Science Publications of DonNU (Donezk National University)
Not a member yet
18632 research outputs found
Sort by
Система підтримки прийняття рішень для ремонту комп'ютерної техніки
No full textМагістерська робота присвячена розробці інтелектуальної системи підтримки прийняття рішень для автоматизованої діагностики несправностей комп'ютерної техніки на основі методів машинного навчання. У дослідженні використано ансамблевий метод Random Forest для класифікації технічних несправностей, проектування багаторівневої архітектури програмного забезпечення та технології об'єктно-орієнтованого програмування. Проведено тестування системи на навчальній вибірці обсягом 2000 записів з використанням стратифікованого розділення, що дозволило досягти точності класифікації 87- 92%. Основними інструментами розробки стали Python 3.12, PyQt6, scikit-learn, SQLite, matplotlib, ReportLab
Політико-правові механізми запобігання та протидії корупції у публічній службі
No full textКорупція в Україні залишається одним із ключових викликів, що гальмують розвиток демократичних інститутів, ефективність публічної служби та інтеграцію держави до європейського політичного та правового простору. У роботі досліджено сутність і сучасні тенденції корупційних проявів, проаналізовано національні нормативно-правові механізми запобігання та протидії корупції, а також їх відповідність європейським підходам. Значну увагу приділено інституційному забезпеченню антикорупційної політики, діяльності НАБУ, НАЗК, ВАКС, а також впливу російської військової агресії на трансформацію антикорупційних механізмів у публічній службі
Державна політика інтеграції та підтримки ветеранів і осіб з інвалідністю у Вінницькій області
No full textУ магістерській роботі досліджено особливості формування та реалізації державної політики інтеграції й підтримки ветеранів і осіб з інвалідністю на регіональному рівні, зокрема у Вінницькій області. Актуальність теми зумовлена зростанням кількості учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок військових дій, а також необхідністю створення ефективної системи реінтеграції цих категорій громадян у соціальне та економічне життя суспільства
Економічна світосистема: сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку
No full textУ роботі досліджено теоретико-методологічні засади функціонування економічної світосистеми, охарактеризовано ключові концепції її розвитку та чинники глобальних трансформацій. Показано сучасний стан світової економіки, зокрема тенденції уповільнення зростання, посилення структурних дисбалансів, нерівності, цифрової асиметрії, геоекономічної фрагментації та кліматичних ризиків. Проведено аналіз макроекономічних, технологічних і соціальних трендів, що формують динаміку світосистеми у 2010–2024 рр. Розроблено економіко-математичну модель прогнозування розвитку економічної світосистеми, яка включає макроекономічний, інноваційний, кліматичний та агентно-орієнтований блоки. Встановлено результати сценарного моделювання, які демонструють вплив технологічних проривів, зеленої трансформації та кліматичних шоків на довгострокові економічні траєкторії. Визначено основні проблеми функціонування світової економіки та окреслено перспективні напрями її розвитку, серед яких – інноваційна модернізація, декарбонізація, зменшення нерівності та удосконалення глобальної економічної координації
Соціокультурні аспекти повоєнної відбудови на прикладі досвіду Боснії
No full textThe article provides a comprehensive analysis of the socio-cultural and institutional parameters of the post-conflict development of Bosnia and Herzegovina in the context of international intervention after the signing of the Dayton Peace Agreement. The aim of the study is to identify the relationship between the configuration of dominant forms of social solidarity, the specifics of the political culture of Bosnian society and the evolution of the strategies of the international community in the process of peacebuilding and state-building. The theoretical and methodological basis is the cultural theory (grid–group), which allows interpreting the political behavior of local elites and the population, as well as the tools of external actors through the prism of hierarchical, fatalistic, egalitarian and individualistic models of social solidarity. It is shown that at the early stage of the post-Dayton process, the “social map” of Bosnia was determined by the prevalence of hierarchical-fatalistic attitudes, the reproduction of ethno-national mobilization and the preservation of high conflict, which limited the effectiveness of internationally implemented policies. It is substantiated that the initial egalitarian-individualistic approaches to international settlement (consensus mechanisms, negotiations, economic conditionality and the logic of “rational choice”) turned out to be socio-culturally unviable, causing repeated institutional failures and a transition to a more rigid model of governance. It is established that the introduction of the Bonn powers meant a shift in the role of the Office of the High Representative towards a hierarchical regulatory-coercive paradigm and the formation of practices of “controlled/protective democracy”. It is concluded that, despite achieving certain short-term results in the field of institutional building and stabilization of governance, international intervention at the same time preserved the dependence of the political system on external control, strengthened fatalistic attitudes, and did not ensure a deep transformation of political culture and sustainable internal balancing of the socio-cultural space.У статті здійснено комплексний аналіз соціально-культурних та інституційних параметрів постконфліктного розвитку Боснії і Герцеговини в умовах міжнародного втручання після підписання Дейтонської мирної угоди. Метою дослідження є виявлення взаємозв’язку між конфігурацією домінуючих форм соціальної солідарності, специфікою політичної культури боснійського суспільства та еволюцією стратегій міжнародної спільноти у процесі миробудівництва й державотворення. Теоретико-методологічну основу становить культурна теорія (grid–group), яка дозволяє інтерпретувати політичну поведінку місцевих еліт і населення, а також інструментарій зовнішніх акторів через призму ієрархічних, фаталістичних, егалітарних та індивідуалістичних моделей соціальної солідарності. Показано, що на ранньому етапі постдейтонського процесу «соціальна карта» Боснії визначалася переважанням ієрархічно-фаталістичних установок, відтворенням етнонаціональної мобілізації та збереженням високої конфліктності, що обмежувало ефективність міжнародно імплементованих політик. Обґрунтовано, що початкові егалітарно-індивідуалістичні підходи міжнародного врегулювання (консенсусні механізми, переговори, економічна обумовленість і логіка «раціонального вибору») виявилися соціально-культурно нежиттєздатними, спричинивши повторювані інституційні провали й перехід до більш жорсткої моделі управління. Встановлено, що запровадження Боннських повноважень означало зміщення ролі Управління Високого представника в бік ієрархічної регулятивно-примусової парадигми та формування практик «контрольованої/охоронної демократії». Зроблено висновок, що, попри досягнення окремих короткострокових результатів у сфері інституційного будівництва та стабілізації управління, міжнародне втручання водночас консерваціювало залежність політичної системи від зовнішнього контролю, посилило фаталістичні настанови та не забезпечило глибинної трансформації політичної культури й сталого внутрішнього балансування соціокультурного простору
Нормалізація винятку: «сірі зони» у європейській політиці прав людини
No full textThe article is devoted to the analysis of the transformation of European political and legal discourse in the field of human rights protection under conditions of migration, security, social, and geopolitical crises. At the centre of the study is political rhetoric centred on the necessity of seeking a “balance” between human rights and the public interest. It is noted that this rhetoric is increasingly used as a political mechanism to justify the limitation or reinterpretation of absolute human rights guarantees in Europe and globally. This tendency is primarily manifested in the growing calls for a restrictive interpretation of the 1950 European Convention on Human Rights, which undermine the very principle of the inviolability of these universal standards. The article emphasises that such initiatives create a dangerous precedent of erosion of absolute guarantees in the face of external challenges and crisis-related threats. The author stresses that attempts to lower human rights protection standards are neither neutral nor temporary solutions, but rather constitute a mechanism of political normalisation of the exception, which, in a broader perspective, turns into a mechanism of self-undermining of the European legal order. Under conditions of prolonged instability, this legal order proves incapable of preserving its own integrity and legitimacy. It is demonstrated in the article that through political decisions and changes in the modes of interpretation of imperative norms, a risk emerges of the gradual formation of legal “grey zones” in Europe, in which generally binding Convention guarantees are preserved formally, but in practice are applied in a limited manner, thereby reducing societal sensitivity to human rights violations. It is emphasised that the contemporary debate on the “reform” or “adaptation” of the Convention is not technical or procedural in nature, but constitutes a fundamental political challenge that tests the resilience of the liberal-democratic order, the principle of the rule of law, and the very idea of the inviolability of human dignity. Particular emphasis in the study is placed on the risks faced by Ukraine in the context of war, mass population displacement, and the spread of practices of exceptionality that may be legitimised as necessary or temporary. The article substantiates the position that human rights cannot be an object of political bargaining or situational adjustment, and that human dignity must remain an immutable limit of state power even under conditions of the most profound crises.Статтю присвячено аналізу трансформації європейського політичного та правового дискурсу у сфері захисту прав людини в умовах міграційної, безпекової, соціальної та геополітичної криз. У центрі дослідження перебуває політична риторика про необхідність пошуку «балансу» між правами людини та публічним інтересом. Зазначається, що ця риторика дедалі частіше використовується як політичний механізм виправдання обмеження або переосмислення абсолютних гарантій прав людини в Європі та світі. Насамперед це проявляється у посиленні закликів до звуженого тлумачення Європейської конвенції з прав людини 1950 року, які підривають сам принцип непорушності цих універсальних стандартів. У статті підкреслюється, що такі ініціативи створюють небезпечний прецедент ерозії абсолютних гарантій перед обличчям зовнішніх викликів та кризових загроз. Авторка наголошує, що спроби зниження стандартів охорони прав людини не є нейтральними або тимчасовим рішення, а є механізмом політичної нормалізації винятку, і у більш широкій перспективі перетворюються на механізм самопідриву європейської системи правопорядку, яка в умовах тривалої нестабільності виявляється неспроможною зберігати власну цілісність і легітимність. У статті показано, що через політичні рішення і зміну способів тлумачення імперативних норм, створюється ризик поступового формування у Європі правових «сірих зон», де загальнообов’язкові конвенційні гарантії зберігаються формально, але на практиці застосовуються обмежено, знижуючи чутливість суспільства до порушення прав людини. Наголошується, що сучасна дискусія про «реформу» або «адаптацію» Конвенції є не технічною чи процедурною, а фундаментальним політичним викликом, який тестує стійкість ліберально-демократичного порядку, принципу верховенства права та самої ідеї непорушності людської гідності. Особливий акцент в дослідженні зроблено на ризиках для України в умовах війни, масових переміщень населення та поширення практик винятковості, які можуть бути легітимізовані як необхідні або тимчасові. Стаття обґрунтовує позицію, згідно з якою права людини не можуть бути об’єктом політичного торгу та ситуативного коригування, а людська гідність має залишатися незмінною межею державної влади навіть в умовах найглибших криз
Трансформація політичної культури України в умовах війни: від екзистенційного виклику до нової суб'єктності
No full textThe article examines the transformation of Ukraine's political culture as a result of russia's full-scale invasion that began in February 2022. The research aims to identify and analyze key changes in the political culture of Ukrainian society under existential threat, their impact on the state's democratic development, and to determine potential consequences for the political system. The study combines qualitative methods of analysis, including comparative, institutional, and discursive approaches, with quantitative empirical data from sociological research for a comprehensive examination of political culture transformations during wartime. The theoretical foundation comprises concepts of political culture and democratic consolidation. The results demonstrate that the existential threat to national existence has intensified processes of civic identity consolidation and facilitated a reconceptualization of traditional perceptions about relations between the state and civil society. Qualitative changes in citizens' political participation have been identified. It has been established that the volunteer movement is undergoing institutionalization as an influential political actor, digital forms of civic mobilization are developing, and the political discourse is becoming militarized while simultaneously experiencing increased centralization of power and growing trust in security institutions. The conclusions indicate that wartime experience has contributed to the formation of a more mature political culture that combines a high level of civic activity with a pragmatic understanding of the state's role in ensuring national security. These transformations create opportunities for democratic consolidation through strengthening civic responsibility and national unity, yet carry risks associated with militarization and centralization, requiring strategies to ensure democratic development in the post-conflict period.Стаття досліджує трансформацію політичної культури України внаслідок повномасштабного вторгнення росії, розпочатого у лютому 2022 року. Мета дослідження – виявити та проаналізувати ключові зміни у політичній культурі українського суспільства в умовах екзистенційної загрози, їхній вплив на демократичний розвиток держави та визначити потенційні наслідки для політичної системи. Дослідження поєднує якісні методи аналізу, зокрема порівняльний, інституційний та дискурсивний підходи, з кількісними емпіричними даними соціологічних досліджень для комплексного вивчення трансформацій політичної культури в умовах війни. Теоретичною основою є концепції політичної культури та демократичної консолідації. Результати демонструють, що екзистенційна загроза національному існуванню інтенсифікувала процеси консолідації громадянської ідентичності, сприяла переосмисленню традиційних уявлень про відносини між державою та громадянським суспільством. Виявлено якісні зміни у політичній участі громадян. Встановлено, що відбувається інституціоналізація волонтерського руху як впливового політичного актора, розвиток цифрових форм громадянської мобілізації, а також мілітаризація політичного дискурсу при одночасному посиленні централізації влади та зростанні довіри до силових інститутів. Висновки полягають у тому, що воєнний досвід сприяв формуванню більш зрілої політичної культури, в якій поєднуються високий рівень громадянської активності з прагматичним розумінням ролі держави у забезпеченні національної безпеки. Ці трансформації створюють можливості для демократичної консолідації через посилення громадянської відповідальності та національної єдності, проте несуть ризики, пов'язані із мілітаризацією та централізацією, що вимагає стратегій для забезпечення демократичного розвитку у постконфліктний період
Концепт лідерства США в публічній дипломатії Володимира Зеленського в умовах повномасштабної російської агресії за часів президентства Джо Байдена
No full textThe relevance of this study stems from the urgency of contemporary international dynamics — particularly Russia’s full-scale aggression against Ukraine — which has brought to the fore critical questions concerning global leadership, solidarity, and the effectiveness of public diplomacy. Within this context, Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy’s public diplomacy has evolved beyond merely mobilizing support; it has become a powerful instrument for constructing the image of the United States as the pivotal guarantor of the international order. The analysis gains particular significance when focused on the presidency of Joe Biden, whose administration embodied a model of leadership grounded in rules, alliances, and moral imperatives — precisely the framework that became the central object of Zelenskyy’s appeals. Against the backdrop of a changing U.S. administration and rising isolationist sentiments, a retrospective examination of how the Ukrainian president interpreted and promoted the concept of American leadership assumes critical importance for understanding the dynamics of Ukraine-U.S. relations and broader trends in global politics. The aim of this article is to elucidate the distinctive features of the concept of U.S. leadership as articulated in Volodymyr Zelenskyy’s public diplomacy during Russia’s full-scale invasion, specifically under the presidency of Joe Biden. Methodologically, the study employs a hermeneutic approach, which enables the uncovering of the layered complexity and strategic orientation embedded in Zelenskyy’s diplomatic discourse. The key findings reveal that Zelenskyy’s conceptualization of U.S. leadership is multifaceted and multidimensional. It transcends the conventional understanding of leadership as mere military or economic power, instead emphasizing America’s moral, historical, and functional responsibility. For Zelenskyy, U.S. leadership signifies a moral, historical, and active responsibility to defend freedom, democracy, and international law — not merely an expression of economic or military might. The defining criteria of such leadership include moral courage, resolve, proactivity, the capacity to galvanize the world, consistency, and reliability in honoring commitments. In Zelenskyy’s portrayal, the United States emerges as an indispensable beacon of democracy, a historic defender of liberty, an active partner, and a catalyst of global solidarity — whose involvement proves decisive for Ukraine’s survival and the preservation of the global order. Zelenskyy defines American global leadership as “leadership of the world”: an active force that mobilizes the international community, sets standards of conduct, and provides the material and moral support essential to overcoming aggression.Актуальність дослідження зумовлена гостротою сучасних міжнародних процесів, зокрема повномасштабною російською агресією проти України, яка актуалізувала питання глобального лідерства, солідарності та ефективності публічної дипломатії. У цьому контексті публічна дипломатія Президента України Володимира Зеленського стала не лише інструментом залучення підтримки, а й потужним засобом конструювання образу США як ключового гаранта міжнародного порядку. Особливої ваги набуває аналіз саме періоду президентства Джо Байдена, оскільки його адміністрація уособлювала модель лідерства, орієнтовану на правила, альянси та моральні імперативи, що стало центральним об'єктом апеляцій Зеленського. На тлі зміни американської адміністрації та посилення ізоляціоністських настроїв, ретроспективне дослідження того, як український президент інтерпретував та просував концепцію американського лідерства, набуває критичної важливості для розуміння динаміки українсько-американських відносин та більш широких тенденцій у глобальній політиці. Мета статті полягає у з’ясуванні особливостей концепту лідерства США в публічній дипломатії Володимира Зеленського в умовах повномасштабної російської агресії за часів президентства Джо Байдена. Методологічною основою дослідження є герменевтичний підхід, який дозволив розкрити багатошаровість та стратегічну спрямованість публічно-дипломатичного дискурсу Зеленського. Основні результати дослідження показують, що концепція лідерства США у публічній дипломатії Зеленського є комплексною та багатовимірною. Вона виходить за межі традиційного розуміння лідерства як військової чи економічної могутності, наголошуючи на його моральній, історичній та функціональній відповідальності. Концепція лідерства США у Зеленського — це моральна, історична та дієва відповідальність за захист свободи, демократії та міжнародного права, а не просто економічна чи військова сила. Ключовими критеріями такого лідерства є моральна мужність, рішучість, превентивність, здатність мобілізувати світ, послідовність та надійність у дотриманні обіцянок. Образ США у Зеленського — це незамінний маяк демократії, історичний захисник свободи, активний партнер і каталізатор глобальної солідарності, чия участь є вирішальною для виживання України та світового ладу. Глобальне лідерство США Зеленський визначає як «лідерство світу» — активну силу, що мобілізує світ, встановлює стандарти дій та забезпечує матеріальну й моральну підтримку, необхідну для перемоги над агресією
Застосування методів оптимізації для розподілу ресурсів
No full textУ сучасних умовах ефективне управління ресурсами відіграє вирішальну роль у досягненні успіху підприємств і організацій. Через їх обмеженість, а також постійне підвищення стандартів якості та оперативності роботи стає необхідним застосовувати наукові методи оптимізації для ефективного розподілу. В роботі розглянуто підходи до оптимізації у сферах бюджетного планування, управління проєктами та функціонування технічних систем. Розглянемо конкретні приклади використання оптимізації
Розробка систем електронної черги громадського закладу
No full textУ сучасному динамічному світі, що стрімко трансформується під впливом цифрових технологій, зростає потреба у вдосконаленні підходів до організації взаємодії між громадянами та різноманітними сервісними структурами, зокрема державними установами. На тлі зростаючої значущості понять зручність, доступність, ефективність і прозорість обслуговування все частіше стає необхідним впровадження нових рішень, здатних забезпечити якісно новий рівень надання послуг. Одним із напрямів, що активно розвивається в цьому контексті, є автоматизація черг як невід’ємної частини сервісного обслуговування населення