ScienceRise: Biological Science
Not a member yet
269 research outputs found
Sort by
Вивчення противиразкових властивостей екстрактів, одержаних з плодів сливи домашньої (Prunus domestica L.)
No full textAim. To search for and select an effective dose of plant extracts with anti-ulcer activity, obtained from the fruits of Prunus domestica L. (family Rosaceae, cultivar "Ugorka"), which are widely cultivated in Ukraine as a fruit-berry crop.
Materials and Methods. For the experimental investigation of the anti-ulcer activity of the extracts under study and the comparative drug ranitidine, two models were chosen, in which ulcers were induced on the gastric mucosa by an ethanol-prednisolone mixture and by indometacin solution. Against the background of the model pathology, biomarkers were measured in gastric homogenate and in blood serum: lipid peroxidation (LPO), thiobarbituric acid reactive substances (TBARS), diene conjugates (DC), and reduced glutathione (GSH). The degree of ulcer defect was assessed visually using a 5-point scale.
Results. Under the ethanol-prednisolone ulcer model in rats, after administration of the extract PEF at a dose of 200 mg/kg, a reduction in the degree of ulcer defect by 36.6 % was observed; inhibition of the LPO process was accompanied by a decrease in serum DC by 1.4-fold, TBARS by 1.8-fold, and an increase in GSH by 1.2-fold. In the gastric homogenate, a significant increase in GSH by 1.4-fold and a decrease in DC and TBARS by 1.4-fold were also observed. The extract PEPC at 200 mg/kg was also effective in this ulcer model, with anti-ulcer activity of 31.8 %, confirmed by normalization of biochemical parameters in serum and gastric homogenate.
A marked anti-ulcer effect was also observed in the indometacin ulcer model and was confirmed by a significant reduction in ulcer formation by 1.4-fold and 1.5-fold, respectively, when treated with PEF extract at doses of 100 and 200 mg/kg compared to animals in the control group. A statistically significant enhancement of antioxidant defense in gastric homogenate (1.2-fold) and liver homogenate (1.3-fold) was noted at 100 mg/kg, and 1.4-fold at 200 mg/kg.
The administration of PEPC extract at doses of 100 and 200 mg/kg in the indometacin ulcer model positively affected the general condition of the animals and reduced the degree of damage to the gastric mucosa (GSM). There was inhibition of LPO processes, evidenced by statistically significant decreases in TBARS in gastric homogenate (1.3-fold and 1.5-fold, respectively) and liver (1.4-fold). A significant increase in antioxidant defense was also detected in gastric homogenate (1.3-fold) and liver homogenate (1.4-fold) at 100 mg/kg and 1.5-fold at 200 mg/kg.
Conclusions. In the conditions of experimental gastric ulcers in animals, treated with the PEF and PEPC extracts, moderate anti-ulcer properties were observed, although they were inferior to the comparative drug ranitidine. It has been demonstrated that the PEF and PEPC extracts inhibit the course of LPO reactions and support endogenous antioxidant defense systemsМета дослідженння. Пошук та підбір ефективної дози рослинних екстрактів з противиразковою активністю, отриманих з плодів Prunus domestica L. (родина Rosacea, сорт «Угорка»), яка широко культивується в Україні як плодово-ягідна культура.
Матеріали та методи. Для експериментального вивчення противиразкової активності досліджуваних фітоекстрактів та препарату порівняння ранітидину було обрано 2 експериментальні моделі, за якими відтворювали виразки дією на слизову оболонку шлунка етанол-преднізолонового та індометацинового розчинів. На тлі модельної патології визначали біомаркери у гомогенаті шлунка та у сироватці крові: перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ), активні продукти тіобарбітурової кислоти (ТБК-АП), дієнові кон’юганти (ДК) та відновний глутатіон (GSH). Ступінь виразкового дефекту визначали наочно за 5-ти бальною шкалою.
Результати. За умов етанол-преднізолонової виразки шлунка щурів на тлі введення ПЕФ (екстракт, що містить клітковину) у дозі 200 мг/кг спостерігалось зменшення ступеню виразкового дефекту на 36,6%, гальмування процесів ПОЛ супроводжувалось зменшенням у сироватці крові вмісту ДК у 1,4 рази, ТБК-АП у 1,8 рази та збільшенням GSH у 1,2 рази. У гомогенаті шлунка також спостерігалося достовірне збільшення GSH у 1,4 рази, зменшення вмісту ДК та ТБК-АП у 1,4 рази. Ефективним за цією модельною патологією також був ПЕПК (екстракт, що містить полісахаридний комплекс) у дозі 200 мг/кг, його противиразкова активність складала 31,8%, що було підтверджено нормалізацією біохімічних показників у сироватці крові та гомогенаті шлунка.
Виражений противиразковий ефект спостерігався на моделі індометацинової виразки і був підтверджений достовірним зменшенням виразкоутворення у 1,4 та у 1,5 рази, відповідно за лікування ПЕФ у дозах 100 та 200 мг/кг у порівнянні з тваринами контрольної групи. Відзначалось достовірне підвищення антиоксидантного захисту в гомогенаті шлунка у 1,2 рази та гомогенаті печінки у 1,3 рази в дозі 100 мг/кг та 1,4 рази в дозі 200 мг/кг.
Застосування ПЕПК у дозах 100 та 200 мг/кг на моделі індометацинової виразки позитивно впливало на стан тварин та ступінь ураження слизової оболонки шлунка (СОШ). Реєстрували гальмування процесів ПОЛ, що виявилося достовірним до значень контрольної патології зменшенням ТБК-АП в гомогенаті шлунка у 1,3 та 1,5 рази, відповідно та печінки − у 1,4 рази. Відзначалось також достовірне підвищення антиоксидантного захисту в гомогенаті шлунка у 1,3 рази та гомогенаті печінки у 1,4 рази в дозі 100 мг/кг та у 1,5 рази в дозі 200 мг/кг.
Висновки. За умов експериментальних виразок шлунка у щурів, які отримували досліджувані екстракти − ПЕФ і ПЕПК, встановлено помірні противиразкові властивості, які не поступалися препарату порівняння ранітидину. Доведено, що ПЕФ та ПЕПК інгібують перебіг реакцій ПОЛ і підтримують ендогенні системи антиоксидантного захист
Сапроксилобіонтні жуки-стафілініди підродини Aleocharinae (Coleoptera, Staphylinidae) в ялицевих пралісах Карпатського національного природного парку
No full textSaproxylic beetles are insects that depend on dead and decaying wood for at least part of their lifecycle, and play an important ecological roles in European habitats. Together with fungi, they contribute to the destruction of deadwood as well as are involved in decomposition processes and the recycling of nutrients in natural ecosystems. The subfamily Aleocharinae is one of the largest subfamilies of rove beetles.
The aim of the study is to investigate the diversity of saproxylic beetles (Coleoptera, Staphylinidae) in primeval fir forest of the Carpathian National Nature Park.
Materials and methods. The report is based on the results of observations and collections, which were conducted in coniferous forests of the Carpathian National Nature Park in 2023–2024. All traps were set up and operated yearly during the vegetation season from early April to late September.
Results. The fauna of rove beetles of the subfamily Aleocharinae accounts for 44 species, of which 23 species are obligate or facultative saproxylic. The community of rove beetles of the subfamily Aleocharinae, collected in primeval fir forest of the Carpathian National Nature Park, is characterized by a high level of faunal diversity.
Conclusions. The community of rove beetles of the subfamily Aleocharinae, collected in primeval fir forest of the Carpathian National Nature Park, is characterized by a high level of faunal diversity. The fauna of rove beetles of the subfamily Aleocharinae accounts for 44 species, of which 23 species are saproxylic. The result of our research is a section of the composition of the beetle community at a certain stage of forest succession. In the future, these data can be used by researchers to assess other territories, in particular with the aim of forming proposals for rational sustainable permanent forest use, which Ukrainian forestry is gradually moving towardsСапроксилобіонтні жуки – це комахи, які на різних стадіях свого життєвого циклу залежать від мертвої або гниючої деревини, вони відіграють важливу екологічну роль у середовищах існування. Разом з грибами вони сприяють руйнуванню мертвої деревини, а також беруть участь у процесах розкладання та переробки поживних речовин у природних екосистемах. Підродина Aleocharinae є однією з найбільших підродин жуків-стафілінід.
Метою дослідження є вивчення різноманіття сапроксилобіонтних жуків (Coleoptera, Staphylinidae) у ялицевому пралісі Карпатського національного природного парку.
Матеріали та методи. Рукопи базується на результатах спостережень та зборів, які проводилися в хвойних лісах Карпатського національного природного парку у 2023–2024 роках. Усі пастки встановлювалися та працювали щорічно протягом вегетаційного сезону з початку квітня до кінця вересня.
Результати. Фауна жуків-стафілінідів підродини Aleocharinae на сьогодні налічує 44 види, з яких 23 види є облігатними або факультативними сапроксилобіонтами. Угруповання жуків-стафілінід підродини Aleocharinae, зібраних у ялицевому пралісі Карпатського національного природного парку, характеризується високим рівнем фауністичного різноманіття.
Висновки. Жуки-стафілініди підродини Aleocharinae, зібрані у ялицевому пралісі Карпатського національного природного парку, характеризуються високим рівнем фауністичного різноманіття. Їх фауна налічує 44 види, з яких 23 види є сапроксильними. Результатом нашого дослідження є зріз складу жуків-стафілінід на певному етапі лісової сукцесії. У майбутньому ці дані можуть бути використані дослідниками для оцінки інших територій, зокрема з метою формування пропозицій щодо раціонального сталого постійного лісокористування, до якого поступово рухається українське лісове господарств
Гостра токсичність та протимікробна активність екстракту маклеї дрібноплодої (Macleaya microcarpa (Maxim.) Fedde.)
No full textModern medicine is facing a global problem of increasing antibiotic resistance, which significantly limits the effectiveness of traditional antibacterial drugs. This necessitates the search for new sources of antimicrobial agents, among which plant extracts containing biologically active substances with antibacterial and antifungal properties are of particular interest.
The aim was a study of the acute toxicity and antimicrobial activity of Plume Poppy herb dry extract.
Material and Methods. The study objects were: Plume Poppy herb, which was harvested in the Vinnytsia region during the flowering period in the summer of 2023; the dry extract of Plume Poppy herb, obtained by extraction and evaporation. The study of the acute toxicity of the Plume Poppy herb dry extract by intragastric administration to mice was carried out using the express method of T.V. Pastushenko. The study of the antimicrobial activity of the Plume Poppy herb dry extract was carried out using the disk-diffusion method and the method of two-fold serial dilutions on the basis of the Microbiology Department laboratory of National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia.
Results. According to the classification of K.K. Sidorov, the dry extract of Plume Poppy herb is classified as class III - moderately toxic substances. LD₅₀ was 149 mg/kg for males and 174 mg/kg for females. A pronounced direct antimicrobial activity of the Plume Poppy herb dry extract has been established. The specified extract exhibits moderate antistaphylococcal activity, acts on vegetative forms of bacilli, inhibits the growth of yeast-like fungi of the genus Candida and at the same time is less effective against gram-negative bacteria.
Conclusions. The Plume Poppy herb is a source of biologically active compounds and represents a promising raw material for the development of new herbal medicinal products for external use, particularly dry extracts and their solutions with pronounced antimicrobial activityСучасна медицина стикається з глобальною проблемою зростання антибіотикорезистентності, що значно обмежує ефективність традиційних антибактеріальних препаратів. Це зумовлює необхідність пошуку нових джерел протимікробних засобів, серед яких особливу увагу привертають екстракти лікарських рослин.
Метою дослідження було вивчення гострої токсичності та протимікробної активності сухого екстракту маклеї дрібноплодої.
Матеріали і методи. Об’єктами дослідження були: трава маклеї дрібноплодої, яку заготовляли у Вінницькій області в період цвітіння влітку 2023 року; сухий екстракт трави маклеї, одержаний методом екстрагування та випарювання. Дослідження гострої токсичності сухого екстракту трави маклеї за внутрішньошлункового введення мишам проводили за експрес-методом Т.В. Пастушенко. Вивчення протимікробної активності сухого екстракту трави маклеї проводили диско-дифузійним методом та методом двократних серійних розведень на базі лабораторії кафедри мікробіології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.
Результати. Згідно класифікації К.К. Сидорова сухий екстракт трави маклеї відносять до ІІІ класу – помірно токсичні речовини. ЛД₅₀ становило 149 мг/кг для самців і 174 мг/кг для самок. Встановлено виражену пряму протимікробну активність сухого екстракту трави маклеї дрібноплодої. Зазначений екстракт виявляє помірну антистафілококову активність, діє на вегетативні форми бацил, пригнічує ріст дріжджоподібних грибів роду Candida та водночас менш ефективний щодо грамнегативних бактерій.
Висновки. Трава маклеї дрібноплодої є джерелом біологічно активних речовин та перспективною сировиною для створення нових фітопрепаратів для зовнішнього застосування, зокрема сухих екстрактів, їх розчинів з вираженою антимікробною активніст
Дослідження потенційних протизапальних властивостей нового засобу на основі похідного дикарбонової кислоти в умовах токсичного гепатиту
No full textThe aim of the study is to investigate changes in the level of C-reactive protein in the blood serum of rats under the conditions of carbon tetrachloride-induced hepatitis and its correction with a new agent based on a dicarboxylic acid derivative and a selenium-containing compound.
Materials and methods. The study was conducted on outbred white rats weighing 200-250 g in compliance with all principles of ethical treatment of animals. The model of toxic hepatitis was reproduced by subcutaneous administration of carbon tetrachloride (CCl4) at a dose of 4.5 ml/kg b.w. (50% solution in oil) three times a week for a month. The animals were divided into groups: I – control, which was injected with a solvent (2% starch solution); II – rats with paracetamol-induced hepatitis; III – rats with hepatitis, which received a new agent based on a dicarboxylic acid derivative and a selenium-containing compound at a dose of 32 mg/kg b.w. to correct liver pathology. The content of C-reactive protein in the blood of animals was studied by enzyme-linked immunosorbent assay using the appropriate set of reagents according to the manufacturer's instructions.
Results. Significant changes in the level of C-reactive protein were recorded in animals from the induced hepatitis group compared to intact control animals, as well as structural changes in the liver tissue of animals with induced hepatitis compared to intact control animals. The use of the new agent for correction led to the normalization of indicators.
Conclusions. In the conditions of prolonged tetrachloromethane-induced hepatitis, a significant increase in the content of C-reactive protein in the serum of rats from the group "Hepatitis" compared to animals of intact control was recorded. The use of the new remedy based on the derivative of dicarboxylic acid and a selenium-containing compound for the correction of the pathology leads to a significant decrease in the level of C-reproductive protein in animals’ blood serum. It has been shown that the new derivative of dararboxylic acid and selenium-containing compound in conditions of toxic hepatitis has a playhotropic effect in the form of hepatoprotective, spermatomoodulatory and anti-inflammatory activityМета дослідження - дослідити зміни рівня С-реактивного білка в сироватці крові щурів в умовах тетрахлорметан-індукованого гепатиту та його корекції новим засобом на основі похідного дикарбонової кислоти та селеновмісної сполуки.
Матеріали та методи. Дослідження проведено на безпородних білих щурах масою 200-250 гр. з дотриманням всіх принципів етичного поводження з тваринами. Модель токсичного гепатиту відтворювали шляхом підшкірного введення тетрахлорметану (CCl4) в дозі 4,5 мл/кг м.т. (50% розчин на олії) тричі на тиждень впродовж місяця. Тварин розподілили на групи: І – контроль, якому вводили розчинник (2% розчин крохмалю); ІІ – щури з парацетамол- індукованим гепатитом; ІІІ – щури з гепатитом, які для корекції патології печінки отримували новий засіб на основі похідного дикарбонової кислоти та селеновмісної сполуки у дозі 32 мг/кг м.т. Вміст С-реактивного білка в крові тварин досліджували методом імуноферментного аналізу за допомогою відповідного набору реактивів за інструкцією виробника.
Результати. Зафіксовано значні зміни рівня С-реактивного білка у тварин з групи індукованого гепатиту порівняно з тваринами інтактного контролю, а також структурні зміни тканини печінки тварин з індукованим гепатитом порівняно з тваринами інтактного контролю. Використання нового засобу для корекції призвело до нормалізації показників.
Висновки. В умовах тривалого тетрахлорметан-індукованого гепатиту зафіксовано значуще підвищення вмісту С-реактивного білка в сироватці крові щурів з групи «гепатит» порівняно з тваринами інтактного контролю. Застосування нового засобу на основі похідного дикарбонової кислоти та селеновмісної сполуки для корекції патології призводить до значущого зниження рівня С-рекативного білка в сироватці крові тварин.. Показано, що новий засіб на основі похідного дикарбонової кислоти та селеновмісної сполуки в умовах токсичного гепатиту проявляє плейотропну дію у вигляді гепатопротекторної, сперматомодулюючої та протизапальної активност
Антимікобактеріальна активність нових похідних арилоксиетокси діалкіламінопропанолу щодо референтних штамів нетуберкульозних мікобактерій
Full text linkObjective. To evaluate the in vitro antimycobacterial activity of novel quaternary ammonium salts, derived from alkyl(aryloxyethoxy)dialkylaminopropanol against reference strains of nontuberculous mycobacteria (NTM).
Materials and Methods. A total of 52 synthesized compounds, obtained via phase-transfer catalysis, were studied,. The activity was assessed in two stages: initial screening using the agar diffusion method (well method), followed by minimum inhibitory concentration (MIC) determination through serial dilution. Primary testing was performed on Mycobacterium smegmatis, followed by evaluation on M. terrae, M. avium, and M. B5 using the proportion method on Löwenstein–Jensen medium. Compounds were tested at three concentrations: K-I (MIC for M. smegmatis), K-II (10×MIC), and K-III (100×MIC).
Results. Ten compounds with the highest activity against M. smegmatis were identified during the screening stage. The most active was Kc12 (MIC – 0.22±0.02 µg/mL). Other active compounds included: Kc16, Kc13, Kc15, Kp15, Kp20, Kp18, Kc22, Kc14, and Kp16. Among the NTM strains, M. terrae and M. B5 were the most sensitive. At K-II, compounds Kc12, Kc13, Kc15, Kc16, Kc22, and Kp18 inhibited bacterial growth by more than 95 %. Kc15 demonstrated the efficacy comparable to rifampicin, while Kp18 and Kc12 surpassed streptomycin. M. avium exhibited resistance, with growth suppression below 5 %, observed only at K-III in a few compounds. The least active was Kp20.
Conclusions. Ten promising compounds were identified, notably Kc12, Kc15, Kp18, Kc16, and Kc22, whose activity exceeded that of streptomycin and approached rifampicin in some cases. The findings highlight the potential of these compounds for further preclinical development in the treatment of NTM infectionsМета. Оцінити антимікобактеріальну активність in vitro нових похідних четвертинних солей алкіл(арилоксиетокси)діалкіламінопропанолу щодо референтних штамів нетуберкульозних мікобактерій (НТМ).
Матеріали та методи. Досліджено 52 синтезовані сполуки, отримані в умовах міжфазного каталізу. Активність визначали у два етапи: метод дифузії в агар (попередній скринінг) та визначення МІК методом серійних розведень. Тестування проводили на Mycobacterium smegmatis, а потім на M. terrae, M. avium та M. B5 методом пропорцій на середовищі Левенштейна-Єнсена. Оцінювали ефект у трьох концентраціях (К-I – МІК для M. smegmatis, К-II – 10×МІК, К-III – 100×МІК).
Результати. На етапі скринінгу виділено 10 сполук з найвищою активністю щодо M. smegmatis. Найактивніша – Kc12 (МІК – 0,22±0,02 мкг/мл). Інші активні: Kc16, Kc13, Kc15, Kp15, Kp20, Kp18, Kc22, Kc14, Kp16. У тестах на НТМ найбільш чутливими виявилися M. terrae та M. B5. Вже при К-II сполуки Kc12, Kc13, Kc15, Kc16, Kc22, Kp18 пригнічували ріст <5 %. Kc15 наближалась до рифампіцину, а Kp18 і Kc12 перевищували стрептоміцин. M. avium демонстрував стійкість, ріст пригнічувався лише при К-III у небагатьох сполук. Найнижчу активність мав Kp20.
Висновки. Виділено 10 перспективних сполук, зокрема Kc12, Kc15, Kp18, Kc16, Kc22, активність яких перевищує стрептоміцин і наближається до рифампіцину. Дані свідчать про потенціал цих сполук для подальшої доклінічної розробки у терапії НТМ-інфекці
Професійні фактори, тривалість життя та біотехнологічні і фармакологічні стратегії підтримки здоров’я
No full textThe aim of the study was to analyze the associations of life expectancy and professions among prominent people of different historical periods, as well as some biotechnological and pharmacological aspects of promoting longevity.
Materials and methods. The work used statistical analysis and descriptive-comparative analysis.
Results and discussion. The analysis of the literature shows that the average human life expectancy is a variable value. Life expectancy for the period from 1800 to 2011 increased from 30 to 68 years, in 2016 it was 69 years; for men - 67 years, for women - 71.1 years. There are significant differences in the life expectancy of a person within each country. The factors that determine the average life expectancy relate to education, income, employment and profession, as well as other indicators of socio-economic status. 640 prominent people were selected for the study, including 537 men and 103 women. Prominent people were residents of 45 countries, the largest number of people in the USA - 255, Great Britain - 65, Ukraine - 49, France - 42, Germany - 33 individuals. Prominent people were divided into a group of living (109 people) and deceased (531 people). The average life expectancy of the living is 73.4 years and this is more than the average life expectancy of the deceased, their age is 72.3 years. During the work, it has been found that there are differences in the average life expectancy within each country, between professional groups. The average life expectancy of all prominent people in the study is 72.9 years. It has been found that among the professional groups in the study, politicians have the highest average life expectancy. The results of studies of average life expectancy in the relationship between gender and professional activity showed that for men this figure is 71.4, for women - 74.8 years.
Conclusions. According to the results of the study, the average life expectancy of men is 71.9 years, and of women is 74.4 years. In the group of living people, the highest indicators of average life expectancy are programmers, and in the group of living and deceased prominent people, this indicator is highest among politicians. These data confirm scientific data on the dependence of life expectancy on gender and professional activity. In our further studies, we plan to study possible associations with diseasesМетою дослідження був аналіз асоціацій тривалості життя та професій серед видатних людей різних історичних періодів, а також деякі біотехнологічні та фармакологічні аспекти сприяття довгожительству.
Матеріали та методи. У роботі використані статистичний аналіз та описово-порівняльний аналіз.
Результати та обговорення. Аналіз літератури свідчить про те, що середня тривалість життя людини – величина непостійна. Тривалість життя за період з 1800 року по 2011 рік зросла з 30 до 68 років, у 2016 році становила 69 років; для чоловіків – 67 років, для жінок – 71,1 року. Існують значні відмінності в тривалості життя людини в межах кожної країни. Фактори, які визначають середню тривалість життя стосуються освіти, доходу, зайнятості та професії, а також інших показників соціально-економічного становища. Для дослідження було обрано 640 видатних людей, серед яких 537 чоловіків та 103 жінки. Видатні люди були мешканцями 45 країн, найбільше всього людей в США – 255, Великобританії – 65, Україні – 49, Франції – 42, Германії – 33 особини. Видатні люди були поділені на групу живих (109 осіб) та померлих (531 особа). Середня тривалість живих становить 73,4 роки і це більше середньої тривалості життя померлих, їх вік становить 72,3 роки. В ході роботи було виявлено, що існують відмінності в середній тривалості життя в межах кожної країни, між професійними групами. Середня тривалість всіх видатних людей, які були в дослідженні, становить 72,9 роки. Виявлено, що серед професійних груп у дослідженні найвищу середню тривалість життя мають політики. Результати досліджень середньої тривалості життя у зв’язку між статтю та професійною діяльністю показали, що для чоловіків цей показник становить 71,4, для жінок – 74,8 років.
Висновки. За результатами дослідження середня тривалість життя чоловіків складає 71,9, а жінок – 74,4 роки. У групі живих вищі показники середньої тривалості життя мають програмісти, а у групі живих і померлих видатних людей цей показник є найвищим у політиків. Ці дані підтверджують наукові дані щодо залежності тривалості життя зі статтю та професійною діяльністю. В подальших наших дослідженнях плануємо вивчити можливі асоціації з хворобам
Еволюція технологій виробництва інсуліну: від історичних відкриттів структури молекули до сучасних інновацій
No full textThe aim of the study is to assess the current state of the pharmaceutical market for insulins, including historical stages of studying the structure of the insulin molecule and its properties, which formed the basis for the development of commercial preparations and analogs, as well as analysis of promising biotechnological approaches to improve the treatment of diabetes mellitus (DM).
Materials and methods. The materials used were scientific publications, official websites of manufacturing companies, FDA and EMA databases, clinical trial registries. Methods of content analysis, comparative, analytical, and generalization of information were applied.
Results and discussion. The results indicate that recombinant insulin preparations (from rapid-acting analogs to long-acting ones) provide better glycemic control but are limited by high development and production costs. Innovations include combined preparations with GLP-1 agonists, glucose-sensitive insulins, and oral forms, which face bioavailability challenges.
Conclusions. The analysis points to the evolution of insulin production technologies from determining the molecule structure and implementing recombinant DNA technologies, which enabled the transition to human recombinant preparations and analogs. The market offers preparations with various profiles (from ultra-rapid to ultra-long), including biphasic mixtures, improving glycemic control. Combinations of insulin with GLP-1 agonists, amylin analogs (pramlintide), and the development of glucose-sensitive insulins have potential for personalized therapy but are limited by technical challenges (stability, biocompatibility). Oral forms face low bioavailability, but the use of nanotechnology and effective excipients opens prospects for improving accessibility and effectiveness of DM treatmentМетою дослідження є оцінка сучасного стану фармацевтичного ринку інсулінів, включаючи історичні етапи вивчення структури молекули інсуліну та її властивостей, які лягли в основу розробки комерційних препаратів та аналогів, а також аналіз перспективних біотехнологічних підходів для покращення лікування цукрового діабету (ЦД).
Матеріали та методи. Матеріалами слугували наукові публікації офіційні сайти компаній-виробників, бази FDA та EMA, реєстри клінічних досліджень. Застосовувалися методи контент-аналізу, порівняльного, аналітичного та узагальнення інформації.
Результати і обговорення. Результати свідчать, що рекомбінантні препарати інсуліну (від швидкодіючих аналогів до тривалих) забезпечують кращий контроль глікемії, але обмежені високою вартістю розробки та виробництва. Інновації включають комбіновані препарати з агоністами GLP-1, глюкозо-чутливі інсуліни та пероральні форми, які стикаються з викликами біодоступності.
Висновки. Аналіз вказує на еволюцію технологій виробництва інсуліну від визначення структури молекули та впровадження технологій рекомбінантної ДНК, що забезпечило перехід до людських рекомбінантних препаратів та аналогів. Ринок пропонує препарати з різними профілями (від ультрашвидких до ультратривалих), включаючи біфазні суміші, що покращують контроль глікемії. Комбінації інсуліну з агоністами GLP-1, аналогами аміліну (прамлінтид) та розробка глюкозо-чутливих інсулінів, мають потенціал для персоналізованої терапії, але обмежені технічними викликами (стабільність, біосумісність). Пероральні форми стикаються з низькою біодоступністю, але використання нанотехнологій та ефективних допоміжних речовин відкривають перспективи до покращення доступності та ефективності лікування Ц
Вплив кофеїну на альфа-активність кори головного мозку щурів у різних моделях депресії
Full text linkThe aim of the study is to determine changes in the power spectral density of the alpha-like rhythm of the cerebral cortex in models of contagious depression and chronic unpredictable stress, as well as to study the effect of caffeine on these indicators.
Materials and methods. The study was conducted on white sexually mature male rats weighing 230–300 grams. Six groups were formed according to the type of depression and caffeine consumption. The electroencephalographic method was used, and the power spectral density analysis in the alpha range was performed to assess the depressive-like state and the effect of caffeine. The power spectral density of alpha activity (8–12 Hz) was assessed in the cortical zones of male rats: Fp1, Fp2, F3, F4, P3, P4, O1, O2.
Results. The assessment of the power spectral density of activity in the 8–12 Hz range in the Fp1 and Fp2 points showed a statistically significant interaction between the type of depression and the effect of caffeine. In the Fp2 area, the effect of depression was more noticeable. In both types of depression, a significant increase in the power spectral density in the 8–12 Hz range was observed in the F3 and F4 areas. The administration of caffeine reduced these indicators, but did not ultimately reduce the effects of depression. In the P3 and P4 points, depression has no significant impact on the power spectral density, while caffeine reduces the power of the alpha range in both hemispheres. Caffeine reduced the power spectral density in all groups in the occipital areas (points O1 and O2). In contrast, in animals with depressive states, the effect of caffeine was only partial.
Conclusions. Depression of different genesis affects different parts of the brain differently. Alpha spectral power density increases in frontal and occipital regions and decreases in the prefrontal cortex. Caffeine significantly reduces power spectral density in occipital, frontal, and parietal areasМета дослідження: визначення змін спектральної щільності потужності альфаподібного˗ритму кори головного мозку в моделях контагенозної депресії та хронічного непередбачуваного стресу, а також вивчення впливу кофеїну на ці показники.
Матеріали та методи. Дослідження проводили на білих статево-зрілих щурах самцях вагою 230–300 грамів. Сформовано шість груп за типом депресії та вживанням кофеїну. Використовували електроенцефалографічний метод, проводили аналіз спектральної щільності потужності в альфа-діапазоні для оцінки депресивноподібного стану і впливу кофеїну. Оцінку спектральної потужності альфа-активность (8–12 Гц) проводили в кортикальних зонах у щурів самців: Fp1, Fp2, F3, F4, Р3, Р4, О1, О2.
Результати. Оцінка спектральної щільності потужності активності у діапазоні 8–12 Гц у точках відведення Fp1 та Fp2 показала статистично значущу взаємодію між типом депресії та впливом кофеїну. У ділянці Fp2 ефект депресії був більш помітний. При обох видах депресії спостерігалося значне підвищення спектральної щільності потужності в діапазоні 8–12 Гц у зонах F3 та F4. Введення кофеїну зменшувало ці показники, але не зменшувало ефекти депресії повністю. У точках P3 і P4 депресія не має значного впливу на спектральну щільність потужності, тоді як кофеїн зменшує потужність альфа-діапазону в обох півкулях. У потиличних зонах (точки О1 та О2) кофеїн знижав спектральну щільність потужності у всіх групах. Натомість у тварин із депресивними станами ефект кофеїну був лише частковим.
Висновки. Депресія різного генезу впливає на різні частини мозку по-різному. Спектральна щільність потужності в альфа діапазоні збільшується у фронтальних і потиличних областях і знижується у префронтальній корі. Кофеїн значно зменшує спектральну щільність потужності у потиличній, фронтальній і тім’яній областя
Стратегії боротьби з резистентністю до антибіотиків: пошук нових рішень
No full textThe aim: study of innovative world strategies of fight with antibiotic resistance.
Materials and methods. The study was conducted by analyzing available scientific literature, open sources in the databases Google Scholar, PubMed, Clarivate, Web of Science, Scopus, etc., as well as the results of our own research.
The results. The Global Action Plan on Antimicrobial Resistance, developed by WHO, was approved in 2015, and in 2023, it was found that 134 out of 194 countries, including Ukraine, which is 69% of the world's countries, had officially adopted national action plans. However, today there are difficulties in effective communication between all countries and the full implementation of the Global Plan, national action plans due to the fact that developing countries have limited resources for the necessary measures. Antibiotic-resistant bacteria and antibiotic resistance genes are extremely dangerous for human health, which can be compared to a time bomb. Therefore, the fight against antimicrobial resistance requires the consolidation of the work of various industries and should be based on the following areas: the development of partnership programs to optimize the use of antibiotics; the introduction of effective intelligent control and prevention systems; financing programs for the development of new antimicrobial drugs and alternative treatment methods; increased control and intensification of monitoring of the development and spread of resistant microorganisms.
Conclusions. The main reservoirs of antibiotic-resistant bacteria and resistance genes are livestock farms, hospitals, sewage treatment plants and agricultural lands, so the strategy to combat antibiotic resistance should be based primarily on One Health approaches. The solutions proposed by scientists to combat antimicrobial resistance - new antibiotics; pro-, pre-, symbiotic drugs; enzymes for the destruction of biofilms, adhesion inhibitors and associated therapy with adjuvants or phages - have a positive effect, but currently still require regulatory intervention for large-scale use. Effective control of antimicrobial resistance requires investment, training of specialists, raising public awareness, comprehensive policies and regulatory systems that ensure a balance between public health protection and the appropriate use of antibioticsМета: вивчення інноваційних світових стратегій боротьби з антибіотикорезистентністю
Матеріали та методи. Дослідження проведено методом аналізу доступної наукової літератури, відкритих джерел в базах даних Google Scholar, PubMed, Clarivate, Web of Science, Scopus та ін., а також результатів власних досліджень.
Результати. Глобальний план дій щодо стійкості до антимікробних препаратів, розроблений ВООЗ, був схвалений в 2015 році, а у 2023 році встановлено, що 134 зі 194 країн, в тому числі й Україна, що становить 69% країн світу, офіційно прийняли національні плани дій. Але на сьогодні є складнощі у ефективній комунікації між всіма країнами та повноцінному виконанні Глобального плану, національних планів дій через те, що у країнах, що розвиваються, обмежені ресурси для необхідних заходів. Стійкі до антибіотиків бактерії та гени антибіотикорезистентності є надзвичайно небезпечними для здоров'я людства, що можна порівняти з бомбою уповільненої дії. Тому боротьба з антимікробною резистентністю потребує консолідації роботи різних галузей та повинна ґрунтуватися на таких напрямах: розвиток партнерських програм з оптимізації застосування антибіотиків; введення ефективних систем інтелектуального контролю та профілактики; фінансування програм розробки нових протимікробних препаратів та альтернативних методів лікування; підвищення контролю та інтенсифікація моніторингу розвитку та поширення резистентних мікроорганізмів.
Висновки. Переважно резервуарами стійких до антибіотиків бактерій та генів резистентності є тваринницькі підприємства, лікарні, очисні споруди та сільськогосподарські угіддя, тому стратегія боротьби з антибіоткорезистентністю повинна ґрунтуватися в першу чергу згідно підходів «Єдине Здоров’я». Запропоновані вченими способи рішення для боротьби з антимікробною стійкістю – нові антибіотики; про-, пре-, симбіотичні препарати; ферменти для руйнування біоплівок, інгібітори адгезії та асоційована терапія з ад'ювантами або фагами, мають позитивний ефект, але на даний час ще потребують регуляторного втручання для широкомасштабного застосування. Ефективна боротьба з антимікробною резистентністю вимагає інвестування, навчання фахівців, підвищення обізнаності населення, комплексної політики та регуляторних систем, які забезпечать баланс між захистом громадського здоров'я та доцільним застосуванням антибіотиків
Характеристика структури та складу мікробіоти ротоглотки у пацієнтів із гострим тонзилітом залежно від статусу куріння
No full textThe aim of the study was to compare alpha and beta diversity indices, assess the overall structure and identify taxa of the oropharyngeal microbiota in patients with acute tonsillitis under the influence of smoking.
Materials and methods. 54 samples of oropharyngeal swabs from patients with acute tonsillitis were analyzed, which were divided into groups, namely Group 1 (26 people), who smoked, and Group 2 (28 people), who did not smoke. To assess alpha diversity, the Shannon, Simpson, Pielu, Fisher and Chao-1 indices were used, for beta diversity, the Whittaker, Harrison, Wilson-Schmidt and Bray-Curtis indices. The PAST v.4.03 program was used with PERMANOVA, ANOSIM (9999 permutations) and SIMPER statistical analysis.
Results. Analysis of the results of alpha-diversity indices did not reveal statistically significant differences between groups (p > 0.05). The results of beta-diversity indices demonstrated a greater diversity of microbial communities in group 1 (smokers) (Whittaker indices 3.59 vs. 3.05; Harrison indices 0.33 vs. 0.28). The results of multivariate analyses (PERMANOVA, ANOSIM) did not reveal statistically significant differences in the structure of the microbiome of patients with tonsillitis (p > 0.05). SIMPER analysis demonstrated that α-hemolytic streptococci (20.28%), Neisseria spp. (19.59%) belong to taxa responsible for 74.58% of the total intergroup differentiation of the oropharynx, however, they show different colonization densities (5.15 in smokers vs. 4.96 in non-smokers for α-hemolytic Streptococcus spp. and 1.50 in smokers vs. 2.21 in non-smokers for Neisseria spp.)
Conclusion. Regardless of smoking status, the oropharyngeal microbiota of patients with acute tonsillitis is characterized by taxa similarity. However, in patients who smoke, increased variability of microbial communities is observed, in particular, a decrease in commensal bacteria of the genus Corynebacterium spp., a tendency to increase β-hemolytic streptococci and the appearance of fungi of the genus Candida spp., which may affect the course of the inflammatory processМета дослідження – порівняння індексів альфа- та бета-різноманіття, оцінка загальної структури та ідентифікація таксонів мікробіоти ротоглотки у пацієнтів з гострим тонзилітом під впливом куріння.
Матеріали і методи. Проведено аналіз 54 зразків мазків з ротоглотки пацієнтів з гострим тонзилітом, які були розділені на групи, а саме Група 1 (26 осіб), які курили, та Група 2 (28 осіб), які не курили. Для оцінки альфа-різноманіття використовували індекси Шеннона, Сімпсона, Пієлу, Фішера та Чао-1, для бета-різноманіття, індекси Віттекера, Гаррісона, Вілсона-Шміди та Брея-Кертіса. Використовували програму PAST v.4.03 з використанням аналізів PERMANOVA, ANOSIM (9999 пермутацій) та статистичний аналіз SIMPER.
Результати. Аналіз результатів індексів альфа-різноманіття не виявив статистично значущих відмінностей між групами (p > 0,05).Результати індексів бета-різноманіття продемонстрували більшу різноманітність мікробних спільнот у групі 1 (курці) (індекси Віттекера 3,59 проти 3,05; індекси Гаррісона 0,33 проти 0,28). Результати проведеного мультиваріантних аналізів (PERMANOVA, ANOSIM) не виявили статистично значущих відмінностей у структурі мікробіому пацієнтів хворих на тонзиліт (p > 0,05). SIMPER-аналізом продемонстрував, що α-гемолітичні стрептококи (20,28%), Neisseria spp. (19,59%) належать до таксонів, що відповідають за 74,58% загальної міжгрупової диференціації ротоглотки , однак, демонструють різну щільність колонізації (5,15 у курців проти 4,96 у некурців для α-гемолітичного Streptococcus spp. та 1,50 у курців проти 2,21 у некурців для Neisseria spp.).
Висновки. Незалежно від статусу куріння, мікробіота ротоглотки пацієнтів з гострим тонзилітом характеризується схожістю таксонів. Проте, у пацієнтів ,що курять спостерігається підвищена варіабельність мікробних спільнот, зокрема зменшення коменсальних бактерій роду Corynebacterium spp., тенденція до збільшення β-гемолітичних стрептококів та поява грибів роду Candida spp., які можуть вплинути на хід запального процес