Repository of National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia
Not a member yet
9416 research outputs found
Sort by
Особові імена в українських прислів'ях і приказках: особливості римування
Get PDFСтаттю присвячено розгляду українських прислів’їв і приказок, які містять власні особові імена. Відзначено, що поява таких імен на позначення осіб жіночої та чоловічої статі зумовлена лінгвістичними й екстралінгвістичними чинниками. Через власне лінгвістичні причини імена використовуються з метою умисного римування, що особливо наочно проявляється в моделях із попарно підібраними римованими іменами або з аналогічною синтаксичною будовою. Неримовані прислів’я та приказки з іменами людей не є частотними. Проаналізовані й описані моделі, які свідчать про умисне залучення власного імені в аналогічних за синтаксичною будовою групи українських фольклорних виразів, де вибір оніма випадково обумовлений словом, із яким воно римується. Рима в прислів’ях переважно проста, точна, парна, яка охоплює співзвуччям зазвичай більшу кількість звуків у найбільш суттєвих словах, головним чином в іменниках і дієсловах. Виявлені й охарактеризовані прислів’я та приказки, у яких можуть римуватися відразу два імені. Звісно, більшість власних імен уживається для надання прислів’ям і приказкам більшої образності або конкретності, а стилістична будова прислів’їв урізноманітнюється звертаннями, запитаннями, що передбачає заперечення або ж саме заперечення, протиставлення (антитеза): бідний – багатий, розумний – дурень, працьовитий – ледащо й інші прийоми. Зазначено, що частотною є модель із займенниками наш, усякий, кожний. Стверджується, що оніми досить формально можуть використовуватися в українських прислів’ях, оскільки в них (іменах) простежується відсутність тісного зв’язку з одиничним конкретним об’єктом. Матеріал статті буде цікавим для спеціалістів у галузі ономастики, пареміології, а також дослідження рими
Клінічна структура та особливості перебігу больових та неспецифічних соматоформних розладів у дітей підліткового віку
Get PDFМета дослідження – вивчити частоту та поліморфізм клінічних проявів больових і неспецифічних соматоформних розладів у дітей в залежності від статі, віку, місця проживання і навчання. Обстежено 56 дітей з больовими і неспецифічними синдромами, які знаходились на лікуванні в КНП "Хмельницька обласна дитяча лікарня" Хмельницької обласної ради та в КП "Хмельницька міська дитяча лікарня" Хмельницької міської ради. Середній вік дітей 14,0±4,53 років. Серед них діти раннього підліткового віку (10–14 років) становили 57,2%, пізнього підліткового віку (15–18 років) – 42,8%. Клінічні прояви в обстежених дітей маніфестували у вигляді головного болю, вегетативною дисфункцією з порушенням терморегуляції, болями в спині, у м'язах та суглобах (фіброміалгії та артралгії), астенією, зниженням працездатності, підвищеною метеочутливістю, порушенням концентрації уваги. Неспецифічний стійкий больовий синдром мав місце у 56 дітей, зокрема, первинний головний біль виявили у 77,4% обстежених дітей, стійкий біль в суглобах – у 8,9%, біль в м'язах – у 8,5%, неспецифічний біль у спині – у 13,4% дітей; порушення функції терморегуляції – у 42,7%, астенію – у 35,3% дітей. Показано, що серед больових соматоформних розладів перше рангове місце у дітей займає головний біль, зокрема головний біль напруги та мігрень. Серед тригерних факторів переважали стрес, напруга, порушення сну. Отже, серед дітей підліткового віку з больовими і неспецифічними соматоформними розладами найчастіше діагностуються цефалгії з переважанням головного болю напруги та тривалий денний субфебрилітет як прояв вегетативних соматоформних розладів з порушенням терморегуляції. Водночас мігрень, епізодичні симптоми, асоційовані з мігренню, а також тригемінально-автономні варіанти головного болю та тривалий біль іншої локалізації зустрічалися в поодиноких випадках. Виявлено вікову залежність первинного головного болю: у дітей раннього підліткового віку частіше виникає головний біль напруги, у дітей старшого підліткового віку – мігрень, що важливо враховувати при диференціальній діагностиці головного болю, оскільки лікування та профілактика нападів цих форм головного болю зовсім різна
Length of preorepative hospital stay increases risk of negative appendectomy in children
No full textBackground: As per the nationwide treatment guidelines, it is imperative to rule out or diagnose
acute appendicitis no later than six hours following hospital admission. An unusual clinical
presentation could mislead the surgeon, delaying the appendectomy or causing them to miss another
condition. Numerous investigations have demonstrated no significant differences in perforation
rates between patients operated on 12 and 24 hours following admission. On the other hand, not
enough information is available on the risk of negative appendectomies in children.
Aim: The aim of this research was to investigate the potential impact of a prolonged post-hospital
stay (PHS) on the negative appendectomy rate (NAR) in pediatric patients. Additionally, we sought
to examine concurrent pathology that delays appendectomy and prevents prompt detection of
appendicitis.
Materials and procedures: During the course of a year, we enrolled 55 instances of pediatric
atypical appendicitis in this retrospective analysis. The following general inclusion criteria were
used: preoperative hospital stay (PHS) of more than six hours, in excess of the recommended
national treatment procedure, and subsequent surgery (appendectomy). Due to peculiarities in
clinical course, patients younger than five were not eligible for further research (n = 7). Additionally,
the patients were divided into two groups: group I (PHS between 6 to 12 hours; n = 36) and group
II (PHS > 12 hours; n = 12)
Results: 1) In group I, there was a single case (2.7%) with a normal appendix. The pathology report
states that one patient experienced appendicitis for a total of thirteen hours, which is similar to
superficial catarrhal inflammation. In group II, three patients (or 25%) had normal appendices (p =
0.0406).
2) Patients with PHS > 12 hours had an odds ratio that is 12 times higher than those with PHS > 6 -
≤ 12 hours. (OR=12; p=0.0406; 95% CI [1.11 – 129.42]).
3) In group I, concomitant diseases included, enterobiasis (2.7 %; 1/36), ketonuria (+4) (8.3 %;
3/36), ketonuria (+4) (16.6 %; 2/12) (p=0.5872), ascariasis (8.3 %; 1/12) (p=0.4415), and Alport
syndrome (2.7%; 1/36). In group II, concomitant diseases included mesenteric adenitis (16.6 %;
2/12) (p=0.1501), ascariasis (8.3 %; 1/12) (p= 0.4415).
4) There was no difference in WBC levels between group I, which was 11.1±3.5*109, and group II,
which was 10.9±4.96*109 (p=0,8807).
5) Overall, only 39.5% of patients had an abdominal ultrasound performed, and the results showed
that 54% and 50% of patients in groups I and II, respectively, had appendicitis (p=1.000).
Conclusion: The probability of a negative appendectomy is twelve times higher for pediatric
patients with PHS lasting longer than twelve hours. Ketonuria and mesenteric adenitis are common
diseases linked to prolonged PHS
Morphological changes in the lung vessels of laboratory rats 1 hour after administration of Leiurus macroctenus scorpion venom
No full textOne hour after the introduction of Leiurus macroctenus scorpion venom, significant morphological changes were observed in the vessels of the lungs of rats. Stagnant capillaries, petechial hemorrhages, perivascular edema and destruction of vascular membranes were noted. The formation of stasis and blood clots was observed. Analysis of semi-thin sections showed a narrowing of the lumen of arterioles, folding of the internal elastic membrane and a decrease in vascular permeability. The morphometric parameters of blood vessels indicate a tendency to decrease their diameters compared to the parameters of the control group of animals
Innovative technologies of the professional and practical training of future doctors
Get PDFThe article deals with the aspects of search and implementation of innovative technologies in the educational process, paying special attention to their importance for the development of clinical thinking, improvement of learning skills and creation of an individual approach to the development of creative abilities of future specialists, with a focus on their independent activit
Клініко-діагностичне значення мозкового нейротрофічного фактора у хворих на системний червоний вовчак, зв’язок з перебігом захворювання та психоневрологічними порушеннями
Get PDFПсихоневрологічні порушення при системному червоному вовчаку (СЧВ) є частими та різноманітними. Причини та механізми цих проявів залишаються недостатньо вивченими. Останніми роками все частіше нейропсихічні порушення пов’язують з дефіцитом мозкового нейротрофічного фактора (BDNF). Мета: вивчити рівень BDNF у сироватці крові хворих на СЧВ, оцінити зв’язок з демографічними параметрами, активністю запального процесу, встановити діагностичне значення як можливого маркера ураження центральної нервової системи (ЦНС). Матеріали та методи. Обстежено 96 хворих на СЧВ віком 19–55 років, 7 (7,3%) чоловіків та 89 (92,7%) жінок, середня тривалість захворювання — 6,2±0,4 року, середній вік — 37,5±0,9 року. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб, середній вік — 39,0±1,09 року. Оцінка неврологічного стану: шкала депресії Зунга, шкала тривоги Спілбергера, Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій (МоКА), тести на зорову та слухову пам’ять. Вміст BDNF у сироватці крові визначали імуноферментним методом. Результати. У хворих на СЧВ рівень BDNF у сироватці крові на 44,7% нижчий, ніж у групі контролю. Не виявлено відмінностей у рівнях BDNF у хворих на СЧВ з різними коморбідними станами, однак зі зниженням рівня BDNF прослідковувалася тенденція до збільшення кількості хворих з ураженням ЦНС. Зниження рівня BDNF асоціювалося з погіршенням показників психічного здоров’я — розладами пам’яті, депресивними розладами, когнітивною дисфункцією та інсомнією. Рівень BDNF не асоціювався з тривалістю хвороби, статтю, віком, застосуванням та дозою глюкокортикоїдів, показниками активності запального процесу, за винятком фактора некрозу пухлин (ФНП)-α та індексу SLEDAI-1. Висновки. Зниження рівня BDNF асоціюється з ураженням ЦНС, високою активністю запального процесу за SLEDAI-1 та ФНП-α і не має зв’язку з іншими коморбідними станами, статтю, віком, тривалістю захворювання
Landscape therapy: rehabilitation potential in patients with post-infarction cardiosclerosis
Get PDFTo evaluate the rehabilitation potential, effectiveness and safety of landscape therapy in the complex rehabilitation treatment of patients with post-infarction cardiosclerosis (PC) complicated by chronic post-infarction cardiac aneurysm (CPCA) at the sanatorium stage.
Materials and Methods: We examined 62 patients with PC complicated by CPCA aged 38 to 65 years. Patients were randomized into two groups: the 1st group was undergoing the “Progressive gait” physical activity protocol in the city, and the 2nd group - in the rehabilitation department in a sanatorium. Survey, six-minute walk test, electrocardiography, echocardiography, coronary angiography were performed. Results: The average distance that 2nd group patients walked in 6 minutes increased from 301.00 ± 17.00 to 467.00 ± 32.00 m (p<0.05). Only in patients of 2nd group during 3 weeks of complex rehabilitation there was a decrease in body mass index from 23.70 ± 1.60 to 18.90 ± 1.50 and the diameter of the calf muscle significantly increased from 33.90 ± 2.30 cm to 38.10 ± 3.10 cm (p < 0.05). Ejection fraction in the 2nd group was 51.00 ± 4.50% compared to the 1st group - 44.70 ± 3.60% (p < 0.05), which was accompanied by a decrease in the functional class of heart failure in patients of the 2nd group.
Conclusions: The rehabilitation potential of landscape therapy in the complex rehabilitation treatment of patients with complicated PC at the sanatorium stage is determined by a significant improvement in myocardial contractility and physical endurance of patients, and improving the quality of life
Аналіз сучасного комплексного лікування хворих з перфоративною гастродуоденальною виразкою
Get PDFМета – покращити результати комплексного лікування хворих з перфоративною гастродуоденальною виразкою, проаналізувавши результати лікування з використанням традиційних хірургічних методик та при застосуванні мініінвазивних, в тому числі ендоскопічних вакуум-асоційованих (Е-ВАК), втручань. Досліджено результати лікування 287 пацієнтів з виразкою шлунку і дванадцятипалої кишки, що ускладнилась перфорацією, які перебували на лікуванні в хірургічному відділенні міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги протягом 2019-2023 років. Серед виразок шлунку хронічних виявлено у 78 (27,2 %) випадках, гострих – у 34 (11,8 %) випадках. Хронічних виразок дванадцятипалої кишки було 132 (46,0 %), гострих – 43 (15,0 %). При цьому загалом діагностична лапароскопія виконувалась у 40 (13,9 %) пацієнтів, лапароскопічне ушивання перфоративного отвору було проведено 32 (11,1 %) хворим, а у 8 (2,8 %) виникли покази до конверсії. У 2 випадках (0,69 %) для лікування перфорації дуоденальної виразки застосували ендоскопічне вакуум-асоційоване (Е-ВАК) втручання. У 34 (11,8 %) пацієнтів перед оперативним втручанням було проведено лапароцентез з послідуючим дренуванням черевної порожнини та перитонеальним лаважем розчином декаметоксину. Серед ускладнень у післяопераційному періоді спостерігали неспроможність кишкових швів у 6 (2,1 %) хворих. Післяопераційна летальність становила 12,5 %. Причиною летальності у 27 (77,1 %) пацієнтів було прогресування поліорганної недостатності на тлі термінальної стадії перитоніту. На сьогоднішній день при виборі методу лікування перфоративної гастродуоденальної виразки перевага повинна надаватись мініінвазивним лапароскопічним методам перед операцією з лапаротомного доступу. Використання ендоскопічних вакуум-асоційованих (Е-ВАК) втручань, особливо у хворих з IV-V ступенем ризику за шкалою АSA, є перспективним напрямком в лікуванні хворих на перфоративну гастродуоденальну виразку
Pathomorphological features of confirmed bronchogenic cyst withatypical localization
No full textAmong all formations of the mediastinum in the adult population, cysts make up about20 %, of which more than 60 % are bronchogenic cysts, where up to 50% have anasymptomatic course, and therefore in most cases are detected accidentally. Regardlessof the course and origin, cysts are subject to complete surgical removal. In connectionwith the clinical and radiological polymorphism of bronchogenic cysts, histologicalconfirmation of the origin of the cysts does not lose its relevance. The purpose of thework is to study and highlight the pathomorphological characteristics of a cyst localizedin the pericardium
A new anal manometry technique for assessing the functional state of the rectal sphincter apparatus
No full textРозробка нового сучасного прецензійного тензометричного сфінктерометра для оцінки функціонального стану сфінктерного апарату прямої кишки в нормі з підвищенням точності результатів реєстрації створюваних у ньому абсолютних величин тиску.
Матеріали і методи. Проаналізовані результати анальної манометрії (сфінктерометрії) 90 пацієнтів (45 чоловіків і 45 жінок) у віці від 18 до 72 років без аноректальної патології та проявів анальної інконтиненції для встановлення нормальних показників стану сфінктерного апарату прямої кишки з використанням новоствореного сучасного прецензійного тензометричного сфінктерометра.
Результати. Проведене сфінктерометричне дослідження дозволило встановити такі показники функціонального стану сфінктерного апарату прямої кишки в нормі для чоловіків: тонус сфінктера (26,7 ± 2,2) мм рт. ст., максимальне скорочення (35,6 ± 5,1) мм рт. ст., градієнт вольового скорочення (9 ± 4,9) мм рт. ст., кашльова проба (36,5 ± 4,9) мм рт. ст., проба з натужуванням (38,2 ± 3,5) мм рт. ст.; для жінок: тонус сфінктера (23,3 ± 2,5) мм рт. ст., максимальне скорочення (31,3 ± 4,3) мм рт. ст., градієнт вольового скорочення (8,0 ± 3,6) мм рт. ст., кашльова проба (31,6 ± 3,0) мм рт. ст., проба з натужуванням (32,4 ± 3,0) мм рт. ст.
Висновки. Запропонована методика анальної манометрії дозволяє детально дослідити й об’єктивно оцінити функціональний стан сфінктерного апарату прямої кишки в нормі у чоловіків і жінок за такими показниками, як тонус і максимальне скорочення сфінктера, градієнт вольового скорочення, а також виконати проби кашльову та з натужуванням