Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету
Not a member yet
1071 research outputs found
Sort by
СЕНСОРНI ОБРАЗИ ЯК АТРИБУТИ МОДЕЛЮВАННЯ ТIЛЕСНОСТI В «ТЮРЕМНIЙ ПРОЗI» ВОЛЬФГАНГА БОРХЕРТА
No full textThe article contains an analysis of the functioning of sensory images in the “prison prose” of Wolfgang Borchert, a representative of the literature of postwar Germany, a member of the group “47”. Using an expressionist palette, the artist sought not only to comprehend spiritual existentials, but also to create a relief sensory world in which those who found themselves “in ruins” were forced to be. The author emphasizes that the studied images are an important component of the psychopoetics of the work and are marked by a high level of emotional resonance. Appealing to works devoted to the study of artistic corporeality, it is noted that ignoring this ontological category causes the leveling of a number of semantic levels, which, according to H. U. Humbrecht, form a symbiosis of meaning and presence as a perception of the subject environment. The researched texts, in particular the short stories “Dandelion Flower”, “Sunday Morning”, “There and Here”, illustrate the functionality of tactile, visual, sound, olfactory images, with which the author models the semantic model of the artistic world of works and reveals the character structure of characters. Sensory images in the article are interpreted as those that are outlined by subjectivity, reveal the comprehension of certain characteristics of the environment, are able to intensify the development of action, to condense attention on the psychological dominants of the character, on the plot-forming moments. It has been found that sensory concepts are subjective, so they can be interpreted quite freely. In an artistic text, the information accumulated by certain receptors or sense organs is realized, acquiring additional meanings. Poetics of “prison stories” V. Borcherta focuses on the translation of the experience of a person who is “on the verge” and experiencing a deep personal crisis.Стаття мiстить аналiз функцiонування сенсорних образiв у «тюремнiй прозi» Вольфганга Борхерта, представника лiтератури повоєнної Нiмеччини, учасника «Групи 47». Використовуючи експресiонiстичну палiтру, митець прагнув осягнути не лише духовнi екзистенцiали, а й створити рельєфний вiдчуттєвий свiт, у якому змушенi перебувати тi, хто опинився «на руїнах». Авторкою наголошено, що дослiджуванi образи є вагомою складовою психопоетики твору й вiдзначаються високим рiвнем емоцiйного резонансу. Апелюючи до праць, присвячених дослiдженню художньої тiлесностi, зауважено, що iгнорування цiєї онтологiчної категорiї спричиняє нiвелювання низки смислових рiвнiв, якi, на думку Х. У. Гумбрехта, формують симбiоз значення та присутностi, як сприйняття предметного середовища. Дослiджуванi тексти, зокрема оповiдання «Квiтка кульбаби», «Недiльний ранок», «Там i Тут», iлюструють функцiонал тактильних, вiзуальних, звукових, ольфакторних образiв, за допомогою яких автором моделюється змiстова модель художнього свiту творiв та оприявлюється структура характерiв персонажiв, свiтосприйняття автора. Сенсорнi образи в статтi потрактовуються як такi, що окреслюються предметнiстю, оприявлюють осягнення окремих характеристик навколишнього, здатнi iнтенсифiкувати розвиток дiї, конденсувати увагу на психологiчних домiнантах персонажа, на сюжетоутворюючих моментах. З’ясовано, що сенсорнi концепти є суб’єктивними, вiдтак можуть досить вiльно iнтерпретуватися. У художньому текстi iнформацiя, накопичена певними рецепторами чи органами чуття реалiзується, набуваючи додаткових сенсiв. Поетика «тюремних оповiдань» В. Борхерта зорiєнтована на трансляцiю досвiду особистостi, яка перебуває «на межi» та переживає глибоку особистiсну кризу. Автор моделює широкий спектр сенсорних образiв смислового поля «продукування присутностi», якi увиразнюють художню тканину тексту, створють альтернативнi смисловi шари. Вiдзначимо, що найактивнiше в прозовому доробку митця функцiонують тактильнi, вiзуальнi й ольфакторнi образи, моделюючи тканину художньої тiлесностi
Метод білінгвальної освіти: навчання іноземних мов через мистецтво - інтеграція підходів CLIL та ESL/ELL в українському освітньому контексті
No full textThis article analyzes modern bilingual teaching methods CLIL (Content and Language Integrated Learning) and ESL/ELL (English as Second Language/English Language Learners), which integrate foreign language instruction with other academic subjects. These methodologies are actively implemented in European educational systems and are gradually being introduced in Ukraine. The research identifies key implementation challenges, particularly the mismatch in teacher training and qualification requirements. The authors propose that art serves as an optimal subject for integration with foreign language teaching, as it functions as a practical component that stimulates hands-on creative activities while facilitating vocabulary acquisition and cultural understanding. Unlike subjects such as mathematics, physics, or geography, art is more accessible for language teachers to master and seamlessly integrates into foreign language lessons while revealing cultural aspects of the target language. The study demonstrates that foreign language learning through art not only develops students\u27 communicative and linguistic competencies but also significantly expands their worldview, cultivates appreciation for various art forms (music, painting, literature, architecture, cinema), and provides essential background knowledge for successful intercultural communication. The paper presents positive and negative aspects of these bilingual methods, their impact on educational quality, and proposes practical implementation strategies for modern Ukrainian education. Three detailed lesson plans are provided to illustrate the methodology\u27s application across different educational levels (primary, secondary, and high school).У цій статті аналізуються сучасні білінгвальні методи навчання CLIL (предметно-мовне інтегроване навчання) та ESL/ELL (англійська як друга мова/учні, які вивчають англійську мову), які пропонують поєднувати урок іноземної мови з іншими шкільними предметами. Ці методики активно використовуються в європейських країнах і поступово впроваджуються в українську освітню систему. Дослідження визначає ключові проблеми впровадження, зокрема невідповідність у підготовці та кваліфікації педагогічних кадрів. Автори пропонують, що мистецтво є оптимальним предметом для інтеграції з викладанням іноземної мови, оскільки воно функціонує як практичний компонент, що стимулює творчу діяльність учнів і водночас сприяє засвоєнню лексики та культурному розумінню. На відміну від таких предметів, як математика, фізика чи географія, мистецтво є більш доступним для опанування вчителями мови та органічно вписується в урок іноземної мови, розкриваючи культурні аспекти мови, що вивчається. Дослідження демонструє, що вивчення іноземної мови через мистецтво не лише розвиває комунікативні та мовні компетенції учнів, але й значно розширює їхній світогляд, виховує любов до творів мистецтва (музики, живопису, літератури, архітектури, кіно) та забезпечує фонові знання, необхідні для успішної міжкультурної комунікації. У статті висвітлено позитивні та негативні аспекти цих білінгвальних методів, їхній вплив на якість освітнього процесу та запропоновано практичні стратегії впровадження в сучасну освіту України. Наведено три детальні плани уроків для ілюстрації застосування методики на різних освітніх рівнях (початкова школа, середня школа, старша школа)
ПОГЛЯД КРIЗЬ ЧАС: СПОГАДИ ЯК ХУДОЖНЯ ФОРМА РЕПРЕЗЕНТАЦIЇ ПАМ’ЯТI В РОМАНАХ "КРАЇНА ГIРКОЇ НIЖНОСТI" ВОЛОДИМИРА ЛИСА Й "ОСТАННI IСТОРIЇ" ОЛЬГИ ТОКАРЧУК
No full textThe article examines the novels of the most popular writers of Ukraine and Poland - “The Land of Bitter Tenderness” by Volodymyr Lys and “Recent Stories” by Olga Tokarchuk in the context of preserving ancestral and national memory, represented through the form of memories. The deconstruction of the past in both works takes place through the memories of three women (grandmothers - daughters - grandchildren). Overlapping with the events of the present, memories expand the space-time continuum of the work through retrospection and prospecting. The focus is on the correlation of individual and collective memory, represented in a number of stories set out in the novels. During the analysis, studies in culturology, psychology, sociology, philosophy A. Assman, J. Assman, P. Nora, R. Terdiman and others were used. It is stated that the individual memory of a person as the most important dimension of his existence in the epic is developed through the ancestral memory, which is superimposed on the historical memory of the people. The space of memory in the text is marked by various forms of information storage and creates a horizon of living memory. In the novels the concept of memory is understood on an individual, social, cultural, national, and historical level. The individual memory of older women is combined with the historical trauma of IDPs and children of “enemies of the people”. Genetic memory becomes the matrix of the identities of Dazdraperma - Vitaly - Olesya (“The Land of Bitter Tenderness”) and Paraskeva - Ida - Maya (“Recent Stories”). The markers of this memory in the works are the Ukrainian language and religiosity. Ukrainian and Polish works bring together the form of the story, the theme of memory, the recurrence of women’s destiny, loneliness, maternal instinct, national identity. Three women’s destinies are a symbolic projection of a man against the background of historical events of the 20th century in Poland and Ukraine.У статтi розглянуто романи найпопулярнiших письменникiв України та Польщi - «Країна гiркої нiжностi» Володимира Лиса й «Останнi iсторiї» Ольги Токарчук в контекстi збереження родової й нацiональної пам’ятi, репрезентованої через форму спогадiв. Деконструювання минулого в обох творах вiдбувається через спогади трьох жiнок (бабусi - дочки - онуки). Накладаючись на подiї теперiшнього, спогади розширюють часопросторовий континуум твору через ретроспекцiю та проспекцiю. Основну увагу зосереджено на кореляцiї iндивiдуальної та колективної пам’ятi, репрезентованiй у низцi iсторiй, викладених у романах. Пiд час аналiзу використано студiї з культурологiї, психологiї, соцiологiї, фiлософiї А. Ассман, Я. Ассмана, П. Нора, Р. Тердiмана та iнших. Вказано, що iндивiдуальна пам’ять людини як найважливiший вимiр її буття в епiцi розгорнута через родову пам’ять, що накладається на iсторичну пам’ять народу. Простiр пам’ятi у текстi означений рiзними формами збереження iнформацiї й творить горизонт живого спогаду. У романах концепт пам’ятi осмислюється на iндивiдуальному, соцiальному, культурному, нацiональному, iсторичному рiвнях. Iндивiдуальна пам’ять жiнок старшого поколiння поєднана з iсторичною травмою вимушених переселенцiв i дiтей «ворогiв народу». Генетична пам’ять стає матрицею iдентичностей Даздраперми - Вiталiї - Олесi («Країна гiркої нiжностi») та Параскеви - Iди - Маї («Останнi iсторiї»). Маркером цiєї пам’ятi у творах є українська мова та релiгiйнiсть. Український i польський твори зближують форма оповiдi, теми пам’ятi, повторюваностi жiночої долi, самотностi, материнського iнстинкту, нацiональної iдентичностi. Три жiночi долi - це символiчна проекцiя людини на тлi iсторичних подiй XX столiття в Польщi та Українi
Сегментацiя як одна з характеристик iдiостилю письменника (структурно-функцiональний аспект)
No full textThe article deals with the structural and functional peculiarities of the use of segmented utterances in the fictional text as one of the features of the writer’s idiostyle. The author examines the concept of “idiostyle” which is usually interpreted as a set of linguistic and stylistic means that are significant to the author’s style as they make his texts unique and distinguish them from others. The author also focuses on a segmented utterance, a binary sentence where a constituent - topic (theme) - is detached from the rest of the sentence - comment (rheme) - and is repeated within the rheme in a form of a pronoun. The paper reveals the features of main structural types of segmented utterances as well as meanings inherent in each of these types. The material of the study are the novels of modern French writers D. Pennac (Le chagrin d’´ecole; La petite marchande de prose) and J. Boissard (Moi, Pauline; B´eb´e couple). Each of the novels is analyzed according to the following criteria: the total number of segmented utterances, the predominance of one of the structural types, the presence of isolants that accompany the detached topic, the presence of double segmentation. The analysis of fictional texts consists of: 1) the analysis of each novel separately taking into account the criteria mentioned above; 2) comparative analysis of the use of dislocation by each of the writers. The author also attempts to reveal the pragmatic backgrounds of use of segmented utterances. Based on the study, it was concluded that despite many common features in the use of segmented utterances, there are some significant differences in the language of the studied works, which indicates that segmentation can be considered one of the characteristics of the writer’s idiostyle.Статтю присвячено аналiзу структурно-функцiональних особливостей використання сегментованих висловлень у художньому текстi як однiєї з ознак iдiостилю письменника. У роботi розглянуто поняття «iдiостиль», сутнiсть якого полягає у використаннi автором певного набору мовно-стилiстичних засобiв, що надають його текстам неповторностi та виокремлюють iз ряду iнших. Схарактеризовано сегментоване висловлення, що представляє бiнарну конструкцiю, де один iз елементiв (тема) опиняється у вiдокремленiй позицiї вiдносно основного висловлення (реми). Цiлiснiсть висловлення зберiгається завдяки займенниковому субституту теми всерединi рематичної частини. У роботi визначено особливостi основних структурних типiв сегментованих висловлень, а також вiдтiнки значень, притаманнi кожному з них. Матерiалом дослiдження послугували романи сучасних французьких письменникiв Д. Пеннака (Le chagrin d’´ecole; La petite marchande de prose) i Ж. Буассар (Moi, Pauline; B´eb´e couple). Кожний iз романiв проаналiзовано за такими критерiями: загальна кiлькiсть сегментованих висловлень, частотнiсть уживання певного структурного типу сегментованого висловлення, наявнiсть iзолянтiв, що супроводжують вiдокремлену тему, i подвiйної сегментацiї, вiдтiнки значень, вираженi за допомогою сегментацiї. Аналiз художнiх текстiв проведено в 2 етапи: 1) аналiз кожного роману окремо з урахуванням зазначених критерiїв; 2) порiвняльний аналiз використання сегментацiї кожним iз письменникiв. Крiм того, зроблено спробу визначити прагматичне пiдґрунтя використання сегментацiї. На основi проведеного дослiдження зроблено висновок, що незважаючи на багато спiльних рис у вживаннi сегментованих висловлень, iснують певнi суттєвi вiдмiнностi в мовi дослiджуваних творiв, що свiдчить про те, що сегментованi висловлення можуть вважатись однiєю з характеристик iдiостилю письменника
СУЧАСНI НАРОДНI ТВОРИ ПРО МОСКАЛIВ: МIЖ ФОЛЬКЛОРНОЮ ТА ПОСТФОЛЬКЛОРНОЮ СВIДОМIСТЮ
No full textThe article examines the problems of determining the formal and semantic indicators of modern folklore and its connections with the modern social reality of the Ukrainians. Nowadays the trend in folklore is the study of folklore phenomena according to the new socio-political and cultural conditions of cooperation between the personality and the team; problems of determining the phenomena of folklorism, folklorization and non-folklore thinking. This article emphasis on understanding folklore as a process of adaptation, transformation and reproduction of folklore in everyday life, culture and art with an emphasis on its social and artistic reasons, which determine the entry of a genetically literary work within the “artistic canon” of folk art. It is pointed out active modern folklorization processes in the Ukrainian cultural space. Folklorization is interpreted as the introduction of a folk work into oral circulation from printed sources, from the stage or from the media. It is also noted that, along with traditional folklore, which continues to function actively, the cultural life of society includes postfolklore, which is interpreted in the article as a qualitatively new cultural product related to digital consciousness (cyber-folklore, newslore, Internet folklore) and diagnosed state of development of modern social values and cultural codes. Special attention is focused on the active existence of folk works about the Muscovites in the conditions of Russian aggression, in which the lexical unit “moscal” acquires new connotations. The researched works are conceived as samples that are on the border of folklore and post-folklore consciousness. Today folklore innovations, which appear on the basis of traditional social and moral and ethical stereotypes, accumulation of folklore experience, through the prism of which the reality is understood, often having an oral type of existence, may contain audiovisual component, intertextual component and spread rapidly in modern cultural space and illustrate modern understanding of reality.У статтi розглянуто проблеми визначення формально-змiстових показникiв новiтнього фольклору та його зв’язкiв iз сучасною суспiльною дiйснiстю українцiв. Трендовим напрямом у сучаснiй фольклористицi є дослiдження фольклорних явищ iз погляду нових громадсько-полiтичних, культурних умов спiвдiї iндивiда та колективу; проблеми визначення явищ фольклоризму, фольклоризацiї та нефольклорного мислення. Звернено увагу на розумiння фольклоризму як процесу адаптацiї, трансформацiї i репродукцiї фольклору в суспiльному побутi, культурi й мистецтвi з акцентом на його соцiальних i художнiх причинах, якi визначають входження генетично лiтературного твору в межi «мистецького канону» народної творчостi. Вказано на активнi сучаснi фольклоризацiйнi процеси в українському культурному просторi. Фольклоризацiя трактується як введення народного твору в усний обiг iз друкованих джерел чи зi сцени, iз засобiв масової iнформацiї. Вiдзначено, що поряд iз традицiйним фольклором, який продовжує активно функцiонувати, у культурне життя суспiльства увiйшов постфольклор, що трактується в статтi як якiсно новий культурний продукт, пов’язаний з цифровою свiдомiстю (кiбер-фольклор, ньюслор, iнтернет-фольклор) та дiагностує стан розвитку сучасних суспiльних цiнностей, культурних кодiв. Акцентовано на активному побутуваннi в умовах росiйської агресiї народних творiв про москалiв, у яких лексема «москаль» набуває нових конотацiй. Дослiджуванi твори осмислено як зразки, що перебувають на межi фольклорної та постфольклорної свiдомостi. Виникаючи на ґрунтi традицiйних соцiальних i морально-етичних стереотипiв, такi зразки акумулюють фольклорний досвiд, крiзь призму якого осмислюється реальна данiсть. Маючи переважно усний тип побутування, нинi фольклорнi новотвори можуть мiстити аудiовiзуальний компонент, iнтертекстуальну складову, досить швидко поширюватися в культурному просторi та демонструвати сучасне розумiння суспiльних реалiй
СПЕЦИФIКА ПРОВАНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТI В РОМАНI П. МЕЙЛА «РIК У ПРОВАНСI»
No full textThe article deals with the specifics of the literary interpretation of the mentality of one of the most amazing regions of France - Provence. The paper represents an attempt of analytical comprehending the unique routine practices of the Provence inhabitants, described in the novel “The Year in Provence” by the English writer Peter Mail. Peter Mail is an extraordinary modern English writer. In the 70-ies of the twentieth century he first debuted as a children’s, or rather adolescent, writer in the field of sex education for young adults. When he moved to Provence, he simply fell in love with the beauty of this region and radically changed his preferences - he began to write about the unique way of life of the Provence people. Therefore, the article considers the essence of the author’s strategy of modeling the way of life of the inhabitants of the unique French culture by an English writer. The paper particularly focuses on the way of organizing the life of the Provence inhabitants, as well as on the temperamental behavioral traits of literary images of the characters living in this region. Routine plot is relevant in the novel “The Year in Provence”, and elements of the travelogue genre enhance the dynamics of the event sequence. The article presents the defining features of the behavioral model of the Provence inhabitants. It also draws parallels with the Ukrainian practices of everyday life. The elements of cross-cultural analysis are applied in order to expand the cognitive, integrative functions of the text in the work of fiction. Cross-cultural analysis of the text of the novel allows predicting the peculiarities of the mechanisms of interaction between two cultures the Provence and the Ukrainian ones. It is noted that the “Provence text” of the novels by Peter Mayle is considered in terms of the imagological content of the friend-or-foe oppositions in the literary perspective of the fiction work. It is observed how the novel “The Year in Provence” presents literary attractions, the rhythm of life of the inhabitants in the region, which has not only positive moments but also flaws. The following features of the behavior of the Provence inhabitants are revealed: regularity, balance, self-restraint, etc.У статтi йдеться про специфiку художньої iнтерпретацiї ментальностi одного з найдивовижнiших регiонiв Францiї - Провансу. Авторка статтi спробувала аналiтично осмислити унiкальнi практики повсякдення мешканцiв Провансу, якi презентованi в романi англiйського письменника Пiтера Мейла «Рiк у Провансi». Пiтер Мейл дуже незвичний сучасний англiйський письменник. У 70-х роках ХХ ст. вiн спочатку дебютував як дитячий, а точнiше пiдлiтковий, письменник у галузi секс-просвiтництва для пiдлiткiв. Коли вiн переїхав до Провансу, то просто неймовiрно закохався у красу цього регiону та кардинально змiнив свої уподобання - почав писати про унiкальний спосiб життя мешканцiв Провансу. Тож у статтi розглянуто сутнiсть авторської стратегiї моделювання способу органiзацiї життя мешканцiв унiкальної французької культури англiйським письменником. Особливу увагу у статтi закцентувано на способi органiзацiї життя мешканцiв Провансу, а також на темпераментних поведiнкових рисах художнiх образiв персонажiв зазначеного регiону. Повсякденний сюжет є релевантним у романi «Рiк у Провансi», а елементи жанру травелог пiдсилюють динамiку розгортання подiй твору. У статтi представленi визначальнi риси поведiнкової моделi мешканцiв Провансу, проведенi паралелi з українськими практиками органiзацiї повсякдення. Авторка статтi послуговується елементами крос- культурного аналiзу з метою розширення пiзнавальних, iнтеграцiйних функцiй тексту твору художньої лiтератури. Крос-культурний аналiз тексту роману дав можливiсть передбачити особливостi механiзмiв взаємодiї двох культур - прованської та української. Вiдзначено, що «прованський текст» розглянуто в романi Пiтера Мейла з позицiї iмагологiчного наповнення опозицiї свiй / чужий у художньому просторi тексту твору лiтератури. Простежено те, як у романi «Рiк у Провансi» презентованi художнi атракцiї, ритм життя мешканцiв регiони, який має не тiльки позитивнi моменти, а й вади. Виявленi такi риси поведiнки мешканцiв Прованс: розмiренiсть, виваженiсть, стриманiсть та iн
ДОМIНАНТНИЙ КОНЦЕПТ ПОВIСТI Б. АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА «СМЕРТЬ»
No full textThe article is devoted to the study of the peculiarities of the realization of the concept of “death” in the story “Smert” by B. Antonenko-Davydovych. The creation of each writer can be considered as a representative part of his fragmentary experience, an individual-authorial consciousness, a reflection of contemporary reality, a picture of the artist’s world etc. In particular, the creation of B. Antonenko-Davydovych can be considered as a set of concepts. The concepts are generated by the cognitive activity of the world and consist of the unity of language and culture, the influence of society and traditions etc. and form integrity - the conceptosphere. Thanatological problem takes one of the leading places in scientific thought. It is considered as an existential phenomenon in the philosophy of irrationalism, a search for the meaning of life, a discovery of new horizons, a philosophical and atheistic attitudes, a denial of eternity, a protest against the world, a socio-cultural phenomenon etc. The concept of “death” can reveal itself as a state of uncertainty, feelings of disgust and despair, a psychological instability, an alienation and rejection by society, loss own life goals, changes in beliefs, expectations inconsistencies with reality, a cognitive dissonance, an apathy, a murder and cruelty etc. irrationalism, a search for the meaning of life, a discovery of new horizons, a philosophical and atheistic attitudes, a denial of eternity, a protest against the world, a socio-cultural phenomenon etc. The concept of “death” can reveal itself as a state of uncertainty, feelings of disgust and despair, a psychological instability, an alienation and rejection by society, loss own life goals, changes in beliefs, expectations inconsistencies with reality, a cognitive dissonance, an apathy, a murder and cruelty etc.Стаття присвячена дослiдженню особливостей реалiзацiї концепту «смерть» у повiстi Б. Антоненка-Давидовича «Смерть». Творчiсть кожного письменника можна вважати репрезентантом його фрагментарного досвiду, iндивiдуально-авторської свiдомостi, вiддзеркаленням тогочасної дiйсностi, картини свiту митця та iн. Зокрема, творчiсть Б. Антоненка-Давидовича можна розглядати як сукупнiсть концептiв. Концепти зароджуються шляхом пiзнавальної дiяльностi свiту й складаються з єдностi мови й культури, впливу суспiльства й традицiй та iн. й утворюють цiлiснiсть - концептосферу. Танатологiчна проблема посiдає одне з чiльних мiсць у науковiй думцi. Її розглядають як екзистенцiйний феномен у фiлософiї iррацiоналiзму, пошук сенсу буття, вiдкриття нових горизонтiв, фiлософське й атеїстичне ставлення, заперечення вiчностi, протест проти свiту, соцiокультурний феномен та iн. Концепт «смерть» може виявлятися як стан невизначеностi, вiдчуття вiдрази та зневiри, психологiчної нестiйкостi, вiдчуження та неприйняття суспiльством, втрати власних життєвих орiєнтирiв, змiни переконань, невiдповiдностi очiкувань iз дiйснiстю, когнiтивного дисонансу, апатiї до життя, вбивства й жорстокостi та iн
ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ЕМОТИВНОСТI В МАЛIЙ ПРОЗI О. I. СОЛЖЕНИЦИНА: ЛIНГВОСТИЛIСТИЧНИЙ АСПЕКТ
No full textThe study of linguistic means by which the “world of emotions” is expressed in the poetics of the writer is a necessary stage in the study not only of his work, but also of linguistic poetics in the aspect of emotive analysis of the literary text. In the article in the linguistic and stylistic aspect the means of creating emotionality in А. I. Solzhenitsyn’s small prose are characterized. It is determined that in an literary text, emotionality is created by various means, but is related to the representation of the category of expressiveness, its pragmatic function and subjective evaluation as a source of the emotional state / attitude of the speaker. Linguistic and stylistic analysis of the texts of works by А. I. Solzhenitsyn (“One Day of Ivan Denisovich” («Один день Ивана Денисовича»), “Matrena’s Yard” («Матренин двор»), “For the benefit of the cause” («Для пользы дела»)) showed that their speech is characterized by a high degree of emotionality, achieved by skillful use of various emotional means (emotional-valuable vocabulary, emotional word formation, paths that convey information about emotions, emotional syntax). The emotional space of the texts is represented by two levels - the level of the character and the level of its creator. In the texts of А. I. Solzhenitsyn’s works, emotional and evaluative vocabulary performs various functions (characteristics, influence, stimulation). It is established that emotionality in the textual space of the writer’s prose is one of the main stylistic features of the author’s poetics. Emotional and evaluative means are the leading components in the psychological, behavioral, speech characteristics of the characters of works, in the creation of artistic reality in which events take place, as well as in the reproduction of the author’s position representing the writer’s worldview. The choice of these means is determined by the plot-thematic content of the work, the author’s idea, the linguistic-stylistic system of the text, produces the content-conceptual and subtextual informativeness of the work.Дослiдження мовних засобiв, за допомогою яких виражається «свiт емоцiй» у поетицi письменника, - необхiдний етап у вивченнi не лише його творчостi, але й лiнгвiстичної поетики в аспектi емотiологiчного аналiзу художнього тексту. У статтi з лiнгвостилiстичного погляду схарактеризовано засоби створення емотивностi в малiй прозi О. I. Солженицина. Визначено, що в художньому текстi емотивнiсть створюється рiзними засобами, але пов’язана з репрезентацiєю категорiї експресивностi, її прагматичною функцiєю та з суб’єктивною оцiннiстю як джерелом появи емоцiйного стану / ставлення мовця. Лiнгвостилiстичний аналiз текстiв творiв О. I. Солженицина («Один день Iвана Денисовича» («Один день Ивана Денисовича»), «Матрьонiн двiр» («Матренин двор»), «Для користi справи» («Для пользы дела»)) засвiдчив, що їх мовленню притаманний високий ступiнь емотивностi, що досягається вмiлим використанням сукупностi рiзноманiтних емотивних засобiв (емоцiйно-оцiнна лексика, емотивний словотвiр, тропи, що передають iнформацiю про емоцiї, емотивний синтаксис). Емотивний простiр текстiв представлено двома рiвнями - рiвнем персонажа i рiвнем його творця. У текстах творiв О. I. Солженицина емоцiйно-оцiнна лексика виконує рiзноманiтнi функцiї (характеристики, впливу, стимулювання). Установлено, що емотивнiсть у текстовому просторi прози письменника є однiєю iз головних стилiстичних рис поетики автора. Емоцiйно-оцiннi засоби - провiднi компоненти у психологiчнiй, поведiнковiй, мовленнєвiй характеристицi персонажiв творiв, у створеннi художньої реальностi, у якiй вiдбуваються подiї, а також у вiдтвореннi авторської позицiї, що репрезентує письменницький свiтогляд. Добiр цих засобiв визначається сюжетно-тематичним змiстом твору, задумом автора, лiнгвостилiстичною системою тексту, продукує змiстовно-концептуальну та пiдтекстову iнформативнiсть твору
ГОРИЗОНТИ МОЛОДОЇ УКРАЇНIСТИКИ: ЗДОБУТКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВОЮ
No full textMova, kultura, literatura u spektri suchasnykh ukrainoznavchykh doslidzhen : zb. nauk. prats / za red. I. Kononenko, S. Romaniuk, K. Yakubovskoi-Kravchyk. Varshava : Varshavskyi universytet, 2020. 201 s.Мова, культура, лiтература у спектрi сучасних українознавчих дослiджень : зб. наук. праць / за ред. I. Кононенко, С. Романюк, К. Якубовської-Кравчик. Варшава : Варшавський унiверситет, 2020. 201 с
МЕТАСИСТЕМА СУЧАСНОЇ ДИТЯЧОЇ ЛIТЕРАТУРИ КРИВОРIЖЖЯ
No full textThe attempt is made to research the metasystem of the modern children’s literature in Kryvyi Rih. The article notes that works of fiction are an important constituent of the artistic life of Ukraine for children of different historical and cultural zones. The artistic heritage of Kryvyi Rih artists working for children contributes to the formation of aesthetic tastes, moral and ethical basis of the young readers. The thematic and artistic level, technical and illustrative design of the books take into account the criterion of age relevance of the target audience. The characters of most works are children with whom it is possible to self-identify recipients. The metasystem of children’s literature of Kryvyi Rih is identified to be formed on the basis of artistic, pedagogical, psychological components; it has technical design and visual content that correspond to the age characteristics of the readers. Preschoolers and junior schoolchildren are mostly addressed to the poetry and fairy tales of a small volume (I. Dolennyk “Swings”, M. Oleksienko “At the melon field”, N. Yolkina “Clear sun”, etc.). The alphabets of N. Plakushcha, M. Skiba, O. Starikov and others play an important role in enriching the life experience of young readers of this age. Some of these publications have a specific design concept of creative and modeling nature. They are characterized by a peculiar speech: there are many affectionate words, repetitions, onomatopoeia and a lot of personified images. The works written for children of primary school reveal various aspects of friendship, contain pictures of adventures, mischief, entertainment and fantastic travel. As a result of the analysis, it was defined that poems, fairy tales, stories, legends are popular with secondary school age children in the regional children’s literature (collections of V. Halekh “Fairy Tales of Forgotten Mysteries”, V. Sychov “Laughter”, etc.). The emotional and semantic content of these works corresponds to the readers’ motivations of teenagers, the specifics of their receptive activity.У розвiдцi зроблено спробу дослiдити метасистему сучасної дитячої лiтератури Криворiжжя. У статтi вiдзначено, що твори для дiтей рiзних iсторико-культурних зон є питомою складовою мистецького життя України. Художнiй доробок митцiв Криворiжжя, якi працюють для дiтей, сприяє формуванню естетичних смакiв, морально-етичної основи читачiв. Тематичний i художнiй рiвень, технiчне й iлюстративне оформлення книг враховує критерiй вiкової ревалентностi цiльової аудиторiї. Встановлено, що метасистема дитячої лiтератури Криворiжжя формується на основi художньої, педагогiчної, психологiчної складових, технiчне оформлення, вiзуальний контент вiдповiдають вiковим особливостям читачiв. Дошкiльнятам i молодшим школярам переважно адресовано поезiї та казки невеликого обсягу (I. Доленник «Гойдалки», М. Олексiєнка «На баштанi», Н. Йолкiної «Ясне сонечко» та iн.). У збагаченнi життєвого досвiду читачiв цього вiку вагому роль вiдiграють абетки Н. Плакущої, М. Скиби, О. Старiкова та iн. Деякi з цих видань мають специфiчну дизайн-концепцiю творчо- моделювального характеру. Їм притаманна своєрiдна мова: тут безлiч пестливих слiв, повторiв, звуконаслiдування, багато персонiфiкованих образiв. Твори для дiтей молодшого шкiльного вiку розкривають рiзнi сторони товариських стосункiв, мiстять картини пригод, пустощiв i розваг, фантастичних мандрiвок. У результатi проведеного аналiзу визначено, що для дiтей середнього шкiльного вiку у крайовiй дитячiй лiтературi домiнують вiршi, казки, оповiдання, легенди тощо (збiрки В. Галєх «Казок забутих таїна», В. Сичова «Смiх» та iн.). Емоцiйне та смислове наповнення цих творiв вiдповiдає читацьким мотивацiям пiдлiткiв, специфiцi їхньої рецептивної дiяльностi