Проблеми всесвітньої історії
Not a member yet
341 research outputs found
Sort by
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОЛІТИКО-ДИПЛОМАТИЧНИЙ ДІАЛОГ В ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН ДОБИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ (ХVІ-ХVІІІ ст.)
Get PDFThe article deals with the analysis of the foreign policy and diplomacy of the European states of the early Modern period (XVI-XVIII centuries). Particular attention is given to the institutional development of public and political opinion as well as to the institutional and diplomatic practices in Western and Central Europe. The author defines the directions of the theoretical and practical development of diplomacy and foreign policy in Europe of the early Modern period (XVI-XVIII centuries) as well as their formation peculiarities in the leading countries of Europe.
The Congress of Vienna (1814-1815) as an important historical event for political, diplomatic and institutional development of Europe is analyzed. The attention is paid to the diplomatic tools, national peculiarities of negotiations at the Congress. The results of the Congress of Vienna served as an important stimulus for the further socio-economic, political and diplomatic development of Europe. Practical achievements of the Congress of Vienna and the experience gained by the European diplomacy of the late XVIII – early XIX century determined the future institutional development of world diplomacy and international law, having its relevance for today.За підсумками компаративного аналізу зовнішньої політики і дипломатії європейських держав раннього Нового часу (XVI-XVIII ст.) подано модель європейської дипломатії досліджуваного періоду. Особлива увага приділяється інституціональному розвиткові суспільно-політичної думки та інституційно-дипломатичної практики в Західній і Центральній Європі. Визначено напрями розвитку теорії та практики зовнішньої політики і дипломатії в Європі раннього Нового часу (XVI-XVIII ст.), особливості їх формування і становлення у провідних державах Європи.
У статті проаналізовано Віденський конгрес (1814-1815 рр.) як визначну історичну подію для політико-дипломатичного та інституційного розвитку Європи. Увагу акцентовано на дипломатичному інструментарії, національній специфіці та особливостях переговорного процесу європейських держав на конгресі. Підсумки Віденського конгресу слугували важливим стимулом для подальшого соціально-економічного, безпекового, політичного та дипломатичного європейського розвитку. Практичні здобутки Віденського конгресу і досвід, набутий європейською дипломатією кінця XVIII – початку XIX ст., визначили майбутній інституціональний розвиток світової дипломатії та міжнародного права, не втративши своєї актуальності й нині
ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Get PDFIn the article, the World War First it examined from the perspective of a global cataclysm that essentially determined the further development of human civilization not only in the twentieth, but also in the early twenty-first century. It is indicated that the tragedy of war especially manifested in the total character, which it has acquired, and the rapid fall in the value of human life. In its universal scope and demographic losses, this war greatly surpassed everything that happened thereto during the largest international military conflicts in human history. The influence of the global confrontation 1914-1918 on the Ukrainian ethnic land is shown. Being divided between the Russian Empire and Austria-Hungary they have been the object of geopolitical encroachments of the warring parties and for four years became the theater of fierce fighting, and their population found itself on opposite sides of the front line. Considerable attention is paid to elucidating the main «Ukrainian aspects» of the war in the political, ideological, military, economic and social planes. It is shown both negative and positive consequences of the World War First for the formation of modern nation and the establishment of statehood.У статті розглянуто Першу світову війну з погляду глобального катаклізму, який, по суті, визначив подальший розвиток людської цивілізації не лише в ХХ, а й на початку ХХІ ст. Зазначено, що трагізм війни особливо проявився в тотальному характері, якого вона набула, та стрімкому падінні вартості людського життя. За своїми універсальними масштабами й демографічними втратами вона значно перевершила все, що відбувалося до неї у ході найбільших міжнародних воєнних конфліктів в історії людства. Показано вплив світового протистояння 1914–1918 рр. на українські етнічні землі. Розділені між Російською імперією та Австро-Угорщиною, будучи об’єктом геополітичних зазіхань ворогуючих сторін, вони на чотири роки перетворилися на театр запеклих бойових дій, а їх населення – опинилося по різні боки від лінії фронту. Значну увагу сконцентровано на висвітленні найголовніших «українських аспектів» війни у політичній, ідеологічній, військовій, економічній та соціальній площинах. Вказано як на негативні, так і позитивні наслідки Першої світової війни для формування модерної нації та становлення державності
Чесноти і вади Євромайдану: другий етап феномена «держави всупереч»
No full textThe article presents an innovative fusion of the approaches to specific features of “State Defiance” second stage and as of its consequence factor the EuroMaidan`s phenomenon as well as their mutual impact on the main historical events and fundamental problems in Ukraine after president Yanukovich’s ousting.
The first sign of drastic changes in political architecture of Ukraine was expressed in the thesis that power may be also fought for peoples’ craving for social legitimate trust but not only by means of universal suffrage.
The Maidan’s Eurorevolution is a Revolution of Human Dignity. The Maidan in Kyiv is a new generation Maidan of the second decade in the XXI-st century. Still it is after the European values. It is a reforming factor of obsolete system and is a conflict inside the society but not that traditional one of opposition vs high-ranking state authorities. A new type of ethics has just started forming a new sociality in the country. The time of ruling of transparty corruption over almost a quarter of the century marked a visible sign of “state defiance.” Due to that, incorrigibility the newly formed political elites have to avoid the extremes of society’s reunifying shortcomings and disintegration as well as ethical apathy and false community. To the definite essentials among the EuroMaidan’s attainments one may attribute the rising requirements for the new figures in politics. However, these are not to be simple doers of the deliberately assigned tasks. The figures in need have to stand primarily for the abilities that drastically change the rules in the political games and the original system of state power fraudulently imposed by former high-ranking state authorities. The EuroMaidan may also be accounted for its polyvectorial nature not only as a critical model to be followed but foremost to be consolidated at a remarkable pace for true democratic legitimacy.
After changes in setting up priorities over “state defiance” category one registers emergence of the unexpected “Russian-speaking Ukrainian nationalism”. The essentials of such an oxymoron picks up the pace as an ideological stream and instinctive political movement with full colors of special sort of firm patriotism born in the Central and Southeast regions of Ukraine. As the critical reason for its coming up serves the perfidious annexation of Crimea by Russia and her illegal “invention” of the so-called terroristic “DPR” and “LPR”. It takes root as a special ethnic and political variety and embraces alternative to the traditional “Western nationalism”. In a certain sense, the oxymoron may be practiced in defining as “civil nationalism”.Розглядаються специфічні риси другого етапу феномена «держави всупереч» та його наслідкового чинника – Євромайдану, а також їх обопільний вплив на перебіг історичних подій в Україні після відлучення від президенства адміністрації Януковича.
Першою ознакою змін всієї політичної архітектоніки в Україні стала теза про те, що влада виборюється насамперед легітимністю довіри народу, а не тільки виборами.
Єврореволюція на Майдані є революція людської гідності. Євромайдан у Києві – це Майдан нового покоління українців другої декади ХХІ ст. і стояв він за Європейські цінності. Він є також чинником реформування системи, що вичерпала себе – це конфлікт суспільства, а не опозиції зі владою. На ньому почала формуватись соціальність, що будується на засадах етики нового типу. Безроздільне правління латентної системи транспартійної корупції протягом майже чверті століття було однією з вражаючих рис категорії «держави всупереч». Тому нові політичні еліти, що з’являються, обов’язково мають уникати конструкцій, які роз’єднують суспільство, роблять його дезінтегрованою, апатичною, етнічною спільністю. Одне з важливих досягнень Євромайдану може атрибуватись як запит на нових людей у політиці, але не просто виконавців, а на тих, хто, головним чином, принципово виступає за зміну правил гри та всієї системи влади. Євромайдан можна вважати яскравим прикладом не тільки різноформатного діалогу, а головне і дійсної демократичної легітимності.
Після зміни пріоритетних позицій категорії «держави всупереч» однією з найбільших несподіванок Євромайдану стала поява зовсім неочікуваного тренду, який можна інтерпретувати як «український націоналізм російськомовного походження». Такий політичний оксіморон починає виникати як ідеологічна течія і оформлюватись в певний політичний рух, що має специфічне забарвлення, заснований на досить стійкому патріотизмі, зародженому в російськомовних регіонах і розташованих в центральній та південно-східній частині України. Базовими причинами його виникнення є анексія Криму з боку Росії, а також створення нею незаконних терористичних формувань ДНР і ЛНР. Оксіморон являє собою особливий етно-політичний різновид, що виступає в якості альтернативи традиційному т.зв. «західному націоналізму». Певним чином цей інноваційний феномен можна також розглядати у значенні «громадянський націоналізм»
Питання формування азербайджанського народу, його мови та культури в іранській історіографії
No full textThe article states that almost half of the population of modern Iran are native speakers of the Turkic language or know the language because the Azerbaijani Turkic language is the means of communication understood by entire population of the historical Azerbaijan territories. It is noted that the Azerbaijan Turkic language is a communication tool for millions of people not only in the Republic of Azerbaijan and the Republic of Turkey but also in many countries around the world, where this language has been developed and enriched unlike Iran, where Azerbaijanians, who for centuries have been living in this country and make up more than a third of the population, are deprived of such opportunities. Instead of development and enrichment of the Azerbaijani language, its assimilation takes place in Iran and historians, linguists, representatives of the intelligentsia bear a certain responsibility for this unnatural process.У статті аргументується, що майже половина населення сучасного Ірану є або носієм тюркської мови, або ж знає цю мову, тому що азербайджанська тюркська мова є загальнозрозумілою і засобом спілкування всього населення історичних територій Азербайджану. Відзначається, що азербайджанська тюркська мова є засобом спілкування мільйонів людей не тільки в Азербайджанській Республіці, Турецькій Республіці та в багатьох країнах світу, де ця мова набуває розвитку і збагачується. На відміну від Ірану, де азербайджанські тюрки, століттями живуть в цій країні і які складають більше третини населення країни, позбавлені такої можливості. Замість розвитку і збагачення азербайджанського тюркської мови відбувається її асиміляція і в цій неприродній, суб’єктивній діяльності певну відповідальність несуть історики, мовознавці, представники інтелігенції країни
ПЕЛОПОННЕСЬКА ВІЙНА: ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
Get PDFThe article investigates the common aspects of home policy determinants of foreign policy. The author argues that before the modern political science international relations raises questions about the possibility of aggravation of geopolitical confrontation in the process of alternative models of world order and the impact of the internal heterogeneity of the leading countries in the world in the development of a new system of international relations. On the example of the Peloponnesian War, the internal factors of international relations are reviewed and analyzed, the inadequacy and inaccuracy of many of the stereotypes of the theory of international relations, inspired liberal propaganda are clearly demonstrated. Falseness of the statements about the innate aggressiveness of authoritarian regimes is proved, the position about an inherent pacifism of democracies is refuted.Стаття присвячена дослідженню загальних аспектів проблеми внутрішньополітичних детермінант зовнішньої політики. Визначено, що перед сучасною політологією міжнародних відносин постає питання щодо можливості загострення геополітичного протистояння в процесі формування альтернативних моделей світоустрою загалом, і впливу внутрішньополітичної гетерогенності провідних держав світу на становлення нової системи міжнародних відносин зокрема. На прикладі Пелопоннеської війни розглянуто і проаналізовано внутрішні чинники міжнародних відносин, продемонстровано неадекватність та помилковість багатьох стереотипів теорії міжнародних відносин, навіяних ліберальною пропагандою. Доведено хибність положень про вроджену агресивність авторитарних режимів, спростовано твердження про іманентний пацифізм демократій
ЯЛТИНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ ДЕРЖАВ «ВЕЛИКОЇ ТРІЙКИ» 1945 Р. І ВИХІД УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНУ АРЕНУ
Get PDFThe article analyzes the decisions of the Yalta international conference of the leaders of the Allied States, i.e. USSR, USA and UK, aimed at solving the key issues of the final stage of war with Nazi Germany and its satellites: coordination of military activities, creation of four occupation zones on German territory, declared common goal of unconditional surrender as well as the principles of the post-war demilitarization and denazification of Germany, just punishment of war criminals, compensation for damages caused by the Nazis and creation of the inter-Alliance Control Commission in Moscow.
The article considers the agreed decisions on establishing a permanent mechanism for regular consultations among the three Foreign Ministers of the Allied States related to post-war arrangement and order in Europe and the world as well as the Allies’ policy on liberated territories. The author analyses the conditions leading to creation of the new system of relations and spheres of influence of the great powers in the world. The article contains a special analysis of Allies’ decisions regarding creation of the UN and inclusion of Ukraine into the number of states-founders of this international organization. The issues related to legal capacity of Ukraine in the post-war decades are also considered.У статті здійснено аналіз рішень Ялтинської міжнародної конференції лідерів трьох союзницьких держав СРСР, США і Великої Британії щодо розв’язання ключових питань завершального етапу війни із нацистською Німеччиною і її сателітами: координації воєнних заходів, створення чотирьох окупаційних зон на її території, задекларованої спільної мети щодо беззастережної капітуляції і принципів повоєнної демілітаризації та денацифікації Німеччини, справедливого покарання всіх воєнних злочинців, відшкодування збитків, заподіяних гітлерівцями і створення Міжсоюзної контрольної комісії у Москві.
У статті розглядаються узгоджені рішення стосовно створення постійного механізму для регулярних консультацій між трьома міністрами закордонних справ союзних держав, відносно повоєнного облаштування Європи і світу, засад політики союзників на визволених територіях. З’ясовуються умови cтворення нової системи взаємовідносин і сфер впливу великих держав у світі. Окремо аналізуються рішення союзників відносно створення ООН і включення України до країн-засновниць цієї міжнародної організації, а також розкриваються питання її міжнародної правосуб’єктності у повоєнні десятиліття
ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ «ВАЙМАРСЬКОМУ ТРИКУТНИКУ»: У КОНТЕКСТІ РЕГІОНІВ ЄВРОПИ
Get PDFThe article considers the two vectors of the European integration process: closer integration among the EU member states and regionalization of the EU countries according to the criteria of close neighbourhood or deep cooperation. The author traces development trends of regional cooperation of the EU member states at different stages of development of international relations i.e. the impact of the EU enlargement on regionalization process, competition and confrontation with Russia, the complications in the field of European integration due to the negative outcome of the Dutch referendum on ratification of the Association Agreement between the EU and Ukraine, as well as the British referendum on withdrawal from the EU. It is stressed that the interregional cooperation is particularly important at this critical stage of European integration.У статті розглядаються два вектори європейського інтеграційного процесу: тісніша інтеграція країн-членів Євросоюзу та регіоналізація країн ЄС відповідно до критеріїв близького сусідства або поглибленого співробітництва. Автор прослідковує тенденції розвитку регіональної співпраці країн-членів ЄС в умовах різних етапів розвитку сучасних міжнародних відносин. Мова йде про вплив на процес регіоналізації розширення ЄС, конкуренції і конфронтації із Росією, ускладнень процесу європейської інтеграції внаслідок негативного результату нідерландського референдуму щодо ратифікації Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, а також британського референдуму про вихід із ЄС. Наголошується на тому, що особливо важливою є міжрегіональна співпраця в структурі Євросоюзу на нинішньому кризовому етапі розвитку процесу європейської інтеграції
ЗАХИСТ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ У СВІТЛІ НОВОГО ЗАКОНУ ФРН 2016 Р.
Get PDFPreparations for the adoption of the new Law on Cultural Values Protection, its discussion and debates, that seriously puzzled the German Government, and also caused acute criticism from the representatives of the world of art are analyzed. Attention is focused on approaches to the important and quite complex in this regard issue concerning preservation of illegal movement of cultural objects that belong to the cultural heritage of the state. The main purpose of the bill is to enhance the protection of cultural property and effectively combat the illicit trafficking of them. The intentions of the Federal Government to integrate pre-existing laws in the field of cultural values into one law are very important. The main principles of the law in the new edition are protection from being sold overseas collections of state museums, including exhibits from private ownership that are in museums temporarily. It is highlighted that under current legislation, in each federal state of art and other cultural treasures, including libraries, must be entered in the register of national cultural values. These items have privileges in taxation, their export outside Germany requires special permission from the Ministry of Internal Affairs of Germany, which can be stipulated for a number of restrictions and reservations. In the article it is underlined that he XXI century has set new challenges and tasks for German scientists that require operational, but balanced approach in their solution.Аналізується підготовка нового закону про захист культурних цінностей. Його обговорення та дискусії поставили серйозні проблеми перед урядом Німеччини, а також викликали гостру критику представників світу мистецтв. Зосереджена увага на підходах до важливого і складного у зв’язку з цим завдання запобігання незаконному переміщенню об’єктів культури, які належать до низки культурного надбання держави. Головною метою законопроекту є посилення захисту культурних цінностей та ефективної боротьби з незаконною торгівлею ними. Важливими є наміри Федерального уряду з об’єднання раніше існуючих законів у сфері охорони культурних цінностей в одному законі. Основними положеннями закону у новій редакції є захист від розпродажу за кордон колекцій державних музеїв, зокрема експонатів із приватного володіння, що зберігаються в музеях тимчасово. Підкреслено, що згідно чинного законодавства, у кожній федеральній землі твори мистецтва та інші культурні цінності, включаючи бібліотеки, повинні бути внесені до реєстру національних культурних цінностей. Ці предмети користуються пільгами при оподаткуванні, їх вивезення за межі країни потребує спеціального дозволу Міністерства внутрішніх справ ФРН, яке може бути обумовлено низкою обмежень і застережень. У статті наголошується, що XXI ст. поставило перед вченими та суспільством ФРН нові виклики і завдання, які потребують оперативного, але виваженого підходу в їх вирішенні
КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНІЙ ГУРТОК ПОЛОНЕНИХ ОФІЦЕРІВ-УКРАЇНЦІВ У АВСТРІЙСЬКОМУ ТАБОРІ ЙОЗЕФШТАДТ (СЕРПЕНЬ 1917 – ЛЮТИЙ 1918 РР.)
Get PDFThe article examines some aspects of organizational and national-patriotic activities of Ukrainian officers – members of cultural and educational circle created in the camp for prisoners of war Josefstadt (Austria-Hungary) in the second half of 1917 – early 1918. It became possible after Ukrainization of the camp and transfer to it of those Ukrainian officers who have expressed their consent in their reports to the Austrian camp commandant. Removal from Josefstadt of Russian reactionary elements created an opportunity to intensify the national-patriotic work among prisoners of war and promote the Ukrainian statehood ideology among officers.The creation of the organization of Ukrainian officers held in the camp was made possible thanks to the arrival to the camp library of Ukrainian books and journals, creation of various educational courses, delivering of lectures, the work of amateur theater and national-patriotic actions.У статті аналізуються деякі аспекти організаційної та національно-патріотичної діяльності полонених офіцерів-українців – членів Культурно-Просвітнього Гуртка у таборі Йозефштадт (Австро-Угорщина) у другій половині 1917 – на початку 1918 рр. Це стало можливим після його українізації та переведення до цього табору тих офіцерів-українців, які висловили на це згоду у своїх рапортах до австрійських таборових комендатур. Усунення з Йозефштадту російського чорносотенного елементу створило можливість інтенсифікувати національно-патріотичну роботу в середовищі полонених українців та закласти підвалини державницького світогляду в свідомості значної частини офіцерів. Встановлено, що утворення громади полонених офіцерів-українців стало можливим завдяки надходженню до таборової бібліотеки української літератури та часописів, організації різних освітніх курсів та проведенню низки викладів з обширу українознавства, роботі аматорського театру, національно-патріотичним акціям
МІЖ ДВОМА ПРОВАЛЛЯМИ: УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Get PDFThis article presents a conceptual approach to understanding the history of Ukraine during the Second World War. The author analyzes the main features of the post-Soviet Ukrainian historiography of the Second World War, indicates its positive and negative features, and offers his own scheme of the history of the Second World War in Ukraine. The researcher places the work within a global historical process in which the struggle of various competing imperialist empires whose aims included the inclusion of Ukrainian ethnic territories within their own orbits. The author also offers quite a different view of the Ukrainian liberation movement during the Second World War, representing it not as part of an anti-Nazi resistance, but as a separate alternative development of the Ukrainian people against the backdrop of competing imperialist projects: the Nazi “New Europe” and the Bolshevik “world revolution”. The author describes the Second World War as an “unfinished war” that did not bring Ukraine freedom, independence and liberation from tyranny, but rather led to the replacement of one criminal regime with another. Determining the status of Ukraine during the Second World War, the author stresses that Ukraine and the Ukrainian people can’t be positioned as either “winners” or “losers”, but only as victims of the war.У статті викладено концептуальний підхід до розуміння історії України періоду Другої світової війни. Автор аналізує основні риси української пострадянської історіографії Другої світової війни, вказує на її позитивні та негативні риси, а також пропонує власну схему історії Другої світової війни в Україні. Вона розглядається автором як частина глобального історичного процесу, в ході якого відбувалася боротьба різних конкурентних імперіалістичних проектів метою котрих було включення до своєї орбіти українських етнічних територій. Дослідник також пропонує цілком інакше розглядати український визвольний рух періоду світової війни, репрезентуючи його не як частину антигітлерівського опору, а як окрему альтернативу розвитку для українського народу на тлі конкуруючих імперіалістичних проектів нацистської «нової Європи» та більшовицької «світової революції». Автор статті характеризує Другу світову війну, як «незавершену війну», яка не принесла Україні свободи, незалежності чи звільнення від тиранії, а призвела лише до заміни одного злочинного режиму іншим. Визначаючи статус України в Другій світовій війні, дослідник наголошує на тому, що Україна та український народ не можуть позиціонуватися ні як «переможці», ні як «переможені», а лише як жертви війни