ScienceRise: Biological Science
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Оцінка антимікробної активності біоматеріалів на основі альгінату та декаметоксину щодо Staphylococcus aureus та Escherichia coli
Full text linkThe aim was to study the antimicrobial activity of new biomaterials based on decamethoxine and commercially available wound dressings against reference and clinical strains of S.aureus and E.coli.
Materials and methods. Developed biomaterials with 0.05 % decamethoxine (DCM No. 1-3) and wound dressings containing antiseptics Suprasorb®, SILVERCEL®, Urgotul SSD®, GUANPOLISEPT®, Bétadine® were used for the study. Antimicrobial properties were studied by zone of inhibition (ZOI) testing using the Kirby-Bauer method.
Results. In relation to S.aureus ATCC 25923, a significantly higher antimicrobial activity of biomaterials with DCM compared to silver- and iodine-containing wound dressings was found to be 1.97-2.11 (p <0.001) and 1.73-1.86 times (p <0.001), respectively. Similar activity against S.aureus ATCC 25923 was possessed by all three samples with DCM (ZOI - from 21.98±0.18 to 23.58±0.26 mm) and Suprasorb® (19.31±0.17 mm), Guanpolisept® (19.13±0.12 mm). Such a tendency was also found in relation to clinical strains of staphylococci. A high level of activity against E.coli ATCC 25922 was shown by biomaterials No. 1-3 DCM (ZOI - from 19.01±0.33 to 21.54±0.23 mm), Guanpolisept® (18.74±0.12 mm) and Suprasorb® (18.43±0.13 mm). Clinical strains of E.coli showed greater tolerance to antimicrobial biomaterials: the difference in mean values between the ZOI of the reference and ZOI of clinical strains of E.coli was significant for all biomaterials (p <0.001). The most effective were biomaterials with DCM No. 1-3 (ZOI - from 15.58±0.25 to 16.41±0.16 mm), as well as Suprasorb® (15.82±0.31 mm).
Conclusions. Biomaterials based on decamethoxine No. 1, No. 2, No. 3, Suprasorb®, Guanpolisept®, and Bétadine® have the highest antistaphylococcal activity. Biomaterials with decamethoxin No.1-3, Suprasorb® and Guanpolisept® show the strongest effect on reference and clinical strains of E.coliМета – вивчення антимікробної активності нових біоматеріалів на основі декаметоксину та комерційно доступних ранових покриттів щодо референтних та клінічних штамів S.aureus та E.coli.
Матеріали і методи. Для дослідження використовували розроблені біоматеріали з декаметоксином 0.05 % (ДКМ № 1-3 ) та ранові пов’язки з вмістом антисептиків Suprasorb®, SILVERCEL®, Urgotul SSD®, GUANPOLISEPT®, Bétadine®. Протимікробні властивості вивчали методом дискової дифузії з реєстрацією та порівнянням діаметрів зон затримки росту (ЗЗР).
Результати. По відношенню до S.aureus АТСС 25923 встановлено значно вищу антимікробну активність біоматеріалів з ДКМ у порівнянні з срібло- та йод-вмісними антимікробними рановими покриттями у 1.97-2.11 (p <0.001) та 1.73-1.86 рази (p <0.001) відповідно. Подібною активністю щодо S.aureus АТСС 25923 володіли усі три зразки з ДКМ (ЗЗР - від 21.98±0.18 до 23.58±0.26 мм) та ранові покриття Suprasorb® (19.31±0.17 мм), Guanpolisept® (19.13±0.12 мм). Таку тенденцію також виявили щодо клінічних штамів стафілококів. Високий рівень активності щодо E.coli ATCC 25922 показали біоматеріали № 1-3 ДКМ (ЗЗР - від 19.01±0.33 до 21.54±0.23 мм), Guanpolisept® (18.74±0.12 мм) та Suprasorb® (18.43±0.13 мм). Клінічні штами E.coli проявляли більшу толерантність щодо антимікробних біоматеріалів: різниця середніх значень між ЗЗР референтного та ЗЗР клінічних штамів E.coli була достовірною для всіх біоматеріалів (p <0.001) Найбільш ефективними були біоматеріали ДКМ № 1-3 (ЗЗР - від 15.58±0.25 до 16.41±0.16 мм), а також полігексанід-вмісна пов’язка Suprasorb® (15.82±0.31 мм).
Висновки. Найвищою антистафілококовою активністю володіють біоматеріали на основі декаметоксину № 1, № 2, № 3, Suprasorb®, Guanpolisept® та Bétadine®. Найсильнішу дію на референтні та клінічні штами E.coli проявляють біоматеріали з декаметоксином № 1-3, Suprasorb® та Guanpolisept
Наслідки фітоестрогенізації батька та дії фітоестрогенів у період пубертату для нащадків чоловічої статі
No full textExposure to phytoestrogens (PE) during prepuberty and puberty can modulate the functioning of the reproductive axis, causing irreversible damage to reproductive programming.
The aim of the study was to investigate the state of the reproductive system of male offspring of adult rats that were exposed to phytoestrogens in the pubertal period of ontogenesis.
Materials and methods. The work was performed on adult male and female Wistar rats and their male offspring. In the experiment, the biological effect of PE was studied when applying a dose of 20 mg/kg of body weight for 30 days to the father and/or offspring of puberty age starting from the 45th day of postnatal life. Upon reaching the age of six months, male offspring of all studied groups were examined for reproductive function.
Results. The effect of estrogen-like substances on male reproductive function is manifested not only under the conditions of their intake in the critical periods of the embryonic and postnatal periods, but also, even when acting on the germ cells of parents. In male offspring, androgen secretion is disturbed, the hormonal status changes in the direction of hyperestrogenization, fertility decreases due to the reduced quality of germ cells against the background of a normal spermogram.
Conclusion. The reproductive function of sexually mature male offspring of a phytoestrogenized father who received a mixture of phytoestrogens during puberty is characterized by differences in sexual behavior, a decrease in the reproductive potential of males, which occurs due to a decrease in the share of effective fertilization, which indicates negative changes in spermatozoa, the development of which took place in conditions of absolute and relative hyperestrogeny. This indicates that phytoestrogens, as an environmental factor, have adverse consequences not only for individuals who directly use them, but also for their male offspringВплив фітоестрогенів (ФЕ) під час препубертатного та статевого дозрівання може модулювати функціонування репродуктивної осі, викликаючи незворотні пошкодження програмування репродуктивної функції.
Метою дослідження було дослідити стан репродуктивної системи дорослих щурів нащадків чоловічої статі які зазнали вплив фітоестрогенів у пубертатному періоді онтогенезу.
Materials and methods. Роботу виконано на дорослих самцях та самицях щурів популяції Вістар та їх нащадках чоловічої статі. В експерименті біологічну дію ФЕ вивчали при застосуванні дози 20 мг/кг маси тіла протягом 30 діб батьку та/або нащадкам пубертатного віку починаючи з 45 доби постнатального життя. По досягненню шестимісячного віку у нащадків чоловічої статі усіх досліджуваних груп досліджували репродуктивну функцію.
Results. Дія естрогеноподібних речовин на чоловічу репродуктивну функцію проявляється не тільки за умов їх надходження у критичні періоди ембріонального та післянатального періодів, а й, навіть, при дії на статеві клітини батьків. У нащадків чоловічої статі порушується андрогенна секреція, змінюється гормональний статус у бік гіперестрогенізації, зменшується плідність через знижену якість статевих клітин на тлі нормальної спермограми.
Conclusion. Репродуктивна функція статевозрілих нащадків самців, фітоестрогенізованого батька, які в період пубертатогенезу отримували суміш фітоестрогенів, характеризується відмінностями статевої поведінки, зниженням репродуктивного потенціалу самців, який відбувається через зменшення частки ефективних запліднень, що свідчить про негативні зміни у сперматозоїдах, розвиток яких, відбувався в умовах абсолютної та відносної гіперестрогенії. Це свідчить про те, що фітоестрогени, як чинник довкілля, мають несприятливі наслідки не тільки для особин, які безпосередньо їх вживають, але і для їх нащадків чоловічої статі
Поширення внутрішніх хвороб собак та котів: ретроспективний аналіз (1994–2014)
No full textThe aim: to analyze the literature data for the period from 1992 to 2010 on the spread of internal diseases among dogs and cats.
Materials and methods. The research was conducted by the method of scientific literature open source analysis: PubMed, Elsevier, electronic resources of the National Library named after V.I. Vernadsky (1994–2014).
Results. In the practice of veterinary medicine, internal diseases are a significant part of other diseases of dogs and cats. According to research by domestic authors, a significant number of scientific issues in the study of internal diseases of both productive and non-productive animals remain unclear. Recently, significant progress has been made in the study of internal diseases of dogs, developed methods of their medical examination. Also in recent years, Ukrainian scientists have conducted fundamental research on domestic diseases of domestic cats – urolithiasis, chronic renal failure, glomerulonephritis, polycystic kidney disease, liver lipidosis. Foreign researchers most often diagnose the following internal diseases in dogs and cats among the pathologies of the respiratory, digestive, endocrine and urinary systems: chronic renal failure, glomerulonephritis, diabetes, chronic hepatitis and cholangiohepatitis, gastrointestinal and bronchial diseases. Diagnostic studies of animals with internal pathology are carried out using clinical, instrumental and laboratory methods. According to the scientific works of foreign scientists, the problem of diagnosis and treatment of diabetes is taken care of by scientists around the world, including veterinary medicine, so the problem of diabetes in domestic cats is very relevant in modern science and practice.
Conclusions. Thus, internal diseases are very common among dogs and cats, and the diagnosis and treatment of these pathologies needs further improvement. This is because the number of unproductive pets is constantly growing, and owners are increasingly seeking veterinary care. That is why there is a need to develop new advanced non-invasive and informative methods for diagnosing internal diseases based on biochemical and clinical and instrumental studiesМета: проаналізувати дані літератури за період з 1994 до 2014 року щодо питань поширення внутрішніх хвороб серед собак та котів.
Матеріали і методи. Дослідження проводилось методом аналізу джерел наукової літератури: PubMed, Elsevier, електронних ресурсів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського (1994–2014).
Результати. У практиці лікаря ветеринарної медицини внутрішні хвороби складають значну частину поряд з іншими захворюваннями собак та котів. За результатами досліджень вітчизняних авторів, значна кількість наукових питань у вивченні внутрішніх хвороб як продуктивних, так і непродуктивних тварин залишаються не до кінця з’ясованими. Останнім часом досягнуто значних успіхів у дослідженні внутрішніх хвороб собак, розроблено методи їх диспансеризації. Також за останні роки українськими вченими були проведені фундаментальні дослідження внутрішніх захворювань домашніх котів – сечокам’яної хвороби, хронічної ниркової недостатності, гломерулонефриту, полікістозу нирок, ліпідозу печінки. Іноземні дослідники найчастіше серед патологій дихальної, травної, ендокринної та сечовидільної систем діагностують у собак та котів наступні внутрішні хвороби: хронічну ниркову недостатність, гломерулонефрит, цукровий діабет, хронічний гепатит і холангіогепатит, шлунково-кишкові захворювання і бронхопневмонію. Діагностичні дослідження тварин за внутрішньої патології проводять за допомогою клінічних, інструментальних і лабораторних методів. Як свідчать наукові праці зарубіжних вчених, саме проблемою діагностики та лікування цукрового діабету опікуються вчені всього світу, у тому числі і у ветеринарній медицині, тому проблема цукрового діабету в домашніх котів є досить актуальною в сучасній науці і практиці.
Висновки. Таким чином, внутрішні хвороби є дуже розповсюдженими серед собак та котів, а діагностика і терапія цих патологій потребує подальшого вдосконалення. Це спричинено тим, що кількість непродуктивних домашніх тварин постійно зростає, і власники все частіше звертаються за ветеринарною допомогою. Саме тому виникає необхідність розробки нових досконалих неінвазивних та інформативних методів діагностики внутрішніх захворювань на основі біохімічних та клініко-інструментальних досліджен
Профілактика методом аерозолю бронхопневмонії та її вплив на виробничі показники телят
No full textThe aim: to determine the effectiveness of aerosol prophylaxis of nonspecific bronchopneumonia in calves by using a complex of biogenic compounds of macro- and microelements and plant immunomodulator Echinacea in the form of the drug Kalfmin on production indicators.
Materials and methods. The research was conducted in the farm "Podilsky owner 2004", v. Velyka Medvedivka, Shepetivka district, Khmelnitsky region on black-spotted calves, which were in the risk group for bronchopneumonia, taking into account certain technological components, namely – stress due to regrouping of animals, some adjustment of their feeding rations, some excess concentration of livestock animals in groups and other factors.
Results. The results of studies indicate a high therapeutic efficacy for the use of the drug "Kalfmin" group aerosol method in the treatment of patients with calf bronchopneumonia, as this drug enters the body in the same way as pathogens. It was found, that 40 % of calves in the control group, which did not receive preventive measures, have clinical signs of bronchopneumonia, and 10 % of cases were fatal. At the same time, signs of bronchopneumonia were found in only 10 % of calves in the experimental groups, who received aerosol prophylaxis according to the experimental scheme; their course was much easier and without fatal consequences.
Conclusions. Prevention of bronchopneumonia in young cattle should be comprehensive and aimed at eliminating violations of the technology of keeping, feeding and increasing the resistance of animals. Group aerosol prevention of nonspecific bronchopneumonia in calves using the drug Calfmin in combination with the plant immunomodulator Echinacea is a more promising and effective method of preventing this pathology compared with the use of turpentine, lactic acid and chlorinated lime. The use of the drug Kalfmin in combination with Echinacea is characterized by 1.60 time’s higher efficiency and 1.70 times shorter period of prevention of animalsМета: визначити ефективність впливу аерозолепрофілактики неспецифічної бронхопневмонії в телят шляхом застосування комплексу біогенних сполук макро- і мікроелементів та рослинного імуномодулятора ехінацеї у вигляді препарату Кальфмін на виробничі показники.
Матеріали і методи. Дослідження проводились у господарстві «Подільський господар 2004», с. Велика Медведівка, Шепетівського району, Хмельницької області на телятах чорно-рябої породи, які входили до групи ризику щодо захворювання на бронхопневмонію, враховуючи окремі технологічні складові, а саме – стрес внаслідок перегрупування тварин, певне корегування через це раціонів їх годівлі, деяке перевищення концентрації поголів’я тварин у групах утримання та інші фактори.
Результати. Результати досліджень вказують на високу терапевтичну ефективність щодо застосування препарату «Кальфмін» груповим аерозольним методом під час лікування хворих на бронхопневмонію телят, так як цей лікарський засіб надходить в організм тими ж шляхами, що і збудники хвороби. Виявили, що в 40 % телят контрольної групи, яким не застосовували заходи профілактики, наявні клінічні ознаки бронхопневмонії, а 10 % випадків закінчилися летально. В той же час, ознаки бронхопневмонії було встановлено лише в 10 % телят дослідних груп, яким застосовували профілактику методом аерозолю згідно схеми досліду, їх перебіг був значно легший та без летальних наслідків.
Висновки. Профілактика бронхопневмонії у молодняку великої рогатої худоби має бути комплексною і спрямованою на усунення порушень технології утримання, годівлі і підвищення резистентності організму тварин. Групова аерозольна профілактика неспецифічної бронхопневмонії телят з використанням препарату Кальфмін у комплексі з рослинним імуномодулятором ехінацеєю, є більш перспективним і ефективним методом попередження цієї патології порівняно із застосуванням з цією метою скипидару, молочної кислоти та хлорного вапна. Застосування препарату Кальфмін у комплексі з ехінацеєю характеризується в 1,60 рази вищою ефективністю та в 1,70 рази коротшим терміном профілактики твари
Цукровий діабет у домашніх котів: клінічні випадки з ветеринарної практики
No full textThe aim: to analyze clinical cases of diabetes mellitus in cats and establish the effectiveness of clinical and laboratory research and treatment of animals with the help of insulin therapy.
Materials and methods. The material for the study were domestic cats admitted to the veterinary medicine clinic "Doctor Vet" (Lviv).
Results. Clinical case 1. Cat Bonya, age 10 years, body weight 4 kg. symptoms: polyuria/polydipsia and weight loss. Examination: cachexia, weakness, pale mucous membranes, unsteady gait. Blood glucose - 20.4 mmol/l, urine analysis - pH=6.0, glucose ++++, no ketones detected. Diagnosis: diabetes. For glycemic control - caninsulin at 0.25 IU/kg every 12 hours. After the start of insulin therapy, the animal's condition improved, after 2 months - an attack of hypoglycemia, blood glucose 3.0 mmol/l. The introduction of insulin was stopped for 10 days, after 10 days the cat's appetite is normal, polyuria and polydipsia are not observed, body weight gain is 300 g, blood glucose without insulin therapy is 8.0 mmol/l.
Clinical case 2. Cat Eva, age 12 years, body weight 6.7 kg, symptoms: polyuria/polydipsia during the last two weeks, increased appetite, diet - raw meat, meatballs, buckwheat porridge, boiled carrots, beets. Blood glucose 22.9 mmol/l, urine analysis – pH = 6.0, glucose ++++, ketones +. Diagnosis: diabetes. Treatment: Lantus 2 IU subcutaneously every 12 hours. After the start of insulin therapy, the condition improved, after 2 months, blood glucose was 9.00 - 13.0 mmol/l; 15.00 – 8.0 mmol/l, 21.00 – 12.0 mmol/l, glucose and ketones are absent in the urine.
Conclusions. In the first clinical case, the cat there was a decrease in demand in insulin “Caninsulin” on the background of insulin therapy. In the second clinical case, insulin therapy with the help of "Lantus" insulin allows you to reach a level of glycemia at which diabetes stops progressing, the clinical condition of the animal normalizes, which indicates the effectiveness of the prescribed treatment. Thus, we can say that diabetes in small domestic animals is a rather severe endocrine pathology, which has typical clinical and laboratory symptoms and can be successfully treated with the help of a complex medical and diagnostic approach, based on insulin therapyМета: проаналізувати клінічні випадки цукрового діабету у котів та встановити ефективність клініко-лабораторних досліджень і лікування тварин за допомогою інсулінотерапії.
Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження були домашні коти, які поступили в клініку ветеринарної медицини «Доктор Вет» (м. Львів).
Результати. Клінічний випадок 1. Кіт Боня, вік 10 років, маса тіла 4 кг. симптоми: поліурія/полідипсія та схуднення. Огляд: кахексія, слабкість, блідість слизових оболонок, невпевнена хода. Глюкоза крові – 20,4 ммоль/л, аналіз сечі – рН=6,0, глюкоза ++++, кетонів не виявлено. Діагноз: цукровий діабет. Для контролю глікемії – канінсулін по 0,25 МО/кг кожні 12 годин. Після початку інсулінотерапії стан тварини покращився, через 2 місяці – напад гіпоглікемії, глюкоза крові 3,0 ммоль/л. Введення інсуліну припинено на 10 днів, через 10 днів апетит у кішки нормальний, поліурії та полідипсії не спостерігається, приріст маси тіла 300 г, глюкоза крові без інсулінотерапії 8,0 ммоль/ л.
Клінічний випадок 2. Кішка Єва, вік 12 років, маса тіла 6,7 кг, симптоми: поліурія/полідипсія протягом останніх двох тижнів, підвищений апетит, дієта – сире м’ясо, фрикадельки, гречана каша, варені морква, буряк. Глюкоза крові 22,9 ммоль/л, аналіз сечі – pH = 6,0, глюкоза ++++, кетони +. Діагноз: цукровий діабет. Лікування: Лантус по 2 МО підшкірно кожні 12 годин. Після початку інсулінотерапії стан покращився, через 2 місяці глюкоза в крові 9.00 – 13,0 ммоль/л; 15.00 – 8,0 ммоль/л, 21.00 – 12,0 ммоль/л, в сечі відсутня глюкоза та кетони.
Висновки. У першому клінічному випадку у кішки спостерігалося зниження потреби в інсуліні «Канінулін» на тлі інсулінотерапії. У другому клінічному випадку інсулінотерапія за допомогою інсуліну «Лантус» дозволяє досягти рівня глікемії, при якому припиняється прогресування цукрового діабету, нормалізується клінічний стан тварини, що свідчить про ефективність призначеного лікування. Таким чином, можна сказати, що цукровий діабет у дрібних домашніх тварин є досить важкою ендокринною патологією, яка має характерну клініко-лабораторну симптоматику і успішно піддається лікуванню за допомогою комплексного лікувально-діагностичного підходу, заснованого на інсулінотерапі
Інформативність біохімічних маркерів метаболізму сполучної тканини за бабезіозу собак
No full textThe aim: to analyze the diagnostic informativeness of biochemical markers of connective tissue in the blood of dogs with babesiosis.
Materials and methods. German Shepherd (n=7), Labrador Retriever (n=3) and Rottweiler (n=2) dogs aged 1 to 5 years and diagnosed with babesiosis were studied. As a control group, clinically healthy dogs were used, which came to the veterinary clinic for a preventive examination, the age of the animals was from 1 to 5 years (n=10). The animals were examined according to the following scheme: collection of anamnestic data, clinical examination according to generally accepted methods, general and biochemical blood analysis, urine examination. Glycoproteins in blood serum were determined according to Shteinberg – Dotsenko, sialic acids – according to the Hess method, chondroitin sulfates – Nemeth–Csoka in the modification of L.I. Slutsky.
Results. The biochemical examination of the blood revealed the presence of acute cytolytic syndrome and cholestasis in the animal's body. Cholestasis in sick animals was characterized by an increase in the content of bilirubin and the activity of alkaline phosphatase, as well as an increase in the content of β-lipoproteins. The increase in the content of total bilirubin in the blood was obviously due mainly to its unconjugated fraction, since intravascular hemolysis took place. In the blood serum of patients with babesiosis in dogs, there was an increase in the content of markers of connective tissue metabolism – glycoproteins by 1.63, sialic acids – by 1.36, and chondroitin sulfates by 1.8 times, respectively.
Conclusions. Glycoproteins have "acute phase proteins" in their composition, which are indicators for assessing the degree of the inflammatory process in the body of dogs with babesiosis. Sialic acids are components of sialoproteins, which are also markers of the inflammatory process and destructive changes in the body. An increase in the content of chondroitin sulfates in the blood during babesiosis indicates the development of a compensatory reaction, associated with the action of toxic hemolysis products on the endothelium of blood vessels. Thus, the increased content of biochemical markers of connective tissue in the blood of dogs with babesiosis indicates the presence of a systemic inflammatory-protective reaction in animals, which makes it possible to recommend them for assessing the acute phase of the inflammatory process in the body and protecting blood vessels from damage due to toxic hemolysisМета: проаналізувати діагностичну інформативність біохімічних маркерів сполучної тканини в крові собак, хворих на бабезіоз.
Матеріали та методи. Досліджувалися собаки порід німецька вівчарка (n=7), лабрадор-ретривер (n=3) та ротвейлер (n=2) віком від 1 до 5 років, яким був встановлений діагноз на бабезіоз. В якості контрольної групи використовували клінічно здорових собак, які надходили до ветеринарної клініки для профілактичного обстеження, вік тварин становив від 1 до 5 років (n=10). Тварини були обстежені за наступною схемою: збір анамнестичних даних, клінічне дослідження за загальноприйнятими методиками, загальний та біохімічний аналіз крові, дослідження сечі. Глікопротеїни в сироватці крові визначали за Штейнбергом – Доценком, сіалові кислоти – методом Гесса, хондроїтинсульфати – Nemeth – Csoka в модифікації Л.І. Слуцького.
Результати. Біохімічне дослідження крові виявило присутність у організмі тварин гострого цитолітичного синдрому та холестазу. Холестаз у хворих тварин характеризувався підвищенням вмісту білірубіну та активності лужної фосфатази, а також збільшенням вмісту β-ліпопротеїнів. Збільшення вмісту в крові загального білірубіну, очевидно, відбувалось за рахунок переважно його некон’югованої фракції, оскільки мав місце внутрішньосудинний гемоліз. У сироватці крові хворих на бабезіоз собак спостерігалось зростання вмісту маркерів метаболізму сполучної тканини – глікопротеїнів у 1,63, сіалових кислот – у 1,36 та хондроїтинсульфатів у 1,8 рази відповідно.
Висновки. Глікопротеїни мають в своєму складі «білки гострої фази», які є показниками для оцінки ступеня запального процесу в організмі собак за бабезіозу. Сіалові кислоти є компонентами сіалопротеїнів, які теж є маркерами запального процесу та деструктивних змін в організмі. Збільшення вмісту в крові хондроїтинсульфатів за бабезіозу вказує на розвиток компенсаторної реакції, пов'язаної з дією на ендотелій кровоносних судин токсичних продуктів гемолізу. Таким чином, підвищений вміст біохімічних маркерів сполучної тканини в крові собак за бабезіозу вказує на присутність у тварин системної запально-захисної реакції, що дозволяє рекомендувати їх для оцінки гострої фази запального процесу в організмі та захисту судин від пошкодження внаслідок токсичного гемоліз
Біохімічні маркери сполучної тканини у патогенезі гастроентериту в собак та котів
No full textThe aim: to analyze and establish the pathogenetic role of biochemical markers of the state of connective tissue in diseases of the stomach and intestines in dogs and cats.
Materials and methods. The research was carried out by the method of analysis of sources of scientific literature (PubMed, Elsevier, electronic resources of the V. I. Vernadskyi National Library), because of which a scheme of the pathogenesis of gastroenteritis in dogs and cats with the participation of connective tissue biopolymers was created.
Results. In dogs and cats, the issue of the use of biochemical markers for the diagnosis of diseases of the stomach and intestines has not yet been fully clarified. It is known, that in dogs and cats, lymphocytic-plasmacytic enteritis is histologically determined by fibrosis of the intestinal wall, but biochemical tests for the diagnosis of this condition are not given. Among the biochemical markers of inflammatory bowel disease, tumor necrosis factor, C-reactive protein and microalbumin were identified. Although C-reactive protein was elevated in a greater number of diseased animals, this increase was insignificant. Other tests also did not show high diagnostic informativeness. Several stages can be identified in the pathogenesis of alimentary gastroenteritis in dogs and cats. First, the irritating components of food act on the mucous membrane of the stomach and disrupt its secretory and motor functions, which causes gastritis. Thus, the use of indicators of the state of connective tissue in the diagnosis of intestinal diseases in dogs can be used to assess the degree of the inflammatory process.
Conclusions. According to the results of the analysis, it was established, that the development of the inflammatory process in the stomach and intestines causes an increase in the content of glycoproteins in the blood serum of cats and dogs, and a decrease in synthetic processes in the liver is accompanied by a decrease in the concentration of glycosaminoglycans (GAG) in the blood serum of sick animals. It should be noted, that this decrease has peculiarities: in dogs, the content of total chondroitin sulfates remained at the level of clinically healthy animals, while the concentration of total GAG decreased. In cats, on the contrary, the content of total chondroitin sulfates decreased, and the fractional composition of GAG remained unchanged. The level of excretion of oxyproline and uronic acids in the urine of animals with gastroenteritis did not change, which indicates the absence of catabolism of collagen and proteoglycans with gastroenteritisМета: проаналізувати та встановити патогенетичну роль біохімічних маркерів стану сполучної тканини за хвороб шлунка та кишечника в собак та котів.
Матеріали і методи. Дослідження проводилось методом аналізу джерел наукової літератури (PubMed, Elsevier, електронних ресурсів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського), на основі чого було створено схему патогенезу гастроентериту в собак та котів за участю біополімерів сполучної тканини.
Результати. У собак і котів питання застосування біохімічних маркерів для діагностики захворювань шлунка та кишечнику на сьогодні залишається не до кінця з’ясованим. Відомо, що в собак та котів за лімфоцитарно-плазмоцитарного ентериту гістологічно визначають фіброз кишкової стінки, але біохімічних тестів для діагностики цього стану не приведено. Серед біохімічних маркерів запального захворювання кишечнику було визначено фактор некрозу пухлини, С-реактивний білок і мікроальбумін. Хоча С-реактивний білок був підвищений у більшої кількості хворих тварин, але це збільшення було незначним. Інші тести теж не виявили високої діагностичної інформативності. У патогенезі аліментарного гастроентериту собак та котів можна визначити декілька етапів. Спочатку відбувається дія подразнювальних компонентів годівлі на слизову оболонку шлунка і порушення його секреторної і моторної функцій, що спричиняє гастрит. Таким чином, використання показників стану сполучної тканини у діагностиці захворювань кишечнику в собак можна використовувати для оцінки ступеня запального процесу.
Висновки. За результатами аналізу було встановлено, що розвиток запального процесу у шлунку та кишечнику спричиняє зростання в сироватці крові котів та собак вмісту глікопротеїнів, а зниження синтетичних процесів у печінці супроводжується зменшенням концентрації глікозаміногліканів (ГАГ) у сироватці крові хворих тварин. Слід відзначити, що це зниження має особливості: у собак вміст загальних хондроїтинсульфатів залишався на рівні клінічно здорових тварин, тоді як концентрація загальних ГАГ зменшувалася. У котів, навпаки, вміст загальних хондроїтинсульфатів знижувався, а фракційний склад ГАГ залишався незмінним. Рівень екскреції оксипроліну та уронових кислот у сечі тварин за гастроентериту не змінювався, що свідчить про відсутність катаболізму колагену та протеогліканів за гастроентерит
Фармакологічне дослідження оригінальних екстрактів кукурудзи стовпчиків з приймочками
No full textAim: the aim of the research is a pharmacological study of the original extracts of corn silk.
Materials and methods. The object of the study were 4 original extracts of corn silk, obtained by extraction with water and ethanol of different concentrations, namely: aqueous extract of corn silk (ACSE), extract of corn silk, extracted with ethanol 30 % (ECSE 30 %) , extract of corn silk, extracted with ethanol 50 % (ЕCSЕ 50 %), extract of corn silk, extracted with ethanol 70 % (ЕCSЕ 70 %). A screening study of the antioxidant properties of corn silk extracts was carried out in vitro using models of spontaneous and ascorbate-induced lipid peroxidation (LPO) in rat liver homogenate.
Results. As can be seen from the given data, ECSE 50 % at a dose of 20 mg/kg showed a pronounced protective effect on the hepatotoxicity of TСM. Its use led to a probable restoration of the bile-forming function of the liver against the background of tetrachloromethane hepatitis: in response to an increase in the cholesterol content (by 43 %, p<0.05), the content of bile acids increased 2 times (p<0.05), as a result of which cholate -cholesterol ratio approached the level of indicators of intact animals, the rate of bile secretion normalized. Based on the analysis of the results of the study, it can be concluded, that in terms of bile-forming and choleretic activity on the tetrachloromethane hepatitis model, ECSE 50 % was not inferior to silibor and superior to quercetin (р<0.05).
Conclusions. Biologically active substances of corn silk affect not only the diffusion and filtration processes of the liver parenchyma, but also the biosynthesis and transport of its organic components, that is, they affect the bile-forming functionМета: метою досліджень є фармакологічне вивчення оригінальних екстрактів кукурудзи стовпчиків з приймочками.
Матеріали та методи. Об’єктом дослідження були 4 оригінальні екстракти кукурудзи стовпчиків з приймочками, отримані шляхом екстракції водою та етанолом різної концентрації, а саме: екстракт кукурудзи стовпчиків з приймочками водний (ЕКСВ), екстракт кукурудзи стовпчиків з приймочками, екстрагований етанолом 30% (ЕКСЕ 30%), екстракт кукурудзи стовпчиків з приймочками, екстрагований етанолом 50% (ЕКСЕ 50%), екстракт кукурудзи стовпчиків з приймочками, екстрагований етанолом 70% (ЕКСЕ 70%). Рослинні екстракти, що досліджувались, отримані на кафедрі аптечної технології ліків Національного фармацевтичного університету (НФаУ) під керівництвом завідувачки кафедри, доктора фармацевтичних наук, професора Вишневської Л.І. Фармакологічні дослідження проведені на кафедрі біологічної хімії НФаУ під керівництвом доктора біологічних наук, професора Набоки О.І.
Скринінгове дослідження антиокиснювальних властивостей екстрактів кукурудзи стовпчиків з приймочками, проводили в умовах in vitro на моделях спонтанного та аскорбатіндукованого перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) в гомогенаті печінки щурів [2].
Дослідження гострої токсичності рослинних екстрактів здійснювали при внутрішньошлунковому введенні статевозрілим мишам у діапазоні доз 1000-5000 мг/кг. Шлях уведення обраний відповідно до передбачуваного способу застосування лікарського засобу в клінічній практиці. Миші першої групи були інтактним контролем, 2-5 групам дослідних тварин внутрішньошлунково уводили відповідні досліджувані екстракти в дозі 1000 мг/кг, 3000 мг/кг та 5000 мг/кг (доза ІV класу токсичності). Ступінь токсичності рослинних екстрактів оцінювали за летальністю, змінами загального стану тварин, впливом на динаміку маси тіла тварин та масові коефіцієнти внутрішніх органів.
Дослідження токсичних властивостей екстракту кукурудзи стовпчиків з приймочками, екстрагованого етанолом 50% проведено із використанням тест-системи Drosophila melanogaster Meig. Токсичний ефект досліджуваного екстракту оцінювали за загальною продуктивністю дрозофіли – кількістю дорослих нащадків. Показник виходу імаго є інтегральним [3]. На ембріональній та постембріональних стадіях розвитку його складовими вважається плодючість батьків і життєздатність нащадків. Дослідження виконані на класичному об'єкті генетичних досліджень – плодовій мушці Drosophila melanogaster Meig, яка за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОOЗ) ефективно використовується в сучасних фармакологічних дослідженнях [4].
У роботі використовували аутбредну лінію дикого типу Canton-S (C-S) з колекції кафедри генетики та цитології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Мух вирощували на стандартному цукрово-дріжджовому середовищі при температурі 24 ± 0,5 оC у термостаті. Культури дрозофіли розвивалися в цукрових стаканчиках діаметром 2,0 см і висотою 10,0 см. Обсяг поживного середовища складав 5,0 мл. ЕКСЕ 50% додавали у поживне середовище, в якому розвивалися личинки дрозофіли, в концентраціях 10-3 мг/мл, 10-2 мг/мл, 10-1 мг/мл, 1 мг/мл, 10 мг/мл. Час відкладання яєць – 5 діб. Вихід імаго оцінювали, враховуючи кількість дорослих самок і самців у період від початку та до кінця вильоту мух [5]. Для обліку рецесивних, зчеплених зі статтю летальних мутацій використовували метод Меллер-5 [6].
Вивчення впливу рослинних екстрактів на жовчоутворювальну функ-цію визначали на моделі гострого гепатиту в щурів, викликаного тетрахлорметаном (ТХМ) [7]. ЕКСЕ 50% вводили внутрішньошлунково, один раз на добу в дозі 20 мг/кг протягом 14 діб. Як препарати порівняння було обрано силібор і кверцетин, які є аналогами за фармакологічною дією, в аналогічному режимі у дозах 100 мг/кг і 50 мг/кг відповідно.
На 14 добу, через 1 год після останнього введення досліджуваних рос-линних екстрактів, тваринам уводили внутрішньошлунково ТХМ у дозі 0,8 мл/100 г маси тварин у вигляді 50 % олійного розчину. Контролем служили інтактні щури та щури з відтвореною патологією, яким уводили воду в еквівалентному об’ємі [8].
На 15 добу експерименту тварин наркотизували 1 % розчином барбамілу, що не впливає на утворення жовчі. Жовч збирали годинними порціями протягом 3 год. Інтенсивність жовчовиділення оцінювали за швидкістю секреції жовчі, яку розраховували за 3 год спостереження у мл/100г за методом Мірошниченка В. П. та спіавт. [9]. У жовчі визначали концентрацію жовчних кислот і холестеролу, рівень яких дозволяє оцінити синтетичну функцію печінки. Після збору жовчі тварин виводили з експерименту шляхом декапітації, вилучали і зважували печінку. Розраховували МКП, який дозволяє характеризувати стан загальнотрофічних процесів, ступінь набряку й альтерації органу [10].
Препаратами порівняння обрані вітамін Е («Токоферол» (Вітамін Е) капсули, 0,1 г; ПАТ «Київський вітамінний завод», Україна), кверцетин («Гранули кверцетину», 2,0; ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», Україна) у дозі 50 мг/кг, силімарин («Силібор», таблетки, 35 мг; ВАТ «ФК «Здоров’я», Україна) у дозі 100 мг/кг. Досліди проводились згідно з «Загальними етичними принципами експериментів на тваринах» (Київ, 2001), що узгоджуються з положеннями «Європейської конвенції по захисту хребетних тварин, яких використовують для експериментальних та наукових цілей» (Страсбург, 1986 р. зі змінами, 1998 р.) [11]. Експериментальні дані обробляли також параметричними (Н’юмена-Кейлса) та непараметричним (Мана-Уїтні) методами варіаційної статистики, за допомогою пакету статистичних програм «Statistica 6.0». відмінності вважали статистично значущими при р<0,05 [12].
Висновки
1. Рослинні екстракти кукурудзи стовпчиків з приймочками, екстраговані водою та етанолом, здатні ефективно інгібувати як спонтанний, так і аскорбатіндукований процес ПОЛ in vitro, що свідчить про їх антиокиснювальну активність. Найвиразніша антиокиснювальна активність встановлена у екстракта кукурудзи стовпчиків з приймочками, екстрагованого етанолом 50%.
2. Дослідження гострої токсичності 4 оригінальних рослинних екстрактів кукурудзи стовпчиків з приймочками показали, що згідно з загальноприйнятою токсикологічною класифікацією речовин вони при внутрішньошлунковому введенні статевозрілим мишам належать до V класу токсичності – практично нешкідливим речовинам (ЛД50>5000 мг/кг).
3. Культивування дрозофіли на середовищі з екстрактом кукурудзи стовпчиків з приймочками, екстрагованого етанолом 50%, не чинило токсичного ефекту в межах усіх вивчених концентрацій (10-3, 10-2, 10-1, 1, 10, 50, 100 мг/мл), а в концентраціях 10-3 мг/мл і 10-1 мг/мл показаний виражений стимулюючий ефект.
4. В тесті обліку рецесивних, зчеплених зі статтю летальних мутацій з використанням тест-системи Drosophila melanogaster Meig. встановлено, що екстракт кукурудзи стовпчиків з приймочками, екстрагований 50 % етанолом, в напівлетальній дозі (250 мг/мл) і продукти його метаболізму не індукують рецесивні, зчеплені зі статтю летальні мутації.
5. Біологічно активні речовини кукурудзи стовпчиків з приймочками впливають не тільки на дифузійно-фільтраційні процеси печінкової паренхіми, а й на біосинтез і транспорт її органічних складових, тобто впливають на жовчоутворювальну функцію
Патогенетична роль глікопротеїнів і протеогліканів за гломерулонефриту собак
No full textThe aim: to determine the main pathogenetic links of glomerulonephritis in dogs with the participation of connective tissue biopolymers.
Materials and methods The research was conducted by analyzing the sources of scientific literature (PubMed, Elsevier, electronic resources of the V. I. Vernadskyi National Library) and the clinical experience of the authors, thanks to which a scheme of the pathogenesis of glomerulonephritis in dogs with the participation of connective tissue biopolymers was developed.
Results. According to the results of our research, it was established, that chronic glomerulonephritis in dogs is accompanied by neutrophilia, lymphocytosis, as well as urinary and nephrotic syndromes, the progression of which causes a violation of the functional state of the kidneys and liver. Sick dogs develop a nephrotic symptom complex – persistent proteinuria, hypoalbuminemia, dysproteinemia, and hyperlipidemia. Clinically, edema was not observed, because it is known, that in dogs they are rarely detected with nephrotic syndrome. Inflammation in the kidneys is accompanied by an increase in the concentration of glycoproteins and sialic acids in the blood serum. After treatment, there was a decrease in the inflammatory process in the kidneys, which was manifested by a decrease in neutrophilia and lymphocytosis, as well as the content of glycoproteins and sialic acids in the blood serum. The content of total chondroitin sulfates and the fractional composition of glycosaminoglycans did not change, and the level of excretion of oxyproline and uronic acids decreased compared to the indicators before the start of treatment. This, in our opinion, is due to the slowing down of fibrotic processes in the kidneys. Thus, biochemical indicators of the state of connective tissue in the blood serum and urine of dogs with glomerulonephritis allowed us to evaluate the functional state of the kidneys for their inflammation (oxyproline and uronic acids), as well as to determine the violation of proteoglycan synthesis in nephrotic syndrome.
Conclusions. For glomerulonephritis in dogs on the background of depression, decreased appetite, polydipsia, pain during palpation in the lumbar region, periodic vomiting, neutrophilic leukocytosis, lymphocytosis, nephrotic syndrome (hypoalbuminemia, increase in α2- and β-globulins, cholesterol, β-lipoproteins), growth activity of ALT, AST, and alkaline phosphatase, a decrease in Veltman's test, hyperazotemia, hyperphosphatemia, proteinuria, microhematuria, and cylindruria, there is an increase in the content of glycoproteins, sialic acids, and chondroitin sulfates, as well as heparan sulfate in the blood serum of dogs. The increase in the blood serum of patients with canine glomerulonephritis, as a marker of connective tissue – glycoproteins, sialic acids, chondroitinsulfates, and urinary excretion of oxyproline and uronic acids is due to inflammatory and fibrotic changes in the basal membranes of the kidney glomeruliМета: визначити основні патогенетичні ланки гломерулонефриту в собак за участю біополімерів сполучної тканини.
Матеріали та методи. Дослідження проводили на основі аналізу джерел наукової літератури (PubMed, Elsevier, електронні ресурси Бібліотеки імені В. І. Вернадського) та клінічного досвіду авторів, завдяки чому розроблено схему патогенезу гломерулонефриту у собак за участю біополімерів сполучної системи.
Результати. За результатами наших досліджень було встановлено, що гломерулонефрит у собак за хронічного перебігу супроводжується нейтрофілією, лімфоцитозом, а також сечовим та нефротичним синдромами, прогресування яких спричиняє порушення функціонального стану нирок та печінки. У хворих собак розвивається нефротичний симптомокомплекс – стійка протеїнурія, гіпоальбумінемія, диспротеїнемія та гіперліпідемія. Клінічно набряків не спостерігали, адже відомо, що у собак вони рідко виявляються за нефротичного синдрому. Запалення в нирках супроводжуються підвищенням концентрації в сироватці крові глікопротеїнів та сіалових кислот. Після лікування відбувалося зменшення запального процесу в нирках, яке проявлялося зниженням нейтрофілії та лімфоцитозу, а також вмісту в сироватці крові глікопротеїнів та сіалових кислот. Вміст загальних хондроїтинсульфатів та фракційний склад глікозаміногліканів не змінилися, а рівень екскреції оксипроліну та уронових кислот знизився порівняно з показниками до початку лікування. Це, на нашу думку, зумовлено уповільненням фібротичних процесів у нирках. Таким чином, біохімічні показники стану сполучної тканини в сироватці крові та сечі собак за гломерулонефриту дозволили нам оцінити функціональний стан нирок за їх запалення (оксипролін та уронові кислоти), а також визначити порушення синтезу протеогліканів за нефротичного синдрому.
Висновки. За гломерулонефриту в собак на фоні пригнічення, зниження апетиту, полідипсії, болю під час пальпації в ділянці попереку, періодичного блювання, нейтрофільного лейкоцитозу, лімфоцитозу, нефротичного синдрому (гіпоальбумінемія, збільшення α2- і β-глобулінів, холестеролу, β-ліпопротеїнів), зростання активності АлАТ, АсАТ і лужної фосфатази, зниження проби Вельтмана, гіперазотемії, гіперфосфатемії, протеїнурії, мікрогематурії та циліндрурії відбувається збільшення вмісту в сироватці крові собак глікопротеїнів, сіалових кислот і хондроїтинсульфатів, а також гепарансульфату. Збільшення вмісту в сироватці крові хворих на гломерулонефрит собак за маркерів сполучної тканини – глікопротеїнів, сіалових кислот, хондроїтинсульфатів та екскреції з сечею оксипроліну і уронових кислот зумовлені запальними й фібротичними змінами базальних мембран ниркових клубочкі
Особливості етіологічного спектру алергенів побутового характеру
No full textThe aim of the study was to study the range of substances that cause respiratory sensitization in adults and children living in Dnipro as of 2019.
Materials and research methods. Enzyme-linked immunosorbent assay was used to study the serum of venous blood, which determined the specific IgE of up to 9 allergens that are most common in the home. Kits for quantification of allergen-specific IgE from Vitrotest Specific-IgE, Ukraine were used. Conducted allergy diagnosis for 380 people with certain features of allergy history of various types of allergies, who went to the laboratory to specify the etiological root cause of their disease.
Research results. As a result of the analysis of the received data the distribution of allergens on their prevalence among the population of Dnipro was established. The degree of hypersensitivity to each specific allergen and their ability to cross-react with each other was determined. Among the allergens of the household panel, the most dangerous were allergens of molds, which caused a sensitization reaction in 292 people, which was 76.8 % of all surveyed. The top three (in prevalence) of household allergens included: cat epithelium, which caused sensitization in 125 people (32.9 %) and Derm mite. Farinae, sensitivity to which was found in 117 patients (30.7 %). The share of inadequately strong allergopathological reactions is one third of all examined and prevails in people with sensitization to allergic agents of the household panel such as cat epithelium, Derm mite. Farinae and Derm. Pteronyssinus. Hyperractivity to fungi of the genus Candida and mold has been found in 9–12 % of people. The lowest severity of sensitization was observed in the epithelium of the dog and house dust, and low sensitivity in the reactivity structure of allergopathological reactions was observed for allergens of the epidermal group (down and feathers of poultry) and cockroaches. The development of cross-reactions took place between allergens of epidermal origin: there was a hypersensitivity to the hair and epithelium of dogs and cats (r=0.94, P˂0.01), poultry feathers and cockroaches (r=0.99, P˂0.01). This association of cross-reactions is possible, given the theory of minor and major proteins, and is due to their similarity: the similarity of the inclusion in the allergen structures of specific forms of molecules inherent in both allergic agents that may have allergy-stimulating effects.
Conclusions. Cross-linking between several types of related allergens is the best way to further investigate this issue. It makes sense to include in the laboratory study a molecular method for the determination of major and minor proteins in the case of the greatest relationship to determine not only a specific allergen as an etiological factor, but also a specific sensitizing protein that is part of them. This is of great importance for subsequent immunotherapy when the removal of only one (major) protein agent can reduce the risk of susceptibility reactions to several types of allergensМетою роботи було вивчення спектру речовин, що викликають респіраторну сенсибілізованість у дорослих та дітей, які мешкають на території м. Дніпро станом на 2019-ий рік.
Матеріал і методи: методом імуноферментного аналізу було досліджено сироватку венозної крові, в якій визначали специфічний IgE до 9 алергенів, що найчастіше зустрічаються у побуті. Застосовувалися набори для кількісного визначення алерген-специфічних IgE від «Vitrotest Specific-IgE, Україна». Проводили алергологічну діагностику для 380 осіб з певними особливостями алергологічного анамнезу при різних видах алергопатології, що звернулися до лабораторії з метою конкретизації етіологічної першопричини свого недугу.
Результати. Визначено ступінь гіперчутливості до алергенів та їх здатність до перехресного реагування між собою. Серед алергенів побутової панелі найбільш небезпечними виявились алергени пліснявих грибів, які викликали реакцію сенсибілізації у 292 осіб, що склало 76,8 % від всіх обстежених. До першої трійки (за поширеністю) алергенів побутового спектру ввійшли: епітелій кота, який викликав сенсибілізацію у 125 осіб (32,9 %) та кліщ Derm. Farinae, чутливість до якого встановлена у 117 пацієнтів (30,7 % осіб). Частка неадекватно сильних алергопатологічних реакцій становить третину від усіх обстежених та превалює у людей з сенсибілізацією до алергічних агентів побутової панелі таких, як епітелій кота, кліщ Derm. Farinae та Derm. Pteronyssinus. У 9-12 % осіб встановлена гіперрактивність до грибків роду Candida та плісняви. Розвиток перехресних реакцій мав місце між алергенами епідермального походження: відмічалась підвищена чутливість до шерсті та епітелію собак і котів (r=0,94, P˂0,01), пір’я сільськогосподарських птахів та звичайного таргана (r=0,99, P˂0,01).
Висновки. Встановлення перехресних зв’язків між декількома видами споріднених алергенів якнайкраще сприяє подальшому дослідженню даного питання. Має сенс долучити до лабораторного дослідження молекулярний метод із визначення мажорних та мінорних білків у випадку найбільшого взаємозв’язку з метою визначення не лише конкретного алергену як етіологічного фактору, але й конкретного сенсибілізуючого протеїну, що входить до їх складу. Це має велике значення для проведення наступної імунотерапії, коли за усуненням лише одного (мажорного) білкового агенту можливо зменшити ризики виникнення реакцій чутливості для кількох різновидів алергені