Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
Когнітивна схема як механізм зменшення когнітивних викривлень: процесуальна модель психічного відображення
No full textBackground. This article investigates the content and interrelationship between the concepts of "cognitive schemas" and "cognitive bias." The study aims to develop a conceptual model of the information reflection process that integrates the functioning of cognitive schemas and cognitive bias.
Methods. This study is a theoretical analysis based on a systematic literature review and the conceptual integration of empirical data from different research paradigms.
Results. The article supports the following position: cognitive schemas function as an adaptive mechanism that reduces the number of cognitive biases in information processing. A processual model is presented demonstrating that cognitive bias increases when an individual is unable to apply relevant cognitive schemas to structure experience. The evolution of the concepts of "cognitive schema" (from I. Kant through F. Bartlett to contemporary approaches) and "cognitive bias" (from A. Tversky and D. Kahneman's heuristics to neuroevolutionary explanations) is being analyzed. It is proven that the clinical understanding of cognitive schemas as exclusively dysfunctional formations is insufficient for a complete understanding of their role in the information reflection process.
Discussion and Conclusions. The author proposes a model of information processing consisting of four stages: 1) receiving input signals; 2) activating the corresponding cognitive schema; 3) processing information within the cognitive schema (paths A, B, C); 4) integrating and consolidating the results into long-term memory. The idea that cognitive scheme functions as an adaptive mechanism that coordinates the work of cognitive biases in the process of information processing is confirmed by modern research in cognitive and neuroevolutionary psychologyВступ. Данна стаття присвячена визначенню змісту понять “когнітивна схема” і “когнітивне викривлення”. Метою дослідження є розробка концептуальної моделі процесу відображення інформації, що поєднує функціонування когнітивних схем та когнітивних викривлень.
Методи. Дане дослідження є теоретико-аналітичним і базується на методі систематичного огляду літератури та концептуальній інтеграції емпіричних даних з різних дослідницьких парадигм.
Результати. У статті обґрунтовується позиція розгляду когнітивних схем як адаптивних механізмів, що зменшують кількість когнітивних викривлень у процесі обробки інформації. Представлено процесуальну модель, яка демонструє, що когнітивні викривлення зростають у випадках, коли індивід не здатен застосувати релевантні когнітивні схеми для структурування досвіду. Проаналізовано еволюцію понять «когнітивної схеми» (від І. Канта через Ф. Бартлетта до сучасних підходів) та «когнітивного викривлення» (від евристик А. Тверські та Д. Канемана до нейроеволюційних пояснень). Доведено, що клінічне розуміння когнітивних схем як виключно дисфункціональних утворень є недостатнім для повноцінного розуміння їх ролі у процесі відображення інформації.
Дискусія та висновки. Запропонована авторська модель відображення інформації, що складається з 4 стадій: 1) отримання вхідних сигналів; 2) активізація відповідної когнітивної схеми; 3) обробка інформації в межах когнітивної схеми (шлях А, Б, В); 4) інтеграція та консолідація результатів в довгострокову пам’ять. Ідея, що когнітивні схеми функціонують як адаптивний механізм, що узгоджує роботу когнітивних викривлень у процесі обробки інформації, підтверджується сучасними дослідженнями з когнітивної нейроеволюційної психології
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
No full textBackground. Aspects of the formation of the readiness of future teachers for professional and pedagogical activities in institutions of higher education are revealed, which is determined by the socio-economic development of Ukraine, the growing requirements for the quality of higher education. This requires an appropriate level of personnel support, which is an undeniable condition for its effective functioning and development; therefore, attention is being paid to the quality training of graduates of higher education institutions, who must be highly qualified, competent, possess both theoretical knowledge and practical skills, be professionals with a formed professional mindset. Accordingly, the search for innovative methods of forming the readiness of future teachers for professional activity is being updated, which becomes the main factor of their successful activity in the conditions of international integration in the field of education, modernization of the higher education system; contributes to the humanization of their professional training. Results. On the basis of the analysis of the concepts "readiness", "readiness of future teachers for professional activity", their essence was specified as a complete internal personal education, characterized by the ability to independently acquire the necessary knowledge, skills and abilities; individual and group performance of cognitive, technological and other tasks. Conclus і ons. Readiness for professional activity is considered as a complex formation determined by the unity and interdependence of the following structural components: motivational, cognitive, practical and subject. Pedagogical conditions for the formation of readiness of future teachers for professional activity are outlined and characterized, criteria for readiness for professional activity are defined.Вступ . Розкриваються аспекти формування готовності майбутніх педагогів до професійно-педагогічної діяльності в закладах вищої освіти, що зумовлено соціально-економічним розвитком України, зростаючими вимогами доякості вищої освіти. Це вимагає належного рівня кадрового забезпечення, що є незаперечною умовою його ефективного функціонування й розвитку; тому посилюється увага до якісної підготовки випускників закладів вищої освіти, які повинні бути висококваліфікованими, компетентними, володіти як теоретичними знаннями, так і практичними навичками, бути професіоналами зі сформованим професійним мисленням. Відповідно, актуалізується пошук інноваційних методик формування готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності, що стає основним фактором їхньої успішної діяльності в умовах міжнародної інтеграції в галузі освіти, модернізації системи вищої освіти; сприяє гуманізації їхньої професійної підготовки. Результати . На підставі проведеного аналізу понять "готовність", "готовність майбутніх педагогів до професійної діяльності", уточнено їхню сутність як цілісного внутрішньо особистісного утворення, що характеризується здатністю до самостійного отримання необхідних знань, умінь і навичок; індивідуального та групового виконання пізнавальних, технологічних та інших завдань. Висновки . Готовність до професійної діяльності розглядається як складне утворення, що визначається єдністю і взаємообумовленістю таких структурних компонентів: мотиваційного, пізнавального, практичного та суб'єктного. Окреслено та охарактеризовано педагогічні умови формування готовності майбутніх педагогів до професійноїдіяльності, визначено критерії готовності до професійної діяльності
«Скіфський квадрат», або Що археологія може дати українознавству
No full textThe relevance of the research. The study of the ethnogenesis of Ukrainians remains a pressing issue in modern Ukrainian studies. Six approaches to the study of Ukrainian ethnic values are identified. The ethnological approach is rightly put in first place. The history of the formation of an ethnic territory on the site of modern Ukraine is considered. It is emphasized that ethnic territories are formed over centuries. One episode from Scythian-ancient history illustrates the process of forming the first ethnic territory within what is now known as the "Ukrainian ethnic territory." The main signs are described as the stench associated with the areas of the singing archaeological culture. According to the conditions, the first historically documented ethnic territory that existed in the Northern Black Sea region in ancient times - the "Scythian square" of Herodotus - was discovered. A comparison of the "Scythian square" with the areas of distribution of the Scythian archaeological culture indicates that the Scythian square is the first "ethnic territory" that belonged to the Scythians.The purpose is using one episode from Scythian-Ancient history to demonstrate the depth of the formation of the first ethnic territory on the territory of modern “Ukrainian ethnic territory”, outline its main features and determine how they are related to the areas of a particular archaeological culture.Conclusions:Information about the “Scythian square” by Herodotus, is the first description of the “Scythian ethnic territory”, which was formed during the Scythian-Persian war on the territory of modern Ukraine.Herodotus provides the first evidence of the heroism of the population on our territory, skythian self-identification and desire not to submit to the invaders.The described “Scythian square” in all respects corresponds to the definition of the concept of “ethnic territory.”Herodotus’ “Scythian square” coincides with the area of the spread of Scythian culture, therefore we can speak about a “Scythian ethnic territory”, the emergence of which can be dated to the second half of the 5th – 4th centuries BC.Using the example of the “Scythian square,” one can see that there are plots from our past that can and even should be used in Ukrainian studies.It is not worth distorting historical facts at the request of modernity and, fighting old fictions, creating new myths. Our history is already rich in glorious traditions and vivid events.But the core of the ethnic territory of the Scythians, from which the finds of the burials of the Scythian elite of the heyday of Scythian culture in the 5th–4th centuries BC. BC, really coincides with the core of the ethnic territory of modern Ukrainians, as evidenced by archaeological data.In the future, on the basis of meticulous scientific study of material culture, through the creation of typological-chronological columns for steppe cultures, as discussed at the beginning of the article, it might be possible to identify those ethno-indicative elements that will allow us to trace the insufficiently studied influence of the nomads of the past on the formation of the Ukrainian ethnos.Актуальність. Актуальним питанням сучасного українознавства залишається вивчення етногенезу українців. Виокремлено шість підходів щодо дослідження українських етнічних цінностей. На перше місце справедливо ставлять етнологічний підхід. На одному з епізодів скіфо-античної історії можна продемонструвати процес формування першої етнічної території на теренах сучасної «української етнічної території». Окреслено основні її ознаки та визначено, як вони пов’язані з ареалами певної археологічної культури. Відповідно до умов виявлена перша історично задокументована етнічна територія, що існувала у Північному Причорномор’ї у давнину, – «скіфський квадрат» Геродота. Порівняння «скіфського квадрата» з ареалами розповсюдження скіфської археологічної культури свідчить про те, що «скіфський квадрат» і є першою «етнічною територією», що належала саме скіфам.
Мета – на одному з епізодів скіфо-античної історії продемонструвати глибину формування першої етнічної території на теренах сучасної «української етнічної території», окреслити основні її ознаки та визначити, як вони пов’язані з ареалами певної археологічної культури.
Висновки.
Інформація про «скіфський квадрат» є першим описом «скіфської етнічної території», яка утворилася під час скіфо-перської війни на території сучасної України.
Згадані параграфи твору Геродота є першими, зафіксованими на території сучасної України, свідченнями героїзму населення, самоідентифікації та прагнення не покоритися загарбникам.
Описаний «скіфський квадрат» за всіма ознаками відповідає визначенню поняття «етнічна територія».
«Скіфський квадрат» Геродота збігається з ареалом розповсюдження скіфської культури, тому можна говорити про «скіфську етнічну територію», виникнення якої можна датувати другою половиною V–IV ст. до н. е.
На прикладі «скіфського квадрата» можна переконатися, що у нашому минулому є сюжети, які можна і навіть потрібно використовувати в українознавчих дослідженнях.
Не варто перекручувати історичні факти на вимогу сучасності й, борючись із старими вигадками, створювати нові міфи. Наша історія і без цього багата славними традиціями та яскравими подіями.
А от ядро етнічної території скіфів, з якого походять знахідки поховань скіфської еліти періоду розквіту скіфської культури V–IV ст. до н. е., дійсно збігається з ядром етнічної території сучасного українства, про що свідчать археологічні дані.
Можливо, у майбутньому на базі прискіпливого наукового вивчення матеріальної культури через створення типологічно-хронологічних колонок для степових культур, про що йшлося на початку статті, пощастить визначити ті етноіндикативні елементи, які дадуть можливість простежити недостатньо вивчений вплив кочовиків минулого на формування українського етносу
Ціннісно-смислові аспекти розвитку громадянської компетентності здобувачів вищої освіти: соціально-філософський аналіз
No full textRelevance of the research. An important direction of axiological support for the development of civic competence of higher education students in Ukraine at the current stage is the development of curricula including philosophical and ethical aspects of war, as well as the creation of innovative teaching methods aimed at the development of peacemaking skills and strategies that contribute to the cohesion of the Ukrainian community. The principles and means of effective scientific support for the process of developing civic competence of higher education applicants by the axiological branch of philosophical education in Ukraine are substantiated.
The purpose of the article is to consider the systemic components and conceptualization of the axiological determinant as a research and applied educational and pedagogical tool for supporting the development of civic competence of higher education students.
Conclusions. Modern challenges encourage the strengthening of scientific and methodological substantiation of axiological determinants and socio-philosophical support of the process of developing civic competence of higher education applicants in accordance with the requirements of today. Philosophical analysis of the principles and foundations of the development of civic competence of higher education students makes it possible to track trends and dynamic processes of the development of civic education in Ukrainian society, to properly structure educational approaches in close coordination with current trends and demands of the country's social life. Therefore, determining the axiological determinants of the process and substantiating effective ways of participation of the humanitarian corpus of sciences in the development of civic competence of students in the educational process of modern higher education in Ukraine is an urgent task of social philosophy. Since the connection between the formation of civic competence of applicants and social practices is considered as an extremely complex and multifactorial dynamic formation that functions due to the interaction of social, psychological and psychophysiological regulators and acts in the system of this interaction as an active guide and agent of a certain system of values and social needs, it is scientifically expedient to substantiate an axiological-holistic approach, in which the value direction of supporting the development of civic competence of higher education applicants in Ukrainian higher education institutions in the near future is most fully represented.Актуальність дослідження. Важливим напрямком аксіологічного супроводу розвитку громадянської компетентності здобувачів вищої освіти України на сучасному етапі є розробка навчальних програм, що включають філософсько-етичні аспекти війни, а також створення інноваційних методик навчання, спрямованих на розвиток миротворчих навичок і стратегій, що сприяють згуртованості української спільноти. Обґрунтовано принципи та засоби ефективного наукового супроводу процесу розвитку громадянської компетентності здобувачів вищої освіти аксіологічною галуззю філософської освіти в Україні.
Мета статті – розглянути системні компоненти та концептуалізацію аксіологічної детермінанти як науково-прикладного навчально-педагогічного засобу підтримки розвитку громадянської компетентності здобувачів вищої освіти.
Висновки. Сучасні виклики спонукають до посилення науково-методичного обґрунтування аксіологічних детермінант та соціально-філософського забезпечення процесу формування громадянської компетентності студентів вищої освіти відповідно до вимог сьогодення. Філософський аналіз принципів і засад розвитку громадянської компетентності здобувачів вищої освіти дає змогу відстежити тенденції та динамічні процеси розвитку громадянської освіти в українському суспільстві, правильно структурувати освітні підходи в тісній координації з сучасними тенденціями та запитами суспільного життя країни. Тому визначення аксіологічних детермінант процесу та обґрунтування ефективних шляхів участі гуманітарного корпусу наук у розвитку громадянської компетентності студентів у навчально-виховному процесі сучасної вищої школи України є актуальним завданням соціальної філософії. Оскільки зв’язок формування громадянської компетентності здобувачів вищої освіти із соціальними практиками розглядається як надзвичайно складне й багатофакторне динамічне утворення, що функціонує завдяки взаємодії соціальних, психологічних і психофізіологічних регуляторів і виступає в системі цієї взаємодії активним провідником і агентом певної системи цінностей і соціальних потреб, науково доцільним є обґрунтування аксіологічно-цілісного підходу, у якому ціннісне спрямування підтримки розвитку громадянської компетентності здобувачів вищої освіти представлено найбільш повно
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА ЯК ЧИННИК ТРАНСФОРМАЦІЇ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЖІНОК-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВИЦЬ
No full textBackground. The Russian-Ukrainian war has become a platform for changes in gender issues: women are actively participating in the country's defense, performing duties that were traditionally male. Currently, women serve not only in medical units or administrative positions but also perform combat missions as sappers, artillery operators, snipers, reconnaissance operatives, and more. Thus, the transformation of female service members' value orientations is a multi-factorial process dependent on various social and psychological factors. In combat conditions, general values undergo significant changes under the influence of extreme situations, the need to make rapid and accurate decisions, and constant exposure to stress. At the same time, women demonstrate high moral resilience, capacity for self-realization, and effective adaptation to critical conditions, becoming an important component of the country's defense capabilities.
Methods. The implementation of the research goal was carried out through theoretical and methodological analysis of servicemembers' value orientations, identification of psychological features and mechanisms of transformation of female service members' value orientations during wartime, and empirical research of value orientations among female service members with different levels of combat experience.
Results. The conducted research confirmed that female service members not only adapt to the challenges of war but also form new moral and ethical standards. Their dominant values—patriotism, collectivism, and professionalism—serve as the foundation for effective service and the maintenance of high moral resilience. Extreme conditions foster the transformation of value orientations, making women in the Armed Forces of Ukraine a critical element in the country’s overall defense capability.
Conclusions. The obtained results can serve as a platform for developing new research projects, improving the social adaptation of female service members, and integrating Ukraine into international gender initiatives in the military sphere.Вступ. Російсько-українська війна зумовила суттєві зміни в гендерному питанні: жінки активно долучаються до захисту країни, виконуючи обов'язки, які раніше були традиційно чоловічими. Нині жінки проходять службу не лише у медичних підрозділах чи на адміністративних посадах, а й виконують бойові завдання на посадах саперок, артилеристок, снайперок, розвідниць тощо. З огляду на це трансформація ціннісних орієнтацій жінок-військовослужбовиць є процесом багатофакторним і залежить від багатьох соціальних і психологічних чинників. В умовах бойових дій загальні цінності зазнають значних змін під впливом екстремальних ситуацій, а також необхідності ухвалення правильних швидких рішень і постійного перебування у стресовому середовищі. Водночас жінки демонструють високу моральну стійкість, здатність до самореалізації та ефективну адаптацію до критичних умов, постаючи важливим компонентом обороноздатності країни. Мета пропонованого дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й емпіричному дослідженні психологічних особливостей і механізмів трансформації ціннісних орієнтацій у жінок-військовослужбовиць в умовах російсько-української війни.
Методи. Відповідно до поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження, зокрема: теоретичні методи – аналіз філософської, психолого-педагогічної, навчально-методичної літератури, інтерпретація теорій для систематизації теоретичних матеріалів щодо дослідження трансформації ціннісних орієнтацій жінок-військовослужбовиць під час російсько-української війни; емпіричні методи – інтерв'ювання, анкетування, тестування, педагогічні спостереження.
Результати. Проведене дослідження дало змогу підтвердити, що жінки-військовослужбовиці не лише адаптуються до викликів війни, але й формують нові морально-етичні стандарти. Їхні домінантні цінності – патріотизм, колективізм і професіоналізм – є основою ефективної служби та збереження високої моральної стійкості. Екстремальні умови сприяють трансформації орієнтацій, унаслідок якої жінки у Збройних Силах України стають важливим елементом загальної обороноздатності країни.
Висновки. Отримані результати можуть стати платформою для розроблення нових дослідницьких проєктів, поліпшення соціальної адаптації жінок-військовослужбовиць та інтеграції України в міжнародні гендерні ініціативи у військовій сфері
Концепція етногенезу українців Леоніда Залізняка: історіографія проблеми
No full textRelevance of the research. The Russian-Ukrainian war became a huge challenge for the Ukrainian state and all its citizens. At the beginning of the 21st century, Ukraine once again faced difficult challenges, namely the loss of part of its territories, human and intellectual resources, and threat to its sovereignty. To survive and continue the struggle and stand in the ideological war that is actively being waged by our enemy, Ukraine needs to use the scientific potential of leading Ukrainian scientists – archaeologists, ethnologists, historians, linguists – and prove the antiquity and originality of Ukrainians, show the distinctiveness of their ethnogenesis from the ethnogenesis of Russians and Belarusians. This is facilitated by the study of ethnogenetic concepts of Ukrainians, namely the ethnogenetic concept of the famous Ukrainian archaeologist, historian and ethnologist Leonid Zalizniak. A review of works devoted to the analysis of L. Zalizniak's ethnogenetic concept will help the general public, teachers, and lecturers of secondary education and universities to better understand the complex issues of Ukrainian history, as well as use the acquired knowledge in the educational process, primarily in secondary schools, as well as in higher education.The purpose of the article is to analyse the scientific achievements of Ukrainian scientists who studied the formation and development of L. Zalizniak's concept of the ethnogenesis of Ukrainians.Conclusions. Thus, having analysed the works of modern Ukrainian researchers devoted to ethnological and ethnocultural studies of L. Zalizniak, it was found that L. Zalizniak adheres to the early mediaeval concept of the origin of Ukrainians. The ethnogenetic concept of L. Zalizniak, over the course of thirty years of work on it, was built into a clear scheme in which the scientist distinguishes the phase of ethnogenesis itself and 4 consecutive phases of nationogenesis. The initial phase of the actual ethnogenesis of Ukrainians began with the appearance between the Carpathians in the west, the Kiev Dnieper region in the east, and the Pripiat in the north of the ancient Ukrainian tribes of the Antes and Sclavins of the 5th-7th centuries (the Penkiv and Prague archaeological cultures from below), which later transformed into the proto-Ukrainian chronicle tribes of the Polians, Volyns, Derevlians, Ulichs, Tiverts, and Croats of the 8th-10th centuries, corresponding to the Rajkovets archaeological culture, and it was on this ethnic basis that the early medieval state of Rus arose in the 10th century with the titular ethnic group of Ruthenians-Ukrainians. Thus, the researchers have proven that L. Zalizniak's concept of Ukrainogenesis has a solid methodological foundation, it is built on a deep understanding of the laws of the historical process and helps preserve the identity of Ukrainians in the modern ethnocultural space.Keywords: Ukraine, Ukrainians, Leonid Zalizniak, ethnogenesis of the Ukrainian people, historiography, ethnology.Актуальність. Російсько-українська війна стала величезним випробуванням для Української держави та всіх її громадян. На початку ХХІ ст. Україна вкотре постала перед складними викликами, а саме – втрата частини своїх територій, людського й інтелектуального ресурсів та загроза суверенітету. Щоб вижити і продовжувати боротьбу та вистояти в ідеологічній війні, яка активно ведеться ворогом, Україні треба використовувати науковий потенціал провідних українських учених – археологів, етнологів, істориків, мовознавців – та довести прадавність і самобутність українців, показати окремішність їхнього етногенезу від етногенезу росіян та білорусів. Цьому сприяють дослідження етногенетичних концепцій українців, а саме етногенетичної концепції відомого українського археолога, історика та етнолога Леоніда Залізняка. Розгляд праць, присвячених аналізу етногенетичної концепції Л. Залізняка, допоможе широким колам громадськості, вчителям, викладачам середньої ланки освіти та вишів краще зрозуміти складні питання української історії, а також використовувати набуті знання в освітньому процесі, передусім в загальноосвітніх школах, а також у вищій школі.
Мета статті – здійснити аналіз наукового доробку українських учених, які досліджували становлення та розвиток концепції етногенезу українців Л. Залізняка.
Висновки. Проаналізувавши праці сучасних українських дослідників, присвячені етнологічним та етнокультурним студіям Л. Залізняка, виявлено, що вчений дотримується ранньосередньовічної концепції походження українців. Етногенетична концепція Л. Залізняка протягом тридцятирічної роботи над нею вибудувалась у чітку схему, в якій вчений виділяє фазу власне етногенезу та чотири послідовні фази націогенези. Початкова фаза власне етногенезу українців розпочалася з появи між Карпатами на заході, Київським Подніпров’ям на сході й Прип’яттю на півночі давньоукраїнських племен антів та склавинів V–VII ст. (пеньківська та празька археологічні культури відповідно), які пізніше трансформувалися в протоукраїнські літописні племена полян, волинян, деревлян, уличів, тиверців та хорватів VIII–X ст., що мають відповідником райковецьку археологічну культуру, і саме на цьому етнічному ґрунті у Х ст. постала ранньосередньовічна держава Русь з титульним етносом русинів-українців. Таким чином, дослідниками доведено, що концепція україногенези Л. Залізняка має суттєве методологічне підґрунтя, вона побудована на глибокому розумінні закономірностей історичного процесу та допомагає збереженню самобутності українців у сучасному етнокультурному просторі.
Ключові слова: Україна, українці, Леонід Залізняк, етногенез українського народу, історіографія, етнологія
Устинські книги кобзарів, Кахтирі та справжність «Велесової книги»: постановка питання
No full textThe relevance of the research. The Elder Edda, the Vedas, the Old Testament, and the Iliad are not only world monuments of literature and spiritual and religious tradition, but also extremely important historical sources. Recognition of the authenticity of the Veles Book will join them as the oldest written monument of Ukraine and it will significantly enrich the source base on the early history and spiritual foundations of Ukraine.The purpose. Substantiation of a hypothesis that naturally explains two critical questions regarding the authenticity of the Veles Book: (1) Why was the Veles Book written down and copied by scratching on wooden tablets? And (2) What social group was capable and interested in preserving and copying a text of clearly pagan content in the conditions of centuries-old domination of Christianity?Conclusions. The Veles Book was preserved and actively used among the corporation of Ukrainian blind elders-kobzars, which originates directly from the pagan magi, it contains a number of words of their secret Lebe language. The kobzars preserved certain traditions of secret pagan rituals until the beginning of the twentieth century. It was because of the use of the Veles Book that blind kobzars copied it by cutting letters on wooden tablets. The Veles Book was part of the entire library of sacred texts of kobzars. Such books were called Kakhtyri. After the destruction of the Zaporizhian Sich in 1775, the kobzars, on the initiative of their leader Ignat Rogozyansky, memorized the content of the main Kakhtyri, which formed the so-called Ustin Books of their own secret oral tradition. At the same time, “the oldest books were given to the Ukrainians for safekeeping for many years.”Актуальність. «Старша Едда», «Веди», «Старий Заповіт», «Іліада» – це не тільки світові пам’ятки літератури і духовно-релігійної традиції, вони також є надзвичайно важливими історичними джерелами. У разі визнання справжності «Велесової книги» вона стає з ними в один ряд саме як найдавніша письмова пам’ятка України. Це значно збагатить джерельну базу щодо ранньої історії й духовних підвалин України.
Мета – обґрунтування гіпотези, яка природним чином пояснює два критичних питання щодо справжності «Велесової книги»: 1. Навіщо «Велесову книгу» записали і переписували шляхом продряпування на деревʼяних дощечках? 2. Яка соціальна група була здатна і зацікавлена зберігати та переписувати текст явно язичницького змісту в умовах багатовікового панування християнства?
Висновки. «Велесова книга» зберігалася і активно використовувалася в середовищі корпорації українських сліпих старців-кобзарів, що бере початок безпосередньо від язичницьких волхвів, вона містить низку слів їхньої таємної лебійської мови. Кобзарі зберегли певні традиції таємних язичницьких ритуалів аж до початку ХХ століття. Саме через використання «Велесової книги» сліпими кобзарями її переписували шляхом вирізання літер на дерев’яних дощечках. Вона була частиною бібліотеки священних текстів кобзарів. Такі книги називалися «Кахтирі». Після знищення у 1775 році Запорозької Січі кобзарі за ініціативою свого лідера Гната Рогозянського завчили зміст основних Кахтирів напам’ять, що склало т. зв. Устинські книги їхньої власної таємної усної традиції. Водночас «найдавніші книги було віддано на схов Українцям на великі роки»
Феномен сорому як психологічна генеза життєтворення
No full textBackground. Dynamic processes in the contemporary Ukrainian socio-political context intensify the psychological effects of prolonged uncertainty and crisis, forcing individuals to construct life strategies amid unstable social reference points. In such conditions, life-creation becomes a key resource for preserving personal integrity and development, though its genesis is interpreted differently across major psychological traditions. This article aims to clarify the content and structure of the genesis of personal life-creation in contemporary psychology and to identify the emotional factor capable of initiating or blocking the subject’s life construction.
Methods. The study applies theoretical and methodological analysis, synthesis, comparison, generalization, and conceptualization. The material is interpreted through the coherence of emotional, cognitive, and behavioral components of life-creation.
Results. Life-creation is shown to have multiple forms of genesis. Within the humanistic-existential tradition, it is rooted in meaning, authenticity, freedom, and responsibility; within the behaviorist and social-cognitive tradition, in learning, self-regulation, modeling, and adaptation; within the psychoanalytic tradition, in the transformation of the unconscious, symbolization of experience, and sublimation; and within the personological-developmental approach, in integrating events and decisions into a biographical perspective, goal-setting, and the act. The article substantiates the assumption that shame serves as a system-forming source within the emotional component of life-creation, determining the coherence of its elements. Functional shame fulfills a regulatory social role and supports the integrity of the Self. In contrast, toxic shame, as an introjected dominant, distorts meaning-making, narrows freedom of choice, blocks activity, disrupts interoceptive sensitivity, and leads to the phenomenon of “frozen agency” and loss of subjectivity.
Conclusions. Life-creation should be understood as both a process and an outcome of aligning meaning and action, as well as internal and external conditions, primarily shaped by emotional regulation. Toxic shame functions as an antagonist of life-creation by positioning the individual as an object of evaluation and paralyzing life authorship. Conversely, the integration of shame and the restoration of impulse, action, creativity, and subjectivity create conditions for a return to active construction of one’s life space.Вступ. Динамічні процеси у сучасному українському суспільно-політичному просторі життєтворення набуває значення ресурсу для збереження цілісності та розвитку особистості, однак його генеза по-різному пояснюється у провідних методологічних традиціях. Мета статті — розкрити зміст і структуру генези життєтворення особистості в сучасній психології та окреслити емоційний чинник, що може запускати/блокувати суб’єктне конструювання життя.
Методи. У ході теоретико-методологічного дослідження застосовано методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та концептуалізації. Матеріал інтерпретовано з урахуванням узгодженості складників житєтворення (емоційного, когнітивного, поведінкового).
Результати. Показано, що життєтворення має різну генезу, зокрема: в гуманістично-екзистенційній традиції — це внутрішні сенси, автентичність, свободи, відповідальність; в біхевіористичній/соціально-когнітивній — це навчання, саморегуляція, моделювання, адаптація; в психоаналітичній — це трансформація несвідомого, символізація досвіду, сублімація; у персонологічно-розвитковій — це інтеграція подій і рішень у біографічну перспективу, цілепокладання, вчинок. Обґрунтовано припущення про те, що у змісті емоційного складника життєтворення системотвірним джерелом, яке визначає узгодженість компонентів життєтворення, є сором. Функціональний сором виконує регулятивну соціальну роль, підтримує цілісність «Я», а токсичний сором як інтроєктована домінанта деформує смислотворення, звужує свободу вибору, блокує активність/дію, руйнує інтероцептивну чутливість і спричиняє феномен «замороженої агентності» та втрату особистістю суб’єктності.
Висновки . Життєтворення доцільно трактувати як процес і результат узгодження сенсу й дії, внутрішніх і зовнішніх умов, що насамперед зумовлюється станом емоційної регуляції. Токсичний сором є антагоністом життєтворення, оскільки переводить особистість у позицію об’єкта оцінювання та паралізує авторство життя; натомість інтеграція сорому й відновлення імпульсу, дії, творчості та суб’єктності зумовлює контексти повернення особистості до конструювання власного життєвого простору
Подорож лімінальним простором у новелі-казці Апулея "Амур і Психея"
No full textBackground. Old myths, fairy epos, literary works of antique times retain for us worldviews of former generations about the periods of transitivity in the history of mankind, about cardinal social changes and initiation processes, magical practices and the rituals that have entered into the cultural heritage of the mankind and require today's comprehension. The images of the Greek and the Roman gods in Apuleius' short novel-tale, a trial of Psyche, the main heroine, during the ceremonies of transition between the two worlds, profane (human) and sacral (divine), certify to specific mythological allusions linked to the notion of liminality. The purpose of our research is a linguistic and cultural analysis of the interpretation of the signs of liminality in multilevel space of Apuleius' work. The topicality lies in the correlation of the research of ancient Roman prose with modern tendencies of national and foreign scientific experience.
Methods. In the course of research, the following linguistic and literary methods were used: descriptive, comparative, linguistic and cultural as well as contextual. The object of research is an original text of Apuleius's short novel-tale; the subject is the evidence of liminality on different levels of the work (formal, meaningful, lingual and others), special attention was paid to representation of the loci of the liminal space.
Results. The liminal space of a short novel-tale, where the process of spiritual and physical transformation of the main heroine takes place, doesn't have clear limits and is placed between the real and the imaginative world, between the dream and reality. This advances the chronotope of the work to space characteristics of the fairy tale genre. To define the parameters of a multidimensional liminal space of the work we were helped with the analysis of the loci of the otherworld.
Conclusions. A research of the interpretation of the signs of liminality on different levels of the work revealed an embodiment of liminality on the level of characters: the Greek and the Roman gods; the main heroine, who overcomes the most important ceremonies of the transition – marriage, initiation, burial and gets the second birth as immortal goddess; at a lingual level: lingual game and the use of oxymorons, on narrative level: definition of the limits of liminal space in accordance with three periods of transition. The analysis of loci represented in the work demonstrated that the structure of liminal space in vertical projection corresponds to three components of mythological world structure of ancient Greeks: the sky, the earth and the underworld, complicated by two-level structure of the otherworld: the "white" world (the paradise, Elysium), the "dark" world (the Tartar).Вступ. Давні міфи, казковий епос, літературно-художні твори античної доби зберігають для нас світо-глядні
уявлення попередніх поколінь про періоди транзитивності в історії людства, про кардинальні суспільні зміни й ініціаційні обряди, магічні практики і ритуали, які ввійшли до культурної спадщини людства та потребують сучасного осмислення. Образи греко-римських богів у новелі-казці Апулея, випробування головної героїні Психеї під час обрядів переходу між двома світами – профанним (людським) і сакральним (божественним) свідчать про особливі міфологічні алюзії пов'язані з поняттям лімінальності. Мета нашої розвідки – лінгвокультурологічний аналіз інтерпретації проявів лімінальності в багаторівневому просторі твору Апулея. Актуальність полягає в кореляції досліджень давньоримської прози з новітніми тенденціями вітчизняного й зарубіжного наукового досвіду.
Методи. У процесі дослідження застосовано такі лінгвістико-літературознавчі методи: описовий, ком-паративний, лінгвокультурологічний, а також метод контекстуального аналізу. Об'єктом дослідження є оригі-нальний текст новели-казки Апулея; предметом – прояви лімінальності на різних рівнях твору (формальному, змістовому, мовному та ін.), особливу увагу було приділено мовній репрезентації локусів лімінального просто-ру.
Результати. Лімінальний простір новели-казки, де відбувається процес духовної і фізичної трансформа-ції
головної героїні Психеї, не має чітких меж, розташований між світом реальним і фантазійним, між сном і дійсніс-тю. Це наближає хронотоп твору до просторових характеристик жанру чарівної казки. Окреслити параметри багатовимірного лімінального простору твору нам допоміг аналіз локусів позаземного світу.
Висновки. Дослідження інтерпретації проявів лімінальності на різних рівнях художнього твору виявило втілення лімінальності на рівні персонажів: греко-римські боги; головна героїня, яка долає найважливіші обряди переходу – шлюбний, ініціаційний, поховальний і отримує друге народження як безсмертна богиня; на мовному рівні: мовна гра і використання оксюморонів; на наративному рівні: визначення меж лімінального простору від-повідно до трьох періодів обряду переходу. Аналіз репрезентованих у творі локусів показав, що структура лі-мінального простору у вертикальній проекції відповідає трьом складовим міфологічної світобудови давніх гре-ків: небо, земля і підземний світ, ускладнена дворівневою будовою потойбіччя: "білий" світ (рай, Елізіум), світ "темний" (похмурий Тартар)
Функції протиставлення СВОЇ–ЧУЖІ у воєнно-політичному дискурсі Г. Ю. Цезаря (на матеріалі "Commentarii de bello Gallico")
No full textBackground. In the study the military-political work of Gaius Julius Caesar "Commentarii de Bello Gallico" is considered as a case of ancient propaganda discourse, in which the opposition of the OWN-ALIEN, based on the exploitation of the Roman 'metus Gallicus', plays an extremely important role in Caesar's explanation of the reasons for his war crimes and promotion of his own interests.
Methods. In carrying out the research, a set of linguistic methods was used: descriptive, linguоcultural, functional, contextual and component analyses.
Results. The main representatives of the OWN and ALIEN concepts in Caesar's discourse are identified. It has been found that in forming a negative image of aliens, Caesar focuses on the extraordinary physical growth of the Gauls and Germans, contrasting them with relatively short Italics, which contributes to the impression of an incredible threat from enemies and enhances the importance of Caesar's own achievements and merits as governor of the Roman province. Caesar ascribes to the aliens such attributes as rudeness, barbarism, greed, hot temper, intemperance, moral and value instability, etc., especially emphasising their belligerence, which, unlike the belligerence of the Romans as a moral and ethical virtue, is not recognised by Caesar as rational, but is interpreted as a desire for war for the sake of war. This manipulation allows Caesar to represent his own objectively unjustified military attacks on enemies as preventive actions to avert possible threats. The idea of a higher level of Romans evolution compared to their enemies, which is represented in the descriptions of the positive impact of the Roman way of life on the conquered tribes and the benefits that those aliens who become allies for the Romans receive, is presented as proof of the correctness of any Caesar's decisions and actions aimed at spreading the Pax Romana throughout Gaul.
Conclusions. The analysis of the linguistic means of representation and the functions of the OWN–ALIEN opposition in the "Commentarii de Bello Gallico" has shown that Caesar was not objective and completely honest in his historical work. The negative stereotypes about the Gauls and Germans that existed in the minds of the Romans became a propaganda tool to justify Caesar's numerous violations of the principles of Bellum Justum, to create an image of himself as a patriot and saviour of the homeland from an imminent threat, and to manipulate the minds of the Romans in order to form and strengthen a sense of fear of enemies.Вступ. У дослідженні розглянуто воєнно-політичний твір Гая Юлія Цезаря "Commentarii de Bello Gallico" як зразок античного пропагандистського дискурсу, у якому протиставлення СВОЇ–ЧУЖІ, побудоване на експлуатації римського metus Gallicus, відіграє надзвичайно важливу роль у поясненні Цезарем причин його воєнних злочинів та у просуванні власних інтересів.
Методи. У процесі наукової розвідки застосовано такі методи: описовий, лінгвокультурологічний, функціональний, контекстуального та компонентного аналізів.
Результати. Було визначено центральні репрезентанти концептів ЧУЖІ та СВОЇ у дискурсі Цезаря. Виявлено, що для формування негативного образу чужих автор акцентує увагу на надзвичайному фізичному розвитку галлів та германців, протиставляючи їм порівняно невисоких італіків, що сприяє створенню враження неймовірної загрози з боку ворогів і посилює значущість власних здобутків та заслуг Цезаря на посаді намісника Римської провінції. Цезар приписує чужим такі характерні риси, як грубість, варварство, жадібність, запальний характер, нестриманість, морально-ціннісна нестабільність тощо, особливо підкреслюючи їхню войовничість, яка, на противагу войовничості римлян як морально-етичної чесноти, не визнається Цезарем раціональною, а інтерпретується як прагнення війни заради війни. Ця маніпуляція дозволяє Цезарю представити власні об'єктивно необґрунтовані воєнні напади на ворогів як превентивні дії для попередження можливих загроз. Ідея про вищий рівень розвитку римлян порівняно з ворогами, що реалізується в описах позитивного впливу римського способу життя на підкорені племена ворогів та переваг і зисків, що їх отримують ті чужі, які стають для римлян союзниками, подається як доказ правильності будь-яких рішень та дій Цезаря, спрямованих на поширення Римського миру по всій Галлії.
Висновки. Аналіз мовних засобів репрезентації та функцій протиставлення СВОЇ–ЧУЖІ у "Commentarii de Bello Gallico" показав, що Цезар не був об'єктивним і повністю чесним у своїй історичній праці. Негативні стереотипи щодо галлів та германців, які існували у свідомості римлян, стали пропагандистським засобом виправдання Цезарем його численних порушень принципів ведення Bellum Justum (справедливої війни), створення образу себе як патріота та рятівника батьківщини від неминучої загрози, маніпулятивного впливу на свідомість римлян з метою формування та посилення почуття страху перед ворогами