ScienceRise: Biological Science
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Антимікробна активність нової сполуки похідних 1,2,4-триазолу щодо збудників бактеріальних хвороб птиці
Full text linkThe aim: study of the antimicrobial activity of a new compound of 1,2,4-triazole derivatives against pathogens of poultry bacteriosis.
Materials and methods. Research was conducted on the bactericidal activity of a new compound of 1,2,4-triazole derivatives against pathogens of poultry bacteriosis. Dimethylsulfoxide was used to dissolve the ASP compound. In order to study the bactericidal activity of the compounds, reference and field strains of S. typhimurium, E. coli, St. aureus, P. aeruginosa, P. vulgaris, K. pneumoniae, L. monocytogenes, E. faecalis were used. The study of the minimum inhibitory concentration (MIC) was carried out by the method of serial dilution in Muller-Hinton broth, the minimum bactericidal concentration (MBC) - by seeding from transparent tubes on Petri dishes with differential nutrient media.
The results. The inhibitory effect of the ASP compound at a concentration of 62.5 μg/ml against E. coli, L. Monocytogenes, E. faecalis, and at a concentration of 125 μg/ml against S. typhimurium, E. coli, St. aureus, P. aeruginosa, P. vulgaris, K. pneumoniae, L. monocytogenes, E. faecalis was established. The bactericidal effect of the ASP compound was detected at a concentration of 62.5 μg/ml against L. monocytogenes, at a concentration of 125 μg/ml - against E. coli, St. aureus, L. monocytogenes and E. faecalis. The ASP compound at a concentration of 250 μg/ml has the inhibitory and bactericidal effect on all tested reference and field strains of poultry bacteriosis pathogens.
Conclusions. A new synthesized compound of 1,2,4 triazole derivatives of ASP exhibits the inhibitory effect at a concentration of 125 μg/ml - in relation to E. coli, St. aureus, L. monocytogenes and E. faecalis and the bactericidal effect against bacteriosis pathogens S. typhimurium, E. coli, St. aureus, P. aeruginosa, P. vulgaris, K. pneumoniae, L. monocytogenes, E. faecalis at a concentration of 250 μg/mlМета: вивчення антимікробної активності нової сполуки похідних 1,2,4-триазолу щодо збудників бактеріозів птиці.
Матеріали та методи. Проводили дослідження бактерицидної активності нової сполуки похідних 1,2,4-триазолу щодо збудників бактеріозів птиці. Для розчинення сполуки АСП використовували диметилсульфоксид. З метою вивчення бактерицидної активності сполуки використовували еталонні та польові штами S. typhimurium, E. coli, St. aureus, P. aeruginosa, P. vulgaris, K. pneumoniae, L. мonocytogenes, E. faecalis. Дослідження мінімальної інгібуючої концентрації (MIC) проводили методом послідовного розведення в бульйоні Мюлер-Хінтона, мінімальної бактерицидної концентрації (MBC) – висівом з прозорих пробірок на чашках Петрі з диференційними поживними середовищами.
Результати. Встановлено інгібуючу дію сполуки АСП в концентрації 62,5 мкг/мл щодо E. coli, L. monocytogenes, E. faecalis, в концентрації 125 мкг/мл — щодо S. typhimurium, E. coli, St. aureus, P. aeruginosa, P. vulgaris, K. pneumoniae, L. monocytogenes, E. faecalis. Бактерицидна дія сполуки АСП виявлна в концентрації 62,5 мкг/мл щодо L. monocytogenes, в концентрації 125 мкг/мл - по відношенню до E. coli, St. aureus, L. monocytogenes та E. faecalis. Сполука АСП в концентрації 250 мкг/мл проявляє інгібуючу та бактерицидну дію щодо всіх досліджуваних еталонних та польових штамів збудників бактеріозів птиці.
Висновки. Нова синтезована сполука похідних 1,2,4 триазолу АСП проявляє інгібуючу дію в концентрації 125 мкг/мл - по відношенню до E. coli, St. aureus, L. monocytogenes та E. faecalis та бактерицидну дію щодо збудників бактеріозів S. typhimurium, E. coli, St. aureus, P. aeruginosa, P. vulgaris, K. pneumoniae, L. monocytogenes, E. faecalis в концентрації 250 мкг/мл
Ремоделювання очеревини і зміни її лімфоїдного компоненту при експериментальному моделюванні спайкової хвороби у щурів
Full text linkAge changes, inflammatory processes, surgical interventions and heterogeneous pathological effects on the physiological processes of the peritoneum lead to certain changes in the structure of the components of the peritoneum, which leads to remodeling of the tissue structures of the abdominal cavity. According to the literature, the most frequent consequence of such remodeling of tissue structures of the peritoneum is the development of an adhesion process. To date, there are no data on the study of the lymphoid component of mesentery tissues, which is the goal of further research.
The purpose of the work: to study the process of remodeling of peritoneal tissue during experimental adhesion formation and the specificity of changes in its lymphoid component in rats compared to the norm.
Research materials and methods: preparation, macroscopic, microscopic, histological (production of film preparations), staining of preparations with hematoxylin and eosin, mathematical (morphometric grids - counting the number of immunocompetent cells per 1000 μm2 standard area), statistical processing according to Student.
Results: experimental adhesion disease is characterized by a gradual process of remodeling of the mesenteric tissues of the small intestine and, as a result, the formation of connective tissue neoplasms. The mesentery of the small intestine loses its elasticity and mobility and thickens considerably. The process of experimental adhesion formation was accompanied by dynamic changes in the number of lymphocytes.
Conclusions: these structures are thin and homogeneous on the 7th day; hard, dense and granular on the 14th day; contain solid conglomerates of heterogeneous structures on the 21st day after talc injection. The number of lymphocytes in this structure gradually increases: on day 7 - by 2 % in animals of group II, on day 14 - by 30 % in animals of group III, and on day 21 - by 36 % in animals of group IV, compared to animals of the intact groupВікові зміни, запальні процеси, хірургічні втручання та гетерогенні патологічні впливи на фізіологічні процеси очеревини призводять до певних змін у структурі компонентів очеревини, що призводить до ремоделювання тканинних структур черевної порожнини. За даними літератури, найчастішим наслідком подібного ремоделювання тканинних структур очеревини є розвиток спайкового процесу. На сьогоднішній день відсутні дані щодо вивчення лімфоїдного компонента тканин брижі, що і постає метою подальших досліджень.
Мета роботи: вивчити процес ремоделювання очеревинної тканини при експериментальному спайкоутворенні та специфіку змін її лімфоїдного компонента у щурів порівняно з нормою.
Матеріали і методи дослідження: препарування, макроскопічний, мікроскопічний, гістологічний (виготовлення плівкових препаратів), забарвлення препаратів гематоксиліном та еозином, математичний (морфометричні сітки – підрахунок кількості імунокомпетентних клітин на 1000 мкм2 стандартної площі), статистична обробка за Стьюдентом.
Результати: експериментальна спайкова хвороба характеризується поступовим процесом ремоделюванням тканин брижі тонкої кишки і, як наслідок, утворенням сполучнотканинних новоутворень. Брижа тонкої кишки втрачає еластичність і рухливість та значно потовщується. Процес формування експериментальної адгезії супроводжувався динамічними змінами кількості лімфоцитів.
Висновки: дані структури є тонкими і гомогенними на 7-й день; твердими, щільними і зернистими на 14-й день; містять тверді конгломерати гетерогенних структур на 21-й день після ін'єкції тальку. Кількість лімфоцитів у цій структурі поступово зростає: на 7 добу - на 2 % у тварин ІІ групи, на 14 добу - на 30 % у тварин ІІІ групи та на 21 добу - на 36 % у тварин IV групи, порівняно з тваринами інтактної груп
Ботулотоксин як найтиповіший продукт біотехнології для естетичної косметології та вивчення суб’єктивного ставлення до його застосування серед вибірки українського населення
Full text linkThe aim of the study was to analyze the effectiveness of botulinum therapy in aesthetic cosmetology and to consider the influence of various factors on the decision to perform the procedure.
Materials and methods. The work used content analysis of literary sources, analytical method, and online survey of females and males of different generations regarding the botulinum therapy procedure.
Results and discussion. Botulinum toxin was historically first used to smooth glabellar wrinkles, and then its use was expanded to other areas of the face. There are seven types of botulinum toxin (A, B, C, D, E, F, and G). Experience with the use of botulinum therapy for aesthetic purposes shows that clinical ineffectiveness is extremely rare. Depending on gender, the reaction to procedures with the introduction of botulinum toxin for cosmetic purposes is different. Females are more aware of the botulinum therapy procedure than males. Botulinum toxin therapy is most common among younger adults (25 to 39 years old).
Conclusions. Interest in botulinum toxin therapy increases with age. People, interested in botulinum toxin therapy, are more likely to visit a cosmetologist regularly. Profession affects person’s involvement in the botulinum toxin therapy procedure. The largest proportion of the respondents who have undergone botulinum toxin therapy is observed among the medical and beauty sectors, business and management. The largest number of the respondents who want to try botulinum toxin therapy is among students. This may indicate the openness of the younger generation to experiments and understanding the importance of continuing their youth in the future for as long as possible. The study showed that BMI does not affect respondents’ involvement in the botulinum toxin therapy procedure. The Internet is the main source of information about botulinum toxin therapy for a significant number of the respondents, regardless of their involvement in this procedure. The participants prioritize the result of botulinum toxin therapy, not its costМетою дослідження став аналіз ефективності ботулінотерапії в естетичній косметології та вивчення впливу різних факторів щодо рішення здійснення процедури.
Матеріали та методи. У роботі використані контент-аналіз літературних джерел, аналітичний метод, проведення онлайн-анкетування жінок та чоловіків різних поколінь щодо процедури ботулінотерапії.
Результати та обговорення. Ботулотоксин історично спочатку використовувався для згладження глабелярних зморшок, а потім його застосування було розширено на інші ділянки обличчя. Існує сім типів ботулінічного токсину (A, B, C, D, E, F і G). Досвід використання ботулінотерапії в естетичних цілях свідчить, що клінічна неефективність трапляється вкрай рідко. Залежно від статі реакція на процедури з введенням ботулотоксину у косметичних цілях є різною. Представники жіночої статі більш обізнані про процедуру ботулінотерапію, ніж чоловіки. Ботулінотерапія найбільш поширена серед дорослих молодшого віку (25–39 років).
Висновки. Інтерес до ботулінотерапії зростає з віком. Люди, зацікавлені в ботулінотерапії, більш схильні регулярно відвідувати косметолога. Професія впливає на причетність людини до процедури ботулінотерапії. Найбільша частка респондентів, які зробили ботулінотерапію, спостерігається серед медичної та бʼюті-сфери, бізнесу та управління. Найбільше респондентів, що хочуть спробувати ботулінотерапію, є серед здобувачів освіти. Це може свідчити про відкритість молодого покоління до експериментів та розуміння важливості продовження своєї молодості в майбутньому якнайдовше. Дослідження показало, що ІМТ не впливає на причетність респондентів до процедури ботулінотерапії. Інтернет є основним джерело інформації про ботулінотерапію для значної кількості респондентів, незалежно від їх причетності до цієї процедури. Учасники ставлять на перше місце результат від ботулінотерапії, а не її вартіст
Бактеріальні плазміди: роль у розвитку стійкості до антимікробних сполук
Full text linkThe rapid increase in the prevalence of multiple drug resistance of pathogenic microorganisms poses a critical threat to public health worldwide, which significantly contributes to the increase in patient mortality and morbidity. Classical agents, used in the past for treatment, are losing their effectiveness, moreover, many of the newer available drugs have already become targets for bacterial resistance mechanisms. As a result, the treatment of infections becomes more complicated, and the total costs of treatment increase.
Purpouse. In this work, we aimed to evaluate the role of plasmids in the development of antibiotic resistance and discuss various mechanisms of bacterial resistance to antibiotics, such as enzymatic inactivation of the antibiotic, reduction of the permeability of the outer cell membrane for the antibiotic, modification of the target mainly due to mutation, active efflux of the drug from the bacterial cell through with the help of enzymatic pumps.
Materials and methods: the search for sources of information was carried out in the databases PubMed, Medline, Web of Science, Google Scholar, as well as electronic repositories of higher education institutions and scientific institutions of Ukraine. Materials related to the research technology of genetic variability and modification of bacteria and mechanisms of resistance of microorganisms to antibiotics were selected.
Results. As a result of evolutionary development, bacteria have acquired two separate genetic systems - chromosomal DNA and extrachromosomal, self-replicating genetic elements called plasmids.
It is bacterial plasmids that play a key role in the diffusion of specific resistance genes, in particular to antibiotics. Plasmids are non-essential parts of bacteria and are double-stranded, circular, or linear DNA molecules capable of autonomous replication, allowing bacteria to adapt to a hostile environment. Today, scientists are most interested in two properties of bacteria, caused by plasmids, - antibiotic resistance and bioremediation. The latter determines the survival and development of bacteria in various adverse conditions, including resistance to pollutants, the ability to decompose different chemical compounds, or adaptation to new ecological niches.
Conclusions. Plasmids carry genes for xenobiotic degradation and heavy metal resistance, making them useful for bioremediation of toxic chemicals in an environmentally safe manner. However, properties, such as antibiotic resistance, result from the excessive and uncontrolled use of these drugs in medicine, veterinary medicine, agriculture, and other fields. Under such conditions, there is a natural selection of those strains of pathogenic bacteria that are carriers of R-plasmidsШвидке зростання поширеності множинної лікарської стійкості патогенних мікроорганімів становить критичну загрозу громадському здоров’ю в усьому світі, що значно сприяє підвищенню смертності і захворюваності пацієнтів. Класичні засоби, які в минулому використовувалися для лікування, втрачають свою ефективність, більш того, багато з новіших доступних препаратів вже стали мішенями для бактеріальних механізмів резистентності. В результаті - лікування інфекцій ускладнюється, загальні витрати на лікування збільшуються.
Мета. В даній роботі ми поставили за мету оцінити роль плазмід у розвитку антибіотикорезистентності та обговорюємо різні механізми резистентності бактерій до антибіотиків, таких як ферментативна інактивація антибіотика, зменьшення проникності зовнішньої клітинної мембрани для антибіотика, модифікація мішені переважно за рахунок мутації, активний eфлюкс препарату з бактеріальної клітини за допомогою ферментативних помп.
Матеріали і методи: пошук джерел інформації здійснювався в базах даних PubMed, Medline, Web of Science, Google Scholar, а також електронних репозиторіях закладів вищої освіти та наукових установ України. Відібрано матеріали, пов’язані з технологією дослідження генетичної мінливості і модифікації бактерій та механізмів стійкості мікроорганізмів до антибіотиків.
Результати: Внаслідок еволюційного розвитку бактерії здобули дві окремі генетичні системи - хромосомна ДНК і позахромосомні, самовідтворювані генетичні елементи, які називають плазмідами.
Саме бактеріальні плазміди відіграють ключову роль у дифузії генів специфічної стійкості, зокрема до антибіотиків. Плазміди є необов’язковими частинами бактерій і представлені дволанцюговими, кільцевими або лінійними молекулами ДНК, що здатні до автономної реплікації, завдяки чому бактерії пристосовуються у навколишньому ворожому середовищі. На сьогодні найбільшу зацікавленість вчених викликають дві властивості бактерій, обумовлені плазмідами - антибіотикорезистентність та біоремедіація. Остання обумовлює виживання та розвиток бактерій в різних несприятливих умовах, включаючи розвиток стійкості до забруднювачів, здатність розкладати різні хімічні сполуки або адаптацію до нових екологічних ніш.
Висновки. Плазміди несуть гени деградації ксенобіотиків і стійкості до важких металів, що робить їх корисними для біоремедіації токсичних хімічних речовин екологічно безпечним способом. Проте, таки властивості, як стійкість до антибіотиків, є наслідком надмірного та безконтрольного застосування цих ліків у медицині, ветеринарії, сільському господарстві тощо. У таких умовах відбувається природний відбір тих штамів патогенних бактерій, які є носіями R-плазмі
Антибіотикорезистентність P. аeruginosa за наявності та відсутності пігменту піоціаніну
Full text linkPurpose: study of antibiotic resistance of Р. aeruginosa strains in the presence and absence of pyocyanin pigment.
Materials and methods. Bacteriological studies of pathological material from "asphyxiated embryos", sick chickens and forcibly killed or dead adult birds were carried out according to generally accepted methods. Cultures from bone, brain, heart, liver, spleen, gall bladder, muscles and other organs were carried out on simple, selective and differential diagnostic nutrient media. The sensitivity of P. aeruginosa isolates to antibacterial drugs was determined by diffusion in agar according to the generally accepted method.
The results. The obtained results of studies by the diffusion method in agar indicate that the proportion of resistant to the studied antibiotics among non-pigmented isolates was on average 79.00 % (60-100) %, and among strains that formed pyocyanin - 51.00 % (25-100) %. 60.00 % - 90.00 % of resistant non-pigmented isolates were found to fluoroquinolones, 60.00-70.00 % to cephalosporins, 60.00-97.00 % to aminoglycosides. To representatives of semisynthetic penicillins, tetracyclines, and macrolides - 100 % of resistant isolates that did not synthesize pyocyanin were found. Among P. aeruginosa isolates that synthesized pigment, 25.00-40.00 % were resistant to fluoroquinolones, 30.00-35.00 % to cephalosporins, 25.00-50.00 % to aminoglycosides, representatives semi-synthetic penicillins, tetracyclines, macrolides - 100 % of the studied strains.
Conclusions. The absence of pigment formation in P. aeruginosa isolates, obtained in association with bacterial pathogens, is not accompanied by the absence of antibiotic resistance. 28 % more antibiotic-resistant isolates were found among non-pigmented isolates compared to isolates that synthesize pyocyanin pigment. The data presented emphasize the need for the use of differential media for the isolation of P. aeruginosa in order to identify non-pigmented strains and prescribe appropriate treatment, which, accordingly, will prevent the spread of latent forms of infectionМета: вивчення антибіотикорезистентності штамів Р. аeruginosa за наявності та відсутності пігменту піоціаніну.
Матеріали та методи. Бактеріологічні дослідження патологічного матеріалу від «ембріонів-задохликів», хворих курчат і вимушено забитої або загиблої дорослої птиці проводили згідно загальноприйнятих методикам. Здійснювали висіви із кісткового, головного мозку, серця, печінки, селезінки, жовчного міхура, м’язів та інших органів на прості, селективні та диференційно-діагностичні поживні середовища. Чутливість ізолятів P. аeruginosa до антибактеріальних препаратів визначали методом дифузії в агар відповідно із загальноприйнятою методикою.
Результати. Отримані результати досліджень методом дифузії в агар свідчать, що частка резистентних щодо досліджуваних антибіотиків серед безпігментних ізолятів становила в середньому 79,00 % (60-100) %, а серед штамів, що утворювали піоціанін – 51,00 % (25-100) %. До фторхінолонів було виявлено 60,00 % - 90,00 % резистентних безпігментних ізолятів, до цефалоспоринів – 60,00-70,00 %, до аміноглікозидів – 60,00-97,00 %, до представників напівсинтетичних пеніцилінів, тетрациклінів, макролідів – 100 % резистентних ізолятів, що не синтезували піоціанін. З числа ізолятів P. аeruginosa , що синтезували пігмент, резистентними до фторхінолонів були 25,00-40,00 %, до цефалоспоринів – 30,00-35,00 %, до аміноглікозидів – 25,00-50,00 %, до представників напівсинтетичних пеніцилінів, тетрациклінів, макролідів – 100 % досліджуваних штамів.
Висновки. Відсутність пігментоутворення у ізолятів P. aeruginosa, отриманих за асоціації з бактеріальними патогенами, не супроводжується відсутністю антибіотикорезистентності. Серед безпігментних ізолятів у порівнянні до таких, що синтезують пігмент піоціанін, резистентних до антибіотиків виявлено більше на 28 %. Показані дані акцентують увагу на необхідності застосування диференційних середовищ для ізоляції P. aeruginosa з метою виявлення безпігментних штамів та призначення відповідного лікування, що, відповідно, буде попереджати поширення прихованих форм інфекці
Ефективність нового комбінованого засобу на основі похідного дикарбонової кислоти в умовах медикаментозного гепатиту
Full text linkThe aim of the study is to evaluate the effect of a new combined remedy based on dicarboxylic acid and a selenium-containing compound on the functional and metabolic state of the liver in conditions of prolonged paracetamol-induced hepatitis.
Materials and methods The study was conducted on outbred white rats weighing 200-250 g in compliance with all principles of ethical treatment of animals. Drug-induced liver injury was modeled by oral administration of paracetamol per os for four weeks at a dose of 600 mg per kg body weight. Animals were divided into groups: I - control, which was injected with a solvent (2 % starch solution); II - rats with paracetamol-induced hepatitis; III - rats with hepatitis, which received a new agent based on a dicarboxylic acid derivative and a selenium-containing compound at a dose of 32 mg/kg b.w. Verification of functional and metabolic disorders of the liver was carried out using biochemical methods and histological examination of the liver tissue.
Results Significant changes in the activity of hepatic enzymes in animals from the induced hepatitis group compared to intact control animals, increased levels of sialic acids in the blood serum and liver, etc. were recorded. Structural changes in the liver tissue of animals with induced hepatitis were also observed compared to intact control animals. The use of the new remedy led to the normalization of the indicators.
Conclusions. In the conditions of paracetamol-induced hepatitis, changes in biochemical parameters in the blood serum and liver homogenate were observed, indicating the development of autoimmune processes in the body. Correction with the new remedy led to the restoration of liver enzyme activity and a decrease in the content of sialic acids in the blood serum and liver homogenate of experimental animals. The new combined remedy based on a dicarboxylic acid derivative and a selenium-containing compound is effective and promising as a potential drug for the correction of liver disorders in the setting of drug-induced hepatitisМета дослідження – оцінити вплив нового комбінованого препарату на основі дикарбонової кислоти та селенвмісної сполуки на функціонально-метаболічний стан печінки за умов тривалого парацетамолового гепатиту.
Матеріали і методи Дослідження проводили на безпородних білих щурах масою 200-250 г з дотриманням усіх принципів етичного поводження з тваринами. Медикаментозне ураження печінки було змодельовано пероральним прийомом парацетамолу per os протягом чотирьох тижнів у дозі 600 мг на кг маси тіла. Тварини були розподілені на групи: І – контрольна, якій вводили розчинник (2 % розчин крохмалю); II - щури з парацетамол-індукованим гепатитом; III – щури з гепатитом, яким вводили новий засіб на основі похідної дикарбонової кислоти та селеновмісної сполуки в дозі 32 мг/кг маси тіла. Верифікацію функціональних та метаболічних порушень печінки проводили за допомогою біохімічних методів та гістологічного дослідження тканини печінки.
Результати. Зафіксовано суттєві зміни активності печінкових ферментів у тварин із групи індукованого гепатиту порівняно з тваринами інтактного контролю, підвищення рівня сіалових кислот у сироватці крові та печінці тощо. Також спостерігалися структурні зміни в тканині печінки тварин з індукованим гепатитом порівняно з інтактними контрольними тваринами. Застосування нового засобу призвело до нормалізації показників.
Висновки. В умовах парацетамол-індукованого гепатиту спостерігалися зміни біохімічних показників сироватки крові та гомогенату печінки, що свідчило про розвиток аутоімунних процесів в організмі. Корекція новим засобом призвела до відновлення активності печінкових ферментів і зниження вмісту сіалових кислот у сироватці крові та гомогенаті печінки дослідних тварин. Новий комбінований засіб на основі похідної дикарбонової кислоти та селеновмісної сполуки є ефективним і перспективним як потенційний препарат для корекції порушень функції печінки на тлі медикаментозного гепатит
Антимікробні властивості новосинтезованих арил ациклічних аміноспиртів щодо клінічних штамів ентерококів
Full text linkObjective. The present work is devoted to the in vitro antimicrobial activity of newly synthesized aryl acyclic amino alcohols, namely, derivatives of alkyl (R-aryl) oxydialkyl ammonium salts against clinical strains of enterococci.
Materials and methods. The object of the study was 52 newly synthesized aryl acyclic amino alcohols, namely derivatives of quaternary salts of alkyl(aryloxyethoxy)dialkylaminopropanol, synthesized at the Institute of Organic Chemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine. The antimicrobial activity was evaluated in vitro by agar diffusion and serial dilutions against the reference strain Enterococcus faecalis ATCC 29212 and 25 clinical isolates. The efficacy of the compounds against clinical strains was evaluated by comparison with the activity of antimicrobial drugs.
Results. As a result of the screening against the reference strain, the compounds with the most pronounced antienterococcal activity were identified. The most active ones (Kc21, Kc14, Kc28, Kc13, Kp13) had retention zones of more than 14 mm. The MIC determination identified 10 most active compounds, the MIC of Kp10 and Kp19 against the reference strain was 0.58 ± 0.10 μg/ml and 1.76 ± 0.19 μg/ml. As for clinical strains, the compounds showed moderate activity, with MIC values ranging from 0.48 to 15.63 μg/ml, inhibiting a proportion of isolates at the level of ampicillin and vancomycin. All compounds outperformed the activity of tetracycline in inhibiting antibiotic-resistant strains. The antimicrobial effect of the studied substances was at the level of decamethoxin and significantly exceeded the activity of miramistin.
Conclusions. The study made it possible to identify the 10 most active compounds against the test microorganisms and to compare them with commercial antimicrobial drugs. The list of the most effective aryl acyclic amino alcohols is presented in the following list: Kp10, Kp19, Kp8, Kc2, Kp18, Kc23 Kc1, Kc3, Kc4, and Kc22. The data obtained indicate the prospects for further study of the antimicrobial properties of alkyl (R-aryl) oxydialkyl ammonium derivativesМета. Дана робота присвячена дослідженню in vitro антимікробної активності новосинтезованих арил ациклічних аміноспиртів, а саме похідних солей алкіл (R-арил) оксидиалкіл амонію проти клінічних штамів ентерококів.
Матеріали та методи. Об'єктом дослідження були 52 новосинтезовані арил ациклічні аміноспирти, а саме похідні четвертинних солей алкіл(арилоксиетокси)діалкіламінопропанолу, синтезовані в Інституті органічної хімії НАН України. Антимікробну активність оцінювали in vitro методом дифузії в агар та серійних розведень щодо референтного штаму Enterococcus faecalis ATCC 29212 та 25 клінічних ізолятів. Оцінку ефективності сполук щодо клінічних штамів проводили шляхом порівняння з активністю антимікробних препаратів.
Результати. В результаті проведеного скринінгу щодо референтного штаму було визначено сполуки, що володіють найбільш вираженою антиентерококовою активністю. Найактивніші (Kc21, Kc14, Kc28, Kc13, Kp13) мали зони затримки понад 14 мм. Визначення МІК виділило 10 найактивніших сполук, МІК Kp10 та Kp19 щодо референтного штаму становила 0,58 ± 0,10 мкг/мл та 1,76 ± 0,19 мкг/мл. Щодо клінічних штамів сполуки продемонстрували помірну активність, значення МІК яких варіювалися від 0,48 до 15,63 мкг/мл, що дорівнює інгібуючій ефективності ампіциліну та ванкоміцину. Усі сполуки перевершили активність тетрацикліну, інгібуючи і резистентні до цього антибіотику штами. Антимікробний ефект досліджуваних речовин був на рівні декаметоксину і значно перевершував активність мірамістину.
Висновки. Проведене дослідження дозволило виділити 10 найбільш активних сполук щодо тест-мікроорганізмів та провести порівняння з комерційними антимікробними препаратами. Перелік найбільш ефективних арил ациклічних аміноспиртів представлено наступним списком: Kp10, Kp19, Kp8, Kc2, Kp18, Kc23 Kc1, Kc3, Kc4 та Kc22. Отримані дані свідчать про перспективність подальших вивчення антимікробних властивостей похідних солей алкіл (R-арил) оксидиалкіл амоні
Вміст макро- та мікроелементів у щурів при експериментальному автоімунному тиреоїдиті та за дії ряски малої
Full text linkThe aim was to study the effect of aqueous extract and 30 % alcohol tincture of Lemna minor frond (AELM and TLM) on the content of macro- and microelements in rats with experimental autoimmune thyroiditis.
Materials and methods. The effect of AELM and TLM was studied in a model of experimental autoimmune thyroiditis in rats, induced by immunization with human thyroid antigen. The serum levels of total thyroxine, total triiodothyronine, antibodies to thyroglobulin, antibodies to thyroperoxidase, and concentrations of macro- and microelements were studied.
Results. The development of experimental autoimmune thyroiditis led to a decrease in the content of total thyroxine and antibodies to thyroperoxidase in the blood serum, an increase in the content of antibodies to thyroglobulin and a decrease in the concentrations of sodium, chlorine, potassium phosphorus, zinc, copper, iron and magnesium. It was found that the use of AELM and TLM against the background of autoimmune thyroiditis led to the restoration of T4 and elemental balance in rats, which was manifested in an increase in the content of sodium, chlorine, phosphorus, magnesium, zinc, iron, copper and calcium in the blood serum. It was also shown that TLM had a more powerful effect on the normalisation of the content of such elements as chlorine, potassium, copper and zinc. The obtained effect of AELM and TLM on the content of macro- and microelements in the blood serum of animals with experimental AIT can be explained by their positive effect on the functional activity of the thyroid gland. The studied extract and tincture may also affect other physiological and biochemical processes due to the content of macro- and microelements and other biologically active substances, which requires further research.
Conclusions. Administration of AELM and TLM to rats with experimental AIT contributed to lowering the level of Anti-TG and restoring the thyroid and elemental status in the animals' blood serum. The obtained research data allow us to recommend AELM and TLM as a regulator of the elemental status of the body in case of changes in thyroid functionМета – вивчення впливу водного екстракту та 30 % спиртової настойки листеця ряски малої (ВЕЛР та НЛР) на вміст макро- та мікроелементів у щурів з експериментальним автоімунним тиреоїдитом.
Матеріали та методи. Дослідження впливу ВЕЛР і НЛР проводили на моделі експериментального автоімунного тиреоїдиту у щурів, індукованого імунізацією антигеном щитоподібної залози людини. В сироватці крові досліджували вміст загального тироксину, загального трийодтироніну, антитіл до тиреоглобуліну, антитіл до тиреопероксидази та концентрації макро- та мікроелементів.
Результати. Розвиток експериментального автоімунного тиреоїдиту призводив до зниження вмісту у сироватці крові загального тироксину та антитіл до тиреопероксидази, підвищенню вмісту антитіл до тиреоглобуліну та зниженню концентрацій натрію, хлору, калію фосфору, цинку, міді, заліза та магнію. Встановлено, що застосування ВЕЛР і НЛР на тлі автоімунного тиреоїдиту призводило до відновлення Т4 та елементного балансу у щурів, що проявлялося у підвищенні вмісту натрію, хлору, фосфору, магнію, цинку, заліза, міді та кальцію у сироватці крові. Також, показано, що НЛР мала більш потужний вплив щодо нормалізації вмісту таких елементів, як хлор, калій, мідь та цинк. Отриманий ефект ВЕЛР і НЛР на вміст макро- та мікроелементів у сироватці крові тварин з експериментальним АІТ можна пояснити їх позитивним впливом на функціональну активність ЩЗ. Можливо досліджувані екстракт і настойка впливають й на інші фізіологічні та біохімічні процеси за рахунок вмісту в них макро- та мікроелементів та інших біологічно активних речовин, що потребує подальших досліджень.
Висновки. Введення ВЕЛР і НЛР щурам з експериментальним АІТ сприяло зниженню рівня АТ ТГ і відновленню тиреоїдного та елементного статусу у сироватці крові тварин. Отримані дані досліджень дозволяють рекомендувати ВЕЛР і НЛР в якості регуляторів елементного статусу організму при змінах функції Щ
Біологічні показники і промислова експлуатація основних видів риб і річкових раків Запорізького (Дніпровського) водосховища
Full text linkAim: To analyze and summarize the biological indicators of the main industrial fish and river crayfish species in the Zaporizhzhia (Dnipro) reservoir under conditions of fishery exploitation.
Methods: Biological analysis of fish was conducted according to classical methods in ichthyology, using the following parameters: standard and absolute body length, individual mass, gender, feeding coefficient. Crayfish, caught in fishing gear, underwent morphometric measurements to determine individual mass and gender. Biological sampling was carried out during the vegetation period of 2023 during both control and commercial fishing in the Zaporizhzhia (Dnipro) reservoir at three sites differing in hydrology and degree of anthropogenic impact.
Research results: According to the data from the Department of the State Agency of Reclamation and Fisheries Management in Dnipropetrovsk Oblast, during 2023, 140,504 tons of fish were caught in the Zaporizhzhia (Dnipro) reservoir, nearly 8 times less than in 2021. In 2021, 1078.25 tons of aquatic resources were caught, which is 8 % less than in 2020. Silver carp was the dominant fish species in 2022, accounting for 80.5 % of the total catch in the reservoir. Herbivorous fish species accounted for 5.4 % of the catch, roach - 3.3 %, bream - 2.3 %, perch - 2.0 %. Based on the conducted research, recommendations have been provided regarding the establishment of forecasts and limits for the extraction of aquatic resources from the Zaporizhzhia (Dnipro) reservoir for the year 2024.
Conclusions: The Zaporizhzhia (Dnipro) reservoir has potential for the development of fishing, fish farming, and aquaculture in the Prydniprovsky region. The research results suggest that limits can be set on the catch of certain fish species: bream- up to 210 tons, pike-perch - up to 42 tons, roach - up to 350 tons, and perch - up to 138 tons. However, the catch of silver carp, bleak, sprat, herbivorous fish, and sun-perch is recommended to be unrestricted. The forecasted catch of crayfish is within 1 ton. The catch of other aquatic resources should also be conducted within forecasted levelsМета дослідження: проаналізувати та узагальнити біологічні показники основних промислових видів риб і річкових раків Запорізького (Дніпровського) водосховища в умовах рибогосподарської експлуатації.
Методи: Біологічний аналіз риб проводили згідно з класичними методиками в іхтіології за такими показниками: стандартна та абсолютна довжина тіла, індивідуальна маса, стать, коефіцієнт вгодованості. Раків, які потрапляли до знарядь лову, піддавали морфометричним вимірюванням, визначали масу особин, стать. Відбір біологічних проб проводили протягом вегетаційного періоду 2023 року під час контрольних та промислових ловів у Запорізькому (Дніпровському) водосховищі на трьох ділянках, які відрізнялись за гідрологією та ступенем антропогенного навантаження.
Результати досліджень: За даними Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області протягом 2023 року вилучено 140,504 тонн риби в Запорізькому (Дніпровському) водосховищі, що майже в 8 разів менше, ніж у 2021 році. У 2021 році було вилучено 1078,25 тонн водних біоресурсів, що на 8 % менше, ніж у 2020 році. Карась сріблястий був домінуючим видом риби у 2022 році, складаючи 80,5 % від загального улову у водосховищі. Рослиноїдні види риб становили 5,4 % улову, плітка – 3,3 %, лящ – 2,3 %, плоскирка – 2,0 %. На підставі проведених досліджень надано рекомендації щодо встановлення прогнозів та лімітів вилучення водних біоресурсів із Запорізького (Дніпровського) водосховища на 2024 рік.
Висновки: Запорізьке (Дніпровське) водосховище має потенціал для розвитку рибальства, рибництва та аквакультури у Придніпровському регіоні. Результати дослідження показали, що можна встановити обмеження на вилов деяких видів риб: лящ – до 210 тонн, судак – до 42 тонн, плітка – до 350 тонн, плоскирка – до 138 тонн. Проте вилов карася сріблястого, верховодки, тюльки, рослиноїдних риб та сонячного окуня рекомендується не лімітувати. Вилов раків прогнозується в межах 1 тонн. Обсяги вилову інших видів водних біоресурсів також рекомендується проводити в межах прогнозованих показникі
Моніторинг холіну для оцінки запального гепатиту
No full textThe aim of the study is to create a rapid and reliable biosensor for determining choline in biological media.
Materials and methods. Choline oxidase (EC 1.1.3.17, 17 U/mg) from Arthrobacter globiformis was purchased from Sigma. Hydrogen peroxide (30 %, v/v aqueous solution), choline chloride, and bovine serum albumin (V fraction) (BSA) were obtained from Sigma. Glutaraldehyde 25 % was obtained from Merck KGaA. Semipermeable terylene membrane, 12 µM thickness, 0.4 µM diameter of pore were obtained from the Institute Joint Institute of Nuclear Research. The body fluid samples from mice were obtained from the National University of Pharmacy, Ukraine.
The layer consisting of 5 µL of a solution comprising ChOx, BSA, and glutaraldehyde was formed on the inner surface of the ring-fixed semipermeable terylene film (working area Ø 2.4 mm) by creating a membrane. Subsequently, it was maintained at 4 °C for a period of 12 hours. The enzymatic membrane was mechanically affixed to the Pt electrode's surface, forming a biosensor. Chronoamperometric measurements were conducted with a custom-made potentiostat (Vilnius University, Life Sciences Centre, Institute of Biochemistry), utilizing a conventional three-electrode electrochemical cell comprising a platinum auxiliary electrode, a saturated Ag/AgCl reference electrode, and the biosensor as the working electrode.
To simulate inflammation, we recreated the model of acute toxic tetrachloromethane hepatitis. Hepatitis is an acute or chronic inflammation of the liver, caused by various factors: intoxication with household substances, poisons, drugs, alcohol, autoimmune, and infectious processes. To simulate inflammation, we recreated the model of acute toxic tetrachloromethane hepatitis by the method of O. V. Stefanov. The study was conducted at the Biomedical Research Laboratory of the Educational and Research Institute of Applied Pharmacy of the National University of Pharmacy.
Results. A reagentless amperometric choline biosensor was developed and characterized using the enzyme choline oxidase from Arthrobacter globiformis (ChOx). The biosensor showed rapid response, appropriate stability, and sensitivity to choline when acting in model and in real biologic media. Since choline is a product of esterase-catalyzed reactions, the activity of esterases can be evaluated via choline release. This study revealed the increased concentrations of choline in the samples of the model of acute toxic tetrachloromethane hepatitis compared to control animals.
Conclusions. The ChOx based biosensor is a reliable tool for the monitoring of choline in biological media, such as blood serum. The activity of esterases can be evaluated via choline release. Consequently, measured esterase activity by choline-type biosensors could serve as biomarkers for the assessment of hepatitis-type inflammation dynamics.
This is also highly relevant for the study of the pharmacological action of drugs with the expected anti-inflammatory effectМета роботи - створення швидкого та надійного біосенсора для визначення холіну в біологічних середовищах.
Матеріали та методи. Холіноксидазу (EC 1.1.3.17, 17 Од/мг) з Arthrobacter globiformis було придбано у компанії Sigma. Перекис водню (30 %, водний розчин), холіну хлорид та бичачий сироватковий альбумін (V фракція) (BSA) були отримані від Sigma. Глутаральдегід 25 % був отриманий від Merck KGaA. Напівпроникну териленову мембрану товщиною 12 мкм, діаметром пор 0,4 мкм було отримано з Об'єднаного інституту ядерних досліджень. Зразки біологічних рідин щурів були отримані в Національному фармацевтичному університеті, Україна.
Шар, що складався з 5 мкл розчину, який містив ChOx, BSA та глутаральдегід, формували на внутрішній поверхні закріпленої кільцем напівпроникної териленової плівки (робоча зона Ø 2,4 мм) шляхом створення мембрани. Згодом її витримували при 4 °C протягом 12 годин. Ферментативну мембрану механічно прикріплювали до поверхні платинового електрода, утворюючи біосенсор. Хроноамперометричні вимірювання проводили за допомогою виготовленого на замовлення потенціостата (Вільнюський університет, Центр наук про життя, Інститут біохімії), використовуючи звичайну трьохелектродну електрохімічну комірку, що складається з платинового допоміжного електрода, насиченого Ag/AgCl електрода порівняння та біосенсора в якості робочого електрода.
Для імітації запалення ми відтворили модель гострого токсичного тетрахлорметанового гепатиту. Гепатит - це гостре або хронічне запалення печінки, спричинене різними факторами: інтоксикацією побутовими речовинами, отрутами, ліками, алкоголем, аутоімунними та інфекційними процесами. Для імітації запалення була відтворена модель гострого токсичного тетрахлорметанового гепатиту за методом О. В. Стефанова. Дослідження проведено на базі лабораторії медико-біологічних досліджень Навчально-наукового інституту прикладної фармації Національного фармацевтичного університету.
Результати. Розроблено та охарактеризовано безреагентний амперометричний біосенсор холіну з використанням ферменту холіноксидази з Arthrobacter globiformis (ChOx). Біосенсор показав швидкий відгук, відповідну стабільність і чутливість до холіну при дії в модельних і реальних біологічних середовищах. Оскільки холін є продуктом реакцій, що каталізуються естеразами, активність естераз можна оцінити за вивільненням холіну. У цьому дослідженні виявлено, що у зразках моделі гострого токсичного тетрахлорметанового гепатиту спостерігається підвищена концентрація холіну порівняно з контрольними тваринами.
Висновки. Біосенсор на основі ChOx є надійним інструментом для моніторингу холіну в біологічних середовищах, таких як сироватка крові. Активність естераз можна оцінити за вивільненням холіну. Отже, вимірювання активності естераз за допомогою біосенсорів холінового типу можуть слугувати біомаркерами для оцінки динаміки запалення при гепатитах.
Це також є актуальним для вивчення фармакологічної дії препаратів з очікуваним протизапальним ефекто