Kharkiv National University of Internal Affairs
KhNUIAI Kharkov National University of Internal Affairs Institutional RepositoryNot a member yet
20993 research outputs found
Sort by
Anti-corruption policy in the State Customs Service of Ukraine
No full textЄвроінтеграційні процеси, що вже довгий час тривають в Україні.
Однією із головних вимог на шляху до Європейського Союзу є формування
ефективної та дієвої системи антикорупційних заходів нормативного,
організаційного та інституційного характеру. Не оминає це питання і сфери
митих відносин. В додаток до цього, митна справа дуже часто виступає
візитівкою країни, адже систематично взаємодіє у питаннях переміщення
товарів через кордон із аналогічними службами інших держав. В статті
наголошується, що стан антикорупційної діяльності в системі митних
органів потребує удосконалення. Причиною тому є велика кількість робочих
процесів, реалізація яких визначена як ризикована з точки зори
антикорупційної діяльності. Навіть трактування основних повноважень
Державної митної служби України, які містять термін «контроль»,
свідчать про те, що діяльність даного органу має схильність до високого
рівня корупційних вчинків. Також варто наголосити, що цей рівень
додатково, так би мовити, стимулюється наявністю можливостей розсуду
під час прийняття окремих рішень посадовими особами. Акцентовано увагу,
що в рамках подальшого удосконалення антикорупційних механізмів в
Державній митній службі України варто спрямувати діяльність у
наступних напрямках: підвищення прозорості більшої кількості митних
процедур; зменшення залежності прийнятих рішень або дій від людського
чинника; запровадження автоматизованого, а краще із використанням
штучного інтелекту, аналізу ризиковий дій та прогнозування ризикових
операцій; впровадження аналітичних підходів до визначення типових
порушень та ефективне усунення причин, що призвели до їх вчинення;
зменшення кількості дискреційних повноважень посадових осіб митних
органів, про що неодноразово наголошено самою службою в реєстрі
корупційних ризиків.European integration processes have been ongoing in Ukraine for a long
time. One of the main requirements on the path to the European Union is the
formation of an effective and efficient system of anti-corruption measures of a
regulatory, organizational and institutional nature. This issue does not bypass the
sphere of customs relations. In addition, customs very often acts as a visiting card
of the country, as it systematically interacts with similar services of other states in
matters of movement of goods across the border. The article emphasizes that the
state of anti-corruption activities in the system of customs authorities needs to be
improved. The reason for this is the large number of work processes, the
implementation of which is defined as risky from the point of view of anticorruption activities. Even the interpretation of the main powers of the State
Customs Service of Ukraine, which contain the term "control", indicates that the
activities of this body are prone to a high level of corruption. It is also worth
emphasizing that this level is additionally, so to speak, stimulated by the
availability of discretionary powers when making individual decisions by officials.
It is emphasized that within the framework of further improvement of anticorruption mechanisms in the State Customs Service of Ukraine, it is worth
directing activities in the following directions: increasing the transparency of a
larger number of customs procedures; reducing the dependence of decisions or
actions on the human factor; introducing automated, and preferably using
artificial intelligence, analysis of risk actions and forecasting of risky operations;
introducing analytical approaches to identifying typical violations and effectively
eliminating the causes that led to their commission; reducing the amount of
discretionary powers of customs officials, which has been repeatedly emphasized
by the service itself in the register of corruption risks
Адміністративно-правові засоби забезпечення громадського порядку в умовах воєнного стану
No full textАдміністративно-правові засоби відіграють важливу роль у забезпеченні громадського порядку в умовах воєнного стану. Введення такого правового режиму зумовлює необхідність застосування спеціальних правових механізмів, спрямованих на підтримку стабільності та безпеки в державі. У цей період особливої актуальності набувають заходи адміністративного примусу, спеціальні правові режими, встановлення обмежень для фізичних і юридичних осіб, а також контроль за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування. Забезпечення громадського порядку в умовах воєнного стану передбачає координацію діяльності правоохоронних органів, військових адміністрацій та інших суб’єктів державного управління, які реалізують заходи щодо охорони правопорядку. До основних адміністративно-правових засобів належать запровадження комендантської години, обмеження свободи пересування, посилення контролю за громадськими зібраннями, а також тимчасові обмеження на діяльність засобів масової інформації. Держава застосовує додаткові правові механізми для боротьби з правопорушеннями, включаючи проведення перевірок, адміністративне затримання підозрюваних осіб та контроль за дотриманням вимог воєнного стану. Особливу роль у цьому контексті відіграють законодавчі акти, що регулюють правовий режим воєнного стану, а також нормативно-правові акти, які конкретизують обов’язки громадян, підприємств і організацій. Важливим елементом є підвищення відповідальності за порушення встановлених правил та посилення адміністративних санкцій. Крім того, значна увага приділяється забезпеченню прав і свобод людини в межах дозволених правових обмежень, що встановлюються виключно в інтересах національної безпеки. Отже, адміністративно-правові засоби забезпечення громадського порядку в умовах воєнного стану є ключовими інструментами, що дозволяють державі підтримувати стабільність, боротися з потенційними загрозами та ефективно регулювати суспільні відносини в період надзвичайної ситуації.Administrative and legal measures play a crucial role in ensuring public order during martial law. The introduction of such a legal regime necessitates the application of special legal mechanisms aimed at maintaining stability and security within the state. During this period, administrative coercive measures, special legal regimes, restrictions imposed on individuals and legal entities, as well as control over the activities of state authorities and local governments, become particularly relevant. Ensuring public order under martial law requires the coordination of law enforcement agencies, military administrations, and other public administration entities responsible for law enforcement. Key administrative and legal measures include the imposition of a curfew, restrictions on freedom of movement, enhanced control over public gatherings, and temporary restrictions on media activities. The state employs additional legal mechanisms to combat violations, including inspections, administrative detention of suspected individuals, and monitoring compliance with martial law requirements. Legislative acts regulating the legal regime of martial law, along with regulatory legal acts that specify the obligations of citizens, enterprises, and organizations, play a special role in this context. An essential element is the increased liability for violations of established rules and the strengthening of administrative sanctions. Furthermore, considerable attention is given to ensuring human rights and freedoms within the permissible legal restrictions established solely in the interests of national security. Thus, administrative and legal measures ensuring public order under martial law serve as key instruments that enable the state to maintain stability, counter potential threats, and effectively regulate social relations during a state of emergency
Віктомологічні фактори становлення делінквентної поведінки неповнолітніх у процесі соціалізації
No full textДелінквентна поведінка неповнолітніх є складним соціально-правовим явищем, що формується під впливом багатьох взаємопов’язаних факторів. Серед них особливу увагу заслуговують віктимологічні чинники, які зумовлюють сприйнятливість дитини до протиправних впливів і відіграють важливу роль у процесі становлення її соціальної поведінки. Соціалізація як процес інтеграції індивіда в суспільство через засвоєння соціальних норм, цінностей і моделей поведінки має вирішальне значення у формуванні правослухняного або девіантного світогляду. Водночас, наявність віктимогенних обставин у соціальному середовищі, зокрема неблагополучна родина, насильство, нехтування потребами дитини, порушення права на освіту, стигматизація та відсутність позитивних соціальних ролей, формує підґрунтя для відхилення від нормативної поведінки.
У межах даного дослідження здійснено спробу комплексного аналізу віктимологічних чинників, що впливають на делінквентну поведінку неповнолітніх у процесі соціалізації. Розглянуто типологію віктимної поведінки, яка передує правопорушенням, виявлено закономірності формування у підлітків відчуття виключеності та маргіналізації, що, у свою чергу, стимулює криміногенну активність. Доведено, що віктимність неповнолітніх виступає не лише наслідком впливу зовнішніх соціальних чинників, а й результатом специфіки індивідуального досвіду, психоемоційного стану та недостатнього рівня правової обізнаності.
Окрему увагу приділено механізмам вторинної віктимізації в системі освіти, ювенальної юстиції та в колі однолітків, які посилюють девіантні настанови у неповнолітніх. На підставі проведеного аналізу сформульовано пропозиції щодо профілактики делінквентної поведінки через модифікацію соціального середовища, зменшення віктимогенних ризиків, розвиток правосвідомості та соціально- психологічної підтримки підлітків у кризових ситуаціях. Акцент зроблено на необхідності впровадження міждисциплінарного підходу до вирішення проблеми з залученням фахівців у галузі права, психології, соціальної педагогіки та кримінології.Juvenile delinquent behavior is a complex socio-legal phenomenon shaped by the interplay of numerous interrelated factors. Among them, particular attention is paid to victimological factors that influence a minor's vulnerability to unlawful influences and play a significant role in shaping their social conduct. Socialization, as a process of integrating an individual into society through the acquisition of social norms, values, and behavioral models, is critical in forming a law-abiding or deviant worldview. At the same time, the presence of victimogenic circumstances in the social environment—such as dysfunctional families, domestic violence, neglect of a child's needs, violations of the right to education, stigmatization, and lack of positive social roles—creates a foundation for deviation from normative behavior.
This study undertakes a comprehensive analysis of victimological factors contributing to juvenile delinquency during the socialization process. It examines the typology of victim behavior that precedes delinquent acts and identifies the patterns in the development of feelings of exclusion and marginalization among adolescents, which in turn stimulate criminogenic activity. It is argued that juvenile victimization results not only from the impact of external social conditions but also from the specifics of individual experiences, psycho-emotional states, and low levels of legal awareness.
Special emphasis is placed on the mechanisms of secondary victimization within the education system, juvenile justice institutions, and peer groups, which reinforce deviant attitudes in minors. Based on the analysis, recommendations are offered for preventing delinquent behavior through modification of the social environment, reduction of victimogenic risks, development of legal consciousness, and provision of socio- psychological support for adolescents in crisis. The study highlights the importance of implementing an interdisciplinary approach to the issue, involving experts in law, psychology, social pedagogy, and criminology
Адміністративно-правові засади діяльності служби освітньої безпеки Національної поліції України: нормативно-правовий та практичний вимір
No full textДіяльність служби освітньої безпеки Національної поліції України є важливим напрямом забезпечення правопорядку та захисту прав і свобод громадян у сфері освіти. Адміністративно-правові засади функціонування цієї служби охоплюють комплекс нормативно-правових актів, які регулюють її організацію, повноваження та методи роботи. Правове забезпечення освітньої безпеки включає законодавчі акти, відомчі нормативні документи, міжнародні правові стандарти та практику їх застосування. Особлива увага приділяється аналізу правового статусу служби, механізмів взаємодії з освітніми установами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями. Важливим аспектом є виявлення загроз у навчальних закладах, профілактика правопорушень серед учнів та студентів, а також захист освітнього середовища від кримінальних посягань. У дослідженні розглядаються ключові проблеми правового регулювання та надаються пропозиції щодо вдосконалення адміністративно- правового механізму діяльності служби освітньої безпеки. Окремий акцент зроблено на питаннях ефективності реалізації профілактичних заходів, підготовки поліцейських кадрів для роботи у сфері освітньої безпеки та застосування сучасних цифрових технологій у правоохоронній діяльності. Проведено аналіз практичного досвіду інших держав у забезпеченні освітньої безпеки та можливості його адаптації до вітчизняних умов. З урахуванням новітніх тенденцій правового регулювання пропонується удосконалення чинних нормативно-правових актів з метою підвищення ефективності діяльності служби освітньої безпеки Національної поліції України.The activities of the Educational Security Service of the National Police of Ukraine represent a crucial aspect of ensuring law and order, as well as protecting the rights and freedoms of citizens in the educational sphere. The administrative and legal foundations of this service encompass a set of regulatory acts that govern its organization, powers, and operational methods. The legal framework for educational security includes legislative acts, departmental regulations, international legal standards, and their practical application. Special attention is given to analyzing the legal status of the service, mechanisms of interaction with educational institutions, local self- government bodies, and public organizations. An essential aspect is the identification of threats within educational institutions, the prevention of offenses among pupils and students, and the protection of the educational environment from criminal encroachments. The study examines key issues of legal regulation and provides recommendations for improving the administrative and legal mechanisms of the Educational Security Service. Particular emphasis is placed on the effectiveness of preventive measures, the training of police personnel for work in the field of educational security, and the use of modern digital technologies in law enforcement activities. The research also includes an analysis of international practices in ensuring educational security and their possible adaptation to national conditions. Considering the latest trends in legal regulation, it is proposed to enhance existing regulatory acts to increase the efficiency of the Educational Security Service of the National Police of Ukraine
Challenges and opportunities in Ukraine’s security and defense sector and international collaboration
No full textРозглянуто проблему відродження обороноздатності України, визнано необхідність модернізації сектору безпеки і оборони. Тривають спроби перевести виробництво з обладнання радянської епохи на системи, сумісні з НАТО, що потребує величезних фінансових вкладень і значного досвіду в галузях високих технологій, таких як кібербезпека, штучний інтелект і електронна війна.The issue of reviving Ukraine's defense capability was considered, and the need to modernize the security and defense sector was recognized. Attempts are underway to shift production from Soviet-era equipment to NATO-compatible systems, which requires huge financial investments and significant experience in high-tech areas such as cybersecurity, artificial intelligence, and electronic warfare
Проблеми та рішення у міжнародному співробітництві по боротьбі з корупцією
No full textНаголошено, що міжнародне співробітництво в боротьбі з корупцією є складним завданням, що вимагає координації зусиль різних країн і організацій.It was emphasized that international cooperation in the fight against corruption is a complex task that requires coordination of efforts between different countries and organizations
Peculiarities of involving a specialist in the preparation and conduct of interrogation at the stage of pre-trial investigation
No full textУ статті досліджено правові підстави та практичні аспекти залучення спеціаліста до проведення допиту на стадії досудового розслідування. Розглянуто особливості
участі спеціаліста, його основні завдання як на підготовчому етапі, так і під час самого допиту. Особливу увагу приділено впливу компетентності спеціаліста на повноту й достовірність отриманої інформації, а також урахуванню індивідуальних психофізіологічних особливостей особи, яку допитують. Проаналізовано наукові підходи
до цієї проблеми та обґрунтовано необхідність міждисциплінарної взаємодії в процесі
розслідування кримінальних правопорушень, зокрема між криміналістичною наукою
та юридичною психологією.The article provides a comprehensive analysis of the legal and practical framework for
involving specialists in interrogation at the pre-trial investigation stage. It is noted that in the
current conditions of crime investigation, the requirements for the quality of information collected and the objectivity of evidence are increasing. This necessitates the involvement of specialists from various fields of knowledge – criminologists, psychologists, doctors, linguists, teachers
and others – with a view to improving the effectiveness of investigative actions. Specialists not
only provide technical and methodological support for interrogation, but also contribute to a
deeper understanding of the individual characteristics of the person being interrogated, which allows for adaptation of communication tactics and minimisation of the risks of obtaining distorted information.
The specifics of legal regulation of the participation of specialists, including their procedural status, powers and responsibilities, are considered. The author analyses the stages of
interaction between an investigator and a specialist: from preparation for interrogation to recording its results.
Particular attention is paid to the impact of the qualifications and level of competence of
specialists on the reliability, completeness and evidentiary value of the information obtained.
It is emphasised that taking into account the psychophysiological and psychological characteristics of the person being interrogated helps to reduce pressure, increase the informative
value of testimony and respect for human rights.
The article substantiates the importance of an interdisciplinary approach in pre-trial proceedings based on the interaction of forensic science, legal psychology, psychophysiology and
other related sciences. The methodological problems and organisational features of involving
specialists, as well as the criteria by which the expediency of their participation is determined,
are considered.
It is concluded that integration of expert knowledge into investigative practice is a relevant direction of increasing the efficiency of crime detection and strengthening the evidence
base in criminal proceedings
Problems of qualification of criminal offences provided for by Articles 342 and 345 of the Criminal Court of Ukraine
No full textСтаттю присвячено дослідженню проблем кваліфікації кримінальних
правопорушень, передбачених ст. ст. 342 та 345 КК України, при
відмежуванні від інших правопорушень, а також при розмежуванні один з
одним. Встановлено, що основним об’єктивно-атрибутивним критерієм
відмежування злісної непокори (ст. 185 КУпАП) від опору (ст. 342 КК України)
є фізичне спрямування дій особи. Агресивні, такі, що свідчать про напад, рухи
у бік працівника правоохоронного органу однозначно свідчать про опір. Рухи
від працівника правоохоронного органу, що мають характер захисту від
активних дій останнього, слід кваліфікувати як злісну непокору. Виділено та
охарактеризовано специфічні ситуації службової діяльності поліцейських, в яких проявляється злісна непокора та/або опір. Визначено, надано опис та
пояснення розмежувальним ознакам складів кримінальних правопорушень,
передбачених ст. ст. 342 та 345 КК України.The article is devoted to the study of the problems of qualification of
criminal offenses provided for by Articles 342 and 345 of the Criminal Code of
Ukraine, when distinguishing them from other offenses, as well as when
distinguishing them from each other. It has been established that the main
objective and attributive criterion for distinguishing malicious disobedience
(Article 185 of the Code of Administrative Offenses) from resistance (Article 342
of the Criminal Code of Ukraine) is the physical direction of the person. Aggressive, such as those indicating an attack, movements towards a law
enforcement officer clearly indicate resistance. Movements from a law
enforcement officer that are of a protective nature against the latter’s active
actions should be qualified as malicious disobedience. Specific situations of police
officers' official activities in which malicious disobedience and/or resistance are
manifested are highlighted and characterized. The distinguishing features of the
elements of criminal offenses provided for in Articles 342 and 345 of the Criminal
Code of Ukraine are defined, described and explained
Структура законодавства про національну безпеку: теоретичні засади та проблеми систематизації
No full textУ статті розглянуто проблеми фрагментарності та недостатньої внутрішньої узгодженості законодавства України про національну безпеку. Зазначено, що ці проблеми набули особливої гостроти в умовах воєнного стану, а також виникла нагальна потреба у їх
правовій визначеності для ефективного функціонування сектору безпеки та оборони.
Масив нормативно-правових актів, що регулюють безпекову сферу, характеризується
відсутністю єдиного підходу, що ускладнює правозастосування та гальмує реформи.
Метою статті є розробка та обґрунтування аналітичної моделі структури законодавства
про національну безпеку, яка дозволяє оцінити його компонентний склад, внутрішню
узгодженість та ієрархічні зв’язки. Особливу увагу приділено аналізу цієї структури в
контексті фундаментальних змін, запроваджених Законом України «Про правотворчу
діяльність». Зазначено, що дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні системно-структурного, формально-юридичного та доктринального методів аналізу. Це
дозволило розглянути безпекове законодавство як цілісне утворення, виокремити його
ключові компоненти та дослідити зв’язки між ними.
Розроблено аналітичний інструментарій для систематизації та оцінки якості безпекового законодавства. Запропоновано суб’єктам правотворчої діяльності та науковцям модель, що сприятиме впорядкуванню законодавчого масиву відповідно до принципів, закладених у новому законодавстві про правотворчість, що є критично важливим для
зміцнення національної безпеки та євроінтеграційного курсу України.
За результатами проведеного дослідження розроблено авторську чотирикомпонентну
модель структури законодавства про національну безпеку, яка включає: 1) нормативноправові акти повного регулювання; 2) нормативно-правові акти часткового регулювання; 3) ратифіковані міжнародні договори; 4) юридичні зв’язки між цими елементами.
Обґрунтовано, що ухвалення Закону України «Про правотворчу діяльність» не лише
підтверджує актуальність такого підходу, але й надає нормативну рамку для його практичного впровадження, закріплюючи принципи системності та юридичної визначеності. Доведено недоцільність включення до структури законодавства актів стратегічного
планування, що не мають імперативного характеру.The article discusses the problems of fragmentation and insufficient internal consistency of
Ukraine’s national security legislation. It is noted that these issues have become particularly
acute in the context of martial law, and there is an urgent need for legal certainty in order for
the security and defence sector to function effectively. The array of regulatory and legal acts
governing the security sphere is characterised by a lack of a unified approach, which
complicates law enforcement and hinders reforms. The purpose of the article is to develop and
justify an analytical model of the structure of national security legislation, which allows
assessing its component structure, internal consistency and hierarchical relationships.
Particular attention is paid to the analysis of this structure in the context of fundamental
changes introduced by the Law of Ukraine “On Law-Making Activity”. It is indicated that the
study is based on the comprehensive application of systemic-structural, formal-legal and
doctrinal methods of analysis. This made it possible to consider security legislation as a holistic
entity, identify its key components and explore the links between them.
Analytical tools have been developed to systematise and assess the quality of security
legislation. A model has been proposed to law-making entities and scholars that will help to
organise the legislative body in accordance with the principles laid down in the new legislation
on law-making, which is critically important for strengthening national security and Ukraine’s
European integration course.
Based on the results of the study, a four-component model of the structure of national security
legislation has been developed, which includes: 1) normative-legal acts of full regulation;
2) normative-legal acts of partial regulation; 3) ratified international treaties; 4) legal links
between these elements. It is argued that the adoption of the Law of Ukraine ‘On Law-Making’
not only confirms the relevance of this approach, but also provides a regulatory framework for
its practical implementation, enshrining the principles of consistency and legal certainty. The
inexpediency of including non-imperative strategic planning acts in the structure of legislation
has been proven
Актуальні проблеми розвитку сектору безпеки та оборони Іспанії
No full textРозглянуто проблеми розвитку сектору безпеки та оборони Іспанії. Відзначено, що Іспанія планує створити універсальну систему протиповітряної оборони, здатну ефективно протидіяти різноманітним загрозам.The issues of development of the security and defense sector of Spain were considered. It was noted that Spain plans to create a universal air defense system capable of effectively countering various threats