Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University Scientific Publications
Not a member yet
2863 research outputs found
Sort by
НЕСФОРМОВАНІСТЬ/НЕЗБІЖНІСТЬ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ СТРУКТУР ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ОНТОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ КОМУНІКАНТІВ ЯК КОГНІНИВНА ПРИЧИНА КОМУНІКАТИВНИХ НЕВДАЧ (НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКОГО КІНОДИСКУРСУ)
Get PDFThe article studies communicative failures resulting from the lack/divergence of conceptual structures of communicants’ universal ontological knowledge from the perspective of the intersubjectivity paradigm. А communicative failure is viewed as an inability of interacting subjects to make an inference or making a faulty inference in an intersubjective act. An intersubjective act is interpreted as an inter-action, where communicants’ verbal/non-verbal communicative actions are viewed as perceptual stimuli, which trigger parallel conscious/non-conscious inference processes involving cognition, volition and affect resulting in a motivated communicative action. Inferential analysis applied in the research provides tools for the recreation of communicants’ inferential processes and makes it possible to consider cognitive, perceptual, affective and volitional aspects of interaction determining their goal-oriented motivated verbal and non-verbal communicative actions. Analysed communicative failures were supplied by American cinema discourse represented by the genre of a situation comedy, modelling live communication. We prove that communicative failures caused by the lack of conceptual structures of communicants’ universal ontological knowledge result from the addressee’s ignorance of natural and/or social cause-and-effect relationships. This is due to the lack of basic knowledge and corresponding experience, providing relevant conceptual structures in the minds of communicants and responsible for the inferential process. We prove that communicative failures caused by the divergence of conceptual structures of communicants’ universal ontological knowledge are related to the awareness of social cause-and-effect relationships and axiological guidelines and result from the centrality misbalance in the conceptual structures of communicants’ universal ontological knowledge, which are activated in the minds of the addresser and the addressee in the intersubjective act in the process of interpreting the addresser’s verbal/non-verbal action, leading to the activation of a concept different from the one intended by the addresser.У статі досліджуються комунікативні невдачі, спричинені несформованістю/незбіжністю концептуальних структур загальнолюдських онтологічних знань комунікантів у межах інтерсуб’єктивної парадигми. Комунікативна невдача розглядається як нездатність суб’єктів інтеракції вивести інференцію або виведення хибної інференції у межах інтерсуб’єктного акту. Інтерсуб’єктний акт тлумачиться як взаємодія, у межах якої вербальні/невербальні дії комунікантів розглядаються як перцептивні стимули, що запускають паралельні свідомі/несвідомі інференційні процеси, які включають когніцію, волевиявлення й афект в ініціацію мотивованої комунікативної дії. Інференційний аналіз, застосований у дослідженні, надає інструментарій для відтворення інференційних процесів комунікантів та уможливлює урахування когнітивних, перцептивних, афективних та волевиявних аспектів взаємодії, зумовлюючих їхні цілеспрямовані мотивовані вербальні/невербальні комунікативні дії. Аналізовані комунікативні невдачі було відібрано з американського кінодискурсу, представленого жанром ситуаційної комедії, який моделює живе спілкування. Ми стверджуємо, що комунікативні невдачі, спричинені несформованістю концептуальних структур загальнолюдських онтологічних знань комунікантів, виникають унаслідок неусвідомлення адресатом природних та/або соціальних причинно-наслідкових зв’язків. Це пояснюється відсутністю базових знань та відповідного досвіду, які забезпечують сформованість відповідних концептуальних структур у свідомості комунікантів та відповідають за інференційний процес. Ми доводимо, що комунікативні невдачі, спричинені розбіжностями у концептуальних структурах загальнолюдських онтологічних знань комунікантів, пов’язані з такими царинами досвіду, як знання соціальних причинно-наслідкових відношень і аксіологічних орієнтирів, та є наслідком розбіжності центральності структур загальнолюдських онтологічних енциклопедичних знань комунікантів, які активуються у свідомості адресанта й адресата в інтерсуб’єктному акті у процесі інтерпретації вербальної та/або невербальної дії адресанта
КОРЕЛЯЦІЯ ТАКСОНОМІЇ БЛУМА ТА СТРУКТУРНИХ МОДЕЛЕЙ ЗАНЯТЬ /LESSON FRAMEWORKS У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ФІЛОЛОГІЇ (ПЕРЕКЛАД)
Get PDFThe focus of this research is to analyse the correlation between Bloom’s taxonomy and lesson frameworks (traditional PPP, TTT, ESA compared to the innovative ESCAPE model) and to evaluate the effectiveness of the latter for developing the professional competencies of future bachelor’s degree philologists. Bloom’s taxonomy is considered a conceptual model that describes the hierarchy of cognitive processes. At the same time, lesson frameworks serve as a tool for organising learning and developing students’ thinking skills. The research methodology is based on comparative and analytical approaches to identify touchpoints between Bloom’s taxonomy and lesson frameworks, using elements of pedagogical modelling to adapt the ESCAPE model to the conditions of higher education, as well as generalising the practical experience of applying these approaches in teaching philological and translation studies disciplines. The relevance of the research lies in the need to combine theoretical models of cognitive development with practical methodological tools in the training of future bachelor’s degree translators. The article analyses how the cognitive levels of Bloom’s taxonomy can be systematically reflected in the stages of traditional (PPP, ESA) and communicative/task-based (TTT, TBL) lesson frameworks. The ESCAPE model is considered a modern approach to language teaching that focuses on communication, technology use, and critical thinking development. Integrating Bloom’s taxonomy into the ESCAPE model improves the balance between formal and content-oriented tasks in the training of translators and philologists at the bachelor’s level, contributing to the development of higher-level cognitive skills, in particular analysis, evaluation, and creativity in translation tasks. Using an integrated approach ensures a more consistent, engaging, and effective learning process compared to the separate application of lesson structures or Bloom’s taxonomy.Дослідження присвячене аналізу кореляції між таксономією Блума та структурними моделями занять (lesson frameworks) (традиційними PPP, TTT, ESA порівняно з інноваційною моделлю ESCAPE) та оцінці ефективності останньої для розвитку фахових компетентностей майбутніх філологів-бакалаврів. Таксономія Блума розглядається як концептуальна модель, яка описує ієрархію когнітивних процесів, тоді як структурні моделі занять (lesson frameworks) виступають інструментарієм для організації навчання та розвитку мисленнєвих навичок здобувачів освіти. Методика дослідження базується на порівняльному та аналітичному підходах для виявлення точок дотичності між таксономією Блума та структурними моделями занять із використанням елементів педагогічного моделювання для адаптації моделі ESCAPE до умов вищої освіти, а також узагальнення практичного досвіду застосування цих підходів у викладанні філологічних та перекладознавчих дисциплін. Актуальність дослідження полягає у необхідності поєднання теоретичних моделей когнітивного розвитку з практичними методичними інструментами у підготовці майбутніх перекладачів-бакалаврів, оскільки сучасна компетентнісно орієнтована освіта вимагає формування не лише знань про мову та культуру, а й критичного мислення, аналітичних навичок та здатності до творчого вирішення професійних завдань. У статті аналізується, як когнітивні рівні таксономії Блума можуть бути систематично відображені на етапах традиційних (PPP, ESA) та комунікативних/завданнях (TTT, TBL) структур занять. Модель ESCAPE розглядається як сучасний підхід до навчання мов, що акцентує увагу на комунікації, використанні технологій та розвитку критичного мислення. Інтеграція таксономії Блума в модель ESCAPE покращує баланс між формально- та змістово-орієнтованими завданнями у підготовці перекладачів-філологів на рівні бакалаврату, сприяючи розвитку когнітивних навичок вищого рівня, зокрема аналізу, оцінювання та творчості у перекладацьких завданнях. Використання інтегрованого підходу забезпечує більш послідовний, цікавий та ефективний навчальний процес порівняно з окремим застосуванням структур занять або таксономії Блума
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ: ВІД РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ДО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014–2022)
No full textAbstract. Ukrainian churches have long played a unifying and state-building role. However, today the religious factor is often used as a destabilizing element within the state. The article highlights and analyzes the main stages of strategic initiatives of the leaders of the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate (UOC-MP) from 2014 (the Revolution of Dignity) to 2022 (the beginning of a full-scale Russian invasion). The article also examines the activities of the clergy and religious communities of the UOC-MP during this period. The study aims to explore the impact of the UOC-MP's actions on Ukrainian society, particularly their role in shaping political and social discourse amid the ongoing crisis. It also investigates how the relationship between the UOC-MP and state authorities evolved during the examined period, considering the broader context of geopolitical tensions and internal societal divisions. The conclusions highlight that while the UOC-MP has historically served as a spiritual and cultural institution for many Ukrainians, its association with Russian political and ideological narratives during critical moments of Ukraine's recent history has significantly undermined its role as a unifying force. Instead, its actions have often aligned with destabilizing efforts, leading to growing mistrust and calls for greater regulation of religious organizations perceived as influenced by foreign powers. This dynamic reflects the broader challenges of balancing religious freedom with national security in a time of war today.Анотація. Українські церкви історично виконували об’єднавчу та державотворчу роль, сприяючи формуванню національної ідентичності та підтримуючи духовні основи суспільства. Однак сьогодні релігійний фактор часто використовується як дестабілізуючий елемент у державі. Метою пропонованого дослідження є аналіз діяльності духовенства та релігійних громад УПЦ МП упродовж 2014–2022 рр. Методологія дослідження ґрунтується на використанні міждисциплінарного підходу, що поєднує історичний, соціологічний та політологічний аналіз. Використано метод контент-аналізу офіційних заяв УПЦ МП, медійних публікацій тощо. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі стратегічних ініціатив УПЦ МП в умовах соціально-політичної кризи та відкритої російсько-української війни. Вперше зроблено спробу систематизації подій, що відображають зміну позиції УПЦ МП у контексті її впливу на національну безпеку та єдність українського суспільства. Також досліджено вплив зовнішніх факторів, зокрема російської пропаганди, на діяльність УПЦ МП та її роль у внутрішньодержавних процесах. У висновках зазначається, що, хоча УПЦ МП історично виконувала функцію духовної та культурної інституції для багатьох українців, її асоціація з російськими політичними та ідеологічними наративами в період новітньої історії України значно підірвала її роль як об’єднавчої сили. Натомість дії духовенства УПЦ МП часто співпадали з дестабілізуючими подіями, що призвело до зростання недовіри та закликів до посилення регулювання діяльності релігійних організацій, які сприймаються як такі, що зазнають впливу з боку іноземних сил. Ця ситуація демонструє складні виклики, пов’язані зі збереженням релігійної свободи та забезпеченням національної безпеки в умовах війни, яка триває сьогодні
ХОМА МАРТЮК (ПСЕВДО АЛКІД) – КЕРІВНИК ДУНАЄВЕЦЬКОГО НАДРАЙОННОГО ПРОВОДУ ПОДІЛЬСЬКОГО КРАЮ ОУН
No full textThis article aims to analyze the activities of Khoma Martyuk, known by the pseudonyms Okhrim and Alkid, as the head of the Dunayevets supra-district leadership of the Organization of Ukrainian National- ists (OUN). The study outlines the conditions and motivations behind Martyuk’s involvement in the Ukrainian Insurgent Army (UPA) and traces his early steps within the nationalist underground. Special attention is givento the historical context in which the Dunayevets supra-district leadership of the OUN operated, as well as themethods of resistance employed against the Soviet regime. The article highlights Alkid’s personal role in this struggle, details the circumstances of his capture, and explores his fate following arrest and imprisonment.The significance of Khoma Martyuk’s figure in the historical memory of the national liberation movement in the Podillia region is emphasized. Research methodology: The study is based on the principles of histor- icism, scientific rigor, objectivity, and systematic analysis. General scientific methods (analysis, synthesis, generalization) and specific historical approaches (historical-genetic and historical-systemic) were applied.Scientific novelty: For the first time, this study utilizes materials from the archival criminal case of Khoma Martyuk, which shed light on both his military career and lesser-known aspects of the activities of the OUN’sPodillia regional leadership. Conclusions: Khoma Petrovych Martyuk was a prominent representative of the Ukrainian national liberation movement, dedicating his life to the struggle for Ukraine’s independence. Anal- ysis of the circumstances surrounding his involvement shows that his choice was consistent with the values ofhis patriotic family. His brothers served in the "Galicia" division and later in the UPA. From 1943 to 1947, Khoma operated within the Chortkiv district leadership of the Podillia region of the OUN under the pseudonym Okhrim. In 1948, following the reorganization of the regional structure, he was transferred to the Dunaye- vets supra-district leadership and headed it under the pseudonym Alkid. His activities included developing anetwork of safe houses, gathering intelligence, distributing nationalist literature, and leading the OUN youth organization. On September 30, 1951, he was ambushed by the MGB. He endured a year of interrogations andtorture. Khoma Martyuk holds a respected place in the historical memory of the Ukrainian national liberation struggle.Мета статті полягає в аналізі діяльності Хоми Мартюка на псевдо Охрім, Алкід на посаді дунаєвецького надрайонного провідника. Для її реалізації необхідно висвітлити умови та причини вступу Х. Мартюка в лави УПА, його перші кроки в націоналістичному підпіллі. У статті звернено увагу на історичні умови, у яких функціонував Дунаєвецький надрайонний провід ОУН, показано складники протистояння оунівського проводу з радянським режимом, методи боротьби, особисту роль у цьому Алкіда. З’ясовано обставини, за яких він потрапив у полон, та подальшу долю після арешту й ув’язнення. Підкреслити роль постаті Х. Мартюка в історичній пам’яті національно-визвольного руху на Поділлі.Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності, системності. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-системний) методи.Наукова новизна. У дослідженні вперше використано матеріали архівно-кримінальної справи Х. Мартюка, які проливають світло як на бойовий шлях провідника, так і на маловідомі факти з історії Подільського крайового проводу ОУН.Висновки. Хома Петрович Мартюк є яскравим представником українського національно-визвольного руху, який присвятив своє життя боротьбі за відновлення української незалежності. Аналізуючи обставини вступу, вдалося встановити закономірність вибору Хоми, адже в сім’ї сповідували патріотичні ідеї як наслідок участь братів-Мартюків у лавах дивізії «Галичина», пізніше – в УПА. Х. Мартюк з 1943 р. до 1947 р. провадив свою діяльність у межах Чортківського окружного проводу Подільського краю ОУН та послуговувався псевдом Охрім. У 1948 рр. в межах реорганізації крайового проводу переходить у Дунаєвецький надрайонний провід та очолює його під псевдом Алкід. У межах своєї діяльності провідник розвиває мережу підпільних квартир, збирає розвіддані, поширює націоналістичну літературу та керує молодіжною організацією ОУН. 30 вересня 1951 р. потрапив у засідку МДБ та рік витримував допити й катування. Хома Мартюк посідає гідне місце в історичній пам’яті національно-визвольного руху
ПОДОЛАННЯ ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ТА БЕЗДОГЛЯДНОСТІ НА ПОСТРЕВОЛЮЦІЙНІЙ ВОЛИНІ-ЖИТОМИРЩИНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1920-Х РР.
No full textThe purpose of the study is to reveal the forms and methods of combating child homelessnessand neglect in the first half of the 1920s in the Volyn-Zhytomyr region. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, and multifactoriality. The study was carried out using general sci- entific and special historical methods, in particular, the typological method was used to analyze and describethe general features of the work of children’s institutions, the systemic method was applied to highlight thespecifics of the structure and functions of state and public institutions that fought against child homelessnessand neglect. The scientific novelty of the study lies in the comprehensive analysis and coverage of the problem of child homelessness and neglect, the activities of state structures that dealt with the issues of overcoming this crisis social phenomenon, which was a kind of expression of social transformations of the post-war, post-rev-olutionary society of the Volyn-Zhytomyr region. Author first introduced into scientific circulation materials from periodicals of the region of the first half of the 1920s, namely the newspapers “Volyn proletarian”, “Soviet Volyn”, “Peasant poverty”, “Voice of Labor”, “Soviet way”. Conclusions. Thus, the Soviet author- ities set the problem of solving homeless and neglected childhood as one of the priorities. The authoritiesinitiated the creation of the “Friends of Children” society, which significantly strengthened the work of statebodies in overcoming shortcomings in the protection of childhood – as one of the guarantees of the state. Theauthorities gradually tried to find the optimal solution to the problem in the absence of proper material support and the fictitious work of individual structures. “Friends of Children” turned out to be an association that grewin numbers only on the initiative of Soviet leaders, in fact, most of the cells showed disinterest and passivity in work. Communication with children and their upbringing were complicated by serious illnesses among the contingent, primarily tuberculosis, and the involvement of children in criminal activity. In conditions of under- funding, the authorities were partially able to implement plans for self-sufficiency in the functioning of chil- dren’s institutions by creating children’s communes and closed towns. Volyn-Zhytomyr region became one of the basic regions for providing assistance to children who were evacuated from the Volga region, which was hit by famine. Children’s institutions became a convenient platform for ideological processing of disadvantagedchildren, whom the Soviet authorities considered as the future generation of their followers. Local authorities,at the request of the leadership of the Ukrainian SSR, managed to mostly take control of child homelessnessand neglect by the end of 1925, however, given the multifaceted nature of the problems, the search for ways tosolve them could not be solved by any order or directive.Мета дослідження – розкрити форми й методи боротьби з дитячою безпритульністю та бездоглядністю в першій половині 1920-х рр. на Волині-Житомирщині. Методологія дослідження базується на принципах історизму, об’єктивності, багатофакторності. Дослідження здійснено завдяки загальнонауковим та спеціально-історичним методам, зокрема, типологічний метод використано під час аналізу та опису загальних рис роботи дитячих установ, системний метод застосовано при висвітленні специфіки структури й функцій державних та громадських інституцій, які боролися з дитячою безпритульністю та бездоглядністю. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі та висвітленні проблеми дитячої безпритульності й бездоглядності, діяльності державних структур, що опікувалися питаннями подолання цього кризового соціального феномену, який був своєрідним виразником суспільних трансформацій поствоєнного, постреволюційного соціуму Волині-Житомирщини. Автором уперше введено до наукового обігу матеріали періодичних видань регіону першої половини 1920-х рр., а саме газет «Волинський пролетар», «Радянська Волинь», «Селянська біднота», «Голос праці», «Радянський шлях». Висновки. Так, радянська влада поставила проблему вирішення безпритульного й бездоглядного дитинства однією з пріоритетних. Владою ініційовано створення товариства «Друзі дітей», яке значно посилило роботу державних органів у подоланні недоліків із захисту дитинства як однієї з гарантій держави. Влада поступово намагалася знайти оптимальне вирішення проблеми за умов відсутності належного матеріального забезпечення та фіктивності роботи окремих структур. «Друзі дітей» виявилися об’єднанням, яке зростало чисельно лише з ініціативи радянських очільників, насправді, більшість осередків проявила незацікавленість та пасивність до праці. Комунікація з дітьми, їх виховання були ускладнені серйозними захворюваннями серед контингенту, насамперед туберкульозом, і втягнутістю дітей до кримінальної діяльності.В умовах недофінансування влада частково спромоглася втілити плани самозабезпечення функціонування дитячих установ завдяки створенню дитячих комун та закритих містечок. Волинь-Житомирщина стала одним з базових регіонів з надання допомоги дітям, яких евакуювали з Поволжя, що було охоплене голодом. Дитячі установи стали зручною платформою для ідеологічної обробки знедолених дітей, яких радянська влада розглядала як майбутнє покоління своїх послідовників. Місцеві органи на вимогу керівництва УСРР спромоглися до кінця 1925 р. переважно взяти під контроль дитячу безпритульність та бездоглядність, утім, враховуючи багатоаспектність проблем, пошук шляхів їх розв’язання не міг бути вирішений жодним розпорядженням чи директивною інструкцією
ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА ЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ НАГОРОДУ ДИПЛОМАТІЇ: МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ ПРОТИ ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ
No full textThis article explores the ethical aspects of awards in diplomacy, particularly their interrelationwith moral values and political interests. The aim of the study is to analyze how diplomatic awards, on the one hand, serve as recognition of merit, and on the other hand, can become instruments of political influence.The author examines historical and contemporary examples of state awards to identify trends associated with ethics and diplomatic practice.The study is based on the analysis of international precedents, legal frameworks, and ethical codes reg-ulating the awards system in the diplomatic sphere. Special attention is given to issues of conflict of interest,the manipulative potential of awards, and their impact on the international image of states. The results of the study indicate that diplomatic awards often balance between symbolic recognition and political expediency. It is found that in certain cases, awards may raise ethical dilemmas, especially when bestowed upon representatives of authoritarian regimes or individuals whose actions contradict universal human values.The article offers recommendations for improving award criteria, including the introduction of addi- tional ethical filters and public accountability mechanisms. It also substantiates the need for international dialogue aimed at harmonizing approaches to diplomatic awards.This work is relevant for professionals in international relations, diplomacy, and political ethics, as ithighlights an important yet underexplored aspect of diplomatic practice. The findings may serve as a basis for further academic research and for the development of ethical standards in the field of state honors.У статті досліджуються етичні аспекти нагород у дипломатії, зокрема їх взаємозв’язок із моральними цінностями та політичними інтересами. Метою роботи є аналіз того, як дипломатичні нагороди, з одного боку, виконують функцію визнання заслуг, а з іншого – можуть ставати інструментом політичного впливу. Автор розглядає історичні та сучасні приклади вручення державних нагород, щоб виявити тенденції, пов’язані з етикою та практикою дипломатії.Дослідження базується на аналізі міжнародних прецедентів, нормативно-правових актів та етичних кодексів, що регулюють нагородну систему в дипломатичній сфері. Особливу увагу приділено питанням конфлікту інтересів, маніпуляційного потенціалу нагород та їх впливу на міжнародний імідж країн.Результати дослідження свідчать про те, що дипломатичні нагороди часто балансують між символічним визнанням і політичною доцільністю. Виявлено, що в окремих випадках нагороди можуть викликати етичні дилеми, особливо коли їх вручають представникам авторитарних режимів або особам, чия діяльність суперечить загальнолюдським цінностям. Стаття пропонує рекомендації щодо вдосконалення критеріїв нагородження, зокрема запровадження додаткових етичних фільтрів та публічної звітності. Також обґрунтовано необхідність міжнародного діалогу з метою гармонізації підходів до дипломатичних нагород.Робота має значення для фахівців у галузі міжнародних відносин, дипломатії та політичної етики, оскільки висвітлює важливий, але недостатньо досліджений аспект дипломатичної практики.Отримані висновки можуть бути використані для подальших наукових розвідок, а також для розробки етичних стандартів у сфері державних нагород
АЛЬТЕРНАТИВНІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ ТЕЧІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ІНТЕЛІГЕНТСЬКІЙ СУБКУЛЬТУРІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ (ЗА МЕМУАРНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ТЕРНОПОЛЯ)
Get PDFThe article offers a consideration of alternative socio-cultural types for about half a century – the end of the 19th and the beginning of the 20th centuries among the Ukrainian intelligentsia, which in itself was a subculture in the society of that time. The purpose of the article is to identify the main alternative trends (socio-cultural types, styles) among the Ukrainian intellectuals (intelligentsia) of Ternopil during an important period for both the national movement and the development of the city. Alternative socio-cultural styles of intellectuals were formed on the basis of their predecessors, in particular the romantics. Scientific novelty. Forthe first time, a comprehensive analysis of alternative socio-cultural trends has been carried out at the levelof a provincial county border town of the Austro-Hungarian monarchy. The regional dimension of the studyallows us to see how modernization trends and Ukrainian national revival manifested themselves in a specificlocal context. Based on memoir sources, the socio-cultural practices and lifestyles of the Ukrainian intelligentsia of Ternopil are reconstructed, and the mechanisms of forming an alternative environment through self-education, secret communities, and bohemian associations are shown. Little-known memoir evidence about theactivities of the secret student Hromada, the town’s theatrical life, and the types of nonconformist professorsare analyzed. Conclusions. The intellectual subculture (intelligentsia) of Ternopil, especially the professorial and student part, stood out in urban society as a kind of pass to socio-cultural nonconformism. There were sig-nificantly more manifestations of socio-cultural alternative among intellectuals than among other urban types.There were both types of “originals” and conscious representatives of the Ukrainian-loving trend and radical youth from secret self-education communities, theatrical, musical, and modernist literary bohemia. From populist Ukrainophilism and bohemianism, through radicalism, to nationalism, Modernism, and decadence, the boundary of socio-cultural alternatives ran through the course of life in the provincial administrative center of sub-Austrian Galicia at the turn of the 19th and 20th centuries.Стаття пропонує розгляд альтернативних соціокультурних типів протягом приблизно півстоліття – кінця ХІХ і початку ХХ ст. у середовищі української інтелігенції, що сама по собі була субкультурою в тогочасному суспільстві. Мета статті – з’ясувати основні альтернативні течії (соціокультурні типи, стилі) у середовищі українських інтелектуалів (інтелігенції) Тернополя доби, важливої як для національного руху, так і для розвитку міста. Альтернативні соціокультурні стилі інтелектуалів формувалися на ґрунті своїх попередників, зокрема романтиків. Наукова новизна.Вперше здійснено комплексний аналіз альтернативних соціокультурних течій на рівні провінційного повітового прикордонного міста Австро-Угорської монархії. Регіональний вимір дослідження дозволяє побачити, як тенденції модернізації та українське національне відродження виявлялися в конкретному локальному контексті. На основі мемуарних джерел реконструйовано соціокультурні практики та стилі життя української інтелігенції Тернополя, показано механізми формування альтернативного середовища через самоосвіту, таємні громади та богемні об’єднання. Проаналізовано маловідомі мемуарні свідчення про діяльність таємної учнівської громади, театральне життя міста та типажі професорів-нонконформістів. Висновки. Інтелектуальна субкультура (інтеліґенція) Тернополя, особливо професорсько-студентська частина, вирізнялася в міському соціумі як свого роду перепустка до соціокультурного нонконформізму. Серед інтелектуалів виявів соціокультурної альтернативи було значно більше, аніж поміж іншими міськими типами. Тут траплялися як типи «ориґіналів», так і свідомі представники українолюбної течії та радикальної молоді із таємних самоосвітніх громад, театральна і музична богема, модерністська літературна «циганерія». Від народовського українолюбства і богемності через радикалізм до націоналізму, Модерну і декадансу проходила межа соціокультурної альтернативи у плині життя провінційного адміністративного центру підавстрійської Галичини межі ХІХ і ХХ століть
ДОКУМЕНТУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДІТЕЙ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ: РОЛЬ МЕДІА, ПРАВОЗАХИСНИКІВ ТА ДЕРЖАВИ
Get PDFThe aim of this study is to analyze the role of contemporary media in documenting and disseminating information about crimes committed by Russian occupation authorities against Ukrainian children during the initial months of the full-scale war in Ukraine. Research methods. The article employs content analysis, comparative and structural-functional methods. Content analysis enables a detailed examination of media reports concerning crimes against children. The comparative method facilitates a juxtaposition of how Ukrainian and international media cover this issue, its magnitude, and the particularities of perception at both national and global levels. The structural-functional approach allows for determining what role various types of media (state-owned, independent, international) play in disseminating information about crimes against children, shaping public opinion, mobilizing international support, and preserving evidence. In combination, these methods provide an in-depth investigation of the subject – from the content of media reports to their impact on society, the international community, and the process of documenting crimes against Ukrainian children during the first stage of the full-scale war in Ukraine. The scholarly novelty of this work lies in its comprehensive analysis of the role of contemporary Ukrainian and international media in documenting crimesagainst children during the initial months of Russia’s full-scale war against Ukraine. A systematization ofmedia publications and reports from February to April 2022 has been undertaken, containing documentaryevidence of war crimes against minors. The research clarifies the interrelationship between the informationalactivities of media, human rights organizations, and state structures in creating digital archives and international communication platforms designed to draw global attention to crimes against Ukrainian children. Thefindings expand scholarly understanding of the informational dimension of the war in Ukraine and identifymedia as a factor in shaping historical memory and international accountability for crimes against the civilian population. Conclusions. The informational activities of media, human rights organizations, and Ukrainian governmental structures in February–April 2022 became a pivotal instrument for documenting war crimesagainst children. These efforts contributed to mobilizing international support, drawing attention to the issueof unlawful deportation, and establishing digital archives of media testimony that now constitute a vital evidentiary foundation for international judicial proceedings and the formation of historical memory regarding crimes against Ukrainian children.Мета дослідження – проаналізувати роль сучасних медіа у фіксуванні та поширенні інформації про злочини російської окупаційної влади проти українських дітей у перші місяці повномасштабної війни в Україні. Методи дослідження. У статті застосовуються контент-аналіз, порівняльний та структурно-функціональний методи. Контент-аналіз дає змогу детально проаналізувати повідомлення у медіа про злочини проти дітей. Порівняльний метод допомагає зіставити, як українські та міжнародні медіа висвітлюють таку проблему, її масштаби та особливості сприйняття у національному та глобальному вимірах. Структурно-функціональний дозволяє визначити, яку роль відіграють різні типи медіа (державні, незалежні, міжнародні) у поширенні інформації про злочини проти дітей, формуванні громадської думки, мобілізації міжнародної підтримки та збереженні доказів. У поєднанні ці методи дають можливість глибоко дослідити тему – від змісту медіаповідомлень до їхнього впливу на суспільство, міжнародну спільноту та процес фіксації злочинів проти українських дітей на першому етапі повномасштабної війни в Україні.Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі ролі сучасних українських та міжнародних медіа у фіксації злочинів проти дітей під час перших місяців повномасштабної війни Росії проти України. Здійснено систематизацію публікацій і повідомлень медіа за лютий–квітень 2022 р., що містять документальні свідчення воєнних злочинів проти неповнолітніх. Дослідження уточнює взаємозв’язок між інформаційною діяльністю медіа, правозахисних організацій і державних структур у процесі створення цифрових архівів та міжнародних комунікаційних платформ, покликаних привернути увагу світової спільноти до злочинів проти українських дітей. Отримані результати розширюють наукове уявлення про інформаційний вимір війни в Україні та визначають медіа як чинник формування історичної пам’яті й міжнародної відповідальності за злочини проти цивільного населення. Виснов ки. Інформаційна діяльність медіа, правозахисних організацій та українських урядових структур у лютому–квітні 2022 р. стала ключовим інструментом документування воєнних злочинів проти дітей. Вона сприяла мобілізації міжнародної підтримки, приверненню уваги до проблеми незаконної депортації та створенню цифрових архівів медіасвідчень, що нині становлять важливу доказову базу для міжнародних судових процесів і формування історичної пам’яті про злочини проти українських дітей
ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО ЧИТАННЯ В ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Get PDFThe relevance of the research is determined by the need to find effective methodological approaches to engage children in reading within the modern educational environment. The formation of a stable interest in reading is an important factor in preparing children for school education, as it contributes to the development of language skills, the expansion of vocabulary, and the formation of creative thinking. In today’s world, where digital technologies significantly affect children’s leisure, traditional reading is gradually losing its popularity, which may negatively influence the development of speech, imagination, and emotional domains. The article provides an analysis of current studies and publications on preschool reading, particularly those that highlight the genre-specific features of children's literature, its psychological and pedagogical aspects of perception, and methods for developing reading activity. Special attention is given to the use of interactive and innovative techniques that encourage children's interest in literary works. The paper explores scientific approaches to involving preschoolers in reading fiction, analyzes the factors influencing the formation of reading interest, and outlines effective strategies for stimulating reading activity. The aim of the study is to identify and substantiate pedagogical conditions, methods, and techniques that promote the development of reading interest among senior preschool children. The article examines how the organization of literary activities in preschool educational settings can stimulate interest in reading and enhance the ability to perceive and interpret literary texts. The article analyzes works by Ukrainian authors recommended by the Ukrainian Preschool program, which support the development of children’s reading interests. Methodological approaches are considered, including interactive methods of working with literary texts, game-based techniques, dramatization, and active parental involvement in fostering a love for reading. The results of the research demonstrate that the use of literary language, emotionally expressive reading, dramatization, and interactive technologies significantly enhances children’s interest in reading and motivates independent engagement with books. It was found that key conditions for developing reading interest include emotional involvement during listening and discussion, the creation of a supportive linguistic environment, and active adult–child interaction during the reading process.Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку ефективних методичних підходів до залучення дітей до читання в умовах сучасного освітнього простору. Формування стійкого інтересу до читання є важливим чинником у підготовці дітей до шкільного навчання, оскільки воно сприяє розвитку мовленнєвих навичок, розширенню словникового запасу та формуванню творчого мислення. У сучасному світі, де цифрові технології значно впливають на дозвілля дітей, традиційне читання поступово втрачає свою популярність, що може негативно позначитися на розвитку мовлення, уяви й емоційної сфери. У статті проведено аналіз сучасних досліджень і публікацій із проблеми дошкільного читання, зокрема праць, що висвітлюють жанрову специфіку дитячої літератури, психологічні та педагогічні аспекти її сприйняття, а також методи розвитку читацької активності. Зокрема, досліджено питання використання інтерактивних та інноваційних методик, що сприяють зацікавленості дітей літературними творами. Також розглянуто наукові підходи до проблеми залучення дітей дошкільного віку до читання художньої літератури, аналізуються чинники, що впливають на формування читацького інтересу, а також окреслюються ефективні методи стимулювання читацької активності. Мета дослідження – визначити й обґрунтувати педагогічні умови, методи та прийоми, що сприяють розвитку інтересу до читання в дітей старшого дошкільного віку. У статті розглянуто, як організація літературної діяльності в умовах дошкільного навчального закладу може стимулювати інтерес до читання і сприяти розвитку вміння сприймати й осмислювати художні твори. Результати дослідження. У статті проаналізовано твори українських письменників, рекомендовані програмою «Українське дошкілля», що сприяють розвитку читацьких інтересів у дошкільників. Розглянуто методичні підходи, що включають інтерактивні форми роботи з художніми творами, використання ігрових методів, театралізацію і активну участь батьків у процесі заохочення до читання. Результати дослідження засвідчили, що використання художнього слова, емоційно забарвленого читання, театралізації та інтерактивних технологій сприяє підвищенню інтересу дітей до читання, формуванню в них стійкої мотивації до самостійного ознайомлення з літературними творами. Установлено, що важливими умовами розвитку інтересу до читання є емоційне залучення дитини у процес слухання і обговорення творів, створення сприятливого мовленнєвого середовища, активна взаємодія дорослого та дитини у процесі читання
СПЕЦИФІКА ВИВЧЕННЯ ПОВІСТІ МАРКА ВОВЧКА «ІНСТИТУТКА» В СУЧАСНОМУ КУРСІ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Get PDFThe article examines the methodological and literary foundations for studying Marko Vovchok’s novella “After Finishing School” within a history of Ukrainian literature course for students majoring in Secondary Education (Ukrainian Language and Literature) at the first (bachelor’s) level of higher education, with a view to its further use in literature classes in teaching. The relevance of the study is determined by the need to find new approaches to studying the aforementioned text, as well as works of classical Ukrainian literature, in higher education institutions. The purpose of the article is to analyze the thematic, problematic, and figurative levels of Marko Vovchok’s novella “After Finishing School” in terms of its study within the course of Ukrainian literature by students majoring in “Secondary Education (Ukrainian Language and Literature)” to propose relevant points of focus and methodological tactics aimed at developing the skills of analyzing literary works and forming the students’ teaching competencies. The research methodology combines descriptive, analytical, synthetic, typological, biographical methods and philological analysis of fiction. The results of the research show key parameters for analyzing the story (social and moral-ethical issues, realism of the depiction, transition from narrative to descriptive style), and emphasizes the psychological, axiological, and humanistic dimensions of the artistic world of the work. It presents a scheme for analyzing the novella “After Finishing School” on practical/seminar classes, which involves working through three blocks: 1) the theme and idea of the writing characteristics in the context of the author’s works; 2) analysis of the plot and compositional features and issues of the writing (the subtext of the title, the function of the dedication, the characteristics of the composition, the author’s approach to plot development, the parallels with related issues in the writings of key authors of the second half of the 19th century); 3) interpretation of three groups of characters in the novella – protagonists, antagonists, and controversial figures – with an emphasis on their psychological characteristics, axiological ostensiveness, plot-forming functions, and symbolic subtext. The author shows that the chosen approach will contribute to a deeper understanding of Marko Vovchok’s artistic concept and develop students’ analytical and interpretative skills when working with artistic texts.У статті розглянуто методичні та літературознавчі засади вивчення повісті Марка Вовчка «Інститутка» в межах курсу історії української літератури для здобувачів предметної спеціальності «Середня освіта (Українська мова і література)» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти з проєкцією на подальше використання на заняттях із літератури в професійній діяльності. Проаналізовано наявну науково-методологічну основу, що формує методичні підходи до аналізу та інтерпретації твору у вищій школі, а також позицію авторів навчальних програм з української літератури для закладів середньої освіти (9‑й клас) щодо актуальності цього твору для учнів загальноосвітніх шкіл. Виокремлено ключові параметри аналізу повісті та запропоновано посилити акцент на психологічному, аксіологічному та гуманістичному вимірах художнього світу твору. Розроблено схему аналізу повісті «Інститутка» на практичних/семінарських заняттях, що передбачає опрацювання трьох блоків: 1) характеристика теми та ідеї твору в контексті творчості письменниці; 2) аналіз сюжетно-композиційних особливостей і проблематики твору (характеристика композиції, висвітлення складників проблематики на різних етапах розвитку сюжету, проведення паралелей із суміжною проблематикою найвизначніших творів половини XIX ст.); 3) інтерпретація трьох груп персонажів твору – протагоністів, антагоністів та дискусійних образів – з акцентом на їх психологічній характеристиці, аксіологічній ілюстративності, сюжетотворчих функціях та символічному підтексті. Продемонстровано, що обраний підхід сприятиме глибшому розумінню художньої концепції Марка Вовчка, розвитку аналітичних та інтерпретаційних навичок здобувачів під час роботи з художнім текстом