Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State University Scientific Journals
Not a member yet
885 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ МОВНОГО ВПЛИВУ НА ЧИТАЧА ПРИ ПЕРЕКЛАДІ МЕДІАТЕКСІВ
Get PDFThis article addresses the issue of effectively conveying language impact when translating media texts, which are powerful tools for shaping public opinion in today’s information society. In light of the rapid development of mass media and the expansion of globalized communication processes, the translation of media texts is becoming increasingly important. The study analyzes the concept of a media text as a complex, multifunctional construct that combines verbal, audiovisual, and graphic elements to create a multilayered semantic structure. Special attention is given to the linguistic and stylistic features of the media language, in particular, the use of expressive vocabulary, allusions, metaphors, and elements borrowed from different functional styles, and the role of these tools in creating a specific impact on the target audience. The article examines the diverse functions of media texts – informative, ideological, propagandistic, cultural, and mobilizing – and explores how these functions are implemented across various genres. It outlines the main approaches to media text translation: objective, constructive, and subjective. Key translation strategies are identified that help preserve the pragmatic potential of the original message in interlingual and intercultural communication. Special emphasis is placed on lexical and stylistic transformations as essential for achieving functional adequacy. The analysis shows that successful translation of media content requires a high level of linguistic, cultural, and pragmatic competence, as well as the ability to critically interpret the intent and context of the original message and adapt it appropriately for the target audience. The article concludes that the translator is not merely a linguistic intermediary, but an active participant in constructing a new communicative space –one that reflects the worldview of the target culture within the framework of global information exchange.У статті висвітлено актуальну проблему адекватної передачі мовного впливу при перекладі медіатекстів, які є потужним інструментом формування громадської думки у сучасному інформаційному суспільстві. З огляду на інтенсивний розвиток засобів масової інформації та активне поширення глобалізованих комуні- кативних процесів, переклад медіатекстів набуває особливої значущості. Проаналізовано концепт медіатек- сту як складного поліфункціонального утворення, що поєднує в собі вербальні, аудіовізуальні та графічні елементи, створюючи багаторівневу смислову структуру. Увага зосереджена на лінгвостилістичних особли- востях мови ЗМІ: використанні експресивної лексики, алюзій, метафоричних конструкцій, елементів інших функціональних стилів, а також на ролі таких засобів у створенні певного впливу на масову аудиторію. Роз- глянуто функції медіатекстів – інформативну, ідеологічну, пропагандистську, культурну, мобілізаційну – та специфіку їх реалізації в різних жанрах. Окреслено основні підходи до перекладу медіатекстів: об’єктивний, конструктивний та суб’єктивний. Визначено перекладацькі стратегії, які дозволяють зберегти прагматичний потенціал повідомлення в умовах міжмовної й міжкультурної трансляції. Особливу увагу приділено лек- сичним і стилістичним трансформаціям як способу досягнення функціональної адекватності. Встановлено, що ефективний переклад медіатекстів можливий лише за умови високої мовної, культурної та прагматичної компетенції перекладача, який здатен критично осмислити зміст і мету вихідного повідомлення, адапту- вати його до особливостей цільової аудиторії, враховуючи соціальний, культурний та ідеологічний контекст.Зроблено висновок, що перекладач відіграє роль не лише мовного посередника, але й активного учасника формування нового комунікативного простору, який відображає специфіку світосприйняття іншої культури через призму глобального інформаційного обміну
ЛЕКСИКА ЛАТИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ, ЗАПОЗИЧЕНА УКРАЇНСЬКОЮ
Get PDFThe article examines the process of Latin vocabulary penetration into the English language and its subsequent borrowing into Ukrainian. The semantic groups of loanwords, the adaptation pathways of foreign linguistic elements, and the influence of Latinisms on Ukrainian terminology, particularly in the fields of science, technology, medicine, and law, are analyzed. Special attention is given to the transitive role of English as a mediator between Latin and Ukrainian. The influence of the English language on Ukrainian through the borrowing of Latin-derived words is explored. The majority of Latin loanwords adopted via English preserve their original Latin morphemic structure while undergoing phonetic and morphological adaptation to Ukrainian. These lexical units frequently operate as terminological units, thereby increasing their linguistic stability. It examines the causes and consequences of this phenomenon, particularly in the context of globalization, technological development, and international communication. The author analyzes the fields where such borrowings are most common (science, medicine, IT, politics, economics) as well as their usage in Ukrainian media over the past decade. Special attention is given to words that have become key during socio-political events (e.g., sanctions, democracy, inflation, pandemic) and their adaptation in the Ukrainian linguistic space. Among the methods used for the research are analysis, synthesis, generalization, systematization, and comparison. The works of scholars who have previously addressed this topic in their research are reviewed. An analysis has been carried out on the frequency of usage of specific lexemes in public speech and the media space of Ukraine over the last decade (2014–2024). The study is based on an analysis of scholarly works, data from the National Corpus of the Ukrainian Language, media materials, and social networks. The results confirm that Latinisms entering through English serve as an important tool for international communication and reflect the dynamics of modern society.У статті розглядається процес проникнення латинської лексики в англійську мову та подальше її запозичення українською. Проаналізовано семантичні групи запозичень, шляхи адаптації іншомовних елементів та вплив латинізмів на українську термінологію, зокрема в галузі науки, техніки, медицини та права. Особлива увага приділяється транзитивній ролі англійської мови як посередника між латинською та українською. Досліджується вплив англійської мови на сучасну українську через запозичення слів латинського походження. Більшість латинізмів, запозичених через англійську, зберігають оригінальну латинську морфемну структуру, але зазнають адаптації до української фонетики та морфології. Ці лексеми часто функціонують у ролі термінів, що підвищує їхню стабільність у мові. Розглядаються причини та наслідки цього явища, зокрема в контексті глобалізації, розвитку технологій і міжнародної комунікації. Автори аналізують сфери, де такі запозичення найпоширеніші (наука, медицина, IT, політика, економіка), а також їх вживання в українських ЗМІ за останнє десятиліття. Особлива увага приділена словам, які стали ключовими під час соціально-політичних подій (наприклад, санкції, демократія, інфляція, пандемія), та їхній адаптації в українському мовному просторі. Серед методів задіяних для дослідження слід зазначити такі як: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація та порівняння. Опрацьовано роботи науковців, які раніше зверталися до цієї теми у своїх наукових працях. Здійснено аналіз частоти вживання окремих лексем у публічному мовленні та медіапросторі України протягом останніх десяти років (2014–2024). Дослідження базується на аналізі наукових праць, даних Національного корпусу української мови, медіаматеріалів і соціальних мереж. Результати підтверджують, що латинізми, що надходять в рідну мову через англійську, є важливим інструментом міжнародної комунікації та відображають динаміку сучасного суспільства
«Я ВЖЕ НЕ МОЖУ НЕ БУТИ УКРАЇНЦЕМ»: АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ В ЕПІСТОЛЯРНОМУ ДІАЛОЗІ З БОРИСОМ ГРІНЧЕНКОМ
Get PDFThe article examines the life and creative phenomena of A. Krymsky through the prism of his correspondence with B. Hrinchenko in 1890–1895. The author emphasizes the uniqueness of the figure of A. Krymsky. It is noted that the scientist boldly interpreted the Ukrainian issue. This was the reason why he was destroyed by the Soviet totalitarian system. The article emphasizes that the key to understanding the life and creative phenomena of A. Krymsky should be his letters. His letters, in addition to aesthetic, also have an undeniable existential significance.It is noted that B. Hrinchenko was the addressee with whom A. Krymsky was most sincere and frank. First of all, it is emphasized that A. Krymsky's letters to B. Hrinchenko outline the addressee's path to Ukrainophilia. These letters outline the essence of A. Krymsky's Ukrainophile concept. Krymsky's Ukrainophile concept. These letters reveal his reception of M. Drahomanov's ideas. The author analyzes Krymsky's views on language, which he considered the first sign of a nation. It is emphasized that the letters to B. Hrinchenko record the addressee's thoughts on the independence of the Ukrainian language.A. Krymsky's letters to B. Hrynchenko convince us that the addressee was concerned about the issue of publishing literature for the people. He argued that these books should be both useful and accessible. A. Krymsky pointed to the low quality of existing products. He was not impressed by the primitive plots of books with Ukrainian themes. He was outraged by the fact that Moscow publishers violated the norms of Ukrainian spelling and syntax.A. Krymsky's letters to B. Hrynchenko contain a lot of information about the publication of Ukrainian books in the late nineteenth century. The addressee stated that after passing through censorship, the book changed beyond recognition.It is emphasized that A. Krymsky's correspondence with B. Hrynchenko concerned not only national affairs.Borys Hrynchenko was the addressee with whom Agatangel Krymsky also shared his personal feelings. These letters outline the psychological type of the addressee. They resemble the anatomy of the addressee's soul, who suffered from nervous disorders. It is emphasized that the epistles show the exquisite delicacy of A. Krymsky. This manifested itself in the desire not to offend the addressee either by word or tone of the epistolary conversation.Letters to Borys Hrinchenko record Krymsky's extreme demandingness to himself. These letters demonstrate his extreme modesty. These are traits inherent in neurotic natures.У статті досліджується життєвий і творчий феномени А. Кримського крізь призму його листування з Б. Грінченком 1890–1895 років. Акцентується на унікальності постаті А. Кримського. Зазначається, що саме специфіка трактування вченим українського питання стала причиною того, що він був знищений радянською тоталітарною системою. У статті наголошується, що ключем до розуміння життєвого й творчого феноменів А. Кримського можуть і мають стати його листи, що мають незаперечне екзистенціальне значення. Йдеться про те, що Б. Грінченко був адресатом, із яким А. Кримський був максимально щирим і відвертим. Насамперед наголошується, що листи А. Кримського до Б. Грінченка описують шлях адресанта до українофільства. Із цих листів окреслюється суть українофільської концепції А. Кримського, його рецепція ідей М. Драгоманова, яка змінювалася з часом. Аналізуються погляди А. Кримського на мову, яку він вважав першою ознакою нації. Наголошується, що листи до Б. Грінченка фіксують думки адресанта про окремішність української мови.Листи А. Кримського до Б. Грінченка свідчать, що адресант переймався питаннями видання літератури для народу, дешевої (лубочної) книги, яка б була і корисна, і доступна. А. Кримський вказував на низькопробність існуючої продукції. Йому не імпонували спримітизовані сюжети книжок з українською тематикою, а також порушення норм українського правопису й синтаксису, до яких вдавалися московські видавці.Із листів А. Кримського, адресованих Б.Грінченку, постає чимало інформації, яка стосувалася питання видання української книги наприкінці ХІХ століття. Адресант констатував, що після проходження цензури книга нерідко перетворювала на цензурний «недобиток». Наголошується, що листовне спілкування А. Кримського з Б. Грінченком нерідко виходило за межі дискусій про національну справу. Борис Грінченко був адресатом, з яким Агатангел Кримський ділився не тільки своїми думками, але й особистими відчуттями. Ці листи в найдрібніших рисах окреслюють психологічний типаж адресанта. Часом вони нагадують анатомію душі адресанта, який страждав на нервові розлади. Наголошується, що епістоли виказують вишукану делікатність, яка проявлялася у прагненні не образити адресата ані словом, ані тоном епістолярної розмови. Листи до Б. Грінченка фіксують крайню вимогливість А. Кримського до самого себе, його надзвичайну скромність. Йдеться про риси, притаманні невротичним натурам
ІДЕЙНО-СЮЖЕТНІ ФУНКЦІЇ ОПОВІДАННЯ «ПАН КАРОЛЬ» У КНИЗІ «КОРИЦЕВІ КРАМНИЦІ» Б. ШУЛЬЦА
Get PDFThe uniqueness of Bruno Schulz’s idiostyle and artistic picture of his world directs researchers of his book The Cinnamon Shops to the study of its poetics in general, and in these parameters, it has already been described in detail and characterized by foreign and Ukrainian Schulz studies. At the same time, individual stories from The Cinnamon Shops very rarely become an independent subject for scholarly research. However, the stylistic, conceptual and even implicit plot integrity of the book does not deprive its components of independent value. Among the stories of The Cinnamon Shops, «Mr. Charles» (Pol. «Pan Karol») is the least frequently studied by scholars. It is almost the smallest story in the collection, the main characters of the book do not act in it, and in terms of plot it is also seemingly unrelated to the rest of the stories. The aim of our study is to identify the conceptual and plot context for the story «Mr.Charles» in The Cinnamon Shops and to determine the place and role of the plot of this story in the overall fictional world of the collection of stories. The short story «Mr. Charles», which is located in the middle of the book, finalizes its first part, referring to the first stories of The Cinnamon Shops and showing in the story of Mr. Charles’s rejection by his home and his alienation from himself an alternative to the story of the book’s protagonist, father Jakub. The father in his demiurgic experiments is constantly brought back to reality by his maid Adela, who can be perceived, as B. Schulz points out in the synopsis of the book, the «archenemy» of the father. If in the stories about the father Adela is always present, and there is no way to imagine the course of events without her, then «Mr. Charles» provides such an opportunity: the protagonist's house is deprived of Adela and the female presence in general. In these circumstances, all household items expel Mr. Charles, and he himself turns out to be his archenemy.Унікальність ідіостилю і художньої картини світу Б. Шульца спрямовує дослідників книги «Корицеві крамниці» до вивчення її поетики загалом, і в цих параметрах вона вже докладно описана і схарактеризована зарубіжним і вітчизняним шульцознавством. Водночас окремі оповідання книги «Корицеві крамниці» дуже рідко стають самостійним предметом вивчення наукових розвідок, проте стилістична, ідейна і навіть неявна сюжетна цілісність книги не позбавляє її складові самостійної цінності. Серед оповідань «Корицевих крамниць» «Пан Кароль» рідше за всіх потрапляє у фокус уваги науковців: він ледве не найменший у книзі, у ньому не діють її головні герої книги, і фабульно він теж наче не пов’язаний із рештою оповідань.Метою дослідження є виявлення ідейно-сюжетного контексту в книзі «Корицеві крамниці» для оповідання «Пан Кароль» й визначення місця і ролі сюжету цього оповідання в загальній картині світу твору. Невеличке оповідання «Пан Кароль», яке розташовано у середині книги, фіналізує її першу частину, відсилаючи до перших оповідань «Корицевих крамниць» і показуючи на історії відторгнення пана Кароля його домівкою та відчуження його самого від себе альтернативу історії головного героя книги батька Якуба, якого в його деміургічних експериментах постійно повертає до реальності служниця Аделя, котра може сприйматися, як вказує Б. Шульц у синопсисі до книги, «архіворогом» батька. Якщо в оповіданнях про батька Аделя завжди присутня, і немає можливості уявити хід подій без неї, то «Пан Кароль» надає таку можливість: дім героя позбавлений Аделі й жіночої присутності взагалі. У цих обставинах усі предмети домашнього вжитку виганяють пана Кароля, і його архіворогом виявляється він сам
ВІДТВОРЕННЯ КУЛЬТУРНО МАРКОВАНИХ ОДИНИЦЬ В АНГЛІЙСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ
Get PDFAs one of the main components of intercultural communication and translation studies, the article focusses on the analysis of culturally marked vocabulary. In interlingual communication, culturally determined lexical units are thought to be a way to convey national and cultural specificity. The work's relevance stems from the growing need for accurate translations of nationally specific language and the lack of research on the mechanisms underlying its transmission. The study aims to categorise culturally marked language, explain the challenges associated with translating it, and examine the primary techniques for replicating such units. The work systematises the classification of vocabulary with a cultural component, in particular allusive, background, and non-equivalent, and specifies the terms «reality», «lacuna», «ethnographism», etc. The analysis of contemporary journalistic texts from Englishlanguage sources that present Ukrainian reality regarding the conflict and national identity receives particular focus. Transcription, transliteration, tracing, descriptive, contextual, approximation, hyponymic translation, and the development of a new equivalent are the primary translation techniques taken into account. Media examples of their application on particular units are displayed. It is highlighted that the setting, genre, target audience's degree of training, and communication goal all influence the best translation technique. In order to preserve the emotional, intellectual, and semantic elements of the source text, it is concluded that the translator must be well immersed in the culture of the target language. Since the translator serves as a mediator and can modify nationally distinct components without sacrificing their meaning or cultural weight, translation is regarded as a dialogue of cultures. When translating media materials that actively depict national realities, the study highlights the significance of considering the sociocultural context. Greater accuracy and cultural suitability can be achieved through the employment of mixed translation procedures. It is demonstrated that certain contemporary terms associated with the conflict in Ukraine have already made their way into the global conversation as cultural indicators. A translator must possess both linguistic and multidisciplinary skills in order to translate cultural concepts effectively. The maintenance of the associative field of lexemes, which serves as the conduit for national memory and identity, is a significant component of the task.Статтю присвячено дослідженню культурно маркованої лексики як одного з ключових елементів міжкультурної комунікації та перекладознавства. Культурно зумовлені лексичні одиниці розглянуто як засоби передачі національно-культурної специфіки у міжмовному спілкуванні. Актуальність роботи зумовлена зростаючим попитом на адекватний переклад лексики з національною специфікою та недостатнім вивченням механізмів її передачі. Метою дослідження є класифікація культурно маркованої лексики, з’ясування труднощів її перекладу та аналіз основних способів відтворення таких одиниць. У роботі систематизовано класифікації лексики з культурним компонентом, зокрема алюзивної, фонової, безеквівалентної, ономастичної, та уточнено терміни «реалія», «лакуна», «етнографізм» тощо. Особливу увагу приділено аналізу сучасних публіцистичних текстів англомовних видань, що містять українські реалії, пов’язані з війною та національною ідентичністю. Розглянуто основні перекладацькі стратегії: транскрипцію, транслітерацію, калькування, описовий, контекстуальний, наближений, гіпонімічний переклад та створення нового відповідника. Показано приклади їх реалізації на конкретних одиницях із ЗМІ. Наголошено, що правильний вибір способу перекладу залежить від контексту, жанру, рівня підготовки цільової аудиторії та мети комунікації. Зроблено висновок про необхідність глибокого культурного занурення перекладача в мову оригіналу, що забезпечує збереження емоційної, концептуальної та семантичної складової вихідного тексту. Переклад розглядається як діалог культур, у якому перекладач виступає посередником, здатним адаптувати національно специфічні одиниці без втрати їх змістового й культурного навантаження. Дослідження демонструє важливість урахування соціокультурного фону під час перекладу медійних текстів, що активно репрезентують національні реалії. Застосування комбінованих стратегій перекладу дозволяє досягти більшої точності та культурної адекватності. Показано, що низка сучасних лексем, пов’язаних із війною в Україні, вже увійшла в міжнародний дискурс як культурні маркери. Ефективна трансляція культурних концептів потребує не лише мовної, а й міждисциплінарної компетенції перекладача. Важливим аспектом у роботі визнано збереження асоціативного поля лексем, яке є носієм національної пам’яті та ідентичності
ТЮРЕМНА ЕСТЕТИКА В РОМАНІ ІВАНА БАГРЯНОГО «САД ГЕТСИМАНСЬКИЙ»
Get PDFThe article attempts to comprehend the prison aesthetics in Ivan Bahrianyi's novel “The Garden of Gethsemane,” aimed at deconstructing totalitarian discourse and illustrating the distorted moral and ethical paradigm of the Soviet Union. To this end, certain criteria of aesthetics in general are identified, and the author's techniques and means of creating a special artistic space and characters that foster a positive environment for spiritual growth in inhumane conditions are determined.The main character of the novel strives for freedom, but bravely endures imprisonment and the unwritten laws of the prison microsociety. The reader sees the prison through the prism of his perception: clear order, justice, mutual support, and, conversely, immediate punishment for traitors. There is also a deep immersion in prison life (slang, crafts, education, art, games, etc.), which flourishes despite conditions that are completely unsuitable for it. This creates an antinomy between the outwardly ugly but highly spiritual world of prisoners and the attractive but immoral world of guards and investigators. The expected space for the destruction of personality in I. Bahrianyi's work is transformed into a metaphor for spiritual trial and purification through the numerous circles of totalitarian hell.The article highlights the author's interpretation of the prison world, which does not tend to romanticize criminal elements. Moreover, the entire imagery is aimed at demonstrating the absurdity and immorality of the Soviet repressive system, where true intellectuals and representatives of the creative and scientific elite find themselves among “criminals”. Thus, the prison aesthetics in the novel are not a tool for aestheticizing crime or deviance, as is characteristic of criminal subculture, but reflect the author's moral code in conditions of existential terror, serving as a means of interest and a way for the psyche to survive traumatic experiences and realize thanatic intentions. In summary, the novel “The Garden of Gethsemane” is capable of satisfying the demand of part of Ukrainian society for countercultural content without cultivating marginal behavior. Thus, prison aesthetics in I. Bahrianyi's work is a manifestation of an artistic strategy of resistance and a form of deconstruction of the imperial conception of crime and punishment.У статті здійснено спробу осмислення тюремної естетики в романі Івана Багряного «Сад Гетсиманський», спрямованої на деконструкцію тоталітарного дискурсу та ілюстрацію викривленої морально-етичної парадигми радянського союзу. Для цього виокремлено деякі критерії естетики загалом і визначено, які авторські прийоми та засоби дозволяють створити особливий художній простір та персонажів, що створюють позитивне середовище для зростання духу в антигуманних умовах.Головний герой роману прагне до свободи, але мужньо витримує позбавлення волі й неписані закони тюремного мікросоціуму. Читач бачить в’язницю крізь призму його сприйняття: чіткий порядок, справедливість, взаємопідтримка й, навпаки, негайне покарання зрадників. Також відбувається глибоке занурення в тюремний побут (жаргон, ремесла, навчання, мистецтво, ігри тощо), який процвітає попри абсолютно непридатні для цього умови. Це утворює антиномію між потворним зовні, але високодуховним світом ув’язнених та привабливим, але аморальним світом наглядачів і слідчих. Очікуваний простір руйнування особистості в І. Багряного трансформується в метафору духовного випробування й очищення через численні кола тоталітарного пекла.Стаття висвітлює авторську інтерпретацію тюремного світу, яка не тяжіє до романтизації злочинних елементів. Більше того, увесь образний ряд спрямований на демонстрацію абсурду й аморальності радянської репресивної системи, де справжні інтелігенти й представники творчої та наукової еліти опиняються серед «злочинців». Таким чином, тюремна естетика у романі не є інструментом естетизації злочину чи девіації, як це притаманно кримінальній субкультурі, а відображає авторський моральний кодекс в умовах екзистенційного терору, слугує засобом зацікавлення та способом психіки пережити травматичний досвід і реалізувати танатичні інтенції. Підсумовано, що роман «Сад Гетсиманський» здатен задовольнити запит частини українського суспільства на контркультурний контент без культивування маргінальної поведінки. Таким чином, тюремна естетика в І. Багряного є виявом художньої стратегії опору і формою деконструкції імперського уявлення про злочин і кару
МОВА ЯК МАРКЕР «СВОГО» ТА «ІНШОГО» В РОМАНАХ СОФІЇ АНДРУХОВИЧ
Get PDFThe article explores the use of language(s) as a means of «othering» characters in the literary works of contemporary Ukrainian author Sofia Andrukhovych, specifically in the novels Сьомга (2007), Фелікс Австрія (2014), and Амадока (2020). The study presents this linguistic strategy as a significant component of the author’s stylistic approach. It highlights how characters are marked through language, how their images are constructed, and how language directly influences this process. The article also examines the aspect of perception in detail – in our study, it appears in two dimensions: first, we explore how language directly influences the reader’s perception, the ways characters perceive one another within the fictional space of the text, and the distinctive features of using language to differentiate characters in the context of the author’s style.The methodological foundation for the analysis includes Edmund Husserl’s concept of intersubjectivity, Maurice Merleau-Ponty’s phenomenology of perception, Jacques Derrida’s deconstruction, Edward Said’s theory of Orientalism, and their contemporary interpretations in Ukrainian literary studies.The article demonstrates the use of language as a tool of «othering» in Sofia Andrukhovych’s three novels and identifies its practical functions and artistic features. A comparative analysis of the texts reveals the transformation and evolution of this stylistic component. Thus, the study portrays language not merely as a means of conveying and perceiving the fictional reality of a text, but also as a broader tool: one that marks characters as «own» or «other» establishes textual distance or proximity between them, constructs identity and serves as a means of self- identification, and ultimately shapes the reader’s perception of the literary work.У статті встановлені характерні особливості оперування мовою/мовами задля «іншування» персонажів на матеріалі творчого доробку сучасної української письменниці Софії Андрухович: романів «Сьомга» (2007), «Фелікс Австрія» (2014) та «Амадока» (2020). Наше дослідження показує цей спосіб як важливий та самобутній складник стилю авторки: нами висвітлені питання маркування персонажів через мову, конструювання їхніх образів та вплив мови безпосередньо на цей процес. Також нами детально розглянутий аспект сприйняття – у нашій розвідці воно постає у двох вимірах: по-перше, ми розглядаємо особливості впливу мови як безпосередньо на сприйняття читача, особливості сприйняття власне персонажами одне одного у площині художнього тексту і характерні риси розмежування персонажів за допомогою мови у контексті авторського стилю.Методологічним підґрунтям для аналізу цих особливостей виступили концепція інтерсуб’єктивності Едмунда Гуссерля, феноменологія сприйняття Моріса Мерло-Понті, деконструктивізм Жака Дерріда, орієнталізм Едварда Саїда і сучасні інтерпретації цих концепцій в українському літературознавстві.Нами показане використання мови як способу «іншування» у трьох романах Софії Андрухович і виявлені її практичні функції та художні особливості; проведено порівняння текстів авторки і показані трансформація та розвиток даного складника її стилю. Таким чином це дослідження показує мову не просто як спосіб передачі та сприйняття художньої дійсності тексту, а й відкриває ширші її можливості: здатність маркувати персонажів «своїми» або ж «чужими», встановлювати між ними дистанцію у площині тексту, зближуючи їх чи навпаки відчужуючи одне від одного, конструювати ідентичність та бути способом самоідентифікації, здійснювати вагомий вплив безпосередньо на читацьке сприйняття художнього твору
ВОЄННА СИМВОЛІКА УКРАЇНИ (2022–2025): ФОЛЬКЛОРНА ГЕНЕЗА, ТИПОЛОГІЯ, ФУНКЦІОНАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ
Get PDFThe article offers an interdisciplinary analysis of wartime symbolism that has emerged in the Ukrainian cultural space during the Russian–Ukrainian war of 2022–2025. The study proposes to consider this symbolic system as a complex semiotic structure that arises in response to national trauma while drawing on deeply rooted folkloric archetypes. The transformation of key symbolic figures is examined – such as the Ghost of Kyiv, Saint Javelin, Patron the Dog, memetic figures (NAFO, tarot divinations), popular wartime songs (“Bayraktar”), and iconic toponyms (Snake Island, Azovstal, Bakhmut) – in terms of their ontological nature, functional roles, and cultural genealogy.The article introduces a three-layer typology of wartime symbols: (1) by ontology (anthropomorphic, zoomorphic, technomorphic, phytomorphic, artefactual, geotoponymic, verbal); (2) by function (therapeutic, mobilizing, sacred, commemorative, educational, parodic-defensive); (3) by cultural origin (traditional, digital, hybrid). This approach allows for structuring a large body of empirical material and reveals how symbols function as rapid responses to social and military crises.Particular attention is paid to parallels between new symbolic figures and traditional folklore imagery (e.g., the Ghost of Kyiv as a charakternyk warrior; Saint Javelin as a protector akin to the Virgin Mary; Patron as a totemic guardian; Bayraktar as a sacralized weapon; Azovstal as a mythologized place of power). In the study, methods of content analysis of digital media (TikTok, YouTube, Telegram) and analysis of contemporary literary works representing war symbolism are combined with folkloristic, semiotic, and cultural studies approaches. It traces patterns of image circulation, their memetic dissemination, ritualization in digital space, and institutionalization in public culture (stamps, murals, embroidery, official emblems).This is the first attempt to present a systematic map of wartime symbolism as a hybrid cultural phenomenon that synthesizes traditional folk heritage, digital media practices, and emotional-therapeutic functions. The article emphasizes the role of folklore in contemporary information warfare, collective coping mechanisms, symbolic trauma processing, and the formation of cultural memory in times of prolonged military conflict.Статтю присвячено міждисциплінарному аналізу воєнної символіки, що сформувалася в українському культурному просторі впродовж російсько-української війни 2022–2025 років. У роботі запропоновано розглядати цю символіку як складну семіотичну систему, що виникає у відповідь на національну травму та водночас спирається на глибоко вкорінені фольклорні архетипи. Проаналізовано трансформацію ключових образів – зокрема таких, як Привид Києва, Свята Джавеліна, Пес Патрон, меметичні фігури (NAFO, таро-гадання), популярні пісні («Bayraktar»), знакові топоніми (Острів Зміїний, Азовсталь, Бахмут) – з точки зору їхньої онтологічної природи, функціональної ролі та культурної генези.У статті розроблено тришарову типологію воєнної символіки, яка включає: 1) класифікацію за онтологічними ознаками (антропоморфні, зооморфні, фітоморфні, техноморфні, артефактні, геотопонімічні, вербальні); 2) функціональні ролі символів (терапевтична, мобілізаційна, сакральна, комеморативна, освітня, пародійно-захисна); 3) культурну генезу образів (традиційна, цифрова, гібридна). Такий підхід дозволяє впорядкувати великий обсяг емпіричного матеріалу та продемонструвати, як символи працюють у режимі швидкої реакції на соціальну і військову кризу.Особливу увагу приділено паралелям між новітніми образами та традиційною фольклорною символікою (наприклад, Привид Києва – характерник; Свята Джавеліна – Богородиця-Заступниця; Патрон – тотемний охоронець; Bayraktar – сакралізована зброя; Азовсталь – міфологізоване місце сили). У дослідженні поєднано методи контент-аналізу цифрових медіа (TikTok, YouTube, Telegram) та аналізу сучасних літературних творів, що репрезентують воєнну символіку, у поєднанні з фольклористичним, семіотичним, культурологічним підходами. Простежено структури циркуляції образів, їхнє меметичне поширення, ритуалізацію в цифровому середовищі та інституціалізацію в публічній культурі (поштові марки, мурали, вишиванки, офіційна символіка).Стаття є першою спробою запропонувати системну карту воєнної символіки як гібридного культурного феномену, що синтезує елементи традиційної народної культури, цифрових медіа та емоційно-терапевтичних механізмів. Актуалізовано питання ролі фольклору в інформаційній війні, у процесах колективного реагування, символічної травмотерапії та формування культурної пам’яті в умовах затяжного воєнного конфлікту
ВИДИ ПЕРЕНОСНИХ ЗНАЧЕНЬ В СУЧАСНІЙ КОРЕЙСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ КОРЕЙСЬКИХ K-POP ПІСЕНЬ)
Get PDFThe article deals with the varieties of figurative meaning as one of the important components of the Korean language semantics. The purpose of this study is to identify the peculiarities of using figurative meanings in contemporary K-pop songs and to characterise the meaning of tropes in the Korean language. The research material was the lyrics of contemporary Korean songs by the following artists: IU, BTS, TXT, I-DLE and Agust D. The analysis examined the classification of tropes (figurative meanings) found in the selected material. Particular attention is paid to metaphor, metonymy and synecdoche. The paper reveals the essence of the meaning of each of these tropes, their functioning in terms of cognitive and emotional aspects. The article analyses metaphorical transformations and metonymic transfers as characteristic features of figurative meanings in the modern Korean language. It is determined that the figurative meaning is derived from the direct meaning and is usually associated with it. There are cases of figurative use that are individual, figurative in meaning and characteristic only of selected contexts. The figurative lexical meaning resulting from such use of a word is usually not fixed in the minds of speakers and may not be recorded in explanatory dictionaries.The study reveals the semantic transformations of certain lexical units in K-pop songs of the modern Korean language and, on the basis of them, examines in more detail the peculiarities of the use of figurative meaning in Korean lyrical texts. It has been proved that the use of tropes in songs is a widespread phenomenon that is also characteristic of the Korean language. Tropes are actively used in fiction poetry and carry emotional colouring and add symbolism and imagery. The analysis and the results obtained may be important for deepening the study of literary translation, cognitive linguistics, and poetics.У пропонованій статті розглянуто різновиди переносного значення, як одного із важливих складових семантики корейської мови. Метою цього дослідження є виявлення особливостей використання переносних значень у сучасних k-pop піснях та характеристика значення тропів у корейській мові. Матеріалом дослідження слугували тексти сучасних корейських пісень таких виконавців: IU, BTS, TXT, I-DLE та Agust D. Під час аналізу було розглянуто класифікацію тропів (переносних значень), які зустрічаються у дібраному матеріалі. Особливу увагу приділено метафорі, метонімії та синекдосі. У роботі було розкрито сутність значення кожного з цих тропів, їх функціювання з точки зору когнітивних та емоційних аспектів. У статті проаналізовано метафоричні перетворення та метонімічні перенесення як характерні особливості переносних значень сучасної корейської мови. Було визначено, що переносне значення є похідним від прямого значення і, як правило, асоціюється з ним. Зафіксовано випадки переносного вживання, яке є індивідуальним, образним за змістом і характерним тільки для обраних контекстів. Переносне лексичне значення, що виникає внаслідок такого вживання слова, як правило, не закріплено у свідомості мовців і може бути незафіксованим у тлумачних словниках. Під час дослідження було розкрито семантичні трансформації окремих лексичних одиниць в k-pop піснях сучасної корейської мови і на основі них детальніше розглянуто особливості використання переносного значення у ліричних корейських текстах. Було доведено, що використання тропів у піснях – це поширене явище, що також є характерним для корейської мови. Тропи активно застосовуються в художніх поетичних творах та несуть емоційне забарвлення і додають символізм та образність. Проведений аналіз і отримані результати можуть бути важливими для поглиблення дослідження художнього перекладу, когнітивної лінгвістики, в також поетики
МОВНА ГРА ТА МЕМИ У БЛОГЕРСЬКИХ ТЕКСТАХ: ЗАСОБИ ВПЛИВУ НА АУДИТОРІЮ
Get PDFIn modern digital discourse, blogging emerges as a unique communicative phenomenon that blends features of both spoken and written language, verbal and nonverbal means. One of the key tools bloggers use to influence their audiences is language play, which is often realized through internet memes–concise, ironic, and frequently visualized units with high communicative and emotional potential. This article investigates the functioning of language play and internet memes in bloggers’ texts, identifies their main types, methods of content integration, and the ways they impact the audience. By analyzing examples from the Ukrainian-speaking segments of YouTube, Instagram, and TikTok, the author shows that memes and language play not only help capture and maintain audience attention but also shape a blogger’s communicative tone, support informal interaction, and activate both intercultural and intracultural codes. Special attention is paid to stylistic and pragmatic aspects of meme usage in blogging discourse. This study is of practical value for researchers in media linguistics, stylistics, as well as specialists in digital communication. In the digital age, blogging has evolved into an independent linguistic and social phenomenon that combines features of various communication modes. Blog discourse intertwines elements of spoken and written language while also relying heavily on multimodal resources – visuals, sound, and graphic elements. One of the most powerful tools bloggers employ to engage with their audience is language play, frequently expressed through internet memes.These brief, ironic, and often visually framed units possess high emotional, stylistic, and intertextual potential.Memes serve not only as entertainment but also as communicative, cultural, and stylistic instruments that help structure content, build rapport with followers, and maintain a casual, engaging atmosphere. This article explores the mechanisms of language play and meme usage in the content of Ukrainian-speaking bloggers across platforms such as YouTube, Instagram, and TikTok. It identifies the main types of memes, their functions, and methods of integration depending on genre, format, and audience.У сучасному цифровому дискурсі блогерство постає як самобутній комунікативний феномен, що поєднує елементи усного й письмового мовлення, вербальні та невербальні засоби. Одним із визначальних інструментів впливу на аудиторію є мовна гра, що реалізується, зокрема, через інтернет-меми – короткі, іронічні, часто візуалізовані одиниці, що мають значний комунікативний та емоційний потенціал. У статті досліджується функціонування мовної гри та інтернет-мемів у текстах блогерів, визначаються їхні основні типи, способи інтеграції в контент, а також засоби впливу на адресата. Аналізуючи конкретні приклади з україномовного сегменту YouTube, Instagram та TikTok, було виявлено, що меми та мовна гра не лише сприяють залученню й утриманню уваги аудиторії, але й формують особливу комунікативну інтонацію блогера, підтримують неформальний стиль спілкування й актуалізують міжкультурні та внутрішньокультурні коди. Особливу увагу приділено стилістичним і прагматичним аспектам використання мемів у блогерському дискурсі. Робота має практичну цінність для дослідників медіамови, стилістики, а також для фахівців із цифрової комунікації. У цифрову епоху блогерство перетворилося на один із найвпливовіших типів масової комунікації, в якому переплітаються елементи традиційного медіа, інтернет-культури та персонального стилю мовлення. Особливістю блогерського дискурсу є гнучкість мовленнєвих стратегій, що дозволяють створювати емоційно насичений, легко впізнаваний контент. У цьому контексті мовна гра та інтернет-меми виступають не лише як засоби розваги, а як інструменти формування соціального зв’язку між автором і підписниками. Меми виконують функції маркерів спільної культури, виявів колективної пам’яті та реакцій на актуальні події, а також допомагають формувати смислове поле комунікації, що виходить за межі буквального значення. Аналіз показує, що через іронію, алюзії, стилізацію та цитування блогери не лише демонструють креативність, а й вибудовують певну ідентичність – і мовну, і культурну. Мовна гра активізує увагу, викликає емоційну залученість і водночас відображає глибші процеси соціальної взаємодії