Institutional repository of Taras Shevchenko National University of Kyiv eKNUTSHIR
Not a member yet
15422 research outputs found
Sort by
РОЗПОДІЛ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ПОДРУЖЖЯ:НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА СУДОВА ПРАКТИКА
B a c k g r o u n d . The article examines the peculiarities of the distribution of corporate rights of spouses in legislation and national judicial practice. Trends in the consideration and resolution by courts of disputes concerning the division of joint property of spouses that is the subject of corporate relations are identified. Conclusions and proposals for improving the national system of legal regulation of family relations are formulated.
M e t h o d s . In the process of identifying and analysing the peculiarities of the division of corporate rights of spouses and their consequences in legislation, legal doctrine and judicial practice, general philosophical and special legal methods of researching social patterns, legal phenomena and legal categories were applied.
R e s u l t s . As a result of considering the peculiarities of the division of corporate rights of spouses through the prism of legislative regulation and judicial practice, the absence of special normative provisions both at the level of the Family Code of Ukraine and within the framework of corporate legislation regarding the determination of the legal regime of corporate property formed at the expense of the joint property of spouses in particular, as a contribution to the authorised capital of a legal entity, as such, the right to which is enjoyed by both spouses (even if the other spouse is not a participant or founder of the legal entity), unless otherwise specified in the agreement between the spouses. The lack of necessary legal regulation has led to the development of various approaches in judicial practice regarding the ownership of property by corporations and the joint ownership of spouses.
C o n c l u s i o n s . Legal relations regarding the division of corporate rights of spouses require proper legal regulation that would take into account the main developments in judicial practice, in particular in terms of establishing that the objects of joint shared ownership of spouses are property transferred by one of them as a contribution (investment) of a participant to the authorised capital of a legal entity. In the event of divorce, the participant's contribution to the authorised capital, which is the object of joint property of spouses, is subject to division between the spouses, taking into account its value on the date of division, unless otherwise specified in the agreement between the spouses. The consolidation of this provision at the regulatory level will contribute to the certainty of the rights and obligations of spouses and reduce the number of court disputes in this category of cases.В с т у п . Досліджено особливості розподілу корпоративних прав подружжя у законодавстві України та в національній судовій практиці; визначено тенденції розгляду та вирішення судами спорів щодо поділу спільного майна подружжя, що є об'єктом корпоративних відносин; сформульовано висновки та пропозиції з удосконалення національної системи правового регулювання сімейних відносин.
М е т о д и . У процесі визначення особливостей поділу корпоративних прав подружжя у законодавстві, правовій доктрині та судовій практиці було застосовано загальнофілософські та спеціально-юридичні методи дослідження соціальних закономірностей, правових явищ і юридичних категорій.
Р е з у л ь т а т и . У результаті розгляду правових засад поділу корпоративних прав подружжя крізь призму законодавчого регулювання та судової практики визначено відсутність спеціальних нормативних положень як на рівні СК України, так і в межах корпоративного законодавства щодо визначення правового режиму корпоративного майна, сформованого за рахунок спільного майна подружжя, зокрема як внеску до статутного капіталу юридичної особи. Відсутність необхідного рівня правового регулювання має наслідком формування різних підходів судової практики до того, яке майно належить корпорації, а яке є спільною сумісною власністю подружжя.
В и с н о в к и . Правовідносини щодо поділу корпоративних прав подружжя потребують належної правової регламентації, яка б ураховувала основні напрацювання судової практики, зокрема в частині фіксації положення про те, що об'єктом спільної сумісної власності подружжя є майно, передане одним із них як внесок (вклад) учасника до статутного капіталу юридичної особи. При розлученні внесок учасника до статутного капіталу, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу між подружжям з урахуванням його вартості на дату поділу, якщо інше не визначено договором між подружжям. Закріплення зазначеного положення на нормативному рівні сприятиме визначеності прав та обов'язків подружжя і зменшенню кількості судових спорів із цієї категорії справ
Protection of Investors’ Rights during an International Armed Conflict
Загребельна Дарʼя Ігорівна. Захист прав інвесторів під час міжнародного збройного конфлікту. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 «Міжнародне право» (29 – «Міжнародні відносини»). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2026.
Дисертаційне дослідження присвячене аналізу міжнародно-правових механізмів захисту прав іноземних інвесторів у період міжнародних збройних конфліктів.
У роботі проаналізовано особливості правового захисту іноземних інвестицій у період збройних конфліктів крізь призму взаємодії норм міжнародного інвестиційного та міжнародного гуманітарного права. Встановлено, що ефективний захист інвестицій можливий лише за умови їх узгодженого застосування, оскільки міжнародне інвестиційне право гарантує стабільність і непорушність прав інвесторів, тоді як міжнародне гуманітарне право допускає втручання у приватну власність з урахуванням воєнної необхідності.
Обґрунтовано необхідність застосування контекстуального підходу з урахуванням характеру конфлікту, статусу інвестиційного об’єкта та поведінки держави для уникнення колізій між двома міжнародно-правовими режимами.
Визначено, що ключова проблема полягає не лише у формальному закріпленні гарантій, а й у створенні дієвого механізму захисту інвестицій в умовах міжнародного збройного конфлікту, коли звичні правові інструменти втрачають ефективність. Для цього необхідна гнучка інтеграція норм міжнародного інвестиційного та гуманітарного права.
Установлено, що міжнародне інвестиційне право визначає основні стандарти захисту – «повний захист і безпека», справедливий та рівноправний режим, захист від експропріації та воєнні застереження, які формують мінімальні зобов’язання держав щодо стабільності інвестиційного середовища.
Підтверджено, що стандарт «повний захист та безпека» охоплює фізичний і правовий захист інвестицій, проте під час міжнародних збройних конфліктів його застосування обмежується нормами міжнародного гуманітарного права. У неміжнародних конфліктах держава зберігає повну відповідальність за безпеку інвестицій навіть у разі втрати контролю над територією.
Встановлено, що стандарт справедливого та рівноправного режиму гарантує правову передбачуваність, стабільність і захист від дискримінаційних дій держави, що має особливе значення під час збройних конфліктів.
Проаналізовано застосування положення про захист від експропріації, зокрема випадки реквізиції, конфіскації, вилучення відповідно до норм гуманітарного права та спеціальної (санкційної) конфіскації.
Проаналізовано специфіку застосування воєнних застережень, які гарантують інвесторам компенсацію збитків у разі війни, повстання або надзвичайних обставин.
Визначено, що характер конфлікту прямо впливає на обсяг наданих гарантій. Так, у випадку міжнародного конфлікту діють ширші міжнародно-правові механізми захисту, тоді як при неміжнародному – значна частина захисту реалізується у межах національної юрисдикції.
Розроблено класифікацію форм захисту інвестицій, яка базується на часовому критерії: превентивні (страхування, самооборона) та реактивні (ад’юдикація, компенсаційні механізми).
Надано характеристику реактивних і превентивних форм захисту інвестицій. Визначено, що ад’юдикація є провідною формою відновлення порушених прав через міжнародні арбітражі, які забезпечують неупереджене та обов’язкове вирішення спорів, на відміну від малоефективних у воєнних умовах національних судів. Компенсаційні механізми діють позасудово через спеціальні комісії чи фонди, мають здебільшого постконфліктний характер і залежать від політичної волі.
До превентивних засобів віднесено страхування від воєнних ризиків та самооборону, яка передбачає захист активів, як самостійно, так і із залученням приватних військових та охоронних компаній. Порівняльний аналіз засвідчив, що жоден із механізмів не є універсальним, адже арбітраж забезпечує правову визначеність, але процес тривалий; компенсаційні засоби – політично залежні; страхування – обмежене; самооборона – крайній та ризикований захід.
Охарактеризовано стандарти захисту іноземних інвестицій всіх 66 ДІД за участі України та Договорі до Енергетичної Хартії. Стандарт «повний захист та безпека» варіюється за формулюванням і може мати різне тлумачення в арбітражній практиці. Стандарт «справедливий та рівноправний режим» переважно забезпечує недискримінацію та рівний доступ до правосуддя, проте різні формулювання відкривають можливості для різного тлумачення у практиці арбітражів. Положення про захист від експропріації передбачають обов’язковість компенсації та запобігання порушенню прав інвесторів, однак варіації методів оцінки не знижують загальний рівень захисту, а воєнні застереження гарантують компенсацію збитків під час війни, збройного конфлікту чи надзвичайних ситуацій. Найпоширенішими є положення про режим найбільшого сприяння чи національний режим, а розширені формулювання забезпечують додаткові гарантії справедливого відшкодування.
Охарактеризовано реактивні та превентивні форми захисту інвестицій, доступні іноземним інвесторам в Україні. Реактивні механізми включають звернення до міжнародних і національних судових установ та компенсаційний механізм, який буде створений у зв’язку з агресією РФ, що передбачає формування Реєстру збитків, хоча правовий статус майна та джерела фінансування залишаються відкритими. Превентивні засоби включають страхування воєнних ризиків, де найефективнішими є міжнародні моделі гарантування. Встановлено, що щодо самозахисту існують правові обмеження, що потребує вдосконалення нормативної бази.
Доведено, що кожен із трьох етапів агресії Російської Федерації проти України вирізняється специфікою правового регулювання захисту інвестицій та формами реалізації інвесторами своїх прав.
Особливу увагу приділено аналізу арбітражної практики у справах, пов’язаних із збройною агресією РФ проти України. Досліджено «кримські справи» як прецедент застосування двосторонніх інвестиційних договорів у контексті окупації територій, а також новітні кейси, що стосуються інвестицій на території Донецької та Луганської областей у період повномасштабного вторгнення 2022 року.Zahrebelna D.I. Protection of Investors’ Rights during an International Armed Conflict. – Qualifying scientific work on the rights of a manuscript.
Thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty of 293 “International Law” (29 – “International Relations”). – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2026.
The dissertation research is devoted to the analysis of international legal mechanisms for protecting the rights of foreign investors during international armed conflicts.
The study examines the specifics of legal protection of foreign investments during armed conflicts through the lens of the interaction between international investment law and international humanitarian law.
It is established that effective investment protection is possible only under their coordinated application, as international investment law guarantees the stability and inviolability of investors’ rights, whereas international humanitarian law allows for interference with private property based on military necessity.
The necessity of applying a contextual approach is substantiated, taking into account the nature of the conflict, the status of the investment object, and the conduct of the state to avoid collisions between the two international legal regimes.
It is determined that the key problem lies not only in the formal enshrinement of guarantees but also in the creation of an effective mechanism for investment protection in the context of an international armed conflict, when conventional legal instruments lose their effectiveness. Achieving this requires a flexible integration of the norms of international investment law and humanitarian law.
It is established that international investment law defines the main standards of protection – full protection and security, fair and equitable treatment, protection against expropriation, and war-related safeguards, which constitute the minimum obligations of states regarding the stability of the investment environment.It has been confirmed that the standard of “full protection and security” encompasses both the physical and legal protection of investments; however, during international armed conflicts, its application is limited by the norms of international humanitarian law. In non-international conflicts, the state retains full responsibility for the security of investments, even in cases of loss of control over the territory.
It has been established that the standard of fair and equitable treatment guarantees legal predictability, stability, and protection against discriminatory actions by the state, which is of particular importance during armed conflicts.
The application of provisions on protection against expropriation has been analyzed, including cases of requisition, confiscation, and seizure under humanitarian law norms, as well as under special (sanction-based) confiscation.
The specifics of applying war-related safeguards have been examined, which guarantee investors compensation for losses in the event of war, uprising, or other extraordinary circumstances.
It has been determined that the nature of the conflict directly affects the scope of guarantees provided. In the case of an international conflict, broader international legal protection mechanisms operate, whereas in a non-international conflict, a significant portion of protection is implemented within the framework of national jurisdiction.
A classification of investment protection measures has been developed based on a temporal criterion: preventive measures (insurance, self-protection) and reactive measures (adjudication, compensation mechanisms).
Reactive and preventive forms of investment protection have been characterized. It has been established that adjudication is the primary form of restoring violated rights through international arbitration, which provides impartial and binding dispute resolution, unlike national courts, which are largely ineffective under wartime conditions. Compensation mechanisms operate extrajudicially through special commissions or funds, are primarily post-conflict in nature, and depend on political will.
Preventive measures include war-risk insurance and self-protection, which involves safeguarding assets either independently or with the assistance of private military and security companies. Comparative analysis shows that no single mechanism is universal: arbitration provides legal certainty but is time-consuming; compensation mechanisms are politically dependent; insurance is limited; and self-protection is a last-resort and high-risk measure.
The standards of protection of foreign investments under all 66 bilateral investment treaties involving Ukraine and the Energy Charter Treaty have been characterized. The “full protection and security” standard varies in formulation and may have different interpretations in arbitral practice. The “fair and equitable treatment” standard primarily ensures non-discrimination and equal access to justice, although differing formulations allow for interpretative variability in arbitration practice. Provisions on protection against expropriation guarantee mandatory compensation and the prevention of investor rights violations; variations in valuation methods do not reduce the overall level of protection. War-related safeguards ensure compensation for losses during war, armed conflict, or emergencies. The most common provisions concern the most-favored-nation or national treatment, while extended formulations provide additional guarantees for fair compensation.
Reactive and preventive investment protection measures available to foreign investors in Ukraine have been characterized. Reactive mechanisms include recourse to international and national judicial bodies and a compensation mechanism to be established in response to Russian aggression, which involves creating a Register of Losses, although the legal status of property and funding sources remain unresolved. Preventive measures include war-risk insurance, where international guarantee models are most effective. It has been established that self-protection is subject to legal limitations, highlighting the need to improve the regulatory framework.
It has been demonstrated that each of the three stages of the Russian Federation’s aggression against Ukraine is distinguished by specific legal regulation of investment protection and the forms in which investors exercise their rights.
Particular attention has been paid to the analysis of arbitral practice in cases related to Russia’s armed aggression against Ukraine. The “Crimea cases” have been examined as precedents for the application of bilateral investment treaties in the context of territorial occupation, as well as recent cases concerning investments in the territories of Donetsk and Luhansk regions during the full-scale invasion of 2022.Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченк
One-Tier Corporate Governance Structure
Серт О.В. «Однорівнева структура корпоративного управління» – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі 08 – «Право» за спеціальністю 081 – «Право». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025.
Дисертація присвячена комплексному аналізу правової природи однорівневої структури корпоративного управління, порядку її обрання та функціонування в Україні.
Актуальність дослідження зумовлена гармонізацією національного права із acquis communautaire, удосконаленням корпоративного управління в Україні та посиленням відповідальності за правопорушення у сфері корпоративних відносин.
Метою дослідження є формування цілісної та науково обґрунтованої правової концепції однорівневої структури, висвітлення сучасного стану правового регулювання порядку та умов її обрання у корпораціях, розроблення пропозицій щодо належного нормативно-правового забезпечення її функціонування.
Об’єктом дослідження виступають господарські відносини, що виникають у корпорації у зв’язку із обранням однорівневої структури, а предметом дослідження є однорівнева структура корпоративного управління.
Методологічною основою проведеного дослідження є поєднання філософських, загальнонаукових, спеціальних міждисциплінарних методів пізнання та спеціальних методів, що використовуються у юридичній науці.
Доведено, що національна правова модель однорівневої структури була запроваджена шляхом запозичення європейських норм і не є результатом внутрішнього еволюційного розвитку українського корпоративного права. Окремо розглянуто проблематику такого запозичення без відповідної внутрішньої еволюції правових підходів.
Аргументовано, що чинне законодавство містить значні необґрунтовані обмеження для обрання однорівневої структури у багатьох корпораціях. Доведено доцільність надання права усім корпораціям вільного вибору однорівневої структури як альтернативи дворівневій без встановлення будь-яких обмежень, за умови запровадження у тих корпораціях, у яких законодавством передбачено обов’язкове створення наглядової ради, мінімальних стандартів незалежності ради директорів. Аргументовано необхідність запровадження в Україні комбінової структури корпоративного управління як альтернативи однорівневій та дворівневій для мікро-, малих та середніх корпорацій.
Обґрунтовано необхідність запровадження в Україні альтернативної моделі функціонування інвестиційних фондів – інвестиційна корпорація, у якій формуватиметься колегіальний орган управління та контролю «рада директорів».
Вперше розроблено науково обґрунтовану концепцію примусової однорівневої структури корпоративного управління як структурного засобу захисту конкуренції.
У дослідженні обґрунтовано необхідність запровадження в Україні обов’язку затвердження радою директорів тих корпорацій, у яких уже є обов’язковим створення комітетів з аудиту, призначень та винагороди, Декларації реагування на кібератаки, необхідність запровадження в Україні обов’язку формування у них комітету ради директорів з управління даними та кібербезпекою. Обґрунтовано необхідність запровадження в Україні правового регулювання порядку обрання до складу ради директорів робота-директора (ШІ-директора) та незалежного невиконавчого директора-наглядача, утворення самокерованої ради директорів, у якій функції її членів виконуватимуться штучним інтелектом.
Автором запропоновано альтернативний спосіб формування складу ради директорів в Україні за допомогою механізму кооптації (co-option), обґрунтовано необхідність запровадження в Україні механізмів Malus (скасувати невиплачене) та Clawback (повернути назад вже виплачене) у політиці винагород директорів. Обґрунтовано, що органи управління не є самостійними суб’єктами правовідносин, виступають структурними елементами самої корпорації, а таке положення дозволяє розглядати членів ради директорів та інших осіб, що фактично здійснюють управлінські функції, як суб’єктів внутрішніх організаційно-господарських відносин. Запропоновано розширити коло таких суб’єктів, включивши до нього не лише директорів та учасників, а й арбітражних керуючих, опікунів недієздатних учасників, директорів de facto, бенефіціарних власників тощо, тобто, усіх, хто фактично впливає на управління або контроль. У дослідженні обґрунтовано необхідність використання категорії корпоративний інтерес як універсального критерію оцінки дій чи бездіяльності всіх суб’єктів корпоративного управління. Запропоновано відмовитися від вузького розуміння корпоративного спору. Автором досліджено корпоративний контроль шляхом його диференціації на право учасника з частки (акції) на загальних зборах та на контроль за виконавчими директорами, що делегується невиконавчим членам ради директорів.
У дослідженні конкретизовано, що до функцій ради директорів слід відносити управління та контроль, управління ризиками, також, слід додати нові – управління даними та кібербезпекою, відповідно, класифіковано всі функції на загальні (виконуються усіма її членами) та спеціальні (виконуються або виконавчими, або невиконавчими членами). Автором обґрунтовано необхідність делегування до компетенції ради директорів питання про виплату дивідендів з метою захисту прав міноритарних учасників. Доведено, що правова природа рішень ради директорів визначається не їх формою, а змістом та юридичними наслідками. У зв’язку з цим запропоновано класифікацію таких рішень: а) акти ненормативного характеру, що не оскаржуються; б) акти нормативного характеру, що можуть бути визнані нечинними; в) односторонні правочини, що можуть бути визнані недійсними.
Автором поставлено під сумнів коректність законодавчої техніки, за якою всі члени ради директорів автоматично визнаються керівниками, аргументовано, що статус керівника має лише головний виконавчий директор або інший виконавчий директор, наділений його повноваженнями. Обґрунтовано, що всі директори (виконавчі й невиконавчі) з моменту обрання або призначення до складу ради набувають статусу суб’єктів корпоративних відносин, у зв’язку з чим запропоновано повністю відмовитись від трудових договорів з членами ради директорів, надавши перевагу цивільно-правовим договорам про виконання повноважень члена ради директорів. Обґрунтовано необхідність законодавчого регулювання наслідків недійсності таких договорів.
Досліджено правові наслідки припинення повноважень керівника корпорації за його власною ініціативою шляхом обґрунтування необхідності оцінки такого припинення крізь призму своєчасності та доцільності. Досліджено наслідки перевищення керівником корпорації повноважень (статутних обмежень) шляхом конкретизації, що у керівника наявні притаманні (inherent) та видимі (apparent) повноваження, з метою доведення необхідності імплементації доктрини apparent authority (видимі повноваження), відтак, треті особи, які обґрунтовано не знали про наявність статутних обмежень, не постраждають у спорі, коли корпорація, керівник якої справляв враження особи з більшими повноваженнями, ніж це є насправді, буде посилатись на такі обмеження. У досліджені доведено відсутність відносин представництва між керівником та корпорацією, який є її внутрішнім елементом та у правовідносинах із третіми особами виступає як сама корпорація in propria persona.
Автором запропоновано удосконалити дискваліфікацію директорів в Україні шляхом обґрунтування необхідності її допускати одночасно як корпоративну санкцію (за позовом учасників чи самої корпорації) та публічно-правову санкцію (за рішенням уповноваженого державою органу у межах пруденційного нагляду). Конкретизовано підстави притягнення директора de facto до відповідальності, раціоналізовано підходи до оцінки умов звичайного підприємницького ризику за допомогою економіко-правової формули Хенда (Hand formula). У межах дослідження корпоративної відповідальності запропоновано розглядати її як відповідальність за правопорушення у сфері корпоративних відносин, що може бути як господарсько-правовою, так і цивільно-правовою (у певних випадках) за своєю природою, з урахуванням акцесорного характеру відповідальності посадових осіб (у певних випадках).O.V. Sert. One-Tier Corporate Governance Structure – Qualification scientific work (manuscript).
Dissertation for the Doctor of Philosophy degree (PhD) in the field of knowledge 08 «Law», specialty 081 «Law». Taras Shevchenko National University of Kyiv. Ministry of Education and Science of Ukraine. Kyiv. 2025.
This dissertation focuses on a comprehensive analysis of the legal nature of the one-tier corporate governance structure, the mechanisms of its formation and its functioning in Ukraine.
The relevance of this study stems from the harmonization of domestic legislation with the acquis communautaire, the modernization of corporate governance in Ukraine, and the growing role of legal liability in corporate relations.
The purpose of this study is to formulate a coherent and scientifically grounded legal concept of the one-tier structure, to analyse the current legal framework governing the procedure and conditions for its adoption in corporations, and to develop proposals aimed at ensuring its adequate legal regulation.
This study examines economic relations arising within corporations from the adoption of a one-tier corporate governance structure, with the one-tier structure itself forming the focus of the research.
Methodologically, the study is a synthesis of philosophical, general scientific and specialized interdisciplinary methods combined with the specialized methods of law.
It has been demonstrated that the national legal model of the one-tier corporate governance structure was introduced through the transplantation of European norms and does not represent the outcome of an internal evolutionary development of Ukrainian corporate law.
Particular attention is given to the challenges arising from such transplantation in the absence of a corresponding internal evolution of legal approaches. It is argued that the current legislation imposes significant unjustified restrictions on the adoption of a one-tier corporate governance structure in many corporations. It is substantiated that all corporations should be granted the right to freely choose a one-tier corporate governance structure as an alternative to a two-tier structure, without restrictions, provided that minimum standards of board independence are introduced in corporations where the establishment of a supervisory organ is currently mandatory by law. Furthermore, the study proposes a combined corporate governance structure as an alternative to one-tier and two-tier structures for micro-, small-, and medium-sized corporations in Ukraine.
The study substantiates the need to introduce in Ukraine an alternative model for the functioning of investment funds – an investment corporation, – in which a collegial management and control organ is established (the board of directors).
The research introduces, for the first time, a scientifically grounded concept of a mandatory one-tier corporate governance structure designed as a structural remedy to protect competition.
The study substantiates the need to introduce in Ukraine an obligation for the board of directors of specific corporations, in which the establishment of audit, nomination, and remuneration committees is already mandatory, to approve a Cyber Incident Response Declaration, as well as an obligation to establish a board committee on data governance and cybersecurity. The necessity of introducing in Ukraine legal regulation governing the procedure for appointing a robot director (AI director) and an independent non-executive supervisory director, as well as for establishing a self-governing board of directors in which the functions of directors are performed by artificial intelligence, has been substantiated.
The author proposes an alternative method for forming the composition of the board of directors in Ukraine through the mechanism of co-option and substantiates the need to introduce Malus (cancellation of unpaid remuneration) and Clawback (recovery of remuneration already paid) mechanisms into directors’ remuneration policies. It is substantiated that corporate governance bodies (organs) are not independent subjects of legal relations but constitute structural elements of the corporation itself, which makes it possible to regard members of the board of directors and other persons who actually perform managerial functions as subjects of internal organizational and economic relations. This research advocates broadening the category of such subjects of internal organizational and economic relations to encompass not only directors and shareholders, but also insolvency practitioners, guardians of incapacitated shareholders, de facto directors, beneficial owners, and other persons exerting de facto influence over corporate management or control. The research proposes corporate interest as a universal criterion for evaluating the conduct of all corporate governance subjects. The study rejects a narrow view of corporate disputes and conceptualizes corporate control as divided between shareholders’ control at general meetings and board-level control of executive directors by non-executive members.
The research defines the board’s functions as encompassing management, control, risk management, data governance and cybersecurity, and classifies them into general functions performed by all board members and special functions assigned to executive or non-executive directors. The study argues that the legal character of board decisions is determined by substance and legal effect rather than form, and classifies such decisions into: (a) individual non-normative acts not subject to judicial review; (b) normative regulatory acts capable of being declared invalid; and (c) unilateral legal acts (transactions) that may be voided.
The author disputes the automatic qualification of all board members as managing directors («kerivnyky»), asserting that this status rightly belongs only to the CEO or another executive director empowered to act in that capacity. The study contends that all directors acquire corporate-law status upon appointment to the board, supports the use of civil-law agreements instead of employment contracts for board members, and calls for statutory regulation of the consequences of invalidity of such agreements.
The study examines the legal consequences of the termination of a corporation’s director’s powers at their own initiative, substantiating the need to assess such termination through the lens of timeliness and appropriateness. The dissertation examines the legal consequences of a corporate director’s actions undertaken in excess of their statutory authority, by distinguishing between inherent and apparent authority. It advances the argument for incorporating the doctrine of apparent authority into Ukrainian corporate law, thereby protecting third parties who, acting in good faith, reasonably relied on the director’s representation of authority and should not be disadvantaged in disputes where the corporation invokes internal restrictions to deny such authority. The study rejects the concept of representation between a corporation and its CEO or another executive director empowered to act in that capacity, demonstrating that the director functions as an internal structural element of the corporation and in legal relations with third parties acts as the corporation itself (in propria persona).
The study supports a dual approach to director disqualification in Ukraine, allowing it to function both as a corporate sanction sanction (pursued through claims by shareholders or the corporation itself) and as a public-law sanction (initiated by a state-authorized body within the framework of prudential supervision). The study specifies the grounds for holding a de facto director liable for corporate law violations and rationalizes the assessment of actions taken under ordinary business risk (business judgment rule) by applying the Hand formula. The study frames corporate liability as liability for corporate violations, which may be commercial or, in some cases, civil in nature, considering the accessory liability of directors in specific situations.Навчально-науковий інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченк
On the Survivals of Totemism in Ukrainian Culture
Актуальність статті полягає у необхідності перегляду використання українськими етнологами концепції тотемізму та трактування певних явищ в українській культурі як пережитків тотемізму. Необхідність зумовлена використанням застарілих уявлень про тотемізм, продиктованих спадком радянського догматичного еволюціонізму. Метою статті є аналіз історії концепції тотемізму в західній антропології та порівняння її теоретичного надбання з українським баченням тотемізму. Таке порівняння продемонструє методологічні проблеми в трактуванні деяких явищ української культури як пережитків тотемізму. Методологічну основу дослідження складає комплекс загальнонаукових та спеціальних методів. Застосування критичної історіографії у поєднанні з порівняльним аналізом дозволило зіставити вітчизняні та західні теоретичні підходи і, як наслідок, виявити поширеність застарілих еволюціоністських дефініцій тотемізму. Для пояснення інерційності цих підходів в українській етнології залучено елементи теорії соціального поля П’єра Бурдьє. Робота з фольклорним матеріалом спирається на структурно-семантичний аналіз, що уможливило виокремлення бінарних опозицій (культура/природа). Цей підхід доповнено засадами інтерпретативної антропології (за К. Гірцом), що забезпечило відмову від широких узагальнень та утримування фокусу на культурному контексті. Результатом статті є виявлення суттєвої розбіжності між вітчизняною етнологією, що спирається на застарілий еволюціонізм, та світовою антропологією, яка заперечує універсальність тотемізму. Було окреслено методологічні проблеми, які супроводжують використання концепції пережитків тотемізму у контексті української культури.The relevance of the study lies in the need to revise the application of the concept of totemism by Ukrainian ethnologists and the interpretation of certain phenomena in Ukrainian culture as survivals of totemism. This necessity is driven by the persistence of outdated perceptions of totemism, dictated by the legacy of Soviet dogmatic evolutionism. The aim of the article is to analyze the history of the concept of totemism in Western anthropology and to compare its theoretical achievements with the Ukrainian perspective on totemism. This comparison demonstrates the methodological issues inherent in interpreting specific phenomena of Ukrainian culture as survivals of totemism. The methodological basis of the study comprises a complex of general scientific and specialized methods. The application of critical historiography combined with comparative analysis allowed for a juxtaposition of domestic and Western theoretical approaches, revealing the prevalence of outdated evolutionary definitions of totemism. Elements of Pierre Bourdieu’s theory of the social field were employed to explain the inertia of these approaches within Ukrainian ethnology. The analysis of folklore material relies on structural-semantic analysis, which enabled the identification of binary oppositions (culture/nature). This approach is supplemented by the principles of interpretive anthropology (after C. Geertz), ensuring the avoidance of broad generalizations and maintaining a focus on the cultural context. The results of the article reveal a significant discrepancy between domestic ethnology, which relies on outdated evolutionism, and global anthropology, which denies the universality of totemism. The study outlines the methodological problems associated with using the concept of «survivals of totemism» in the context of Ukrainian culture
Семіотика народної культури
Навчальний посібник присвячено аналізу традиційної культури як багаторівневої знакової системи. Видання містить практичні завдання, кейси та аналітичні вправи, спрямовані на формування навичок семіотичного аналізу фольклорних текстів, обрядових практик і культурних кодів.
Видання призначено для студентів спеціальності В12 Культурологія та музеєзнавство освітнього ступеня «бакалавр» за освітньою програмою «Етнокультурологія з поглибленим вивченням іноземної мови»
Математичне моделювання інфляційних процесів в економіці за допомогою диференціальних рівнянь із дробовими похідними
B a c k g r o u n d . When studying rapidly changing inflationary processes in economics, theoretical methods based on ordinary differential equations or partial differential equations are often used. However, as demonstrated in this paper, in certain cases it is more appropriate to use the apparatus of differential equations with fractional derivatives. This is due to the presence of various types of nonlinearities in functional relationships within inflationary processes, the influence of parameter values from previous time points on current values, the existence of scaling relations, and so on. In fact, all these characteristics are inherent to fractional calculus.
M e t h o d s . The article is devoted to the application of differential equations with fractional derivatives of Caputo for the analysis of inflationary (deflationary) processes in the economy, based on the method of measuring inflation using the consumer price index, which takes into account changes in prices for a certain set of goods and services. This is demonstrated by changes in the specified index over finite time periods.
R e s u l t s . It is shown that the use of fractional order differential equations can be useful for building flexible tools for forecasting inflation/deflation processes. The relationship between the inflation rate and the unemployment rate is also investigated.
C o n c l u s i o n s . It has been established that the change in the fractional derivative index in theoretical models of economic processes allows describing different regimes of price dynamics – from moderate inflation to galloping and hyperinflation, as well as complex deflationary scenarios. The appearance of negative values of price indices for individual goods can be interpreted as a consequence of their excess production, which leads to a loss of market value. The proposed method of using differential equations with fractional values of the order of derivatives provides an expansion of the possibilities of modeling a wide range of economic processes.Вступ . Під час вивчення швидкозмінних інфляційних процесів в економіці часто використовують теоретичні методи, засновані на звичайних диференціальних рівняннях або диференціальних рівняннях із частинними похідними. Однак, як показано в цій статті, у певних випадках доцільніше застосовувати апарат диференціальних рівнянь із дробовими похідними. Це пов'язано з наявністю різних типів нелінійностей у функціональних зв'язках у межах інфляційних процесів, впливом значень параметрів із попередніх моментів часу на поточні значення, існуванням співвідношень масштабування тощо. Фактично, всі ці характеристики притаманні дробовому численню.
Методи . Статтю присвячено застосуванню диференціальних рівнянь із дробовими похідними Капуто для аналізу інфляційних (дефляційних) процесів в економіці, базуючись на методі вимірювання інфляції з використанням індексу споживчих цін, який враховує зміни у цінах на певний набір товарів і послуг. Це продемонстровано на змінах зазначеного індексу на скінченних часових відрізках.
Результати . Показано, що використання диференціальних рівнянь дробового порядку може бути корисним для побудови гнучких інструментів прогнозування процесів інфляції / дефляції. Також досліджено зв'язок між рівнем інфляції та рівнем безробіття.
Висновки . Встановлено, що зміна індексу дробової похідної в теоретичних моделях економічних процесів дозволяє описувати різні режими цінової динаміки – від помірної інфляції до галопуючої та гіперінфляції, а також складні дефляційні сценарії. Поява від'ємних значень індексів цін на окремі товари може бути інтерпретована як наслідок їх надлишкового виробництва, що призводить до втрати ринкової вартості. Запропонований метод використання диференціальних рівнянь із дробовими значеннями порядку похідних забезпечує розширення можливостей моделювання широкого спектра економічних процесів
Псевдоангліцизми та семантичні відхилення англійських запозичень у сучасній французькій мові
The article examines the phenomenon of pseudo-Anglicisms in contemporary French, with a particular focus on their semantic divergence from corresponding English lexemes. Pseudo-Anglicisms are borrowings that retain an English form yet acquire meanings in French that differ substantially from those in the source language. Unlike false Anglicisms, which have no direct counterpart in English, pseudo-Anglicisms exist in the donor language but function with a distinct semantic value in French. The article analyzes how these lexemes undergo processes of semantic shift, morphological adaptation, polysemy formation, and cultural integration within the recipient language. The study highlights the distinction between pseudo-Anglicisms and false Anglicisms, demonstrating its theoretical significance for the classification of English borrowings and the development of a nuanced theory of lexical borrowing. Moreover, the paper examines the diachronic evolution of these borrowings, showing how semantic broadening, narrowing, and derivational processes shape their contemporary usage in French. By situating pseudo-Anglicisms within the broader context of language contact and globalization, this research provides valuable insights into the dynamic interactions between English and French and the productive role of English-derived lexemes in enriching modern French vocabulary.У цьому дослідженні розглядається явище псевдоангліцизмів у сучасній французькій мові, з особливим акцентом на їх семантичне відхилення від відповідних англійських лексем. Псевдоангліцизми – це запозичення, які зберігають англійську форму, але набувають у французькій мові значень, що суттєво відрізняються від значень у мові-джерелі. На відміну від несправжніх англіцизмів, для яких не існує прямого англійського відповідника, псевдоангліцизми присутні в мові-джерелі, але функціонують у французькій із відмінним семантичним значенням. У статті проаналізовано, як ці лексеми проходять процеси семантичної трансформації, морфологічної адаптації, формування полісемії та культурної інтеграції в мові-реципієнті. Дослідження підкреслює різницю між псевдоангліцизмами та несправжніми англіцизмами, демонструючи її теоретичну значущість для класифікації англійських запозичень та розвитку більш тонкої теорії лексичного запозичення. Крім того, розглядається діахронна еволюція цих запозичень, показуючи, як семантичне розширення, звуження та дериваційні процеси формують їх сучасне використання у французькій мові. Розглядаючи псевдоангліцизми в ширшому контексті мовних контактів і глобалізації, дослідження надає цінні відомості про динамічну взаємодію англійської та французької мов та продуктивну роль англійських запозичень у збагаченні сучасної французької лексики
СУДОВА ПРАКТИКА ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ ПРАВНА БАЗИ ДАНИХ: УКРАЇНА ТА ЄС
B a c k g r o u n d . This article examines judicial practice concerning the protection of rights in databases in Ukraine and the European Union. The study is timely because, in the digital economy, data have become a key economic resource, and databases have acquired critical importance for business, science, and public administration. At the same time, the legal protection of databases faces significant challenges: traditional copyright safeguards only original databases and do not extend to non-original compilations that nonetheless possess economic value. The purpose of the study is to provide a comprehensive analysis of case law on the protection of database rights in Ukraine and the EU, to compare national practice with the jurisprudence of the Court of Justice of the European Union (CJEU), to identify problematic issues, and to determine ways to improve legal regulation.
M e t h o d s . In writing this article, both general and specific methods of legal science were employed, specifically: formal-legal, comparative legal, doctrinal, causal analysis, and systemic-structural analysis.
R e s u l t s . The analysis reveals that EU case law has established a two-tier protection regime: original databases are protected by copyright, whereas non-original databases are protected by a sui generis right, provided that there are substantial investments in obtaining, verifying, and presenting the data. The key criteria for infringement of the database maker's right are identified: both a single extraction of a substantial part and repeated, systematic extractions of insubstantial parts constitute infringement. The paper examines the evolution of approaches taken by national courts in France and Germany in response to the influence of CJEU judgments. It is demonstrated that the 2022 reform of Ukrainian legislation created a legal foundation for harmonization with European approaches through the introduction of the sui generis right.
C o n c l u s i o n s . It is argued that Ukraine and the EU are converging toward shared approaches to database protection, although they find themselves at different stages of development. Harmonization of Ukrainian practice with European standards has begun at the legislative level and will continue at the level of legal application. A balanced approach is required–one that safeguards the rights of database makers without impeding the lawful circulation of information and innovation.В с т у п . Досліджено судову практику захисту прав на бази даних в Україні та Європейському Союзі. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в умовах цифрової економіки дані стали ключовим економічним ресурсом, а бази даних набули критичного значення для бізнесу, науки та державного управління. Водночас правовий захист баз даних стикається із суттєвими викликами, оскільки традиційне авторське право охороняє лише оригінальні бази, не поширюючись на неоригінальні компіляції, що мають економічну цінність. Мета дослідження – комплексний аналіз судової практики захисту прав на бази даних в Україні та ЄС, порівняння національного досвіду із практикою Суду ЄС, виявлення проблемних аспектів і визначення шляхів удосконалення правового регулювання.
М е т о д и . При написанні статті використано як загальні, так і спеціальні методи юридичної науки, зокрема формально-юридичний, порівняльно-правовий, доктринальний, казуальний, системно-структурний аналіз.
Р е з у л ь т а т и . Установлено, що судова практика ЄС сформувала двошарову систему захисту: оригінальні бази охороняються авторським правом, а неоригінальні – правом sui generis за наявності істотних інвестицій в одержання, перевірку та подання даних. Визначено ключові критерії порушення права виробника бази даних: порушенням є як одноразове вилучення суттєвої частини, так і багаторазові дрібні вилучення. Проаналізовано еволюцію підходів національних судів Франції та Німеччини під впливом рішень Суду ЄС. Доведено, що реформа українського законодавства 2022 року створила правову підвалину для гармонізації з європейськими підходами шляхом запровадження права sui generis.
В и с н о в к и . Обґрунтовано, що Україна та ЄС рухаються в напрямі спільних підходів до захисту баз даних, але перебувають на різних етапах їх становлення. Установлено, що гармонізація української практики з європейською розпочалася на рівні законодавства і матиме продовження на рівні правозастосування. Визначено необхідність збалансованого підходу до захисту прав виробників баз даних без перешкоджання законному обігу інформації та інноваціям
Етнографічний код андалузької ідентичності
The article analyzes the ethnographic code of Andalusian identity in Spanish song discourse. Based on the analysis of 150 song lyrics, key linguistic markers (ethnonyms, musical terminology, and festive vocabulary) that shape the regional image of Andalusia are identified. The mechanisms of cultural mythologization and the role of local traditions in the construction of a national brand are examined. Particular attention is paid to the functioning of ethnonyms associated with Romani cultural heritage, which in song discourse serve as symbolic indicators of “Andalusianity” and reproduce ideas of historical continuity, as well as the exoticization and romanticization of regional identity. The study also analyzes the vocabulary that denotes specific elements of flamenco musical culture (rhythmic patterns, names of styles, and performance practices), which function as markers of authenticity and cultural tradition, consolidating in linguistic form the characteristic features of the Andalusian musical space. It is shown that in Spanish songs Andalusia appears not only as a geographical region but also as a cultural myth formed through recurring symbols, images, and linguistic formulas that include motifs of festivals, dance, passion, freedom, and traditional ways of life. The research demonstrates that song discourse plays an important role in the representation and popularization of regional identity, as it combines elements of mass culture with local ethnographic signs, thereby forming a recognizable cultural code that functions as a tool for the symbolic construction of the image of Andalusia in both national and international cultural spaces. The results indicate that the linguistic markers of the ethnographic code act as an effective means of transmitting collective memory, cultural stereotypes, and regional values, while song creativity becomes an important mediator between traditional culture and contemporary forms of mass communication.У статті аналізується етнографічний код андалузької ідентичності в іспанському пісенному дискурсі. На основі аналізу 150 текстів пісень виокремлено ключові мовні маркери (етноніми, музичну термінологію, святкову лексику), що формують регіональний образ Андалусії. Досліджено механізми культурної міфологізації та роль локальних традицій у конструюванні національного бренду. Особливу увагу приділено функціонуванню етнонімів, пов’язаних із ромською культурною спадщиною, які у пісенному дискурсі виконують роль символічних індикаторів «андалузькості» та відтворюють уявлення про історичну тяглість, екзотизацію й романтизацію регіональної ідентичності. Проаналізовано також лексику, що позначає специфічні елементи музичної культури фламенко (ритмічні формули, назви стилів і виконавських практик), які функціонують як знаки автентичності та культурної традиції, закріплюючи в мовній формі характерні риси андалузького музичного простору. Показано, що в іспанських піснях Андалусія постає не лише як географічний регіон, а як культурний міф, сформований через повторювані символи, образи та мовні формули, що включають мотиви свят, танцю, пристрасті, свободи й традиційного способу життя. З’ясовано, що пісенний дискурс виконує важливу роль у репрезентації та популяризації регіональної ідентичності, оскільки поєднує елементи масової культури з локальними етнографічними знаками, завдяки чому формується впізнаваний культурний код, який функціонує як інструмент символічного конструювання образу Андалусії у національному та міжнародному культурному просторі. Отримані результати засвідчують, що мовні маркери етнографічного коду виступають ефективним засобом трансляції колективної пам’яті, культурних стереотипів і регіональних цінностей, а пісенна творчість стає важливим медіатором між традиційною культурою та сучасними формами масової комунікації
МІЖКОНФЕСІЙНА СПІВПРАЦІ ПРОТЯГОМ ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ
B a c k g r o u n d . The article examines the features of interfaith cooperation of religious organizations of Ukraine from 2022 to 2025. During this period of ongoing military aggression against our state, religious communities were faced with the need to initiate their cooperation in those socio-humanitarian spheres in which it was necessary to develop new mechanisms for interaction with the state, social groups, find new opportunities for achieving goals as quickly as possible, and optimize cooperation with international non-governmental organizations and partners. The study is aimed at analyzing the main areas of activity of religious organizations in meeting the needs of the civilians and the military in the humanitarian (economic) assistance, psychological support, expanding the scope of international cooperation, and countering the propaganda narratives of the aggressor country.
M e t h o d s . The methods of monitoring, reconstruction, description, analysis, and generalization were used. The study is based on the principles of objectivity, plurality and impartiality. The empirical basis of the study is public materials from open sources.
R e s u l t s . The features of interfaith cooperation of religious communities in Ukraine during martial law are considered on the example of humanitarian projects led by Caritas-Spes Ukraine (Catholic Church), the volunteer service of the Ukrainian Greek Catholic Church, the United Jewish Community, the Muslim Community "Umma" and others in cooperation with government authorities and non-religious public associations. The main areas of activity aimed at ensuring the vital needs of vulnerable segments of the population suffering from military aggression are identified. The specific role of the chaplaincy service as a factor ensuring the moral and psychological stability of servicemen is outlined and analyzed.
C o n c l u s i o n s . In the article has been established that the target groups that are the object of assistance and for which interfaith cooperation is conducted are not selected based on religious affiliation and are localized in Ukraine. It is substantiated that the participation of government authorities in the implementation of interfaith cooperation projects ensures their (projects) accessibility. Representatives of religious communities see in their cooperation an opportunity for the consolidation of Ukrainian society and emphasize the need to continue such cooperation after the end of the war. It is noted that the implementation of programs and projects of religious organizations contributes to the formation of civil society institutions that will guarantee the sustainable development of democracy in our country in the post-war period.В с т у п. Розглянуто особливості міжконфесійної співпраці релігійних організацій України з 2022-го до 2025-го року включно. Протягом цього періоду воєнної агресії проти нашої держави, що триває, релігійні громади були вимушені ініціювати свою співпрацю у тих соціогуманітарних сферах, у яких необхідно було виробити нові механізм взаємодії з державою, соціальними групами, знаходити нові можливості для максимально швидкого досягнення цілей, оптимізувати співпрацю з міжнародними неурядовими організаціями та партнерами. Проаналізовано основні напрями діяльності релігійних організацій у забезпеченні потреб цивільного населення та військових у сфері гуманітарної (економічної) допомоги, психологічної підтримки, розширення сфери міжнародної співпраці та протидії пропагандистським наративам країни-агресора.
М е т о д и. Використано методи моніторингу, реконструкцій, описування, аналізу та узагальнення. Дослідження базовано на принципах об'єктивності, плюральності та неупередженості. Емпіричну основу дослідження становлять публічні матеріали з відкритих джерел.
Р е з у л ь т а т и. Розглянуто особливості міжконфесійної співпраці релігійних громад в Україні протягом дії воєнного стану на прикладі гуманітарних проєктів під керівництвом Карітас-Спес Україна (Католицька Церква), волонтерської служби Української Греко-Католицької Церкви, об'єднаної юдейської громади, мусульманської громади "Умма" та інших у співпраці з органами владних повноважень та нерелігійними громадськими об'єднаннями. Визначено основні напрями діяльності, які спрямовані на забезпечення життєвих потреб вразливих верств населення, які потерпають від воєнної агресії. Окреслено та проаналізовано специфічну роль капеланської служби як фактора, що забезпечує морально-психологічну стійкість військовослужбовців.
В и с н о в к и. Встановлено, що цільові групи, які є об'єктом допомоги, і з приводу яких ведеться міжконфесійна співпраця, не обираються за ознаками релігійної приналежності і вони локалізовані в Україні. Обґрунтовано, що участь органів владних повноважень у реалізації проєктів міжконфесійної співпраці забезпечує їх (проєктів) доступність. Представники релігійних громад убачають у своїй співпраці можливість для консолідації українського суспільства та підкреслюють необхідність продовження такої співпраці після завершення війни. Зазначено, що реалізація програм та проєктів релігійних організацій сприяє формуванню інститутів громадянського суспільства, які в повоєнний час гарантуватимуть сталий розвиток демократії у нашій державі