third – to the implementation of European fundamental values in procedural law in the digital era.
The book will be interesting to scholars and practitioners, students and teachers, as well as anyone interested in law and digital technologies