Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету
Not a member yet
1071 research outputs found
Sort by
Семантика найменувань харчових продуктів у російських фразеологізмах
Get PDFThe article deals with the semantic transformation of names of food as idiom’s components in Russian phraseology and parоemia discourse.
The actuality of the work is determined by anthropocentrism of modern linguistics, interest to interrelation between language and culture, to modelling of national language world views. Specific representatives of the situations are the means of reflection of everyday consciousness in the image-bearing language world view. The images of the dishes are a part of the national world view. The purpose of the work is to describe the specifics of contents and semantic transformation of components – names of food products in Russian phraseological units, including paroemias. Based on 1,000 phraseological contexts of the Russian language, the phraseological “menu” has been created that demonstrates the variety of traditional cuisine: bakery products, drinks, snacks, spices, soups, ritual and holiday dishes, farinaceous, dairy products, desserts. The process involved identification of the most frequent denominations, description of the semantics of the denominations хлеб (“bread”), щи (“shchi”), каша (“porridge”), молоко (“milk”), масло (“butter”), яйцо (“egg”), etc.
The motivational signs for the semantic transformation may be taste and contents of the products, their appearance, result of consuming, cooking process, eating process, etc. The components – names of food products, while being within phraseological units, acquire both abstract and concrete meanings: хлеб (“bread”) – ‘home and food’; ‘maintenance’; ‘earnings, payment’; ‘the most necessary’; каша (“porridge”) – ‘mess, disorder’; ‘action, including the one that is hard or unpleasant’; ‘punishment’; ‘life experience’, etc. It has been established that the majority of phraseological units are of Russian-specific origin. Individual phraseological units got into the standard language from jargon speech. Significant number of phraseological units of literary language – both Russian and adopted – have been recorded. It is recognized that the phraseology of Russian language actively masters not only native but also adopted denominations of products. The names of the traditional Russian cuisine are predominantly the ones subjected to semantic transformation. It is the phraseological image that most frequently preserves the national specific of a phraseological unit.В статье рассмотрены семантические трансформации компонентов – наименований пищевых продуктов в составе русских фразеологизмов. Выявлены наиболее часто упоминаемые названия пищевых продуктов, основные мотивационные признаки для семантических трансформаций, а также наиболее типичные – конкретные и абстрактные – контекстуальные значения трансформированных компонентов. Установлено, что семантически трансформируются преимущественно наименования традиционных для русской кухни продуктов.У статті розглянуто семантичні трансформації компонентів – назв харчових продуктів у складі російських фразеологізмів. Виявлено найчастіше згадувані назви харчових продуктів, основні мотиваційні ознаки для семантичних трансформацій, а також найбільш типові – конкретні та абстрактні – контекстуальні значення трансформованих компонентів. З’ясовано, що семантично трансформуються здебільшого назви традиційних для російської кухні страв
Туман як вид води-речовини у фразеологічній картині світу білорусів
Get PDFBased on the material of Belarusian phraseological units with the component туман ‘fog’, listed in literary and dialectal phraseological sources, the article singles out their characteristic cultural connotation and the stable evaluative contents of Belarusian culture that they hand down and preserve, its categories and senses, connected with fog as the name for water as a kind of substance. The author identifies the interaction between the language and national culture through phraseological units, which partially represent the concept “water” as one of the components of phraseological world view of the Belarusians in the diapason of cultural and national self-awareness, objectifying generally the natural and spatial codes of the culture.
The authors points out that the phraseological units with the component туман (fog) and its derivative туманить most often convey a negative connotation: they reflect some special activities, ways and means for deceiving and conning people, showing off, misleading, inability or unwillingness to see the real world as it is, or maybe living in fool’s paradise. This all is related to the selection of the component-lexeme туман (fog) that has certain symbolic meanings assigned to it – ambiguity, inaccuracy, lies or chimeras, etc. Linguistic and cultural analysis of phraseological units with the component туман (fog) is carried out with the aim to determine the cultural information that has been recorded in them and handed down to new generations, the moral and ethical norms and codes of conduct, people’s relations that the Belarusians either consider to be laudable or reject and condemn. The subject of the research is the peculiarities of arrangement and ways of conveying cultural information, the contents of the “language” of culture based on the notion of fog with the aim of reconstructing the concept “water”, the integrity of which is impossible without taking into consideration all the “water” components in phraseological units that objectify the concept “water”. One of these components is the lexeme туман (fog), which is a part of the thematic group “kinds of water”.В статье на материале фразеологизмов с компонентом туман, зафиксированных в литературных и диалектных фразеологических источниках белорусского языка, выявляется характерная им культурная коннотация, переданное и сохраненное устойчивое ценностное содержание культуры белорусов как их создателей и носителей, ее категорий и смыслов, связанных с туманом как наименованием вида воды-вещества. Устанавливается взаимодействие языка и культуры народа посредством фразеологизмов, частично репрезентирующих концепт «вода» как фрагмент фразеологической картины мира белорусов в диапазоне культурно-национального самосознания и объективирующих в основном природный и пространственный коды культуры.
Акцентируется внимание на том, что фразеологические единицы с компонентом туман и производным от него туманить передают наиболее часто негативную коннотацию отраженных в них специальных действий, способов и средств обманывания, надувательства, бахвальства, введения людей в заблуждение, нежелания или невозможности воспринимать реальность какой она есть, правдивость информации о жизни либо даже подкрашивания ее в розовый цвет. И все это связано с отбором компонента-лексемы туман, за которой закреплена разнообразная символика – неясность, неточность, расплывчивость, ложь, химера и под.У статті досліджено фразеологізми з компонентом туман, зафіксовані в літературних і діалектних фразеологічних джерелах білоруської мови, виявлено характерну їм культурну конотацію, переданий і збережений стійкий ціннісний зміст культури білорусів як її творців і носіїв, з’ясовано категорії і смисли, пов’язані з туманом як найменуванням виду води-речовини. Установлено взаємодію мови і культури народу за допомогою фразеологізмів, що репрезентують концепт «вода» як фрагмент фразеологічної картини світу білорусів у діапазоні культурно-національної самосвідомості й об’єктивують здебільшого природний і просторовий коди культури.
Акцентовано на тому, що фразеологічні одиниці з компонентом туман і похідним від нього туманити передають найчастіше негативну конотацію відображених у них спеціальних дій, способів і засобів обдурювання, вихваляння, уведення людей в оману, небажання або неспроможність сприймати реальність такою, якою вона є, спотворювання інформації про життя або навіть підфарбовування її в рожевий колір. І все це пов’язане з компонентом-лексемою туман, за якою закріплена різноманітна символіка – неясність, неточність, розпливчатість, брехня, химера і т. ін
Погляди сучасних мовознавців на тлумачення поняття «виразність»
Get PDFThe article deals with the interpretation of the “expressiveness” concept in modern linguistics. Scholars qualify speech expressions in different ways. It is quite clear that there is a distinction between speech expressiveness and accuracy, figurativeness, logic, etc. As for the interrelation of expression and expressiveness in linguistics, there is still a controversy, represented by four positions: the identification of expression and expressiveness; expression is a generic notion of expressiveness and other qualities of speech; expression derives from the category of expressiveness or it is a parallel concept to it. Often expression is identified with expressiveness, considering these concepts synonymous and explaining expression by means of expressiveness espcially in some studies in logic, psychology, linguistics. Thus, certain scholars in their linguistic researching define expression as expressive and figurative means of speech that distinguishes it from ordinary, stylistically neutral speech, making it bright, figurative, and emotionally coloured. Most linguists consider the concept of “expression” and “expressiveness” to be synonymous, confirming this idea with the fact of synonymous notions “expression” and “expressivenеss”, recorded by the “Great Defining Dictionary of Modern Ukrainian Language”.
According to the second approach expression is represented as a generic concept of expressiveness and other speech qualities. In this case, the expression of the speech (statements, parts of the text or the whole text) is defined as a set of such characteristics (first of all accuracy, logic, clarity, expressiveness), which provide its full perception by the addressee (information understanding as close as possible). Speech qualities that determine speech expressiveness obtain different degrees of relevance (significance). Sometimes they are implemented by various expression means in functional speech styles. In terms of the third position expression is the derivative of the expressiveness concept that makes the language expressively coloured. Expressiveness is thus interpreted as a semantic category, which gives the expression due to the interaction in the content aspect of the language units, the text, the evaluative and emotional attitude of the speaker to the fact that happens in the internal or external world. Some linguists perceive expression as a separate linguistic category, which is a specific notion of expressiveness. The fourth approach can be outlined as follows: expression is a synonym of intensity and a parallel concept to expressiveness. It is understood as a kind of pragmatic information related to the concept of intensity (expressiveness). In general, this term delimitation process is very important and future-leading, as it contributes to their proper functioning in all branches of linguistics.В статье идет речь о толковании понятия «выразительность» в современном языкознании. Рассматриваются различные взгляды лингвистов на соотношение понятий выразительности и экспрессивности: отождествление выразительности и экспрессивности; выразительность − родовое понятие к экспрессивности и другим качествам речи; выразительность − производное от категории экспрессивности или параллельное к ней понятие.У статті йдеться про тлумачення поняття «виразність» у сучасному мовознавстві. Розглянуто різні погляди лінгвістів на співвідношення понять виразності й експресивності: ототожнення виразності й експресивності; виразність − родове поняття до експресивності й інших якостей мовлення; виразність − похідне від категорії експресивності чи паралельне до неї поняття
Логіко-семантичні та функціональні особливості соматизмів у лексичній парадигмі української мови
Get PDFThe article is devoted to the research of lexical-semantic invariants of somatic objects, their functional characteristics; there have been analyzed the word definitions of substantive-somatisms such as body, head, leg etc., polysemy of their semantics, conditions and ways in which these units were used in early-printed texts as well as in “Hypathian Chronicle” . From the diachrony point of view the author analyzes the inner form of somatisms which produces numerous culturally meaningful connotations. Considerable attention is paid to various paradigms and oppositions which combine these most ancient by their origin words. Related to one and the same fragment of reality – anatomy of man and animals – they often, in the most unexpected relations and format, reflect the conceptual, substantive and functional similarity of the denoted phenomena. It was established that the substantive ‘body’ is dominant in frequency of use, and its semantic content is polysemantic. Examples which demonstrate the use of appellatives in early-printed texts being motivated by somatisms indicate that the latter seem to take over the function of the stimulus to establish various types of connections between the attribute and the defined word: potential, metaphorical, associative, differential, etc. In most of attributive phrases, adjectives do not introduce a new quality in the semantics of the defined noun-somatism, they mostly confirm the most characteristic organic feature of man.
It is emphasized that the complex analysis of lexemes to denote anatomical parts of the body in the early-printed texts confirms not only their communicative relevance, but also the prospects in the study of the word ambiguity, metaphorical semantics, fixation of neologisms, motivated by somatisms. Many anatomical denominations used to denote the parts of the human body have acquired a symbolic meaning, which is explained by the nature of denotations, since their symbolic essence is particularly transparent: the word-somatism and the etalon which it symbolizes, interact and interpenetrate, gaining additional connotations.Статья посвящена изучению лексико-семантических инвариантов соматических объектов, их функциональных особенностей; проанализированы словарные дефиниции субстантивов-соматизмов тело, голова, нога и др., многозначность их смыслового наполнения, условия и способы реализации этих единиц в старопечатных текстах, а также в «Ипатьевской летописи». С точки зрения диахронии анализируется внутренняя форма соматизмов, что порождает многочисленные культурно-значимые коннотации.Стаття присвячена вивченню лексико-семантичних інваріантів соматичних об’єктів, їх функціональних особливостей; виокремлено словникові дефініції субстантивів-соматизмів тіло, голова, нога тощо, багатозначність їх змістового наповнення, умови й способи реалізації цих одиниць у стародруках та «Літописі руському» (Іпатіївський список). Із погляду діахронії окреслено актуальність внутрішньої форми соматизмів, що сприяє появі численних культурно значущих конотацій
Міжкультурні особливості художніх текстів сучасної німецької літератури
Get PDFThe article analyzes the works of modern German literature with intercultural potential. These are works that belong to “Intercultural Literature”: Sachbücher, Migrantenliteratur (works by migrant authors living in Germany, as well as works by German authors who have a long-term experience in excellent cultural contexts) and Frauenliteratur. Attention is drawn to the fact that the language and cultural landscape of Germany has essentially changed due to migration, mobility, globalization and integration processes. It affected the structure of society, turning them from monocultural to multicultural. Literature, which reflects the life of society in all its manifestations, now contains a powerful intercultural component, which is an essential social feature of the German present. In a multicultural environment, citizens need a “common language” for understanding. The emergence of such a “language” is possible only in terms of familiarity with “other” cultures, cultures of neighbors, their understanding and acceptance. Therefore, in recent decades in German literature there has been a large number of works that are known in the theory as “intercultural literature”.
The texts of modern German literature, not only “intercultural”, have an extremely large intercultural potential, because they: reflect realities of everyday life of modern Germans in all variety of life situations; offer the reader actual problems that are close to different people from different cultural centers; recreate social relations and relationships between people; demonstrate examples of social behavior and thinking of modern Germans; their language is alive and figurative. This literature not only reflects the present-day Germany through the image of everyday life of ordinary citizens in a multicultural society, but also contains a comparative component of several cultures, with a focus on differences based on religious grounds, offering behavior patterns, communication styles, and t differences of time and space perceptions. It is not only a good material for the analysis of purely intercultural elements, but also a wealth of material for linguistic analysis.В статье анализируется современная литература Германии с позиций наличия в тех или иных художественных произведениях элементов, которые демонстрируют особенности мультикультурного сосуществования представителей разных языковых и этнических сообществ. Определяется межкультурный потенциал произведений немецких авторов, в которых, невзирая на создание типичных жизненных ситуаций современной Германии, прослеживается национальная специфика. Основное внимание акцентируется на текстах, которые относятся к «интеркультурной литературе»: Sachbücher, Migrantenliteratur (произведениях авторов-мигрантов, которые живут в Германии, а также произведениях авторов неметкого происхождения, которые имеют опыт длительного проживання в непривычных для них культурних контекстах) та Frauenliteratur.У статті проаналізовано сучасну літературу Німеччини з позиції наявності в тих чи тих художніх доробках елементів, що засвідчують особливості мультикультурного співбуття представників різних мовних і етнічних спільнот. Визначено міжкультурний потенціал творів німецьких авторів, у яких попри відтворення типових життєвих ситуацій сучасної Німеччини простежується національна специфіка. Основний акцент зроблено на текстах, що належать до «інтеркультурної літератури»: Sachbücher, Migrantenliteratur (творах авторів-мігрантів, які мешкають у Німеччині, а також творах авторів німецького походження, які мають досвід довготривалого перебування у відмінних культурних контекстах) та Frauenliteratur
Літературний дискурс і кінодискурс у системі арт-дискурсу
Get PDFMost often the discourse-analysis theories focus on the following discourse-objects: discourses of everyday communication, institutional discourses, public discours, political discourse, media discourses, art discourses etc. So the article is about the art discourse which is one of the main kinds of discourse. The art discourse has not received wide extention in modern linguistics yet and seems to be understudied. There are the literary discourse, the music discourse, the visual art discourse, the model discourse, etc. in the sphere of art. The art discourse reflects modern phenomena with the help of language means. It represents both a textual unity, which interprets an art object together with extra textual factors, and the communication activity where should present a sender and a recipient of information. Due to the above-mentioned, not just the literary discourse but also the film discourse are passed in review in this article. In that article we consider literary discourse as a communicative process of information delivery from an author to a reader. As a result, a kind of a message appears. The article also deals with features and functions of the literary discourse and the film discourse. Main features of the literary discourse are a written form, wholeness and completeness, polymorthy, blured distinction between the truth and a lie towards an objective reality. Functions of the literary discourse are the following: informative, creative. The film discourse is considered both in narrow and broad senses in the article. In a narrow sense, the film discourse is “an oral, written, visual message, expressed with verbal / visual signs”. In broader sense, the film discourse is a process of creating, playing out and percepting the film. This process includes the synthesis of the participants of the discourse, i.e. their speech, time and space of their co-operation. Action, formation of characters and their relationship, and also the development of their natures happen with the help of this synthesis. Main features of the film discourse are wholeness and completeness, usage of the film language tools, the synthesis of a personality\u27s speech activity and a non-verbal component, presence of broad extratextual factors. Main functions of the film discourse are informative and the function of influence. Therefore, according to criteria of genre and functional style, the literary discourse and the film discourse refer to the art discourse. The most important object of studying both kinds of art discourse is works of art, i.e. fiction and feature films accordingly.В статье рассматривается арт-дискурс, который является основным из видов дискурса, имеющих отношение к искусству, в сферу которого входят литературный дискурс, музыкальный дискурс, дискурс изобразительного искусства, модельный дискурс и др. Так как арт-дискурс отражает современные явления с помощью языковых средств и представляет из себя как связный текст, интерпретирующий объект искусства в совокупности с экстралингвистическими факторами, так и коммуникативную деятельность, где должен присутствовать отправитель и получатель информации, в качестве вида арт-дискурса рассматривается не только литературный дискурс, но и кинодискурс.У статті розглянуто арт-дискурс, що є основним із різновидів дискурсу, співвідносних із мистецтвом, до сфери якого входять літературний дискурс, музичний дискурс, дискурс образотворчого мистецтва, модельний дискурс тощо. Оскільки арт-дискурс відображає сучасні явища за допомогою мовних засобів і становить як зв’язний текст, що інтерпретує об’єкт мистецтва разом з екстралінгвальними факторами, так і комунікативну діяльність, де мають бути відправник й отримувач інформації, то до різновидів арт-дискурсу уналежнено не тільки літературний дискурс, але й кінодискурс
Семантико-синтаксична структура безсуб’єктних речень із дієслівними предикатами стану
Get PDFThe article analyzes the semantic and syntactic structure of ssubjectless sentences of verbal predicates condition; identified the main structural diagrams and models of types such sentences, conducted distributive analysis of verbal predicates subjectless condition, defined types of semantics sentences generated by these predicates.
Is noted that the sentence subjectless state formed on the basis of predicates distributional properties of which do not provide for the mandatory implementation of subject and object syntaxemes. Considering the generalization of the scientific viewpoint determined that, firstly, the main feature of grammatical sentences with these predicates is impersonality. Second, on the basis of this type of predicates are formed elementary sentence that in traditional syntax called impersonal. It was found that the model PraedstVf presented by sentences formed on the basis of verb\u27s predicate to denote «a comprehensive» state of the external environment. Verbal predicates a comprehensive state are limited group and denote conditions created by natural forces. In Ukrainian linguistics, they are regarded as syntactic variant of monovalent verbs. Proved that subjectless sentence in Ukrainian language form only verbal predicates to denote the environment; submitted semantic differentiation of predicates. Defined the structural types of model of subjectless sentences of verbal state, default and optional redistributors. Indicated that sentence with verbal predicates subjectless condition include optional temporal distribution, causative, for qualitative adverbialnymy and other components. The structural model types subjectless sentences of verbal state, default and elective redistributors. Indicated that sentence with subjectless verbal predicates of state include an optional spread by temporal, causative, qualitative and other adverbialnymy components.В статье проанализирована семантико-синтаксическая структура бессубъектных предложений с глагольными предикатами внешнего состояния; определены основные структурные схемы и модельные разновидности таких предложений; исследованы дистрибутивные свойства глагольных предикатов бессубъектного состояния; конкретизированы семантические характеристики структурных компонентов бессубъектных предложений.У статті проаналізовано семантико-синтаксичну структуру безсуб’єктних речень із дієслівними предикатами зовнішнього стану; визначено основні структурні схеми й модельні різновиди таких речень; досліджено дистрибутивні властивості дієслівних предикатів безсуб’єктного стану; з’ясовано семантичні характеристики структурних компонентів безсуб’єктних речень
Комунікативно зорієнтований підхід у навчанні англомовного спілкування майбутніх авіафахівців
Get PDFThe reasonability of using communicative approach in the process of teaching future aviation specialists to speak English has been proved in the given article. The definition of the term “communication” as a basic notion of communicative approach has been offered. Communication can be defined as exchange of thoughts and information. Formulated by E. Passov principles of communicative learning have been presented: the principle of speaking and mental activity, the principle of individualization, the principle of functionality, the situational principle and the principle of novelty. The conditions of effective application of communicative approach and tendencies relevant for teaching a foreign language have been defined. The tendencies are the following: communicative orientation of all kinds of learning; the main link in the teaching process is not a teacher but a student; making students interested in the learning process according to their interests, abilities and needs; teaching materials are presented according to situational and subject or functional principle; the main types of interaction are pair and group work; communicative approach in the process of learning a language has contributed into appearing of non-traditional attitude towards errors. One of the drawbacks of communicative approach is unsystematic presentation of grammar material.
In the process of research it has been found out that success of implementation of communicative approach depends on a number of factors: the level of teacher’s professional training; knowledge of cadets’ individual peculiarities and abilities; usage of authentic teaching materials; formation of cadets’ communicative competency with the help of four kinds of activities, such as reading, writing, speaking and listening. The author of the article points out the term «approach» means the strategy of teaching. The fundamental principle of communicative approach is focusing on communicative competency as a basic one, spontaneity and natural character of communication process, considering students’ individual peculiarities, abilities, interests and future job possibilities.
Having conducted the research we have come to the conclusion that communicative approach can be successfully implemented in the process of teaching future aviation specialists to speak English. Pair work is the most common type of activity as communication in real life takes place between a pilot and an air traffic controller. Group work is also very popular as it helps students to overcome language barrier and fear of speaking. The students are asked to agree or disagree with the given statements, to find solutions to different problem situations.В статье обосновывается целесообразность использования коммуникативно направленного подхода в обучении будущих авиаспециалистов общению на английском языке. Предлагается определение категории «коммуникация» как ключевого понятия коммуникативного подхода. Анализируются сформулированные Е. Пассовым принципы коммуникативного обучения: речевой и умственной активности, индивидуализации, функциональности, ситуативности, новизны. Определяются факторы эффективного применения коммуникативного подхода и тенденции, характерные для преподавания иностранного языка: коммуникативная направленность всех видов обучения; главным звеном в процессе обучения является не преподаватель, а студент; заинтересованность студентов процессом обучения согласно с их интересами, способностями и потребностями; учебно-методические материалы предоставляются за ситуативно-тематическим или функциональным принципом; основными видами работы студентов являются работа в парах (диалог) и в группах (полилог); коммуникативный подход в изучении языка способствовал появлению нетрадиционного отношения к ошибке. Среди недостатков коммуникативного подхода следует отметить несистематическую подачу грамматического материала.У статті обґрунтовано доцільність використання комунікативно зорієнтованого підходу до навчання майбутніх авіафахівців англомовного спілкування. Запропоновано потрактування категорії «комунікація» як ключового поняття комунікативного підходу. Представлено принципи комунікативного навчання, сформульовані Є. Пасовим: принципи мовленнєво-розумової активності, індивідуалізації, функціональності, ситуативності, новизни. Визначено чинники ефективного застосування комунікативного підходу та тенденції, релевантні для викладання іноземної мови: комунікативна спрямованість усіх видів навчання; основною ланкою у процесі навчання є не викладач, а студент; зацікавлення студентів процесом навчання відповідно до їхніх інтересів, здібностей і потреб; навчально-методичні матеріали подаються за ситуативно-тематичним чи функціональним принципом; основними видами роботи студентів є парна (діалог) і групова (полілог) робота; комунікативний підхід до вивчення мови спричинив нетрадиційне ставлення до помилки. З-поміж недоліків комунікативного підходу виокремлено несистематичне подання граматичного матеріалу
