301 research outputs found
Sort by
Всеукраїнського форуму молодих вчених з міжнародною участю під гаслом «Молодь – медицині майбутнього»: тези доп. (22–23 червня 2023 р.). Одеса: Одеський національний медичний університет МОЗ України, 2023. С. 76–77.
No full textКошурба ІВ, Гладких ФВ. Роль сигнального шляху фосфатидилінозитол-3-кінази – протеїнкінази-В при розвитку гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у передчасно народжених дітей. Матеріали Всеукраїнського форуму молодих вчених з міжнародною участю під гаслом «Молодь – медицині майбутнього»: тези доп. (22–23 червня 2023 р.). Одеса: Одеський національний медичний університет МОЗ України, 2023. С. 76–77. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.8321348Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія (ГІЕ) у передчасно народжених дітей є однією з провідних причин довічних неврологічних розладів. Попри значний розвиток уявлення про патогенез ГІЕ, включаючи дані про роль окислювального стресу, ексайтотоксичності, запалення, апоптозу та ін., ще й досі немає «золотого стандарту» лікування вказаної патології (Zhang Z. et al., 2018; Zhou Y. et al., 2010; Movsas T.Z. et al., 2017).
Мета дослідження – охарактеризувати роль сигнального шляху фосфатидилінозитол-3-кінази – протеїнкінази-В при розвитку гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у передчасно народжених дітей за даними відкритих джерел інформації.
Матеріали та методи дослідження. Підбір літературних джерел проводили за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection, та Google Scholar за ключовими словами: фосфатидилінозитол-3-кіназа, протеїнкінази-B, гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, передчасно народжені.
Результати та їх обговорення. Сигнальний шлях фосфатидилінозитол-3-кінази (PI3K) належить до сімейства ліпідкіназ, які характеризуються своєю здатністю фосфорилювати 3`-OH групу інозитового кільця в фосфоліпідах інозиту в плазматичній мембрані (Fruman D.A. et al., 1998). У контексті ГІЕ у передчасно народжених дітей, привертає увагу роль сигнального шляху PI3K та протеїнкіназа-В (PKB), також відомої як актинова кіназа-1 (AKT1), у патогенезі та прогресії зазначеного стану. За літературними даними (Zhou Y., et al., 2010) активація PI3K/AKT1 сприяє зменшенню пошкоджень, пов’язаних з гіпоксією-ішемією, шляхом активації білків, які сприяють виживанню клітин та інактивації білків, що регулюють апоптоз. Це узгоджується з даним експериментальних досліджень Luo Z. та співав (2019), які встановили, що застосування інгібітора сигнального шляху PI3K/Akt сполуки LY29400 призводило до збільшення рівень внутрішньоутробної смертності, зниження неврологічних показників пози, рефлексу випрямлення та рефлексу ковтання у новонароджених, а також підвищення рівня нейрон-специфічної енолази (NSE) в сироватці крові (doi: 10.1002/jcb.28302). У роботі Li L. та співав. (2008) показано, що при моделюванні ГІЕ в експерименті у новонароджених відбувається активація сигнального шляху PI3K/Akt та посилюється експресія фактора-1α, що індукується гіпоксією (HIF-1α).
Висновки. Активація сигнального шляху PI3K/Akt є перспективною стратегією нейропротективної терапії у передчасно народжених з ГІЕ, зокрема, за рахунок PI3K/Akt-опосередкованої індукції проліферації нейронів, інгібування проапоптотичних факторів та стабілізації мітохондрії, зниження продукції запальних цитокінів та рівня оксидативного стресу в клітинах
Програма заходів з комплексного лікування пізніх променевих ушкоджень
No full textКрасносельський МВ, Кулініч ГВ, Гладких ФВ, Прохорова ЕБ. Програма заходів з комплексного лікування пізніх променевих ушкоджень (Реєстр № 63/9/23). Перелік наукової (науково-технічної) продукції, призначеної для впровадження досягнень медичної науки у сферу охорони здоров’я. 2023. Вип. 9. С. 95–96. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.7798477.Програма заходів з комплексного лікування пізніх променевих ушкоджен
Оцінка ефективності застосування кріоекстракту плаценти для зниження гепатотоксичної дії парацетамолу
No full textКошурба ІВ, Гладких ФВ, Чиж МО. Оцінка ефективності застосування кріоекстракту плаценти для зниження гепатотоксичної дії парацетамолу. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми та досягнення сучасної біотехнології»; 2023 Березень 24; Харків: Національний фармацевтичний університет МОЗ України; 2023, с. 228–229. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.7798579.Ураження печінки, індуковані лікарськими засобами, залишаються актуальною проблемою медицини та є основною причиною гострої печінкової недостатності. На долю медикаментозних гепатитів припадає близько 10% від загальної кількості пацієнтів з хворобами печінки. Поширеність уражень печінки ліками у світі становить від 2,4 випадків на 100 тис. населення на рік у Великобританії до 34,2 випадків на 100 тис. населення на рік в Іспанії. Актуальність проблеми підтверджується функціонуванням мережі, діяльність якої особливим чином сфокусована на контролі та попередженні розвитку уражень печінки, пов’язаних з ліками, це зокрема база даних «Drug Induced Liver Injury Network» в састемі Food and Drug Administration (США), система «LiverTox» (США), система «HepaTox» (Китай) та ін. У сучасних умовах, викликаних пандемією нового виду вірусної інфекції COVID-19, зросло застосування парацетамолу, який володіє доведеною гепатотоксичною дією, що спонукає до пошуку нових засобів з гепатопротекторною активністю.
Гостре медикаментозне ураження печінки моделювали введенням парацетамолу двічі в дозі 1250 мг/кг. Кріоекстракт плаценти (КЕП) вводили у лікувальному режимі застосування – по 1 разу через 60 хв після кожного введення парацетамолу (2 введення) та 3 дні після моделювання гепатиту (усього 5 введень). Тварин виводили з експерименту через 72 год. після другого введення.
Встановлено, що розвиток парацетамол-індукованого гепатиту у щурів супроводжувався зростанням (р<0,001) вмісту ТБК-РП у гомогенатах печінки на 71,3% відносно показників інтактних тварин. Крім того відмічалось зростання (р<0,001) активності АлАт у 2,1 рази та зростання (р<0,001) активності АсАт на 58,8%, а також зростання (р<0,001) концентрації загального білірубіну у 4,2 рази відносно показників інтактних щурів.
Застосування кріоконсервованого екстракту плаценти проявляє виразну гепатопротективну активність на тлі парацетамол-індукованого гепатиту у щурів. На це вказувало зростання (р<0,01) значення антиоксидантно-прооксидантного індексу у 2,3 рази, зниження (р<0,001) активності АлАт та АсАт відповідно на 44,0% та 29,6%, а також зниження (р<0,001) рівня прямого білірубіну на 52,5% на тлі введення КЕП відносно показників щурів без лікування
Role of Cryopreserved Placenta Extract in Prevention and Treatment of Paracetamol-Induced Hepatotoxicity in Rats
Get PDFKoshurba IV, Chyzh MO, Hladkykh FV, Komorovskyi RR, Marchenko MM. Role of cryopreserved placenta extract in prevention and treatment of paracetamol-induced hepatotoxicity in rats. Scripta Medica. 2023; 54 (2): 133–9. DOI: http://doi.org/10.5937/scriptamed54-44663Background/Aim: Drug-induced liver injury is one of the major causes of acute liver failure. Under current circumstances of the pandemic of COVID-19 pandemic, the use of paracetamol which has a proven hepatotoxic effect has increased. This prompts the search for novel agents with hepatoprotective properties. The purpose of this article was to evaluate the hepatoprotective activity of cryoextract of the placenta (CEP) on the model of paracetamol-induced hepatitis.
Methods: The study was performed on 28 male rats. Acute drug liver damage was modelled by intragastric administration of paracetamol twice at a dose of 1250 mg/kg.
Results: The development of paracetamol-induced hepatitis in rats was accompanied by a 71.3 % increase (p < 0.001) in the content of active products of thiobarbituric acid (TBA-AP) in liver homogenates as compared with intact animals. Besides, there was a 2.1-fold (p < 0.001) increase of ALT activity, a 58.8 % increase (p < 0.001) of AST activity and a 4.2-fold (p < 0.001) increase of the concentration of total bilirubin as compared with intact rats. The use of cryopreserved placenta extract showed significant hepatoprotection in a rat model of paracetamol-induced hepatitis. This was demonstrated by a 2.3-fold (p < 0.01) increase of the antioxidant-prooxidant index, a significant (p < 0.001) decrease of activity of ALT (by 44.0 %) and AST (by 29.6 %), as well as by a decrease of direct bilirubin level by 52.5 % (p < 0.001) in animals treated with CEP as compared with rats without treatment.
Conclusion: The development of acute paracetamol-induced hepatitis in rats was associated with activation of lipid peroxidation processes in liver tissues, while CEP showed marked hepatoprotective activity in paracetamol-induced hepatitis in rats
Сучасна гепатопротекція: наративний огляд існуючих підходів та перспективи використання біотехнологічних препаратів
No full textГладких ФВ, Бєлочкіна ІВ, Кошурба ІВ, Чиж МО. Сучасна гепатопротекція: наративний огляд існуючих підходів та перспективи використання біотехнологічних препаратів. Сучасні медичні технології. 2023; 3 (58): 58–65. https://doi.org/10.34287/MMT.3(58).2023.9Поширеність гострих та хронічних захворювань печінки зростає у всьому світі, що впливає на якість життя та може стати причиною небезпечних ускладнень, загрожуючих життю. Майже 50,0 % всіх випадків гострої печінкової недостатності обумовлені лікарськими засобами, а загальна смертність за медикаментозних уражень печінки сягає 5,0–11,9 %. Госпітальна захворюваність на хвороби органів травлення в Україні у 2020 р. становила 430 593 випадків серед дорослого населення, з яких 11 976 – летальні випадки.
Мета роботи – охарактеризувати сучасні підходи до гепатопротекції та перспективи біологічної терапії за даними відкритих джерел інформації.
Матеріали та методи. Підбір публікацій виконано за базами даних PubMed, Clinical Key Elsevier, Cochrane Library, eBook Business Collection та Google Scholar, у яких висвітлювались відомості про сучасні підходи до лікування захворювань печінки.
Результати. Пацієнти з хронічним захворюванням печінки мають ризик виникнення позапечінкових ускладнень, пов’язаних із цирозом печінки та портальною гіпертензією, а також органоспецифічних ускладнень певних захворювань печінки. Ці ускладнення можуть погіршити якість життя, а також підвищити захворюваність і смертність до і після трансплантації печінки. За хронічного ураження печінки токсичними речовинами частіше спостерігається розвиток жирової дистрофії на тлі змін сполучної тканини у вигляді неспецифічного реактивного гепатиту. Гепатопротектори – це фармакотерапевтична група різнорідних лікарських засобів, які перешкоджають руйнуванню клітинних мембран та стимулюють регенерацію гепатоцитів. Згідно з анатомо-терапевтичною класифікацією лікарських засобів (АТС-класифікації), гепатопротекторни займають своє місце в групі лікарських препаратів, що впливають на травну систему та метаболізм (А), призначені для лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів (А05). Одним з перспективних напрямків біологічної терапії у пацієнтів з патологію печінки є застосування засобів, отриманих з фетоплацентарнго комплексу.
Висновки. Клітинна терапія у клінічнозначущих обсягах є актуальним напрямком сучасної гепатології. Найперспективнішими напрямками біологічної терапії у клінічній гепатології виступає застосування мезенхімальних стовбурових клітин, засобів, отриманих з фетоплацентарного комплексу та генна терапія
Характеристика цитопротективної дії на слизову оболонку шлунка кріоконсервованого екстракту плаценти в умовах водно-імобілізаційного стресу
No full textКошурба ІВ, Гладких ФВ, Чиж МО. Характеристика цитопротективної дії на слизову оболонку шлунка кріоконсервованого екстракту плаценти в умовах водно-імобілізаційного стресу. Львівський медичний часопис. 2022. 28 (3–4). С. 126–139. DOI: https://doi.org/10.25040/aml2022.3-4.126. Режим доступу: https://amljournal.com/index.php/journal/article/view/297.Серед етіологічних чинників розвитку виразкової хвороби на сьогоднішній день все частіше мають місце стресові фактори. Причиною формування стресових виразок крім психоемоційних переживань виступають великі оперативні втручання, термічні або механічні травми, тяжка крововтрата, прогресуючий синдром ендогенної інтоксикації тощо. Серед пацієнтів відділень інтенсивної терапії та реанімації частота стресових виразок становить 5,0%, а в 30,0–50,0% випадків стресові виразки ускладнюються кровотечою та перфорацією.
Мета. Охарактеризувати гастроцитопротективну дію кріоконсервованого екстракту плаценти (КЕП) на моделі водно-імобілізаційного стресу у щурів за макроскопічними даними та результатами біохімічного дослідження гомогенатів слизової оболонки шлунка (СОШ).
Матеріали і методи. Експериментальні дослідження in vivo проведені на 28 нелінійних лабораторних щурах-самцях масою 200–220 ґ. Стрес-індуковану виразку шлунка моделювали в умовах водно-іммобілізаційного стресу (ВІС) у щурів. ВІС моделювання за методикою Takagi K.Y. et al. Активність NO-синтаз (NOS) у СОШ визначали спектрофотометричним методом за кількістю НАДФН+H+, що окислюється.
Результати й обговорення. Застосування КЕП, як і езомепразолу, призвело до ослаблення виразкування СОШ. На це вказувало статистично вірогідне (р<0,05) зниження виразкового індексу (ВІ) відносно показників щурів контрольної групи у 9,8 та 3,3 рази відповідно. При цьому, вказаний показник був втричі нижчим на тлі превентивного застосування КЕП ніж у щурів, яким вводили езомепразол, відповідно противиразкова активність (ПВА) становила 96,4 % та 69,2 %. Дослідження активності конститутивної (сNOS) та індуцибельної (iNOS) ізоформ NOS продемонструвало, що на патобіохімічному рівні на тлі стрес-індукованого ульцерогенезу в тканинах СОШ відмічається статистично вірогідне (р<0,001) підвищення активності iNOS у 5,2 рази відносно показників щурів інтактної групи та становила 0,89±0,01 НАДФН2/хв×г білка. За ступенем модуляції активності як сумарної NOS так і її окремих ізоформ дослідження показало, що превентивне п’ятиденне введення езомепразолу поступається за ефективністю КЕП. Так, активність сумарної NOS у щурів, яким вводили езомепразол статистично вірогідно (р<0,001) знищилась лише на 17,1%, в той час як на тлі застосування КЕП активність вказаного ензиму знизилась (р<0,001) на 35,8%.
Висновки. Профілактичне п’ятиденне введення КЕП призвело до модуляції активності системи NOS в СОШ, яке при макроскопічному дослідженні появлялось статистично вірогідним (р<0,05) зниження ВІ відносно показників щурів контрольної групи у 9,8 разів. Так, активність NOS статисчтично вірогідно (р<0,001) знизилась на 35,8%, а активність iNOS статистично вірогідно (р<0,001) знизилась на 58,4% відносно показників тварин контрольної групи. КЕП за профілактивного режиму застосування проявляв виразнішу за езомепразол противиразкову активність, яка становила 96,4% та 69,2% відповідно
Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «XІ наукова сесія інституту гастроентерології НАМН України. Новітні технології в теоретичній та клінічній гастроентерології»: тези доп. (м. Дніпро, 14–15 червня 2023 р.,). Гастроентерологія. 2023;57(2):104.
No full textКулініч ГВ, Гладких ФВ. Нові горизонти у застосуванні інгібіторів протонної помпи в онкологічній практиці. Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «XІ наукова сесія інституту гастроентерології НАМН України. Новітні технології в теоретичній та клінічній гастроентерології»: тези доп. (м. Дніпро, 14–15 червня 2023 р.,). Гастроентерологія. 2023;57(2):104. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.8094644Стійкість ракових клітин до радіаційного та хіміотерапевтичного лікування є основною клінічною проблемою, яка знижує ефективність вказаних методів лікування (Hebert K.A., 2021). Luciani F. та співав. дослідили чутливість 28 стійких до хіміотерапії ліній ракових клітин людини після попередньої їх обробки ІПП омепразолом та езомепразолом. Вони виявили, що попередня обробка ракових клітин ІПП призвела до виразного зниження величини половини максимальної інгібуючої концентрації (IC50) хіміотерапевтичних засобів – цисплатину, вінбластину та 5-фторурацилу порівняно з контролем без попереднього лікування ІПП. У низці досліджень продемонструвано значне покращення чутливості пухлинних клітин раку нирки, шлунка, стравоходу, аденокарциноми, остеосаркоми та лімфом, до протипухлинних препаратів після попереднього застосування ІПП (Spugnini E.P., 2011; Patel K.J.,2013; Huang S., 2013; Ferrari S., 2013; Pham N., 2019).
Наведені дані свідчать про потенційний вплив ІПП на ракові клітини – вказані засоби здатні впливати на інвазію, міграцію та адгезію ракових клітин. Інгібування цих процесів може сприяти зниженню поширення циркулюючих пухлинних клітин та запобігати метастазуванню. Крім того, ІПП можуть мати вплив на кисле мікрооточення пухлини. Вони можуть буферизувати кисле середовище, що є характерним для ракових клітин. Це може сприяти зниженню проліферації та виживання ракових клітин. Одна з додаткових можливостей ІПП полягає у їх впливі на поглинання хіміотерапевтичних препаратів пухлинними клітинами. Крім того ІПП можуть покращити доставку та концентрацію лікарських засобів у пухлинній тканині
Сучасне уявлення про імунологічне підґрунтя ревматоїдного артриту: від посттрансляційної модифікації білків до застосування протиревматичних препаратів, що модифікують хворобу
Get PDFГладких ФВ. Сучасне уявлення про імунологічне підґрунтя ревматоїдного артриту: від посттрансляційної модифікації білків до застосування протиревматичних препаратів, що модифікують хворобу. Східноукраїнський медичний журнал. 2023; 11 (4): 326–36. DOI: https://doi.org/10.21272/eumj.2023;11(4):326-336Ревматоїдний артрит (РА) є мультиетіологічним хронічним системним аутоімунним захворюванням, пов’язаним із запальним ураженням суглобів та позасуглобовими процесами у внутрішніх органах. РА визнано найпоширенішим аутоімунним запальним артритом із захворюваністю від 0,4% до 1,3% населення.
Мета. Узагальнити сучасні відомості про імунопатогенез та підходи до лікування РА за даними відкритих джерел інформації.
Методи. Підбір публікацій, у яких висвітлювались відомості про імунопатогенез РА виконано за ключовими словами: системні аутоімунні захворювання, РА, цитрулінування, карбамілювання.
Результати. РА вважається імуноопосередкованим захворюванням. Важливу роль у ініціації розвитку РА відіграють генетичні передумови та ураження слизових оболонок у легенях, ротовій порожнині і шлунково-кишковому тракті. У відповідь на появу посттрансляційно змінених (цитрулінованих/карбамільованих) білків В-клітини індукують вироблення антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду (anti-citrullinated peptide antibodies – ACPA). Ще одним, добре вивченим аутоантитілом, залученим до розвитку РА виступає ревматоїдний фактор. Враховуючи складну роль, яку дендритні клітини відіграють у патогенезі РА, спрямована на них терапія розробляється для блокування імуногенних або посилення їх толерогенних функцій. Дисфункція фібробластоподібних синовіоцитів призводить до гіперплазії синовії. Для цілеспрямованого впливу на запалення та запобігання прогресуванню захворювання застосовують протиревматичні препарати, що модифікують хворобу (disease-modifying antirheumatic drug – DMARD).
Висновки. Генетичні передумови та специфічні посттрансляційні модифікації білків грають значущу роль у розвитку РА. Впровадження DMARD та перспективи використання мезенхімальних стовбурових клітин і їх похідних дозволяє розробити нові стратегії ефективного лікування для поліпшення більш ефективного контролю над цим захворюванням
The Characteristic of the Gastric Secretion After Gastric Cryodenervation and Cryopreserved Placenta Extract Administration
No full textКошурба ІВ, Гладких ФВ, Чиж МО, Марченко ММ, Бєлочкіна ІВ. Характеристика шлункової секреції після кріоденервації шлунка та застосування кріоекстракту плаценти. The Innovative Biosystems and Bioengineering. 2023; 7 (1): 42–51. DOI: https://doi.org/10.20535/ibb.2023.7.1.280183. Режим доступу: http://ibb.kpi.ua/article/view/280183Пептична виразка шлунка належить до числа найпоширеніших захворювань шлунково-кишкового тракту в усьому світі. Одним із методів лікування вказаної патології є стовбурова кріоденервація шлунка (СКШ), особливістю якої є збереження регенеративного потенціалу n. vagus. Серед сучасних засобів, здатних стимулювати процеси регенерації, нашу увагу привернув кріоконсервований екстракт плаценти (КЕП).
Мета. Охарактеризувати стан шлункової секреції після кріоденервації шлунка та застосування кріоекстракту плаценти.
Методика реалізації. СКШ виконували шляхом кріовливу на передній та задній стовбури черевного відділу n. vagus. Шлункову секрецію досліджували за методикою H.A. Shay.
Результати. На 30-й день після СКШ у щурів відзначалось статистично вірогідне (р < 0,001) зниження загальної кислотності шлункового соку на 33,7 % та зниження (р < 0,01) рівня вільної кислотності відносно показників інтактних тварин. Введення КЕП після СКШ привело до статистично вірогідно (р < 0,001) зниження загальної кислотності на 24,2 % та статистично вірогідного (р < 0,001) зниження рівня вільної кислотності на 48,7 % порівняно з показниками інтактних щурів. Це зумовило статистично вірогідне (р < 0,001) зниження співвідношення “вільна/зв’язана кислотність” порівняно з показником інтактних тварин (1,4 ± 0,03 ум. од.), що перевищувало аналогічне співвідношення як на тлі застосування езомепразолу, так і після СКШ.
Висновки. Застосування КЕП сприяло частковій регенерації n. vagus, на що вказувало зростання рівня загальної кислотності до 104,1 ± 4,7 ум. од. і статистично вірогідне (р < 0,001) зниження співвідношення “вільна/зв’язана кислотність” порівняно з показником інтактних тварин. /// Background. Peptic ulcer is a prevalent gastrointestinal tract disease worldwide. One of the treatment methods for the indicated pathology is trunk gastric cryodenervation (TGC), the feature of which is the preservation of the regenerative potential of n. vagus. Cryopreserved placenta extract (CPE) caught our attention among modern means capable of stimulating regeneration processes.
Objective. We are aimed to characterize the state of gastric secretion after TGC and the application of СPE.
Methods. TGC was performed by cryoinfusion on the front and back trunks of the abdominal part of n. vagus. Gastric secretion was studied using the H.A. Shay method.
Results. On the 30th day after TGC, a statistically significant (p < 0.001) decrease in the total acidity of gastric juice by 33.7% and
a decrease (p < 0.01) in the level of free acidity were observed compared to intact animals. Administration of СPE after TGC resulted in
a statistically significant (p < 0.001) decrease in total acidity by 24.2 % and a statistically significant (p < 0.001) decrease in free acidity by 48.7% compared to the parameters of intact rats. This led to a statistically significant (p < 0.001) decrease in the "free/bound acidity" ratio compared to the indicator of intact animals (1.4 ± 0.03 RU) which was higher than the similar ratio observed after esomeprazole usage or TGC.
Conclusions. Administration of СPE contributed to the partial regeneration of n. vagus, as indicated by an increase in the level of total acidity to 104.1 ± 4.7 RU and a statistically significant (p < 0.001) decrease in the "free/bound acidity" ratio compared to the indicator of intact animals
Терапевтичний потенціал кондиційованих середовищ мезенхімальних стовбурових клітин у лікуванні недоношених новонароджених
No full textКошурба ІВ, Гладких ФВ. Терапевтичний потенціал кондиційованих середовищ мезенхімальних стовбурових клітин у лікуванні недоношених новонароджених. Матеріали 82 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю «Актуальні питання сучасної медицини та фармації – 2023»: тези доп. (25–26 травня 2023 р.). Запоріжжя: Запорізький медико-фармацевтичний університет МОЗ України, 2023. С. 120. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.8000093.Вивчення властивостей біомолекул, отриманих з МСК, та їхніх потенційних функцій є активною галуззю досліджень у сучасній медицині. Розчинні фактори та позаклітинні везикули є важливими компонентами секретому МСК, які відіграють важливу роль у паракринній сигналізації та у впливі на оточуючі клітини. Терапевтичні ефекти секретому з МСК були продемонстровані при низці захворювань у недоношених новонароджених, зокрема при бронхолегеневій дисплазії, некротизуючому ентероколіті, внутрішньошлуночкових крововиливах та ін. (Wang Y., 2020; Monsel A., 2016; Rager T.M., 2016). Паракринні речовини, отримані з МСК, не обмежуються лише розчинними факторами та позаклітинними везикулами. Існують інші типи біомолекул та компонентів, які можуть мати вплив на оточуючі клітини, зокрема нуклеїнові кислоти, білки, ліпіди та ін. (Haraszti R.A., 2018; Wang Y., 2020). Wang Y. та співав. (2020) провели пептидомний аналіз кондиційонованих середовищ МСК з пуповини недоношених та доношених новонароджених та виявили низку пептидів, які можуть відігравати важливу роль у профілактиці та лікуванні розвитку дихальних розладів