Financial and credit activity problems of theory and practice
Financial and credit activity problems of theory and practiceNot a member yet
2671 research outputs found
Sort by
ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРИ ТА ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ОПАДІВ НА ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ: ПРИКЛАД В’ЄТНАМУ
No full textThis study investigates the impact of temperature and extreme precipitation on economic performance. Studies examining the effects of extreme weather on economic growth have often used the frequency of natural disasters or the level of damage caused by natural disasters as a proxy for extreme weather. This study is one of the first to use the threshold of daily precipitation as a proxy of extreme weather, thereby capturing more precise and frequent weather variations that traditional measures may overlook. By using detailed panel data collected from 63 provinces and cities across Vietnam over the period from 2005 to 2018, this research systematically analyses how weather fluctuations influence regional economic performance. For the main empirical estimations, the study employs the Fixed Effects Model (FEM) to control for unobserved, time-invariant provincial characteristics. To further strengthen the robustness of the findings, the Generalised Method of Moments (GMM) is applied, addressing potential endogeneity and serial correlation issues within the dataset. Its results show that extreme precipitation adversely affects economic performance. Provinces that have more extreme precipitation have lower GDP per capita and labour. Temperature has a nonlinear effect on economic performance. The two variables exhibit an inverse U-shape relationship, and the optimal temperature for economic performance in Vietnam is 23 degrees Celsius. This finding provides critical insights for policymakers when considering regional development strategies in the context of climate change.У статті досліджено вплив температури та екстремальних опадів на економічні показники. Дослідження, що вивчають вплив екстремальних погодних умов на економічне зростання, часто використовували частоту стихійних лих або рівень шкоди, завданої стихійними лихами, як показник екстремальних погодних умов. Це дослідження є одним із перших, яке використовує поріг добової кількості опадів як показник екстремальних погодних умов, тим самим фіксуючи більш точні та часті зміни погоди, які традиційні заходи можуть не помічати. Використовуючи детальні панельні дані, зібрані з 63 провінцій і міст В'єтнаму за період із 2005 по 2018 рік, автори провели систематичний аналіз того, як погодні коливання впливають на регіональні економічні показники. Для основних емпіричних оцінок у дослідженні використана модель фіксованих ефектів (FEM) для контролю неспостережуваних, інваріантних у часі провінційних характеристик. Щоб іще більше посилити надійність висновків, застосовано узагальнений метод моментів (GMM), який розв՚язує потенційні проблеми ендогенності та серійної кореляції в наборі даних. Його результати свідчать, що екстремальні опади негативно впливають на економічні показники. Провінції з більш екстремальними опадами мають нижчий ВВП на душу населення та робочу силу. Температура має нелінійний вплив на економічні показники. Дві змінні демонструють обернену U-подібну залежність, і оптимальна температура для економічних показників у В'єтнамі становить 23 градуси за Цельсієм. Цей результат дає критично важливі висновки для політиків під час розгляду стратегій регіонального розвитку в контексті зміни клімату
КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ НА СТАЛИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ
No full textThe ongoing Russo-Ukrainian war and Ukraine’s aspiration for European integration underscore the urgent need to assess financial decentralization as a driver of sustainable regional development. Amid economic disruptions and regional disparities, understanding financial decentralization’s role in fostering economic growth, social equity, and environmental sustainability is critical, especially when drawing on European models to navigate crisis conditions. This study evaluates the impact of financial decentralization on Ukraine’s sustainable development from 2015 to 2024, analyzing its economic, social, and environmental effects and proposing strategies inspired by European practices to enhance resilience in a wartime context.Using official data from the State Statistics Service of Ukraine, the study finds that financial decentralization averaged 57.4%, peaking at 75.3% in 2022. A 1% increase in local revenue share raises GDP per capita by UAH 410.2 (p < 0.01) and adds 0.30 hospital beds per 10,000 population (p < 0.05). However, the war since 2022 has reduced GDP by UAH 4,870 and hospital beds by 7.9 (p < 0.01), with less decentralized regions like Chernihiv (β = 310.4) lagging behind Kyiv (β = 450.8). Environmentally, financial decentralization’s impact on CO2 emissions is negligible (β = –0.01, p > 0.05), with a 0.32 tons/capita drop tied to industrial decline. War damage, averaging 14.8%, exacerbates regional disparities.Financial decentralization significantly enhances economic and social sustainability but lacks environmental impact without targeted policies. The war amplifies inequalities, necessitating adaptive measures to support less autonomous regions. The study recommends increasing fiscal autonomy to 75–80%, establishing a wartime stabilization fund, and integrating green policies aligned with EU standards, such as Germany’s, to advance Ukraine’s Sustainable Development Goals despite conflict challenges.Довготривала російсько-українська війна та прагнення України до європейської інтеграції підкреслюють нагальну потребу оцінити фінансову децентралізацію як рушійну силу сталого регіонального розвитку. На тлі економічних потрясінь і регіональних нерівностей розуміння ролі фінансової децентралізації у сприянні економічному зростанню, соціальній справедливості та екологічній стійкості є критично важливим, особливо з урахуванням європейського досвіду в умовах кризи. Дослідження спрямоване на оцінку впливу фінансової децентралізації на сталий розвиток регіонів України у 2015–2024 рр., аналіз її економічних, соціальних і екологічних ефектів, а також розробку стратегій, натхненних європейськими практиками, для підвищення стійкості в умовах війни.Використовуючи офіційні дані Державної служби статистики України, дослідження показало, що середній рівень фінансової децентралізації становив 57,4%, сягнувши піку 75,3% 2022 року. Зростання частки місцевих доходів на 1% збільшує ВВП на душу населення на 410,2 грн (p < 0,01) й додає 0,30 лікарняних ліжок на 10,000 осіб (p < 0,05). Проте війна з 2022 р. скорочує ВВП на 4870 грн і ліжка на 7,9 (p < 0,01), причому менш децентралізовані регіони, як Чернігів (β = 310,4), відстають від Києва (β = 450,8). Екологічний ефект фінансової децентралізації незначний (β = –0,01, p > 0,05), а зниження викидів CO2 на 0,32 тонн/особа пов’язане з промисловим спадом. Воєнні пошкодження (у середньому 14,8%) погіршують регіональні нерівності.Фінансова децентралізація суттєво сприяє економічній і соціальній стійкості, але її екологічний вплив обмежений без цільових політик. Війна посилює нерівності, вимагаючи адаптивних заходів для підтримки менш автономних регіонів. Дослідження рекомендує підвищити фіскальну автономію до 75–80%, створити стабілізаційний фонд для воєнного часу та впровадити зелені політики за європейськими стандартами, як у Німеччині, для просування Цілей сталого розвитку України в умовах конфлікту
ВПЛИВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ
No full textIntellectual capital has long been recognized as a critical and strategic resource for businesses, playing a central role in enhancing both operational efficiency and financial performance. This is especially evident in knowledge-intensive industries such as information technology and telecommunications, where human capital—the skills, experience, and creativity of employees—is often the most valuable asset. In these sectors, innovation, expertise, and the ability to adapt rapidly to technological changes are key competitive advantages. To explore the relationship between intellectual capital and financial performance, this study examined panel data spanning from 2016 to 2023 from 34 companies operating in the information technology and telecommunications sectors listed on the Vietnamese stock market. Using regression analysis with the Ordinary Least Squares (OLS) method, the study provides empirical evidence of a strong and statistically significant positive relationship between intellectual capital and financial performance. This relationship is particularly pronounced among firms that prepare consolidated financial statements, suggesting that a more comprehensive accounting of company activities may better capture the contributions of intellectual capital to financial outcomes. These findings underscore the importance for business managers and corporate leaders to recognize and invest in the development, management, and utilization of intellectual capital as a strategic asset. Doing so can lead to improved profitability, efficiency, and competitive positioning. Furthermore, the results have practical implications for policymakers and stakeholders who aim to foster sustainable growth in Vietnam’s rapidly evolving digital economy. By reinforcing the value of intellectual capital, this research contributes to the growing body of literature that highlights its vital role in business success. Ultimately, the study confirms that intellectual capital is not just a theoretical construct but a real, measurable driver of corporate financial performance in the modern, knowledge-based economy.Інтелектуальний капітал уже давно визнаний критично важливим і стратегічним ресурсом для бізнесу, який відіграє центральну роль у підвищенні й операційної ефективності, і фінансових показників. Це особливо яскраво проявляється в наукомістких галузях, таких як інформаційні технології й телекомунікації, де людський капітал — навички, досвід і творчий потенціал працівників — часто є найціннішим активом. У цих секторах інновації, експертиза та здатність швидко адаптуватися до технологічних змін є ключовими конкурентними перевагами. Щоб дослідити взаємозв'язок між інтелектуальним капіталом і фінансовими показниками, у цьому дослідженні було розглянуто панельні дані, що охоплюють період із 2016 по 2023 рік, від 34 компаній, що працюють у секторах інформаційних технологій і телекомунікацій, зареєстрованих на в'єтнамському фондовому ринку. Використовуючи регресійний аналіз за допомогою методу звичайних найменших квадратів (OLS), дослідження надає емпіричні докази сильного та статистично значущого позитивного зв'язку між інтелектуальним капіталом і фінансовими показниками. Цей взаємозв'язок особливо виражений у фірм, які готують консолідовану фінансову звітність, що свідчить про те, що більш повний облік діяльності компанії може краще враховувати внесок інтелектуального капіталу у фінансові результати. Ці результати підкреслюють важливість для бізнес-менеджерів і корпоративних лідерів визнання та інвестицій у розвиток, управління та використання інтелектуального капіталу як стратегічного активу. Це може призвести до підвищення прибутковості, ефективності та конкурентного позиціонування. Крім того, результати мають практичні наслідки для політиків і зацікавлених сторін, які прагнуть сприяти сталому зростанню в цифровій економіці В'єтнаму, що швидко розвивається. Підвищуючи цінність інтелектуального капіталу, це дослідження сприяє зростанню кількості літератури, яка висвітлює його життєво важливу роль в успіху бізнесу. Зрештою, дослідження підтверджує, що інтелектуальний капітал є не просто теоретичною конструкцією, а реальним, вимірюваним рушієм фінансових показників корпорацій у сучасній, заснованій на знаннях економіці
«ЗЕЛЕНЕ» УПРАВЛІННЯ ЛАНЦЮГАМИ ПОСТАВОК ЯК СТРАТЕГІЯ ЗМІЦНЕННЯ СТІЙКОСТІ ТА КОНКУРЕНТНОЇ ПЕРЕВАГИ: ВИСНОВКИ ІНДОНЕЗІЙСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ КОМПАНІЙ
No full textAs global environmental awareness grows, companies increasingly adopt eco-friendly mindsets and align their business strategies accordingly. Heightened external pressures serve as catalysts for firms to enhance their environmental performance. However, implementing green business practices often requires substantial investments, prompting managers to seek commensurate returns. The evaluation of sustainability performance thus remains a highly relevant and compelling area for further research. This study investigates the impact of green supply chain management (GSCM) on sustainability performance, competitive advantage, and financial stability. Despite growing global interest, empirical research on this topic—especially within Indonesia as an emerging economy—remains scarce. Using a quantitative approach, primary data were collected via questionnaires distributed to 85 managerial-level decision-makers, including Senior Managers, General Managers, and Directors within Indonesian manufacturing firms. Data were analyzed using Structural Equation Modelling (SEM). The results indicate that while GSCM significantly enhances sustainability performance, it does not directly influence competitive advantage or financial stability. However, sustainability performance functions as a critical mediating variable, significantly reinforcing the relationship between GSCM and both competitive advantage and financial stability. For the first time, this study empirically demonstrates the indirect pathway by which GSCM contributes to strategic and financial outcomes through sustainability in the context of Indonesian manufacturing firms. Managers, especially in Indonesia, are still hesitant to shift to green business practices because, apart from requiring expensive investments, they are not yet fully convinced of the benefits they will gain. Moreover, research on this subject is still limited, particularly in Indonesia as an emerging economy. By further developing the conceptual linkage between green practices and organizational performance in emerging markets, this study offers both theoretical and practical contributions. It highlights the strategic importance of embedding environmental and social considerations into core business operations, calling for firm-wide commitment to sustain green practices and foster long-term value creation.Зі зростанням глобальної екологічної свідомості компанії дедалі активніше впроваджують екологічно орієнтовані підходи та адаптують свої бізнес-стратегії відповідно до них. Посилення зовнішнього тиску виступає каталізатором для підвищення екологічної ефективності підприємств, однак запровадження зелених бізнес-практик часто потребує значних інвестицій, що змушує менеджерів прагнути отримання відповідної віддачі. Отож, оцінка результативності в царині сталого розвитку залишається надзвичайно актуальною та перспективною темою для подальших наукових досліджень. У цьому дослідженні розглянуто вплив управління зеленим ланцюгом постачання (Green Supply Chain Management, GSCM) на показники сталого розвитку, конкурентну перевагу та фінансову стабільність. Незважаючи на зростання глобального інтересу до цієї теми, емпіричних досліджень — особливо в контексті Індонезії як країни з економікою, що розвивається, — залишається обмаль. У межах кількісного підходу первинні дані було зібрано за допомогою анкетного опитування 85 респондентів, що займають управлінські посади (старші менеджери, генеральні директори, директори) на підприємствах індонезійського виробничого сектора, з подальшим аналізом за допомогою методу структурного моделювання (SEM). Результати свідчать, що GSCM має позитивний вплив на показники сталого розвитку, однак не чинить прямого впливу на конкурентну перевагу чи фінансову стабільність. Натомість сталий розвиток відіграє роль критично важливої медіаційної змінної, яка суттєво підсилює взаємозв’язок між GSCM та стратегічними й фінансовими результатами. Це дослідження вперше на емпіричному рівні демонструє непрямий механізм, за яким GSCM сприяє стратегічним перевагам і фінансовій стабільності через покращення сталого розвитку в умовах індонезійського виробничого контексту. Менеджери, особливо в Індонезії, усе ще виявляють стриманість у впровадженні зелених бізнес-підходів, оскільки, окрім високих витрат, вони не мають повної впевненості в отриманні очікуваних переваг. Крім того, наукові дослідження з цієї проблематики залишаються обмеженими, що особливо актуально для країн, що розвиваються. Розвиваючи концептуальний зв’язок між екологічними практиками та організаційною ефективністю в умовах країн, що розвиваються, це дослідження робить і теоретичний, і практичний внесок, наголошуючи на стратегічній важливості інтеграції екологічних і соціальних міркувань у ключові бізнес-процеси та необхідності загальної організаційної прихильності до сталого розвитку для забезпечення довгострокового створення цінності
ДО ПИТАННЯ ПРО МАКСИМІЗАЦІЮ ТА БАЛАНСУВАННЯ СКЛАДНИКІВ ТРИЄДИНОГО ЕФЕКТУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
No full textA literature review reveals that in recent years, global theories and practices of sustainable development have shifted their focus from the abstract maximization of the triple bottom line to the creation of a balanced and resilient economy. In this framework, economic, social, and environmental components must interact and complement each other. In Ukraine, this evolution remains in its early stages. The authors emphasize that the issue of balancing these components is not yet a fundamental principle of the country’s business practices. The lack of resolution on this matter prevents businesses from achieving optimal effectiveness—measured by economic, social, and environmental factors—without adverse long-term consequences.Given these considerations, it is evident that the concept of sustainable development for business entities must advance within both international and domestic scientific discourse. Research that establishes the prerequisites for shifting sustainable development theory and practice from abstract maximization to mathematically justified balancing is of critical importance. Thus, the authors have made the first attempt to provide a clear answer regarding the feasibility of identifying an effective set of actions for adjusting the components of the triple bottom line of sustainable development through the use of correlation models. This article aims to develop an approach for adjusting the components of sustainable development in cases of imbalance.The essence of the issue under study lies in the fact that the authors have, for the first time, confirmed the hypothesis that enterprises can overcome efficiency constraints without incurring negative future consequences, namely, by logically modifying the key variables in multiple regression equations. This refers not only to achieving the maximum cumulative sustainable development effect, but also to ensuring a state in which the economic, social, and environmental effects are balanced—thus tending towards equilibrium and equivalence.At the same time, it should be noted that achieving full equilibrium in practice is an extremely challenging task. This is due to the fact that each component of sustainable development has its own dynamics, specific priorities, and is measured by different indicators. In many cases, competition or conflict of interests arises between these effects, which makes their simultaneous and equivalent optimization impossible. Therefore, the authors have refined the conceptual approach to the category of equilibrium by shifting the focus from attaining absolute balance to the notion of convergence, viewed as a more realistic and pragmatic objective.The potential value of solving this problem lies in the formation of both a system for monitoring the effects of harmonious development and a clear framework for overcoming constraints on enterprise efficiency, already at the stage of aligning the economic, social, and environmental components of the triple bottom line of sustainable development. This can be achieved through their gradual convergence, even under conditions of limited financial and technological resources allocated to the implementation of environmental and social initiatives, by programming changes targeted at the behaviour of the key variable with the highest beta coefficient in the multiple regression equation.Огляд літератури показав, що в останні роки світові теорії та практики сталого розвитку змістили акцент з абстрактної максимізації значень триєдиного ефекту на створення збалансованої та стійкої економіки, де всі три складові (економічний, соціальний та екологічний ефекти) повинні взаємодіяти й доповнювати одна одну. В Україні ця еволюція перебуває на початковому етапі. Автори звертають увагу на те, що питання балансування складників триєдиного ефекту сталого розвитку виходять за межі фундаментальних основ і наявних практик ведення вітчизняного бізнесу. Нерозв՚язання цього питання ускладнює потрапляння суб’єктів господарювання в зону ефективного бізнесу без негативних наслідків у майбутньому.Із наведених положень очевидно, що ідея сталого розвитку суб’єктів господарювання повинна еволюціонувати не лише в міжнародному, а й у вітчизняному науковому дискурсі. Тому вкрай важливим є дослідження, яке сформує передумови для переходу теорії та практики сталого розвитку від абстрактної максимізації та позначення характеру складників триєдиного ефекту до конкретного, математично обґрунтованого їх балансування. Відтак, очевидною є важливість чіткого виділення дієвого набору заходів із коригування компонентів триєдиного ефекту сталого розвитку за допомогою кореляційних моделей.Метою дослідження є розробка підходу до коригування складників ефекту сталого розвитку в умовах їхнього дисбалансу.Суть досліджуваної проблеми полягає в тому, що автори вперше підтвердили гіпотезу про те, що підприємства можуть подолати обмеження ефективності своєї діяльності без виникнення негативних наслідків у майбутньому шляхом логічної модифікації ключових змінних у рівняннях множинної регресії. Ідеться не лише про досягнення максимального сукупного ефекту сталого розвитку, а й про забезпечення такого стану, за якого економічний, соціальний та екологічний ефекти перебувають у збалансованому співвідношенні — прагнуть до рівноваги та рівнозначності.Водночас слід зазначити, що досягнення повної рівноваги на практиці є вкрай складним завданням. Це зумовлено тим, що кожен із компонентів сталого розвитку має власну динаміку, специфіку пріоритетів і вимірюється різними індикаторами. У багатьох випадках між цими ефектами виникає конкуренція або конфлікт інтересів, що унеможливлює їх одночасну та рівнозначну оптимізацію. Тому автори вдосконалили погляд на категорії рівноваги (зокрема замість акцентування на досягненні абсолютної рівноваги увага зміщена на поняття «зближення» як більш реалістичну й прагматичну ціль).Потенційна цінність розв’язання цієї проблеми полягає у формуванні й системного моніторингу ефектів гармонійного розвитку, і чітких перспектив подолання обмежень на ефективний розвиток підприємства вже на етапі узгодження значень компонентів триєдиного ефекту сталого розвитку. Це можливо шляхом їх поступового зближення навіть в умовах обмежених фінансових і технологічних ресурсів, спрямованих на впровадження екологічних і соціальних ініціатив, — через програмування змін, орієнтованих на поведінку ключової змінної з найвищим бета-коефіцієнтом у рівнянні множинної регресії
НЕОБХІДНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМНОГО ТА ПРОЄКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
No full textThe functioning of all economic entities, including export-oriented enterprises, affects the level and development of the national economy. Therefore, most of them focus on implementing innovative projects that will allow them to achieve higher efficiency indicators and enter new markets. In this context, important issues include examining the management system at these enterprises, assessing possible risks that affect their activities, and the role of strategic communications in this process. The main aim of this article is to reveal the features of programme and project management in export-oriented enterprises to ensure their economic security.Taking this into account, the article examines the scientific approaches to defining the concept of "programme and project management" and the necessity of its use in enterprise activities. Additionally, an effective project management cycle for export-oriented enterprises was developed, and risks that affect project implementation possibilities were assessed. The role of strategic communications in programme and project management of export-oriented enterprises was researched, and recommendations aimed at improving their existing management system were provided.During the research, general and special scientific research methods were used, particularly methods of logical generalisation and scientific abstraction in the process of summarising approaches to the features of programme and project management use at export-oriented enterprises; methods of comparative and structural and factor analysis in developing an effective project management cycle at export-oriented enterprises; induction and deduction methods used to examine the assessment of critical risks that affect project implementation possibilities and the role of strategic communications at export-oriented enterprises.For the first time, this article analyses the features of using programme and project management at export-oriented enterprises in connection with the application of the modern OASIS communication management model, which will provide an effective approach to planning, implementing, and evaluating enterprise strategies. The authors assessed the risks that impact this management system of these enterprises. The practical significance of the article is that the implementation of programme and project management at export-oriented enterprises and the use of the OASIS communication management model can become tools not only for successful project implementation but also for establishing strategic communications with external investors and potential partners.Функціонування всіх економічних суб'єктів, у тому числі експортоорієнтованих підприємств, упливає на рівень і розвиток національної економіки. Тому більшість із них орієнтується на реалізацію інноваційних проєктів, які дозволять досягти більш високих показників ефективності та вийти на нові ринки. У цьому контексті важливими питаннями є вивчення системи управління на цих підприємствах, оцінка можливих ризиків, що впливають на їхню діяльність, і роль стратегічних комунікацій у цьому процесі. Основною метою дослідження є розкриття особливостей програмного та проєктного управління на експортоорієнтованих підприємствах для забезпечення їхньої економічної безпеки.Ураховуючи це, у роботі досліджено наукові підходи до визначення поняття «програмне та проєктне управління» й необхідність його використання в діяльності підприємства. Додатково було розроблено ефективний цикл управління проєктами для експортоорієнтованих підприємств, а також оцінено ризики, що впливають на можливості реалізації проєкту. Досліджено роль стратегічних комунікацій в управлінні програмами та проєктами експортоорієнтованих підприємств і надано рекомендації, спрямовані на вдосконалення існуючої системи управління.Під час роботи використано загальні та спеціальні наукові методи дослідження, зокрема методи логічного узагальнення та наукової абстракції в процесі узагальнення підходів до особливостей використання програм і проєктів управління на експортоорієнтованих підприємствах; методи порівняльного та структурно-факторного аналізу при розробці ефективного циклу управління проєктами на експортоорієнтованих підприємствах; методи індукції та дедукції, які використовують для вивчення оцінки критичних ризиків, що впливають на можливості реалізації проєктів і роль стратегічних комунікацій на експортоорієнтованих підприємствах.Уперше проаналізовано особливості використання програмного та проєктного менеджменту на експортоорієнтованих підприємствах у зв'язку із застосуванням сучасної моделі управління комунікаціями OASIS, яка забезпечить ефективний підхід до планування, реалізації та оцінки стратегій підприємства. Оцінено ризики, які впливають на цю систему управління цими підприємствами. Практична значущість дослідження полягає в тому, що реалізація управління програмами та проєктами на експорто-орієнтованих підприємствах і використання моделі управління комунікаціями OASIS можуть стати інструментами не тільки для успішної реалізації проєкту, а й для налагодження стратегічних комунікацій із зовнішніми інвесторами та потенційними партнерами
ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ФІРМИ: НЕЛІНІЙНІ ДОКАЗИ З В'ЄТНАМУ
No full textThis study explores the non-linear relationship between working capital management, as measured by the Cash Conversion Cycle, and firm performance, evaluated through Return on Equity and Return on Assets. It utilizes a dataset comprising 8,343 observations from Vietnamese listed companies over the period of 2008–2024. By combining traditional regression models with machine learning techniques, including Random Forest and Support Vector Regression, the analysis aims to capture complex financial patterns. The results indicate that the impact of the Cash Conversion Cycle on performance follows a non-linear trajectory, identifying an optimal cycle length that maximizes profitability while ensuring liquidity. This optimal cycle length varies significantly across different firm sizes and industries. Notably, small firms tend to benefit from shorter cycles to minimize financing costs, while larger firms utilize longer cycles to gain operational flexibility. Additionally, sector-specific dynamics play a role in influencing outcomes between manufacturing and service industries. The findings reveal significant non-linear effects, where deviations from the optimal cycle negatively impact performance. This provides managers with a strategic tool to customize working capital policies in Vietnam’s volatile market. This research adds valuable empirical evidence by validating the Trade-off Theory within an emerging market context, challenging the linear assumptions that are common in previous studies. It establishes a pioneering financial framework that offers Vietnamese firms context-specific strategies to enhance profitability and resilience, illustrating that optimized working capital management can foster sustainable growth in a rapidly changing economy. The study’s extensive dataset and advanced analytical methods emphasize its robustness, providing insights into managing liquidity-profitability trade-offs. These findings have broader implications for working capital management in developing economies, where economic volatility necessitates tailored financial strategies. This work contributes to the advancement of financial management scholarship and serves as a resource for policymakers aiming to promote economic stability.У цьому дослідженні автори вивчають нелінійну залежність між управлінням оборотним капіталом, що вимірюється циклом конвертації грошових коштів, і ефективністю фірми, яку оцінюють за допомогою рентабельності капіталу та рентабельності активів. Використано набір даних, що містить 8 343 спостереження в'єтнамських компаній, зареєстрованих на біржі, протягом 2008–2024 років. Поєднуючи традиційні регресійні моделі з методами машинного навчання, включаючи Random Forest і Support Vector Regression, аналіз спрямований на фіксацію складних фінансових моделей. Результати вказують на те, що вплив циклу конвертації готівки на продуктивність відбувається за нелінійною траєкторією, визначаючи оптимальну довжину циклу, яка максимізує прибутковість при забезпеченні ліквідності. Ця оптимальна довжина циклу значно варіюється в різних розмірах фірм і галузях. Цікаво, що малі фірми, як правило, виграють від коротших циклів, щоб мінімізувати витрати на фінансування, водночас більші фірми використовують довші цикли для отримання операційної гнучкості. Крім того, динаміка в конкретному секторі відіграє важливу роль у впливі на результати між обробною промисловістю та сферою послуг. Отримані результати виявляють значні нелінійні ефекти, коли відхилення від оптимального циклу негативно впливають на продуктивність. Це дає менеджерам стратегічний інструмент для налаштування політики оборотного капіталу на нестабільному ринку В'єтнаму. Це дослідження додає цінні емпіричні дані, підтверджуючи теорію компромісу в контексті ринків, що розвиваються, ставлячи під сумнів лінійні припущення, поширені в попередніх дослідженнях. Робота встановлює новаторську фінансову структуру, яка пропонує в'єтнамським компаніям специфічні стратегії для підвищення прибутковості та стійкості, ілюструючи, що оптимізоване управління оборотним капіталом може сприяти сталому зростанню в економіці, яка швидко змінюється. Великий набір даних дослідження та передові аналітичні методи підкреслюють його надійність, даючи уявлення про управління компромісами між ліквідністю та прибутковістю. Ці результати мають ширші наслідки для управління оборотним капіталом у країнах, що розвиваються, де економічна нестабільність вимагає розробки індивідуальних фінансових стратегій. Ця робота сприяє розвиткові науки з фінансового менеджменту та слугує ресурсом для політиків, які прагнуть сприяти економічній стабільності
РОЛЬ ПРАКТИКИ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ В ЗАОХОЧЕННІ ОБЛІКУ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ
No full textOur current study aims to investigate knowledge management practices within the Indonesian culinary industry, analyze the impact of these practices on the productivity of accounting staff, and identify viable strategies for enhancing knowledge management. An online survey was conducted in this research to gather information from 169 Indonesian culinary businesses. The productivity of accounting staff members and knowledge management procedures are two critical variables measured using established indicators from the literature. To verify the structural link between these variables and validate the model, the data were analyzed using the PLS-SEM approach. The results indicate that all components of knowledge management practices—knowledge reuse, connections between knowledge transfer, internal and external sources, and lifelong learning—have a substantial, favorable impact on the development of conceptions related to knowledge management practices. Furthermore, knowledge management techniques positively and significantly influence the productivity of accounting staff, as evidenced by the quality of financial reports, user satisfaction, the enhancement of organizational image, and the perception of accurate and fair accounting information. Our growing focus has significant implications for the Indonesian culinary industry, particularly regarding the essence of effective knowledge management strategies in raising worker productivity within the accounting field. To gain the support of stakeholders, organizations must prioritize human resource development, ensure greater transparency in accounting information, and incorporate knowledge management into their overall business strategy. As a result, this study will significantly advance our understanding of knowledge management within the restaurant industry. It is unique in its focus on the food industry and its contribution to the advancement of knowledge management in developing nations.Це дослідження має на меті вивчити практики управління знаннями в індонезійській кулінарній індустрії, проаналізувати вплив цих практик на продуктивність бухгалтерського персоналу та визначити життєздатні стратегії для покращення управління знаннями. У межах цього дослідження було проведено онлайн-опитування для збирання інформації від 169 індонезійських кулінарних підприємств. Продуктивність працівників бухгалтерії та процедури управління знаннями є двома важливими змінними, які автори вимірювали за допомогою встановлених показників із літератури. Для перевірки структурного зв'язку між цими змінними та валідизації моделі дані були проаналізовані за допомогою методу PLS-SEM. Результати вказують на те, що всі компоненти практик управління знаннями – повторне використання знань, зв'язки між внутрішніми та зовнішніми джерелами, передача знань і навчання впродовж життя – мають суттєвий сприятливий вплив на розвиток концепцій, пов'язаних із практиками управління знаннями. Крім того, методи управління знаннями позитивно й суттєво впливають на продуктивність праці бухгалтерського персоналу, про що свідчить якість фінансових звітів, задоволення користувачів, покращення іміджу організації та сприйняття точної й справедливої бухгалтерської інформації. Зростання уваги до індонезійської кулінарної індустрії має значні наслідки для неї, особливо щодо важливості ефективних стратегій управління знаннями для підвищення продуктивності праці в бухгалтерському секторі. Щоб заручитися підтримкою стейкхолдерів, організації повинні визначати пріоритети розвитку людських ресурсів, забезпечувати більшу прозорість бухгалтерської інформації та інтегрувати управління знаннями у свою загальну бізнес-стратегію. Отож, це дослідження значно поглибить розуміння управління знаннями в ресторанному бізнесі. Воно унікальне тим, що зосереджується на харчовій промисловості й робить внесок у розвиток управління знаннями в країнах, що розвиваються
ІНСТРУМЕНТИ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТІВ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД
No full textThe article provides a comprehensive analysis of the current state and development prospects of Ukraine’s hospitality industry amid the full-scale war. The authors highlight the devastating impact of military aggression on the hotel and restaurant sector and the tourism industry overall: infrastructure destruction, business closures, workforce shortages, and the collapse of both domestic and international tourism. At the same time, the sector has demonstrated notable resilience and adaptability, not only surviving under extreme conditions but also shifting operations to support civilians and engage in volunteer efforts.A significant part of the article is devoted to the analysis of large-scale studies conducted by the State Agency for Tourism Development of Ukraine before and during the war. The preferences of domestic and foreign tourists are examined, including travel motivations, average expenditures, and popular destinations. Particular attention is paid to the dynamics of tourist tax revenues: in 2024, collections increased by 23% compared to the previous year, indicating a certain stabilization and a resurgence of tourism activity. Key regional leaders in terms of tax revenues are identified.The article also addresses the issue of inclusivity in tourism infrastructure. The data reveal a low level of accessibility for persons with disabilities: only 23% of accommodation facilities offer adapted rooms, and many lack basic barrier-free access conditions.The authors propose a comprehensive set of strategic directions and tools for balanced recovery of the hospitality industry, including state support, attracting investments, innovative development, digitalization, infrastructure modernization, support for local initiatives, human capital development, environmental sustainability, and inclusive environments. The article emphasizes the importance of integrating sustainable development principles and international experience into the post-war recovery process. The hospitality industry is presented not only as an economic sector but also as a vital instrument for social recovery, population rehabilitation, integration of internally displaced persons, and the formation of a positive international image of Ukraine.умовах повномасштабної війни. Автори висвітлюють руйнівний вплив воєнної агресії на готельно-ресторанний сектор і туристичну галузь загалом: руйнування інфраструктури, закриття підприємств, нестачу робочої сили; колапс і внутрішнього, і міжнародного туризму. Водночас цей сектор продемонстрував помітну стійкість і адаптивність, не лише виживаючи в екстремальних умовах, а й переносячи операції на підтримку цивільного населення та залучення до волонтерських зусиль.Значна частина статті присвячена аналізові масштабних досліджень, проведених Державним агентством розвитку туризму України до та під час війни. Досліджені вподобання внутрішніх та іноземних туристів, включаючи мотивацію подорожей, середні витрати й популярні напрямки. Особливу увагу приділено динаміці надходжень туристичного податку: 2024 року збори зросли на 23% порівняно з попереднім роком, що свідчить про певну стабілізацію та пожвавлення туристичної активності. Визначено ключових регіональних лідерів за обсягом податкових надходжень.У статті також розглянуте питання інклюзивності в туристичній інфраструктурі. Дані свідчать про низький рівень доступності для людей з інвалідністю: лише 23% закладів розміщення пропонують адаптовані номери, а багато хто не має елементарних умов безбар'єрного доступу.Автори запропонували комплексний набір стратегічних напрямів та інструментів для збалансованого відновлення індустрії гостинності, включаючи державну підтримку, залучення інвестицій, інноваційний розвиток, цифровізацію, модернізацію інфраструктури, підтримку місцевих ініціатив, розвиток людського капіталу, екологічну стійкість та інклюзивне середовище. У статті наголошено на важливості інтеграції принципів сталого розвитку та міжнародного досвіду в процес післявоєнного відновлення. Індустрія гостинності представлена не лише як сектор економіки, а й як життєво важливий інструмент соціального відновлення, реабілітації населення, інтеграції внутрішньо переміщених осіб і формування позитивного міжнародного іміджу України
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ІНКЛЮЗИВНОГО РОЗВИТКУ ІТ-ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ
Get PDFThe article explores the theoretical and methodological foundations for the formation of the organizational and economic mechanism of inclusive development of the IT industry in Ukraine. The essence of the studied mechanism is defined as a set of methods, tools, and structures implemented on the basis of the principles of accessibility, social justice, partnership, system city, innovativeness, efficiency, adaptability, and transparency, with the aim of ensuring equal access for various social groups to the opportunities of the digital economy.The structural components of the mechanism are substantiated, and its subsystems are identified: regulatory and legal framework, institutional environment, educational and personnel policy, financial and economic instruments, social policy and corporate responsibility, technological infrastructure, monitoring system, and international cooperation.Scientific approaches to identifying the mechanism’s functions are formulated, including: integrative, regulatory, resource-provision, institutional, stimulating, socializing, monitoring, adaptive, and strategic. This expands the functional interpretation of the mechanism, aligning it more closely with the concept of sustainable inclusive development in the IT sector.The functional directions of mechanism implementation are determined, and practical recommendations for its introduction are provided. The study concludes on the relevance of further research on international experience and the development of an efficiency assessment system for the mechanism. The topic is recognized as relevant, interdisciplinary, and promising for academic advancement.У статті розкрито теоретико-методологічні засади формування організаційно-економічного механізму інклюзивного розвитку ІТ-індустрії в Україні. Визначено сутність досліджуваного механізму як сукупності методів, інструментів і структур, що реалізуються на основі принципів доступності, соціальної справедливості, партнерства, системності, інноваційності, ефективності, адаптивності та прозорості з метою забезпечення рівного доступу різних соціальних груп до можливостей цифрової економіки.Обґрунтовано структурні компоненти механізму, зокрема виокремлено його підсистеми: нормативно-правове забезпечення, інституційне середовище, освітня та кадрова політика, фінансово-економічні інструменти, соціальна політика й корпоративна відповідальність, технологічна інфраструктура, система моніторингу та міжнародне співробітництво.Сформульовано наукові підходи до ідентифікації функцій механізму, серед яких: інтеграційна, регуляторна, ресурсно-забезпечувальна, інституційна, стимулювальна, соціалізаційна, моніторингова, адаптаційна та стратегічна. Це розширює функціональне трактування механізму, наближаючи його до концепції стійкого інклюзивного розвитку в ІТ-царині.Визначено функціональні напрями реалізації механізму та надано практичні рекомендації щодо його впровадження. Зроблено висновок про доцільність подальших досліджень у напрямі вивчення міжнародного досвіду та розробки системи оцінювання ефективності механізму. Тема визнана актуальною, міждисциплінарною та перспективною для наукового розвитку