Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics
Not a member yet
613 research outputs found
Sort by
Судово-експертна діяльність як складова боротьби із протидією правосуддю
Full text linkForensic science and criminalistics play a pivotal role in upholding justice by helping to establish objective truth in criminal proceedings. Simultaneously, current realities show that criminal activity is becoming increasingly complex, emphasizing active resistance of the subject of offense to investigation. Resistance to investigations encompasses a wide range of unlawful acts, from the destruction of evidence to tampering with witnesses and investigators, and has become a systemic phenomenon requiring in-depth scientific understanding and the development of effective methods to neutralize it. The issue’s significance is rooted in the rapid growth of crime, its transnational nature, and improvement in the methods used to conceal crime. This makes it more difficult for law enforcement agencies to investigate and solve crimes.
Under such circumstances, criminalistics, as a science that studies patterns of crime mechanisms and how to solve them, should adapt to new challenges. Resistance to investigation is gradually evolving into forms necessitating not only practical but also theoretical approaches to overcoming it. For example, the use of corruption mechanisms, tampering with evidence, or creation of artificial obstacles to the investigation call for recognizing the concept of resistance to crime investigation as an independent object of forensic research. At the same time, terminological inconsistencies and the lack of a unified concept on this issue hinder knowledge systematization in this area.Судова експертиза та криміналістика відіграють важливу роль у забезпеченні правосуддя, сприяючи утвердженню об’єктивної істини у кримінальних провадженнях. Водночас сучасні реалії свідчать про ускладнення злочинної діяльності, зокрема про активну протидію розслідуванню суб’єктів правопорушень. Протидія розслідуванню охоплює широкий спектр протиправних діянь — від знищення доказів до впливу на свідків і слідчих, вона стала системним явищем, яке потребує глибокого наукового осмислення та розроблення ефективних методів її нейтралізації. Актуальність цієї проблематики зумовлена стрімким зростанням рівня злочинності, її транснаціональним характером і вдосконаленням способів приховування злочинів, що ускладнює роботу правоохоронних органів із їх розслідування та розкриття.
У цих умовах криміналістика як наука, що вивчає закон мірності механізмів учинення злочинів і способи їх розкриття, має адаптуватися до нових викликів. Протидія розслідуванню дедалі частіше набуває форм, які потребують не лише практичних, а й теоретичних підходів до її подолання. Наприклад, застосування корупційних механізмів, маніпулювання доказами або створення штучних перешкод слідству свідчать про необхідність виокремити явище протидії розслідуванню злочину як самостійний об’єкт криміналістичного дослідження. Водночас суперечливість термінологічного апарату й відсутність єдиної концепції із цього питання ускладнюють систематизування знань у цій сфері
Протидія розслідуванню як змістовний компонент предмета криміналістики
Full text linkThis article purpose is to determine the specifics and directions of cognition of such a phenomenon as countering investigation, in the context of formation of a separate forensic doctrine of such resistance and its neutralization (overcoming). Achievement of the set goal was facilitated by the use of a number of general scientific, special and philosophical methods (dialectical, modeling, system-structural analysis, comparative analysis, etc.). Understanding that criminalistics as a science studies regularities of the mechanism of committing criminal offenses, specifics of emergence and preservation of information about them in reality and digital space, as well as the methods of obtaining, analyzing, evaluating and applying this information while proving, made possible to substantiate the need to expand the system of its individual teachings and theories. Taking into account specifics of the topic of criminalistics, importance of post-criminal activity of subjects of criminal offenses as one of its important components is substantiated. It is emphasized that implementation of various forms of countering investigation by criminals has long actualized the need to single out the forensic doctrine of countering investigation and its neutralization. It is proven that (despite significant scientific achievements) a number of issues on the raised issues still do not have a single concept, and terminological apparatus remains contradictory and inconsistent. It is found that multiplicity of statements, conclusions and hypotheses within the limits of this topic requires systematic research. An approach to solving this issue is proposed by developing the fundamental principles of the forensic doctrine of countering investigation, however, final algorithm for its solution has not been formed. Prospects for further research are outlined that provide for development, improvement and verification of key provisions of the doctrine of countering investigation and its neutralization (taking into account requests and issues of law enforcement activities).Мета статті — визначити особливості й напрями пізнання такого явища, як протидія розслідуванню, у контексті формування окремого криміналістичного вчення про таку протидію та її нейтралізацію (подолання). Досягненню поставленої мети сприяло застосування низки загальнонаукових, спеціальних і філософських методів (діалектичного, моделювання, системно-структурного аналізу, порівняльного аналізу та ін.). Розуміння того, що криміналістика як наука вивчає закономірності механізму вчинення кримінальних правопорушень, особливості виникнення та збереження інформації про них у реальності й цифровому просторі, а також способи отримання, аналізу, оцінювання та застосування цієї інформації в процесі доказування, дало змогу обґрунтувати потребу в розширенні системи її окремих учень і теорій. З урахуванням особливостей предмета криміналістики обґрунтовано значення післякримінальної діяльності суб’єктів кримінальних правопорушень як одного з важливих її складових. Наголошено, що реалізація різноманітних форм протидії розслідуванню з боку злочинців уже давно актуалізувала потребу виокремити криміналістичне вчення про протидію розслідуванню та її нейтралізацію. Доведено, що (попри вагомий науковий доробок) низка питань за
порушеною проблематикою до сьогодні не має єдиної концепції, а термінологічний апарат залишається суперечливим і неузгодженим. З’ясовано, що множинність тверджень, умовиводів і гіпотез у межах цієї теми потребує системного дослідження. Запропоновано підхід до розв’язання цієї проблеми шляхом розроблення фундаментальних засад криміналістичного вчення про протидію розслідуванню, проте не сформовано остаточного алгоритму її розв’язання. Окреслено перспективи подальших досліджень, які передбачають розроблення, удосконалення й верифікацію ключових положень учення про протидію розслідуванню та її нейтралізацію (із урахуванням запитів і проблем правозастосовної діяльності)
Збірник «Теорія та практика судової експертизи і криміналістики»: шануємо минуле, працюємо сьогодні, крокуємо в майбутнє
Full text linkThe Theory and Practice of Forensic Science and Criminalistics Collection: Honoring the Past, Working Today, Stepping Into the FutureЗбірник «Теорія та практика судової експертизи і криміналістики»: шануємо минуле, працюємо сьогодні, крокуємо в майбутн
Роль М. М. Бокаріуса в розвитку та становленні криміналістики і судової експертизи в Україні
Full text linkThis article purpose is to determine the role of Professor M. M. Bokarius in the development of forensic science and criminalistics in Ukraine, as well as to popularize forensic knowledge and possibilities of their practical application. For achieving this goal, methods of cognition and formal logic, historical and biographical methods, method of comparative research, as well as comparative-legal, historical-comparative, system-structural, system-functional methods were used. During the study, we used an interdisciplinary approach. The role of Professor M. M. Bokarius in formation of medical forensic science, forensic medical research and forensic expert activity in Ukraine in the 20th century was determined. His medical, pedagogical, scientific and expert activity during the 1920s-1960s was analyzed. Attention is drawn to his performance of forensic medical activities in difficult political and economic conditions, in particular during the Holodomor in Ukraine in 1932-1933, World War II, and mass famine of 1946-1947. Teaching activities of M. M. Bokarius for law students (forensic medicine, crime investigation techniques (criminalistics), and other related disciplines) are considered. He was an organizer of the educational process and the head of higher educational institutions and forensic institutions (he held the positions of head of the department, vice-rector for academic work, and director of an expert institution). The professor’s scientific legacy is considered; his main works are analyzed; The subject of scientific research is systematized (forensic and forensic methods: forensic traumatology and thanatology, cadaver phenomena and the statute of limitations of death, corpse examination at the crime scene, mechanical asphyxiation, traces of firearms and gunshot wounds, material evidence). The role of M. M. Bokarius in application of forensic methods for the investigation of crimes, the establishment of the forensic direction in forensic medicine and the formation of medical forensics is argued. The peculiarities of emergence and existence in our time of the Bokarius Scientific and Pedagogical Forensic School are substantiated.Мета статті — визначити роль професора М. М. Бокаріуса в розвитку криміналістики і судової експертизи в Україні, а також популяризувати криміналістичні знання й можливості їх практичного застосування. Для досягнення мети застосовано методи пізнання та формальної логіки, історичний і біографічний методи, метод порівняльного дослідження, а також порівняльно-правовий, історико-порівняльний, системно-структурний, системно-функціональний методи. Під час дослідження ми послуговувалися міждисциплінарним підходом. Визначено роль професора М. М. Бокаріуса у становленні медичної криміналістики, судово-медичних досліджень і судово-експертної діяльності в Україні у ХХ ст. Проаналізовано його медичну, педагогічну, наукову й експертну діяльності впродовж 1920—1960 рр. Звернено увагу на виконання ним судово-медичної діяльності у складних політичних та економічних умовах, зокрема під час Голодомору в Україні 1932—1933 рр., Другої світової війни, масового голоду 1946—1947 рр. Розглянуто викладацьку діяльність М. М. Бокаріуса для студентів-юристів (судова медицина, техніка розслідування злочинів (криміналістика), інші суміжні дисципліни). Він був організатором освітнього процесу й керівником вищих навчальних закладів і судово-експертних установ (обіймав посади завідувача кафедри, проректора з навчальної роботи, директора експертної установи). Розглянуто науковий спадок професора; проаналізовано його основні роботи; систематизовано тематику наукових досліджень (судово-медичні та криміналістичні методики: судово-медична травматологія та танатологія, трупні явища й давність настання смерті, огляд трупа на місці події, механічна асфіксія, сліди вогнепальної зброї та вогнепальні поранення, речові докази). Аргументовано роль М. М. Бокаріуса в застосуванні судово-медичних методів для розслідування злочинів, у становленні криміналістичного напряму в судовій медицині й формуванні медичної криміналістики. Обґрунтовано особливості виникнення та існування в наш час Бокаріусовської наукової та педагогічної криміналістичної школи
Діяльнісна природа протидії розслідуванню кримінальних правопорушень
Full text linkThis article purpose is to determine components of activity that consists in counteracting the investigation of criminal offenses. The goal was achieved through the application of a complex of general scientific, special and philosophical research methods, in particular dialectical one, modeling method, system-structural and comparative analysis, etc. It was determined that counteracting investigation is a complex, dynamic and multifaceted phenomenon that is formed in the conditions of a criminal conflict and manifests itself through the purposeful behavior of persons interested in concealing the actual circumstances of a criminal offense. Its active side consists in committing real (sometimes inactive) acts of influence on the course and results of the pre-trial investigation. It was found that the activities of the subjects of counteraction are implemented not chaotically, but within the limits of a certain mechanism, which consists of the stages: preparation for counteraction; active implementation of influence on sources of evidentiary information; concealment of traces of committed actions. It was determined that the mechanism of counteraction to the investigation is variable, depends on the stage of criminal proceedings, chosen tactics and the presence of corrupt, organizational and social ties. It was substantiated that the structural components of forensic characteristic of counteraction are: 1) subjects of counteraction, their motives and objects of influence; 2) typical forms and methods, their impact on sources of evidence; 3) signs of use of specific methods that are manifested both in objective environment and in the behavior of subjects. The need to study the external manifestations of counteraction (material, digital, ideal traces) as a key source for modeling mechanisms of criminal counteraction and creating effective tactical solutions is proven. It was found that counteracting investigation has a conflicting nature, in which opposing goals of the parties to the criminal proceedings collide. This is not only a conflict between the investigator and the suspect, but also interaction with other participants in the process: prosecutor, witnesses, witnesses, experts, etc. Such interaction creates a tense investigative environment that requires a high level of professional adaptability of the investigator. It has been established that modern opposition to pre-trial investigation is especially threatening in conditions of organized criminal activity. It has a high level of organization, internal structure, financial, technical and personnel support. It is substantiated that the forensic characteristic of opposition to investigation should be integrated as a separate component into the structure of investigation methodology for those criminal offenses that are characterized by active opposition. It should be built on the basis of: 1) analysis of typical methods and mechanisms of opposition; 2) research on the subject-role structure of opposition; 3) study of changes in the investigative complex caused by targeted influence on evidence.Мета статті — визначити складові діяльності, що полягає у протидії розслідуванню кримінальних правопорушень. Поставлену мету досягнуто завдяки застосуванню комплексу загальнонаукових, спеціальних і філософських методів дослідження, зокрема діалектичному, моделювання, системно-структурному та порівняльному аналізу тощо. Визначено, що протидія розслідуванню є складним, динамічним і багатоаспектним явищем, яке формується в умовах кримінального конфлікту та виявляється через цілеспрямовану поведінку осіб, зацікавлених у приховуванні фактичних обставин кримінального правопорушення. Її діяльнісна сторона полягає у вчиненні реальних (іноді — бездіяльних) актів впливу на перебіг і результати досудового розслідування. З’ясовано, що таку діяльність суб’єкти протидії реалізують не хаотично, а в межах певного механізму, який містить такі етапи: підготовка до протидії; активна реалізація впливу на джерела доказової інформації; приховування слідів учинених дій. Визначено, що механізм протидії розслідуванню варіативний, залежить від стадії кримінального провадження, обраних тактик та наявності корупційних, організаційних і соціальних зв’язків. Обґрунтовано, що структурними компонентами криміналістичної характеристики протидії є: 1) суб’єкти протидії, їхні мотиви й об’єкти впливу; 2) типові форми та способи, їхній вплив на джерела доказів; 3) ознаки застосування конкретних способів, що виявляються як у предметному середовищі, так і в поведінці суб’єктів. Доведено необхідність вивчення саме зовнішніх виявів протидії (матеріальних, цифрових, ідеальних слідів) як ключового джерела для моделювання механізмів злочинної протидії та створення ефективних тактичних рішень. З’ясовано, що протидія розслідуванню має конфліктну природу, у якій стикаються протилежні цілі сторін кримінального провадження. Це не лише конфлікт між слідчим і підозрюваним, а й взаємодія з іншими учасниками процесу: прокурором, свідками, понятими, експертами та ін. Така взаємодія створює напружене слідче середовище, що потребує високого рівня професійної адаптивності слідчого. Зазначено, що сучасна протидія досудовому розслідуванню особливо загрозлива в умовах організованої злочинної діяльності. Вона має високий рівень організації, внутрішньої структури, фінансової, технічної та кадрової підтримки. Обґрунтовано, що криміналістична характеристика протидії розслідуванню має бути інтегрована як окремий компонент до структури методики розслідування тих кримінальних правопорушень, для яких характерна активна протидія. Її слід будувати на основі: 1) аналізу типових способів і механізмів протидії; 2) дослідження суб’єктно-рольової структури протидії; 3) вивчення змін у слідовому комплексі, зумовлених цілеспрямованим впливом на докази
Особливості проведення судових експертиз під час досудового розслідування державної зради
Full text linkIn the context of hybrid warfare and en- croachment on Ukraine’s sovereignty, the is- sue of regulatory and procedural support for pre-trial investigation of crimes against the foundations of national security, including high treason, is of paramount importance. Accordingly, the effective use of specific ex- pertise in criminal proceedings, primarily in the form of forensic examinations, gains sig- nificance. The Article Purpose is to compre- hensively exa mine the specific peculiarities of appointing and conducting forensic exami- nations as one of the procedural forms of ap- plying specific expertise in the investigation of criminal offenses that may be qualified as high treason. The methodological foundation of the study relies on general scientific and special scientific methods. The paper delves into the procedural forms of applying specific expertise and concludes that conducting fo- rensic examinations with the help of a foren- sic expert is the most effective one. It further analyzes and substan tiates the appropriate- ness of appointing forensic examinations that are essential in revealing the truth in criminal proceedings concerning high treason. In par- ticular, the article outlines the most relevant and commonly applied types of forensic exa- minations, such as computer, video and sound recording analysis, linguistic (semantic-tex- tual), forensic examin ations related to state secrets, and forensic portrait examinations, which are typically appointed and conducted at the stage of pre-trial investigation of crimi- nal offenses classified as high treason. It is em- phasized that this list of the most in-demand forensic examinations conducted during in- vestigations of criminal offenses, outlined in Art. 111 of the Criminal Code of Ukraine, is not exhaustive.В умовах гібридної війни й посягання на суверенітет України особливо актуально постає питання нормативного та процесуального забезпечення досудового розслідування злочинів проти основ національної безпеки, зокрема державної зради. У зв’язку із цим особливого значення набуває ефективне застосування спеціальних знань у кримінальному провадженні, насамперед — у формі судових експертиз. Мета статті — комплексно дослідити особливості призначення та проведення судових експертиз як однієї з форм застосування спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень, які можна кваліфікувати як державну зраду. Методологічним підґрунтям дослідження є загальнонаукові та спеціальні наукові методи. Схарактеризовано процесуальні форми застосування спеціальних знань і визначено, що залучення експерта до про- ведення судових експертиз є найефективнішою процесуальною формою. Розглянуто й обґрунтовано доцільність призначення та проведення судових експертиз, які мають провідне значення для з’ясування істини у кримінальних провадженнях про державну зраду. Зокрема, наведено перелік найбільш актуаль- них і поширених судових експертиз (комп’ютерно-технічна; відео-, звукозапису; лінгвістична (семантико-текстуальна); з питань державної таємниці; портретна), які призначають і проводять на стадії досудового розслідування кримінальних правопорушень, кваліфікованих як державна зрада. Акценто- вано, що наведений перелік найбільш затребуваних видів су- дових експертиз під час розслідування кримінальних правопо- рушень, передбачених ст. 111 Кримінального кодексу України, не є вичерпним
Криміналістична класифікація кримінальних правопорушень, пов’язаних із контрабандою
Full text linkThis article purpose is to develop a forensic classification of criminal offenses related to smuggling based on the most significant forensic signs. Methodological research basis are general scientific and special scientific methods. Separate group of criminal offenses that encroach on social relations in the field of ensuring economic activity is related to smuggling. This type of criminal offenses (despite availability of certain common signs) covers quite diverse types and forms of criminally illegal activity. This primarily concerns specifics of smuggling topic and the methods of committing criminal offenses. As a result of generalization of theoretical approaches to conducting forensic classification of criminal offenses, the need to apply an approach that, while studying legal phenomena, involves simultaneous consideration of both criminal-legal, which are basic and forensically significant, signs is substantiated. The main classification criteria for criminal offenses related to smuggling are: 1) method of implementing the criminal intent of smugglers;
2) topic characteristics of smuggling. According to the method of implementation, the following groups of criminal offenses can be distinguished: 1) those committed with concealment of contraband from customs control (using auxiliary tools and means); 2) those committed outside customs control. According to characteristics of smuggling topic, it is proposed to distinguish criminal offenses related to the illegal movement across the border of objects defined in Articles 201, 201-1, 201-3, 201-4 of the Criminal Code of Ukraine.
According to possibility of the spread and free circulation of contraband items, criminal offenses under investigation can be divided into two independent groups: 1) criminal offenses whose subject matter is things not removed from free circulation by law; 2) criminal offenses whose subject matter is contraband goods, substances and means restricted or removed from civil circulation by law.Мета статті — на підставі найбільш значущих криміналістичних ознак розробити криміналістичну класифікацію кримінальних правопорушень, пов’язаних із контрабандою. Методологічним підґрунтям дослідження є загальнонаукові та спеціальні наукові методи. Окрема група кримінальних правопорушень, що посягають на суспільні відносини у сфері забезпечення господарської діяльності, пов’язана з контрабандою. Цей вид кримінальних правопорушень (попри наявність певних спільних ознак) охоплює доволі різноманітні види й форми кримінально протиправної діяльності. Це передусім стосується особливостей предмета контрабанди і способів учинення кримінальних правопорушень. На підставі узагальнення теоретичних підходів до проведення криміналістичної класифікації кримінальних правопорушень обґрунтовано необхідність застосування підходу, який під час дослідження правових явищ передбачає одночасне врахування ознак як кримінально-правових, що є базовими, так і криміналістично значущих. Основними класифікаційними критеріями кримінальних правопорушень, пов’язаних із контрабандою, ми вважаємо:
1) спосіб реалізації злочинного умислу контрабандистів; 2) особливості предмета контрабанди. За способом реалізації можна виокремити такі групи кримінальних правопорушень: 1) учинені із приховуванням предметів контрабанди від контролю митників (із застосуванням допоміжних знарядь і засобів); 2) реалізовані поза митним контролем. За особливостями предмета контрабанди запропоновано виокремлювати кримінальні правопорушення, пов’язані з незаконним переміщенням через кордон об’єктів, визначених у ст. 201, 201-1, 201-3, 201-4 Кримінального кодексу України. За можливістю поширення та перебування у вільному обігу предметів контрабанди досліджувані кримінальні правопорушення можна об’єднати у дві самостійні групи:
1) кримінальні правопорушення, предметом яких є речі, не вилучені законом із вільного обігу; 2) кримінальні правопорушення, предметом контрабанди яких є обмежені або вилучені законом із цивільного обігу товари, речовини й засоби
Форми застосування спеціальних знань у розслідуванні господарських кримінальних правопорушень: можливість виокремлення непроцесуальної форми
Full text linkThe Article Purpose is to justify the possibility and importance of non-procedural forms of specific expertise application in the pre-trial investigation of criminal offenses related to economic activity u sing several general scientific methods (analysis and synthesis, comparative-legal, logical and structural, generalization, systematic analysis, etc.). It has been observed that the underlying cause for classifying forms of specific expertise application in criminal proceedings is the level and form of their regulatory consolidation in the criminal procedural legislation. It is noted that only if the criminal procedure legislation provides these methods of collecting evidence, it is possible to use the results of implementing certain specific expertise forms in proof: this is why procedural forms of specific expertise application are identified, which are defined as directly provided by the criminal procedural legislation. By this criterion, such procedural forms as conducting forensic examinations, participation of specialists in investigative (search) actions are singled out. Concerning non-procedural forms, the author also substantiates that it is feasible to identify them, even in the absence of an algorithm for their implementation within the criminal procedural legislation. The article emphasizes that non-procedural forms of specific expertise are used in criminal proceedings to obtain information of an indicative nature, inspect and conduct a preliminary (pre-expert) examination of objects, as well as verify them against forensic records, etc.
The author proves that findings acquired through the implementation of non-procedural forms of specific expertise should not serve as the foundation for procedural forms, since this can be the basis for their recognition as inadmissible. It is worth noting that they can be of paramount importance only if they are applicable to certain tactical tasks of the investigation, verification of investigative versions, determining the feasibility of appointing forensic examinations, etc. The significance of advisory assistance from well-versed persons as a non-procedural form of specific expertise application at the pre-trial investigation stage has been pointed out. The research paper outlines certain debatable aspects of the specialist’s conclusion in the course of proving the facts of criminal misconduct for subsequent perspective research.Мета статті — обґрунтувати можливість і значення непроцесуальних форм застосування спеціальних знань у досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності за допомогою низки загальнонаукових методів (аналіз і синтез, порівняльно-правовий, логіко-структурний, узагальнення, системного аналізу та ін.). З’ясовано, що базовою підставою для класифікації форм застосування спеціальних знань у кримінальному провадженні є рівень і форма їх нормативного закріплення у кримінальному процесуальному законодавстві. Констатовано, що послуговуватися результатами реалізації окремих форм спеціальних знань у доказуванні можливо, лише якщо ці способи збирання доказів передбачено кримінальним процесуальним законодавством: саме на цій підставі виокремлюють процесуальні форми застосування спеціальних знань, які визначають як прямо передбачені кримінальним процесуальним законодавством. За цією ознакою виокремлено такі процесуальні форми, як проведення судових експертиз, участь спеціалістів у слідчих (розшукових) діях.
Щодо непроцесуальних форм обґрунтовано, що їх також доцільно виокремлювати, навіть попри відсутність алгоритму їх реалізації у кримінальному процесуальному законодавстві. Наголошено, що непроцесуальними формами спеціальних знань
у кримінальному провадженні послуговуються для отримання інформації орієнтувального характеру, огляду й попереднього (доекспертного) дослідження об’єктів, їх перевірки за криміналістичними обліками тощо. Визначено, що результати, отримані на підставі реалізації непроцесуальних форм застосування спеціальних знань, не слід покладати в основу процесуальних форм, оскільки це може стати підставою для визнання їх недопустимими. Зауважено, що їх вагоме значення полягає у застосуванні для виконання окремих тактичних завдань розслідування, перевірки слідчих версій, з’ясування доцільності призначення судових експертиз тощо. Акцентовано на важливості консультативної допомоги обізнаних осіб як непроцесуальної форми застосування спеціальних знань, на стадії досудового розслідування. Окреслено окремі дискусійні аспекти застосування висновку спеціаліста у процесі доказування фактів учинення кримінального проступку для подальших перспективних досліджень
Типові характеристики особи, яка вчиняє кримінальні правопорушення проти правосуддя
Full text linkThis article purpose is to clarify the meaning of the forensic characterization of criminal offenses committed by professional participants in the judicial process, to determine the substantive elements of its structure. The goal was achieved through the application of a number of general and special methods of scientific knowledge. Within the framework of the conducted research, a number of theoretical and applied provisions were formed that allow expanding the understanding of forensic characterization of criminal offenses against justice, in particular those committed by professional participants in the judicial process. It was determined that forensic characterization is a basic element in building a forensic investigation methodology, since it systematizes typical data on the mechanism of criminal activity, including information about the identity of the offender, the method of committing the act, trace information, circumstances of the place and time of the crime, as well as the characteristics of the victims. It was found that the identity of the offender in cases of criminal offenses against justice is of particular forensic significance, since offenses are most often committed by investigators, prosecutors, judges and other specialists with a high level of legal awareness, who have access to official information and special knowledge of the criminal process. Scientific approaches to structuring knowledge about identity of the offender within the framework of forensics were analyzed. Feasibility of a comprehensive analysis of the socio-demographic, moral and psychological characteristics of the offender was confirmed, the results of which make it possible to more accurately predict the behavior of the offender, substantiate investigative versions and plan tactical actions. It was substantiated that the motive and purpose of criminal behavior are of fundamental importance for establishing the subjective side of the composition of the crime, in particular for distinguishing intentional abuse of authority from official error. It has been established that criminal offenses against justice committed by officials are often latent in nature, hidden behind formal compliance with procedural norms and require special investigative tactics aimed at identifying hidden mechanisms of abuse. It has been generalized that effectiveness of the investigation of such criminal offenses directly depends on the level of awareness of the investigator with the peculiarities of the law enforcement activities of professional participants in the judicial process, which requires in-depth training and systematic analysis of offender’s personality. It has been stated that a comprehensive forensic characterization of criminal offenses against justice, adapted to the professional specifics of the subjects of such crimes, is an important condition for creating an effective methodology for their investigation, as well as for developing mechanisms for preventing offenses within judicial system.Мета статті — з’ясувати значення криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, учинених професійними учасниками судочинства, визначити змістовні елементи її структури. Поставлену мету реалізовано завдяки застосуванню низки загальних і спеціальних методів наукового пізнання. У межах проведеного дослідження сформовано низку теоретичних і прикладних положень, які дають змогу розширити уявлення про криміналістичну характеристику кримінальних правопорушень проти правосуддя, зокрема тих, що вчиняються професійними учасниками судочинства. Визначено, що криміналістична характеристика є базовим елементом побудови криміналістичної методики розслідування, оскільки вона систематизує типові дані про механізм злочинної діяльності, включно з відомостями про особу правопорушника, спосіб учинення діяння, слідову інформацію, обстановку місця й час учинення злочину, а також з характеристиками потерпілих. Виявлено, що особа злочинця у справах щодо кримінальних правопорушень проти правосуддя має особливу криміналістичну значущість, адже правопорушення найчастіше вчиняються слідчими, прокурорами, суддями та іншими фахівцями з високим рівнем правової обізнаності, які мають доступ до службової інформації та спеціальні знання щодо кримінального процесу
Цінові аспекти бурштину: споживчі характеристики та їхнє значення для визначення вартості сировини
Full text linkThis study aims to conduct an integrated analysis of the amber market and determine the aesthetic and economic relationship between the characteristics of raw amber, such as shape, color, clarity, impurities, cracks, and inclusions, as well as the characteristics of amber products as perceived by consumers. The topic is relevant since expert studies on determining the cost of raw amber have failed to consider its pricing consumer characteristics. This poses a risk of not complying with the basic principles of forensic examination: objectivity and completeness of research. The authors consider the mechanism for assessing the quality of raw amber and its cost, taking into account the active price lists of Ukraine, and also identify consumer characteristics affecting the cost of amber products. The validity of the results and conclusions is ensured by using a set of general scientific and special research methods. Existing difficulties in determining the cost and peculiarities of modern expert evaluation systems have been identified. The scientific novelty of this study lies in the discovery that, through experimental work and theoretical calculations, the characteristics of amber establish an aesthetic and economic connection with each type of product, enhancing the perceived value of each individual item. The qualitative characteristics of amber determine its cost in the market and become the main factors influencing pricing.Мета статті — провести комплексний аналіз ринку бурштину та з’ясувати естетико-економічний зв’язок між характеристиками сировини (форма, колір, прозорість, включення, тріщини, інклюзи) і споживчими характеристиками виробів. Доцільність теми обумовлено неврахуванням ціноутворювальних споживчих характеристик бурштину-сирцю під час експертних досліджень із визначення його вартості, унаслідок чого є ризик не дотримати основних принципів судової експертизи — об’єктивності й повноти досліджень. Розглянуто механізм визначення якості бурштину-сирцю та його вартості з урахуванням прейскурантів, що діють на території України, виявлено споживчі характеристики, що впливають на вартість виробів з бурштину. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено застосуванням комплексу загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Виявлено наявні труднощі у визначенні вартості й особливості сучасних систем експертного оцінювання. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що під час експериментальних робіт і теоретичних розрахунків з’ясовано, що характеристики бурштину створюють естетико-економічний зв’язок із кожним видом виробів та увиразнюють цінність кожного конкретного виробу. Якісні характеристики бурштину зумовлюють його вартість на ринку та стають основними чинниками, що впливають на ціноутворення