Інсайт - психологічні виміри суспільства (E-Journal)
Not a member yet
190 research outputs found
Sort by
СПОСІБ РЕАГУВАННЯ НА КОНФЛІКТНУ СИТУАЦІЮ У ЮНАКІВ
Get PDFТhe results of the empirical research of conflict behavior, coping strategies and personality traits The article presents.
The purpose of the article was to establish the interdependence of these indicators. The study was conducted at the Kherson State University. The sample consisted of students aged 19 to 23 years.
Methods. In this research work the following methods and techniques have been used: the copy-test of R. Lazarus, adapted by T. Kryukov, E. Kuftyak and M. Zamyshlyaeva; the method of K. Thomas, in the adaptation of N. Grishina "The style of conflict behavior"; R. Kettel's 16th Factor Questionnaire; "Personal Questionnaire" by G. Aizenk. As a mathematical method, a linear r-Pearson correlation coefficient has been selected. The main part of the article presented the results of correlation analysis. The rivalry style is matched by the confrontation coping strategy; style of cooperation eliminates the possibility of using self-control copies, accepting responsibility and distance; compromise eliminates confrontation and positive reappraisal; the style of the assignment positively correlates with coping strategies of self-control, acceptance of responsibility, distance and negatively correlates with confrontation; the evasion style had no statistically significant correlation. A correlation between the behavior styles and the “H” and “E” factors among the personality traits has been established. Rivalry is responsible for courage and dominance, while the style of conduct is characterized by timidity.
Results. The research has found that the rivalry style corresponds to the type of temperament choleric, and the phlegmatic type of temperament has a negative correlation. The scientific novelty of the work is that, for the first time, the correlation between conflict behavior styles and coping strategies has been explored at the empirical level, which makes it possible to explore the problem more broadly.
Conclusions. The results obtained can be used for further psychological research, development of diagnostic and therapeutic tools
ОСОБЛИВОСТІ ЛЮБОВНИХ ТА МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН У ЖІНОК ТА ЧОЛОВІКІВ В ПОЛІАМОРНИХ СТОСУНКАХ
Get PDFPurpose of the article is to study the structural features of interpersonal and love relationships of women and men in polyamorous families. To achieve this purpose we used the following methods: semantic differential, test for the detection of love addiction A. Egorov; test for interpersonal dependence (love, from a partner in child-parent relations). R. Hirschfield’s technique, adaptation by O.P. Makushin; diagnostics of interpersonal relations T. Leary; diagnostics of interpersonal relations A.A. Rukavishnikov. Methods of mathematical and statistical data processing: Fisher angular transformation criterion and factor analysis. Polyamor differs from our usual model of mono-romantic love only in the number of partners. The study found that polyamoric families had higher rates of dependency during long-term relationships; had lower rates of aggression in behavior towards partners but a more pronounced need for control. They also had a higher level of satisfaction in family relationships, a slightly higher level of trust and respect for a partner. They had an average level of satisfaction with family relationships, openness, perception of responsibilities in everyday life. They also had a greater propensity for love addiction and a moderate level of selfdoubt, a desire for autonomy and a high level of dependence. They are characterized by a high level of benevolent style, an average level of authoritarian, suspicious, subordinate, dependent and altruistic styles; low level of aggressive interpersonal style. Conclusions: Polyamors have a fairly high level of need. They are more jealous, but also feel more comfortable on the other hand, due to a certain balance of respect and trust that inevitably builds up during long-term relationships of this type. They feel the greater need to be constantly with all partners, because they have a hidden fear of losing the respect and trust they have gained, so they try to support it. They are less aggressive towards their partners, show middle-class authoritarianism, and are very supportive, as they develop openness to several people at the same time and try to learn to adjust and coordinate with them.Мета дослідження – вивчити структурні особливості міжособистісних та любовних відносин жінок та чоловіків в поліаморних сім’ях. Для досягнення мети було використано наступні методи: семантичний диференціал, тест на виявлення любовної адикції А. Єгоров; тест на міжособистісну залежність (любовну, від партнера в дитячо-батьківських відносинах); методика Р. Гіршфільда, адаптація О. П. Макушина; діагностика міжособистісних відносин Т. Лірі; діагностика міжособистісних відносин А.А. Рукавішникова. Методи математико-статистичної обробки даних: критерій кутового перетворення Фішера та факторний аналіз. Полілюбов відрізняється від звичної моделі моноромантичної любові лише кількістю партнерів, де відповідно у першій їх може бути декілька, у той час як у другій лише один. Результати дослідження показали, що поліаморні сім’ї мають більш високі показники у вираженості залежності під час довготривалих стосунків; мають менші показники за агресивністю в поведінці до партнерів, але більш виражену потребу у контролі. Вони також мають більший рівень задоволеності у сімейних відносинах, дещо більший рівень вираженості довіри до партнера та поваги до нього. Мають середній рівень задоволеності сімейними відносинами, відкритості, сприйняттям обов’язків у побуті. Також їм притаманна більша схильність до любовної адикції та середній рівень невпевненості у собі, прагнення до автономії та високий рівень залежності. Їм властивий високий рівень доброзичливого стилю, середній рівень авторитарного, підозрілого, підпорядкованого, залежного та альтруїстичного стилів; низький рівень агресивного стилю міжособистісних відносин. На підставі цих результатів можна зробити наступні висновки. У поліаморів досить високий рівень почуття потрібності. Вони більше ревнують, але й відчувають себе з іншого боку більш комфортно, через певний баланс поваги та довіри що неодмінно вибудовується під час довготривалих відносин подібного типу. Вони відчувають більшу потребу бути постійно поруч із усіма партнерами, адже мають прихований страх втратити отриману повагу та довіру, тому намагаються їх підтримувати. Вони набагато менш агресивно відносяться до своїх партнерів, проявляють авторитарність на середньому рівні, та дуже доброзичливі, адже розвивають у собі відкритість одночасно до декількох людей та намагаються навчитися підлаштовуватися та гармонійно співіснувати із ними
УЯВЛЕННЯ МОЛОДІ ПРО ФЕНОМЕН ЛЮБОВІ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ РОЗВИТКУ ДУХОВНОСТІ
Get PDFPurpose: to examine empirically the ideas of modern youth about the psychological content of the category of “love”, depending on the level of their spirituality.
Methods: Theoretical methods: (synthesis, comparison, modeling, generalization) have been used to study the scientific literature on issues related to the category of “love”; empirical methods: author’s questionnaire “Love is ...”, multidimensional questionnaire “Motivation of love” (V. F. Morgun); methodology for determining spiritual potential and research of psychological mechanisms of spiritual development “Spiritual potential of personality – 2” (E. A. Pomitkin); the method of revealing the level of consciousness and the formation of the spiritual value orientation of the personality “Realization of desires” (E. A. Pomitkin); methods of quantitative and qualitative processing of results.
Results. Theoretical analysis of the review of modern psychological studies of categories: “love” and “spirituality” made it possible to come to the following conclusion that the phenomena of “love” and “spirituality” can be studied in terms of their qualities, as well as perceptions about them, also as inseparable components in the structure of personality and human life. The conception of youth on the phenomenon of love, depending on the level of spiritual development, has been investigated. 46 people were interviewed, including 26 women and 20 men; including 26 women and 20 men; 8 of them with high levels of spiritual development, 35 with medium and 3 with low.
Conclusions. Positive indicators have been found within the research, although no statistical significance has been revealed. But the study of the phenomenon of “love” cannot be considered complete because of its complexity of and the complexity of the study. In the research of the phenomenon of love and spirituality from the youth’s point of view such facts have been revealed: gender differences of ideas about love, features of present-day youth about the future spouse, differences of ideas about the content of love, changes in the structure of personality depending on the level of spirituality development as a personal aspect in the social context of the present. The conducted interpretation of the research results showed that such an aspect in the interpretation of love as “spirituality” and its level do not affect the results.Мета: емпірично дослідити уявлення сучасної молоді про психологічний зміст категорії «любові», залежно від рівня їх духовності.
Методи дослідження: теоретичні методи: (синтез, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувались з метою вивчення наукової літератури з питань, пов'язаних із категорією «любові»; емпіричні методи: авторська анкета «Любов – це…», багатовимірний опитувальник «Мотивація кохання» (В. Ф. Моргуна); методика визначення духовного потенціалу та дослідження психологічних механізмів духовного розвитку «Духовний потенціал особистості – 2» (Е. О. Помиткіна); методика виявлення рівня свідомості та сформованості духовної ціннісної орієнтації особистості «Здійснення бажань» (Е. О. Помиткіна); методи кількісної та якісної обробки результатів.
Результати. Теоретичний аналіз огляду сучасних психологічних досліджень категорій: «любов» і «духовність» дав змогу прийти до наступного висновку, що явища «любові» і «духовності» можна вивчати не тільки за їх якостями, а і з аспекту уявлень про них, і як невіддільні компоненти в структурі особистості і життя людини. Досліджено уявлення молоді про явище любові залежно від рівня розвитку духовності. Опитуваними стали 46 осіб, серед яких 26 жіночої статі і 20 чоловічої; з них 8 з високим рівнем духовного розвитку, 35 з середнім і 3 з низьким.
Висновки. Дослідження виявило позитивні показники, хоч статистичної значущості не було виявлено, але вивчення самого феномена «любові» не можна на цьому вважати завершеним, через багатокомпонентність самого феномену і викликану цим складність дослідження. При дослідженні явища любові і духовності зі сторони уявлень молоді виявлено: статеві відмінності уявлень про любов, особливості уявлень сучасної молоді про майбутнього шлюбного партнера, відмінності уявлень щодо змісту закоханості та кохання, про зміни в структурі особистості у залежності від рівня розвитку в ній духовності, про духовність як особистісний аспект в соціальному контексті сучасності. Здійснено інтерпретацію отриманих результатів дослідження, що дала змогу свідчити про те, що аспект у тлумаченні любові як «духовність» та її рівень не впливають на результати
ТЕХНОЛОГІЇ ВІДНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
Get PDFPurpose. The research purpose is to consider particularities of the body-oriented approach in restoring the well-being feeling of a person who is in a crisis situation. The urgency of the problem is outlined of the psychological wel-being formation of person in conditions of military conflict.
Methods. The methods and means were identified of the body-oriented approach that were applied in the group of temporarily displaced persons.
Results. The research result consists in the particularities identification of the process activation of overcoming consequences of personality psychotraumatization. Examples are given of psychotherapeutic exercises and tools in dealing with the problems of psychotraumatization of family members of internally displaced persons, as well as exercises for anxiety level and emotional stress reduction.
The directions are determined of psychological support to temporarily displaced persons. Ways are identified of optimization of the process of personality adaptation, restoration of personal resource and overcoming of consequences of psychotraumatization. The methods are determined of influence on the facts that complicate, hinder or completely impede the process of psychological well-being formation. The characteristics of psychological well-being were identified in migrant groups, and these concepts were delineated in certain concepts.
Conclusions. The research findings consist in the identification of directions of individual and group therapy organization. The restoration of sensibility of personality becomes a new experience, finding a new meaning of life in crisis situation, which is a key to the psychological well-being restoration.
Satisfaction with life, creating stability in own thoughts and life plans, forms the well-being feeling of a human being. The first step to this consists in the determination of future life plans, goals and new life meanings. Restoration of body and thoughts interconnection, as well as feelings and experiences return back the reality feeling of personality and finding a new meaning of life in crisis situation. Feelings, emotions, experiences, as the fundamental basis of methods of the body-oriented approach, enables the personality to determine differences between its existing ideas and reality, opening to him/her the possibilities of change.Мета. Метою дослідження був розгляд особливостей тілесно-орієнтованого підходу у відновленні почуття благополуччя особистості, яка опинилася в кризовій ситуації. Окреслена актуальність проблеми формування психологічного благополуччя особистості в умовах військового конфлікту.
Методи. Визначені методи, засоби тілесно-орієнтованого підходу, які застосовувались в групі тимчасово переміщених осіб.
Результати. Результатом дослідження були визначені особливості активізації процесу подолання наслідків психотравматизації особистості. Приведені приклади психотерапевтичних вправ та засобів у роботі з проблемами психотравматизації членів сімей вимушених переселенців, вправи на зниження рівня тривоги та емоційної напруги. Визначені напрямки психологічної допомоги тимчасово переміщеним особам. Розкриті шляхи оптимізації процесу адаптації особистості, відновлення особистісного ресурсу і подолання наслідків психотравматизації. Розкриті методи впливу на те, що ускладнює, гальмує або зовсім унеможливлює процес формування психологічного благополуччя. Були визначені характеристики психологічного благополуччя в групах переселенців, ці уявлення були окреслені в певних поняттях.
Висновки. Висновками дослідження стали визначені напрямки організації індивідуальної та групової терапії. Відновлення чуттєвості у особистості стає новим досвідом, знаходженням нового сенсу життя в кризовий ситуації, що є умовою відновлення психологічного благополуччя. Задоволення життям, створюючи стабільність у своїх думках, життєвих планах, формує у людини почуття благополуччя. Перший крок до цього – це визначеність майбутніх життєвих планів, цілей, нових життєвих смислів. Відновлення зв’язку тіла і думок, відчуттів та переживань повертають почуття реальності у особистості, знаходження нового сенсу життя в кризовий ситуації. Відчуття, емоції, переживання, як базова основа методів тілесно орієнтованого підходу надають можливість особистості визначення розбіжностей між існуючими у неї уявленнями і реальною дійсністю, що відкриває перед нею можливості змін
ДИТЯЧІ СТРАХИ: ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ У ДІТЕЙ З НЕПОВНИХ РОДИН
Get PDFPurpose. Given the importance of psycho-emotional health of children and the identification of factors affecting it the purpose of our research is a theoretical analysis and empirical study of the psychological characteristics of the manifestation of fears in preschool children, depending on the type of family.
Methods. Theoretical analysis, synthesis, comparison, generalization, interpretation and systematization have been used to clarify the state of development of the problem. Empirical: methods “Fears in the houses” – to identify the most pressing fears of children of preschool age.
Results and conclusions. During the analysis of empirical data revealed that the occurrence and manifestation of “age” fears depends on the type of family in which the child lives. Comparative analysis of the results of the empirical research of the characteristics of children’s fears of children from full and single-parent families revealed significant differences in the dominant fears, and therefore the type of family affects the differentiation of dominant fears. Particularly noteworthy is the high percentage in the samples of respondents from single parent families, the indicator of fear of losing relatives, which indicates a problematic situation in the system “parent-child”. In our opinion, high rates of other fears in children from single-parent families indicate a significant emotional imbalance, since they are dominated by irrational fears (fear of darkness, fear of terrible dreams), which do not perform positive functions, only maladapted the child’s psyche, hinder the individual’s development. Lack of communication with the mother or father in consequence of their absence in a single–parent family, leads to dissatisfaction with the need for love and acceptance and, as a consequence a greater vulnerability of the emotional sphere. Unlike respondents from single-parent families, children from full families have socially justified fears (fear of war, military equipment), which indicates an adequate protective reaction to the present. We can assume that communication in the system “husband-wife”, when discussing the painful topics of society, affects the occurrence of fears: war and military equipment of the child.Мета. Зважаючи на важливість психоемоційного здоров’я дітей та виявлення чинників які впливають на нього метою наших наукових розвідок є теоретичний аналіз та емпіричне дослідженняпсихологічних особливостей проявів страхів у дітей дошкільного віку в залежності від типу сім’ї.
Методи. Теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, інтерпретація та систематизація – для з’ясування стану розробленості проблеми. Емпіричні: методика «Страхи в будиночках» – для виявлення найбільш актуальних страхів у дітей дошкільного віку.
Результати та висновки. Під час аналізу емпіричних даних виявлено, що виникнення та прояви «вікових» страхів залежить від типу родину у якій живе дитина.Порівняльний аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей дитячих страхів у дітей з повних та неповних родин дав змогу виявити значущі розбіжності у домінуючих страхах, а отже тип родини впливає на диференціацію домінуючих страхів. Особливо слід відмітити високий відсоток у вибірках респондентів з неповних родин, показника страху втрати рідних, що свідчить про проблемну ситуацію у системі «батьки-діти». Слід зазначити що значні показники інших страхів у дітей з неповних родин свідчать про велику емоційну неврівноваженість, оскільки у них превалюють ірраціональні страхи (страх темряви, страх жахливих снів), які не виконують позитивних функцій, лише дезадаптують психіку дитини, заважають особистості розвиватись. Нестача спілкування з матір’ю або батьком у неповній родині, ведуть до незадоволення потреб у любові та прийнятті і, як наслідок – більша вразливість емоційної сфери.
На відміну від респондентів з неповних родин, у дітей з повних сімей страхи соціально обґрунтовані (страх війни, військової техніки), що вказує на адекватну, захисну реакцію на сьогодення. Ми можемо припустити що спілкування у системі «чоловік-дружина», при обговоренні болючих тем суспільства, впливає на виникнення страхів: війни та військової техніки у дитини
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АДАПТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
Get PDFPurpose. To determine the nature of impact of personal features on social-psychological adaptation of servicemen called to military service.
Methods. The research uses the following diagnostic methods: the questionnaire by “A personal scale of anxiety symptoms”; Rosenzweig’s picture test; the methods for diagnosing value orientations (М. Rokeach); J. Moreno’s sociometric test (A. A. Rean); the methods for determining adequacy of realizing one’s status in a group’s status hierarchy (a modified variant of A. S. Sylakov’s methods).
Results. The study determines the factors, contributing to the formation of soldiers’ subjectivity under variative service conditions and under conditions which support this process for servicemen practically: the formation of an “attractive” image of a subunit, membership of a platoon, a company, raising personal authority in a military staff, ideally – the creation of a military socio-cultural space with optimal combination of mental and social aspects, the availability of a wide range of activities, the involvement of soldiers in a wide scope of activities, which go beyond the limits of a subunit.
Conclusions. The paper presents the research on social-psychological features of servicemen’s adaptation to military service. It offers a number of practical recommendations for educational structures of the Armed forces about the development of pedagogical technologies, aimed at personal adaptation of servicemen called to military service to different qualitatively new activities for them. It stresses that adaptation to military service should be changed from the level of a spontaneous and chaotic approach to education to the level of professional pedagogy, to the level of psychological-pedagogical technologies. The study substantiates that the development of psychological-pedagogical technologies considering the adaptation features of servicemen called to military service causes a purposeful changes in the characteristics of personality, in particular, it allows reducing the level of anxiety, changing the mechanism of interaction with a frustrator. It establishes that when developing the procedures associated with servicemen’s adaptation, it is necessary to take into consideration, that commanders’ psychological-pedagogical impact should be developed according to the changes of servicemen’s personal features.Мета. Визначити характер впливу особистісних особливостей на соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців за призовом.
Методи. У дослідженні застосовано діагностичні методики: опитування за «Особистісною шкалою прояви тривоги»; рисунковий тест Розенцвейга; методика діагностики ціннісних орієнтацій (М. Рокіч); соціометричний тест Дж. Морено (А. А. Реан); методика визначення адекватності усвідомлення свого статусу в статусній ієрархії групи (модифікований варіант методики А. С. Силакова).
Результати. Визначено чинники, що сприяють формуванню суб’єктності солдатів за варіативного проходження служби і умовах, які практично забезпечують цей процес для військовослужбовців: формування «привабливого» образу підрозділу, членства взводу, роти, підвищення авторитету особистості у військовому колективі, в ідеалі – створення військового соціокультурного простору з оптимальним поєднанням психічного і соціального, наявності широкого спектру діяльності, залучення солдатів у діяльність в широкому плані, що не обмежуються рамками підрозділу.
Висновки. Проведено дослідження соціально-психологічних особливостей адаптації військовослужбовців до військової служби. Зроблено низку практичних рекомендацій виховним структурам Збройних сил про організацію розробки педагогічних технологій, спрямованих на адаптацію особистості військовослужбовців за призовом до різних якісно нових для них видів діяльності. Зазначено, що адаптацію до військової служби, необхідно перевести з рівня стихійного хаотичного способу виховання на рівень професійної педагогіки, на рівень психолого-педагогічних технологій. Обгрунтованого, що розробка психолого-педагогічних технологій з урахуванням особливостей адаптації призовників до армійської служби слід врахувати, викликає спрямовану зміну характеристик особистості людини, зокрема зниження рівня тривожності, зміну механізму взаємодії з фрустратором. Встановлено, що при розробці процедур, пов’язаних з адаптацією військовослужбовців, необхідно враховувати, що психолого-педагогічний вплив командирів повинен будуватися відповідно до зміни особистісних властивостей військовослужбовців
ВЗАИМОСВЯЗЬ МОРАЛЬНОЙ ОРИЕНТАЦИИ И СКЛОННОСТИ К ДЕВИАНТНОМУ ПОВЕДЕНИЮ В ПОДРОСТКОВОМ ВОЗРАСТЕ
Get PDFThe goal of our research was to examine the nature of the correlation of moral orientation and the deviant behavior propensities in adolescence.
Methods: “Fairness-Concern” Moral Judgment Preference Questionnaire (S.V. Molchanov, A.I. Podolsky); the deviant behavior propensities of under-aged diagnosing technique (E.V. Leus; A.G. Solovyov).
The results of identification of statistically significant differences in the preferred moral judgments of adolescent boys and adolescent girls indicate that adolescent boys are more focused on themselves and their interests. No statistically significant differences in the deviant behavior propensities of adolescent boys and adolescent girls were detected. A positive correlation between the delinquent behavior propensity, the pre-conventional level of moral development (according to L. Kohlberg) and self-concern (according to C. Gilligan and N. Eisenberg) was revealed. No connection between the propensity for delinquent behavior and the post-conventional level of moral development of adolescents was found. The high level of addictive behavior among adolescents is negatively related to the post-conventional level of moral development and self-sacrifice. The high propensity of adolescents to engage in aggressive behavior (such as verbal and physical aggression, hostility, negativity, impudence, and vindictiveness) is associated with the lesser importance of moral judgements, which justify the moral standards by necessity to care for others and protect their rights on the basis of empathy. Negative correlation between the propensity for self-injurious behavior and the moral judgements focused on personal rights and social contact was revealed.
Conclusion. The fact of correlation between moral orientation and propensity to deviant behavior in adolescence was revealed. High propensity for addictive, self-injurious, aggressive, delinquent behavior is negatively correlated with the post-conventional level of moral development and self-sacrifice of adolescents.Целью нашего исследования стало изучение характера связи моральной ориентации и склонности к девиантному поведению в подростковом возрасте.
Методы: опросник предпочтения моральных суждений «Справедливость–Забота» (С. В. Молчанов, А. И. Подольский); методика диагностики склонности к девиантному поведению несовершеннолетних (Э.В. Леус; А. Г. Соловьев).
Результаты выявления статистически значимых различий в предпочитаемых моральных суждениях мальчиков-подростков и девочек-подростков свидетельствует о том, что мальчики-подростки в большей степени ориентированы на себя и свои интересы. Статистически значимые различия в склонностях к девиантному поведению у мальчиков-подростков и девочек-подростков не выявлены. Выявлена положительная корреляция между склонностью к делинквентному поведению и доконвенциональным уровнем морального развития (по Л. Кольбергу) и самоозабоченностью (по К. Гиллиган и Н. Айзенберг). Получена отрицательная связь между склонностью к деликвентному поведению и постконвенциональным уровнем морального развития подростков. Высокий уровень склонности подростка к аддиктивному поведению отрицательно связан с постконвенциональным уровнем морального развития и самопожертвованием. Высокий уровень склонности подростка к агрессивному поведению (вербальная и физическая агрессия, враждебность, негативизм, дерзость и мстительность) связан с меньшей значимостью для подростка моральных суждений, обосновывающих моральные нормы необходимостью проявлять заботу об окружающих людях и защищать их права на основе эмпатии. Выявлена отрицательная корреляция между склонностью к самоповреждающему поведению и моральными суждениями подростков, ориентированными на учет прав личности и социальный контакт.
Выводы. Выявлен факт взаимосвязи моральной ориентации и склонности к девиантному поведению в подростковом возрасте. Высокая склонность к зависимому, самоповреждающему, агрессивному, делинквентному поведению отрицательно коррелирует с постконвенциональным уровнем морального развития и самопожертвованием подростков
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
Get PDFPurpose: The article’s objective is to investigate empirically the psychological peculiarities of the formation of communicative competence in different professional groups. Methods: theoretical methods: (analysis, synthesis, comparison, generalization) were used to study the scientific literature on issues related to the category of “communicative competence”, empirical methods: “Questionnaire of Communicative Competence” by E.F. Zeer, E.E. Simanyuk, "Communicative Skills" by L. Michelson in the adaptation of Y.Z. Hilbuh; methods of quantitative and qualitative processing of results.
Results. A theoretical analysis of approaches to the problem of communicative competence, success of professional activity has been made. Components of communicative competence have been considered. Communicative competence can be considered as an integral, relatively stable, holistic formation, manifested in the individual-psychological features of behavior and communication and includes a set of knowledge, experience, qualities, abilities of the individual, which allow to perform effectively communicative functions. The research has been attended by fourth-year cadets of the Odessa State University of Internal Affairs (30 people) and students psychologists of the fourth year of Kherson State University (30 people).The average age of the subjects was 22 years. We did not take into account sample composition by gender.
Conclusions. Future psychologists have significantly more communicative competence than future police specialists. It includes the following components: social and communicative adaptability (they are more flexible in communication, able to interact with a variety of people, adapt to changing social circumstances), tolerance (more tolerant of others' thoughts, attitudes, habits), frustration tolerance (resistance to life difficulties, self-regulation of emotional states).
Also, graduate psychologists are statistically significantly more competent and less aggressive in professional interaction than graduate cadets.Мета: емпірично дослідити психологічні особливості сформованості комунікативної компетентності в різних професійних групах. Методи дослідження: теоретичні методи: (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) використовувались з метою вивчення наукової літератури з питань, пов'язаних із категорією «комунікативної компетентності», емпіричні методи: «Опитувальник комунікативної компетентності» Е. Ф. Зеєра, Е. Е. Симанюк, «Комунікативні уміння» Л. Михельсона в адаптації Ю. З. Гільбуха; методи кількісної та якісної обробки результатів. Результати. Здійснено теоретичний аналіз підходів до проблеми формування комунікативної компетентності, успішності професійної діяльності, розглянуті складові комунікативної компетентності. Комунікативна компетентність означає інтегральне, відносно стійке, цілісне утворення, яке виявляється через індивідуально-психологічні особливості поведінки, взаємодії та спілкування, зокрема сукупність знань, досвід, особистісні якості і здібності. Все це забезпечує ефективне виконання людиною комунікативних функцій. У дослідженні взяли участь курсанти четвертого курсу Одеського державного університету внутрішніх справ (30 осіб) та студенти-психологи четвертого курсу Херсонського державного університету (30 осіб). Середній вік досліджуваних – 22 роки. Склад вибірки за статтю ми не враховували.
Висновки. Майбутні фахівці-психологи мають значуще більш розвинуту комунікативну компетентність, яка передбачає такі складові: соціально-комунікативну адаптивність (вони більш гнучкі в спілкуванні, уміють взаємодіяти з самими різними людьми, пристосовуватися до мінливих соціальних обставин), толерантність (більш терпимі до чужої думки, поглядів, звичок), фрустраційну толерантність (протистояння життєвим труднощам, саморегуляція емоційних станів), ніж майбутні фахівці поліції.
Також випускники психологи є статистично значуще більш компетентними і менш агресивними в професійній взаємодії, ніж випускники курсанти
ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЧИННИКІВ СХИЛЬНОСТІ ДО ПРОКРАСТИНАЦІЇ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ
Get PDFoai::article/2Objective. The objective of the research is to study the psychological content of the phenomenon of procrastination in the context of different theoretical approaches, the peculiarities of its impact on the activity of the individual from the standpoint of emotional, cognitive and behavioral manifestations and empirically establish the relationship of behavioral patterns to the procrastination of adolescents. The study involved 20 fourth-year students of Kherson State University majoring in Psychology.
Methods. The following methods and research methodologies were used for achievement of the objective: theoretical analysis of scientific literature sources, generalization of psychological data on the problem under study, C. Ley's General Procrastination Scale, questionnaire «Hewitt-Flett Multidimensional Perfectionism Scale», Spielberger-Hanin Test Anxiety Inventory, «Motivation to Approach Success and to Avoid Failure» questionnaire by А. A. Rean.
Results. The theoretical review of the problem of procrastination has enabled to clarify the factors that affect the frequency and intensity of procrastination manifestations. The work contains consideration of basic theoretical approaches to understand the phenomenon of postponement from the standpoint of psychodynamic, behavioral and cognitive approaches. The empirical study has shown that the average level of procrastination is more prevalent among the studied subjects. Such respondents tend to occasionally demonstrate action and decision making postponement in behavioral patterns.
Conclusions. The results suggest that there is a direct link between situational anxiety and procrastination. As the level of anxiety, both personal and situational, increases, the postponement increases as well, affecting all spheres of life. That is, when a student is not sure of the effectiveness of the task, worries about a particular work, there is a high probability of postponement of the planned action. The study has also established the reverse causality between situational anxiety and motivation. The obtained data suggest that increasing person’s anxiety causes decrease in motivation, and therefore delay and postponement of the resolution of planned tasks becomes inevitable.Мета. Метою дослідження є вивчення психологічного змісту феномену прокрастинації у контексті різних теоретичних підходів, особливостей її впливу на діяльність особистості з позиції емоційного, когнітивного та поведінкового проявів та емпіричне встановлення зв’язку поведінкових патернів із відтермінуванням особами юнацького віку. У дослідженні взяли участь 20 студентів четвертого курсу, спеціальності «Психологія» Херсонського державного університету.
Методи. Для реалізації поставленої мети використано такі методи та методики дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, шкала загальної прокрастинації К. Лей, опитувальник «Багатомірні шкали перфекціонізму Хьюітта–Флетта», опитувальник тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна,
опитувальник «Мотивація успіху та уникнення невдачі» А. О. Реана.
Результати. Теоретичний огляд проблеми прокрастинації дозволив уточнити фактори, що впливають на частоту і інтенсивність прояву прокрастинації. Розглянути основні теоретичні підходи до розуміння феномену відкладання з позицій психодинамічного, поведінкового та когнітивного підходу. Емпіричне дослідження дозволило встановити, що серед досліджуваних частіше домінує середній рівень прокрастинації. Такі респонденти схильні час від часу демонструвати у поведінкових патернах відкладання справ та прийняття рішень на певний час.
Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати про наявність прямого зв’язку між ситуативною тривожністю та прокрастинацією. При збільшенні рівня тривожності як особистісної так і ситуативної, збільшується відтермінування, що позначається на усіх сферах життєдіяльності, тобто коли студент не впевнений у результативності виконання поставленого завдання, хвилюється перед якоюсь справою, є висока ймовірність відкладання запланованого на потім; також встановлено у досліджені оберненні зв’язки між ситуативною тривожністю та мотивацією, отримані дані дозволяють стверджувати, що при збільшенні тривожності особистості у неї зменшується мотивація, а отже відтермінування та відкладання вирішення запланованих справ стає неминучим
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ
Get PDFPurpose. The purpose of the publication is to analyze the results of an empirical study of the relationship between responsibility and emotional burnout of teachers.
Methods. The expert judgment method has been used to assess the level of responsibility. The experts were representatives of the school administration, colleagues and parents, who had been offered a standard form describing the extreme manifestations of responsible and irresponsible behavior of teachers. To study the emotional burnout of teachers with different levels of responsibility, the methodology «Diagnosis of emotional burnout of personality» by V. Boyko and the questionnaire «Self-esteem of emotional well-being» (author I. Sedov) were used. Since we assumed a direct correlation between emotional burnout and personality traits such as anxiety and emotionality, we used the FPI Personal Questionnaire (G. Eysenk) to diagnose emotionality, and the parameters of situational and personal anxiety were diagnosed by determinants of «Methods for assessing the anxiety of C. Spielberger and Y. Hanin». Differences between groups of subjects with diferent levels of responsibility were determined using the Student's t-test.
Results. It has been established that the process of formation of emotional burnout syndrome has an individual character and is determined by external (conditions of professional activity) and internal (individual characteristics of personality) determinants. Teachers with up to 6 years of experience, with both high and low levels of responsibility, have not found a symptom of emotional burnout. Educators with more than ten years of experience are characterized by several symptoms associated with experiencing and inappropriately responding to psycho-traumatic circumstances. Symptoms caused by occupational deformity are at the stage of formation. It has been shown that the emotional burnout syndrome is most intensively formed in highly responsible teachers.
Conclusions. Therefore, emotional burnout syndrome is one aspect of self-control that is based on the observance of rules that are valuable to the individual, which makes one feel morally, mentally and physically exhausted. The generalizations made about the dependence of emotional burnout on responsibility prompt one to think about the subjective, individual nature of its development. The basic conditions of the (emotional burnout) deployment are the working conditions and the content of the motivational and semantic component of the personalityМета. Метою публікації є аналіз результатів емпіричного вивчення взаємозв’язку відповідальності та емоційного вигорання педагогів.
Методи. Для оцінки рівня відповідальності застосовувався метод експертних суджень. Експертами були представники адміністрації школи, колеги та батьки. Кожному експерту пропонувався стандартний бланк, у якому були схарактеризовані крайні прояви відповідальної та безвідповідальної поведінки особистості. Експерт, зіставивши запропоновані для оцінювання характеристики з конкретним педагогом, відзначав на осі ординат рівень прояву відповідальності. Причому, на шкалі зазначався лише її мінімальний і максимальний рівень (min та мax).
Для вивчення емоційного вигорання у педагогів з різними рівнями відповідальності використано методику «Діагностика емоційного вигорання особистості» В. Бойко та анкету «Самооцінка емоційного благополуччя» (автор І. Сєдова). Оскільки ми припустили наявність прямої залежності між емоційним вигоранням та особистісними рисами, з поміж яких тривожність та емоційність, то обрали для діагностики емоційності «Особистісний опитувальник FPI» (Г. Айзенк), а параметри ситуативної та особистісної тривожності характеризували за показниками «Методики оцінки тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна». Відмінності між групами досліджуваних з різними рівнями відповідальності визначено за допомогою t-критерію Стьюдента.
Результати. Встановлено, що процес формування синдрому емоційного вигорання має індивідуальний характер, спричинений зовнішніми (умови професійної діяльності) та внутрішніми (індивідуальні характеристики особистості) детермінантами. У молодих педагогів (стаж роботи до 6 років) і з високим, і з низьким рівнем відповідальності симптом емоційного вигорання не притаманний. Педагогів зі стажем роботи понад десять років характеризує декілька симптомів, пов’язаних з переживанням психотравмувальних обставин та нездатністю адекватного реагування на них. На стадії формування перебувають симптоми, спричинені професійною деформацією. Показано, що синдром емоційного вигорання найінтенсивніше формується у високо відповідальних педагогів.
Висновки. Отже, синдром емоційного вигорання – це один з аспектів самоконтролю, що ґрунтується на дотриманні цінних для особистості норм і правил, унаслідок чого людина почувається морально, розумово та фізично виснаженою. Зроблені узагальнення стосовно залежності емоційного вигорання від відповідальності спонукають до думки щодо суб’єктивного, індивідуального характеру його розвитку. Засадничими умовами розгортання / згасання емоційного вигорання є умови праці та зміст мотиваційно-смислового компонента особистост