Ways to Improve Construction Efficiency (E-Journal)
Not a member yet
1025 research outputs found
Sort by
Перспективи покращення стійкості кольору термічномодифікованої деревини
Full text linkIt is proved that the color of wood tends to darken due to changes in the chemical components of wood, such as the degradation of amorphous carbohydrates during heat treatment at high temperature. Exposure of wood to high temperatures for a certain period of time improves not only its dimensional stability and durability, but also gives it an attractive dark color. The use of heat treatment has significantly changed the values of the color parameters L*, a*, b* in the samples of thermally modified wood. The L* parameter on the end and stratum surfaces was significantly higher (72 for the end surface and 80 for the stratum) in the control samples. As a result of the heat treatment, the L* value decreased significantly at 160 °C, with a treatment duration of 10 hours, to 44 and 47, respectively. The duration of thermal modification has a significant impact on color darkening. We also investigated the effect of different types of paints and varnishes applied to the surfaces of the samples subjected to heat treatment at different temperatures on the color state. A significant darkening of the end surface of the samples thermally modified at 160 °C and at 190 °C for 1 hour during the oil-wax and azure finishes was observed. That is, the color of wood obtained at a low processing temperature can be increased by applying these protective substances and make the material more attractive. The following studies evaluated the color stability of thermally modified wood additionally treated with oil-wax and azure, as well as the adhesion of these protective substances to the surface under the influence of environmental factors. The influence of different types of protective substances on the color of the surface of heat-treated wood was determined. The application of oil-wax and azure to the surface of the samples also affected the darkening of their color. It can be said that heat-treated samples, whose structure has changed compared to conventional wood, show different interactions with the applied materials.Доведено, що колір деревини має тенденцію темніти внаслідок зміни хімічних компонентів деревини, такі як деградація аморфних вуглеводів під час термічної обробки при високій температурі. Дія високих температур упродовж певного часу на деревину покращує не тільки її стабільність розмірів, довговічність, а й надає привабливий темний колір. Застосування термічної обробки суттєво змінило значення параметрів кольору L *, a *, b * у зразках термомодифікованої деревини. Параметр L* на торцевій та пластевій поверхнях був помітно вищим (72 для торцевої поверхні та 80 для пластевої) у контрольних зразків. Внаслідок термічної обробки значення L* суттєво зменшилось вже за температури 160 °C, тривалість оброблення становила 10 год. до 44 і 47 відповідно. Вагомий вплив на потемніння кольору має тривалість термічного модифікування. Також досліджено вплив різних типів лакофарбових матеріалів, нанесених на поверхні зразків, до яких застосовували термічну обробку при різних температурах, на стан кольору. Спостерігається значне потемніння торцевої поверхні зразків термічномодифікованих за 160 °C та за 190 °C упродовж 1 години під час опорядження масло-воском та лазур’ю. Тобто забарвлення деревини, отримане при низькій температурі обробки, можна збільшити за допомогою нанесення цих захисних речовин і зробити матеріал більш привабливим. В наступних дослідженнях оцінено стійкість кольору термічномодифікованої деревини, додатково обробленої масло-воском та лазур’ю, а також адгезію цих захисних речовин до поверхні під дією чинників середовища. Визначено вплив різних типів захисних речовин на забарвлення поверхні термічнообробленої деревини. Нанесення масло-воску та лазурі на поверхню зразків також вплинуло на потемніння їх забарвлення. Можна сказати, що термічнооброблені зразки, структура яких змінилася, порівняно із звичайною деревиною, демонструють різну взаємодію з нанесеними матеріалами
Екологозабезпечуючі імперативи інноваційного розвитку будівельних підприємств
Full text linkThis article delves into the eco-security imperatives as fundamental strategic components of innovative development amid intensifying global environmental challenges and the ongoing transformation of economic and technological systems. It emphasizes that sustainable innovation should be grounded not only in the pursuit of technological advancement but also in the systemic integration of ecological priorities aimed at preserving natural ecosystems, ensuring environmental safety, and reducing the anthropogenic burden on the environment. The research outlines the theoretical and methodological foundations of eco-oriented innovation policy, advocating for the transition to sustainable development models such as the green economy, circular production systems, eco-efficiency, and environmentally responsible design practices.
The paper underscores the necessity of a holistic and interdisciplinary approach to innovation, in which environmental concerns are not secondary but rather embedded in the core logic of economic and technological progress. In this context, particular attention is paid to the role of state environmental policy, ecological responsibility of businesses, institutional mechanisms for ecological governance, public-private partnerships, and the formation of ecological consciousness and culture within society.
Barriers to the integration of environmental imperatives into innovation strategies are identified, including the fragmentation of environmental legislation, insufficient investment in green technologies, low levels of environmental education and awareness, and the lack of incentives for environmentally sound practices. The article also presents promising directions for fostering eco-innovations, such as the creation of green innovation clusters, investment in sustainable infrastructure, implementation of environmental management systems, and strengthening the role of environmental criteria in technological evaluation and policy planning.
The study concludes that eco-security imperatives must become an essential part of national and global innovation strategies. They should not be treated as regulatory constraints but rather as catalysts for a new wave of sustainable technological progress that ensures a balanced interaction between the economy, society, and the natural environment.У статті досліджуються екологозабезпечуючі імперативи як стратегічні орієнтири інноваційного розвитку в умовах поглиблення екологічної кризи та трансформації глобальних соціо-економічних процесів. Обґрунтовується, що інноваційний розвиток має ґрунтуватися не лише на технологічному оновленні, а й на пріоритетності екологічної безпеки, ресурсозбереження та зменшення негативного антропогенного впливу на довкілля. У роботі розглядаються теоретико-методологічні засади формування екологічно орієнтованої інноваційної політики, що передбачає перехід до моделей сталого розвитку, «зеленої» економіки, циркулярного виробництва та екодизайну в будівельній галузі. Зазначено, що досягнення синергії між екологічними імперативами та інноваційною динамікою потребує комплексного підходу, який включає адаптацію державної екополітики, активізацію екологічної відповідальності бізнесу, удосконалення інституційного середовища, стимулювання наукових досліджень та розвиток екологічної свідомості населення.
Проаналізовано ключові чинники, що стримують інтеграцію екологічних підходів у національні стратегії інноваційного зростання, зокрема: фрагментарність екологічного законодавства, низький рівень екологічної культури, обмеженість фінансових ресурсів для впровадження «зелених» технологій в будівництві. Висвітлено перспективні напрями стимулювання екологічних інновацій, серед яких – створення «зелених» кластерів, розбудова екологічної інфраструктури, впровадження систем екологічного менеджменту та механізмів державного і приватного партнерства в будівництві. Зроблено висновок, що екологозабезпечуючі імперативи мають стати невід’ємною складовою стратегічного бачення інноваційного розвитку, орієнтованого на забезпечення гармонійного співіснування суспільства, економіки та природи
Оцінка альтернативних організаційно-технологічних рішень з тимчасового підпирання пошкоджених конструкцій на основі багатокритеріальних методів прийняття рішень
Full text linkThe article addresses the problem of improving organizational and technological solutions for temporary shoring of damaged structures in cases of accidental failures caused by impacts not anticipated at the design stage. It emphasizes that timely and efficient temporary shoring is a critically important stage that ensures the structural stability of a building prior to the implementation of permanent repair works. Traditional approaches to the selection of technologies have predominantly relied on single-factor technical inspections, which do not fully account for the complexity, contradictions, and multi-criteria nature of the task. At the same time, recent scientific developments in the field of construction demonstrate a transition towards the application of multi-criteria decision-making (MCDM) methods, which make it possible to develop transparent, well-founded, and reproducible selection algorithms.
The aim of the study is to test the potential of MCDM for assessing alternative methods of temporary shoring and identifying the most effective solutions considering technical, organizational, and technological factors. The paper proposes a hierarchical structure of criteria covering more than forty parameters, characterizing safety, cost, duration, resource availability, degree of mechanization, and logistical constraints. Particular attention is given to the methods of determining the weights of criteria, ranging from classical pairwise comparison procedures (AHP) to group expert evaluations with consistency verification. For further ranking of alternatives, the TOPSIS method was applied, enabling the assessment of the relative closeness of actual shoring alternatives to the ideal solution.
The practical value of the research lies in the application of the proposed methodology to four real-world scenarios of temporary shoring of damaged reinforced concrete roof structures of industrial buildings. The analysis of results demonstrated that the most effective option is the combination of using a mounting platform with an information-mathematical system for optimizing the shoring process, which minimizes enterprise downtime and enhances the reliability of construction works. The study also applied fuzzy evaluations and linguistic scales to incorporate qualitative parameters, which strengthen the adaptability of the approach under conditions of uncertainty.
The conclusions emphasize that the integration of AHP and TOPSIS provides an effective toolkit for developing well-substantiated decisions in the field of emergency construction. The methodology can be applied to standardize decision-making processes in emergency situations, to prepare methodological guidelines for construction organizations, and to develop specialized software tools for engineering decision support. The results confirm the potential of multi-criteria methods for optimizing organizational and technological solutions aimed at eliminating the consequences of accidental structural failures, thereby improving the efficiency and safety of construction processes.У статті досліджується проблема удосконалення організаційно-технологічних рішень з тимчасового підпирання пошкоджених конструкцій у випадках аварійних руйнувань, спричинених впливами, не передбаченими при проєктуванні. Підкреслюється, що своєчасне та ефективне тимчасове підпирання є критично важливим етапом, який забезпечує стабільність будівлі до моменту виконання основних відновлювальних робіт. Традиційні підходи до вибору технологій у більшості випадків спиралися на однофакторні технічні перевірки, що не враховують повною мірою суперечливість та багатокритеріальність завдання. Водночас останні наукові розробки у сфері будівництва демонструють перехід до застосування багатокритеріальних методів прийняття рішень (MCDM-підходів), які дозволяють формувати прозорі, обґрунтовані та відтворювані алгоритми вибору.
Метою дослідження є апробація можливостей MCDM для оцінки альтернативних способів тимчасового підпирання та визначення найбільш ефективних рішень з урахуванням технічних, організаційних та технологічних факторів. У роботі запропоновано ієрархічну структуру критеріїв, що охоплює понад сорок параметрів, які характеризують безпеку, вартість, терміни, ресурсну забезпеченість, рівень механізації та логістичні обмеження. Особлива увага приділена методам визначення ваг критеріїв: від класичних процедур попарних порівнянь (AHP) до групових експертних оцінок із перевіркою узгодженості. Для подальшого ранжування використано метод TOPSIS, що дозволив оцінити відносну близькість реальних альтернативних способів підпирання до ідеального рішення.
Практичну цінність має застосування наведеної методики до чотирьох реальних сценаріїв тимчасового підпирання пошкоджених залізобетонних конструкцій покрівлі промислових будівель. Аналіз результатів показав, що найбільш ефективним є поєднання використання монтажного майданчика з інформаційно-математичною системою оптимізації процесу підпирання, яке забезпечує мінімізацію термінів простою підприємства та підвищення надійності виконання робіт. У дослідженні також використано нечіткі оцінки та лінгвістичні шкали для врахування якісних параметрів, що посилює адаптивність підходу в умовах невизначеності.
У висновках підкреслено, що інтеграція AHP і TOPSIS створює ефективний інструментарій для формування обґрунтованих рішень у сфері протиаварійного будівництва. Методика може бути використана для стандартизації процесів прийняття рішень у надзвичайних ситуаціях, підготовки методичних рекомендацій для будівельних організацій, а також для розробки спеціалізованих програмних засобів підтримки інженерних рішень. Результати підтверджують перспективність застосування багатокритеріальних методів для оптимізації організаційно-технологічних рішень з ліквідації наслідків аварійних руйнувань, що дозволяє підвищити ефективність і безпеку будівельних процесів
БІМ-технології при проєктуванні та будівництві теплиць
Full text linkThe classification of greenhouses is considered, taking into account architectural and structural features. Various types, parameters and schemes of structural and technological work are shown. It is noted that during the development of greenhouse projects, in addition to traditional sections, original ones are performed - systems for shading, supply and distribution of carbon dioxide, additional lighting, etc. The features of greenhouse design using BIM technologies are considered, which allows creating a three-dimensional parametric model of the object, which contains not only geometric, but also informational characteristics. This provides the ability to visualize future greenhouses and conservatories in 3D format, which increases the accuracy of architectural and engineering solutions; automatic generation of estimate documentation based on the specified parameters of materials, structures and equipment; simulation of operational processes (heat exchange, energy consumption, water supply, microclimate); modeling of the life cycle of the object, which makes it possible to take into account the costs not only for construction, but also for further operation. Automation of estimate calculations is synchronized with the use of BIM platforms (Autodesk Revit, ArchiCAD, Bentley Systems, etc.), which, in turn, allows you to form material specifications in real time, automatically update estimates when changes are made to the project, use national and international regulatory bases for calculating the cost of construction work, increase the transparency of financial planning and budget control. The main classification features of greenhouses are shown, examples of the application of original engineering solutions are given. The prospects for the development of technologies for the installation and reconstruction of greenhouses, taking into account energy efficiency and automation using building information technologies (BIM), are analyzed.Розглянуто класифікацію теплиць з урахуванням архітектурно-конструктив-них особливостей. Показано різні типи, параметри та схеми конструктивні та технологічні виконання робіт . Відзначено, що під час розробки проєктів теплиць, окрім традиційних розділів, виконуються оригінальні – системи зашторювання, подачі та розподілу вуглекислого газу, доосвітлення тощо. Розглянуто особливості проєктування теплиць із використанням ВІМ-технологій, що дозволяє створювати тривимірну параметричну модель об’єкта, яка містить не лише геометричні, а й інформаційні характеристики. Це забезпечує можливості візуалізація майбутніх теплиць та оранжерей у 3D-форматі, що підвищує точність архітектурних та інженерних рішень; автоматичне формування кошторисної документації на основі закладених параметрів матеріалів, конструкцій і обладнання ;симуляція експлуатаційних процесів (теплообмін, енергоспоживання, водопостачання, мікроклімат); моделювання життєвого циклу об’єкта, що дає змогу враховувати витрати не лише на будівництво, а й на подальшу експлуатацію. Автоматизація кошторисних розрахунків синхронізується зі застосуванням BIM-платформ (Autodesk Revit, ArchiCAD, Bentley Systems тощо), що, в свою чергу, дозволяє формувати специфікації матеріалів у реальному часі, здійснювати автоматичне оновлення кошторисів при внесенні змін у проект, використовувати національні та міжнародні нормативні бази для розрахунку вартості будівельних робіт, підвищувати прозорість фінансового планування та контроль бюджету. Показано основні класифікаційні ознаки теплиць, наведено приклади застосування оригінальних інженерних рішень. Проаналізовано перспективи розвитку технологій монтажу та реконструкції теплиць із урахуванням енергоефективності та автоматизації з використанням будівельних інформаційних технологій (ВІМ)
Аналіз проблеми пошкодження фасадних систем внаслідок військових дій
Full text linkAs a result of Russian aggression, Ukraine's civilian infrastructure has suffered extensive destruction and damage. Among the damaged objects, special attention is drawn to facade systems with thermal insulation, which proved to be unstable and vulnerable to non-design influences. The main components of facade systems that are damaged as a result of military actions have been identified. The impact of facade damage on the functional characteristics of the thermal insulation itself and the buildings as a whole has been established. The authors analysed the extent and overall quantitative assessment of the destruction of external wall structures with facade thermal insulation. In order to select the optimal technologies for restoring damaged facade systems, it is necessary to analyse the extent of destruction and the type of damage. The article analyses six main types of facade thermal insulation structural schemes that are most common in construction. The article examines the types and extent of damage depending on the location of the explosive element's impact relative to the building or directly on the building and the type of facade system. That is, the distance of the explosive element's impact was chosen as the criterion for classification: direct impact; distance from 25 to 50 m; distance over 50 m. Of particular interest for further research is the change in the scale and nature of destruction depending on the type of facade. As a result of the survey of damaged facade systems, the nature of the impact of shock waves was also revealed. The tasks for further scientific research have been formulated, namely the need to develop methods for repairing damage to facade systems caused by military actions. The most suitable methods for repairing facade systems damaged by military actions have been proposed. It has been established which type of facades are more susceptible to destructive effects from non-design influences.У результаті російської агресії цивільна інфраструктура України зазнала масштабних руйнувань і пошкоджень. Серед пошкоджених об’єктів окрему увагу привертають фасадні системи з теплоізоляцією, які виявилися нестійкими і вразливими до позапроєктних впливів. Встановлені основні компоненти фасадних систем, що пошкоджуються внаслідок військових дій. Встановлено вплив пошкоджень фасадів на функціональні характеристики самої теплоізоляції і будівель вцілому. Автори проаналізували масштаби й загальну кількісну оцінку руйнування конструкцій зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Для вибору оптимальних технологій відновлення пошкоджених фасадних систем актуальним завданням є аналіз обсягу руйнування та виду пошкоджень. У статті проаналізовано шість основних видів конструктивних схем фасадної теплоізоляції, які є найбільш поширеними у будівництві. У статті досліджено види та обсяги пошкоджень залежно від місця влучання вибухового елементу від будівлі чи безпосередньо у будівлю та типу фасадної системи. Тобто, у якості критерію поділу було обрано відстань влучання вибухового елементу: безпосереднє влучання; відстань від 25 до 50 м; відстань понад 50 м. Особливий інтерес для подальших досліджень викликає зміна масштабу і характеру руйнування залежно від виду фасаду. В результаті обстеження пошкоджених фасадних систем також було виявлено характер впливу вибухових хвиль. Сформульовано завдання подальших наукових досліджень, а саме необхідність розробки методів відновлення пошкодження фасадних систем внаслідок військових дій. Запропоновано найбільш підходящі методи відновлення фасадних систем, що були пошкоджені внаслідок військових дій. Встановлено який тип фасадів виявили більшу схильність до руйнівної дії від позапроєктних впливів
Інтеграція цифрових технологій у HR-інжиніринг: концептуальна модель для підприємств косметичної галузі
Full text linkThe digital transformation of the cosmetics industry is fundamentally reshaping the logic of human capital management: alongside the automation of operational processes, the need for comprehensive solutions in recruiting, developing, and retaining creative professionals is growing. The article substantiates the components of a conceptual model for integrating digital technologies into HR engineering, aimed at enhancing flexibility, innovativeness, and efficiency in personnel management within the industry. The main problem lies in the low level of implementation of AI, Big Data, cloud platforms, and integrated HRM solutions due to limited resources, lack of digital competencies, and cybersecurity risks. The methodology is based on a systemic approach, analysis of scientific sources and market leaders’ practices, comparison of organizational implementation scenarios, and assessment of expected effects and risks. A six-component model has been developed: technological (AI recruiting, ATS, Big Data forecasting, HRM integration with ERP/CRM); organizational (cloud platforms, digital workflows, remote interaction); human (LMS, e-learning, VR/AR training, gamification); analytical (HR analytics, KPI/OKR systems, turnover prediction models); communication (corporate networks, chatbots, feedback platforms); and strategic (integration of HR data into business analytics and career planning). The expected effects include reduced time-to-hire, improved selection quality, increased engagement and loyalty, while the main risks are cybersecurity threats, resistance to change, and technological dependency. A phased implementation scheme is proposed: diagnosis of digital maturity, selection of solutions (ATS/LMS/HRM/Big Data), piloting, integration with ERP/CRM, monitoring KPI, and feedback analytics. The novelty of the model lies in combining technological, organizational, and cultural-communication mechanisms with clear management metrics, forming an adaptive HR ecosystem. The practical value is manifested in reducing recruitment and training costs, accelerating vacancy closure, personalizing competency development, and strengthening the competitiveness of cosmetic enterprises in a dynamic market.Цифрова трансформація косметичної індустрії докорінно змінює логіку управління людським капіталом: поряд з автоматизацією операційних процесів зростає потреба у комплексних рішеннях для підбору, розвитку й утримання креативних фахівців. В статті обґрунтовано складові концептуальної моделі інтеграції цифрових технологій у HR-інжиніринг, спрямовану на підвищення гнучкості, інноваційності та ефективності управління персоналом підприємств галузі. Проблематика полягає у низькому рівні впровадження AI, Big Data, хмарних платформ і інтегрованих HRM-рішень через дефіцит ресурсів, цифрових компетенцій і ризики кібербезпеки. Методологія базується на системному підході, аналізі наукових джерел і практик лідерів ринку, порівнянні організаційних сценаріїв впровадження та оцінці очікуваних ефектів і ризиків. Розроблено шестикомпонентну модель: технологічний (AI-рекрутинг, ATS, Big Data-прогнозування, інтеграція HRM з ERP/CRM); організаційний (хмарні платформи, цифрові workflow, дистанційна взаємодія); кадровий (LMS, e-learning, VR/AR-тренінги, гейміфікація); аналітичний (HR-аналітика, KPI/OKR, моделі плинності кадрів); комунікаційний (корпоративні мережі, чат-боти, платформи фідбеку); стратегічний (інтеграція HR-даних у бізнес-аналітику, кар’єрне планування). Визначено очікувані ефекти – скорочення time-to-hire, підвищення якості відбору, зростання залученості та лояльності, а також основні ризики – кіберзагрози, опір змінам, технологічна залежність. Запропоновано етапну схему впровадження: діагностика цифрової зрілості, відбір рішень (ATS/LMS/HRM/Big Data), пілотування, інтеграція з ERP/CRM, моніторинг KPI та аналітика зворотного зв’язку. Новизна моделі полягає у поєднанні технологічних, організаційних і культурно-комунікаційних механізмів із чіткими управлінськими метриками, що формує адаптивну HR-екосистему. Практична цінність полягає у зниженні витрат на найм і навчання, прискоренні закриття вакансій, персоналізації розвитку компетенцій і зміцненні конкурентоспроможності косметичних підприємств на динамічному ринку
Економічні чинники формування конкурентоздатних випускників у системі неперервної інноваційної освіти в Україні
Full text linkIn the context of global competition and rapid technological advancements, graduates of educational institutions must demonstrate a high level of competencies, which largely depends on the financial resources invested in the system of continuous innovative education by both the state and private sector. This issue has become particularly relevant in Ukraine due to the full-scale war, which has led to increased youth migration, brain drain, and financial losses for the economy caused by reduced tax revenues and declining labor productivity. The study analyzes the key economic factors influencing the competitiveness of graduates in the system of continuous innovative education, including the level of state education funding, social inequality, access to further education, regional employment indicators, the quality of secondary education, and the investment attractiveness of different regions. The findings indicate that ensuring financial support for educational infrastructure, adapting curricula to labor market needs through the integration of digital technologies and artificial intelligence, and improving school safety measures are critical for enhancing the quality of youth training within continuous innovative education. Additionally, international grants and budget allocations aimed at improving digitalization, infrastructure, and vocational training programs contribute to strengthening graduates’ competitiveness. The paper underscores the necessity of developing financially sound educational policies in the system of continuous innovative education that optimize budget expenditures, ensure sustainable human capital development, and facilitate the successful integration of competitive graduates into the labor market while maximizing economic returns. Furthermore, the war has increased the financial burden on the state budget due to the urgent need to invest in school safety measures, such as shelter construction, which has become an essential aspect of funding continuous innovative education. The research findings highlight the importance of conducting a thorough economic and financial analysis to assess their impact on graduates’ competitiveness as a fundamental basis for Ukraine’s future labor potential and financial stability.В умовах глобальної конкуренції та стрімкого технологічного розвитку випускники закладів освіти повинні володіти високим рівнем компетенцій, що значною мірою залежить від обсягу фінансових ресурсів, інвестованих у систему неперервної інноваційної освіти. Особливого значення це питання набуває в умовах повномасштабної війни, що спричинила зростання міграції молоді, «відтік мізків» та фінансові втрати для економіки через недоотримані податки й зниження продуктивності праці. У статті проаналізовано ключові економічні чинники, які впливають на конкурентоздатність випускників в системі неперервної інноваційної освіти, зокрема рівень державного фінансування освіти, соціальну нерівність, доступ до подальшої освіти, регіональні показники зайнятості, якість середньої освіти та інвестиційну привабливість регіонів. Виявлено, що фінансова підтримка освітньої інфраструктури, адаптація навчальних програм до потреб ринку праці через впровадження цифрових технологій та штучного інтелекту, а також підвищення безпеки навчальних закладів є визначальними для покращення якості підготовки молоді в контексті неперервної інноваційної освіти. Додатково, міжнародні гранти та цільові бюджетні асигнування, спрямовані на цифровізацію, розвиток інфраструктури й впровадження програм професійного навчання, роблять внесок у зміцнення конкурентних переваг випускників. Наголошується на необхідності розробки фінансово обґрунтованих стратегій освітньої політики в системі неперервної інноваційної освіти, що оптимізують бюджетні витрати, забезпечать стійкий розвиток людського капіталу та сприятимуть успішній інтеграції конкурентоспроможних випускників у ринок праці з максимізацією економічної віддачі. Крім того війна посилила фінансове навантаження на державний бюджет через нагальну потребу інвестицій у безпеку шкіл, зокрема будівництво укриттів, що стало важливою складовою фінансування неперервної інноваційної освіти. Результати дослідження підкреслюють значення ґрунтовного економіко-фінансового аналізу цих чинників як фундаментальної основи для формування майбутнього трудового потенціалу України та забезпечення її фінансової стабільност
Організація технологічних процесів при виконанні демонтажних робіт зруйнованих об’єктів нерухомості
Full text linkThe article considers innovative methods of organizing technological and management processes when performing dismantling work on destroyed buildings and structures. This topic is relevant for the restoration of housing stock, industrial, administrative and commercial buildings, and infrastructure of settlements that were destroyed as a result of Russian military aggression. In this work, significant attention is paid to the technical aspects of dismantling, which ensure the effective implementation of the technological process, as well as environmental requirements aimed at decarbonization with a reduction in negative impact on the environment. Construction waste management methods are highlighted, which include recycling from: utilization, processing and reuse of the obtained raw materials. Optimal algorithms for performing dismantling work on structural elements are proposed, which take into account improved safety principles and minimize risks to people and the environment. An economic analysis of the effectiveness and environmental feasibility of using various dismantling methods and technologies is carried out, and their impact on the quality of secondary products is considered. Examples of the use of special equipment, inventory and robotic systems with remote control of dismantling work are given. The impact of organizational and technological solutions on the quality and speed of work and their environmental component is studied. The fundamental differences between traditional and modern dismantling methods are revealed with an emphasis on the implementation of integrated innovative approaches to work. The economic and environmental feasibility of using secondary resources in new construction projects as an element of a closed cycle that ensures sustainable development of community territories is proven.
The results of the work can be used to develop local and regional plans for the restoration of territories, improve work technologies, and the regulatory framework, and form national and regional development strategies.Стаття розглядає інноваційні методи організації технологічних та управлінських процесів при виконанні демонтажних робіт зруйнованих будівель і споруд. Дана тема є актуальною для відновлення житлового фонду, промислових, адміністративних та комерційних споруд, інфраструктури населених пунктів, що були розрушені в наслідок російської військової агресії. В даній роботі значну увагу приділено технічним аспектам виконання демонтажу, які забезпечують ефективне виконання технологічного процесу, а також екологічним вимогам, спрямованим на декарбонізацію зі зменшенням негативного впливу на довкілля. Висвітлено методи управління будівельним сміттям, які включають рециклінг з: утилізації, переробки та повторного використання отриманої сировини. Запропоновано оптимальні алгоритми виконання робіт з демонтажу конструктивних елементів, які враховують вдосконалені принципи безпеки та зводять до мінімуму ризики для людей та оточуючого середовища. Проведено економічний аналіз ефективності та екологічної доцільності застосування різних методів та технологій демонтажу, розглянуто їх вплив на якість вторинної продукції. Наведено приклади використання спеціальної техніки, інвентарю та роботизованих систем з дистанційним управлянням виконанням демонтажних робіт. Досліджено вплив організаційних та технологічних рішень на якість та швидкість виконання робіт і їхню екологічну складову. Розкрито принципові відмінності між традиційними та новітніми методами демонтажу з акцентом на впровадженняі інтегрованих інноваційних підходів до виконання робіт. Доведена економічно-екологічна доцільність використання вторинного ресурсу у нових будівельних проектах як елементу замкненого циклу , що забезпечує сталий розвиток територій громад.
Отримані результати роботи можуть бути використані для розробки місцевих та регіональних планів відновлення територій, вдосконалення технологій робіт, нормативної бази, формування загальнодержавної та регіональних стратегій розбудови
Ключові методологічні засади інтеграції стейкхолдерів у процеси інвестування та реалізації девелоперстких будівельних проєктів
Full text linkIn modern construction development, the integration of stakeholders into the investment and implementation processes of projects is a key factor in ensuring their efficiency and sustainability. Successful management of stakeholders allows minimizing risks, improving the quality of project implementation and ensuring the stability of financing. The introduction of a systematic approach to stakeholder integration contributes to the optimal allocation of resources, improving communications between participants in the construction process and reducing the likelihood of conflicts.
Modern methodological approaches to stakeholder integration involve the integrated use of financial, management and digital technologies. They are based on the principles of partnership, openness and mutual responsibility of all participants in the development process. Particular attention is paid to the implementation of digital platforms that provide process automation, transparency of financial flows and analytical support for management decisions.
Key aspects of effective integration are the formation of mechanisms for interaction between investors, developers, government agencies, financial institutions and end users. The use of innovative management models, such as public-private partnerships, digital ecosystems and blockchain technologies, allows to increase the level of trust between participants and ensure effective control over the implementation of development projects. Therefore, the integration of stakeholders into the processes of investment and implementation of construction projects is a strategically important direction for the development of development. The use of advanced management methods, analytical tools and digital technologies contributes to the optimal allocation of resources, risk reduction and increased efficiency of the implementation of construction initiatives.
In addition, an important aspect of successful stakeholder integration is the implementation of multi-level management mechanisms, which allows taking into account the interests of all participants in the process. The development of management strategies based on predictive analysis and assessment of potential risks ensures greater adaptability of development companies to changes in the market and the legislative framework. In particular, the use of digital technologies, such as artificial intelligence and big data analysis, allows to significantly increase the accuracy of forecasting and management of financial flows. Also, an important element of stakeholder integration is increasing the level of social responsibility and environmental sustainability of projects. The involvement of environmental standards, principles of sustainable development and the use of energy-efficient solutions helps to improve the reputation of development companies, attract new investors and expand financing opportunities.У сучасному будівельному девелопменті інтеграція стейкхолдерів у процеси інвестування та реалізації проєктів є ключовим чинником забезпечення їх ефективності та стійкості. Успішне управління зацікавленими сторонами дозволяє мінімізувати ризики, підвищити якість виконання проєктів та забезпечити стабільність фінансування. Запровадження системного підходу до інтеграції стейкхолдерів сприяє оптимальному розподілу ресурсів, покращенню комунікацій між учасниками будівельного процесу та зменшенню ймовірності конфліктів.
Сучасні методологічні підходи до інтеграції стейкхолдерів передбачають комплексне використання фінансових, управлінських та цифрових технологій. Вони базуються на принципах партнерства, відкритості та взаємної відповідальності всіх учасників девелоперського процесу. Особливу увагу приділено впровадженню цифрових платформ, що забезпечують автоматизацію процесів, прозорість фінансових потоків та аналітичну підтримку управлінських рішень.
Ключовими аспектами ефективної інтеграції є формування механізмів взаємодії між інвесторами, забудовниками, державними органами, фінансовими установами та кінцевими споживачами. Використання інноваційних моделей управління, таких як публічно-приватне партнерство, цифрові екосистеми та блокчейн-технології, дозволяє підвищити рівень довіри між учасниками та забезпечити ефективний контроль за реалізацією девелоперських проєктів. Тому, інтеграція стейкхолдерів у процеси інвестування та реалізації будівельних проєктів є стратегічно важливим напрямом для розвитку девелопменту. Використання передових методів управління, аналітичних інструментів та цифрових технологій сприяє оптимальному розподілу ресурсів, зниженню ризиків та підвищенню ефективності реалізації будівельних ініціатив.
Крім того, важливим аспектом успішної інтеграції стейкхолдерів є впровадження механізмів багаторівневого управління, що дозволяє враховувати інтереси всіх учасників процесу. Розробка стратегій управління, що базуються на прогнозному аналізі та оцінці потенційних ризиків, забезпечує більшу адаптивність девелоперських компаній до змін ринку та законодавчої бази. Зокрема, використання цифрових технологій, таких як штучний інтелект та аналіз великих даних, дозволяє значно підвищити точність прогнозування та управління фінансовими потоками. Також важливим елементом інтеграції стейкхолдерів є підвищення рівня соціальної відповідальності та екологічної стійкості проєктів. Залучення екологічних стандартів, принципів сталого розвитку та використання енергоефективних рішень сприяє покращенню репутації девелоперських компаній, залученню нових інвесторів та розширенню можливостей фінансування
Методичні підходи та алгоритми ранжування пріоритетів інвестування у сфері будівельних матеріалів і виробів, оптимізація структури та капіталовкладень
Full text linkThe article pays considerable attention to the issues of risk assessment and their minimization in the process of investing in the production of building materials and products. Taking into account macroeconomic trends, the cyclical nature of the construction industry and changes in legislative regulation allows for the formation of informed decisions regarding the priority of financing certain areas. A multifactor analysis model is proposed, which combines financial, production-technological and market indicators to assess the prospects of investments in specific segments of the construction industry.
Modern approaches to the automation of investment planning processes and the use of digital tools to predict the effectiveness of capital investments are considered. The use of Big Data technologies, analytical platforms and machine learning algorithms allows to increase the accuracy of forecasting demand for building materials, optimize resource use and reduce logistics costs.
The environmental component of the investment process plays a significant role in ensuring sustainable development of the construction industry. The article analyzes the criteria for environmental efficiency of building materials and ways to stimulate investment in energy-efficient and environmentally friendly technologies. The possibilities of attracting state support, international environmental funds and "green financing" mechanisms for the development of innovative projects in the field of construction production are considered.
The concept of strategic investment management is proposed, which involves the creation of an integrated system for assessing investment priorities based on a combination of financial, technological and socio-economic factors. This approach ensures optimal allocation of resources, helps to increase the financial stability of enterprises and minimizes the risks of ineffective investment.
The results of the study can be useful for a wide range of participants in the construction market, including investors, developers, financial institutions and state regulators. The use of the proposed methodological approaches will increase the level of validity of investment decisions and contribute to the formation of a sustainable investment strategy in the construction sector.Значну увагу у статті приділено питанням оцінки ризиків та їхньої мінімізації в процесі інвестування у виробництво будівельних матеріалів і виробів. Врахування макроекономічних тенденцій, циклічності будівельної галузі та змін у законодавчому регулюванні дозволяє сформувати обґрунтовані рішення щодо пріоритетності фінансування тих чи інших напрямів. Запропоновано модель багатофакторного аналізу, яка поєднує фінансові, виробничо-технологічні та ринкові показники для оцінки перспективності інвестицій у конкретні сегменти будівельної індустрії.
Розглянуто сучасні підходи до автоматизації процесів інвестиційного планування та використання цифрових інструментів для прогнозування ефективності капіталовкладень. Використання технологій великих даних (Big Data), аналітичних платформ та алгоритмів машинного навчання дозволяє підвищити точність прогнозування попиту на будівельні матеріали, оптимізувати використання ресурсів та знизити витрати на логістику.
Значну роль у забезпеченні сталого розвитку будівельної галузі відіграє екологічна складова інвестиційного процесу. У статті аналізуються критерії екологічної ефективності будівельних матеріалів та способи стимулювання інвестування в енергоефективні та екологічно безпечні технології. Розглянуто можливості залучення державної підтримки, міжнародних екологічних фондів та механізмів «зеленого фінансування» для розвитку інноваційних проєктів у сфері будівельного виробництва.
Запропоновано концепцію стратегічного управління капіталовкладеннями, яка передбачає створення інтегрованої системи оцінки інвестиційних пріоритетів на основі поєднання фінансових, технологічних і соціально-економічних чинників. Такий підхід забезпечує оптимальний розподіл ресурсів, сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємств та мінімізує ризики неефективного інвестування.
Результати дослідження можуть бути корисними для широкого кола учасників будівельного ринку, включаючи інвесторів, девелоперів, фінансові установи та державні регулятори. Використання запропонованих методичних підходів дозволить підвищити рівень обґрунтованості рішень у сфері інвестування та сприятиме формуванню стійкої інвестиційної стратегії у будівельному секторі