Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
Емоційна залежність у міжособистісних стосунках
No full textПрактичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання виявлених закономірностей для психологічного консультування молоді, яка перебуває у залежних відносинах або схильна до формування емоційної залежності. Результати дослідження можуть використовувати психологи, соціальні працівники та фахівці з роботи з молоддю для розробки профілактичних програм, спрямованих на підвищення рівня самосвідомості, розвитку здорової самооцінки та емоційної автономії. Також отримані дані можуть стати основою для подальших досліджень у галузі емоційної сфери особистості, міжособистісних відносин та психологічного благополуччя молоді.Факультет психології Київського національного університету імені Тараса ШевченкаКафедра соціальної психологі
Сприйняття українською молоддю інтернет-дискурсу «роз’єднаної України»
No full textДипломна робота аналізує уявлення української молоді про дискурс «роз’єднаної України» в онлайн-просторі. У першому розділі було опрацьовано концепції ідентичності та здійснено узагальнення і систематизацію актуальних
даних з українських соціологічних досліджень, що фіксують регіональні відмінності у відчутті єдності. Другий розділ, присвячений мові ворожнечі в Інтернеті, показує, як агресивні вислови та регіональні ярлики каталізують
поляризацію суспільства. Третій розділ презентує результати практичного дослідження з застосуванням методу глибинного інтерв'ю, де окреслено тригери (мовний конфлікт, «змагання травм», регіональні ярлики), спектр емоцій та шість стратегій зниження напруги — від особистої цифрової етики до міжрегіональних діалогів. Практичні висновки адресовано медіаосвіті й політиці державної консолідації. Отримані результати можуть бути використані у
подальших дослідженнях вивчення уявлення молоді щодо єдності у розрізі регіону проживання.The thesis analyzes the perceptions of Ukrainian youth regarding the discourse of a "divided Ukraine" in the online space. The first chapter explores identity concepts and provides a synthesis and systematization of relevant data from Ukrainian sociological studies that record regional differences in the sense of unity. The second chapter, devoted to hate speech on the Internet, demonstrates how aggressive language and regional labeling act as catalysts for societal polarization. The third chapter presents the results of an empirical study using the in-depth interview method, identifying key triggers (language conflict, “competition of traumas,” regional labeling), a spectrum of emotions, and six strategies for reducing tension — from personal digital ethics to interregional dialogues. The practical conclusions are aimed at media literacy initiatives and national consolidation policies. The findings may be utilized in further research on youth perceptions of unity in relation to region of residence.Кафедра соціальних структур та соціальних відноси
ПОЛІТИЧНІ ЧИННИКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ: ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ДОСВІД І МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ
No full textThe article provides a comprehensive analysis of the political determinants of a state’s investment attractiveness through the prism of the institutional experience of the Swiss Confederation and the possibilities for its adaptation to Ukrainian realities. It is substantiated that Switzerland’s key political asset lies in the combination of political stability, decentralized governance, mechanisms of direct democracy, and a high degree of predictability of public policy, which together generate sustainable institutional trust on the part of investors.It is demonstrated that, under contemporary conditions, investment attractiveness is determined not only by economic indicators but also by the effectiveness of the state’s information policy, its capacity to ensure information security, and its ability to construct positive and consistent media narratives concerning the protection of property rights, the rule of law, and long-term political stability. The impact of institutional trust and legal certainty on investment activity is analyzed in the context of global competition for capital.It is established that, for Ukraine in the context of post-war reconstruction, a critical priority is the transition from a declarative to an operational model of guaranteeing investors’ rights, complemented by transparent information mechanisms and strategic communications. Particular attention is paid to the role of international platforms (the forums in Davos and Lugano) as instruments of investment diplomacy and channels for disseminating trust-forming media narratives at the global level.It is argued that the implementation of technological solutions — specifically, the phygital economy and DLT regulation (distributed ledger technologies) — can function not only as tools of economic modernization but also as sources of new political legitimacy. It is proven that digital transparency, transaction verifiability, and data security are capable of partially compensating for institutional weakness, reducing corruption risks, and performing the function of a modern analogue of Swiss “banking secrecy” in terms of reliability and trust. Recommendations are proposed for fostering institutional predictability, information resilience, and security guarantees as the fundamental conditions for attracting long-term investment capital to Ukraine.У статті здійснено комплексний аналіз політичних чинників інвестиційної привабливості держави крізь призму інституційного досвіду Швейцарської Конфедерації та можливостей його адаптації в українських реаліях. Обґрунтовано, що ключовим політичним активом Швейцарії є поєднання політичної стабільності, децентралізованого управління, механізмів прямої демократії та високої передбачуваності державної політики, що формує стійку інституційну довіру з боку інвесторів.Доведено, що інвестиційна привабливість у сучасних умовах визначається не лише економічними показниками, а й ефективністю інформаційної політики держави, здатністю забезпечувати інформаційну безпеку, а також формувати позитивні та консистентні медіанаративи щодо захисту прав власності, верховенства права та довгострокової політичної стабільності. Проаналізовано вплив інституційної довіри та правової визначеності на інвестиційну активність у контексті глобальної конкуренції за капітал.Встановлено, що для України в умовах повоєнної реконструкції критично важливим є перехід від декларативної до операційної моделі гарантування прав інвесторів, доповненої прозорими інформаційними механізмами та стратегічними комунікаціями. Окрему увагу приділено ролі міжнародних платформ (форумів у Давосі та Луґано) як інструментів інвестиційної дипломатії та трансляції довіроформуючих медіанаративів на глобальному рівні.Обґрунтовано, що впровадження технологічних рішень — зокрема phygital-економіки та DLT-регулювання (технологій розподіленого реєстру) — може виступати не лише інструментом економічної модернізації, а й джерелом нової політичної легітимності. Доведено, що цифрова прозорість, верифікованість транзакцій та захищеність даних здатні частково компенсувати інституційну слабкість, знизити корупційні ризики та виконувати функцію сучасного аналога швейцарської «банківської таємниці» у сенсі надійності та довіри. Запропоновано рекомендації щодо формування інституційної передбачуваності, інформаційної стійкості та безпекових гарантій як базових умов залучення довгострокового інвестиційного капіталу в Україну
The Formation of Excursion Activities in Men’s Gymnasiums of the Modern Era in the Context of Everyday Life
No full textУ статті на основі архівних матеріалів та спеціальної історичної літератури досліджується закладання основ, розвиток, становлення та державного регулювання екскурсійної діяльності в чоловічих гімназіях України та м. Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст., в контексті їхнього повсякдення. Дослідження спирається на принципи історизму, науковості й авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. З метою поглиблення та покращення шкільної освіти можна ще виділити мікроісторичний метод. Дану тематику досліджувала невелика кількість авторів. У імперський період роль гімназійних екскурсій високо оцінювали видатні тогочасні педагоги та історики С. Русова та М. Сумцов. С. Русова наголошувала, що шкільні екскурсії справді є найкращим способом пізнати свій рідний край. Досвід проведення екскурсій, теоретичні положення та численні практичні поради висвітлювали у своїх публікаціях, посібниках та настановах В. Петр, Н. Акінфеєв, І. Арєпьев, І. Гревс, Н. Баженов, В. Бітнер, М. Стельмашенко та інші. А. Ільїн у своїй праці «Учнівські екскурсії та їх значення» наголошував на важливій ролі кваліфікованого керівника (екскурсовода), з яким екскурсанти «одержать значно більше знань з природознавства, ніж під час навчання у класі». «Супутнику екскурсанта» Н. Бітнера та методичний посібник Н. Баженова містять не лише теоретичні положення, але й численні практичні поради, зазначали необхідність завчасного вивчення місцевості проведення заходу як керівниками, так і учасниками екскурсії, приділяли увагу на необхідність медичного забезпечення екскурсії, алгоритм підготовки екскурсій, визначення вартості, а також затвердження їх на педагогічній раді. Ентузіаст екскурсійної справи викладач Катеринославської гімназії Н. Акінфєєв свій досвід узагальнив у посібнику, виданому в 1914 р., підкреслював відмінність екскурсій від прогулянок, «перші носять освітній характер, другі більше розважальний характер». Він запропонував поділ екскурсій на близькі – протягом 2‒3 годин біля місця навчання та проживання, та далекі – поїздки по країні чи за кордон тривалістю кілька днів або навіть тижнів. Залежно від мети він пропонував поділяти екскурсії на загальноознайомчі та зі спеціальною метою огляду окремого об’єкту, вивчення ремесла тощо. Н. Акінфєєв наполягав, що екскурсії мають проводитися протягом всього навчального року, «заміняючи класне викладання бесідою серед живої природи». Пізніше питання екскурсійної справи були предметом вивчення Г. Долженко, Б. Ємельянова тощо. Історію та теорію екскурсійної справи в нашій державі, її сучасний стан вивчали Л. Войтович, В. Зінченко, О. Костюкова, М. Косило, О. Попов, В. Редіна, О. Романенко, В. Федорченко, М. Черезова та інші. Однак питання зародження екскурсійної справи в чоловічих гімназіях на межі ХIХ–ХХ ст. не отримало належного висвітлення.The article uses archival materials and special historical literature, the article examines the foundations, development, formation and state regulation of excursion activities in men’s gymnasiums of Ukraine and Kyiv in the late nineteenth and early twentieth centuries, in the context of their everyday life. The research is based on the principles of historicism, scientificity and authorial objectivity, as well as on the use of general scientific (analysis, synthesis, generalisation, comparison) and special historical (historical-typological, historical-systemic) methods. In order to deepen and improve school education, the microhistorical method can also be distinguished. This topic has been studied by a small number of authors. During the imperial period, the role of gymnasium excursions was highly appreciated by prominent teachers and historians of the time, such as S. Rusova and M. Sumtsov. S. Rusova emphasised that school excursions are indeed the best way to learn about one’s native land. V. Petr, N. Akinfeev, I. Arepiev, I. Greves, N. Bazhenov, V. Bitner, M. Stelmashenko, and others covered the experience of conducting excursions, theoretical provisions, and numerous practical tips in their publications, manuals, and guidelines. A. Ilyin in his work «School Excursions and Their Importance» emphasised the important role of a qualified guide (tour guide), with whom excursionists «will gain much more knowledge of natural history than during classroom studies». N. Bitner’s «Guide’s Companion» and N. Bazhenov’s methodological manual contain not only theoretical provisions but also numerous practical examples, noted the need for advance study of the area of the event by both leaders and participants of the excursion, paid attention to the need for medical support of the excursion, the algorithm for preparing excursions, determining the cost, and approving them at the pedagogical council. An enthusiast of excursions, a teacher of the Ekaterinoslav gymnasium N. Akinfeev summarised his experience in a manual published in 1914, emphasising the difference between excursions and walks, «the former being educational, the latter more entertaining». He suggested dividing excursions into short trips – within 2–3 hours near the place of study and residence, and long trips – trips around the country or abroad lasting several days or even weeks. Depending on the purpose, he proposed to divide excursions into general and special purpose ones, such as visiting a particular object, learning a craft, etc. N. Akinfeev insisted that excursions should be conducted throughout the school year, ‘replacing classroom teaching with a conversation in the wilderness’. Later, the issues of excursions were studied by G. Dolzhenko, B. Emelianov, and others. The history and theory of excursion business in our country, its current state were studied by L. Voitovych, V. Zinchenko, O. Kostiukova, M. Kosylo, O. Popov, V. Redina, O. Romanenko, V. Fedorchenko, M. Cherozova and others. However, the issue of the origin of excursions in male gymnasiums at the turn of the nineteenth and twentieth centuries has not received proper coverage. Among the recent scientific studies, it is worth noting the works of O. Narovlianskii, S. Gribanova and especially N. Savchuk, in which the latter, especially, studied the processes of formation and development of excursion business in pre-revolutionary Russia. The topic of excursions, in the context of recreation and active leisure of schoolchildren, was raised in the works of V. Verbytskyi. The researcher Betliy O. V. devoted his work to pupils’ excursions in Kyiv during the First World War. Some researchers, such as T. Lutaeva and V. Fedorchenko, only briefly touched upon this topic. In general, we would like to draw attention to the fact that the above-mentioned topic is reflected mainly in the works of domestic and foreign historians and tourism experts. In their works, we can find only some references to some circulars of the Ministry of Education or preferential excursion tariffs. That is why the main purpose of the study is to form a holistic view of the process of state regulation of school tourism development in the Russian Empire. The research tasks are focused on identifying and characterising the factors, subjects, directions, methods and means of state influence on this area of social relations based on the analysis of legal acts, materials of periodicals and scientific literature. The purpose of the article is to clarify and supplement the existing data, as well as to highlight new information about the course of formation and development of school and excursion activities in male gymnasiums in Ukraine and Kyiv in the modern era and to search for new areas of research. The study of this aspect is quite important for understanding the specifics of the gymnasium tourist and excursion movement of that time. To date, there are still many little-known and under-researched aspects of this multifaceted issue. The author hopes that the published information will contribute to the intensification of the search for new documents that will help shed light on little-known pages of the history of education in men’s gymnasiums of the modern era in Ukraine and in Kyiv
Феномен сексуальності в системі моральної регуляції у концепції Мішеля Фуко
No full textСексуальність є важливою складовою людського буття, що здавна привертала увагу філософів у зв’язку з етичними нормами та суспільним порядком. В історико-філософському контексті феномен сексуальності розглядався переважно через призму моральної регуляції та самоконтролю: від античної концепції еросу у Платона, де любовний потяг слід було спрямувати до вищого блага, до середньовічних християнських приписів, які регламентували статеву поведінку задля духовної чистоти. Незважаючи на важливу роль статевого потягу в людській природі, традиційна філософія тривалий час не виокремлювала сексуальність як самостійну проблему, розглядаючи її побіжно в рамках етики чеснот або теологічних доктрин гріха. Лише у ХХ столітті питання сексуальності було радикально репроблематизоване: психоаналітичні теорії (З. Фройд та інші) і пізніше постмодерна філософія висунули сексуальність на передній план аналізу людини та суспільства, визнавши її ключем до розуміння взаємозв’язку між індивідом, культурою і владою.Кафедра етики, естетики та культурологі
Workshop on Linguistics and Regional Studies of Iran
No full textНавчальний посібник розрахований на студентів освітньої програми «Перська мова і література та переклад, англійська мова» Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в межах якої передбачено вивчення дисципліни «Лінгвокраїнознавство Ірану», а також на студентів інших сходознавчих, історичних та суміжних культурознавчих спеціалізацій.
Посібник складається з п’яти тем, присвячених загальним відомостям про географію та економіку Ірану, найбільшим містам, історичним селищам, традиціям та визначним історико-культурним пам’яткам Ірану. Може бути використаний як для аудиторної, так і для самостійної роботи студентів у межах комплексної дисципліни «Історико-країнознавчі студії» («Лінгвокраїнознавство Ірану», «Лінгвокраїнознавство та фольклор Ірану»), а також у процесі викладання дисциплін вибіркового блоку «Перська лінгвокультурологія та міжкультурна комунікація» («Культура і мистецтво Ірану»).
Додатково вміщено перськомовні тексти для поглибленого опрацювання тематики історико-культурної спадщини Ірану. Посібник з ілюстраціями стане в нагоді всім, хто в Україні вивчає перську мову, історію та культуру Ірану, цікавиться визначними архітектурними пам’ятками Ірану, прагне збагачення знань у відповідній галузі.The textbook is intended for students of the educational program "Persian Language and Literature and Translation, English Language" of the Educational and Scientific Institute of Philology of Taras Shevchenko National University of Kyiv, within which the study of the discipline "Linguistics and Regional Studies of Iran" is provided, as well as for students of other oriental studies, historical and related cultural studies specializations.
The textbook consists of five topics devoted to general information about the geography and economy of Iran, the largest cities, historical villages, traditions and significant historical and cultural monuments of Iran. It can be used both for classroom and independent work of students within the framework of the complex discipline "Historical and Regional Studies" ("Linguistic and Regional Studies of Iran", "Linguistic and Regional Studies and Folklore of Iran"), as well as in the process of teaching disciplines of the selective block "Persian Linguistics and Intercultural Communication" ("Culture and Art of Iran").
Additionally, Persian-language texts are included for in-depth study of the topic of the historical and cultural heritage of Iran. The illustrated manual will be useful to everyone who in Ukraine studies the Persian language, history and culture of Iran, is interested in the significant architectural monuments of Iran, and seeks to enrich knowledge in the relevant field.Кафедра мов і літератур Близького та Середнього Сход
The State and Army of the Cossack Hetmanate during the Military Revolution (1648 - 1764)
No full textСокірко О.Г. Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції (1648 — 1764 рр.). — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 — історія України. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
Дисертація присвячена системному аналізу складових військово-політичного устрою Козацького Гетьманату в контексті модернізаційних змін раннього Нового часу. В центрі дослідження є політика владних еліт в сфері військового будівництва, еволюція військових інститутів Козацького Гетьманату, як складових елементів військово-політичної системи, поширення нових воєнних технологій і практик, військові реформи та їх зв’язок із політичними процесами в контексті теорії Мілітарної революції. Розвиток державних і військових інститутів Гетьманщини розглядається в їх нерозривному зв’язку в контексті війн і динамічних змін у військовій справі ранньомодерного часу. Фокус дослідження зосереджено на військових інститутах, сукупність яких утворювала військово-політичну систему Козацького Гетьманату (Війська Запорозького). Проаналізовано мілітарні інститути, механізми їх дії та взаємодії з метою відстеження того, як і наскільки ефективно гетьманат міг мобілізовувати воєнні ресурси для потреб свого існування, вплив мілітарних інститутів і війни на політичну модель держави, соціально-економічні процеси.
Хронологічні межі зумовлені початком Козацької революції в 1648 р. й процесу створення державних, політичних і мілітарних інститутів Козацького Гетьманату (нижня межа), а також ліквідацією інституту гетьманської влади в 1764 р., як політичних і військових очільників Гетьманщини, що поклало початок процесу ліквідації її державних і військових інститутів Російською імперією (верхня межа).
Територіальні межі визначені кордонами Козацького Гетьманату від часу його виникнення як державного утворення й подальшими змінами територіального складу, пов’язаними із розколом на два окремих гетьманати й фактичним збереженням суверенітету Лівобережною Гетьманщиною в подальшому.
Актуальність обраної для дослідження проблеми полягає в тому, що Козацький Гетьманат (Військо Запорозьке, Гетьманщина), що виник в результаті Козацької революції середини XVII ст., був створений спільнотою професійних військових — козаками — та структурований для потреб ведення війни. Оскільки ця держава витворила унікальний симбіоз військових і політичних структур, видається надзвичайно важливим дослідження мілітарних інститутів Козацького Гетьманату та їхнього зв’язку із політичним устроєм. Період XVII — XVIII ст. був позначений інтенсивним розвитком нових воєнних технологій, виникненням професійних регулярних армій, змінами в характері й масштабах війн, котрі в сучасній історіографії окреслюють як Мілітарну революцію (Military Revolution). Це спонукає до аналізу виникнення, розвитку й трансформації військово-політичних інститутів Козацького Гетьманату в контексті нових тенденцій у військовому та державному будівництві, що постали в період його існування.
Наукова новизна полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, котра не знайшла висвітлення в історіографії й дослідження якої дозволяє глибше зрозуміти специфіку історії Козацького Гетьманату в європейському контексті. У дисертації використано велику джерельну базу, яка умовно поділяється на писемні, зображальні та речові джерела, що в своїй сукупності дозволяють всебічно відстежити й проаналізувати імпліцитні та експліцитні явища та процеси у військово-політичній системі Козацького Гетьманату, реконструювати її головні мілітарні інститути.
В дисертації доведено, що Козацький Гетьманат був структурований для потреб ведення війни та увібрав у себе мілітарні риси й практики запорозького та реєстрового козацтва, а також досвід руської шляхти що приєдналася до повстання 1648 р. Козацьке військо дало головні формотворчі елементи для політичної системи гетьманату, його адміністративного й територіального устрою, командна номенклатура козацького війська перетворилася на ієрархію державних урядів, а саме козацьке військо стало ядром збройних сил. Структуру збройних сил вперше законодавчо окреслив Гадяцький трактат 1658 р. Вона мала складатися з козацького і найманого війська, а також корпусу артилерії, з чітко встановленими джерелами забезпечення кожної формації, верховне командування якими належало гетьману. Ця структура в загальних рисах збереглася до кінця XVIII ст.
Тривала війна з Річчю Посполитою за суверенітет Гетьманщини, що поступово втягнула в конфлікт довкола неї сусідні держави, продемонструвала необхідність перебудови гетьманської армії й створенні в її структурі постійних формувань, котрі б компенсували недоліки козацького ополчення й повстанських загонів. Непристосованість козацького війська до ведення затяжних воєн, соціальне розшарування та поляризація політичних інтересів призводили до поступової втрати ним боєздатності. Значною мірою цей чинник поглибив внутрішньополітичну кризу Гетьманщини, сприяючи її розколу на два гетьманати в 1663 р.
Війни та політична нестабільність періоду Руїни поглибили кризу станового козацького ополчення й пришвидшили пошуки оптимальної моделі найманої армії. Орієнтація на місцеві організаційні моделі та ресурси дозволила гетьманам створити боєздатну найману армію, котра стала ефективною силою у відбитті зовнішніх загроз і надійною опорою центральної влади всередині країни. Апробовану гетьманом П. Дорошенком модель постійної армії було запозичено в Лівобережній Гетьманщині, де в останній чверті XVII століття вона розвинулася в окреме від козацького охотницьке (наймане) військо. При цьому козацьке ополчення залишалося основним ядром армії, а його верхівка тримала в своїх руках політичний провід держави.
Враховуючи високий ступінь мілітаризації суспільного устрою Гетьманщини існуючі збройні сили були цілком боєздатними й ефективними з огляду на воєнну ситуацію в регіоні. Водночас сформована військово-політична модель гетьманату стала заручницею суспільно-політичної стабілізації, що запанувала з останньої чверті XVII століття. Гетьманщина отримала військову й зовнішню протекцію Московської держави. Гетьмани в обмін на досить значні владні прерогативи зрікалися прагнень до абсолютизації своєї влади й отримували право на утримання відносно невеликого найманого війська. Фінансування професійної армії, а також акордних потреб війн із турками й татарами, здійснювалося за рахунок громіздкої та децентралізованої системи податків, зборів і натуральних повинностей. Більша їхня частина лишалася в руках регіональних еліт, інша потрапляла до гетьманської скарбниці, лише частково витрачаючись на військові потреби. Наявність величезного резерву неосвоєних чи слабко заселених земель дозволяла справно утримувати козацьке ополчення на засадах ленної системи. Водночас це не створювало для держави критичної необхідності встановлення монополії на насильство й контролю над обігом людських ресурсів для поповнення війська, як це було на Заході Європи. Протистояння зі східними арміям витворило специфічну тактику й стратегію, поділ війська, в якому первісно переважала піхота, яка, однак не була головною дієвою силою на полях битв, поступаючись кавалерії, й не потребували постійного розвитку й модернізації військової інфраструктури та вдосконалення фортифікацій. Ця модель цілком узгоджувалася з моделлю Козацького Гетьманату й в цілому справно функціонувала в умовах ведення наступальних і оборонних війн на Півдні кінця XVII ст.
Північна війна 1700-1721 рр. та зростання могутності Росії, задіяність козацького війська на нових фронтах супроти незнаних доти супротивників і форм ведення війни, порушили цю крихку рівновагу, на яку козацькі еліти не мали адекватної й своєчасної відповіді. Вступ Гетьманщини в Північну війну на боці Росії, початок модернізаційних реформ Петра І, котрі припали на початок XVIIІ ст., змінили ситуацію кардинальним чином. Російський уряд прагнув тіснішої інтеграції та реформування військових інститутів Гетьманату, що відтак ставило під загрозу й політичний устрій і прерогативи козацької еліти. Лише антимосковський виступ Івана Мазепи у 1708-1709 рр., послідовний опір імперському централізму його наступників, а також внутрішні проблеми імперії та невизначеність її курсу щодо автономії Гетьманщини на деякий час відклали справу її інкорпорації.
З’ясовано, що після створення козацьким станом власної держави (Гетьманщини) в середині XVII ст., козацьке військо почало перетворюватися на станове ополчення, організоване за територіальним принципом. Організаційна полково-сотенна структура війська була результатом синтезу традицій військового устрою Запорозької Січі та реєстрового козацького війська. Система військового управління та урядів мала звичаєвий характер і сформувалася переважно на основі традицій і практик реєстрового війська першої половини XVII ст. До традиційної старшинської номенклатури наприкінці XVII ст. долучилося також «значне військове товариство» (бунчукові й значкові товариші), котрі грали допоміжну роль в управлінні військом, трансформувавшися в наступному столітті в привілейовану групу старшин без посад, своєрідний прообраз «нової шляхти» Гетьманщини. Водночас склалися передумови для юридичного врегулювання ієрархічної системи старшинських урядів та правил їх надання, котрі були втілені в т.зв. «малоросійських табелях про ранги» (1742 р., 1756 р.).
Доведено, що створення в Гетьманщині найманої армії було продиктоване необхідністю мати постійне професійне військо в умовах поступової втрати боєздатності козацьким ополченням яке становило організаційне ядро збройних сил і головний елемент військово-політичної системи гетьманату. Створення найманої армії зіткнулося з кількома труднощами й перешкодами, пов’язаними з одного боку із опором з боку козацької старшини, що не бажала мілітарного посилення гетьманів, з іншого боку з нестабільністю фінансово-економічної бази для утримання найманців. Все це призвело до того, що наймане військо
Гетьманщини лишалося допоміжним контингентом при козацькому війську, що продовжувало лишатися кількісно переважаючою основою збройних сил. Це поєднання дозволяло доволі успішно вести оборонні війни з традиційними супротивниками — турками й татарами. Однак воно виявилося абсолютно непридатним у воєнних зіткненнях із регулярними арміями в які Гетьманщину було втягнуто на початку XVIII ст.
Встановлено, що розвиток артилерії в Козацькому Гетьманаті не відзначався динамізмом, відтворюючи ті форми управління й організації, котрі склалися в першій половині — середині XVII ст. В цілому, стан артилерії відповідав наявним воєнним потребам, коли основними противниками гетьманської армії були поляки, а згодом татари й турки. Характер розвитку фортифікацій в Гетьманщині залежав від специфіки географічного простору та стратегії ведення воєнних дій в регіоні. Фортеці служили тимчасовим прихистком для мирного населення під час татарських набігів і опорними пунктами польових армій, де зберігалися запаси продовольства, боєприпасів і артилерія. Тривалі облоги були рідкісним явищем, тому гетьманське правління піклувалося лише про підтримання укріплень у належному стані, практично не провадячи якихось масштабних модернізацій. Відчутним недоліком оборонної політики Гетьманщини була відсутність гарнізонних військ та системи їх забезпечення й утримання. Їх брак призвів до надмірного покладання на московські гарнізони, котрі стали важелем тиску й плацдармом ліквідації автономії Гетьманщини. Постійна російська військова присутність в стратегічно важливих містах і фортецях регіону передала в руки імперії контроль над фортифікаційним будівництвом, яке впроваджувалося з врахуванням передового європейського досвіду й технологій, повністю витіснивши в цій сфері будь-яку ініціативу козацьких еліт.
З’ясовано, що поширення західних воєнних технологій і знань мало в Гетьманщині обмежений характер. В умовах тяглих війн зі східними арміями, козацька військова еліта вважала доречним покладатися на вже вироблений в попередні періоди бойовий досвід і практичні навички, сформовані в умовах степової війни, аніж на західноєвропейську систему інтелектуалізованої військової освіти й військову літературу. Зміни розпочалися у XVIII ст., коли гетьманська армія була втягнута у війни із західноєвропейськими арміями й нові тактичні й технічні новації почали поширюватися під впливом зростаючої військової присутності Російської імперії. Реформи у військовій сфері періоду правління К.Розумовського стали останньою спробою модернізації Гетьманщини, що мали на меті зміцнити й впорядкувати її інституційний фундамент. За ініціативи гетьмана було впорядковано на регулярних засадах організацію, озброєння та спорядження надвірної гвардії, уніфіковано військову та державну символіки, реформовано корпус артилерії. В решті галузей військової організації зміни (впровадження статутів і муштри, уніфікація одностроїв, озброєння та спорядження) носили реактивний характер. Новації, пов’язані зі змінами в адміністративному управлінні Гетьманщиною були результатом старшинських ініціатив, що прагнули утвердити своє панівне становище, як еліти, у військово-політичній системі Гетьманщини. Всі ці зміни, як реалізовані, так і плановані, викликали занепокоєння в імперського уряду, котрий справедливо вбачав у них ознаки зміцнення української автономії, й в кінцевому результаті пришвидшили початок її ліквідації, що розпочався зі скасування інституту гетьманської влади в 1764 р.Sokirko O.G. The State and Army of the Cossack Hetmanate during the Military Revolution (1648-1764). — Qualifying Academic Paper. Manuscript.
Thesis for the Doctoral Degree in History, specialty 07.00.01 — History of Ukraine. — Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2025.
The qualification work is devoted to systematic analysis of the components of the military-political system of the Cossack Hetmanate in the context of modernization changes of the Early Modern period. The focus of the study is the policy of the ruling elites in the field of military sphere, the evolution of the military institutions of the Cossack Hetmanate as components of the military-political system, the spread of new military technologies and practices, military reforms and their connection with political processes in the context of the theory of the Military Revolution. The development of state and military institutions of the Hetmanate is considered in their interconnection in the context of wars and changes in warfare of the Early Modern period. The focus of the study is on military institutions, which formed the military-political system of the Cossack Hetmanate (Zaporozhian Host). Military institutions, mechanisms of their action and interaction are analyzed in order to track how and how effectively the Hetmanate could mobilize military resources for the needs of its existence, the impact of military institutions and war on the political model of the state, and socio-economic processes.
The chronological boundaries of the study are determined by the beginning of the Cossack Revolution in 1648. and the process of creating state, political and military institutions of the Cossack Hetmanate (lower point), as well as the liquidation of the institute of Hetmancy in 1764, as the political and military leaders of the Hetmanate, which marked the beginning of the process of liquidating its state and military institutions by the Russian Empire (upper point).
The territorial boundaries of the study are determined by the borders of the Cossack Hetmanate from the time of its emergence as a state entity and subsequent changes in the territorial composition associated with the split into two separate Hetmanates and the actual preservation of sovereignty by the Left-Bank Hetmanate in the future.
The relevance of the problem chosen for research lies in the fact that the Cossack Hetmanate (Zaporozhian Host, Hetmanshyna), which arose as a result of the Cossack Revolution of the mid-17th century, was created by a community of professional military men — Cossacks — and structured for the war. Since this state created a unique symbiosis of military and political structures, it seems extremely important to study the military institutions of the Cossack Hetmanate and their connection with the political system. The period of the 17th — 18th centuries. was marked by the intensive development of new military technologies, the emergence of professional regular armies, changes in the nature and scale of wars, which in modern historiography are described as the Military Revolution. This prompts the analysis of the emergence, development and transformation of the military-political institutions of the Cossack Hetmanate in the context of new trends in military and state building that emerged during the period of its existence.
The scientific novelty lies in the formulation and development of an actual problem that has not been covered in historiography and the study of which allows for a deeper understanding of the specifics of the history of the Cossack Hetmanate in the European context. The dissertation uses a many historical sources, which is conventionally divided into written, pictorial, and material sources, which together allow us to comprehensively track and analyze implicit and explicit phenomena and processes in the military-political system of the Cossack Hetmanate, and to reconstruct its main military institutions.
The dissertation proves that the Cossack Hetmanate was structured for the needs of warfare and incorporated military features and practices of the Zaporozhian and registered Cossacks, as well as the experience of the Rus' nobility (Shliakhta) who joined the 1648 uprising. The Cossack army provided the main formative elements for the political system of the Hetmanate, its administrative and territorial structure, the command nomenclature of the Cossack army turned into a hierarchy of state governments, and the Cossack army itself became the core of the armed forces. The structure of the armed forces was first legislatively outlined in the Hadiach Treaty of 1658. It was to consist of Cossack and mercenary troops, as well as an artillery corps, with clearly established sources of support for each formation, the supreme command of which belonged to the hetman. This structure was preserved in general features until the end of the 18th century.
The long war with the Polish-Lithuanian Commonwealth for the sovereignty of the Hetmanate, which gradually drew neighboring states into the conflict around it, demonstrated the need to restructure the Hetmanate's army and create standing formations in its structure that would compensate for the shortcomings of the Cossack militia and rebel detachments. The Cossack army's unsuitability for waging protracted wars, social stratification and polarization of political interests led to its gradual loss of combat capability. To a large extent, this factor deepened the internal political crisis of the Hetmanate, contributing to its split into two Hetmanates in 1663.
The wars and political instability of the Ruin period deepened the crisis of the estate-based Cossack militia and accelerated the search for the optimal model of a standing mercenary army. Focusing on local organizational models and resources allowed the hetmans to create a combat-ready mercenary army, which became an effective force in repelling external threats and a reliable support for the central government in the country. The model of a standing army tested by Hetman P. Doroshenko was borrowed in the Left-Bank Hetmanate, where in the last quarter of the 17th century it developed into a separate free-lanced (mercenary) army. At the same time, the Cossack militia remained the main core of the army, and its top held the political leadership of the state in its hands.
Thanks to the high degree of militarization of the social system of the Hetmanate, the existing armed forces were quite combat-ready and effective given the military situation in the region. At the same time, the formed military-political model of the Hetmanate became a hostage to the socio-political stabilization that had prevailed since the last quarter of the 17th century. The Hetmanate received military and external protection from the Muscovy Tsardom. In exchange for quite significant power prerogatives, the Hetmans renounced their aspirations to absolutize their power and received the right to maintain a relatively small mercenary army. The financing of the professional army, as well as the chord needs of the wars with the Turks and Tatars, was carried out at the expense of a cumbersome and decentralized system of taxes, fees and duties in kind. Most of them remained in the hands of regional elites, the rest went to the Hetman treasury, only partially being spent on military needs. The presence of a huge reserve of undeveloped or poorly populated lands allowed the Cossack militia to be properly maintained on the basis of the fief system. At the same time, this did not create for the state a critical need to establish a monopoly on violence and strict control over the circulation of human resources to replenish the army, as was the case in Western Europe. The confrontation with the eastern armies created a specific tactic and strategy, a division of the army, in which the infantry initially prevailed, which, however, was not the main effective force on the battlefields, being inferior to the cavalry, and did not require constant development and modernization of military infrastructure and improvement of fortifications. This model was fully consistent with the model of the Cossack Hetmanate and, on the whole, functioned properly in the conditions of offensive and defensive wars in the South of the late 17th century.
The Great Northern War 1700-1721 and the growth of Russia's power, the involvement
Digitalization of Human Resource Management in Retail Organizations
No full textМетою кваліфікаційної роботи є поглиблення теоретичних і концептуальних засад цифровізації процесів в управлінні персоналом та розроблення науково-прикладних рекомендацій щодо їх вдосконалення в ТОВ «Книгарня «Є».
Робота присвячена дослідженню цифровізації управління персоналом в умовах «Індустрії 4.0», аналізу концептуальних засад трансформації управлінських процесів, вивченню впливу цифрових технологій на управління персоналом, систематизації та класифікації інструментів цифровізації, а також обґрунтуванню вибору оптимальних цифрових рішень для підвищення ефективності управлінських практик у сфері ритейлу на прикладі ТОВ «Книгарня «Є».
У роботі обґрунтовано актуальність цифровізації управління персоналом як необхідної умови підвищення конкурентоспроможності організацій, проаналізовано основні концепції цифрової трансформації, досліджено сучасні інструменти й технології цифровізації управлінських процесів.
Проведено організаційно-економічну характеристику ТОВ «Книгарня «Є», діагностику стану управління персоналом, виявлено сильні й слабкі сторони поточного рівня цифровізації. Обґрунтовано вибір оптимальних цифрових рішень, зокрема LMS Collaborator, для оптимізації процесу навчання та адаптації персоналу, розроблено практичні рекомендації щодо поетапного впровадження на основі каскадної моделі управління проєктами. Запропоновано методику оцінки ефективності проєкту, що включає розрахунок бюджету, визначення строків реалізації, складу команди, розподіл функцій за RACI-матрицею та аналіз ризиків.
У роботі використано методи системного аналізу, багатокритерійного порівняння, SWOT-аналіз, методику RACI, а також інструменти проєктного управління.
Результати дослідження впроваджено у практичну діяльність організації, що підтверджується відповідною документацією. Напрацювання оприлюднено у наукових статтях, тезах конференцій, конкурсах наукових робіт.The aim of this qualification thesis is to deepen the theoretical and conceptual foundations of digitalization processes in personnel management and to develop applied scientific recommendations for their improvement at LLC “Knyharnia Ye.”
The thesis is devoted to the study of digitalization in personnel management under the conditions of Industry 4.0, analysis of the conceptual foundations of management process transformations, examination of the impact of digital technologies on personnel management, systematization and classification of digitalization tools, and substantiation of the selection of optimal digital solutions to enhance management practices in the retail sector, using the case of LLC
“Knyharnia Ye.”
The paper substantiates the relevance of digitalization in personnel management as a necessary condition for increasing organizational competitiveness, analyzes key concepts of digital transformation, and investigates modern tools and technologies for the digitalization of management processes.
The thesis provides an organizational and economic profile of LLC “Knyharnia Ye,” diagnoses the state of personnel management, identifies strengths and weaknesses of the current level of digitalization, substantiates the choice of optimal digital solutions (in particular, the LMS Collaborator) for optimizing the processes of employee training and adaptation, and develops practical recommendations for phased implementation based on the waterfall project management model. A methodology for evaluating project effectiveness is proposed, including budget calculations, defining implementation timelines, team composition, function distribution via the RACI matrix, and risk analysis.
The study applies methods of systems analysis, multi-criteria comparison, SWOT analysis, the RACI methodology, as well as project management tools.
The research results have been implemented in the practical activities of the organization, as confirmed by relevant documentation. The findings have also been published in scientific articles, conference abstracts, and student research
competitions.Кафедра менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльност
Міський ефект «острова тепла» та його вплив на трансформації у Львові
No full textUrban heat islands (UHIs) have emerged as a critical concern due to increasing global temperatures and more frequent heat waves. This phenomenon, marked by higher air and surface temperatures in urban areas compared to surrounding rural regions, has been intensified by rapid urbanisation and the replacement of natural landscapes with artificial materials. Although the UHI effect was first identified over 200 years ago, it remains under-researched, especially in Ukraine. This article presents the first detailed study of UHI in the Lviv municipality, focusing on both surface and canopy layers. The importance of such research was emphasised by the Environmental Department of the Lviv City Council, whose representatives participated in discussions about the study and its findings during the city’s urban festival “Misto Workshop”. As part of the festival, several vegetated zones were planted based on the “pocket parks” concept, aiming to reduce the UHI effect within the city and its territorial community. The research employed satellite remote sensing to analyse the spatial distribution of UHIs during the summer of 2024 and examined how different land surface types influence temperature variation. In addition, field measurements were conducted to assess UHI intensity, its temporal dynamics, and potential mitigation strategies. The findings offer valuable data on the scale of UHIs in Lviv and provide a scientific basis for urban planning initiatives aimed at minimising their impact. This study also lays methodological and technical grounds for the further development of this type of urban spatial analysis. For Lviv, a city committed to achieving climate neutrality by 2050, conducting such research is a significant step forward.Міські теплові острови (МТO) стали критично важливою проблемою через зростання глобальних температур та активізацію хвиль спеки. Це явище характеризується високими температурами повітря та поверхні в міських територіях у порівнянні з навколишніми сільськими територіями, а також посилюється швидкою урбанізацією та заміною природних ландшафтів міською забудовою. Попри те, що ефект МТO вперше було виявлено понад 200 років тому, його дослідження залишається недостатньо висвітленими, особливо в Україні. Ця стаття представляє перше детальне дослідження МТO в межах Львова, зосереджуючи увагу як на поверхневих МТO, так і МТО приземного шару атмосфери. Важливість проведення такого типу дослідження була підкреслена управлінням екології Львівської міської ради, представники якого брали участь у обговорення проведення та результатів дослідження під час міського урбаністичного фестивалю «Майстерня міста». У контексті проведення фестивалю було також висаджено декілька ділянок рослин з використанням концепції “pocket parks”, які зможуть допомогти зменшити вплив теплового острову в межах міста та його територіальної громади. В межах дослідження було використано супутникове дистанційне зондування для аналізу просторового розподілу MTO влітку 2024 року та досліджено, як різні типи поверхні впливають на температурні варіації. Крім того, були проведені польові вимірювання для оцінки інтенсивності МТО, його змін з часом та можливих стратегій пом'якшення. Результати пропонують дані про масштаби МТО у Львові та надають наукову основу для міських планувальних ініціатив, спрямованих на мінімізацію його впливу. Дослідження також дозволить отримати методологічну та технічну базу для подальшого розвитку такого типу аналізу міської території в майбутньому. Для Львова,як міста яке ставить собі максимальні цілі в контексті досягнення статусу «Кліматично-нейтральне місто 2050», проведення такого роду досліджень є дуже великим кроком уперед
The psychological determinants of resistance to PTSD: the role of personality traits, resilience, and cognitive flexibility
No full textУ статті досліджуються складні взаємозв’язки між резильєнтністю, особистісними рисами та психологічною гнучкістю в контексті посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Теоретичною основою аналізу слугували підходи до розуміння резильєнтності як динамічного процесу адаптації до травматичних подій, а також концепція психологічної гнучкості як здатності індивіда ефективно реагувати на внутрішні переживання, не уникаючи їх, а інтегруючи у власний досвід. Окрему увагу приділено особистісним рисам, зокрема, таким як емоційна стабільність, відкритість до нового досвіду, сумлінність і саморефлексія, які можуть виступати чинниками уразливості або захисту. На основі систематичного огляду сучасних емпіричних досліджень запропоновано інтегративну модель, що враховує низку коваріатів, зокрема, вік, стать, наявність бойового досвіду, факт отримання поранень та ступінь їх тяжкості. Результати кореляційного аналізу виявили статистично значущий позитивний зв’язок між когнітивною гнучкістю та симптомами ПТСР, що може свідчити про важливу роль ментальної адаптивності у процесі подолання травматичного досвіду. Водночас спостерігається зворотний зв’язок між когнітивною ригідністю та резильєнтністю, що свідчить про обмеження у формуванні внутрішніх ресурсів відновлення. Незважаючи на те, що прямий зв’язок між резильєнтністю та симптомами ПТСР виявився незначущим, це не заперечує впливу резильєнтності як посередника або буфера психологічного дистресу. Модель лінійної регресії та факторний аналіз дозволили краще зрозуміти внесок індивідуальних та ситуаційних змінних у формування психічних реакцій на бойову травму, підкреслюючи багатоаспектність механізмів психологічного захисту, копінгу й відновлення.This article explores complex interrelations between resilience, personality traits, and psychological flexibility in the context of post-traumatic stress disorder (PTSD). The theoretical framework is grounded on approaches that conceptualize resilience as a dynamic process of adaptation to traumatic events, as well as on the notion of psychological flexibility as an individual’s capacity to respond effectively to internal experiences by accepting and integrating them rather than avoiding them. Particular attention is given to personality traits such as emotional stability, openness to new experiences, conscientiousness, and self-reflection, which may serve as either vulnerability or protective factors. Basing on a systematic review of recent empirical studies, we proposed an integrative model, incorporating several covariates, including age, gender, combat experience, injury occurrence, and severity of physical trauma. The performed correlational analysis revealed a statistically significant positive correlation between cognitive flexibility and PTSD symptoms, suggesting a complex role of mental adaptability in coping with traumatic experience. At the same time, an inverse correlation was observed between cognitive rigidity and resilience, indicating limited potential for recovery in individuals with high rigidity. Although the direct correlation between resilience and PTSD symptoms was not statistically significant, resilience might still act as a mediator or buffer against psychological distress. Linear regression modeling and factor analysis further clarified the contribution of both individual and situational variables in shaping psychological responses to combat-related trauma, highlighting the multifaceted nature of psychological defense, coping mechanisms, and recovery processes